Рішення

від 07.12.2023 по справі 120/12982/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

07 грудня 2023 р. Справа № 120/12982/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до: Головного управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036)

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Ф" від 03.04.2023 року №380583-2412-0228.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що 03.04.2023 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 380583-2412-0228, яким визначено суму податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб в розмірі 82 447, 23 грн. Позивач наголошує, що він є засновником фермерського господарства "Надія Є!" та саме вказаним господарством використовуються земельні ділянки на правах оренди. Крім того, на переконання позивача, рішення від 03.04.2023 року прийнято відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства. Відтак, з метою скасування податкового повідомлення-рішення №380583-2412-0228 від 03.04.2023 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 28.08.2023 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

07.09.2023 року за вх.№53888/23 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому наведено заперечення проти заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою позицію відповідач зазначає, що позивачем (орендарем) та Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області (орендодавцем) укладено договір оренди землі від 30.12.2011 року з наступною додатковою угодою до договору оренди землі від 30.04.2021 року, площа земельної ділянки 21,2 га , нормативно-грошова оцінка земельної ділянки становить 687 060,22 грн., розмір орендної плати 12 % від НГО, цільове призначення - для ведення фермерського господарства. На підставі вишезазначеного, ГУ ДПС у Вінницькій області проведено нарахування позивачеві грошового зобов?язання з орендної плати за землю та прийнято податкове повіломлення - рішення від 03.04.2023 року №380583-2412-0228 про сплату орендної плати за землю з фізичних осіб у сумі 82 447,23 грн. (площа земельної ділянки 21.2 га на території Городоцької сільської ради ( за межами населеного пункту) кадастровий номер земельної ділянки 0521281600:02:000:0100, НГО землі станом на 01.01.2023 року ) *12 %= 687060,22 *12 % = 82447,23 грн.). Відповідач зауважує, що відповідно до п. 288.2 ст. 288 Податкового кодексу України, платником орендної плати є орендар земельної ділянки, відтак позивач (засновник фермерського господарства), що уклав договори оренди на земельні ділянки, в яких визначено цільове призначення земельної ділянки - для ведення фермерського господарства, сплачує орендну плату за вказану земельну ділянку. Також вказує, що Фермерське господарство "Надія Є!" не є стороною договору оренди землі, а тому не є платником орендної плати. Той факт, що використання земельних ділянок відбувається через створене позивачем фермерське господарство не змінює статусу позивача як постійного користувача земельної ділянки та не звільняє його від визначеного чинним законодавством обов?язку сплачувати плату за земельні ділянки. Відповідач наголошує, що позивач не оформив належним чином передачу земельних ділянок фермерському господарству як землекористувачу, оскільки відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право користування землею, так само як і суміжні права та обов?язки виникають з моменту реєстрації права оренди або права власності на землю. Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

30.12.2011 року між Іллінецькою районною державною адміністрацією (орендодавець) та позивачем (орендар) укладено договір оренди землі, згідно якого орендодавець надає в оренду згідно з розпорядженням голови райдержадміністрації від 30.12.2011 року №533, а орендар приймає у строкове, платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (рілля) для створення та ведення фермерського господарства із земель запасу Городоцької сільської ради, розташованої за межами с. Чортория.

Відповідно до п. 2.1 вищезазначеного договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 21,2000 га, у тому числі 21,2000 га рілля. Кадастровий номером земельної ділянки 0521281600:02:000:0100.

П. 3.1 договору визначено, що він укладений строком на 25 років з дня його державної реєстрації.

Орендна плата за користування земельною ділянкою становить 363 грн. за 1 га, що становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (п. 4.1 договору).

У подальшому, 12.04.2012 року прийнято рішення № 1 про заснування на землях сільськогосподарського призначення, переданих в оренду відповідно до договору оренди землі від 30.12.2011, зареєстрованого у відділі Держкомзему у Іллінецькому районі Вінницької області 12.03.2012, реєстраційний номер: 0521200040003955 фермерське господарство «Надія Є!».

Відповідно до акту передачі земельної ділянки фермерському господарству Надія Є! від 27.04.2012 року позивач, як засновник та керівник юридичної особи голова фермерського господарства «Надія Є!» (код ЄДРПОУ 38219514), передав фермерському господарству «Надія Є!» земельну ділянку з кадастровим номером: 0521281600:02:000:0100, яку отримав на підставі договору з Іллінецькою районною державною адміністрацією (дата реєстрації договору 12.03.2012 року №0521281600:02:000:0100).

Окрім того, додатковою угодою від 23.01.2020 року № 27 до договору оренди землі від 30.12.2011 року внесено зміни до п. 2.3, 4.1 та 4.2 договору та, зокрема, встановлено, що орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі незалежно від результатів діяльності орендаря 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за ріллю в сумі 54964,82 за рік.

07.06.2021 між позивачем та ФГ «Надія Є!» укладено договір суборенди землі, відповідно до якого земельна ділянка з кадастровим номером: 0521281600:02:000:0100 передана в суборенду фермерському господарству строком 15 років 7 місяців 20 днів, а саме до 27.12.2036 року.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майна про реєстрацію іншого речового права від 14.06.2021 року за ФГ "Надія Є!" (код ЄДРПОУ 38219514) зареєстровано право суборенди на земельну ділянку з кадастровим № 0521281600:02:000:0100 згідно договору суборенди землі від 07.06.2021 року, укладеного між позивачем та ФГ «Надія Є!».

Відповідно до платіжних інструкцій за січень-червень 2023 року ФГ «Надія Є!» сплачено орендну плату з юридичних осіб в розмірі 6 870, 65 грн.

Листом від 31.01.2023 року №02-14/119 Дашівська селищна рада надала відповідачеві перелік орендарів, згідно якого позивач є орендарем земельної ділянки , що розташована за межами с. Чортирия, площею 21,2 га, кадастровий номер 0521281600:02:000:0100.

03.04.2023 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №380583-2412-0228, яким позивачеві визначено суму податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб в розмірі 82 447, 23 грн.

01.06.2023 року позивач звернувся до ДПС України із скаргою на вказане податкове повідомлення-рішення.

За результатами розгляду скарги ДПС України 14.07.2023 року прийнято рішення, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення відповідача від 03.04.2023 року №380583-2412-0228.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 03.04.2023 року №380583-2412-0228 та з метою його скасування позивач звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України).

Згідно до п. 16.1.4 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

За змістом п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата).

П.п.14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Справляння плати за землю, в тому числі і орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу XII ПК України.

За приписами п. 287.1 ст. 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

П. 288.1 ст. 288 ПК України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

П. 288.4 ст. 288 ПК України встановлено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Плата за суборенду земельних ділянок не може перевищувати орендної плати (п. 288.6 ст.288 ПК України).

За правилами ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно з ч. 2 ст. 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Ч. 1, 2 ст. 21 цього Закону встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України).

Ст. 8 с Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.

Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому.

Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі.

У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється.

Право суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Аналіз вказаних норм свідчить, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується орендарем з дня виникнення права користування земельною ділянкою, тобто з дня державної реєстрації права оренди відповідно до договору оренди земельної ділянки. Закон визначає право орендаря земельних ділянок сільськогосподарського призначення на період дії договору оренди обмінюватися належними їм правами користування земельними ділянками шляхом укладання між ними договорів суборенди відповідних ділянок.

Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України визначає Закон України «Про фермерське господарство» від 19.06.2003 №973-IV (далі - Закон №973-IV).

Згідно із ч. 1 ст. 5 Закону 973-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.

Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України (ч. 1 ст. 7 Закону №973-IV).

Відповідно до ст. 8 Закону №973-IV фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Відповідно до ст. 12 цього Закону землі фермерського господарства можуть складатися із: 1) земельних ділянок, що належать громадянам України - членам фермерського господарства на праві власності, користування; 2) земельних ділянок, що належать фермерському господарству на праві власності, користування. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

В ході розгляду справи судом встановлено, що 30.12.2011 року між Іллінецькою районною державною адміністрацією (орендодавець) та позивачем (орендар) укладено договір оренди землі, згідно якого орендодавець надає в оренду згідно з розпорядженням голови райдержадміністрації від 30.12.2011 року №533, а орендар приймає у строкове, платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (рілля) для створення та ведення фермерського господарства із земель запасу Городоцької сільської ради, розташованої за межами с. Чортория.

Відповідно до п. 2.1 вищезазначеного договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 21,2000 га, у тому числі 21,2000 га рілля. Кадастровий номером земельної ділянки 0521281600:02:000:0100.

Позивач є засновником на землях сільськогосподарського призначення, переданих в оренду відповідно до договору оренди землі від 30.12.2011 фермерського господарства «Надія Є!».

07.06.2021 між позивачем та ФГ «Надія Є!» укладено договір суборенди землі, відповідно до якого земельна ділянка з кадастровим номером: 0521281600:02:000:0100 передана в суборенду фермерському господарству строком 15 років 7 місяців 20 днів, а саме до 27.12.2036 року.

На переконання позивача, оскільки вказана земельна ділянка перебуває в користуванні ФГ «Надія Є!», то саме воно є належним платником орендної плати за землю.

Так, ФГ «Надія Є!» сплачувалася орендна плата за землю, яка справляється з юридичних осіб, що підтверджується доданими до позовної заяви платіжними інструкціями.

В контексті наведеного суд зазначає наступне.

Ст. 288 ПК України чітко визначено платником орендної плати - орендаря земельної ділянки, який наділений правом передачі орендованої земельної ділянки у суборенду (без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця), обмеживши при цьому розмір плати за суборенду, яка не може перевищувати розмір орендної плати.

Суборендар же земельної ділянки у відповідності до положень ПК України обов`язку зі сплати орендної плати не має й законом не передбачено перекладення його на цю особу орендарем.

Орендна плата є формою сплати земельного податку за користування земельною ділянкою, визначеною податковим законодавством, у той час, як плата за суборенду земельної ділянки є платежем в межах договірних відносин (суборенди), яка в свою чергу, законодавчо обмежується орендною платою.

Відтак, у позивача наявне право передачі орендованої земельної ділянки у суборенду, однак наявний і обов`язок, визначений податковим законодавством, щодо сплати земельного податку у формі орендної плати, без делегування такого фактичному користувачу земельної ділянки, у разі передачі її в суборенду.

Аналогічний правовий висновок сформований Верховним Судом у постанові від 12.02.2019 року у справі №822/3241/15.

Також суд враховує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 24.04.2023 року по справі №320/4842/21, у правовідносинах з орендної плати за землі державної та комунальної власності, які були надані фізичній особі для створення фермерського господарства: податковий обов`язок щодо сплати орендної плати у таких правовідносинах лежить на орендарі земельної ділянки, який визначений в договорі оренди земельної ділянки і право користування земельною ділянкою якого зареєстровано в державному реєстрі речових прав. Податковий обов`язок щодо сплати орендної плати за землі державної та комунальної власності виникає у фермерського господарства, для створення якого фізичній особі була надана земельна ділянка, після переходу до нього прав орендаря в установленому законом порядку.

Суд звертає увагу на те, що до фермерського господарства повинні перейти саме права орендаря в установленому законом порядку, а не права суборендаря, оскільки згідно вимог діючого законодавства ці права різні та правовий статус орендаря та суборендаря не є тотожним.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що оскільки договір оренди землі від 30.12.2011 року визначає саме позивача орендарем земельної ділянки, то саме на нього покладено обов`язок зі сплати орендної плати згідно вказаного договору.

Факт використання земельної ділянки ФГ «Надія Є!» на підставі договору суборенди не змінює статусу позивача як орендаря земельної ділянки та не звільняє його від, визначеного чинним законодавством, обов`язку сплачувати орендну плату.

Відтак, податкове повідомлення-рішення від 03.04.2023 року №380583-2412-0228 винесено відповідачем правомірно, а тому підстави для його скасування відсутні.

Суд зазначає, що решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованій, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) заява № 18390/91; пункт 29).

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи, що спір вирішено не на користь позивача, підстави для присудження їй судового збору, сплаченого при зверненні до суду, відсутні.

Керуючись ст. 2, 6, 9, 73-78, 90, 139, 242, 243, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ ВП 44069150)

Повний текст судового рішення складено та підписано суддею 07.12.2023 року.

Суддя Маслоід Олена Степанівна