Постанова

від 07.12.2023 по справі 400/5284/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2023 р.м. ОдесаСправа № 400/5284/22

Головуючий в І інстанції: Брагар В.С.

Дата та місце ухвалення рішення: 28.06.2023 р. м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача Шеметенко Л.П.

судді Градовського Ю.М.

судді Турецької І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 червня 2023 року по справі за адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення на користь держави завдані збитки, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2022 року Військова частина НОМЕР_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення на користь держави завдані збитки в розмірі 187042,58 грн.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 червня 2023 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 завдані збитки в розмірі 187042,58 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та залишити позовну заяву без розгляду, наголошуючи на неповному з`ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, неправильному застосуванні норм матеріального права, порушенні норм процесуального права.

Представником позивача поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), згідно якого суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 18.05.2013 року № 91 прапорщика ОСОБА_1 , призначеного наказом начальника 3623 Центральної артилерійської бази озброєння від 18.05.2013 року № 7дск-ПМ на посаду начальника складу, з 18.05.2013 року зараховано в списки особового складу військової частини на всі види забезпечення.

З матеріалів справи вбачається, що Військовою частиною НОМЕР_1 та начальником складу ВМТЗ ОСОБА_1 укладено договір про повну матеріальну відповідальність працівника, згідно якого, ОСОБА_1 : бере на себе матеріальну відповідальність за матеріальні цінності, що передані йому на відповідальне зберігання, а також за ті, що надходять під звіт протягом усього терміну дії трудового договору; зобов`язується виконувати усі встановлені правила приймання, зберігання, відпускання і кількісного обліку матеріальних цінностей, надавати у встановлений термін звітність за затвердженою формою; у випадку виявлення нестачі матеріальних цінностей, наднормативного природного зменшення або їх псування з його вини, зобов`язується відшкодувати військовій частині вартість зіпсованих або тих, яких не вистачає, матеріальних цінностей.

У наданій до суду копії вказаного договору дату цього договору не вказано.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 05.04.2021 року «Про призначення позапланової інвентаризації» наказано у період з 05.04.2021 року по 05.05.2021 року організувати та провести інвентаризацію майна (вторинні ресурси (чорні, кольорові метали), запасні частини), яке рахується за начальником складу взводу матеріально-технічного забезпечення прапорщиком ОСОБА_1 .

За результатами проведеної інвентаризації складено акт інвентаризації металобрухту Військової частини НОМЕР_1 , який затверджений тво командира Військової частини НОМЕР_1 06.05.2021 року, та інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей, згідно яких, фактична наявність та якісний стан металобрухту частини не відповідає обліковим даним, загальна кількість одиниць, фактично 56 найменувань, всього, фактично за описом - 1621252,64 грн., нестача складає 200634,58 грн.

Також, на підставі рапорту начальника відділення зберігання радіолокаційного озброєння Військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_2 від 26.04.2021 року про те, що під час інвентаризації вторинних ресурсів (металобрухту), які рахуються за начальником складу ВМТЗ прапорщиком ОСОБА_1 , виявлено розбіжності між обліковими даними та фактичною наявністю кольорових металів, з метою уточнення причин та умов, що сприяли вказаним порушенням, встановлення винних посадових осіб та ступеня їх вини, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 27.04.2021 року № 341 призначено проведення службового розслідування в термін до 30.04.2021 року за фактом виявленої невідповідності обліковим даним та фактичної наявності вторинних ресурсів (металобрухту) кольорових металів.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 05.05.2021 року № 366 термін проведення службового розслідування продовжено до 07.05.2021 року.

06.05.2021 року складено акт службового розслідування, згідно якого, в результаті проведеного службового розслідування встановлено відсутність: сплаву бронзи 743,706 кг на суму 21504,05 грн., сплаву латуні 466,683 кг на суму 30521,07 грн., сплаву міді 1696,8963 кг на суму 148609,50 грн. у начальника складу взводу матеріально-технічного забезпечення прапорщика ОСОБА_1 , сума відшкодування складає 200634,58 грн.

