Постанова

від 28.11.2023 по справі 440/10583/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2023 р.Справа № 440/10583/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Русанової В.Б. , Перцової Т.С. ,

за участю секретаря судового засідання Юрченко Д.С.

представника позивача Арзуманяна В.А.

представника відповідача Прокопчука О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС України у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.02.2023 (суддя Петрова Л.М.; м. Полтава; повний текст складено 10.03.2023) по справі № 440/10583/22

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "КОВПАКІВЕЦЬ"

до Головного управління ДПС України у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне сільськогосподарське підприємство "Ковпаківець" (далі по тексту позивач, ПСП "Ковпаківець") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС України у Полтавській області (далі по тексту відповідач, ГУДПС України у Полтавській області), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 07.12.2021 №00093860702 та від 07.12.2021 №00093870702, прийнятих за результатом акту від 17.11.2021 №9407/16-31-07-02-08/33271353 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПСП "Ковпаківець".

В обґрунтування позову зазначає, що спірні податкові повідомлення -рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки матеріали справи містять докази на підтвердження реальності господарських операцій ПСП «Ковпаківець» з контрагентами.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28.02.2023 по справі № 440/10583/22 адміністративний позов Приватного сільськогосподарського підприємства "КОВПАКІВЕЦЬ" (с. Мала Рублівка, Котелевський район, Полтавська область, 38620, ідентифікаційний код 33271353) до Головного управління ДПС у Полтавській області (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44057192, вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 07.12.2021 №00093860702 та від 07.12.2021 №00093870702.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "КОВПАКІВЕЦЬ" витрати зі сплати судового збору в сумі 24810 грн. (двадцять чотири тисячі вісімсот десять гривень).

Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.02.2023 по справі № 440/10583/22 скасувати та винести нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПСП «Ковпаківець» відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що ГУ ДПС у Полтавській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПСП «Ковпаківець» з питань правильності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками ТОВ «Неотехкомплект» за листопад 2020 року, ТОВ «Фан-Продукт» за грудень 2020 року (включено в декларацію за січень 2021 року), TOB «С.О.Л. Трейд» за лютий 2021 року, за результатами якої складено акт від 17.11.2021 № 9407/16-31-07-02-08/33271353. Перевіркою правомірності визначення податкового кредиту за період листопад 2020 року, січень - лютий 2021 року встановлено його завищення на суму 1 820 012 грн. в частині включення до складу податкового кредиту ПДВ з вартості товарів, придбаних у ТОВ «Неотехкомплект» (листопад 2020 року) на суму 1 083 353,60 грн., ТОВ «Фан-Продукт» в грудні 2020 року (включено до декларації за січень 2021 року) на суму 397 491,67 грн., ТОВ «С.О.Л. Трейд» в лютому 2021 року на суму 339 166,68 грн.. Контролюючим органом було встановлено порушення вимог п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1, п. 201.7 та п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено задекларовану у декларації з податку на додану вартість за листопад 2020 року суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 64 560 грн. та занижено податок на додану вартість за листопад 2020 року та січень-лютий 2021 року на загальну суму 1 755 451,95 грн.. На підставі висновків акта перевірки ГУ ДПС у Полтавській області були прийняті податкове повідомлення-рішення від 07.12.2021 № 00093860702, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на 2 194 314,94 грн., з яких на 1 755 451,95 грн. за основним платежем та на 438 862,99 грн. за штрафними санкціями та податкове повідомлення-рішення № 00093870702, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на 64560 грн.. При дослідженні реальності здійснення господарських операцій ПСП «Ковпаківець» з контрагентами контролюючим органом встановлено факти і обставини, що ґрунтуються на даних результатів заходів податкового контролю, податкової звітності та інших джерел інформації встановлено, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Неотехкомплект», ТОВ «Фан-Продукт», ТОВ «С.О.Л. Трейд», як постачальників ПСП «Ковпаківець», здійснювалась поза межами правового поля без досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а лише з метою укладання цивільно-правових відносин та проведення операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування податкового кредиту.

Позивач, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить апеляційний суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що на підставі направлень №3834 та № 3835 від 27.10.2021 ГУ ДПС у Полтавській області на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 та пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, на підставі наказу ГУ ДПС у Полтавській області від 27.10.2021 №2606-П була проведена документальна позапланова перевірка ПСП "Ковпаківець" з питань правильності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками ТОВ «НЕОТЕХКОМПЛЕКТ» за листопад 2020 року, ТОВ «ФАН-ПРОДУКТ» за грудень 2020 року, ТОВ «С.О.Л. ТРЕЙД» за лютий 2021 року.

За результатами перевірки складено акт від 17.11.2021 №9407/16-31-07-02-08/33271353 документальної позапланової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, яким встановлено порушення позивачем: п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1, п. 201.7 та п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України:

- в результаті чого завищено задекларовану у декларації з податку на додану вартість за листопад 2020 року суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 64 560 грн.;

- занижено податок на додану вартість за листопад 2020 року та січень-лютий 2021 року на загальну суму 1 755 451,95 грн., в т.ч. за листопад 2020 року на суму 1018793,60 грн., січень 2021 року на суму 397491,67 грн., лютий 2021 року на суму 339166,68 грн..

