Рішення

від 07.12.2023 по справі 131/1278/23

ІЛЛІНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 131/1278/23

Провадження № 2/131/463/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2023 м. Іллінці

Іллінецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Коваля А.М.,

за участю секретаря судового засідання Чех Л.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Дашівської селищної ради Гайсинського району Вінницької області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, в якому зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_4 , який на день смерті мав у власності земельну ділянку площею 2,8534 га, кадастровий номер 0521284100:05:000:0256, цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану за адресою: АДРЕСА_4.

За життя вказану земельну ділянку ОСОБА_4 заповів своїй дочці ОСОБА_1 .

01 червня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Гайсинського районного нотаріального округу Вінницької області Новаківського Б.В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на зазначену вище земельну ділянку. Однак, нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, через відсутність оригіналу державного акта на право власності на земельну ділянку, а не його архівної копії.

Тому позивач просить суд визнати за нею право власності на вказану спадкову земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, натомість подала до суду заяву, в який позовні вимоги підтримала повністю, просить їх задовільнити та розглянути справу за її відсутності.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилися, натомість подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги визнали повністю, щодо їх задоволення не заперечують.

Представник відповідача Дашівської селищної ради Гайсинського району Вінницької області в судове засідання не з`явився, натомість селищний голова подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнає повністю, проти їх задоволення не заперечує та просить розглянути справу у відсутність їх представника.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Враховуючи зазначені вище положення, а також те, що сторони скористались своїм правом, врегульованим ч. 3 ст. 211 ЦПК України, заявляти клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному підготовчому засіданні на підставі доказів наявних у справі.

Згідно з ч. ч. 3-4 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, давши оцінку зібраним доказам, суд приходить до висновку про можливість ухвалення рішення в підготовчому судовому засіданні та задоволення позову з таких підстав.

Відповідно ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до положень статей 1268-1269 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Так, судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.6).

На день смерті ОСОБА_4 мав у власності земельну ділянку площею 2,8534 га, кадастровий номер 0521284100:05:000:0256, цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану за адресою: АДРЕСА_4, що підтверджується копією витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.10), копією Державного акта на право приватної власності на земельну ділянку Серії ЯА №319813 від 29 березня 2005 року (а.с.14), копією Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме мано та Реєстру прав власності на нерухоме мано, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с.15).

За життя вказану земельну ділянку ОСОБА_4 заповів ОСОБА_1 , про що свідчить складений ним заповіт, посвідчений 12 грудня 2017 року в.о. старости сіл Купчинці, Волошкове, Яструбинці Дашівської селищної ради Іллінецького району Вінницької області Мазур В.О. (а.с.9).

Позивач є єдиним спадкоємцем за заповітом на зазначену земельну ділянку після смерті ОСОБА_4 .

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ще два його сина - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які не претендують на вказану спадкову земельну ділянку.

Їх мати - ОСОБА_5 , померла ще до смерті їх батька (свого чоловіка ОСОБА_4 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_2 (а.с.7).

У встановлений законом шестимісячний строк, 01 червня 2023 року, ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Гайсинського районного нотаріального округу Вінницької області Новаківського Б.В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вказану спадкову земельну ділянку. Однак, нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва, через відсутність оригіналу державного акта на право власності на земельну ділянку, а не його архівної копії (а.с.11).

Згідно із ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування зі збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

В абзаці другому підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року N 15-рп/2004 зазначено, що «відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Усі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.». Отже, право позивача, яке перейшло в порядку спадкування від спадкодавця, не може бути звужено чи обмежено.

Частина 3 ст. 22 Конституції України стверджує, що при ухваленні нових законів або внесенні змін в чинні закони не допускається звуження обсягу та змісту існуючих прав і свобод. Ця норма згідно зі ст. 8 Конституції України має найвищу юридичну силу і є нормою прямої дії, вона не може ігноруватися з тієї причини, що суперечить міжнародному договору або практиці Європейського суду.

Відповідно до п. 6 Перехідних положень ЗК України, громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, не може бути позбавлений права переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них. Отже, в даному випадку позивач, успадкувавши право власності на земельну ділянку, відповідно до Перехідних положень ЗК України, повинен переоформити у встановленому порядку право власності на земельну ділянку.

