Ухвала
від 01.12.2023 по справі 201/14691/23
ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/14691/23

Провадження № 1-кс/201/5079/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2023 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі: слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора відділу Донецької обласної прокуратури ОСОБА_3 (відеоконференцзв`язок), захисника ОСОБА_4 (відеоконференцзв`язок), розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого в ОВС СВ 2-го управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_5 , погодженого прокурором відділу Донецької обласної прокуратури ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваній у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України, у кримінальному провадженні №12023050000000565, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.09.2023 року, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий виклад клопотання.

Слідчий за погодженням із прокурором звернувся до слідчого судді з вищевказаним клопотанням, в обґрунтування якого посилається на те, що слідчими СВ 2-го управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях проводиться досудове розслідування у кримінальному проваджені за №12023050000000565, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.09.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України.

Враховуючи,що ОСОБА_6 у вказаному кримінальному провадженні набула статусу підозрюваної у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, до слідчого за викликами не з`являється, перебуває на тимчасово окупованій території, її оголошено у розшук, наявні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий просив в порядку ч. 6 ст. 193КПК України обрати їй запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.

Позиції учасників.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав в повному обсязі з підстав, вказаних в клопотанні.

Захисник проти задоволення клопотання заперечив з підстав недоведеності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Встановлені слідчим суддею обставини.

24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі ООН), до складу якої входять Україна, російська федерація та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.

Відповідно до частини 4 статті 2 Статуту ООН, усі Члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із Цілями Об`єднаних Націй.

Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 09.12.1981 № 36/103 про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав і резолюціями: від 16.12.1970 № 2734 (XXV), що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки; від 21.12.1965 № 2131 (XX), що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав і про обмеження їх незалежності і суверенітету від 14.12.1974 № 3314 (XXIX), що містить визначення агресії, визначено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію або втручання у будь-якій формі або з якої б то не було причини у внутрішні і зовнішні справи інших держав. Закріплені обов`язки держав утримуватися від: збройної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації; надання сприяння, заохочення або підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на своїй території навчання, фінансування і вербування найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.

Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави України.

У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада УРСР проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.

Відповідно до розділу V Декларації територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди. Україна самостійно визначає адміністративно-територіальний устрій та порядок утворення національно-адміністративних одиниць.

Статтями 1, 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Статтею 73 Конституції України закріплено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.

Згідно з пунктами 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05 грудня 1994 року рф, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні своє зобов`язання згідно з принципами Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01 серпня 1975 року поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов`язалися утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.

Всупереч вказаним нормам Президент російської федерації, а також інші представники влади російської федерації, діючи всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї ООН від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (XXV), від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України.

З цією метою 22.02.2022 Президент російської федерації підписав з керівниками російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей договори про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу, які в той же день ратифіковані Державною думою та Радою Федерації Федеральних Зборів російської федерації.

В цей же день президент російської федерації, з метою надання видимості законності дій по нападу на Україну, направив до Ради Федерації Федеральних Зборів російської федерації звернення про використання Збройних Сил російської федерації за межами російської федерації, яке було задоволено.

Керівники російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей 23.02.2022 звернулися до президента російської федерації з проханням надати допомогу у відбитті надуманої ними воєнної агресії «українського режиму щодо населення» так званих «донецької народної республіки» та «луганської народної республіки».

Президент російської федерації 24.02.2022 оголосив про своє рішення почати військову операцію в Україні, після чого був відданий наказ на вторгнення підрозділів Збройних Сил російської федерації на територію України.

Після цього, 24.02.2022 на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці Збройних Сил російської федерації шляхом збройної агресії, незаконно вторглись на територію України через лінію державного кордону України, розташовану в Автономній Республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Київській, Сумській, Чернігівській та інших областях та шляхом застосування зброї здійснили напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об`єкти, а також здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується до теперішнього часу та призводить до тяжких наслідків.