Враховуючи виявлені порушення, Головним управлінням ДПС України у Полтавській області винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 07.12.2021 №00093860702, яким за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) нараховано 2 194 314,94 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями збільшено суму грошових зобов`язань на 1755451,95 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - у розмірі 438862,99 грн.;

- від 07.12.2021 №00093870702, яким позивачу завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту в сумі 1083354 грн. за листопад 2020 року, в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту в період, що перевірявся листопад 2020 року, на загальну суму 64560 грн..

Позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення до ДПС України.

Водночас, рішенням ДПС України від 22.02.2022 оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями Головного управління ДПС у Полтавській області від 07.12.2021 №00093860702 та від 07.12.2021 №00093870702, позивач оскаржив їх до суду.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з протиправності спірних податкових повідомлень-рішень.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке.

Спірні правовідносини врегульовано положеннями Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (далі по тексту - ПК України), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі по тексту - Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні») та нормативними актами, прийнятими на їх виконання.

У свою чергу, питання, пов`язані з обчисленням податку на додану вартість, обчисленням об`єкту оподаткування, формуванням виникнення податкових зобов`язань у разі постачання товарів та надання послуг унормовано статтями 14, 44, 198, 201 Податкового кодексу України.

Так, підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч.1). Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 в редакції, чинній на час вчинення господарської операції).

Згідно з підпунктом а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.3 вказаної статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 цієї статті).

Згідно з п.п. 200.1, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

При цьому, пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Положеннями п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, у свою чергу, визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом наведених норм, право платника податків на збільшення в податковому обліку сум податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як: придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

При цьому, аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкових зобов`язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Господарський договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку і його наявність свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, відтак, господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

У зв`язку з цим недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності зобов`язаний суб`єкт владних повноважень, натомість суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 20.11.2018 у справі №809/1253/17, від 06.11.2018 у справі №805/3183/17-а, від 08.11.2018 у справі №816/709/17.

Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 21 лютого 2018 року у справі №817/537/17 (адміністративне провадження №К/9901/4401/17), від 26 грудня 2018 року у справі №2а/0570/23581/11, презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

Так, підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондується з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише у такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

За приписами підпункту 14.1.231 п. 14.1 ст.14 ПК України, розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. Економічний ефект передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Отже, будь-яка операція платника повинна бути спрямована на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

При цьому, економічний ефект не обов`язково повинен спостерігатися негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі.

Таким чином, у такому випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є визначальною для встановлення податкових зобов`язань та виникнення права на податковий кредит, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

Так, надаючи аналіз здійснення господарських операцій ПСП «Ковпаківець» з ТОВ «Неотехкомплект» (код ЄДРПОУ 38495929), контролюючим органом зазначено наступне.

До складу податкового кредиту, задекларованого ПСП «Ковпаківець», згідно з поданою податковою декларацією, включено ПДВ від вартості операцій з придбання у ТОВ «Неотехкомплект» на суму ПДВ 1083353,60 грн., що відображено у додатку 5 до податкової декларацій з податку на додану вартість за листопад 2020 року (звітна вх. № 9336170082 від 16.12.2020).

Між ПСП «Ковпаківець» та ТОВ «Неотехкомплект» укладено договір купівлі-продажу від 12.11.2020 № 12/11/2020Ц, відповідно до якого ТОВ «Неотехкомплект» (Постачальник) зобов`язується передати у власність ПСП «Ковпаківець» (Покупець), а Покупець зобов`язується прийняти та сплатити товар - найменування, кількість, якість, ціна якого обумовлені в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього Договору. Умовами договору визначено, що товар, який поставляється повинен відповідати Держстандарту і підтверджуватися якісним посвідченням виробника. Базис поставки: EXW склад покупця, 38620, Полтавська обл., Котелевський р-н, с. Мала Рублівка, вул. Ковпака 41.

На виконання умов договору складено Специфікації до нього: від 12.11.2020 № 1, № 2, № 3 (на постачання цементу) і Специфікація № 4 від 17.11.2020 (на постачання будівельних матеріалів).

Відповідно до наданих для перевірки документів та даних з Єдиного реєстру податкових накладних, постачальником - ТОВ «Неотехкомплект» виписані на адресу ПСП «Ковпаківець» податкові накладні та видаткові накладні, рахунки-фактури на оплату товару.

Позивачем зазначено, що ПСП «Ковпаківець» здійснювало придбання вищевказаних товарів для проведення будівельних робіт, зокрема для добудови офісного приміщення та будівництва зерноочисного комплексу.

Місцезнаходження об`єктів будівництва: Котелевський район, с. Мала Рублівка, вул. Ковпака, 26 та смт Котельва, вул. Троєцька, 40. Земельні ділянки під будівництво знаходяться в довгостроковій оренді ПСП «Ковпаківець».

Відповідно до Специфікації №1 від 12.11.2020 до Договору, Постачальник проводить постачання цементу ПЦ-500, тарований 50 кг, у кількості 1748 шт., на загальну суму 356 592,00 грн. (з яких ПДВ 59432,00 грн.).

Визначено базис поставки: EXW (склад покупця), встановлено строки проведення розрахунків.

Відповідно до Специфікації №2 від 12.11.2020 до Договору, Постачальник проводить постачання цементу ПЦ М СЕМ 42,5R в біг-бегах, у кількості 133 т, на загальну суму 446 880 грн. (з яких ПДВ 74480,00 грн.).

Визначено базис поставки: EXW (склад покупця), встановлено строки проведення розрахунків.

