Ухвала

від 28.11.2023 по справі 761/23386/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/6195/2023 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

Єдиний унікальний номер: № 761/23386/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2023 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючої судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника ТОВ «БІЗ-ГРУП» - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 06 липня 2023 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 06.07.2023 року задоволено клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 про накладення арешту на майно та накладено арешт на нежитлові будівлі, які перебувають у власності ТОВ «Біз-Груп» код 41272782 за наступними адресами:

1. АДРЕСА_1, нежитлова будівля літера "Б", реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2232678480000;

2. АДРЕСА_2, нежитлова будівля літера 5 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2232656880000, із забороною будь-яким реєстраторам, реєстраційним службам чи державним реєстраторам, нотаріусам та іншим особам, які мають реєстраційні повноваження, вчиняти будь-які дії щодо реєстрації, видачі будь-яких правовстановлюючих документів, спрямовані на реєстрацію, зміну власника нерухомого майна, із забороною користування будь-якими особами.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в інтересах ТОВ «Біз-Груп», в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 06.07.2023 року, скасувати її в частині заборони накладення арешту на майно, яке зареєстроване на праві власності ТОВ «Біз-Груп» за наступними адресами: АДРЕСА_1, нежитлова будівля літера "Б", реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2232678480000; АДРЕСА_2, нежитлова будівля літера 5, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2232656880000 із забороною користування будь-якими особами, а іншу частину ухвали залишити без змін.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала в частині накладення арешту на нежитлової будівлі, які перебувають у власності ТОВ «Біз-Груп», із забороною користування будь-яким особам є необґрунтованою та незаконною, а відтак підлягає скасуванню.

Представник вказує, що оскаржуваною ухвалою незважаючи на те, що ТОВ «Біз -Груп» є власником арештованого майна, було позбавлено права користування майна, а це безумовне порушення права власності та є невиправданим втручанням у право власності особи на користування належним йому майном. Крім того, оскаржувана ухвала порушує права осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність за вказаними адресами, орендарі приміщення позбавлені права на підприємницьку діяльність. Тобто слідчим суддею не було враховано також і наслідки арешту майна для третіх осіб.

Як стверджує апелянт, слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі не було наведено мотивів, що дали підстави дійти такого висновку та задовольнити клопотання прокурора, враховуючи, що матеріали кримінального провадження не досліджувалися.

Водночас, автор апеляційної скарги вказує, що у даному кримінальному провадженні жодній особі не було повідомлено про підозру.

Щодо поновлення строків на апеляційне оскарження адвокат ОСОБА_6 зазначає наступне, розгляд клопотання прокурора в судді першої інстанції проводився без участі власника майна або його представника, копію оскаржуваної ухвали представник отримав лише після повторного звернення з клопотанням до суду першої інстанції про отримання копії ухвали, а саме 20.09.2023 року.

В судове засідання прокурор та апелянт не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату та час призначеного судового розгляду.

Крім того, апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана бути зацікавленою провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов`язки.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності апелянта та прокурора, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що представником ТОВ «Біз-Груп» - адвокатом ОСОБА_6 не було пропущено строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 06 липня 2023 року, виходячи з положень абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, а його апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, що слідчим відділом Шевченківського управління поліції ГУ НП у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022102100000176 від 27.09.2022 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України.

Органом досудового розслідування зазначено, що група невстановлених осіб разом з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , використовуючи підконтрольні їм ТОВ «РАДУГА 21» код ЄДРПОУ 44640965, ТОВ «ПРОДМАРШ ПРАЙМ» код ЄДРПОУ 44423223, ТОВ «БІЗ-ГРУП» код ЄДРПОУ 41272782, ТОВ «КРУПА УА» код ЄДРПОУ 43695133, TOB «ІРЕНА М» код ЄДРПОУ 21472849, ТОВ «КОНСАЛТ ІНВЕСТМЕНТ» код ЄДРПОУ 36192683, ТОВ «ДНЕПР АЛЬЯНС 5» код 40669619 на території міста Києва створила злочину схему щодо набуття фіктивних підстав, які в подальшому можуть бути ними використанні для реєстрації право власності за собою на самочинно побудовані (встановлені) будівлі на самоправно зайнятих земельних ділянках та подальшого протиправного набуття ними права на отримання у власність чи оренду земельних ділянок на яких знаходяться самочинно збудовані (встановлені) об`єкти нерухомості.

