Ухвала

від 27.11.2023 по справі 991/9717/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

Справа № 991/9717/23

Провадження 1-кс/991/9812/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2023 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , детектива ОСОБА_3 , представника власника майна ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_4 , подане в інтересах ОСОБА_5 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42022000000000676 від 07.06.2022,

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді надійшло вказане клопотання, у якому адвокат ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 , просила: скасувати арешт, накладений ухвалою Вищого антикорупційного суду від 28.09.2022 по справі №991/4093/22 на майно, що належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРА-МЕДІА» (код ЄДРПОУ 37292551) розміром 2 700,00 грн., а також на: нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1; нежитлові приміщення офісу за адресою: АДРЕСА_9; нежитлові приміщення офісу за адресою: АДРЕСА_10; нежитлові приміщення офісу за адресою: АДРЕСА_11,шляхом заборони відчуження та розпорядження вказаним майном, у кримінальному провадженні №42022000000000676 від 07.06.2022 року, у зв`язку з його необґрунтованістю.

В обґрунтування поданого клопотання адвокат послалася на те, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №-42022000000000676 від 07.06.2022 в рамках якого 08.09.2022 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст.111, ст.368-5 КК України.

У той же час ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності не притягувалась, ні в цьому, ні в будь-якому іншому кримінальному провадженні статусу підозрюваної, обвинуваченої чи засудженої не набувала. Однак ухвалою Вищого антикорупційного суду від 28.09.2022 накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на праві особистої приватної власності. Метою накладення арешту на майно є забезпечення можливої конфіскації майна підозрюваного ОСОБА_6 , так як на майно ОСОБА_5 поширюється правовий режим спільної сумісної власності, оскільки воно набуте за час перебування ОСОБА_5 і ОСОБА_6 у зареєстрованому шлюбі.

На спростування таких висновків слідчого судді захисник зазначила, що ОСОБА_5 займається підприємницькою діяльністю з 19.08.1994 року, перебувала у офіційно зареєстрованому шлюбі з народним депутатом України ОСОБА_6 .. Під час шлюбу ОСОБА_5 було придбане наступне майно: 1) корпоративні права у вигляді: статутного капіталу ТОВ «Ера-Медіа», цінні папери у вигляді акцій ПАТ «Інформаційно-видавнича група «Телеграфъъ», статутний капітал ПАТ «Страхова компанія «В.І.П.», статутні капітали ТОВ «Агора», статутні капітали ТОВ «Валентин плюс»; 2)нерухоме майно: а) нежитлове приміщення, творча майстерня, загальною площею 226,5 м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_1; б) нежитлове приміщення офісу, загальною площею 949,3 м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ; в) нежитлове приміщення офісу, загальною площею 948,2 м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 ; г) нежитлове приміщення (офісне приміщення) загальною площею 670,5 м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_4 .

Починаючи з 2019 року, стосунки між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 почали погіршуватися. З метою примирення, подружжя офіційно підписало Заяву від 13.09.2019, де було вказано про намір або відновити сімейні відносини, або у добровільному порядку вирішити питання про поділ спільного майна подружжя та про розірвання шлюбу. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не змогли відновити сімейні відносини, тому 11.10.2019 уклали нотаріально посвідчений Договір про намір врегулювання майнових та немайнових прав подружжя. У п.5 цього Договору сторони зазначили, що переважна більшість майна набута внаслідок підприємницької діяльності ОСОБА_5 та її близьких родичів, через що поділ майна у рівних частках є неможливим та замовили висновок судового експерта з метою визначення вартості часток у спільному майні подружжя. У подальшому, 20.11.2019 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , з метою врегулювання у мировому порядку майнових та немайнових відносин подружжя уклали нотаріально посвідчений Договір про поділ спільної сумісної власності, визначення порядку проживання та участі у вихованні дітей. За умовами цього Договору ОСОБА_6 з метою врегулювання аліментних зобов`язань щодо утримання малолітніх дітей та додаткових витрат на їх утримання, передав ОСОБА_5 право власності на 5 % статутного капіталу ТОВ «ЕРА-МЕДІА» та цінні папери у вигляді 50 акцій ПАТ «Інформаційно-видавнича група «Телеграфъ», таким чином припинивши власні аліментні зобов`язання щодо дітей. За умовами вказаного Договору щодо поділу права спільної сумісної власності ОСОБА_5 отримала в особисту приватну власність: корпоративні права, у тому числі 85% статутного капіталу ТОВ «ЕРА-МЕДІА», а також наступне нерухоме майно: 1) нежитлове приміщення (офісне приміщення) загальною площею 226,5 м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_5 ; 2) нежитлове приміщення (офісне приміщення) загальною площею 949,3 м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ; 3) нежитлове приміщення (офісне приміщення) загальною площею 948,2 м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 ; 4) нежитлове приміщення (офісне приміщення) загальною площею 670,5 м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_4 .

Вказане майно набувалось у період 2010-2015 роки за рахунок особистих доходів ОСОБА_5 , котра здійснювала підприємницьку діяльність та отримувала офіційні доходи, з яких нею сплачувались відповідні податки.

Усе це майно на підставі Договору про його поділ було зареєстроване на праві власності за ОСОБА_5 , вона є єдиним власником цього майна, це право ніким не оспорювалося, не визнавалося недійсним, жодних спорів про належність цього майна останній з будь-якою іншою особою немає.

Окрім того, 03.12.2019 ОСОБА_6 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу. 25.02.2020 рішенням Дніпровського районного суду міста Києва шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було розірвано. Рішення набрало законної сили, є остаточним. До того ж 04.06.2021 ОСОБА_5 уклала новий шлюб з ОСОБА_7 .

Захисник зауважила, що майже через 2 роки після розірвання шлюбу та укладення нового шлюбу ОСОБА_5 , детективами Національного антикорупційного бюро України 07.06.2022 розпочато досудове розслідування фактів можливого вчинення народним депутатом України ОСОБА_6 державної зради, отримання неправомірної вигоди в особливо великому розмірі, незаконного збагачення та легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, вчиненої в особливо великому розмірі. При цьому, у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_5 про підозру не повідомлялося, вона не має у ньому жодного процесуального статусу.

Адвокат наголосила, що укладений договір між ОСОБА_5 та її колишнім чоловіком був датований 20.11.2019, тобто він укладений задовго до початку проведення досудового розслідування та початку процедури притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності. У 2019 році ОСОБА_5 , укладаючи вказаний договір, врегулювала усі майнові та немайнові відносини зі своїм колишнім чоловіком, внаслідок чого вона набула право власності на майно, визначивши його її особистою приватною власністю, та було припинено аліментні відносини в рахунок відступу від рівності часток у праві спільної сумісної власності.

За наведеного, на переконання адвоката, арешт, накладений ухвалою Вищого антикорупційного суду від 28.09.2022 на частку у статутному капіталі ТОВ «ЕРА-МЕДІА» та 4 нежитлові приміщення, належні на праві особистої приватної власності ОСОБА_5 , є необґрунтованим, оскільки арешт з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання може бути накладено, за наявності відповідних умов, виключно на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, тоді коли ОСОБА_5 жодним з перелічених процесуальних статусів не наділена, ні в рамках кримінального провадження 42022000000000676, ні в жодному іншому провадженні. Вказане стало підставою для звернення захисника до суду з даним клопотанням.

Судовий розгляд здійснювався 15.11.2023, 23.11.2023, 27.11.2023.

У судових засіданнях представник власника майна - адвокат ОСОБА_4 повністю підтримала подане клопотання та наполягала на скасуванні арешту з майна ОСОБА_5 .

Детектив ОСОБА_3 просила суд відмовити у задоволенні клопотання захисника, свою позицію обґрунтувала тим, що наразі детективами НАБУ за процесуального керівництва прокурорів САП здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст.111, ст.368-5 КК України. Зауважила, що ухвалою слідчого судді від 28.09.2022 накладено арешт на майно, що належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_5 . Детектив додала, що Договір щодо поділу майна, на який посилається захисник у клопотанні про скасування арешту, був укладений між близькими родичами, є безоплатними, вчинений у день виступів ОСОБА_6 , які є предметом повідомленої йому підозри у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення. Тож вказані обставини у своїй сукупності вказують на те, що ОСОБА_5 ймовірно діяла недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами задля уникнення арешту та/або можливої конфіскації майна, що перебуває у спільній сумісній власності із підозрюваним. На даний час необхідність у арешті майна, вказаного у клопотанні, не відпала. До того ж обґрунтованість накладення арешту на майно ухвалою слідчого судді від 28.09.2022 встановлена Апеляційною палатою ВАКС (ухвала від 28.02.2023). Крім того, 12.06.2023 слідчим суддею Вищого антикорупційного суду у справі №991/4832/23 було винесено ухвалу, якою відмовлено у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_4 , в інтересах ОСОБА_5 , про скасування арешту майна. Таким чином, як вважає детектив, у застосуванні арешту майна у вигляді обмеження права розпорядження таким майном, не відпала потреба, а адвокатом зворотного не доведено. Таким чином, на думку детектива не вбачається підстав, встановлених ст.174 КПК України для скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді від 28.09.2022.

Заслухавши думку учасників, дослідивши матеріали клопотання про скасування арешту майна та заперечення детектива, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Як слідує з наявних матеріалів, детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури - процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №42022000000000676 від 07.06.2022, за підозрою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.1 ст.111, ст.368-5 КК України.

В межах даного кримінального провадження розслідуються обставини можливого вчинення народним депутатом України ОСОБА_6 державної зради, отримання неправомірної вигоди в особливо великому розмірі, незаконного збагачення та легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, вчиненої в особливо великому розмірі.

28.09.2022 за результатом розгляду клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 42022000000000676 від 07.06.2022, накладено арешт на майно, що належить підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на праві спільної сумісної власності, шляхом заборони розпорядження таким майном, а саме на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРА-МЕДІА» (код ЄДРПОУ 37292551) розміром 2 700,00 грн та на 1/2 частину майна, що належить підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на праві спільної сумісної власності, шляхом заборони відчуження та розпорядження вказаним майном, а саме на: нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_5 ; нежитлові приміщення офісу за адресою: АДРЕСА_3 ; нежитлові приміщення офісу за адресою: АДРЕСА_4 ; нежитлові приміщення офісу за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з вказаною ухвалою слідчого судді від 28.09.2022, підставою для накладення арешту на вказане майно стала необхідність забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання, оскільки ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.1 ст.111, ст.368-5 КК України, тобто у вчиненні особливо тяжкого та тяжкого злочинів, майно якого за вироком суду може бути конфісковане, наявні обґрунтовані підстави вважати, що незастосування обмежень щодо можливості розпорядження таким майном може призвести до вжиття ОСОБА_6 заходів для приховування, передачі третім особам з метою уникнення стягнення такого майна як виду покарання.

Відповідно до положень ст. 60 СК України, на майно, набуте за час шлюбу, діє презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя, а визнання такого майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка потребує доведення. За такого, оскільки доказів того, що вищевказане майно є особистою приватною власністю одного із подружжя матеріали справи не містили, слідчий суддя визнав об`єкти нерухомості та частку в статутному капіталі спільною сумісною власністю ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .

Захисник у клопотанні про скасування арешту на вказане майно вказує, що воно насправді належить ОСОБА_5 та не є об`єктом спільної сумісної власності, отже арешт на таке майно накладено безпідставно.

Відповідно до ч.2 ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна. Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна (ч. 1 ст. 170 КПК України).

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою: 1) забезпечення збереження речових доказів, 2) спеціальної конфіскації, 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (ч. 2 ст. 170 КПК України).

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Частинами 1, 2 ст. 174 КПК України визначено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Таким чином, розглядаючи клопотання про скасування арешту майна, слідчий суддя встановлює обґрунтованість/необґрунтованість накладеного арешту та наявність/відсутність підстав для його подальшого застосування в залежності від того, на яку підставу вказує заявник.

Відповідно до ухвали від 28.09.2022, підставою для накладення арешту на майно є забезпечення можливої конфіскації як виду покарання.

Арешт майна, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, накладається на майно підозрюваного, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна (ст.170 КПК України). Покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині КК України.

Як встановлено із матеріалів, у кримінальному провадженні №42022000000000676 від 07.06.2022, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомлено про підозру 08.09.2022 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.1 ст.111, ст.368-5 КК України.

Санкція ст.368-5 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Злочин, передбачений ч.1 ст.111 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів (частина 6 статті 12 КК України), санкцією якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

Тож, з огляду на те, що ОСОБА_6 набув статусу підозрюваного, слідчий суддя в ухвалі від 28.09.2022 дійшов висновку про наявність підстав для накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_6 , в тому числі, що належить йому та його дружині ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності, з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання.

У ході розгляду було встановлено, що 19.08.1994 зареєстровано шлюб між ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В подальшому, згідно рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25.02.2020, вказаний шлюб було розірвано (справа №755/19592/19.) У подальшому, 04.06.2021 ОСОБА_5 укладено новий шлюб з ОСОБА_7 .

За результатами розгляду було встановлено належність ОСОБА_6 частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРА-МЕДІА» (код ЄДРПОУ 37292551) розміром 2 700,00 грн. Тип бенефіціарного володіння: прямий вирішальний вплив. Державна реєстрація створення юридичної особи:13.09.2010, тобто за період шлюбу.

Окрім того за час перебування у цьому шлюбі ОСОБА_5 набула у власність нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (на підставі договору купівлі-продажу 23.08.2017); нежитлові приміщення офісу за адресою: АДРЕСА_3 (згідно свідоцтва про право власності 19.02.2015); нежитлові приміщення офісу за адресою: АДРЕСА_4 (згідно свідоцтва про право власності 19.02.20215); нежитлові приміщення офісу за адресою: АДРЕСА_2 (згідно свідоцтва про право власності 19.02.2015).

За наведених обставин слідчий суддя прийшов до висновку, що на вищевказане майно поширюється правовий статус спільного сумісного майна, оскільки на основі поданих доказів встановлено, що вказане майно було оформлене ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у власність у період шлюбу.

Доказів визнання такого майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка до суду надано не було. До того ж встановлення такого факту потребує доведення, відповідно до правових позицій викладених у постанові Верховного Суду України від 24.05.2017 у справі №6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.02.2018 у справі № 235/9895/15-ц, провадження № 61-2446св18, від 05.04.2018 у справі № 404/1515/16-ц, провадження № 61-8518св18).

Під час розгляду клопотання про скасування арешту майна, адвокатом наголошено на тому, що перелічене в ухвалі слідчого судді від 28.09.2022 майно не є об`єктом спільної сумісної власності, а є особистою приватною власністю ОСОБА_5 .

На підтвердження своїх доводів захисником надані наступні документи.

13.09.2019 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (далі - Сторони) підписано спільну Заяву, у якій серед іншого (у п.7) Сторони домовились у мировому порядку протягом двох тижнів підготувати і укласти юридично правомочні документи по врегулюванню майнових та немайнових взаємовідносин у сім`ї. Вказана Заява посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрована в реєстрі за №749,750,751,752.

11.10.2019 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (далі - Сторони) уклали Договір про намір врегулювання майнових та немайнових прав подружжя. Такий Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за №855-857. Таким чином, Сторони висловили намір врегулювати наступні майнові права, які належать сторонам як подружжю, зокрема: частка 85% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРА-МЕДІА» (код ЄДРПОУ 37292551), нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_12; нежитлові приміщення офісу за адресою: АДРЕСА_3 ; нежитлові приміщення офісу за адресою: АДРЕСА_4; нежитлові приміщення офісу за адресою: АДРЕСА_2 (п.4).

Окрім того у п.5 вказаного Договору Сторони зазначили, що вони стверджують, що вказане у попередньому пункті майно є спільною власністю подружжя. Проте сторони заявляють та визнають, що переважна більшість майна була набута внаслідок підприємницької діяльності Сторони 1 (прим.- ОСОБА_5 ) та її близьких родичів, через що поділ майна у рівних частках неможливий. У п.6 Договору йде мова про те, що з метою визначення часток у праві спільної власності, Сторони домовились про уповноваження адвокатів звернутися до судового експерта з клопотанням щодо визначення часток у праві спільної власності.

Окрім того захисником надано копію висновку експерта №23574/23999-24000 від 19.11.2019, складеного судовим експертом Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.Засл.проф. М.С. Бокаріуса, ОСОБА_9 , за результатами проведеного експертного економічного дослідження.

Для проведення вказаного дослідження експерту надані відомості із Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ОСОБА_5 про суми виплачених доходів та утриманих податків №5613/Т/26-15-55-04-24 від 18.10.2019 за період з 1 кварталу 1998 року по 2 квартал 2019 року, а також відомості із Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ОСОБА_6 про суми виплачених доходів та утриманих податків №472/Адв/26-15-02- 05-22 від 21.10.2019 за період з 1 кварталу 1998 року по 2 квартал 2019 року. Інших документів про отримання доходів ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на дослідження не надано.

Таким чином, розрахунок отриманих доходів при визначенні відсотків в загальній сумі доходу на момент придбання майна, проводився за період починаючи з 01.01.1998 року.

Відповідно наданим відомостям, про суми виплачених доходів та утриманих податків фізичної особи за період з 1 кварталу 1998 року по 2 квартал 2019 року: ОСОБА_5 виплачено суму доходу в розмірі 41939575,48 грн., ОСОБА_6 виплачено суму доходу в розмірі 5759658,93грн.

На дослідження також надані договори купівлі-продажу часток в статутних капіталах, протоколи загальних зборів учасників товариств, договори купівлі-продажу цінних паперів, витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, свідоцтва про право власності щодо отримання у власність ОСОБА_6 та ОСОБА_5 майна, акцій та часток в статутних капіталах.

На підставі наданих документів, виходячи з періоду набуття права власності, зазначеного в наданих на дослідження документах, на майно, акції та частки в статутних капіталах, експертом проведено розрахунок часток (відсотків) доходу ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у загальній сумі доходу на період набуття права власності. Так, згідно з такими висновками, з огляду на встановлені експертом відсотки в загальній сумі доходу на момент придбання, ОСОБА_5 належить від 89,82 % до 92,70 % спірних нежитлових приміщень. Поряд з цим, експерт дійшов висновку про те, що вартість майна, що належить ОСОБА_5 перевищує вартість майна, що належить ОСОБА_6 .

З урахуванням наведених висновків експерта, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (далі - Сторони) укладено Договір поділу спільної сумісної власності подружжя, визначення порядку проживання та участі у вихованні дітей від 20.11.2019. Такий Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за №997,998,999.

За цим Договором, з метою врегулювання усіх майнових прав подружжя і з метою подальшого припинення участі в управлінні спільними корпоративними правами та врегулювання аліментних зобов`язань Сторони 2 (прим. - ОСОБА_6 ) на утримання дітей ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , а також участі у додаткових витратах на дітей, Сторони дійшли згоди щодо відчуження (укладення договору купівлі-продажу у майбутньому до 31 грудня 2019 року) Стороною 2 на користь Сторони 1 (прим.- ОСОБА_5 ) за номінальною вартістю визначених корпоративних прав, у тому числі 5 % (п`ять відсотків) статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРА-МЕДІА» (ідентифікаційний код юридичної особи: 37292551, адреса: 02100, місто Київ, бульвар Верховної Ради, будинок 20) у розмірі 150 (сто п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Окрім того, Сторони вказаним Договором, на підставі висновку експертного дослідження, вирішили врегулювати порядок поділу майна наступним чином: за Стороною 1 (прим.- ОСОБА_5 ) визнається право власності на усе майно, що перелічене у пункті 7.2. цього Договору, а саме: цінні папери, корпоративні права (згідно з переліком, наведеним у Договорі), у тому числі 85% (вісімдесят п`ять відсотків) статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРА-МЕДІА» (ідентифікаційний код юридичної особи: 37292551, адреса: 02100, місто Київ, бульвар Верховної Ради, будинок 20) у розмірі 2 550 (дві тисячі п`ятсот п`ятдесят) гривень 00 копійок; нежитлове приміщення (творча майстерня) загальною площею 226.5 м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_5 ); нежитлове приміщення (офісне приміщення) загальною площею 949.3 м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_6; нежитлове приміщення (офісне приміщення) загальною площею 948.2 м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_6; нежитлове приміщення (офісне приміщення) загальною площею 670.5 м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_13, площею 19.7 м2, яке розташоване у паркінгу по АДРЕСА_14; квартира АДРЕСА_15 , загальною площею 245.4 м2; квартира АДРЕСА_8 , загальною площею 236.9 м2.

Вказаним Договором у п.14 визначено, що наведене вище майно не підлягає поділу як спільна сумісна власність. Згідно з п.16 Договору, Сторони підтвердили факт врегулювання усіх майнових правовідносин між подружжям, а також, те що Сторони та треті особи не претендують та не можуть претендувати на майно, що поділене за цим Договором.

Таким чином з наданих до суду матеріалів вбачається, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 11.10.2019 уклали нотаріально посвідчений Договір про намір врегулювання майнових та немайнових прав подружжя, яким вирішили врегулювати майнові та немайнові права подружжя. У п.5 цього Договору сторони зазначили, що переважна більшість майна набута внаслідок підприємницької діяльності ОСОБА_5 та її близьких родичів, через що поділ майна у рівних частках є неможливим та замовили висновок судового експерта, з метою визначення вартості часток у спільному майні подружжя та в подальшому визначили правовий статус такого майна Договором про поділ спільної сумісної власності, визначення порядку проживання та участі у вихованні дітей від 20.11.2019.

Згідно доводів адвоката вище перелічене майно набувалось у період 2010-2015 роки за рахунок особистих доходів ОСОБА_5 , котра здійснювала підприємницьку діяльність та отримувала офіційні доходи. На підтвердження своїх доводів надала до суду відомості, надані адвокату у відповідь на адвокатський запит, Головним управлінням ДПС у м. Києві на виконання доручення ДПС України від 19.12.2022 №16981/6/99-00-12-04-02-06, а саме відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів ОСОБА_5 , за період з І кварталу 1998 по III квартал 2022 (з 01.01.1998 по 30.09.2022).

До того ж такі твердження узгоджуються із висновками, наведеними у висновку експерта №23574/23999-24000 від 19.11.2019, складеному судовим експертом Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.Засл.проф.М.С.Бокаріуса ОСОБА_9 , за результатами проведеного експертного економічного дослідження.

Відповідно до ч.2 ст.3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Рівність прав і обов`язків у шлюбі та сім`ї включає в себе також їх рівність у майнових відносинах, які регулюються положеннями СК України та ЦК України.

Основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ст.60 СК України).

Частина 4 ст.368 ЦК України визначає, що майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано ст.63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

З наведених положень випливає, що власність у сім`ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя. Підставами набуття права спільної сумісної власності подружжя є юридично визначений факт шлюбних відносин або проживання чоловіка і жінки однією сім`єю, а особистої приватної власності кожного з подружжя є, зокрема, поділ, виділ належної частки за законом та спадкування.

Тобто вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч.2 ст.60 СК України), що не підлягає доказуванню, але може бути спростовано особою, яка не визнає цей факт. Отже, на майно, набуте за час шлюбу, діє презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя, а визнання такого майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка потребує доведення - така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24.05.2017 у справі №6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.02.2018 у справі № 235/9895/15-ц, провадження № 61-2446св18, від 05.04.2018 у справі № 404/1515/16-ц, провадження № 61-8518св18.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (частина перша статті 64 СК України).

Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений (частина друга статті 69 СК України).

Таким чином, ч.1 ст.69 СК України встановлюється, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Тобто поділ спільного майна може бути здійснений як під час існування шлюбу, так і у процесі його розі рвання, а також після розірвання шлюбу (постанова Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 369/9613/16-ц).

Тлумачення статті 64 СК України дозволяє стверджувати, що: по-перше, договори між подружжям є родовим поняттям і охоплює собою як пойменовані (купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання, шлюбний договір тощо), так і не пойменовані договори; по-друге, договори між подружжям можуть одночасно бути укладені як щодо роздільного, так і стосовно спільного майна; по-третє, допускається укладення договору поміж подружжям про відчуження «частки в спільній сумісній власності», в якому відбудеться визначення частки і її відчуження на користь іншого із подружжя (постанова Верховного Суду від 06.09.2021 у справі №522/627/17).

Отже, законодавство України встановлює, що поділ майна подружжя може бути здійснений у двох порядках: добровільному та судовому. Добровільний порядок може бути застосований, якщо подружжя самостійно домовилось про частку кожного з них у майні, а судовий - якщо подружжя не може дійти згоди щодо поділу майна.

Поділ спільного майна подружжя (колишнього подружжя) означає, як правило, припинення їхньої спільної власності, в тому числі спільної, яка в деяких випадках може стати частковою (в разі неможливості поділу майна в натурі). Поділ спільного майна тягне виділ конкретного майна або його частини кожному з подружжя (колишнього подружжя), а іноді і стягнення різниці у вартості виділеного майна з одного з них на користь іншого, якщо поділ не був здійснений відповідно до часток або не є рівноцінним.

Таким чином, відповідно до наведених вище відомостей із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (номер інформаційної довідки №349995434 від 11.10.2023) ОСОБА_5 набула у власність об`єкти нерухомості у період шлюбу із ОСОБА_6 . Однак, як вбачається з наданих захисником матеріалів, подружжям було укладено Договір про поділ спільної сумісної власності, визначення порядку проживання та участі у вихованні дітей від 20.11.2019, яким врегулювано майнові та немайнові права подружжя.

За умовами цього Договору ОСОБА_6 та ОСОБА_5 врегулювали аліментні зобов`язання та здійснили поділ права спільної сумісної власності подружжя, за умовами якого ОСОБА_5 отримала в особисту приватну власність наступне майно: 1) нежитлове приміщення (офісне приміщення) загальною площею 226,5 м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_5 ; 2) нежитлове приміщення (офісне приміщення) загальною площею 949,3 м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ; 3) нежитлове приміщення (офісне приміщення) загальною площею 948,2 м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_16; 4) нежитлове приміщення (офісне приміщення) загальною площею 670,5 м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_4 , а також корпоративні права, у тому числі 85% статутного капіталу ТОВ «ЕРА-МЕДІА».

Вказаний Договір є чинним, не скасованим, нотаріально посвідченим, що відповідає вимогам ст.69 СК України.

Вартий уваги і час укладення та підписання Договору від 20.11.2019, тобто до моменту початку здійснення кримінального провадження відносно ОСОБА_6 та до моменту реєстрації відомостей про кримінальне правопорушення в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №42022000000000676 від 07.06.2022. Тож вістуні підстави вважати, що вказаний Договір складено саме з метою уникнення звернення стягнення на таке майно у зв`язку з кримінальним провадженням.

Не заслуговують на увагу доводи детектива про те, що вказаний Договір був укладений саме у день виступів ОСОБА_6 , які наразі є предметом повідомленої йому підозри у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, що одним з видів покарання передбачає конфіскацію майна, що на думку детектива вказує на те, що ОСОБА_5 ймовірно діяла недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами задля уникнення арешту та/або можливої конфіскації майна, що перебуває у спільній сумісній власності із підозрюваним.

Проте жодних доказів на підтвердження такої версії детективом не надано.

Дійсно, онлайн-конференції, організовані ОСОБА_6 проводились 09.10.2019, 20.11.2019, 19.05.2020, 22.06.2020, 09.07.2020 та 16.09.2020.

Поряд з цим, кримінальне провадження зареєстроване лише 07.06.2022.

Крім того слід зазначити, що укладенню вказаного Договору від 20.11.2019 передувало укладення Договору про намір врегулювання майнових та немайнових прав подружжя від 11.10.2019 та Заява сторін від 13.09.2019, а також звернення до судового експерта 25.10.2019, за результатом проведення дослідження складено висновок експерта №23574/23999-24000 від 19.11.2019.

Окрім того, з наданих захисником роздруківок із офіційного веб-сайту правління Сполучених Штатів Америки (U.S. DEPARTMENT OF THE TREASURY) санкції щодо ОСОБА_6 запроваджені 10.09.2020 року, тобто вже після укладення Договору подружжям від 20.11.2019.

Водночас необхідно додати, що суд не може обґрунтовувати свої висновки припущеннями.

Таким чином детектив не надала доказів, які б спростовували достовірність укладеного Договору від 20.11.2019.

Слідчий суддя зауважує, що арешт на майно було накладено з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

У кримінальному провадженні №52018000000000733 від 20.07.2018 ОСОБА_5 не має статусу підозрюваної, а тому слідчий суддя прийшов до висновку про необхідність скасувати арешт майна, яке зареєстроване за ОСОБА_5 та належить їй на праві особистої приватної власності.

Доводи детектива про те, що ОСОБА_5 уклала з ОСОБА_6 . Договір від 22.11.2019 задля уникнення арешту та/або можливої конфіскації майна, а предметом судового розгляду не є питання поділу майна подружжя не беруться до уваги, оскільки матеріали справи містять належні докази здійснення поділу нерухомого майна та визнання за ОСОБА_5 права особистої приватної власності на арештоване майно задовго до початку здійснення досудового розслідування щодо ОСОБА_6 .

Наведене виключає можливість застосування заходів забезпечення кримінального провадження до майна особи, яка не є підозрюваною, обвинуваченою у кримінальному провадженні саме з метою забезпечення можливої конфіскації як виду покарання.

Відповідно до ст.2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

У теоретичному аспекті «належна правова процедура» - це форма здійснення правосуддя, яку утворюють сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямовані на досягнення процедурної справедливості правосуддя. Застосування належної правової процедури у кримінальному провадженні - це встановлені кримінальним процесуальним законодавством способи реалізації норм кримінального процесуального права, що забезпечують досягнення цілей правового регулювання кримінальних процесуальних відносин у сфері порядку досудового розслідування та судового розгляду. Воно означає не лише те, що всі дії процесуальних суб`єктів мають відповідати вимогам закону, адже в такому випадку це завдання розчиняється в приписах засади законності. Такі дії мають виникати із наявних повноважень і перебувати в адекватному співвідношенні з конкретним процесуальним завданням, яке виникає в певний момент досудового розслідування і судового розгляду кримінального провадження. Таке адекватне співвідношення приводить до принципу пропорційності.

Належна правова процедура має застосування як під час судового розгляду, так і на стадії досудового розслідування.

Недотримання належної правової процедури тягне за собою порушення гарантованого кожному ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що право власності є непорушним, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Наведена конституційна норма гарантує, що позбавлення права власності, невід`ємними складовими частинами якого є володіння, користування та розпорядження об`єктом власності, можливе виключно у випадках та у спосіб, які передбачені відповідними правовими нормами.

У силу ст.16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.

За встановлених обставин, на переконання слідчого судді, необхідність у подальшому застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження із заявленою метою стосовно нерухомого майна ОСОБА_5 відсутня, тож такий арешт підлягає скасуванню.

У той же час клопотання захисника містить вимогу про скасування арешту, накладеного на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРА-МЕДІА» (код ЄДРПОУ 37292551) розміром 2 700,00 грн.

З матеріалів провадження вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕРА-МЕДІА» (код ЄДРПОУ 37292551), засновником та кінцевим бенефіціарним власником якого є ОСОБА_6 , зареєстроване - 13.09.2010. Тобто в період шлюбу із ОСОБА_5 .

Як наголошено захисником, відповідно до Договору про поділ спільної сумісної власності, визначення порядку проживання та участі у вихованні дітей від 20.11.2019 ОСОБА_5 отримала в особисту приватну власність серед іншого і 85% статутного капіталу ТОВ «ЕРА-МЕДІА».

Проте, як було встановлено слідчим суддею в ухвалі від 28.09.2022 згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 11.01.2022, засновником та кінцевим бенефіціарним власником Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРА-МЕДІА» (код ЄДРПОУ 37292551) є ОСОБА_6 , з відсотком частки статутного капіталу в юридичній особі 100%, розмір статутного капіталу - 2700,00грн. Тип бенефіціарного володіння: прямий вирішальний вплив.

Зазначене вказує на те, що станом на момент формування витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 11.01.2022 відомості про зміну власника, відповідно до Договору про поділ спільної сумісної власності, визначення порядку проживання та участі у вихованні дітей від 20.11.2019, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесені не були вже понад 2 роки.

Цікавим є і той факт, що за Договором від 20.11.2019, Сторони дійшли згоди щодо відчуження (укладення договору купівлі-продажу у майбутньому до 31 грудня 2019 року) Стороною 2 (прим.- ОСОБА_6 ) на користь Сторони 1 (прим.- ОСОБА_5 ) за номінальною вартістю визначених корпоративних прав, у тому числі 5 % (п`ять відсотків) статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРА-МЕДІА» (ідентифікаційний код юридичної особи: 37292551, адреса: 02100, місто Київ, бульвар Верховної Ради, будинок 20) у розмірі 150 (сто п`ятдесят) гривень 00 копійок.

У той же час захисником не надано доказів укладення такого договору купівлі-продажу корпоративних прав, у тому числі 5 % (п`ять відсотків) статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРА-МЕДІА», про який йде мова в Договорі від 20.11.2019.

Таким чином доводи захисника про належність частки у статутному капіталі товариства ОСОБА_5 підлягають належному обґрунтуванню та доведенню перед судом, тож на переконання слідчого судді скасування арешту з вказаної частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРА-МЕДІА» (код ЄДРПОУ 37292551) є передчасним.

Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом(ч.1 ст.22 КПК України).

За наведених обставин слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання адвоката ОСОБА_4 , подане в інтересах ОСОБА_5 , підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.174, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити частково.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28.09.2023 у справі № 991/4093/22 (провадження 1-кс/991/4112/22) на майно, яке зареєстроване за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), а саме на:

- нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_5 ;

- нежитлові приміщення офісу за адресою: АДРЕСА_3 ;

- нежитлові приміщення офісу за адресою: АДРЕСА_4 ;

- нежитлові приміщення офісу за адресою: АДРЕСА_2 .

У задоволенні інших вимог клопотання відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1