Відповідно до Специфікації №3 від 12.11.2020 до Договору, Постачальник проводить постачання цементу ПЦ1-500 Р-Н, тарований 25 кг, у кількості 7 740 шт., на загальну суму 696 600, 00 грн. (з яких ПДВ 116 100, 00 грн.).

Визначено базис поставки: EXW (склад покупця), встановлено строки проведення розрахунків.

Відповідно до Специфікації №4 від 17.11.2020 до Договору, Постачальник проводить постачання: бітум 50 (кількість 22 т, загальна ціна (без ПДВ) 253 440,00 грн.); щебінь фр.5-20 мм (1000 м3, загальна ціна (без ПДВ) 691 000,00 грн.); профіль 3 мм (500 п.м., загальна ціна (без ПДВ) 4500,00 грн.); швелер 50*75 (кількість 22 т, загальна ціна (без ПДВ) 570 240, 00 грн.); кутик 75*75 (кількість 44 т, загальна ціна (без ПДВ) 1 108 888, 00 грн.); дватавр (кількість 22 т, загальна ціна (без ПДВ) 570 240,00 грн.); цегла (кількість 50 000 шт., загальна ціна (без ПДВ) 450 000,00 грн.); залізо листове (кількість 30 т, загальна ціна (без ПДВ) 518 400,00 грн.); на загальну суму всього 5 000 049, 60 грн. (з яких ПДВ 833 341,60 грн.).

Щодо постачання бітуму в акті перевірки відповідачем зазначено, що ПСП «Ковпаківець» паспорти заводів-виробників, свідоцтва, що підтверджують якість матеріалів, які були придбані у ТОВ «Неотехкомплект», для перевірки не надано.

Щодо постачання цементу і щебеню в акті перевірки відповідачем зазначено, що підприємством не надано для перевірки документи про якість цементу та щебеню, які повинні супроводжуватися з кожною поставленою партією товару, що встановлено п. 7.13 Державного стандарту України «Будівельні матеріали. Цементи. Загальні технічні умови» (далі - ДСТУ Б В.2.7-112-2002 С.1) та п. 7.12 Державного стандарту України «Будівельні матеріали. Щебінь для будівельних робіт із скельних гірських порід та відходів сухого магнітного збагачення залізистих кварцитів гірничо-збагачувальних комбінатів і шахт України».

Транспортування вищезазначеного товару здійснювалось перевізником ФОП ОСОБА_1 , замовником виступало ТОВ «Неотехкомплект».

Крім того, контролюючим органом зазначено, що провівши дослідження господарської діяльності всіх учасників руху сум ПДВ (ТОВ «Новотехкомплект», ТОВ «Грейнкор Групп» та ТОВ «ЗУГ») встановлено: відсутність у ТОВ «Неотехкомплект» і ТОВ «Грейнкор Групп» у власності або користуванні основних засобів та будь-яких об`єктів, які б дозволяли провадити господарську діяльність у зв`язку з неподанням звітності за формою № 20-ОПП; неможливість здійснення господарських операцій у зв`язку із значною кількістю операції з придбання та продажу товарів/послуг (значна номенклатура та різноманіття товарів, а також співпраця з підприємствами в різних областях України), що передбачає значний обсяг трудовитрат, необхідність наявності значної кількості кваліфікованих спеціалістів та одночасне їх перебування в різних областях України (згідно з ЄРПН за звітній та попередні періоди); наявність Рішення по ТОВ «Грейнкор Групп» (від 26.03.2021) щодо відповідності платника критеріям ризиковості; зміна місцезнаходження (зміна місця обліку з однієї області на іншу ТОВ «Неотехкомплект», ТОВ «Грейнкор Групп» та ТОВ «ЗУГ» - унеможливлює проведення контролюючих заходів та дослідження реальності здійснених ними господарських операцій.

Також, контролюючий орган зазначає, що за результатами дослідження господарської діяльності всіх учасників руху сум ПДВ по цементу встановлено: відсутність у ТОВ «Лотусбуд», ТОВ «Полторгсервіс», ТОВ «Грейн Трейд Групп» у власності або користуванні основних засобів та будь-яких об`єктів, які б дозволяли провадити господарську діяльність у зв`язку з неподанням звітності за формою № 20-ОПП; неможливість здійснення господарських операцій у зв`язку із значною кількістю операцій з придбання та продажу товарів/послуг (значна номенклатура та різноманіття товарів, а також співпраця з підприємствами в різних областях України), що передбачає значний обсяг трудовитрат, необхідність наявності значної кількості кваліфікованих спеціалістів, одночасне їх перебування в різних областях України (згідно з ЄРПН за звітній та попередні періоди); наявність Рішень щодо відповідності платників критеріям ризиковості; ТОВ «Полторгсервіс» в період виписки податкових накладних на адресу ТОВ «Лотусбуд» за вересень 2020 року не звітує до контролюючих органів, відповідно не декларує податкові зобов`язання; зміна місцезнаходження (зміна місця обліку з однієї області на іншу ТОВ «Лотусбуд» та TOB «MBB -Груп» - унеможливлює проведення контролюючих заходів та дослідження реальності здійснених ними господарських операцій.

Надаючи аналіз здійснення господарських операцій ПСП «Ковпаківець» з ТОВ «Фан-Продукт» (код ЄДРПОУ 43742440), контролюючим органом зазначено наступне.