Указані дії супроводжуються бойовим застосуванням авіації, артилерійськими та ракетними ударами, а також застосуванням броньованої техніки та іншого озброєння. При цьому вогневі удари здійснюються по об`єктам, які захищені нормами міжнародного гуманітарного права. Зазначені дії призвели до тяжких наслідків у вигляді загибелі людей, у тому числі дітей, отримання ними тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості та заподіяння матеріальних збитків у вигляді знищення будівель, майна та інфраструктури.

Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна і міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією рф проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який в подальшому неодноразово продовжено та дія якого триває до теперішнього часу.

Відповідно до п. п. 6, 7 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», окупаційна адміністрація російської федерації - сукупність державних органів і структур російської федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних російській федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб`єктів адміністративних послуг.

Тимчасово окупована територія це частини території України, в межах яких збройні формування російської федерації та окупаційна адміністрація російської федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування російської федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації російської федерації.

Згідно ст. 42 IV Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додаток до неї: положення про закони і звичаї війни на суходолі (1907 року) територія визнається окупованою, якщо вона фактично перебуває під владою армії супротивника.

Внаслідок розв`язання і ведення агресивної війни, починаючи з 24.02.2022 збройними формуваннями російської федерації тимчасово окуповано частини території Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Луганської, Миколаївської, Сумської, Харківської, Херсонської областей.

Згідно з наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» м. Маріуполь Маріупольської міської територіальної громади включено до Переліку територій, які є тимчасово окупованими російською федерацією, починаючи із 05.03.2022.

Указом т. зв. «главы «ДНР» № 108 от 31.03.2022 «Об администрациигорода Мариуполя» створено т.зв.«администрацию городаМариуполя» та,таким чином,представниками російськоїфедерації натимчасово окупованійтериторії м.Маріуполя Маріупольськоїміської територіальноїгромади Донецькоїобласті створенопідпорядковану,керовану тафінансовану російськоюфедерацією окупаційнуадміністрацію,в якувходили органиі структури,функціонально відповідальніза управліннятимчасово окупованоютериторією України,та наяку незаконно покладено здійснення функції властивих міській раді України.

За вказаних обставин, ОСОБА_6 , будучи громадянином України, у квітня 2023, але більш точний дата та час досудовим слідством час, невстановлений, усвідомлюючи, що в Україні введено воєнний стан, керуючись ідеологічними та корисливими мотивами, добровільно погодилась на співпрацю з окупаційною владою російської федерації, та добровільно прийняла пропозицію обійняти посаду з організацією освітнього процесу, а саме директора «МУНИЦИПАЛЬНОГО БЮДЖЕТНОГООБЩЕОБРАЗОВАТЕЛЬНОГО УЧРЕЖДЕНИЯ«СРЕДНЯЯ ШКОЛА№ 59ГОРОДА МАРИУПОЛЯ», яка розташована за адресою: Донецька область, м.Маріуполь, вул. Азовстальска, буд. 53 (на основі приміщень та матеріальних цінностей комунальних закладів «Маріупольський навчально-виховний комплекс «гімназія-школа» № 1 Маріупольської міської ради Донецької області» (ЄДРПОУ 24458991)та «Маріупольськазагальноосвітня школаІ-ІІІступенів №10Маріупольської міськоїради Донецькоїобласті» (23031670)(далі МБОУСШ№59), та впроваджувати стандарти освіти держави-агресора у даному закладі освіти.

