Рішення

від 07.12.2023 по справі 500/5042/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/5042/23

07 грудня 2023 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області (надалі, відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Тернопільській області від 03.04.2023 року №0265999-2409-1912, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості 18100300» за 2022 рік в сумі 14764,75 грн.; податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Тернопільській області від 03.04.2023 року №0266000-2409-1912, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості 18100300» за 2022 рік в сумі 18040,75 грн.

Позов обґрунтований тим, що позивач вважає податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Тернопільській області від 03.04.2023 року №0265999-2409-1912 та №0266000-2409-1912 протиправними і такими, що підлягають скасуванню. Позивач звернув увагу суду на тому, що контролюючим органом при прийнятті рішень не було враховано, що: нежитлова будівля площею 555,1 кв. м по АДРЕСА_1 є свинарником та відноситься до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000; нежитлова будівля площею 453,3 кв. м по АДРЕСА_1 є телятником та відноситься до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000. Просить врахувати, що вказані нежитлові будівлі позивачем в оренду, лізинг чи позичку не здаються. Крім цього, вказав, що позивач виробляє сільськогосподарську продукцію на належній йому земельній ділянці для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,2027 га за кадастровим номером 6124681600:01:004:0132, на яких вирощує сільськогосподарські культури. Відтак, вважає, що наведені обставини, вказані в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях нежитлові будівлі, приміщення, та комплекси, не є об`єктами оподаткування, згідно підпункту «ж» пп.266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню. Додатково зазначив, що контролюючим органом при нарахуванні податкових зобов`язань було застосовано ставку податку в розмірі 0,50% від мінімальної заробітної плати на 1 січня звітного року, однак, рішенням Скалатської міської ради №1082 від 14,07.2021 року «Про встановлення місцевих податків і зборів на території Скалатської міської ради», яке набрало чинності з 01.01.2022 року, установлено на території Скалатської міської ради (ТГ) податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (додаток 2) для будівель сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства (код 1271) у розмірі 0,1% від мінімальної заробітної плати за 1 кв. метр.

Ухвалою суду від 16.08.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Даною ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Заперечуючи проти позовних вимог, представник відповідача подав до суду відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позову повністю. Звернув увагу суду на тому, що позивач не зареєстрований як фізична особа-підприємець станом на 2022 року. Відтак, вважає, що позивачем не підтверджено двох умов для звільнення об`єків нерухомості від оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, тому дані об`єкти нерухомого майна не відносяться до об`єктів, визначених п.п. "ж" п.п. 266.2.2 п.266.2 ст. 266 Податкового кодексу України як об`єкти нерухомості, що не є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Вказав, що вирішуючи питання щодо наявності у позивача права на пільгу, передбачену підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, підлягало встановленню чи наділений позивач статусом товаровиробника у розумінні наведених вище норм права у період 2022 року. На думку представника відповідача, позивач жодним чином не довів, що у 2022 році він використовував нежитлові приміщення з метою ведення селянського господарства для виготовлення сільськогосподарської продукції. Також, вказав, що позивач не надав підтверджуючого документа, що він став на облік як особисте сільське господарство у відповідності до ст.4 Закону "Про особисте селянське господарство". Також, зазначив, що позивачем не було надано жодного документу на підтвердження того, що на момент формування спірних ППР він був сільськогосподарським товаровиробником, внаслідок чого був би звільнених від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити повністю.

Судом встановлено, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у ОСОБА_2 перебувають у власності нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 454,3 кв.м (тип об`єкта - нежитлова будівля, телятник), АДРЕСА_1 , загальною площею 555,1 кв.м. (тип об`єкта - нежитлова будівля, свинарник).

03.04.2023 Головним управління ДПС у Тернопільській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0265999-2409-1912, у відповідності до якого, згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3. статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу визначено суму податкового зобов`язання по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки , сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2022 рік (код платежу 18010300) в сумі 14764,75 грн. (адреса об`єкта нежитлової нерухомості - АДРЕСА_1 .).

Також, 03.04.2023 Головним управління ДПС у Тернопільській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0266000-2409-1912, у відповідності до якого, згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3. статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу визначено суму податкового зобов`язання по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2022 рік (код платежу 18010300) в сумі 18040,75 грн. (адреса об`єкта нежитлової нерухомості - АДРЕСА_1 .).

Крім цього, у відповідь на заяву позивача про проведення звірки від 30.06.2023 (вх.№23085/6-1912 від 06.07.2023) Головне управління ДПС у Тернопільській області листом від 12.07.2023 №13588/6/19-00-24-09 повідомило позивача про те, що підстави для відкликання податкових повідомлень-рішень від 03.04.2023 №0266000-2409-1912 та 0265999-2409-1912 відсутні.

Позивач, не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються ПК України.

Згідно із статтею 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

За правилами підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України).

Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Отже, за загальним правилом, об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно із статтею 10 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є місцевим податком.

За змістом підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України).

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Так, відповідно до підпункту ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (в редакції, яка діяла до 1 січня 2019 року) не є об`єктом оподаткування: будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Законом України від 23 листопада 2018 року №2628-VIII, який набрав чинності 1 січня 2019 року, внесено зміни до ПК України й підпункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 викладено в такій редакції: не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Тобто, умовою звільнення подібних об`єктів від оподаткування законодавець визначив цільове призначення їх фактичного використання та встановив вичерпний перелік підстав, коли податкова пільга не надається, а саме: у випадках, коли нерухомість здається власниками в оренду, лізинг, позичку.

Встановлена підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України пільга стосується діяльності сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для її ведення, зокрема стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

Здійснивши аналіз приписів підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України суд дійшов висновку, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (що, власне, випливає із обраного законодавцем класу будівель). Залежно від періоду (до і після 01 січня 2019 року) застосовувалася додаткова умова - безпосереднє використання власником (без здачі в оренду лізинг, позичку).

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України №507 від 17 серпня 2000 року, клас Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (1271) включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та ін. Цей клас не включає: споруди зоологічних та ботанічних садів.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає про те, що виробляє сільськогосподарську продукцію на належній йому земельній ділянці для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,2027 за кадастровим номером 6124681600:01:004:0132, на яких вирощує сільськогосподарські культури.

Так, поняття сільськогосподарський товаровиробник міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» №2238-III від 18 січня 2001 року, під яким законодавець визначає фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

З метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, законодавцем вживається також поняття виробники сільськогосподарської продукції. Так, відповідно до приписів статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Отже, на думку суду, сам факт діяльності позивача як фізичної особи, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією та наявність права власності на спірні об`єкти нерухомості у межах провадження такої діяльності, за діючого правового регулювання, не впливає на можливість застосування пільги, визначеної підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Разом із тим, позивач, наполягаючи на наявності у нього пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не надав жодних доказів, які б підтверджували факт безпосереднього використання ним вищезазначених об`єктів нерухомості у власній сільськогосподарській діяльності.

Крім цього, вирішуючи даний спір по суті, суд враховує доводи відповідача стосовно того, що позивач не зареєстрований як фізична особа - підприємець станом на 2022 рік.

Відтак, суд вважає, що відсутні підстави стверджувати про те, що позивач підпадає під статус сільськогосподарського товаровиробника, а належні йому на праві власності нежитлові приміщення не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Надані позивачем докази не містять інформації щодо предмета доказування, зокрема, що позивач безпосередньо займається сільськогосподарською діяльністю. Лише сам по собі факт наявності у власності позивача будівель, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, не може свідчити про ознаку позивача як сільськогосподарського товаровиробника.

Будь-яких доказів того, що позивач безпосередньо займається сільськогосподарською діяльністю та є сільськогосподарським товаровиробником (договорів, обладнання, наявності сільськогосподарських тварин, доказів зберігання кормів, в тому числі зерна тощо) матеріали справи не містять і судом не встановлено.

Варто додати, що фізична особа, яка є лише власником нерухомості відповідного класу, і не займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією, не звільняється від сплати податку на нерухомість за підпунктом ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України. Тобто, значення має не тільки вид нерухомості (зокрема, її призначення), а й безпосередньо сама діяльність, якою займається платник податку (а саме - чи відноситься він до сільськогосподарських товаровиробників).

Зазначені правова позиція відображена, зокрема, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11.04.2023 у справі №380/18104/21, від 11.04.2023 у справі №380/2434/20.

Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятих рішень, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

З огляду на те, що позивачу відмовлено у задоволенні позову, відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено та підписано 07 грудня 2023 року.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Реквізити учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач - Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження:вул. Білецька, 1,м. Тернопіль,46003 код ЄДРПОУ:44143637).

Головуюча суддяДерех Н.В.