Рішення

від 25.09.2023 по справі 446/737/23

КАМ'ЯНКА-БУЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 446/737/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2023 року Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Самсін М. Л.

при секретарі Груба Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кам`янка-Бузька цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про припинення права спільної часткової власності та визнання права власності на частку у житловому приміщення,

в с т а н о в и в:

04.04.2023 представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Білик Р.О. через систему "Електронний суд" подала до суду позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в якій просять постановити рішення, яким припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на 24/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 та визнати за Визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності по 1/4 частині кожному на житлову квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 170,0 кв.м., як окремий об`єкт нерухомості із зазначенням частки 1/1 ( в цілому), яка складається з коридору (1) площею 6,2 кв.м, житлової кімнати (2) площею 15,4 кв.м, житлової кімнати (3) площею 20,5 кв.м, передпокою (4) площею 13,8 кв.м, коридору (5) площею 3,2 кв.м, кухні (6) площею 12,7 кв.м, санвузла (7) площею 3,9 кв.м, житлової кімнати (8) площею 9,3 кв.м, лоджії (І) площею 4,6 кв.м, балкону (ІІ) площею 1,2 кв.м, та балкону (ІІІ) площею 2,1 кв.м., загальна площа третього поверху становить 102,9 кв.м., а також мансарди загальною площею 67,1 кв.м, яка складається з коридору (9) площею 4,0 кв.м, гардеробної (10) площею 9,5 кв.м, житлової кімнати (11) площею 12,9 кв.м, коридору (12) площею 7,5 кв.м, ванної кімнати (13) площею 2,8 кв.м, туалету (14) площею 1,6 кв.м, кухні (15) площею 14,8 кв.м, житлової кімнати (16) площею 8,5 кв.м, кладової (17) площею 5,5 кв.м.

Ухвалою суду від 11.09.2023 відкрито провадження в справі, визначено, що розгляд справи проводитиметься за правилами загального позовного провадження та справу призначено до розгляду.

В судове засідання представник позивачів не з`явилася просила проводити розгляд справи без її участі та без участі позивачів, позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилися, але через канцелярію суду подали заяву в якій просили проводити розгляд справи без їх участі, не заперечили щодо задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, перевіривши зібрані по справі матеріали, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних, або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є власниками 24/100 ідеальних частин (квартира АДРЕСА_2 відповідно до Свідоцтва про право власності виданого на підставі рішення виконкому Запитівської сільської ради №3 від 25.04.2002 року.

Згідно технічного паспорта виданого 20.03.2023 року дані 24/100 ідеальних частин житлового будинку АДРЕСА_1 складається з коридору площею 6,2 кв,м, житлової кімнати площею 15,4 кв.м, житлової кімнати площею 20,5 кв.м, передпокою площею 23,8 кв.м, коридору площею 3,2 кв.м, кухні площею 12,7 кв.м, санвузла площею 3,9 кв.м, житлової кімнати 9,3 кв.м, лоджії площею 4,6 м.кв., балкону площею 1,2 кв.м, та балкону площею 2,1 кв.м Загальна площа першого поверху 102,9 кв.м. та мансарди загальною площею 67,1 кв.м., яка складається з коридору площею 4,0 кв.м, гардеробної площею 9,5 кв.м, житлової кімнати площею 12,9 кв.м, коридору площею 7,5 кв.м, ванної кімнати 2,8 кв.м, туалету 1,6 кв.м, кухні 14,8 кв.м, житлової кімнати 8,5 кв.м, кладової 5,5 кв.м.

Як видно з матеріалів справи, позивачі користуються і просять суд виділити їм у власність частку спільного майна, що складається з коридору площею 6,2 кв,м, житлової кімнати площею 15,4 кв.м, житлової кімнати площею 20,5 кв.м, передпокою площею 23,8 кв.м, коридору площею 3,2 кв.м, кухні площею 12,7 кв.м, санвузла площею 3,9 кв.м, житлової кімнати 9,3 кв.м, лоджії площею 4,6 м.кв., балкону площею 1,2 кв.м, та балкону площею 2,1 кв.м. загальна площа першого поверху 102,9 кв.м. та мансарди загальною площею 67,1 кв.м, яка складається з коридору площею 4,0 кв.м, гардеробної площею 9,5 кв.м, житлової кімнати площею 12,9 кв.м, коридору площею 7,5 кв.м, ванної кімнати 2,8 кв.м, туалету 1,6 кв.м, кухні 14,8 кв.м, житлової кімнати 8,5 кв.м, кладової; 5 кв.м.