Після чого, використовуючи отримані повноваження ОСОБА_6 , перебуваючи на тимчасово окупованій території, з метою організації освітнього процесу, у очолюваній нею школі, керуючись корисливими та ідеологічними мотивами з квітня 2023, але більш точний дата та час досудовим слідством час, невстановлений, розпочала прийом вчителів для викладання у МБОУ СШ№ 59, у відповідності до вимог «Закона об образовании» від 19.06.2015, прийнятим Постановою народної Ради так званої «ДНР», за освітніми стандартами та навчальними планами так званої «ДНР», із повним виключенням з освітнього процесу вимог до обов`язкових результатів навчання, визначених державними стандартами повної загальної середньої освіти України, який повністю протирічить меті як початкової так і базової середньої освіти в Україні та який формуватиме знання, інші компетентності та світогляд здобувачів освіти спрямовані на возвеличення російської федерації та так званої «ДНР», її історичної ролі та відповідно заперечення існування культурних цінностей українського народу, його історико-культурних надбань і традицій, української мови, що має своєю кінцевою метою збуджувати агресію та ненависть до України. А також, особисто приймала заяви та інші необхідні документи, особові справи від батьків учнів до вступу на навчання до очолюваного ним учбового закладу.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 «Федерального закона «Об образовании в российской федерации» від 29.12.2012 № 273-ФЗ (далі закон № 273-ФЗ) в освітніх організаціях освітня діяльність здійснюється на державній мові російської федерації, якщо цією статтею не встановлено інше. Викладання та вивчення державної мови російської федерації в рамках освітніх програм, що мають державну акредитацію, здійснюються відповідно до федеральних державних освітніх стандартів та освітніх стандартів.

Відповідно до п. 6 ст. 2 закону № 273-ФЗ федеральний державний освітній стандарт сукупність обов`язкових вимог до освіти певного рівня та (або) до професії, спеціальності та напряму підготовки, затверджених залежно від рівня освіти федеральним органом виконавчої влади, що здійснює функції з вироблення та реалізації державної політики та нормативно-правового регулювання у сфері загальної освіти, або федеральним органом виконавчої влади, що здійснює функції з вироблення та реалізації державної політики та нормативно-правового регулювання у сфері вищої освіти.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 закону № 273-ФЗ федеральні державні освітні стандарти загальної освіти розробляються за рівнями освіти.

Стандарти початкової загальної освіти (1-4 класи) у системі освіти російської федерації затверджено наказом міністерства освіти та науки російської федерації від 31.05.2021 №286 «Об утверждении федерального государственного образовательного стандарта начального общего образования» (зареєстрований в міністерстві юстиції рф 05.07.2021 за № 64100) (далі ФГОС №286).

У відповідності до п. 1 цього стандарту федеральний державний освітній стандарт початкової загальної освіти забезпечує: наступність освітніх програм дошкільної, початкової загальної та основної загальної освіти; особистісний розвиток тих, хто навчається, в тому числі духовно-моральний та соціокультурний, включаючи становлення їхньої російської громадянської ідентичності як складової соціальної ідентичності, що представляє собою усвідомлення індивідом приналежності до спільноти громадян російської федерації, здатності, готовності та відповідальності виконання ним своїх громадянських обов`язків, користування правами та активної участі в житті держави, розвитку громадянського суспільства з урахуванням прийнятих у суспільстві правил та норм поведінки.

Відповідно до п. 15 цього стандарту, програма початкової загальної освіти реалізується державною мовою російської федерації. В державних та муніципальних освітніх організаціях, розташованих на території республіки російської федерації, може вводитися викладання та вивчення державних мов республік російської федерації у відповідності до законодавства республік російської федерації.

Згідно з п. п. 32.1 цього стандарту, навчальний план початкової загальної освіти передбачає обов`язкове вивчення наступних навчальних предметів: російська мова та літературне читання, рідна мова та (або) державна мова республіки російської федерації, літературне читання рідною мовою, іноземна мова, математика, навколишній світ, основи релігійних культур та світської етики (навчальні модулі «Основи православної культури», «Основи іудейської культури», «Основи буддійської культури», «Основи ісламської культури», «Основи релігійних культур народів росії», «Основи світської етики»), образотворче мистецтво, музика, технологія, фізична культура.

Відповідно до п. п. п. 41.1.1 особистісні результати засвоєння програми початкової загальної освіти мають відображати готовність тих, хто навчається, керуватися цінностями та придбання досвіду діяльності на їх основі, у тому числі в частині цивільно-патріотичного виховання (становлення ціннісного відношення до своєю батьківщини росії; усвідомлення своєї етнокультурної та російської цивільної ідентичності; причетність до минулого, теперішнього та майбутнього своєї країни і рідного краю.)