Між ПСП «Ковпаківець» та ТОВ «Фан-Продукт» було укладено договір поставки від 13.12.2020 № 1/12-20, відповідно до якого ТОВ «Фан-Продукт» (Постачальник) зобов`язується передати у власність ПСП «Ковпаківець» (Покупець) Товар в асортименті, кількості та за ціною, погодженою Сторонами у рахунку-фактурі та видатковій накладній: брущатка, плити перекриття, фундаментальні блоки, будівельний бетонний блок, труби водопровідні, труби керамічні каналізаційні, котли для центрального опалення.

Відповідно до наданих до перевірки документів та даних ЄРПН, постачальником ТОВ «Фан-Продукт» були виписані на адресу ПСП «Ковпаківець» такі документи: податкові та видаткові накладні, рахунки-фактури на оплату. Для підтвердження оплати та перевезення надано платіжні доручення і товарно-транспортні накладні, подорожні листи.

Зазначені у товарно-транспортних накладних транспортні засоби знаходяться на обліку ПСП «Ковпаківець» як власні та орендовані.

Відповідно до наданих до перевірки документів та пояснень, ПСП «Ковпаківець» здійснювало придбання вказаних вище матеріалів для проведення брукування площадки навколо офісного приміщення, будівництва зерноочисного комплексу та захищеного приміщення для зберігання ЗЗР. А труби водопровідні та труби керамічні каналізаційні були придбані підприємством для проведення ремонтних робіт гуртожитку; опалювальні котли - для встановлення в добудованій частині офісного приміщення, заміни в офісному приміщенні за адресою: вул. Ковпака, 41, в будинку відпочинку механізаторів (2 шт.), в гуртожитку для працівників (2 шт.).

Відповідач стверджує про дефектність наданих позивачем прибуткових ордерів, оскільки відповідно до наданих товарно-транспортних накладних транспортування товару було здійснено протягом 04.12.2020-14.12.2020, при цьому дата прибуткових ордерів зазначена 04.12.2020.

Також, контролюючим органом зазначено про ненадання документів на підтвердження якості товару.

Крім того, на переконання контролюючого органу, господарська операція між позивачем та ТОВ «Фан-Продукт» не відбувалася, оскільки, провівши дослідження господарської діяльності всіх учасників руху сум ПДВ (ТОВ «Фан-Продукт», ТОВ «Фермафлю», ТОВ «Ріформ Груп», ТОВ «Мрія рибака» та ТОВ «Світорг»), встановлено: відсутність у власності або оренді основних засобів, а відповідно можливості для виготовлення товарів; неможливість здійснення господарських операцій у зв`язку із значною кількістю операцій з придбання та продажу товарів/послуг (значна номенклатура та різноманіття товарів, а також співпраця з підприємствами в різних областях України), що передбачає значний обсяг трудовитрат, необхідність наявності значної кількості кваліфікованих спеціалістів і одночасне їх перебування в різних областях України (згідно з ЄРПН за звітній та попередні періоди); наявність Рішень по всіх платниках щодо відповідності критеріям ризиковості; зміна місцезнаходження (зміна місця обліку з однієї області на іншу) ТОВ «Світорг», ТОВ «Мрія рибака», ТОВ «Ріформс», ТОВ «Фан-Продукт» - унеможливлює проведення контролюючих заходів та дослідження реальності здійснених ними господарських операцій.

За результатами дослідження наданих до перевірки товарно-транспортних накладних та подорожніх листів встановлено їх дефектність.

Так, на переконання контролюючого органу, недоліки в оформленні ТТН та подорожніх листів, а також сумніви контролюючого органу щодо руху сум ПДВ між постачальником товарів позивачу та контрагентами постачальника товарів є достатніми підставами для висновку щодо нереальності господарських операцій між ПСП «Ковпаківець» з ТОВ «Фан-Продукт».

Надаючи аналіз здійснення господарських операцій ПСП «Ковпаківець» з ТОВ «С.О.Л. Трейд» (код ЄДРПОУ 43879211), контролюючим органом зазначено наступне.

Між ПСП «Ковпаківець» та ТОВ «С.О.Л. Трейд» було укладено договір поставки 01.2021 № 14, відповідно до якого ТОВ «С.О.Л. Трейд» (Постачальник) у відповідності з умовами цього Договору зобов`язується передати у власність ПСП «Ковпаківець» (Покупець) Товар, а Покупець зобов`язується у відповідності з умовами цього Договору прийняти Товар і оплатити його (Плита дорожня ПДС 3-16). Передача і приймання товару оформлюється видатковою накладною. Моментом передачі товару вважається дата приймання Покупцем Товару на складі Постачальника.

Відповідно до наданих документів та пояснень, ПСП «Ковпаківець» здійснювало придбання товарів у ТОВ «С.О.Л. Трейд» для будівництва майстерні для ремонту великогабаритної сільськогосподарської техніки та с/г агрегатів, доріг як на території складських приміщень, автопарку та тракторного парку підприємства, так і доріг, що потрібні для заїзду в поле.

Водночас, контролюючим органом ставиться під сумнів господарська операція, оскільки підприємством не надано для перевірки паспорти заводів-виробників, свідоцтва, що підтверджують якість плит дорожніх ПДС 3-16, які були придбані у ТОВ «С.О.Л. Трейд».

Також, на переконання контролюючого органу невідповідність даних товарно-транспортних накладних даним прибуткових ордерів свідчить про недостовірність даних, наведених в первинних документах та підтверджує їх складання без реального здійснення господарських операцій.