Згідно акту службового розслідування, в посадові обов`язки начальника складу взводу матеріально-технічного забезпечення прапорщика ОСОБА_1 входить відповідальність за приймання та видачу, правильне зберігання, якісний стан, повну наявність та своєчасний облік матеріальних засобів, за підтримку внутрішнього порядку, санітарний та протипожежний стан на складах.

У відповідності до пояснень начальника складу взводу матеріально-технічного забезпечення прапорщика ОСОБА_1 , які відібрані в ході службового розслідування, металобрухт чорних кольорових металів приймався з 2012 року, кольорові метали збирались в окремому сховищі та розкладались по видам, з часом по мірі накопичення, із-за ваги, почали складуватись між видами та згодом і на видах металів, на час передачі майна в сховищі був невеликий прохід, візуально виявити нестачу металів було неможливо, так як майже 20 т алюмінію займали практично все приміщення, загальна вага латуні 475 кг.

В акті службового розслідування визначено:

- неправомірні дії військовослужбовця та причинний зв`язок між діями військовослужбовця та подією, що трапилась: недбале виконання своїх службових обов`язків; безвідповідальне відношення до закріпленого майна; особиста недбалість та недисциплінованість; порушення пов`язано з виконанням прапорщиком ОСОБА_1 обов`язків військової служби, визначеними Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України;

- вина військовослужбовця: вина прапорщика ОСОБА_1 виражається у формі недбалості;

- своїми діями начальник складу ВМТЗ прапорщик ОСОБА_1 порушив ч. 1 ст. 11, ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4, ч. 3 п. 5 Дисціплінарного статуту Збройних Сил України, п. 3.2.41 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом МОУ від 16.07.1997 року № 300.

З огляду на викладене, в акті службового розслідування запропоновано, зокрема:

- стягнути з начальника складу взводу матеріально-технічного забезпечення прапорщика ОСОБА_1 кошти в сумі 187042,58 грн. в рахунок погашення спричиненої матеріальної шкоди шляхом утримання вказаної суми з належного йому до виплати грошового забезпечення;

- стягнути з помічника командира частини з матеріально-технічного забезпечення начальника відділення майора ОСОБА_3 , який своєю бездіяльністю порушив установлений порядок обліку зберігання, використання військового та іншого майна, не вжив належних заходів, передбачених законодавством, щодо запобігання незаконному втрачанню військового та іншого майна, внаслідок чого завдана шкода, кошти у сумі 13592 грн. в рахунок погашення спричиненої матеріальної шкоди шляхом утримання вказаної суми з належного йому до виплати грошового забезпечення.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 06.05.2021 року № 384 «Про результати службового розслідування» визначено, зокрема:

- стягнути з начальника складу взводу матеріально-технічного забезпечення прапорщика ОСОБА_1 кошти в сумі 187042,58 грн. в рахунок погашення спричиненої матеріальної шкоди шляхом утримання вказаної суми з належного йому до виплати грошового забезпечення;

- стягнути з помічника командира частини з матеріально-технічного забезпечення начальника відділення майора ОСОБА_3 кошти у сумі 13592 грн. в рахунок погашення спричиненої матеріальної шкоди шляхом утримання вказаної суми з належного йому до виплати грошового забезпечення.

З матеріалами службового розслідування та наведеним наказом ОСОБА_1 ознайомлений під особистий підпис 06.05.2021 року.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 19.05.2021 року № 101 прапорщика ОСОБА_1 , начальника складу взводу матеріально-технічного забезпечення Військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом начальника 10 арсеналу Сил логістики Збройних Сил України від 26.04.2021 року № 5-РС у запас відповідно до пп. «а» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із закінченням строку контракту), 19.05.2021 року виключено із списків особового складу частини та усіх видів забезпечення.

З вказаним наказом ОСОБА_1 ознайомлений під підпис.

В липні 2022 року Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення на користь держави завдані збитки в розмірі 187042,58 грн.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 липня 2022 року відкрито провадження у справі № 473/1727/22 за вказаним позовом.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 жовтня 2022 року закрито провадження у справі № 473/1727/22 та роз`яснено позивачу, що розгляд вказаної категорії справ відноситься до юрисдикції адміністративного суду.