Стандарти основної загальної освіти (5-9 класи) у системі освіти російської федерації затверджено наказом міністерства освіти та науки російської федерації від 31.05.2021 №287 «Об утверждении федерального государственного образовательного стандарта основного общего образования» (зареєстрований в міністерстві юстиції рф 05.07.2021 за № 64101) (далі ФГОС №287).

У відповідності до п. 1 цього стандарту, федеральний державний освітній стандарт основної загальної освіти забезпечує формування російської громадянської ідентичності учнів як складової їх соціальної ідентичності, що є усвідомленням індивідом приналежності до спільності громадян російської федерації, здатності, готовності та відповідальності виконання ними своїх громадянських обов`язків, користування правами та активної участі в житті держави, розвитку громадянського суспільства з урахуванням прийнятих в суспільстві правил та норм поведінки; збереження та розвиток культурного різноманіття та мовної спадщини багатонаціонального народу російської федерації, реалізацію права на вивчення рідної мови, можливості отримання основної загальної освіти рідною мовою, оволодіння духовними цінностями та культурою багатонаціонального народу російської федерації.

Згідно з п. 33.1 цього стандарту, до навчального плану основної загальної освіти входять наступні обов`язкові для вивчення навчальні предмети: російська мова, література, рідна мова та (або) державна мова республіки російської федерації, рідна література, іноземна мова, друга іноземна мова, математика, інформатика, історія, суспільствознавство, географія, фізика, хімія, біологія, основи духовно-моральної культури народів росії, образотворче мистецтво, музика, технологія, фізична культура, основи безпеки життєдіяльності. Навчальний предмет «Математика» предметної галузі «Математика та інформатика» включає навчальні курси «Алгебра», «Геометрія», «Вірогідність і статистика». Навчальний предмет «Історія» предметної області «Суспільно-наукові предмети» включає в себе навчальні курси «Історія росії» та «Загальна історія».

Відповідно до п. 15 цього стандарту програма основної загальної освіти, у тому числі адаптована, реалізується державною мовою російської федерації.

Стандарти середньої загальної освіти (10-11 класи) у системі освіти російської федерації затверджено наказом міністерства освіти та науки російської федерації від 17.05.2012 № 413 «Об утверждении федерального государственного образовательного стандарта среднего общего образования» (зареєстрований в міністерстві юстиції російської федерації 06.07.2012 за №24480) (далі ФГОС № 413).

У відповідності до п. 3 цього стандарту, федеральний державний освітній стандарт середньої загальної освіти направлений на забезпечення формування російської громадянської ідентичності учнів; збереження та розвиток культурного різноманіття та мовної спадщини багатонаціонального народу російської федерації, реалізації права на вивчення рідної мови, оволодіння духовними цінностями та культурою багатонаціонального народу росії; виховання то соціалізації учнів, їх самоідентифікацію виховання шляхом особистісно та суспільно значущої діяльності, соціального та громадянського становлення, у тому числі шляхом соціального и громадянського становлення, у тому числі шляхом реалізаціх освітніх програм, що входять до основної освітньої програми.

Згідно з п. 18.3.1 цього стандарту, навчальний план середньої загальної освіти передбачає обов`язкове вивчення наступних навчальних предметів на базовому та поглибленому рівні: російська мова, література, рідна мова та (або) державна мова республіки російської федерації, рідна література, іноземна мова, друга іноземна мова, математика, інформатика, історія, суспільствознавство, географія, фізика, хімія, біологія, фізична культура, основи безпеки життєдіяльності.

При цьому, відповідно до вимог статті 1 частини 1 Закону України «Про освіту» мовою освітньогопроцесу взакладах освітиє державнамова. Держава гарантує кожному громадянинові України право на здобуття формальної освіти на всіх рівнях (дошкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої), а також позашкільної та післядипломної освіти державною мовою в державних і комунальних закладах освіти.

Частиною 2 статті 1 Закону України «Про освіту» передбачено, що заклади освіти забезпечують обов`язкове вивчення державної мови.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про освіту» освіта є державним пріоритетом, що забезпечує інноваційний, соціально-економічний і культурний розвиток суспільства.