Так, група невстановлених осіб разом з ОСОБА_13 , ОСОБА_8 та ОСОБА_12 знаючи про наявність так званої "будівельної амністії", а саме щодо можливості проведення державними реєстраторами (нотаріусами) реєстраційних дій на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, що закінчені будівництвом до 05.08.1992 р., на підставі спрощеного пакету документів, до переліку якого не входять документи щодо підтвердження ведення об`єкта будівництва у експлуатацію, вирішила використати вказану норму законну на свою користь з метою особистого збагачення.

Таким чином, з метою приховання допущених порушень будівельного, земельного законодавства та готування до вчинення ними подальших шахрайських дій невстановлені особи з метою легалізації незаконної господарської діяльності у незаконно встановлених об`єктах нерухомості на самовільно зайнятих земельних ділянках у м. Києві, розмістили тимчасові будівлі/споруди малої архітектурної форми (МАФ).

В подальшому, невстановлені особи з метою створення законних підстав для подальшого проведення реєстраційних дій щодо визнання права власності на незаконно встановлені будівлі/МАФ за ними, виготовили підроблену технічну документацію та довідки про результати проведення інвентаризації об`єкту нерухомості за адресами: АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 , до яких внесли неправдиві відомості щодо власників будівель, часу їх побудови та способу.

Як наслідок, отримавши вищевказану завідому підроблену технічну документацію, нібито виготовлену ТОВ "АРМОВІРБУД", невстановлені особи разом з ОСОБА_13 звернулись до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_21 з метою проведення подальшої державної реєстрації право власності за ОСОБА_13 .

В подальшому в той же день приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_21 , у порушення вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, здійснила реєстраційні дії щодо нежитлових будівель за адресами: АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 , за відсутності документів, що підтверджують адресу, ведення об`єкта в експлуатацію та на підставі документів, які містять неправдиві відомості та не підтверджують набуття третіми особами речових прав на нерухоме майно.

В подальшому ОСОБА_13 нежитлові будівлі за адресами: АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 , передав до статутного капіталу підконтрольному ОСОБА_8 та ОСОБА_12 ТОВ «БІЗ-ГРУП».

Як наслідок, невстановлені особи разом з ОСОБА_13 , ОСОБА_22 та ОСОБА_23 на підставі підроблених документів протиправно отримали у власність вищевказані нежитлові будівлі, самоправно зайняли земельні ділянки на якій вона знаходиться та шахрайським шляхом отримали першочергове право на отримання земельних ділянок у оренду від територіального громади м. Києва.

У ході досудового розслідування допитано у якості свідка ОСОБА_24 , який повідомив, що приблизно восени 2019 році він звільнився з посади директора ТОВ "АРМОВІРБУД" та після цього жодні документи від іменні ТОВ "АРМОВІРБУД" він не підписував. Додатково зазначив що підписи у технічних паспортах та довідках про проведення технічної інвентаризації на його підпис не схожі. Документацію на вищевказані об`єкти нерухомості він не посвічував та не видавав.

23.06.2023 року постановою слідчого, нежитлові будівлі за адресами: АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 , в порядку ст. 98 КПК України визнано в якості речових доказів.

03.07.2023 (клопотання датоване 30.06.2023 року) прокурор Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на нежитлові будівлі, які перебувають у власності ТОВ «Біз-Груп» код 41272782 за наступними адресами:

1. АДРЕСА_1, нежитлова будівля літера "Б", реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2232678480000;

2. АДРЕСА_2, нежитлова будівля літера 5 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2232656880000, із забороною будь-яким реєстраторам, реєстраційним службам чи державним реєстраторам, нотаріусам та іншим особам, які мають реєстраційні повноваження, вчиняти будь-які дії щодо реєстрації, видачі будь-яких правовстановлюючих документів, спрямовані на реєстрацію, зміну власника нерухомого майна, із забороною користування будь-якими особами.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду Київської області від 06.07.2023 року клопотання прокурора задоволено.

Оскільки наведена ухвала слідчого судді оскаржена представником ТОВ «БІЗ-ГРУП» - адвокатом ОСОБА_6 тільки в частині накладення арешту на майно, яке зареєстроване на праві власності ТОВ «Біз-Груп» за наступними адресами: АДРЕСА_1, нежитлова будівля літера "Б", реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2232678480000; АДРЕСА_2, нежитлова будівля літера 5, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2232656880000 із забороною користування будь-якими особами, то колегія суддів, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, переглядає ухвалу слідчого судді в межах її апеляційної скарги, а стосовно заборони будь-яким реєстраторам, реєстраційним службам чи державним реєстраторам, нотаріусам та іншим особам, які мають реєстраційні повноваження, вчиняти будь-які дії щодо реєстрації, видачі будь-яких правовстановлюючих документів, спрямовані на реєстрацію, зміну власника нерухомого майна, то в цій частині питання законності та обґрунтованості колегією суддів не вирішується.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II).

Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52).

Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону.

При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на вищевказані нежитлові приміщення, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт, зокрема з`ясувати правову підставу для арешту, що має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.

Колегія суддів вбачає, що наведені в клопотанні доводи про накладення арешту на вищевказані нежитлові приміщення, перевірялись судом першої інстанції, досліджено матеріали судового провадження, а також з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна і приходить до висновку, що вказаних доводів цілком достатньо для підтвердження наявності підстав накладення арешту на майно.

Прокурор повинен був зібрати та надати слідчому судді достатні на даному етапі досудового розслідування докази на підтвердження висновку про відповідність майна ознакам речових доказів.

Як вбачається зі змісту клопотання, прокурор зазначив обставини вчинення кримінального правопорушення та надав достатню на його думку кількість доказів, що підтверджують необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, всупереч доводам представника.

Вищевказане майно в рамках досудового розслідування може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Вказана позиція сторони обвинувачення логічно узгоджується з фактичними обставинами кримінального провадження та попередньою кваліфікацією вчиненого кримінально-протиправного діяння.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як свідчать матеріали, надані до суду апеляційної інстанції, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали судового провадження переконливо свідчать про те, що майно, на яке слідчий просить накласти арешт, в рамках даного кримінального провадження, відповідає критеріям ч. 1 ст. 170 КПК України, оскільки стороною обвинувачення доведено його відповідність ознакам ст. 98 КПК України. Вказане в своїй сукупності слугує підставами для застосування обмежувальних заходів в даному кримінальному провадженні.

На підставі викладеного посилання представника на те, що стороною обвинувачення не було доведено необхідність накладення арешту, є безпідставним, оскільки слідчим надано достатні на даній стадії кримінального провадження докази вважати, що майно на яке накладено арешт відповідає критеріям, зазначеним в ст. 170 КПК України. Вказане свідчить про правомірність висновку слідчого судді про необхідність накладення такого виду обтяження як арешт майна.

Слід зазначити, що у даному провадженні арешт майна накладено з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, що по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий захід забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

А тому доводи автора апеляційної скарги про відсутність правових підстав для накладення арешту на майно, не є переконливими.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

При цьому, колегія суддів звертає увагу представника, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено та не вбачаються такі і зі змісту апеляційної скарги.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 395, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 06.07.2023 року, якою задоволено клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 про накладення арешту на майно та накладено арешт на нежитлові будівлі, які перебувають у власності ТОВ «Біз-Груп» код 41272782 за наступними адресами:

1. АДРЕСА_1, нежитлова будівля літера "Б", реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2232678480000;

2. АДРЕСА_2, нежитлова будівля літера 5 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2232656880000, із забороною користування будь-якими особами, - залишити без змін, а апеляційну скаргупредставника ТОВ «БІЗ-ГРУП» - адвоката ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4