Постанова

від 07.12.2023 по справі 520/10625/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2023 р. Справа № 520/10625/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Мінаєвої О.М. , Кононенко З.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕРС-УКРАЇНА» на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2023, головуючий суддя І інстанції: Сагайдак В.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 18.08.23 по справі № 520/10625/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕРС-УКРАЇНА»

до Державної служби України з безпеки на транспорті третя особа Слобожанське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЕРС-УКРАЇНА», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, 3-тя особа Слобожанське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати постанову про застосування адміністративно- господарського штрафу № 335858 від 02.03.2023.

- стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕРС-УКРАЇНА» судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, на думку позивача, є протиправною та підлягає скасуванню.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2023 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕРС-УКРАЇНА» відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що ТОВ "АЛЕРС-УКРАЇНА" не є суб`єктом притягнення до відповідальності за вчинене перевізником правопорушення, а отже постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № 335858 від 02.03.2023 підлягає скасуванню. Зауважив, що в даних правовідносинах перевізником є ФО-П ОСОБА_1 , а ТОВ "АЛЕРС-Україна" - Експедитором. В свою чергу, в ТТН був зазначений експедитор замість перевізника, хоча перевізником був саме ФО-П ОСОБА_1 . Отже, керуючись нормами законодавства та враховуючи укладений договір на транспортно-експедиційне обслуговування, перевізником та суб`єктом відповідальності у справі про порушення законодавства про автомобільний транспорт, про що складено Акт № 352576 від 07.02.2023, є ФОП ОСОБА_1 , який здійснював на комерційній основі (за договором) перевезення вантажів своїм транспортним засобом.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07.02.2023 інспекторами Відділу державного нагляду (контролю) у Харківській області Державної служби України з безпеки на транспорті було проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом по трасі а/д Н-31 Дніпро-Царичанка-Кобеляки-Решетилівка, 28 км + 140 м згідно з направленням на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 03.02.2023 № 014503, щодо транспортного засобу RENAULT сідловий тягач (номерний знак НОМЕР_1 ) LAMBERET напівпричіп (номерний знак НОМЕР_2 ), водієм якого був ОСОБА_2 .

Під час зазначеної перевірки було виявлено порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме: ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», перевізник не забезпечив виконання вимог цього Закону та інших законодавчих актів України у сфері перевезення вантажів, а саме відсутня заповнена техокарта водія ОСОБА_2 за 07.02.2023, чим порушено п. 3.3. Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385, про що складеного відповідний Акт № 352576.

В акті зазначено, що транспортний засіб належить ОСОБА_1 , згідно ТТН № 9179494869 від 06.02.2023 автомобільний перевізник ТОВ "Алерс-Україна".

24.02.2023 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕРС-УКРАЇНА» надійшло повідомлення від Відділу державного нагляду (контролю) у Харківській області Державної служби України з безпеки на транспорті щодо розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, про що складено Акт № 352576 від 07.02.2023.

В подальшому, на адресу ТОВ «АЛЕРС-УКРАЇНА» надійшла постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № 335858 від 02.03.2023 у сумі 17000,00 грн.

Позивач, вважаючи протиправною постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 335858 від 02.03.2023, звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що відповідачем правомірно було винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року № 2344-III, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2344-III).

Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

В силу частини сьомої статті 6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед інших: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; контроль за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у пунктах видачі дозволів автомобільним перевізникам України.

Приписами частини чотирнадцятої статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з частинами сімнадцятої - двадцятої статті 6 Закону № 2344-III рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.

Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб`єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 1567).

За приписами пункту 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Відповідно до пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Згідно з частинами першою - другою статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Статтею 49 Закону № 2344-III передбачено, що водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Згідно з пунктом 2.4 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24 червня 2010 року № 385 (далі - Інструкція № 385), транспортні засоби, призначені для перевезення небезпечних вантажів, обладнують тахографами з урахуванням положень пунктів 2.1 - 2.3 цього розділу та відповідно до законодавства щодо встановлення вимог до конструкцій таких транспортних засобів.