Крім іншого, ГУ ДПС у Полтавській області зазначає, що нереальність господарських операцій між ТОВ «С.О.Л. Трейд» та ТОВ «Кліментіс» щодо придбання плит дорожніх ПДС 3-16 у звітному та попередніх періодах, що, на думку контролюючого органу, ставить в залежність реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом.

Так, посилання контролюючого органу на ненадання під час перевірки документів на підтвердження якості товарів колегія суддів відхиляє, оскільки відсутність сертифікатів якості або інших документів, що свідчили б про якість та походження придбаних товарів, чи недоліки в їх оформленні не свідчить про відсутність документів первинного бухгалтерського чи податкового обліку, зберігання яких є обов`язковим для платника податку, оскільки такі документи, в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не є документами первинного бухгалтерського обліку, так як не підтверджують факт здійснення господарської операції, а лише свідчать про якість товару, та не є обов`язковими при формуванні платником податку витрат та податкових зобов`язань, податкового кредиту з податку на додану вартість. Наявність або відсутність сертифікатів якості або їх недоліки при поставці товарів має значення виключно для подальшої їх реалізації, а не при їх використанні у власній господарській діяльності, а тому така обставина не може впливати на оподаткування спірних операцій.

Аналогічна правова позиція неодноразово викладалася Верховним Судом, зокрема, у постанові від 5 лютого 2019 року у справі № 813/123/16.

Щодо доводів відповідача стосовно невідповідності даних товарно-транспортних накладних, що, на думку контролюючого органу, свідчить про недостовірність інформації, наведеної в первинних документах та підтверджує їх складання без реального здійснення господарських операцій, колегія суддів зазначає наступне.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Окремою підставою для висновку про відсутність у платника податків права на отримання податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, відображення у первинних документах недостовірних даних або даних, які неможливо віднести до операцій, що перевіряються.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18 січня 2021 року у справі № 816/2661/15, від 22 лютого 2022 року у справі № 160/8076/21.

Крім того, відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 24 червня 2022 року у справі № 826/18746/15, ТТН, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продаж ТМЦ.

З аналізу відзиву на позов та акту перевірки вбачається, що сумніви щодо реальності господарських операцій виникли у контролюючого органу також у зв`язку з тим, що, провівши дослідження господарської діяльності всіх учасників руху сум ПДВ, встановлено, зокрема нереальність первинного постачання товарів ТОВ «Неотехкомплект», ТОВ «Фан-Продукт» та ТОВ «С.О.Л. Трейд», а, відтак, неможливий його рух за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов`язаних нереальних господарських операцій, закінчуючи ПСП «Ковпаківець».

Водночас, надаючи оцінку зазначеним твердженням контролюючого органу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, висновком Верховного Суду, викладеним у постановах по справам №826/7704/16 від 19.06.2018, №2а/1770/3360/12 від 30.01.2018 визначено, що критична оцінка надана посиланню контролюючих органів на відсутність у контрагентів позивача власних чи орендованих основних фондів, кваліфікованих фахівців для здійснення діяльності, оскільки сама по собі наявність або відсутність у контрагентів основних фондів, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю.

Поряд з цим, слід також зазначити, що чинним законодавством України не встановлено обов`язку суб`єкта господарювання, а також права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів, а також не передбачено обов`язку здійснювати перевірку місцезнаходження контрагентів або сплати податків контрагентами тощо. При цьому, невиконання контрагентом своїх обов`язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб`єктів господарювання, оскільки відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верхового Суду від 28 травня 2019 року у справі № 826/5188/13-а.

Крім того, як зазначено вище, за правилами підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України, розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

В той же час, не обов`язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитися збитковою, і це є одним із варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності.

Проте, із визначеного в ПК України поняття ділової мети випливає, що обов`язково повинен бути намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості.

Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності, а відтак, їх наслідки не підлягають відображенню в податковому обліку.

З`ясування наміру платника податку на отримання економічного ефекту від господарської операції передбачає аналіз умов та обставин її здійснення. При цьому економічний ефект не повинен полягати виключно в зменшенні податкового навантаження на хоча б одного з учасників операції.

Відповідно, економічний ефект відсутній в операціях, які призводять до збільшення задекларованих витрат платника та зменшують об`єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості.

Разом з тим, варто виходити з того, якою в тій чи іншій ситуації має бути поведінка добросовісного суб`єкта господарювання, що за звичайних умов ведення господарської діяльності зацікавлений у найбільшому скороченні своїх витрат.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, колегією суддів встановлено, що придбані ПСП «Ковпаківець» в ТОВ «Неотехкомплект», ТОВ «С.О.Л. Трейд», ТОВ «Фан-Продукт» товари підприємство використало в своїй господарській діяльності, що не заперечується представником відповідача.

При цьому, колегія суддів зауважує, що позивачем на підтвердження реальності господарських операцій ПСП «Ковпаківець» та ТОВ «Неотехкомплект» позивачем до суду надано наступні документи:

- видаткова накладна №1015 від 12.11.2020 (т. 1, а.с. 118), видаткова накладна №1014 від 12.11.2020 (т. 1, а.с. 120), видаткова накладна від 12.11.2020 №1013 (т. 1, а.с. 122), видаткова накладна від 17.11.2020 №1071 (т.1, а.с. 124);

- прибутковий ордер №2 від 12.11.2020 (т. 1, а.с. 119), прибутковий ордер №3 від 12.11.2020 (т. 1, а.с. 121), прибутковий ордер №4 від 12.11.2020 (т. 1, а.с. 123), прибутковий ордер №17 від 17.11.2020 (т.1, а.с. 125), рахунок на оплату від 12.11.2020 № 313 (т. 1, а.с. 126).