Статтею 1 Закону України «Про повну загальну середню освіту» визначено, що державні стандарти повної загальної середньої освіти документи, що визначають загальні обсяги навчального навантаження здобувачів початкової, базової середньої, профільної середньої освіти, вимоги до їх компетентностей і до згрупованих за відповідними освітніми галузями обов`язкових результатів навчання, яких вони мають досягти на відповідному рівні повної загальної середньої освіти.

Так, Державним стандартом базової середньої освіти, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 № 898, визначено, що метою базової середньої освіти є розвиток природних здібностей, інтересів, обдарувань учнів, формування компетентностей, необхідних для їх соціалізації та громадянської активності, виховання відповідального, шанобливого ставлення до родини, суспільства, навколишнього природного середовища, національних та культурних цінностей українського народу. Реалізація мети базової середньої освіти ґрунтується на таких ціннісних орієнтирах, як формування в учнів активної громадянської позиції, патріотизму, поваги до культурних цінностей українського народу, його історико-культурного надбання і традицій, державної мови, плекання в учнів любові до рідного краю.

Отже, громадянка України ОСОБА_6 , починаючи із квітня 2023, але більш точний дата та час досудовим слідством невстановлений, перебуваючи на посаді т. зв. «директора МБОУ СШ№59», продовжуючи виконувати свій злочинний умисел, направлений на здійснення дій громадянином України, спрямованих на впровадження стандартів освіти держави-агресора у закладах освіти, у відповідності до положень посадових обов`язків керівника освітньої установи, передбаченими чинним законодавством держави-агресора рф, з урахуванням вимог закону №273-ФЗ, ФГОС № 286, ФГОС № 287, ФГОС №413, Санітарних правил СП 2.4.3648-20 «Санітарно-епідеміологічні вимоги до організацій виховання та навчання, відпочинку та оздоровлення дітей та молоді», затверджених постановою Головного державного санітарного лікарі російської федерації від 28.09.2020 № 28 (зареєстрована в міністерстві юстиції російської федерації 18.12.2020 за №61573), а також Наказу Міністерства охорони здоров`я та соціального розвитку рф від 26.08.2010 N 761н «Про затвердження Єдиного кваліфікаційного довідника посад керівників, фахівців та службовців, розділ «Кваліфікаційні характеристики посад працівників освіти»» (зареєстрованийв міністерствіюстиції російськоїфедерації 06.10.2010за №18638) виконує наступні покладені на неї функції:

-Здійснює керівництво освітньою установою відповідно до законів та інших нормативних правових актів, статуту освітньої установи. Забезпечує системну освітню (навчально-виховну) та адміністративно-господарську (виробничу) роботу освітньої установи. Забезпечує реалізацію федерального державного освітнього стандарту, федеральних державних вимог. Формує контингенти учнів (вихованців, дітей), забезпечує охорону життя і здоров`я під час освітнього процесу, дотримання права і свободи учнів (вихованців, дітей) і працівників освітнього закладу встановленому законодавством російської федерації порядку. Визначає стратегію, цілі та завдання розвитку освітньої установи, приймає рішення про програмне планування її роботи, участь освітньої установи в різних програмах та проектах, забезпечує дотримання вимог, що висуваються до умов освітнього процесу, освітніх програм, результатів діяльності освітньої установи та якості освіти, безперервне підвищення якості освіти у освітньому закладі. Забезпечує об`єктивність оцінки якості освіти учнів (вихованців, дітей) в освітньому закладі. Спільно з радою освітньої установи та громадськими організаціями здійснює розробку, затвердження та реалізацію програм розвитку освітньої установи, освітньої програми освітньої установи, навчальних планів, навчальних програм курсів, дисциплін, річних календарних навчальних графіків, статуту та правил внутрішнього трудового розпорядку освітньої установи. Створює умови для впровадження інновацій, забезпечує формування та реалізацію ініціатив працівників навчального закладу, спрямованих на покращення роботи навчального закладу та підвищення якості освіти, підтримує сприятливий морально-психологічний клімат у колективі. У межах своїх повноважень розпоряджається бюджетними коштами, забезпечує результативність та ефективність їх використання. У межах встановлених коштів формує фонд оплати праці з поділом його на базову та стимулюючу частину. Затверджує структуру та штатний розпис освітньої установи. Вирішує кадрові, адміністративні, фінансові, господарські та інші питання відповідно до статуту навчального закладу. Здійснює підбір та розміщення кадрів. Створює умови безперервного підвищення кваліфікації працівників. Забезпечує встановлення заробітної плати працівників освітньої установи, у тому числі стимулюючої частини (надбавок, доплат до окладів (посадових окладів), ставок заробітної плати працівників), виплату в повному розмірі належної працівникам заробітної плати у строки, встановлені колективним договором, правилами внутрішнього трудового трудовими договорами Вживає заходів щодо забезпечення безпеки та умов праці, що відповідають вимогам охорони праці. Вживає заходів щодо забезпечення освітньої установи кваліфікованими кадрами, раціонального використання та розвитку їх професійних знань та досвіду, забезпечує формування резерву кадрів з метою заміщення вакантних посад в освітній установі. Організовує та координує реалізацію заходів щодо підвищення мотивації працівників до якісної праці, у тому числі на основі їх матеріального стимулювання, підвищення престижності праці в освітній установі, раціоналізації управління та зміцнення дисципліни праці. Створює умови, що забезпечують участь працівників у управлінні освітньою установою. Приймає локальні нормативні акти освітнього закладу, які містять норми трудового права, зокрема з питань встановлення системи оплати праці з огляду на думку представницького органу працівників. Планує, координує та контролює роботу структурних підрозділів, педагогічних та інших працівників освітньої установи. Забезпечує ефективну взаємодію та співпрацю з органами державної влади, місцевого самоврядування, організаціями, громадськістю, батьками (особами, які їх замінюють), громадянами. Представляє освітній заклад у державних, муніципальних, громадських та інших органах, установах, інших організаціях. Сприяє діяльності учительських (педагогічних), психологічних організацій та методичних об`єднань, громадських (у тому числі дитячих та молодіжних) організацій. Забезпечує облік, збереження та поповнення навчально-матеріальної бази, дотримання правил санітарно-гігієнічного режиму та охорони праці, облік та зберігання документації, залучення для провадження діяльності, передбаченої статутом освітньої установи, додаткових джерел фінансових та матеріальних засобів. Забезпечує подання засновнику щорічного звіту про надходження, витрачання фінансових та матеріальних засобів та публічного звіту про діяльність освітньої установи в цілому. Виконує правила з охорони праці та пожежної безпеки.

Тим самим, ОСОБА_6 , будучи громадянином України, здійснює дії, спрямовані на впровадження стандартів освіти держави-агресора у закладах освіти.

Щодо обґрунтованої підозри.

Згідно зіст. 8 КПК Україникримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованої підозри, враховуючи ст.8,9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред`явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі "Murray v.United Kingdom", 14310/88, 28.10.94, п. 55).

Уявлення про "обґрунтовану підозру" має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб`єктивному та об`єктивному.

Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка оголосила про підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні такого кримінального правопорушення, другий - що об`єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 1111 КК України, повністю підтверджується зібраними укримінальному провадженні доказами, а саме:

-протоколами допиту свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ;

-протоколами пред`явлення для впізнання за фотознімками ОСОБА_6 свідкам ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ;

-протоколами огляду інформації, що підтверджує злочинну діяльність ОСОБА_6 ;

-матеріалами, зібраними оперативним підрозділом Управління стратегічних розслідувань в Донецькій області, що є у відповідності до ч. 2 ст. 99 КПКУкраїни є доказами.

Таким чином, ОСОБА_6 , обґрунтовано підозрюється у тому, що будучи громадянином України, здійснює дії, спрямовані на впровадження стандартів освіти держави-агресора у закладах освіти, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 1111 КК України.

Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на цей час докази у кримінальному провадженні свідчать про об`єктивний зв`язок підозрюваної ОСОБА_6 із вчиненням злочину, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.

Щодо належного повідомлення про підозру.

У зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації, воєнним станом вУкраїні, тимчасовою окупацією частини території Донецької області та проведенням бойових дій, а також, беручи до уваги те, що існують достатні підстави вважати, що ОСОБА_6 постійно перебуває на тимчасово окупованій території України та обґрунтовану неможливість вручити повістки про виклик особи, з дотриманням вимог ст.ст. 111, 135, 278 КПК України, в газеті «Урядовий кур`єр» № 218 (7616) від 31.10.2023, яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, танаофіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора опубліковано повідомлення про підозру із пам`яткою про процесуальні права та обов`язки підозрюваного стосовно ОСОБА_6 , атакож повістки про виклик підозрюваного на 6, 7 та 8 листопада 2023 року до слідчого відділу 2управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях длявручення письмового повідомлення про підозру, допиту та проведення заїї участю інших процесуальних дій в якості підозрюваного.

Жодного разу у визначені в повістках час та місце громадянка України ОСОБА_6 не з`явилась, про неможливість та причини неприбуття не повідомила.

Відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію. Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.

Главою 11 КПК України визначається порядок виклику слідчим, прокурором, судовий виклик і привід.

Відповідно до ч. 8 ст. 135 КПК України повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Враховуючи наведені вище обставини, 31.10.2023 слідчим за погодженням з прокурором, з дотриманням вимог ст. ст. 111, 135, 278 КПК України, складено повідомлення про підозру та 31.10.2023 громадянку ОСОБА_6 повідомлено про підозру у відповідності та у спосіб, передбачений діючим кримінальним процесуальним законодавством України. Також зазначене повідомлення про підозру 03.11.2023 вручено захиснику ОСОБА_6 адвокату ОСОБА_4 .

Таким чином, 31.10.2023 у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_6 набула статусу підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України, а саме у здійсненні громадянином України дій, спрямованих на впровадження стандартів освіти держави-агресора у закладах освіти.

Щодо ризиків.

Слідчий суддя вважає доведеними вказані ризики, передбачені пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

При цьому слідчий суддя враховує, що як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися, а обов`язки, про покладення (продовження) яких клопоче орган досудового розслідування у разі обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, - бути у взаємозв`язку з ними. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження слідчий суддя застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, слідчий суддя має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду свідчать такі обставини:

- вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною особою злочинів;

- неприбуття на виклик до слідчого, прокурора, у тому числі тричі у статусі підозрюваного та не повідомлення слідчому та прокурору про причини та неможливість прибуття на виклик, що свідчить про те, що підозрюваний на цей час вже переховується від органу досудового розслідування, у зв`язку з чим підозрюваного оголошено у розшук;

- спосіб вчинення злочину (вчинив умисно, під час воєнного стану, що має негативні наслідки для всієї територіальної громади та України в цілому, знаходиться на тимчасово окупованій території співпрацюючи з окупаційною адміністрацією, що з великою часткою ймовірності спонукатиме його до втечі уразі обрання більш м`якого запобіжного заходу);

Про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме продовжити кримінальні правопорушення, в яких вона підозрюється, або вчинити інші кримінальні правопорушення свідчить те, що ОСОБА_6 постійно перебуває на території Маріупольського району Донецької області, що перебуває під контролем окупаційної адміністрації РФ, активно співпрацює з іншими представниками держави-агресора та фактично своїми діями підтверджує намір продовжити скоєні нею злочини, що надає їй можливість скоїти інші злочини за відсутності контролю з боку влади України.

Щодо перебування підозрюваної на окупованій території.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 цього Закону адміністративна межа між тимчасово окупованою територією та іншою територією України визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 цього Закону адміністративна межа між тимчасово окупованою територією та іншою територією України визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22.12.2022 №309 (у редакції Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.09.2023 № 254), станом на 05.03.2023 Маріупольська міська територіальна громада Донецької області є тимчасово окупованою територією України.

Таким чином, факт тимчасової окупації території Маріупольської МТГ Донецької області є загальновідомим та не потребує додаткового підтвердження Радою національної безпеки і оборони України та Президентом України, крім того він визнаний Кабінетом Міністрів України.

