Ухвала

від 28.11.2023 по справі 761/27879/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/27879/23

Провадження № 1-кс/761/18082/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2023 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про часткове скасування арешту майна, накладеного постановою заступника начальника слідчого відділу Управління Служби безпеки України у м. Києві ОСОБА_5 від 20 липня 2010 року у кримінальному провадженні № 22012110000000031, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 листопада 2012 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 362, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 233, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 367, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 362, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 367 КК України, -

в с т а н о в и в:

04 серпня 2023 року до Шевченківського районного суду м. Києва звернувся представник ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 із клопотанням про часткове скасування арешту, накладеного постановою заступника начальника слідчого відділу Управління Служби безпеки України у м. Києві ОСОБА_5 від 20 липня 2010 року у кримінальному провадженні № 22012110000000031, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 листопада 2012 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 362, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 233, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 367, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 362, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 367 КК України, на земельну ділянку з кадастровим номером: 8000000000:72:313:0023, площею 0,081 га, що належить на праві власності ОСОБА_3 , розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

До початку судового розгляду адвокат ОСОБА_4 звернувся з заявою про розгляд клопотання у його відсутність, клопотання підтримав та просив задовольнити з підстав наведених у ньому.

Уповноважений слідчий Головного управління Національної поліції у м. Києві, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився. При цьому, надіслав на адресу суду заяву, в якій просив здійснювати розгляд клопотання про скасування арешту у його відсутність.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

У судовому засіданні встановлено, що постановою заступника начальника Слідчого відділу Управління Служби безпеки України у м. Києві ОСОБА_5 від 20 липня 2010 року у кримінальній справі № 1601, земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , визнано речовим доказом та накладено арешт.

27 листопада 2012 року на підставі кримінальної справи № 1601, за № 22012110000000031 до Єдиного реєстру досудових розслідування, внесено відомості про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 362, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 233, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 367, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 362, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 367 КК України.

Досудове розслідування вказаного кримінального провадження здійснюється слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві.

При цьому, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі №335/12096/15-ц, від 17 жовтня 2018 року у справі №461/233/17 та від 07 листопада 2018 року у справі №296/8586/16-ц, якщо у кримінальному провадженні у справі, у якій триває застосування обтяження у вигляді арешту, накладеного згідно із вимогами КПК України від 1960 року, справа не передана до суду на час набрання чинності КПК України від 2012 року, то вирішення питання щодо зняття арешту чи оскарження дій чи бездіяльності слідчого у кримінальному провадженні здійснюються за правилами КПК України від 2012 року.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Положенням ч. 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Положенням ч. 2 ст. 173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

В той же час, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі "Іатрідіс проти Греції"). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі "Антріш проти Франції", та рішення у справі "Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції").

Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами (арешт майна, з забороною їх відчуження, розпорядження та користування до завершення досудового розслідування та судового розгляду у кримінальному провадженні), які застосовуються, та мету, яку прагнуть досягти, зокрема отримання фактичних даних обставин вчинення кримінального правопорушення та притягнення винних до відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.

Крім того, слідчий суддя звертає увагу на те, що такий обмежувальний захід як арешт майна, який застосований ще 20 липня 2010 року, не дозволяє власнику мирно володіти своїм майном, що не кореспондується з принципом розумності та співмірності обмеження права власності третіх осіб завданням кримінального провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 КПК України слідчий суддя під час кримінального провадження не може одночасно виконувати функції державного обвинувачення, захисту і судового розгляду.

Так, функції з доведення обґрунтованості поданого клопотання, наявності підстав для його задоволення, кримінально процесуальним законом покладено виключно на ініціатора такого клопотання, в даному випадку - адвоката ОСОБА_4 , разом з тим сторона обвинувачення у випадку не згоди з даним клопотанням зобов`язана належним чином її теж обґрунтувати.

Таким чином, слідчий суддя розглядає клопотання на підставі тих доказів, які слідчому судді представлені. Жоден учасник судового розгляду не був позбавлений можливості надати їх безпосередньо в судовому засіданні.

При цьому, уповноважений слідчий СУ ГУ НП у м. Києві у кримінальному провадженні, у судове засідання не з`явився та не спростував доводи, викладені у клопотанні адвоката ОСОБА_4 .

Зазначені вище обставини дають слідчому судді достатні підстави для висновку про необхідність задоволення клопотання представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 та скасування арешту майна, накладеного постановою заступника начальника слідчого відділу Управління Служби безпеки України у м. Києві ОСОБА_5 від 20 липня 2010 року у кримінальному провадженні №22012110000000031, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 листопада 2012 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 362, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 233, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 367, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 362, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 367 КК України, на земельну ділянку з кадастровим номером: 8000000000:72:313:0023, площею 0,081 га, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Керуючись ст.ст.28, 98, 170, 173-174, 309, 376, 532 КПК України, слідчий суддя -

п о с т а н о в и в:

Клопотання представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про часткове скасування арешту майна, накладеного постановою заступника начальника слідчого відділу Управління Служби безпеки України у м. Києві ОСОБА_5 від 20 липня 2010 року у кримінальному провадженні № 22012110000000031, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 листопада 2012 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 362, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 233, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 367, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 362, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 367 КК України - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений постановою заступника начальника слідчого відділу Управління Служби безпеки України у м. Києві ОСОБА_5 від 20 липня 2010 року у кримінальному провадженні №22012110000000031, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 листопада 2012 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 362, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 233, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 367, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 362, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 367 КК України, на земельну ділянку з кадастровим номером: 8000000000:72:313:0023, площею 0,081 га, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1