Відповідно до пункту 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994_016), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

В силу пунктів 21, 22 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3. Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

Приписами пункту 25 Порядку № 1567 визначено, що справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

В силу частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, передбачено штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З аналізу наведених норм слідує, що за відсутності документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, передбачених статтею 48 Закону № 2344-III зокрема, для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

При цьому, до переліку інших документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, передбачених законодавством віднесено, зокрема, в даному випадку, картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом (п. 3.3 Інструкції № 385).

Непред`явлення під час проведення перевірки, зазначених у статті 48 Закону № 2344-III документів, на підставі яких здійснюються внутрішні перевезення вантажів, свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону № 2344-ІІІ.

При цьому Законом № 2344-ІІІ передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарського штрафу саме до автомобільних перевізників.

Як свідчать матеріали справи 07.02.2023 інспекторами Відділу державного нагляду (контролю) у Харківській області Державної служби України з безпеки на транспорті було проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом по трасі а/д Н-31 Дніпро-Царичанка-Кобеляки-Решетилівка, 28 км + 140 м згідно з направленням на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 03.02.2023 № 014503, щодо транспортного засобу RENAULT сідловий тягач (номерний знак НОМЕР_1 ) LAMBERET напівпричіп (номерний знак НОМЕР_2 ), водієм якого був ОСОБА_2 .

Під час зазначеної перевірки було виявлено порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме: ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», перевізник не забезпечив виконання вимог цього Закону та інших законодавчих актів України у сфері перевезення вантажів, а саме відсутня заповнена техокарта водія ОСОБА_2 за 07.02.2023, чим порушено п. 3.3. Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385, про що складеного відповідний Акт № 352576.

В акті зазначено, що транспортний засіб належить ОСОБА_1 , згідно ТТН № 9179494869 від 06.02.2023 автомобільний перевізник ТОВ "Алерс-Україна".

24.02.2023 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕРС-УКРАЇНА» надійшло повідомлення від Відділу державного нагляду (контролю) у Харківській області Державної служби України з безпеки на транспорті щодо розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, про що складено Акт № 352576 від 07.02.2023.

В подальшому, на адресу ТОВ «АЛЕРС-УКРАЇНА» надійшла постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № 335858 від 02.03.2023 у сумі 17000,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що позивач не заперечує відсутність у водія транспортного засобу під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) заповненої тахокарти водія ОСОБА_2 , проте вказує, що він не є автомобільним перевізником, а тому Укртрансбезпека безпідставно притягла його до відповідальності.

Так, в апеляційній скарзі позивач вказує на те, що зазначення ТОВ «АЛЕРС-УКРАЇНА» як перевізника в ТТН зумовлено укладенням між ФО-П ОСОБА_3 та ТОВ «АЛЕРС-УКРАЇНА» договору № 2878/2022 на транспортно-експедиційне обслуговування від 26.12.2022, відповідно до якого Експедитор (ТОВ «АЛЕРС-УКРАЇНА») доручає, а Перевізник (ФО-П ОСОБА_3 ) бере на себе зобов`язання за плату і за рахунок Експедитора виконати або організувати виконання визначених Договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажів у міському, приміському, міжміському та міжнародному сполученні автомобільним транспортом. Так, на підставі договору 26.12.2022 була направлена ТОВ «АЛЕРС-УКРАЇНА» до ФОП ОСОБА_3 заявка № 520/615 про здійснення перевезення вантажу на 06.02.2023-07.02.2023. За відомостями, що відомі ТОВ «АЛЕРС-УКРАЇНА», між ФО-П ОСОБА_3 та ФО-П ОСОБА_1 був укладений договір перевезення в межах заявки за Договором № 2878/2022 на транспортно-експедиційне обслуговування від 26.12.2022, що був укладений з ТОВ «АЛЕРС-УКРАЇНА». Тобто, у зв`язку з наведеним, в даних правовідносинах перевізником є ФО-П ОСОБА_1 , а ТОВ "АЛЕРС-УКРАЇНА" - Експедитором. Таким чином, ТОВ "АЛЕРС-УКРАЇНА" не є суб`єктом притягнення до відповідальності за вчинене перевізником правопорушення.