10.11.2022 року засобами поштового зв`язку Військова частина НОМЕР_1 направила до Миколаївського окружного адміністративного суду позов про стягнення на користь держави завдані ОСОБА_1 збитки в розмірі 187042,58 грн., що підтверджується штемпелем відділення поштового зв`язку на конверті про відправлення цього позову.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для надання заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.

Судом першої інстанції зазначено, що враховуючи предмет спору, відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі №818/1688/16, даний позов пов`язаний з відносинами публічної служби, а тому, строк звернення до адміністративного суду в даній справі становить один місяць.

Суд першої інстанції вказав, що службове розслідування щодо відповідача закінчене 06.05.2021 року, відтак, строк звернення до суду сплив 06.06.2021 року.

Отже, суд першої інстанції встановив, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду, однак, заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску позивач не надав.

На виконання вимог ухвали суду першої інстанції, позивачем подано заяву про поновлення пропущеного процесуального строку, в якій зазначено, що 12.05.2021 року на адресу відповідача було надіслано лист-вимогу та запропоновано добровільно погасити виниклу заборгованість, та надано строк для погашення 18 місяців.

Позивач також вказав, що 28.09.2022 року за місцем служби ОСОБА_1 надіслано лист з проханням посприяти добровільному стягненню виниклої заборгованості.

Позивач зазначив, що після звільнення відповідача з військової служби на рахунок Військової частини НОМЕР_1 не надходило коштів для добровільного відшкодування завданої ним шкоди.

Крім того, позивач послався на те, що 01.09.2022 року на адресу військової частини від представника ОСОБА_1 надійшов адвокатський запит та відзив на позовну заяву, в яких зазначено, що ОСОБА_1 не згоден з результатами службового розслідування.

Позивач вважає, що це свідчить про відмову ОСОБА_1 здійснити добровільне відшкодування шкоди і надає військовій частині право здійснювати стягнення завданої ним шкоди в судовому порядку.

Таким чином, позивач зазначає, що військова частина звернулась до суду після закінчення строку, наданого ОСОБА_1 для добровільного погашення заборгованості.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року поновлено позивачу строк звернення до суду з адміністративним позовом та відкрито провадження у даній справі.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду.

23.03.2023 року представником відповідача подано до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.

Протокольною ухвалою від 14.06.2023 року, суд першої інстанції перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження та рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 червня 2023 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 завдані збитки в розмірі 187042,58 грн.

Враховуючи наявність у відповідача матеріальної відповідальності за завдані збитки державі, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення завданої шкоди є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Мотивів щодо відхилення клопотання представника відповідача про залишення заявленого позову без розгляду рішення суду першої інстанції не містить.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що судом першої інстанції необґрунтовано поновлено строк звернення із заявленим позовом та помилково не розглянуто заявлене представником відповідача клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, з огляду на викладене.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1, ст.ст. 3, 4 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» № 160-IX від 03.10.2019 року (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, далі Закон № 160-IX) матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.

Підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України.

Переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.

Особа у разі завдання з її вини шкоди третім особам, яку відшкодовано відповідно до закону військовою частиною, установою, організацією, закладом, відшкодовує військовій частині, установі, організації, закладу завдану шкоду в порядку, передбаченому цим Законом та іншими законами України.

Завдана особою шкода, не пов`язана з виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків, відшкодовується в порядку, передбаченому законами України.

Особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди.

Відповідно до вимог ч.ч. 2, 3 ст. 5, п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 6 Закону № 160-IX командир (начальник), який своїм рішенням чи бездіяльністю порушив установлений порядок обліку, зберігання, використання військового та іншого майна або не вжив належних заходів, передбачених законодавством, щодо запобігання розкраданню, знищенню чи псуванню, іншому незаконному витрачанню військового та іншого майна, внаслідок чого було завдано шкоду, або щодо притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності, несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п`ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб. Розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, визначається на день видання наказу про притягнення особи до обмеженої матеріальної відповідальності.

Особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі: виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій; якщо особою надано письмове зобов`язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.

Статтями 7, 8 Закону № 160-IX передбачено, що розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб`єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.

