Постанова

від 07.12.2023 по справі 160/19012/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2023 року

м. Київ

справа №160/19012/21

адміністративне провадження №К/990/29839/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів Стрелець Т.Г., Рибачука А.І., розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційному порядку справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія ВІТА» до Київської міської ради, Державної інспекції архітектури та містобудування України, треті особи: ОСОБА_1 , Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Міністерство культури та інформаційної політики України, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акту, визнання протиправними та скасування рішень і наказу, за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія ВІТА» на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду у складі судді Олійника В. М. від 25.05.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Білак С.В., Чабаненко С.В., Юрко І.В. від 19.07.2023,

УСТАНОВИВ:

ВСТУП

Під час розгляду цієї справи у касаційному порядку належить перевірити дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме - пункту 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, який передбачає можливість закриття судом провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Колегія суддів вважає, що передбачені вищевказаними нормами підстави для закриття провадження у справі виникають лише щодо тотожних позовів, тобто лише тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. У випадку зміни хоча б одного з цих елементів позови вважаються не тотожними й у такому випадку суд не може закрити провадження у справі.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У жовтні 2021 року Приватне акціонерне товариство «Авіакомпанія ВІТА» (далі також ПрАТ «Авіакомпанія ВІТА», Товариство, позивач) звернулося з позовом до Київської міської ради, Державної інспекції архітектури та містобудування України (далі також КМР, ДАІМ відповідно, відповідачі), треті особи: ОСОБА_1 , Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Міністерство культури та інформаційної політики України, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Київський національний університет імені Тараса Шевченка, у якому просило:

- визнати протиправним та нечинним рішення Київської міської ради від 28.03.2002 №340/1804 «Про затвердження Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року» в частині зміни (встановлення) функціонального призначення земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська, 32-В ;

- визнати протиправним і скасувати рішення Головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноваженого органу з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві Подимайло Євгенії Володимирівни від 08.11.2019 про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для проектування об`єкта - будівництво житлового будинку на вул. Гоголівській, 32-В у Шевченківському районі м. Києва від 28.02.2013 року №2403/012/009-13;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного інспектора будівельного нагляду відділу методології та нагляду за видачою дозволів на виконання будівельних робіт Департаменту дозвільних процедур Державної архітектурно-будівельної інспекції Ткачук О. від 14.11.2019 №28 «Про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт», згідно якого анульовано дозвіл на виконання будівельних робіт: «Будівництво житлового будинку на вул. Гоголівська, 32-в у Шевченківському районі міста Києва» №ІУ 113192280670, замовник будівництва - ПрАТ «Авіакомпанія «ВІТА»;

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 14.11.2019 №28-Д «Про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт» на об`єкт будівництва «Будівництво житлового будинку на вул. Гоголівська, 32-в у Шевченківському районі міста Києва» №ІУ 113192280670, замовник будівництва - ПрАТ «Авіакомпанія «ВІТА» (далі також спірні, оскаржувані рішенні та наказ).

2. В обґрунтуванні підстав позову Товариством зазначались аргументи про те, що зміна функціонального призначення земельної ділянки, наслідком чого, на думку позивача, стало прийняття оскаржуваних рішень головних інспекторів будівельного нагляду та Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі також ДАБІ), є незаконним і таким, що порушує права та охоронювані законом інтереси позивача.

3. У позові вказувалось, що одночасне існування рішень, відповідно до яких погоджено місце розташування об`єкта будівництва, передано земельну ділянку для будівництва житлового будинку й водночас змінено її функціональне призначення, не відповідає вимогами законодавства і унеможливлює використання землі за її цільовим призначенням.

4. Позивач наголошував, що мав правомірні очікування здійснити реконструкцію будинку (з нежитлового у житловий), а також наводив доводи про те, що оскаржуване рішення КМР, яким затверджено Генплан м. Києва, порушує статтю 1 Першого протоколу Конвенції, метою якої є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень користування майном.

5. Окрім цього вважав, що відповідачем - КМР у спірних правовідносинах не дотримано принцип правової визначеності при прийнятті рішення про затвердження Генплану м. Києва, а зміна функціонального призначення земельної ділянки, фактично унеможливила реалізацію умов раніше укладеного інвестиційного договору.

