Рішення

від 07.12.2023 по справі 140/18331/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2023 року ЛуцькСправа № 140/18331/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УНІКОМПЕКС» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УНІКОМПЕКС» (далі ТзОВ «УНІКОМПЕКС») звернулося з позовом до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №/2023/000129/2 від 07.06.2023.

На підставі договору № 001-EFPCN-UNIUA-0123 від 10.01.2023, інвойсу №CК230102 від 29.05.2023, ТзОВ «УНІКОМПЕКС» ввезено на митну територію України:

- товар №1 «Електрогенераторні установки: Бензиновий генератор з ручним запуском, без ручок та коліс, номінальна/максимальна потужність: модель V2500-70шт; 2.0/2.2 кВт; однофазний; 220В, 50Гц Бензиновий генератор з ручним запуском, без ручок та коліс, номінальна/максимальна потужність:2.5/2.8 кВт; однофазний; 220В, 50Гц модель V3000-90шт; Бензиновий генератор з ручним запуском, без ручок та коліс, номінальна/максимальна потужність: 2.8/3 кВт; однофазний; 220В, 50Гц модель V3600-90шт; Бензиновий генератор з електро запуском (запуск ключем), з ручками та 2 колесами, номінальна/максимальна потужність: 5/5,5 кВт; однофазний; 220В, 50Гц модель V65 00E-45шт; Бензиновий генератор з електро запуском (запуск ключем), з ручками та 2 колесами, номінальна/максимальна потужність: 6/6,5 кВт; однофазний; 220В, 50Гц модель V75 00E-45шт; Торговельна марка EF POWER Виробник: CHONGQING YIHU ENGINE MACHINERY CO., LTD Країна виробництва CN»;

- товар №2 «Електрогенераторні установки: Бензиновий генератор з електро запуском ( 2 запуск ключем), з ручками та 2 колесами, номінальна/максимальна потужність: 7/7, 5 кВт; однофазний; 220В, 50Гц модель V95 00E-16шт; Бензиновий генератор з електро запуском ( запуск ключем), з ручками та 2 колесами, номінальна/максимальна потужність: 8/8, 5 кВт; однофазний; 220В, 50Гц модель V10 Див. доп.800E-16шт; Торговельна марка EF POWER Виробник CHONGQING YIHU ENGINE MACHINERY CO., LTD Країна виробництва CN».

Позивач подав на митний пост Волинської митниці митну декларацію (далі МД) №23UA205030009708U3 від 06.06.2023, згідно з якою було заявлено до митного оформлення вищезазначений товар.

На підтвердження заявленої митної вартості разом з митною декларацією (далі МД) №23UA205030009708U3 від 06.06.2023 подано, зокрема, такі документи: контракт № 001-EFPCN-UNIUA-0123від 10.01.2023; договір про організацію міжнародних перевезень № 120123 від 12.01.2023; проформу інвойс № CК230102 від 17.01.2023; банківський платіжний документ акредитив № 230120/000565874 від 20.01.2023; інвойс № CК230102 від 29.05.2023; банківський платіжний документ акредитив № 230321/000571255 від 29.05.2023; коносамент № CQGDN2303001 від 28.03.2023; міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) № CRSU1255070 від 29.05.2023; документ що підтверджує вартість перевезення товару № 49500/31.05.2023 від 31.05.2023.

Проте, Волинська митниця винесла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205030/2023/000129/2 від 07.06.2023 відповідно до якого митну вартість товарів №1 та №2 було скореговано за другорядним 6 методом (за резервним методом) до рівня 6,20 доларів США/кг. Різниця сплачених податків та зборів, між розрахованими позивачем і скорегованими відповідачем за оскаржуваним рішенням про коригування митної вартості товарів UA205030/2023/000129/2 від 07.06.2023, склала: 602161,68грн. (у тому числі ввізне мито 5 % 115 800,32 грн. та податок на додану вартість 20% 486 361,36грн).

У графі №33 рішення зазначено наступну інформацію: копія товаротранспортної накладної від 29.05.2023 № CRSU1255070 містить відбиток печатки перевізника «PE Bilchuk Roman», що суперечить даним про перевізника з рахунку від 31.05.2023 №49500; проформа інвойс від 17.01.2023 № СК230102 не містить підписів та печаток продавця товару».