Також на підтвердження перевезення товару позивачем до суду надано наступні документи: ТТН № 1983 від 12.11.2020 (т. 1, а.с. 199), ТТН № 1984 від 12.11.2020 (т. 1, а.с. 198), ТТН № 1985 від 12.11.2020 (т. 1, а.с. 197), ТТН № 1986 від 12.11.2020 (т. 1, а.с. 196), ТТН № 1987 від 12.11.2020 (т. 1, а.с 195), ТТН № 1988 від 12.11.2020 (т. 1, а.с. 194), ТТН № 1989 від 12.11.2020 (т. 1, а.с. 193), ТТН № 1990 від 12.11.2020 (т. 1, а.с. 192), ТТН № 1991 від 12.11.2020 (т. 1, а.с. 191), ТТН № 1992 від 12.11.2020 (т. 1, а.с. 190), ТТН № 1993 від 12.11.2020 (т. 1, а.с. 146), ТТН № 1994 від 12.11.2020 (т. 1, а.с. 145),ТТН № 1995 від 12.11.2020 (т. 1, а.с. 144), ТТН № 1996 від 12.11.2020 (т.1, а.с. 143), ТТН № 1997 від 12.11.2020 (т. 1, а.с. 142), ТТН № 1998 від 12.11.2020 (т. 1, а.с. 141), ТТН № 1999 від 12.11.2020 (т. 1, а.с. 140), ТТН № 2000 від 12.11.2020 (т. 1, а.с. 139), ТТН № 2171 від 17.11.2020 (т.1, а.с. 167), ТТН № 2172 від 17.11.2020 (т. 1, а.с. 168), ТТН № 2173 від 17.11.2020 (т. 1, а.с. 169), ТТН № 2174 від 17.11.2020 (т. 1, а.с. 163), ТТН № 2175 від 17.11.2020 (т. 1, а.с. 164), ТТН № 2176 від 17.11.2020 (т. 1, а.с. 165), ТТН № 2177 від 17.11.2020 (т. 1, а.с. 166), ТТН № 2178 від 17.11.2020 (т. 1, а.с. 187), ТТН № 2179 від 17.11.2020 (т. 1, а.с. 188), ТТН № 2200 від 17.11.2020 (т. 1, а.с. 189), ТТН № 2201 від 17.11.2020 (т. 1, а.с. 162), ТТН № 2312 від 17.11.2020 (т. 1, а.с. 176), ТТН № 2313 від 17.11.2020 (т. 1, а.с. 177), ТТН № 2314 від 17.11.2020 (т. 1, а.с. 202), ТТН № 2315 від 17.11.2020 (т. 1, а.с. 201), ТТН № 2316 від 17.11.2020 (т. 1, а.с. 200), ТТН № 2317 від 17.11.2020 (т. 1, а.с. 182), ТТН № 2318 від 17.11.2020 (т. 1, а.с. 181), ТТН № 2319 від 17.11.2020 (т. 1, а.с. 180), ТТН № 2320 від 17.11.2020 (т. 1, а.с. 179), ТТН № 2321 від 17.11.2020 (т. 1, а.с. 178), ТТН № 2322 від 17.11.2020 (т. 1, а.с. 186), ТТН № 2347 від 17.11.2020 (т. 1, а.с. 184), ТТН № 2348 від 17.11.2020 (т. 1, а.с. 185), ТТН № 2349 від 17.11.2020 (т. 1, а.с. 183), ТТН № 2362 від 17.11.2020 (т. 1, а.с. 151), ТТН № 2230 від 18.11.2020 (т. 1, а.с. 154), ТТН № 2356 від 18.11.2020 (т. 1, а.с. 174), ТТН № 2357 від 18.11.2020 (т. 1, а.с. 173), ТТН № 2358 від 18.11.2020 (т. 1, а.с. 172), ТТН № 2359 від 18.11.2020 (т. 1, а.с. 171), ТТН № 2360 від 18.11.2020 (т. 1, а.с. 170), ТТН № 2361 від 18.11.2020 (т. 1, а.с. 152), ТТН № 2363 від 18.11.2020 (т.1, а.с. 150), ТТН № 2364 від 18.11.2020 (т.1, а.с. 149), ТТН № 2365 від 18.11.2020 (т. 1, а.с. 148), ТТН № 2366 від 18.11.2020 (т. 1, а.с. 147), ТТН № 2397 від 18.11.2020 (т.1, а.с. 157), ТТН № 2398 від 18.11.2020 (т.1, а.с. 156), ТТН № 2399 від 18.11.2020 (т.1, а.с. 155), ТТН № 2401 від 18.11.2020 (т.1, а.с. 153), ТТН № 2402 від 18.11.2020 (т. 1, а.с. 153а), ТТН № 2403 від 18.11.2020 (т. 1, а.с. 161), ТТН № 2405 від 18.11.2020 (т.1, а.с. 160), ТТН № 2406 від 18.11.2020 (т.1, а.с. 159), ТТН № 2407 від 18.11.2020 (т. 1, а.с. 158), ТТН № 2408 від 18.11.2020 (т. 1, а.с. 175), ТТН № 2441 від 19.11.2020 (т.1, а.с. 130), ТТН № 2442 від 19.11.2020 (т. 1, а.с. 129), ТТН № 2443 від 19.11.2020 (т. 1, а.с. 128), ТТН № 2444 від 19.11.2020 (т. 1, а.с. 127), ТТН № 2475 від 20.11.2020 (т. 1, а.с. 134), ТТН № 2476 від 20.11.2020 (т. 1, а.с. 133), ТТН № 2477 від 20.11.2020 (т. 1, а.с. 132), ТТН № 2478 від 20.11.2020 (т. 1, а.с. 131), ТТН № 2479 від 20.11.2020 (т.1, а.с. 138), ТТН № 2480 від 20.11.2020 (т.1, а.с. 137), ТТН № 2481 від 20.11.2020 (т.1, а.с. 136), ТТН № 2482 від 20.11.2020 (т.1, а.с. 135).

Позивачем на підтвердження реальності господарських операцій ПСП «Ковпаківець» та ТОВ «С.О.Л. Трейд» до суду надано наступні документи:

- договір поставки від 28.01.2021 (т.1, а.с. 203-204), видаткову накладну, подорожні листи на вантажний автомобіль (т. 1, а.с. 206-226; т. 2, а.с. 5-14), витяги з книги обліку довіреностей (т. 1, а.с. 230); рахунок-фактура №СТ-00000133 від 10.02.2021 (т. 2, а.с. 15), рахунок-фактура №СТ-00000116 від 04.02.2021 (т. 2, а.с. 16), рахунок-фактура №СТ-00000120 від 05.02.2021 (т. 2, а.с. 17), рахунок-фактура №СТ-00000131 від 09.02.2021 (т. 2, а.с. 18);

- на підтвердження перевезення товару позивачем до суду надано: ТТН від 04.02.2021 №598 (т. 2, а.с. 20), ТТН від 04.02.2021 №599 (т. 2, а.с. 21), ТТН №600 від 04.02.2021 (т. 2, а.с. 22), ТТН від 05.02.2021 №615 (т. 2, а.с. 23), ТТН від 05.02.2021 №616 (т. 2, а.с. 24), ТТН від 05.02.2021 №617 (т. 2, а.с. 25), ТТН від 06.02.2021 №684 (т. 2, а.с. 26), ТТН від 06.02.2021 №685 (т. 2, а.с. 27), ТТН від 06.02.2021 №683 (т. 2, а.с. 28), ТТН від 07.02.2021 №689 (т. 2, а.с. 29), ТТН від 07.02.2021 №690 (т. 2, а.с. 30), ТТН від 07.02.2021 №691 (т. 2, а.с. 31), ТТН від 08.02.2022 №698 (т. 2, а.с. 32), ТТН від 08.02.2021 №699 (т. 2, а.с. 33), ТТН від 08.02.2021 №700 (т. 2, а.с. 34), ТТН від 09.02.2021 №708 (т. 2, а.с. 35), ТТН від 09.02.2021 №709 (т. 2, а.с. 36), ТТН від 09.02.2021 №710 (т. 2, а.с. 37), ТТН від 10.02.2021 № 722 (т. 2, а.с. 38), ТТН від 10.02.2021 № 723 (т. 2, а.с. 39), ТТН від 10.02.2021 № 724 (т. 2, а.с. 40), ТТН від 11.02.2021 № 745 (т. 2, а.с. 41), ТТН від 11.02.2021 № 746 (т. 2, а.с. 42), ТТН від 11.02.2021 № 747 (т. 2, а.с. 43), ТТН від 12.02.2021 № 779 (т. 2, а.с. 44), ТТН від 12.02.2021 № 780 (т. 2, а.с. 45), ТТН від 12.02.2021 № 781 (т. 2, а.с. 46), ТТН від 13.02.2021 № 803 (т. 2, а.с. 47), ТТН від 13.02.2021 № 804 (т. 2, а.с. 48), ТТН від 13.02.2021 № 805 (т. 2, а.с. 49);

- видаткові накладні та прибуткові ордери (т. 2, а.с. 50-57).

Також до суду надано докази використання придбаного товару: акти списання та накладні внутрішньогосподарського призначення (т. 1, а.с. 231-250; т. 2 а.с. 1-3).

Крім того, колегія суддів зазначає, що позивачем на підтвердження реальності господарських операцій ПСП «Ковпаківець» та ТОВ «Фан-Продукт» надано до суду надано наступні документи:

- договір поставки від 03.12.2020 №1/12-20;

- видаткова накладна №1 від 04.12.2020 (т. 2, а.с. 60), видаткова накладна №2 від 04.12.2020 (т. 2, а.с. 62), видаткова накладна №3 від 04.12.2020 (т. 2, а.с. 64);

- прибутковий ордер №15 від 04.12.2020 (т. 2, а.с. 61), прибутковий ордер №16 від 04.12.2020 (т. 2, а.с. 63), прибутковий ордер №17 від 04.12.2020 (т. 2, а.с. 65);

- інвентарні картки (т. 2, а.с. 66-71);

- рахунки на оплату (т. 2, а.с. 111-113).

На підтвердження використання придбаних товарів в господарській діяльності позивачем надано: акти введення в експлуатацію основних засобів (т. 2, а.с. 72- 76).

Крім того, матеріали справи також містять докази на підтвердження транспортування придбаного товару, а саме: ТТН від 1534 від 08.12.2020 (т. 2, а.с. 77), ТТН від 1533 від 08.12.2020 (т. 2, а.с. 78), ТТН від 1523 від 07.12.2020 (т. 2, а.с. 80), ТТН №1521 від 07.12.2020 (т. 2, а.с. 81), ТТН №1522 від 07.12.2020 (т. 2, а.с. 82), ТТН №1501 від 06.12.2020 (т. 2, а.с. 83), ТТН №1674 від 10.12.2020 (т. 2, а.с. 84), ТТН №1500 від 06.12.2020 (т. 2, а.с. 85), ТТН №1498 від 06.12.2020 (т. 2, а.с. 86), ТТН №1459 від 05.12.2020 (т. 2, а.с. 87), ТТН №1458 від 05.12.2020 (т. 2, а.с. 88), ТТН №1457 від 05.12.2020 (т. 2, а.с. 89), ТТН №1357 від 04.12.2020 (т. 2, а.с. 90), ТТН №1355 від 04.12.2020 (т. 2, а.с. 91), ТТН №1354 від 04.12.2020 (т. 2, а.с. 92), ТТН №1739 від 14.12.2020 (т. 2, а.с. 93), ТТН №1733 від 14.12.2020 (т. 2, а.с. 94), ТТН №1732 від 14.12.2020 (т. 2, а.с. 95), ТТН №1731 від 14.12.2020 (т. 2, а.с. 96), ТТН №1723 від 13.12.2020 (т. 2, а.с. 97), ТТН №1722 від 13.12.2020 (т. 2, а.с. 98), ТТН №1457 від 05.12.2020 (т. 2, а.с. 89), ТТН №1721 від 13.12.2020 (т. 2, а.с. 99), ТТН №1697 від 12.12.2020 (т. 2, а.с. 100), ТТН №1696 від 12.12.2020 (т. 2, а.с. 101), ТТН №1695 від 12.12.2020 (т. 2, а.с. 102), ТТН №1697 від 11.12.2020 (т. 2, а.с. 103), ТТН №1685 від 11.12.2020 (т. 2, а.с. 104), ТТН №1686 від 11.12.2020 (т. 2, а.с. 105), ТТН №1673 від 10.12.2020 (т. 2, а.с. 106), ТТН №1674 від 10.12.2020 (т. 2, а.с. 107), ТТН №1605 від 09.12.2020 (т. 2, а.с. 108), ТТН №1604 від 09.12.2020 (т. 2, а.с. 109), ТТН №1603 від 09.12.2020 (т. 2, а.с. 110).

Факт оплати товарів господарських операцій ПСП «Ковпаківець» контрагентам ТОВ «Неотехкомплект», ТОВ «С.О.Л. Трейд», ТОВ «Фан-Продукт» підтверджено наданими до суду платіжними дорученнями (т. 2, а.с. 163- 174).

Отже, колегія суддів вважає, що реальність операцій з придбання товару, за наслідками яких позивачем сформовано податковий кредит звітного періоду, досліджена та підтверджена на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку, які відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: розкривають зміст та обсяг господарських операцій з придбання обумовлених договорами товарів (містять найменування товару, одиницю виміру та ціну, прізвища осіб, відповідальних за передачу-отримання товару). У наданих позивачем до суду документах наявні необхідні реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зі змісту договорів вбачається обумовленість сторін щодо предмету договору, вартості, умов оплати та інших істотних умов, які свідчать про укладення договорів з метою реального їх виконання, а тому доводи відповідача щодо нереальності господарської операції позивача з контрагентами не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Колегія суддів також зазначає, що відповідачем не надано суду доказів того, що податкові накладні, оформлені контрагентами позивача, не відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України.

Таким чином, позивач, виконавши вимоги законодавства та сплативши податок на додану вартість в ціні придбаного товару у контрагентів, які у свою чергу, виконали вимоги діючого законодавства, видавши позивачу належним чином оформлені податкові накладні, правомірно включив суми податку на додану вартість за цими договорами до податкового кредиту за перевірений період. Подані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесені позивачем витрати у спірних правовідносинах шляхом вибуття коштів з власності даного суб`єкта господарювання (в оплату вартості придбаного товару) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Приймаючи до уваги, що під час судового розгляду справи було достовірно встановлено, що на виконання умов укладених між позивачем та його контрагентами договорів, відбулась поставка товару на склад позивача, товар був використаний у власній господарській діяльності, тобто така операція носила реальний характер та була виконана сторонами належним чином, колегія суддів визнає, що у позивача були всі підстави для формування податкового кредиту за даними операціями.

Разом з тим, податковим органом не надано доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагента об`єктивної неможливості здійснення господарських операцій. Також, податковим органом не доведено, що позивач та його контрагенти при укладанні вказаних угод мали умисел на їх укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства; намірів їх на ухилення від оподаткування, безтоварність операцій, неможливість їх вчинення в силу відсутності основних засобів, персоналу, тощо.

Враховуючи встановлені судовим розглядом обставини у справі та досліджені докази, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 07.12.2021 №00093860702 та від 07.12.2021 №00093870702 не відповідають критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову ПСП «Ковпаківець».

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно ч. 1ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС України у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.02.2023 по справі № 440/10583/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)С.П. ЖигилійСудді(підпис) (підпис) В.Б. Русанова Т.С. Перцова Повний текст постанови складено 07.12.2023 року