Колегія суддів вважає необґрунтованими такі доводи апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Так, абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону N 2344-III, визначено, що суб`єктом відповідальності за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - є автомобільний перевізник.

Визначення автомобільного перевізника міститься у статті 1 Закону № 2344-III та означає фізичну або юридичну особу, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Своєю чергою згідно з вказаною нормою права водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка, а послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - це перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

Відповідно до статті 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен, серед іншого, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

За правилами статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

При цьому документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Водночас перелік необхідних документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не є вичерпним, оскільки статтею 48 Закону № 2344-III визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи необхідні для внутрішніх перевезень вантажів.

У справі, що розглядається, позивач не є власником транспортного засобу, який перевірявся Відділом Укртрансбезпеки. У ході перевірки було встановлено, що транспортний засіб RENAULT сідловий тягач (номерний знак НОМЕР_1 ) LAMBERET напівпричіп (номерний знак НОМЕР_2 ) на праві власності належить ОСОБА_1 та використовується позивачем у своїй господарській діяльності. Цей факт було встановлено на підставі товарно-транспортної накладної № 9179494864 від 06.02.2023, де в графі «Автомобільний перевізник» зазначено «ТОВ «Алерс- Україна», яку було надано водієм для перевірки працівникам відповідача. Таким чином, згідно товарно-транспортної накладної перевезення вантажу здійснювалося автомобільним перевізником - «ТОВ «Алерс-Україна».

Приписами пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв`язку № 363 від 14 жовтня1997 року, визначено:

Перевізник - фізична або юридична особа суб`єкт господарювання, який надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Відповідно до пункту 11.1 зазначених Правил, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Сторони можуть внести до товарно-транспортної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною.

Аналіз вищезазначених положень Правил та форми яка наведена в додатку 7 до цих Правил, свідчить, що у будь-якому разі товарно-транспортна накладна має містити обов`язкову інформацію (обов`язкові реквізити) визначену цими Правилами та відображену у додатку.

Отже, правила перевезення вантажів автомобільним транспортом України, а також постанова Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року № 207, якою затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні встановлюють, визначають що товарно-транспортна накладна (ТТН) обов`язково повинна оформлятися, якщо перевезення вантажу здійснюється автомобільним транспортом на договірних умовах (тобто коли є послуга перевезення вантажу).

Матеріалами справи підтверджується, що перевезення вантажу здійснювалося на підставі товарно-транспортної накладної від 06.02.2023 № 9179494869, згідно з якою автомобільним перевізником зазначено саме ТОВ "Алерс-Україна" (а.с. 41).

Тобто, у вказаній товарно-транспортній накладній саме ТОВ "Алерс-Україна" визначено автомобільним перевізником.

Таким чином, під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт у фахівців відповідача була наявна інформація щодо автомобільного перевізника.

Аналізуючи наведені вище положення законодавства у зіставленні з обставинами цієї справи колегія суддів виходить передусім з того, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників транспортного засобу, яким перевозиться вантаж.

В свою чергу, автомобільний перевізник має використовувати транспортний засіб для перевезення вантажу на законних підставах.

При цьому, автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону № 2344-III), а не власник/користувач транспортного засобу.

Не без того, що надання цієї послуги може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах.

Автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб, адже такі дані не завжди можуть співпадати.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 23 серпня 2023 року у справі № 600/1407/22-а, від 06 липня 2023 року у справі № 560/514/22, від 01 червня 2023 року у справі № 640/39442/21, від 12.10.2023 у справі № 120/554/23.

Отже, виходячи з проаналізованих норм права, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач у спірних правовідносинах мав статус автомобільного перевізника, та є суб`єктом відповідальності передбаченої абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону N2344-III.

За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2023 року по справі №520/10625/23 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕРС-УКРАЇНА» - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2023 по справі № 520/10625/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді О.М. Мінаєва З.О. Кононенко