Обчислення розміру шкоди проводиться з урахуванням ступеня зносу військового та іншого майна за встановленими нормами.

Якщо строк експлуатації військового та іншого майна на дату його втрати закінчився або неможливо встановити час його втрати, відшкодування шкоди проводиться в розмірі 50 відсотків первинної вартості майна, якого не вистачає, але не нижче вартості металів, у тому числі дорогоцінних, та дорогоцінного каміння, які в ньому містяться, визначеної відповідно до законодавства про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей.

Посадові (службові) особи зобов`язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів.

У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.

Щодо шкоди, завданої командиром (начальником), розслідування призначається письмовим наказом старшого за службовим становищем командира (начальника).

Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць.

Розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом.

Порядок проведення службового розслідування визначається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, правоохоронними органами спеціального призначення, Службою зовнішньої розвідки України, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України та Державним бюро розслідувань.

За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності.

Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.

Наказ доводиться до винної особи під підпис.

У разі якщо шкоду завдано кількома особами, у наказі командира (начальника) визначаються суми, що підлягають стягненню окремо з кожної особи, з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин завдання ними шкоди.

Згідно ст. 9 Закону № 160-IX завдана шкода не підлягає відшкодуванню, а особи звільняються від матеріальної відповідальності у разі, якщо шкоду завдано внаслідок: 1) дії непереборної сили; 2) необхідної оборони; 3) крайньої необхідності; 4) виконання наказу або розпорядження командира (начальника), крім випадків виконання явно злочинного наказу або розпорядження; 5) виправданого службового ризику; 6) затримання особи, що вчинила злочин, фізичний або психічний примус; 7) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.

Шкода не підлягає відшкодуванню у випадку смерті винної особи.

Обставини, що виключають матеріальну відповідальність, підлягають встановленню під час проведення розслідування.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 12 Закону № 160-IX відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.

У разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.

Згідно обставин даної справи, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 18.05.2013 року № 91 прапорщика ОСОБА_1 , призначеного наказом начальника 3623 Центральної артилерійської бази озброєння від 18.05.2013 року № 7дск-ПМ на посаду начальника складу, з 18.05.2013 року зараховано в списки особового складу військової частини на всі види забезпечення.

На підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 05.04.2021 року «Про призначення позапланової інвентаризації», у період з 05.04.2021 року по 05.05.2021 року Військовою частиною НОМЕР_1 організовано та проведено інвентаризацію майна (вторинні ресурси (чорні, кольорові метали), запасні частини), яке рахується за начальником складу взводу матеріально-технічного забезпечення прапорщиком ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт інвентаризації металобрухту Військової частини НОМЕР_1 , який затверджений 06.05.2021 року тво командира Військової частини НОМЕР_1 , та інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей, згідно яких, фактична наявність та якісний стан металобрухту частини не відповідає обліковим даним, загальна кількість одиниць фактично 56 найменувань, всього фактично за описом - 1621252,64 грн., нестача складає 200634,58 грн.

Також, за фактом виявленої невідповідності обліковим даним та фактичної наявності вторинних ресурсів (металобрухту) кольорових металів, з метою уточнення причин та умов, що сприяли вказаним порушенням, встановлення винних посадових осіб та ступеня їх вини, на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 27.04.2021 року № 341, проведено службове розслідування, за наслідками якого складено акт від 06.05.2021 року та встановлено відсутність: сплаву бронзи 743,706 кг на суму 21504,05 грн., сплаву латуні 466,683 кг на суму 30521,07 грн., сплаву міді 1696,8963 кг на суму 148609,50 грн. у начальника складу взводу матеріально-технічного забезпечення прапорщика ОСОБА_1 , сума відшкодування складає 200634,58 грн.

З огляду на викладене, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 06.05.2021 року № 384 «Про результати службового розслідування» визначено, зокрема:

- стягнути з начальника складу взводу матеріально-технічного забезпечення прапорщика ОСОБА_1 кошти в сумі 187042,58 грн. в рахунок погашення спричиненої матеріальної шкоди шляхом утримання вказаної суми з належного йому до виплати грошового забезпечення;

- стягнути з помічника командира частини з матеріально-технічного забезпечення -начальника відділення майора ОСОБА_3 , який своєю бездіяльністю порушив установлений порядок обліку зберігання, використання військового та іншого майна, не вжив належних заходів, передбачених законодавством, щодо запобігання незаконному втрачанню військового та іншого майна, внаслідок чого завдана шкода, кошти у сумі 13592 грн. в рахунок погашення спричиненої матеріальної шкоди шляхом утримання вказаної суми з належного йому до виплати грошового забезпечення.

При цьому, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 19.05.2021 року № 101 прапорщика ОСОБА_1 , начальника складу взводу матеріально-технічного забезпечення Військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом начальника 10 арсеналу Сил логістики Збройних Сил України від 26.04.2021 року № 5-РС у запас відповідно до пп. «а» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із закінченням строку контракту), 19.05.2021 року виключено із списків особового складу частини та усіх видів забезпечення.

Враховуючи, що відповідача звільнено з військової служби та виключено зі списків військової частини, та відповідачем не відшкодовано завдану ним шкоду, 10.11.2022 року засобами поштового зв`язку Військова частина НОМЕР_1 направила до Миколаївського окружного адміністративного суду позов про стягнення на користь держави завдані ОСОБА_1 збитки в розмірі 187042,58 грн., що підтверджується штемпелем відділення поштового зв`язку на конверті про відправлення цього позову.

За усталеною практикою Верхового Суду, згідно постанов Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16 та від 12 грудня 2018 року у справі № 804/285/16, спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема, й питання відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.

В свою чергу, згідно ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи частини п`ятої статті 122 КАС України.

Висновки щодо необхідності застосування місячного строку, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України, для звернення до суду з адміністративним позовом даної категорії справ також наведені, зокрема, у постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 520/10571/2020.

Вирішуючи питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду, визначеного ч. 5 ст. 122 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Так, наказ про притягнення відповідача до матеріальної відповідальності прийнятий за результатами службового розслідування - 06.05.2021 року.

На час прийняття цього наказу відповідач перебував у списках військової частини.

З огляду на викладене, в наказі командира Військової частини НОМЕР_1 від 06.05.2021 року № 384 визначено, зокрема: стягнути з начальника складу взводу матеріально-технічного забезпечення прапорщика ОСОБА_1 кошти в сумі 187042,58 грн. в рахунок погашення спричиненої матеріальної шкоди шляхом утримання вказаної суми з належного йому до виплати грошового забезпечення.

На виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції, Військовою частиною НОМЕР_1 повідомлено, що відносно відповідача були прийняті два рішення про притягнення його до матеріальної відповідальності, по наказу № 413 від 17.05.2021 року сума заборгованості 60108,48 грн. погашена в повному обсязі, а по наказу від 06.05.2021 року № 384 за рахунок грошового забезпечення погашено 13592 грн., залишок 187042,58 грн., яку просить стягнути військова частина у даній справі.

Разом з цим, наведена позивачем інформація частково не відповідає обставинам даної справи та наданим позивачем платіжним відомостям.

Так, згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 06.05.2021 року № 384 загальна сума матеріальної шкоди 200634,58 грн. стягнута:

- з начальника складу взводу матеріально-технічного забезпечення прапорщика ОСОБА_1 в сумі 187042,58 грн. в рахунок погашення спричиненої матеріальної шкоди шляхом утримання вказаної суми з належного йому до виплати грошового забезпечення;

- з помічника командира частини з матеріально-технічного забезпечення - начальника відділення майора ОСОБА_3 у сумі 13592 грн. в рахунок погашення спричиненої матеріальної шкоди шляхом утримання вказаної суми з належного йому до виплати грошового забезпечення.

Таким чином, ОСОБА_1 по наказу від 06.05.2021 року № 384 притягнуто до матеріальної відповідальності лише на суму 187042,58 грн.

В свою чергу, в наведеному наказі визначено, що інша частина збитків, а саме у сумі 13592 грн. (200634,58 грн. - 187042,58 грн.), підлягає відшкодуванню помічником командира частини з матеріально-технічного забезпечення - начальником відділення майором ОСОБА_3 .

Тобто, посилання позивача на те, що по наказу від 06.05.2021 року № 384 за рахунок грошового забезпечення відповідача погашено 13592 грн., залишок 187042,58 грн., яку просить стягнути військова частина у даній справі, є необґрунтованими.

Також, з наданих розрахунково-платіжної відомості за 01.05.2021-19.05.2021 р.р. та виписки з казначейського рахунку військової частини за 04.06.2021 року, колегією суддів встановлено, що за рахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 погашено матеріальну шкоду у сумі 59891,74 грн.

Позивач у наданих на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції поясненнях зазначив, що ця сума коштів зарахована на відшкодування шкоди по наказу № 413 від 17.05.2021 року, яким також відповідача притягнуто до матеріальної відповідальності.

Підсумовуючи викладене, колегією суддів встановлено, що відповідача притягнуто до матеріальної відповідальності згідно наказу від 06.05.2021 року № 384 на суму 187042,58 грн., на час прийняття цього наказу відповідач перебував у списках військової частини та за рахунок його грошового забезпечення вказана шкода не була погашена, як то визначено у наказі про притягнення відповідача до матеріальної відповідальності.

В свою чергу, відповідач виключений із списків особового складу частини та усіх видів забезпечення 19.05.2021 року згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 19.05.2021 року № 101.

На час виключення відповідача зі списків військової частини, останній в добровільному порядку не відшкодував завдану ним шкоду.

Також, Військова частина НОМЕР_1 не надала докази того, що при виключенні відповідача зі списків військової частини ним було надано йому строк для добровільного відшкодування шкоди, яка не відшкодована за рахунок його грошового забезпечення.

За встановлених обставин та наведених вимог ст. 12 Закону № 160-IX, оскільки на час прийняття наказу про притягнення відповідача до матеріальної відповідальності, він перебував у списках військової частини, проте, за рахунок його грошового забезпечення вказана шкода не була погашена, а також на час виключення відповідача зі списків військової частини, останній в добровільному порядку не відшкодував завдану ним шкоду та доказів щодо надання відповідачу додаткового строку для відшкодування цієї шкоди не надано, колегія суддів приходить до висновку, що з дати виключення відповідача зі списків військової частини почався перебіг строку на реалізацію права військової частини на звернення до суду з позовом про стягнення матеріальної шкоди в судовому порядку.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що звертаючись із заявленим позовом про відшкодування матеріальної шкоди у листопаді 2022 року, позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, встановлений наведеними вимогами КАС України.

Водночас, колегія суддів зазначає, що пропуск строку звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для залишення позову без розгляду, оскільки процесуальним законодавством передбачено можливість визнання судом причини пропуску такого строку поважними і в такому випадку справа розглядається та вирішується в порядку, встановленому КАС України.

Причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця обставина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Отже, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Звертаючись із заявленим позовом, позивач не подав клопотання про поновлення строку звернення до суду.

Суд першої інстанції забезпечив можливість подання позивачем заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням підстав для поновлення пропущеного строку, ухвалою суду першої інстанції позовну заяву залишено без руху та позивачу надано десятиденний строк для подання вказаної заяви.

Позивачем подано заяву про поновлення пропущеного процесуального строку, в якій зазначено, що 12.05.2021 року на адресу відповідача було надіслано лист-вимогу та запропоновано добровільно погасити виниклу заборгованість, та надано строк для погашення 18 місяців.

Позивач також вказав, що 28.09.2022 року за місцем служби ОСОБА_1 надіслано лист з проханням посприяти добровільному стягненню виниклої заборгованості.

Позивач зазначив, що після звільнення з військової служби на рахунок Військової частини НОМЕР_1 не надходило коштів для добровільного відшкодування завданої ним шкоди.

Крім того, позивач послався на те, що 01.09.2022 року на адресу військової частини від представника ОСОБА_1 надійшов адвокатський запит та відзив на позовну заяву, в яких зазначено, що ОСОБА_1 не згоден з результатами службового розслідування.

Позивач вважає, що це свідчить про відмову ОСОБА_1 здійснити добровільне відшкодування шкоди і надає військовій частині право здійснювати стягнення завданої ним шкоди в судовому порядку.

Таким чином, позивач зазначає, що військова частина звернулась до суду після закінчення строку, наданого ОСОБА_1 для добровільного погашення заборгованості.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року поновлено позивачу строк звернення до суду з адміністративним позовом та відкрито провадження у даній справі.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду.

Проте, ухвала суду першої інстанції про поновлення строку звернення до суду не містить жодних обґрунтувань висновку про наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду.

Також, 23.03.2023 року представником відповідача подано до суду клопотання про залишення позовної заяви у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.

Протокольною ухвалою від 14.06.2023 року, суд першої інстанції перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження та рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 червня 2023 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 завдані збитки в розмірі 187042,58 грн.

Мотивів щодо відхилення клопотання представника відповідача про залишення заявленого позову без розгляду рішення суду першої інстанції не містить.

В свою чергу, надаючи оцінку доводам позивача про поважність причин пропуску строку звернення до суду, колегія суддів зазначає наступне.

Так, враховуючи наведені вище висновки суду апеляційної інстанції, з дати виключення відповідача зі списків військової частини почався перебіг строку на реалізацію права військової частини на звернення до суду з позовом про стягнення матеріальної шкоди в судовому порядку, тобто, з 19.05.2021 року, проте, з цим позовом позивач звернувся до суду лише у листопаді 2022 року зі сплином близько 17 місяців.

Будь-яких доводів стосовно того, що перешкоджало позивачу звернутись до суду з позовом своєчасно та доводів щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду позивачем не наведено.

В свою чергу, наданий позивачем лист, яким, як зазначає останній, відповідачу надано строк для добровільного відшкодування шкоди, колегія суддів вважає, що не може бути прийнятий, як доказ у спірних правовідносинах, з огляду на викладене.

Так, колегія суддів звертає увагу на те, що будь-якого листа-вимоги, який додатковий 12.05.2021 року, як вказано в заяві про поновлення строку звернення до суду, позивачем не надано.

До заяви про поновлення строку звернення до суду доданий лист Військової частини НОМЕР_1 від 14.05.2021 року № 504, який адресований ОСОБА_1 , в якому визначено про необхідність протягом 18 місяців в добровільному порядку погасити заборгованість на загальну суму 187042,58 грн.

Відповідач заперечує факт отримання цього листа.

Позивач вказує, що цей лист направлений відповідачу поштою, однак, журнали вихідної кореспонденції військової частини знищені внаслідок бойових дій, про що надано відповідний акт.

Проте, колегія суддів оцінює критично доводи позивача щодо направлення цього листа відповідачу, як поважність причин пропуску строку звернення до суду.

Колегія суддів звертає увагу на те, що станом на момент складання наведеного листа (14.05.2021 року) відповідач перебував у списках військової частини та 19.05.2021 року він виключений зі списків частини відповідним наказом, який доведений йому під підпис.

Однак, позивач не зазначає жодних підстав невручення листа від 14.05.2021 року відповідачу.

Довести обставини щодо направлення відповідачу наведеного листа поштою позивач також не зміг.

Крім того, враховуючи зміст наведеного листа щодо надання відповідачу добровільного строку для погашення матеріальної шкоди, сам факт направлення цього листа відповідачу не свідчить про те, що відповідач був повідомлений про наявність у нього строку для погашення матеріальної шкоди.

Більш того, колегія суддів звертає увагу на те, що обставини щодо закінчення строку для добровільного відшкодування шкоди, який, як вказує позивач, наданий відповідачу листом від 14.05.2021 року № 504, не були підставою для звернення із заявленим позовом.

Так, позивач направив позов до суду засобами поштового зв`язку 10.11.2022 року.

В свою чергу, строк для добровільного відшкодування шкоди, який, як вказує позивач, наданий відповідачу листом від 14.05.2021 року № 504, складає 18 місяців, який, якщо навіть його обраховувати з дати складання листа, а не з дати отримання відповідачем, доказів чого не надано, станом на момент подання даного позову (10.11.2022 року) не закінчився.

Крім того, ще у липні 2022 року позивач подав аналогічний позов до цивільного суду.

Таким чином, доводи заяви про поновлення строку звернення до суду про те, що військова частина звернулась до суду після закінчення строку, наданого ОСОБА_1 для добровільного погашення заборгованості, є необґрунтованими.

За наведеного вище, лист від 14.05.2021 року № 504 не може бути визнаний належним та допустимим доказам, та визначати початок перебігу строку звернення до суду для позивача.

Доходячи вказаних висновків, колегія суддів також враховує, що з наданих на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції розрахункової відомості на виплату грошової компенсації за неотримане речове майно за грудень 2021 року та виписки з казначейського рахунку військової частини за 28.12.2021 року вбачається, що вже після виключення відповідача зі списків військової частини, а саме у грудні 2021 року, позивачем ОСОБА_1 було нараховано грошову компенсацію за неотримане речове майно у сумі 21087,50 грн. та за рахунок грошової компенсації за неотримане речове майно ОСОБА_1 погашено матеріальну шкоду у сумі 21087,50 грн. по наказу № 384, яким відповідача притягнуто до матеріальної відповідальності та який став підставою для звернення до суду з даним позовом, залишок заборгованості, з урахуванням також і наказу № 413 від 17.05.2021 року та стягнутого з відповідача грошового забезпечення під час проходження військової служби, складає 166171,82 грн. (матеріальна шкода по наказам від 06.05.2021 року № 384 на суму 187042,58 грн. та від 17.05.2021 року № 413 на суму 60108,48 грн., загальна сума 247151,06 грн., погашено за рахунок грошового забезпечення згідно виписок з казначейського рахунку військової частини за 04.06.2021 року та за 28.12.2021 року всього на 80979,24 грн., залишок по наказу від 06.05.2021 року № 384 - 166171,82 грн.).

Тобто, станом на кінець 2021 року позивачу було достеменно відомо, що відповідачем не погашено в добровільному порядку матеріальну шкоду та розмір залишку невідшкодованої шкоди.

Проте, позивач з позовом до суду про стягнення матеріальної шкоди у строки, встановлені КАС України, не звернувся.

Позов у даній справі поданий у листопаді 2022 року зі сплином близько 17 місяців з дня виключення відповідача зі списів військової частини та близько року з дня останнього відрахування з відповідача матеріальної шкоди за рахунок нарахованої йому грошової компенсації за неотримане речове майно.

Окрім викладеного, колегія суддів вважає, що попереднє звернення позивача з аналогічним позовом в порядку цивільного судочинства та закриття провадження у такій справі із роз`ясненням позивачу права на звернення в порядку адміністративного судочинства не свідчить про поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, оскільки в порядку цивільного судочинства позивач також звернувся з пропуском строку звернення до суду, а саме у липні 2022 року. Крім того, рішення Великої Палати Верховного Суду у справі щодо розгляду даної категорії справ в порядку адміністративного судочинства було прийнято у грудні 2018 року, а тому, у 2022 році зміна практики Верховного Суду щодо підсудності даних спорів не може обґрунтовувати поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з даним позовом.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що зі змісту обставин даної справи, хронології та послідовності дій позивача не вбачається підстав для висновку про поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з даним позовом.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Статтею 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

На підставі наведеного у сукупності, оскільки позивач пропустив строк звернення до суду та суд забезпечив можливість подання позивачем заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням підстав для поновлення пропущеного строку, однак, наведені позивачем обставини не свідчать про поважність причин пропуску строку звернення до суду, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про наявність підстав для залишення без розгляду позовної заяви відповідно до статті 123 КАС України.

Разом з цим, колегія суддів відхиляє доводи апелянта, які стосуються питання щодо наявності чи відсутності підстав для відшкодування матеріальної шкоди, оскільки позов підлягає залишенню без розгляду.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, судове рішення підлягає скасуванню із залишенням без розгляду заявленого позову.

Керуючись ст.ст. 123, 240, 241, 243, 250, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 червня 2023 року скасувати.

Адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення на користь держави завдані збитки залишити без розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.

Судове рішення складено у повному обсязі 07.12.2023 р.

Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко

Суддя: Ю.М. Градовський

Суддя: І.О. Турецька