Ухвала

від 06.12.2023 по справі 521/18609/23

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 521/18609/23

Провадження №2-з/521/248/23

У Х В А Л А

06 грудня 2023 року

Суддя Малиновського районного суду м.Одеси Мурзенко М.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Малиновського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Ухвалою судді Малиновського районного суду м. Одеси від 27.07.2023 року позовна заява була залишена без руху.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 14.08.2023 року по справі було відкрито провадження і порядку загального позовного провадження та призначено справу до судового розгляду у підготовчому судовому засіданні на 27.09.2023 року.

Ухвалою судді Малиновського районного суду м. Одеси від 24.11.2023 року було повернуто заяву про забезпечення позову.

05 грудня 2023 року до Малиновського районного суду м. Одеси звернувся ОСОБА_1 з заявою про забезпечення позову, у якій просить суд:

- Заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно, а також іншим суб`єктам, на яких покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрація прав та їх обтяжень) стосовно квартири АДРЕСА_1 .

- заборонити відповідачу - ОСОБА_3 , РНОКПП невідомий вчиняти будь-які дії щодо предмету спору та укладати договори про відчуження прав на квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Сторони в судове засідання не викликались.

Суд, дослідивши матеріали справи, доходить до висновку, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно із ч.ч. 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Відповідно до п.п. 4,5,6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладання арешту, або майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Відповідно до ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути обмежений в своїй власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Так, обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач зазначає, що квартира АДРЕСА_1 , яка нині є предметом спору, є спільним сумісним майном подружжя позивача з ОСОБА_2 . Вказана квартира співвласником ОСОБА_2 02.09.2022 року відчужена шляхом внесення вказаної квартири в статутний капітал ТОВ «ОЛК 2022» з порушенням норм законодавства про розпорядження вказаною квартирою. Вказана квартира могла бути відчужена лише за наявності письмової нотаріально посвідченої згоди позивача, яку він не надавав. В подальшому 24.07.2023 року квартиру АДРЕСА_2 в незаконний спосіб у власність набула ОСОБА_3 . Вважає, що на теперішній час існують ризики відчуження ОСОБА_3 квартири іншим особам, що може ускладнитись виконання рішення суду та ефективність захисту прав позивача.

Як вбачається з вищезазначеного, позивачем не вказано у заяві, яким чином можуть сприяти виконанню рішення суду вказані заходи забезпечення позову, крім того, суду не надано документи, які б свідчили про те, що дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, окрім того, в поданій заяві про забезпечення позову не обґрунтовано існування реальної загрози порушення прав та законних інтересів позивача, а лише містяться посилання на імовірність такої можливості, що за своєю суттю є суб`єктивним припущенням заявника, а тому, суд приходить до висновку, що заявлена заява про забезпечення позову не відповідає змісту позовних вимог, поданих до відповідача ОСОБА_2 .

Окрім того, суд зазначає, що вимоги про забезпечення позову також заявлені до ОСОБА_3 , проте, ОСОБА_3 не є стороною по справі, вимог до неї, в т.ч. щодо оспорювання правомірності набуття нею прав на нерухоме майно, не пред`явлено.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Висновок суду про необхідність вжиття заходів забезпечення позову не може ґрунтуватися на припущеннях позивача.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви.

Керуючись ст.ст. 151-153 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

В задоволені заяви ОСОБА_1 про забезпеченняпо цивільнійсправі запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 проподіл майнаподружжя відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду в п`ятнадцятиденний строк.

Головуючий:

06.12.23