Той факт, що підозрювана ОСОБА_6 перебуває на тимчасово окупованій території України підтверджується матеріалами кримінального провадження.

Щодо розшуку.

Постановою слідчого від 09.11.2023 на підставі ст. 281 КПК України підозрювану ОСОБА_6 оголошено в розшук.

Висновки.

Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбаченихстаттею 177цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

З огляду на те, що у судовому засіданні знайшли своє підтвердження ті обставини, що ОСОБА_6 набула статусу підозрюваної у кримінальному провадженні, підозра є обґрунтованою, доведення органом досудового розслідування наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а також факт того, що сукупність доказів у своєму зв`язку вказують слідчому судді на достатність підстави вважати, що підозрювана перебуває на тимчасово окупованій території України, її оголошено у розшук, слідчим суддею встановлено достатні підстави для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу за відсутності підозрюваного, відповідно до приписів ч. 6ст. 193 КПК України.

Відповідно доч.6ст.176КПК Українипід час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями109-114-2,258-258-5,260,261,437-442Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених устатті 177цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжним заходом єтримання під вартою.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке входить до вищевказаного переліку, підозра є обґрунтованою, доведення органом досудового розслідування наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а також враховуючи факт її переховування від органу досудового розслідування, а також те, що у кримінальному провадженні зібрані докази, які у своїй сукупності свідчать про вчинення нею інкримінованого їй кримінального правопорушення, беручи до уваги його тяжкість та специфіку, а також те, що у разі визнання її винною у вчиненні інкримінованого злочину їй може бути призначено покарання у виді реального позбавлення волі на строк до десяти років, дані про особу підозрюваної, до неї може бути застосований виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а тому клопотання підлягає задоволенню.

Щодо застави.

Згідно з абз. 7 ч. 4 ст. 183 КК України, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.

Згідно з абз. 8 ч. 4 ст. 183 КК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбаченістаттями 177та178цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченогостаттями 109-114-2,258-258-5,260,261,402-405,407,408,429,437-442КК України.

Оскільки ОСОБА_6 підозрюється увчиненні кримінальногоправопорушення,яке входитьдо переліку, перебуваєна тимчасовоокупованій територіїУкраїни, розмір застави слідчий суддя не визначає.

Інші питання.

Згідно ч. 4ст. 197 КПК України, у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі ч. 6статті 193 цього Кодексустрок дії такої ухвали не зазначається.

Визначення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, тобто визначення, таким чином строку тримання особи під вартою, здійснюється лише під час застосування щодо особи запобіжного заходу, що відповідно до ч. 6ст. 193 КПК України, можливе після затримання особи, а слідчий суддя, суд не пізніш як через сорок вісім годин з часу доставки такої особи до органу досудового розслідування, зобов`язаний розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід за обов`язкової присутності такого підозрюваного, обвинуваченого.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-178,183, 193, 194, 197 КПК України, слідчий суддя -

У Х В А Л И В:

Клопотання - задовольнити.

В порядку ч. 6 ст. 193КПК України обрати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваній у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України, у кримінальному провадженні №12023050000000565, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.09.2023 року, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.

Роз`яснити, що згідно з положеннями ч. 6ст.193 КПК України, після затримання особи і не пізніше як через сорок вісім годин з часу доставки її до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановлює ухвалу.

Відповідно до ч. 4ст. 197 КПК України, у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, на підставі частини шостоїстатті 193 цього Кодексустрок дії такої ухвали не зазначається.

Дана ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали доручити прокурору відділу Донецької обласної прокуратури ОСОБА_3 .

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1

СудЖовтневий районний суд м.Дніпропетровська
Дата ухвалення рішення01.12.2023
Оприлюднено08.12.2023
Номер документу115465886
СудочинствоКримінальне
КатегоріяПровадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про застосування запобіжних заходів тримання під вартою

Судовий реєстр по справі —201/14691/23

Ухвала від 01.12.2023

Кримінальне

Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська

Батуєв О. В.

Ухвала від 01.12.2023

Кримінальне

Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська

Батуєв О. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні