Рішення

від 06.12.2023 по справі 140/30933/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2023 року ЛуцькСправа № 140/30933/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Димарчук Т.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцького об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Луцького об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідач) про визнання протиправною бездіяльності у ненаданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв`язку з необхідністю постійного догляду за мамою, ОСОБА_2 ; зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації у зв`язку з необхідністю постійного догляду за мамою, ОСОБА_2 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 10.08.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідностатті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»з підстав необхідності догляду за мамою ОСОБА_2 , яка згідно висновку ЛЛК потребує догляду внаслідок серйозних проблем зі здоров`ям.

Відповідач, за результатом розгляду поданої заяви, відмовив позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідностатті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з тих підстав, що позивачем не надано документів, які б підтверджували необхідність постійного догляду за ОСОБА_2 .

Вважаючи таку відмову суб`єкта владних повноважень протиправною, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Ухвалою суду від 03.10.2023 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, у якій встановлено строк подання відповідачу відзиву на позовну заяву, в тому числі клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

У відзиві на позовну заяву від 31.10.2023 №6653/1 відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, мотивуючи свою позицію тим, що ним правомірно прийнято рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки ОСОБА_1 не додано належних документів, які підтверджують факт потреби у постійному догляді ОСОБА_2 . Зокрема, з додатків, що були додані до заяви не можна зробити висновок, що громадянка ОСОБА_2 потребує постійного догляду і, відповідно, що громадянин ОСОБА_1 здійснює такий догляд. Зазначив, що під документами, що підтверджують необхідність постійного догляду у відповіді, мається на увазі медичний висновок медико-санітарної експертної комісії. Окрім того, згідно висновку №58/174 від 27.04.2023 громадянка ОСОБА_2 1948 року народження, потребує отримання послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. Жодної інформації про необхідність постійного догляду в даному документі не вказано. Такий висновок (за наявності відповідних передумов) є підставою для одержання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги догляду на непрофесійній основі. Однак у даній компенсації громадянину ОСОБА_1 було відмовлено згідно рішення про призначення/перерахунок компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі від 30.05.2023. Вказана відмова ще раз ставить під сумнів факт необхідності та, власне, надання постійного стороннього догляду ОСОБА_2 позивачем.

З наведених підстав просить відмовити у задоволенні позову.

Інших заяв на адресу суду не надходило.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

З матеріалів справи слідує, що 09.08.2022 за результатами огляду Військово-лікарською комісією офіцер запасу ОСОБА_1 1969 року народження, визнаний обмежено придатним до військової служби та підлягає призову на військову службу по мобілізації.

10.08.2023 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 з заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до абз. 10 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як такому військовозобов`язаному, що зайнятий постійним доглядом за хворою мамою ОСОБА_2 , яка згідно висновку ЛКК потребує догляду (а.с.12).

До заяви позивачем було додано: висновок № 58/174 від 27.04.2023; рішення про призначення/перерахунок компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги на непрофесійній основі від 30.05.2023 (відмова у призначенні компенсації); акт проведення обстеження сім`ї №224 від 16.05.2023.

Дана заява була розглянута керівництвом ІНФОРМАЦІЯ_2 та за результатами розгляду заявнику ОСОБА_1 надано відповідь за вих. №4892 від 25.08.2023 про відмову в оформленні відстрочки від призову на військову службу. Зокрема, у листі-відповіді вказано про те, що до заяви від 10.08.2023 позивач додав висновок № 58/174 від 27.04.2023 форми 080-4/о у якому зазначено, що ОСОБА_2 потребує соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. Документів, які б підтверджували необхідність здійснення постійного догляду за ОСОБА_2 заявник не надав. Також вказано про те, що необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), а також батьками своїми чи дружини (чоловіка) підтверджується відповідним висновком медико-соціальної експертної комісії. В той же час, необхідність постійного стороннього догляду за хворою дитиною підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії. Таким чином, для підтвердження необхідності догляду за хворою мамою ОСОБА_2 додатково необхідно надати висновок медико-соціальної експертної комісії (а.с.13).

Вважаючи дії відповідача щодо відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 10 частини першоїстатті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», протиправними позивач звернувся із даним позовом в суд.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Розділом ІІ Конституції Українипередбачені основоположні права, свободи та обов`язки людини і громадянина, серед яких відповідно до статті 65 встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Пунктом 20 частини першоїстатті 106 Конституції Українипередбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

У зв`язку з військовою агресією російською федерації проти України,Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженимЗаконом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Указами Президента України від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 №341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022 строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, востаннє з 05 години 30 хвилин 23.08.2022 строком на 90 діб.

Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено про оголошення та проведення загальної мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначаєЗакон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII(далі Закон №3543-ХІІ).

Устатті 1 Закону №3543-ХІІвизначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до частини восьмоїстатті 4 Закону №3543-ХІІ, з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

На час особливого періоду дія будь-яких прийнятих до настання цього періоду нормативно-правових актів, що передбачають скорочення чисельності, обмеження комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, зупиняється.

Згідно з абзацом 2 частини першоїстатті 22 Закону №3543-ХІІ, громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Відповідно до частини третьоїстатті 22 Закону №3543-ХІІ, під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентованоЗаконом України «Про військову службу і військовий обов`язок» від 25.03.1992 № 2232-XII(далі Закон № 2232-XII).

За змістом частин першої-третьоїстатті 1 Закону №2232-XIIзахист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

В частині сьомійстатті 1 Закону №2232-XIIзакріплено, що виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Згідно з частиною дев`ятою статті 1 №2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Статтею 22 Закону №3543-XIIвизначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Поряд з цимстаттею 23 Закону №3543-XIIпередбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Так, зокрема, згідно з абз. 10 частини першоїстатті 23 Закону №3543-XIIне підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребують постійного догляду.

З аналізу вищезазначених нормЗаконом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»слідує, що визначений перелік осіб, які мають право на відстрочку від призову під час мобілізації є вичерпний та у кожному конкретному випадку особам, які не підлягають призову, або підпадають під умови відстрочки слід надати той обсяг документів, який підтвердить існування обставин, достатніх для того, щоб уповноважений суб`єкт владних повноважень міг прийняти відповідне рішення.

Так, як слідує з матеріалів справи, позивач вважає, що він має право на відстрочку від призову під час мобілізації відповідно до абзацу 10 частини першоїстатті 23 Закону №3543-ХІІяк особа, зайнята постійним доглядом за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

Зі змісту абзацу 12 частини першоїстатті 23 Закону №3543-ХІІслідує, що особою має бути дотримано дві обставини для відстрочки від призову під час мобілізації за вказаною підставою, а саме: 1) особа, зайнята постійним доглядом за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду; 2) у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

В підтвердження першої обставини «особа, зайнята постійним доглядом за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду», позивачем представлено такі документи, а саме: висновок від 27.04.2023 № 88/174 КП «Медичне об`єднання Луцької міської територіальної громади», згідно якого вбачається, що ОСОБА_2 рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи; акт проведення обстеження сім`ї №224 від 16.05.2023, у якому вказано, що син ОСОБА_1 здійснює догляд за матір`ю ОСОБА_2 , яка пересувається за допомогою палиці. Водночас в акті сказано, що враховуючи висновок №20 рекомендовано не призначати компенсацію (а.с. 9, 11).

Суд зазначає, що вказані документи, надані позивачем, підтверджують лише те, що ОСОБА_2 потребує соціальної послуги з догляду на професійній основі від фізичної особи (висновок 27.04.2023 № 88/174 КП «Медичне об`єднання Луцької міської територіальної громади» надавався власне для одержання компенсації фізичної особою, яка надає соціальні послуги догляду на непрофесійній основі), однак не підтверджують тих обставин, що ОСОБА_2 потребує постійного догляду, а позивач є тією особою, що здійснює такий постійний догляд.

Суд звертає увагу, що вказані документи не є достатніми для підтвердження обставин (в розумінні абзацу 10 частини першоїстатті 23 Закону №3543-ХІІ) того, що позивач є особою, яка зайнята постійним доглядом за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду.

Згідно із преамбулоюЗакону України «Про соціальні послуги»саме цейЗаконвизначає основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг, спрямованих на профілактику складних життєвих обставин, подолання або мінімізацію їх негативних наслідків, особам/сім`ям, які перебувають у складних життєвих обставинах.Статтею 1 Закону України «Про соціальні послуги»визначено, що надавачі соціальних послуг - юридичні та фізичні особи, фізичні особи - підприємці, включені до розділу «Надавачі соціальних послуг» Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, а отримувачі соціальних послуг - це особи/сім`ї, які належать до вразливих груп населення та/або перебувають у складних життєвих обставинах, яким надаються соціальні послуги.

Статтею 15 Закону України «Про соціальні послуги»визначено порядок ведення та внесення відомостей до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг щодо надавачів та отримувачів таких соціальних послуг.

Згідно з частиною першоюстатті 11 Закону України «Про соціальні послуги»до уповноважених органів системи надання соціальних послуг належать:

1) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення;

2) Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації;

3) виконавчі органи міських рад міст обласного значення, рад об`єднаних територіальних громад.

Відповідно достатті 13 Закону України «Про соціальні послуги»надавачі соціальних послуг провадять свою діяльність відповідно до законодавства про соціальні послуги, на підставі установчих та інших документів, якими визначено перелік соціальних послуг та категорії осіб, яким надаються такі послуги, за умови забезпечення їх відповідності критеріям діяльності надавачів соціальних послуг, встановленим Кабінетом Міністрів України.

Надавачі соціальних послуг можуть належати до державного, комунального або недержавного секторів.

До надавачів соціальних послуг недержавного сектору належать підприємства, установи, організації, крім визначених частиною другою цієї статті, громадські об`єднання, благодійні, релігійні організації, фізичні особи - підприємці та фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цьогоЗаконубез здійснення підприємницької діяльності.

Працівники надавачів соціальних послуг державного/комунального та недержавного секторів та фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цьогоЗаконубез здійснення підприємницької діяльності, забезпечують надання соціальних послуг на професійній основі відповідно до вимог цьогоЗакону.

Фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цьогоЗаконубез здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім`ї, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки та є:

1) особами з інвалідністю I групи;

2) дітьми з інвалідністю;

3) громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями;

4) невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися;

5) дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежні), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги. Перелік зазначених тяжких захворювань, розладів, травм, станів дітей, яким не встановлено інвалідність, затверджує Кабінет Міністрів України.

Фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цьогоЗаконубез здійснення підприємницької діяльності, виплачується компенсація за догляд.

З аналізу вищенаведених нормзаконуслідує, що особи, які у встановленомузакономпорядку визнані такими, що потребують стороннього постійного догляду, є соціально захищеними державою, а надання їм такого захисту, зокрема і в частині постійного догляду особами з числа членів своєї сім`ї, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки, - здійснюється і передбаченомузакономпорядку, а отже - підтверджується відповідними доказами, зокрема, але не виключно, - актами про встановлення факту здійснення постійного догляду за особами з інвалідністю I чи II групи, яка потребує постійного догляду, доказами отримання компенсації за догляд за такою особою, тощо.

Належних та допустимих доказів у підтвердження зайняття позивачем постійним доглядом за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, - сторонами не представлено, а судом не здобуто.

Окрім того, суд звертає увагу на ту обставину, що висновок 27.04.2023 № 88/174 КП «Медичне об`єднання Луцької міської територіальної громади» (за наявності відповідних передумов) є підставою для одержання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги на непрофесійній основі. Однак, у даній компенсації позивачу ОСОБА_1 було відмовлено згідно з рішенням Департаменту соціальної політики Луцької міської ради від 30.05.2023.Вказана відмова ставить під сумнів факт необхідності, та власне, надання постійного стороннього догляду ОСОБА_2 позивачем ОСОБА_1 .

Суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно достатті 51 Конституції Україниповнолітні діти зобов`язані піклуватись про своїх непрацездатних батьків. Відповідно достатті 202 Сімейного кодексу України, повнолітні діти зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними та потребують матеріальної допомоги.

Відповідно достатті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно достатті 172 Сімейного кодексу України, дитина, повнолітні дочка, син зобов`язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу. Повнолітні дочка, син мають право звернутися за захистом прав та інтересів непрацездатних, немічних батьків як їх законні представники, без спеціальних на те повноважень. Якщо повнолітні дочка, син не піклуються про своїх непрацездатних, немічних батьків, з них можуть бути за рішенням суду стягнуті кошти на покриття витрат, пов`язаних із наданням такого піклування.

З огляду на зазначене, піклування та догляд за своєю матір`ю позивачем є його конституційним обов`язком.

Суд наголошує, що обов`язок доведення існування обставин для надання військовозобов`язаній особі відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, зокрема і з підстав, передбачених абзацом 10 частини першоїстатті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», - лежить саме на такій особі.

Однак, за наявними в матеріалах судової справи доказами, позивачем не доведено, що його матір ОСОБА_3 потребує постійного догляду, а він здійснює такий догляд на постійній основі, з огляду на що суд дійшов висновку, що у позивача було відсутнє право на відстрочку від призову під час мобілізації відповідно до абз. 10 частини першоїстатті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»на момент звернення до відповідача із відповідною заявою.

Крім того, суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Частиною першою та другоюстатті 77 КАС Українивстановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннямистатті 90 КАС Українивизначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, суд, проаналізувавши позовні вимоги та з`ясувавши всі обставини справи та оцінивши докази, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи що суд відмовив у задоволенні позовних вимог, підстави для розподілу судових витрат згідностатті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Луцького об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Луцький об`єднаний міський територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (43008, Волинська область, м. Луцьк, вул. Теремнівська, 85-а, код ЄДРПОУ 09705831).

Суддя Т.М. Димарчук