Громадяни та юридичні особи, відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України, набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Згідно з частиною 1 статті 126 Земельного кодексу України в редакції, яка діяла до 01 січня 2013 року, документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку, є державний акт на право власності. Тобто, державний акт, виданий після смерті спадкодавця при зазначенні в ньому дати прийняття уповноваженим органом відповідного рішення про передачу у власність земельної ділянки за життя спадкодавця, свідчить про набуття спадкодавцем права власності на земельну ділянку.

Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації такого права. У разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно спадкодавця, спадкоємець має право, згідно з пунктом 66 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 25 грудня 2015 року № 1127, подати документи, необхідні для державної реєстрації права власності на підставі заяви спадкоємця. Перелік документів передбачений в статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та в Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. До них належать: документи, що підтверджують набуття спадкодавцем права власності на нерухоме майно, витяг із Спадкового реєстру про наявність заведеної спадкової справи та документ, що містить відомості про склад спадкоємців, виданий нотаріусом чи уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, якими заведено відповідну спадкову справу. Підставою для державної реєстрації права власності, відповідно до статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», є державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право власності на землю, державний акт на право власності на земельну ділянку або державний акт на право постійного користування землею, видані до 1 січня 2013 року. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації згідно з підпунктом 4.15 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій, проводиться нотаріусом після подачі документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно.

Статті 81, 131 ЗК України передбачають, що громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі прийняття спадщини, міни, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку Державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку. Державний акт, виданий після смерті спадкодавця при зазначенні в ньому дати прийняття уповноваженим органом відповідного рішення про передачу у власність земельної ділянки за життя спадкодавця, свідчить про набуття спадкодавцем права власності на земельну ділянку.

Відповідно до п. "г" ст. 81, ч. 1 ст. 131 ЗК України, громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. З 1 січня 2013 року у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Державний земельний кадастр» правовстановлюючим документом, який посвідчує право власності на земельну ділянку замість державного акта є свідоцтво про право власності на земельну ділянку, у разі набуття права на земельну ділянку в межах норм безоплатного виділення відповідно до ЗКУ, чи витяг із реєстру нерухомого майна та їх обтяжень, у разі переходу права на земельну ділянку від однієї особи до іншої. Чіткий порядок спадкування як за законом, так і за заповітом передбачений Цивільним Кодексом України, Законом України «Про нотаріат». На підставі абз. 2 п. 1 розділу X "Перехідні положення" ЗК рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок" (втратив чинність на підставі Закону України від 14 вересня 2006 року № 139-У) є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (пункт 1 розділу X доповнено абз. 2 згідно із Законом від 16 вересня 2008 року № 509-УІ).

Отже, якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.

Враховуючи, що покійний ОСОБА_4 на законних підставах набув право власності на вказану вище земельну ділянку та отримав відповідний державний акт на право власності на земельну ділянку, однак, на час прийняття спадщини оригінал вказаного документа втрачено, у зв`язку з чим державний нотаріус правомірно прийняв рішення про відмову у вчиненні нотаріальної дії, тому позивач позбавлений можливості оформити спадкове майно в нотаріальному порядку.

У відповідності до ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Враховуючи викладене вище, а також повне визнання позовних вимог відповідачами, суд вважає, що задоволення позову не суперечить вимогам закону та не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, тому приходить до висновку, що за позивачем слід визнати право власності на земельну ділянку площею 2,8534 га, кадастровий номер 0521284100:05:000:0256, цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану за адресою: АДРЕСА_4, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись ст. 1216, 1223, 1261, 1268 ЦК України, ст. 2, 10, 12, 13, 81, 89, 141, 200, 206, 263 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Дашівської селищної ради Гайсинського району Вінницької області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом, - задовільнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКП НОМЕР_3 , право власності на земельну ділянку площею 2,8534 га, кадастровий номер 0521284100:05:000:0256, цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, адреса розташування: АДРЕСА_4, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач 1: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач 2: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач 3: Дашівська селищна рада Гайсинського району Вінницької області, код ЄДРПОУ: 04326081, адреса: 22740, адреса: смт. Дашів Гайсинського району Вінницької області, вул. Горького, 9.

Суддя: