Рішення

від 07.12.2023 по справі 560/18007/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/18007/23

РІШЕННЯ

іменем України

07 грудня 2023 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного космічного агенства України про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державного космічного агенства України в якому просить визнати протиправним рішення Державного космічного агенства України оформлене листом від 18.09.2023 №4781-2 про відмову у призначенні мені одноразової грошової допомоги як інваліду І групи встановленої внаслідок захворювання пов`язаного із проходженням військової служби. Зобов`язати Державне космічне агенство України призначити та виплатити мені одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням І групи інвалідності встановленої внаслідок захворювання пов`язаного із проходженням військової служби у розмірі 120-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".

В обґрунтування позовних вимог вказує, що позивач є інвалідом І групи, причина захворювання пов`язане з проходження військової служби. Наказом від 30.03.2018 №33-ос позивача звільнено з посади начальника групи Центру прийому та обробки спеціальної інформації та контролю навігаційного поля Державною космічного агенства України. Позивач звернувся із заявою про виплату одноразової грошової допомоги до Центру прийому та обробки спеціальної інформації та контролю навігаційного поля Державною космічного агенства України. Державне космічне агенство України відмовило у виплаті відповідної допомоги, оскільки вищу групу інвалідності встановлено у термін понад 2 роки, що суперечить ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Не погоджуючись з таким рішенням позивач звернувся до суду.

Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Від відповідача надійшов відзив в якому останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказує, що Державне космічне агенство України листом від 18.09.2023 № 4781-2, відмовило у призначенні у 2023 році одноразової грошової допомоги у зв`язку встановлення вищої групи інвалідності позивачу.

Дослідивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв`язку та сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що позивачу згідно довідки Дунаєвецької міжрайонної обласної медико-соціальної експертної комісії до акта огляду серії №12ААВ №090591 від 17.05.2023 встановлено 1 групу інвалідності, причина захворювання пов`язане з проходження військової служби.

Наказом від 30.03.2018 №33-ос позивача звільнено з посади начальника групи Центру прийому та обробки спеціальної інформації та контролю навігаційного поля Державного космічного агенства України.

Позивач, у зв`язку із встановленням йому І групи інвалідності, що пов`язана з проходженням військової служби, звернувся із заявою про виплату одноразовій грошової допомоги до органу, з якого його звільнено, Центру прийому та обробки спеціальної інформації та контролю навігаційного поля Державного космічного агенства України.

Вказану заяву було направлено до Державного космічного агенства України на розгляд.

Однак, листом від 18.09.2023 Державне космічне агенство України відмовило у призначені та виплаті ОГД як інваліду І групи, оскільки вищу групу інвалідності позивачу встановлено у термін понад 2 роки, що суперечить ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Приписами частини п`ятої статті 17 Конституції України обумовлено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

У відповідності до ст. 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Згідно з ст. 16 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві - це гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно ч.4 ст.16-3 Закону №2011-ХІІ, якщо військовослужбовцю, військовозобов`язаному, резервісту або особі, звільненій з військової служби, після первинного встановлення інвалідності під час наступного огляду (переогляду) буде встановлено вищу групу інвалідності або змінено її причинний зв`язок, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов`язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв).

Суд встановив, що позивачу 26.02.2018 під час первинного огляду органами МСЕК встановлено 40% втрати працездатності внаслідок захворювання пов`язаного з проходженням військової служби, що підтверджується довідкою про результати визначеним у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках АГ №0024521 та встановлено третю групу інвалідності внаслідок отриманого на службі захворювання (довідка до Акту огляду МСЕК АВ №1090807 від 26.02.2018.

При цьому, І групу інвалідності позивачу встановлено 17.05.2023.

Відповідно до ч.8 ст.16-3 Закону № 2011-XII особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Відповідно до ч. 9 ст. 16-3 Закону №2011-XII, порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).

Цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст).

Відповідно до пп.2 п.6 Порядку №975, військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала в період проходження військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби, у розмірі: 120-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності I групи.

Згідно п.19 Порядку №975, призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво, захворювання), інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста є наслідком: вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Суд звертає увагу, що перелік підстав не здійснення призначення і виплати одноразової грошової допомоги наведений у п.19 Порядку №975 є вичерпний.

Відповідно до ч.4 ст.16-3 Закону №2011-ХІІ ( в редакції з 06.12.2016, відповідно яку застосовує відповідача), якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

Суд звертає увагу, що на момент встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності ч.4 ст.16-3 Закону №2011-ХІІ містила часові обмеження, зокрема 2 роки щодо можливості виплати грошової допомоги в разі встановлення вищої групи інвалідності.

Однак, рішенням Конституційного Суду України від 06.04.2022 №1-р(ІІ)/2022, Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (неконституційним), пункт 4 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ зі змінами, який втратив чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, з 06.04.2022.

Враховуючи неконституційність пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ зі змінами, вказану частину викладено в наступній редакції: "Якщо військовослужбовцю, військовозобов`язаному, резервісту або особі, звільненій з військової служби, після первинного встановлення інвалідності під час наступного огляду (переогляду) буде встановлено вищу групу інвалідності або змінено її причинний зв`язок, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов`язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв). У разі встановлення більшого ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності у відсотках чи зміни його причинного зв`язку, що дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата допомоги здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (крім випадків поранення, травми, контузії, каліцтва, отриманих у різний період часу, за якими виплата допомоги здійснюється окремо, без урахування раніше виплачених сум). У разі якщо під час первинного огляду було встановлено ступінь втрати працездатності без установлення інвалідності у відсотках, а під час наступного огляду (переогляду) встановлено інвалідність, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов`язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв). Виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста, чи особи, звільненої з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення з військової служби, здійснюється без урахування раніше виплачених сум допомоги у зв`язку з частковою втратою працездатності чи встановленням інвалідності.".

Суд зазначає, що оскільки пункт 4 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ у новій редакцій вже не місіть часових обмежень та надає можливість виплати одноразову допомогу у зв`язку із встановленням вищої групи інвалідності понад раніше встановлений термі, а п.8 Порядку №975 суперечить Закону №2011-XІІ, а отже в такому випадку необхідно застосовувати норми нормативно-правового акту вищої юридичної сили, а саме п.4 ст.16-3 Закону №2011-ХІІ.

Враховуючи наведене вище, у відповідача були відсутні підстави для відмови у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, як особі з інвалідністю І групи у розмірі 120 кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб. При цьому, суд наголошує, що виплата такої допомоги здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (п.4 ст.16-3 Закону №2011-ХІІ).

А тому, суд вважає рішення Державного космічного агенства України оформлене листом від 18.09.2023 №4781-2 про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги як інваліду І групи встановленої внаслідок захворювання пов`язаного із проходженням військової служби протиправним.

З огляду на наведене вище, суд вважає, що позивач набув права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням І групи інвалідності встановленої внаслідок захворювання пов`язаного із проходженням військової служби у розмірі 120-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві", з урахуванням виплачених сум.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" від 01.06.2006 Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі "Стреч проти Сполучного Королівства".

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №802/1869/17-а.

За таких обставин, суд вважає, що неотримання позивачем одноразової грошової допомоги за наявності законних підстав для її отримання є порушенням її права власності, гарантованого статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Також, суд вважає можливим та доцільним застосувати до спірних правовідносин практику Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні від 14.06.2007 у справі "Свято-Михайлівська Парафія проти України" наголосив, що в національному праві має бути засіб юридичного захисту від свавільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Визначення дискреційних повноважень, якими наділені органи державної влади в сфері основоположних прав, у спосіб, що фактично робить ці повноваження необмеженими, суперечило б принципу верховенства права. Відповідно, закон має чітко визначати межі повноважень компетентних органів та чітко визначати спосіб їх здійснення, беручи до уваги легітимну мету засобу, який розглядається, щоб гарантувати особі адекватний захист від свавільного втручання.

Таким чином, на думку суду, наявна в суб`єкта повноважень свобода дій при прийнятті рішення в межах його повноважень не є абсолютною, а обмежена певними законодавчо встановленими рамками, якими, зокрема, визначаються підстави та необхідні умови прийняття певного рішення, зміст цього рішення, його альтернативні варіанти, а також перелік дій, які повинна вчинити особа для отримання певної вигоди внаслідок прийняття суб`єктом владних повноважень відповідного рішення.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи наведене вище суд вважає, що дії відповідача як суб`єкта владних повноважень та можливі варіанти рішень, які можуть прийматись за результатами розгляду заяви особи про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, чітко регламентовані Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" і Порядком №975, а тому відсутність передбачених цими нормами законодавства обставин, які б перешкоджали у спірному випадку виплатити одноразову грошову допомогу позивачу, є підставою для зобов`язання відповідача виплатити таку допомогу з урахуванням вже виплачених сум.

Крім того, суд враховує, що відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

"Ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Таким чином наявні підстави для зобов`язання прийняти рішення про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням І групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби у розмірі, передбаченому Порядку №975.

Згідно ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням наведеного, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державного космічного агенства України про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Державного космічного агенства України оформлене листом від 18.09.2023 №4781-2 про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як інваліду І групи встановленої внаслідок захворювання пов`язаного із проходженням військової служби.

Зобов`язати Державне космічне агенство України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням І групи інвалідності встановленої внаслідок захворювання пов`язаного із проходженням військової служби у розмірі 120-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві", з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Державне космічне агенство України (вул. Острозьких Князів, 8, корп. 30,Київ 10,01010 , код ЄДРПОУ - 00041482)

Головуючий суддя О.П. Шевчук