Судом встановлено, що власниками інших частин житлового будинку АДРЕСА_1 є відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки укладеного 02 березня 2021 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Мазур О.І., ОСОБА_7 продав, а ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_8 купили земельну ділянку загальною площею 0,1232 га кадастровий номер 4622155400:01:001:0124, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , по 1/3 частині кожному.

Відповідно до інформаційної довідки №325582704 від 13.03.2023 року підтверджується, що ОСОБА_4 є власником житлової квартири АДРЕСА_3 .

Згідно інформаційної довідки №325582538 від 13.03.2023, видно що ОСОБА_5 є власником житлової квартири АДРЕСА_4 .

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виділили свої частки спільного нерухомого майна в окремий об`єкт нерухомості і є власниками в цілому житлових квартир АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 . Оскільки, частина житлового будинку АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 знаходиться у спільній частковій власності, позивачі вирішили скористатися правом виділення частки із майна.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 претендують тільки на свою частину житлового будинку АДРЕСА_1 . Проте на даний час позивачі не мають можливості належним чином розпоряджатись своєю власністю через відсутність реального розподілу будинку між співвласниками і через відсутність іншого способу захисту власного права вони змушені звернутись до суду з даним позовом.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

Частиною 1 статті 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно зі ч.1, ч.2 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Згідно до ч. 3 ст. 358 ЦК України, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 183 ЦК України, подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Статтею 361 ЦК України передбачено, що співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Положеннями ст. 370 ЦК України передбачено, що у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 15.03.2018 в контексті справи №345/2723/17 досліджував питання щодо критеріїв припинення права на частку в спільному майні та вказав, що право власності співвласника на частку у спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників і при цьому суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім`ї, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не заперечують проти задоволення позовних вимог, що підтверджується їхніми заявами доданими до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відтак, суд вважає за можливе припинити право власності ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на 24/100 частки житлового будинку АДРЕСА_1 .

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 80, 81, 141, 259, 263, 265, 280-283 ЦПК України, ст.ст. 16, 328, 355, 356, 358, 361, 365, 368, 370, 372 ЦК України, суд,-

в и р і ш и в :

позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про припинення права спільної часткової власності та визнання права власності на частку у житловому приміщення - задовольнити повністю.

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на 24/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності по 1/4 частині кожному на житлову квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 170,0 кв.м., як окремий об`єкт нерухомості із зазначенням частки 1/1 ( в цілому), яка складається з коридору (1) площею 6,2 кв.м, житлової кімнати (2) площею 15,4 кв.м, житлової кімнати (3) площею 20,5 кв.м, передпокою (4) площею 13,8 кв.м., коридору (5) площею 3,2 кв.м, кухні (6) площею 12,7 кв.м, санвузла (7) площею 3,9 кв.м, житлової кімнати (8) площею 9,3 кв.м, лоджії (І) площею 4,6 кв.м, балкону (ІІ) площею 1,2 кв.м, та балкону (ІІІ) площею 2,1 кв.м., загальна площа третього поверху становить 102,9 кв.м., а також мансарди загальною площею 67,1 кв.м, яка складається з коридору (9) площею 4,0 кв.м, гардеробної (10) площею 9,5 кв.м, житлової кімнати (11) площею 12,9 кв.м, коридору (12) площею 7,5 кв.м, ванної кімнати (13) площею 2,8 кв.м, туалету (14) площею 1,6 кв.м, кухні (15) площею 14,8 кв.м, житлової кімнати (16) площею 8,5 кв.м, кладової (17) площею 5,5 кв.м.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

На рішення може бути подана апеляція до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення через суд першої інстанції.

Суддя М.Л. Самсін