Позивач не погоджується з усіма сумнівами та твердженнями митного органу, викладеними у графі № 33 оскаржуваних рішень, та вважає, що Волинська митниця не врахувала належним чином фактичні обставини справи та усі подані документи, прийнявши протиправні рішення про коригування митної вартості товарів.

Позивач вважає, що коригування митної вартості за допомогою другорядного методу (резервним) носить протиправний характер, оскільки документи надані до митного оформлення мали всі необхідні відомості для перевірки заявленої позивачем митної вартості за основним методом. Крім того, винесення оскаржуваного рішення, завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам позивача, що полягає у значних матеріальних збитках які полягають у сплаті зайвих платежів. Відмова у визнанні заявленої митної вартості є безпідставною та протиправною, оскільки ґрунтується на суб`єктивній думці посадової особи що винесла рішення, та спотворенні фактів на підставі яких відповідач обґрунтовує рішення.

Позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №/2023/000129/2 від 07.06.2023.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 10.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін суддею одноособово (а. с. 44).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву (а. с. 53-60) представник відповідача Зозуля К.С. позов не визнала та просить відмовити у його задоволенні, з підстав правомірності оскаржуваного рішення.

При цьому, вказав, що під час опрацювання документів, які підтверджують митну вартість, встановлено розбіжності (а саме: копія товаротранспортної накладної від 29.05.2023 № CRSU1255070 містить відбиток печатки перевізника «PE Bilchuk Roman», що суперечить даним про перевізника з рахунку від 31.05.2023 №49500; проформа інвойс від 17.01.2023 № СК230102 не містить підписів та печаток продавця товару).

В сукупності із виявленими розбіжностями, спрацюванням ризиків АСАУР, а також відмовою декларанта надати необхідні додаткові документи митному органу, відсутність належних спростованих декларантом виявлених митним органом розбіжностей і слугувало підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.

Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи до суду не надходило.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4, частини другої, пункту 10 частини шостої статті 12, частин першої - третьої статті 257, частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ТзОВ «УНІКОМПЕКС» через уповноваженого декларанта ТзОВ «ПЕНТАДА БРОК» на митний пост Волинської митниці була подана МД №23UA205030009708U3 від 06.06.2023 (а.с. 26-27), згідно з якою було заявлено до митного оформлення товари:

- товар №1 «Електрогенераторні установки: Бензиновий генератор з ручним запуском, без ручок та коліс, номінальна/максимальна потужність: модель V2500-70шт; 2.0/2.2 кВт; однофазний; 220В, 50Гц Бензиновий генератор з ручним запуском, без ручок та коліс, номінальна/максимальна потужність:2.5/2.8 кВт; однофазний; 220В, 50Гц модель V3000-90шт; Бензиновий генератор з ручним запуском, без ручок та коліс, номінальна/максимальна потужність: 2.8/3 кВт; однофазний; 220В, 50Гц модель V3600-90шт; Бензиновий генератор з електро запуском (запуск ключем), з ручками та 2 колесами, номінальна/максимальна потужність: 5/5,5 кВт; однофазний; 220В, 50Гц модель V65 00E-45шт; Бензиновий генератор з електро запуском (запуск ключем), з ручками та 2 колесами, номінальна/максимальна потужність: 6/6,5 кВт; однофазний; 220В, 50Гц модель V75 00E-45шт; Торговельна марка EF POWER Виробник: CHONGQING YIHU ENGINE MACHINERY CO., LTD Країна виробництва CN», ціна товару згідно з графою 42 МД №23UA205030009708U3 від 06.06.2023 59285,00 дол. США (а.с. 26);

- товар №2 «Електрогенераторні установки: Бензиновий генератор з електро запуском ( 2 запуск ключем), з ручками та 2 колесами, номінальна/максимальна потужність: 7/7, 5 кВт; однофазний; 220В, 50Гц модель V95 00E-16шт; Бензиновий генератор з електро запуском ( запуск ключем), з ручками та 2 колесами, номінальна/максимальна потужність: 8/8, 5 кВт; однофазний; 220В, 50Гц модель V10 Див. доп.800E-16шт; Торговельна марка EF POWER Виробник CHONGQING YIHU ENGINE MACHINERY CO., LTD Країна виробництва CN», ціна товару згідно з графою 42 МД №23UA205030009708U3 від 06.06.2023 11120,00 дол. США (а.с. 26 зворот).

На підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного основного методу її обчислення декларантом до вказаної МД були подані такі документи: контракт № 001-EFPCN-UNIUA-0123від 10.01.2023 (а.с. 13-14); додаток №1 до Договору від 10.01.2023 (а.с. 15); договір про організацію міжнародних перевезень № 120123 від 12.01.2023 (а.с. 16-18); проформу інвойс № CК230102 від 17.01.2023 (а.с. 19); банківський платіжний документ акредитив № 230120/000565874 від 20.01.2023 (а.с. 20); інвойс № CК230102 від 29.05.2023 (а.с. 21); банківський платіжний документ акредитив № 230321/000571255 від 29.05.2023 (а.с. 22); коносамент № CQGDN2303001 від 28.03.2023 (а.с. 23); міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) № CRSU1255070 від 29.05.2023 (а.с. 24); документ що підтверджує вартість перевезення товару № 49500/31.05.2023 від 31.05.2023 (а.с. 25); проформа інвойс № CК230102 від 17.01.2023 (а.с. 19); прайс лист від 05.01.2023 (а.с. 79); пакувальний лист від 21.03.2023 (а.с. 79 зворот - 80); договір про надання послуг митного брокера № 02-05-23/1 від 02.05.2023; митна декларація країни відправлення 23PL322080NU5X7F87 (а.с. 85 зворот 86), сертифіками EU5 від 08.09.2020 та від 08.04.2021 (а.с. 90-91).

Як вбачається із рішення про коригування митної вартості товарів №UA205030/2023/000129/2 від 07.06.2023, митна вартість товару № 1, № 2, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності, зокрема:

- копія товаротранспортної накладної від 29.05.2023 № CRSU1255070 містить відбиток печатки перевізника «PE Bilchuk Roman», що суперечить даним про перевізника з рахунку від 31.05.2023 №49500;

- проформа інвойс від 17.01.2023 № СК230102 не містить підписів та печаток продавця товару.

Декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; прайс-лист виробника товару для широкого кола осіб; митну декларацію країни відправлення; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаний з виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару; копії митної декларації країни відправлення; висновок про якісні і вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією (а.с. 95).

Листом від 07.06.2023 №07/01 декларант повідомив митний орган, що у нього відсутні інші додаткові документи, що підтверджують митну вартість товару (а. с. 29).

07.06.2023 Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205030/2023/000129/2, відповідно до якого відмовлено у визнанні заявленої декларантом митної вартості товарів та митну вартість визначено за резервним методом, на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби: на товар №1 та №2 за МД від 01.04.2023 №UA209230/23/34261 на рівні 6,2 дол. США/кг (а.с. 30).

Крім того, 09.06.2023 Волинська митниця видала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205030/2023/000337, відповідно до якої відмовлено у митному оформленні товарів за МД №23UA205030009708U3 від 06.06.2023, з таких причин: митна вартість товару 1, 2 не може бути визнана за вартістю, визначеною декларантом щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку із відсутністю у поданих до митного оформлення документах належних відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена (підлягає сплаті) за ці товари та неподанням декларантом додаткових документів, витребуваних митним органом, згідно з переліком та відповідно до умов, визначених у частині третій статті 53 МК України; прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 07.06.2023 №UA205030/2023/000129/2 (а.с.31).

В подальшому, як вбачається із матеріалів справи, спірний товар було випущено у вільний обіг за МД №23UA205030009815U8 від 07.06.2023 (а.с.32-33).

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами першою - третьою статті 52 цього ж Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Як передбачено частинами другою - третьою статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами першою - третьою статті 54 вказаного Кодексу визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої, шостої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митного органі. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

Згідно з частинами першою, другою статті 57 вказаного Кодексу передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

За приписами частин першої, другої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

На думку суду, виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів, відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості товарів, з огляду на таке.

Судом встановлено, що як до митного оформлення, так і до суду позивач надав передбачені статтею 53 МК України документи, які підтверджують задекларовану у вказаній вище МД митну вартість товару, а саме: контракт № 001-EFPCN-UNIUA-0123від 10.01.2023 (а.с. 13-14); додаток №1 до Договору від 10.01.2023 (а.с. 15); договір про організацію міжнародних перевезень № 120123 від 12.01.2023 (а.с. 16-18); проформу інвойс № CК230102 від 17.01.2023 (а.с. 19); банківський платіжний документ акредитив № 230120/000565874 від 20.01.2023 (а.с. 20); інвойс № CК230102 від 29.05.2023 (а.с. 21); банківський платіжний документ акредитив № 230321/000571255 від 29.05.2023 (а.с. 22); коносамент № CQGDN2303001 від 28.03.2023 (а.с. 23); міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) № CRSU1255070 від 29.05.2023 (а.с. 24); документ що підтверджує вартість перевезення товару № 49500/31.05.2023 від 31.05.2023 (а.с. 25); проформа інвойс № CК230102 від 17.01.2023 (а.с. 19); прайс лист від 05.01.2023 (а.с. 79); пакувальний лист від 21.03.2023 (а.с. 79 зворот - 80); договір про надання послуг митного брокера № 02-05-23/1 від 02.05.2023; митна декларація країни відправлення 23PL322080NU5X7F87 (а.с. 85 зворот 86), сертифіками EU5 від 08.09.2020 та від 08.04.2021 (а.с. 90-91). На думку суду, відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірного товару, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

З графи 33 оскаржуваного рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів № №/2023/000129/2 від 07.06.2023 вбачається, що митна вартість товару № № 1, № 2, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності, зокрема:

- копія товаротранспортної накладної від 29.05.2023 № CRSU1255070 містить відбиток печатки перевізника «PE Bilchuk Roman», що суперечить даним про перевізника з рахунку від 31.05.2023 №49500;

- проформа інвойс від 17.01.2023 № СК230102 не містить підписів та печаток продавця товару.

Так, посилання відповідача на те, що в товаротранспортної накладної від 29.05.2023 № CRSU1255070 містить відбиток печатки перевізника «PE Bilchuk Roman», що суперечить даним про перевізника з рахунку від 31.05.2023 №49500, то суд їх до уваги не приймає та зазначає, що такі недоліки CMR не спростовують задекларованої митної вартості товару з врахуванням поданих позивачем документів. При цьому відповідачем не обґрунтовано, яким чином вказані недоліки впливають на визначення митної вартості товару, враховуючи те, що позивач надав митному органу всі наявні у нього та достатні документи, необхідні для її визначення. СМR може бути джерелом відомостей про країну походження товару (частина дев`ята статті 43 МК України), про кількість вантажних місць, їх маркування, номери, зовнішній стан товарів та їх пакування (частина друга статті 191 МК України), про автотранспортний засіб комерційного призначення, що перевозить товари (частина друга статті 221 МК України). Проте приписами МК України не передбачено, що СМR є джерелом відомостей про митну вартість товарів.

Окремі недоліки у заповненні товарно-транспортної накладної не можуть бути підставою для відмови в митному оформленні товару за ціною контракту, якщо така підтверджена сукупністю інших доказів. Відповідач не навів жодних доказів того, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливості здійснити митне оформлене імпортованого товару за ціною договору.

Стосовно відсутності підписів та печаток продавця товару в проформі інвойсі від 17.01.2023 № СК230102, суд проаналізувавши проформу-інвойс від 17.01.2023 № СК230102 зазначає, що на ньому міститься як печатка, так і підпис продавця товару «Chongqing Yihu Engine Machinery Co» Ltd, з якими укладено контракт від 10.01.2023 № 001-EFPCN-UNIUA-0123 (а.с. 70 зворот 72), а відтак твердження відповідача є хибними.

Суд також звертає увагу, що в порядку частини третьої статті 53, пункту 2 частини п`ятої статті 54 МК України відповідач має право запитувати від декларанта лише ті документи, які необхідні для підтвердження заявленої митної вартості.

Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Разом з тим, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив в ряді постанов, зокрема в постановах від 27.03.2020 (справа №540/2605/18), від 06.05.2020 (справа №140/1713/19), від 21.10.2021 (справа №420/4820/19).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).

Такі правові висновки підтверджуються чіткою та послідовною практикою Верховного Суду, яка наведена, зокрема, у постановах від 12.03.2020 у справі № 804/6243/14, від 07.05.2020 у справі №1.380.2019.00162, від 02.03.2021 у справі № 380/842/20. У цих рішеннях суду касаційної інстанції також зазначено, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.

На думку суду, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності впливають на митну вартість товарів, та суд вважає, що наведені у цьому рішенні розбіжності (які до того ж не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи) не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

Приписами пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України передбачено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Суд вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, оскільки у ньому, крім номера та дати МД від 01.04.2023 №/23/34261 (а. с. 96-97), на підставі яких здійснено розрахунок скоригованої митної вартості товару, будь-яких пояснень щодо коригувань на обсяги партії ідентичних товарів, умов поставки, комерційних умов не наведено.

За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі № 815/6854/17, від 14.07.2020 у справі № 809/1734/16) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

На думку суду, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення у цьому випадку не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірного товару, оскільки позивач надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу, наведені митним органом розбіжності не вплинули на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та таким, що не відповідає вказаним вище нормам МК України, у зв`язку із чим з наведених вище мотивів та підстав позовні вимоги про визнання протиправним та скасування вказаного рішення належить задовольнити.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 7225,94 грн, сплачений квитанцією від 03.07.2023 №186 (а.с. 11, 43).

При вирішенні питання щодо стягнення витрат на правову допомогу в сумі 10000,00грн суд враховує таке.

Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1, 3 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

За приписами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. Принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Разом з цим при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 28.04.2021, від 08.02.2022 у справах № 640/3098/20 та № 160/6762/21 відповідно, від 18.08.2022 у справі № 540/2307/21.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.

У постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/2689/15 міститься правова позиція щодо застосування частини третьої статті 134 КАС України, відповідно до якої чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів, що відповідачем не здійснено.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення. Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони. Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення в постановах Верховного Суду від 02.10.2019 (справа № 815/1479/18), від 15.07.2020 (справа № 640/10548/19), від 21.01.2021 (справа № 280/2635/20), від 03.08.2022 (справа № 280/4264/21).

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.08.2022 у справі № 520/6658/21).

Позивач, на підтвердження витрат на правничу допомогу, подав договір про надання правової допомоги від 14.06.2023 № 129-МВ (а. с. 34-35), акт прийому наданих послуг від 30.06.2023 (а.с. 36), платіжна інструкція від 21.06.2023 №280 (а.с. 37) та з вказаних документів вбачається надання позивачу ТзОВ «УНІКОМПЕКС» адвокатом Повразюком Р.В. у цій справі правової допомоги у сумі 10000,00 грн

У відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечив щодо обґрунтованості та співмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката (а. с. 53-59).

Суд, враховуючи складність справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; сталу судову практику Верховного Суду у цій категорії справ) та значення справи для сторін, час, який об`єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг, та їх обсяг, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, зважаючи на заперечення представника відповідача щодо обґрунтованості та співмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката, дійшов висновку про те, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

З урахуванням наведеного, на користь позивача підлягають до стягнення судові витрати в загальному розмірі 12225,94 грн (з них: судовий збір в сумі 7225,94 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн).

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205030/2023/000129/2 від 07 червня 2023 року.

Стягнути з Волинської митниці (44350, Волинська область, с. Римачі, ідентифікаційний код ВП 43958385) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УНІКОМПЕКС» (03022, м.Київ, провул.Охтирський, 3, ідентифікаційний код 44766063) судові витрати в загальному розмірі 12225 гривень 64 копійки (дванадцять тисяч двісті двадцять п`ять гривень шістдесят чотири копійки).

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку у спосіб подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.М. Валюх