6. Вимоги позовної заяви, адресовані ДІАМ як правонаступнику ДАБІ, ґрунтувались на доводах про те, що у спірних правовідносинах замовник діяв на виконання укладеного ним з органами місцевого самоврядування інвестиційного договору та попередньо прийнятих рішень щодо реконструкції нежитлового будинку в житловий, у зв`язку з чим Товариство вважало, що не могло заявляти інших намірів забудови, аніж ті, що зазначені вище. Позивач наполягав на тому, що такі наміри забудови цілком узгоджувались з вимогами містобудівної документації на місцевому рівні, у тому числі Генерального плану м. Києва, чинного на дату отримання ним містобудівних умов та обмежень.

7. Додатково вказував, що такі містобудівні умови та обмеження є актом одноразового застосування та вичерпали свою дію фактом їх видання, у зв`язку з чим, на переконання Товариства, рішення про їх надання та самі містобудівні умови та обмеження не могли бути скасовані.

8. Вказував позивач і на процедурні порушення, допущені, на його думку, ДАБІ, під час прийняття оскаржених рішень та наказу, якими скасовано дію містобудівних умов та обмежень, анульовано виданий на їх підставі дозвіл на виконання будівельних робіт.

9. Зокрема позивач зазначав, що орган, який надав Товариству містобудівні умови та обмеження, не набув статусу об`єкта нагляду, а відповідні зміни у законодавстві відбулись вже після прийняття цим органом рішення про видачу замовнику містобудівних умов, з огляду на що, в силу приписів статті 58 Конституції України, норми закону, відповідно до яких у спірних правовідносинах було прийнято спірне рішення, не могли бути застосовані, оскільки не поширювали свою дію на ці відносини, а державний архітектурно - будівельний нагляд взагалі не міг бути проведений.

10. Як ще одне процедурне порушення, яке, за доводами позивача, мало місце у спірних відносинах, позивач визначає те, що головним інспектором державного архітектурно - будівельного нагляду було безпідставно застосовано крайній захід такого нагляду у вигляді скасування дії містобудівних умов та обмежень без надання замовнику можливості самостійно усунути виявлені порушення.

11. Вимоги позову, які стосувались оскарження рішення та наказу ДАБІ щодо анулювання дозволу на виконання будівельних робіт, були аргументовані посиланням на незаконність оспореного у цій же справі рішення про скасування дії містобудівних умов та обмежень.

12. Інших підстав позову в цій частині вимог позивачем не заявлялось.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

13. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2023, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.07.2023, провадження у справі закрито за заявою представника ДІАМ в частині позовних вимог на підставі положень пункту 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у справах №640/11650/20 та №640/11651/20 є такі, що набрали законної сили, судові рішення по суті спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

14. Не погоджуючись із вищевказаними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить їх скасувати й відмовити у задоволенні заяви представника ДІАМ про закриття провадження у справі в частині позовних вимог, звернутих до цієї сторони.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.05.2023 на адресу суду від представника Державної інспекції архітектури та містобудування України надійшла заява вх.№8595/23, в якій представник цього органу - одного з відповідачів у цій справі просив закрити провадження у справі в частині позовних вимог до Державної інспекції архітектури та містобудування України.

16. В обґрунтуванні таких вимог представником зазначено, що питання про визнання протиправним і скасування рішення головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноваженого органу з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві Подимайло Є.В. від 08.11.2019 про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для проектування об`єкта - будівництво житлового будинку на вул. Гоголівській, 32-В від 28.02.2013 №2403/0/12/009-13, було предметом розгляду у справі №640/11650/20.

17. Зазначав, що Верховний Суд постановою від 19.04.2021 у справі №640/11650/20 касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Віта» залишив без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2020 у справі №640/11650/20 - без змін.

18. Також звертав увагу, що питання про визнання протиправним та скасування рішення головного інспектора Ткачука О. від 14.11.2019 №28 «Про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт», згідно з яким анульовано дозвіл на виконання будівельних робіт: «Будівництво житлового будинку на вул. Гоголівська, 32-В міста Києва» №ІУ 113192280670, замовник будівництва - ПрАТ «Авіакомпанія «ВІТА» та визнання протиправним і скасування наказу ДАБІ України від 14.11.2019 року №28-Д «Про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт» на об`єкт будівництва «Будівництво житлового будинку на вул. Гоголівська, 32-В міста Києва» №ІУ 113192280670, замовник будівництва - ПрАТ «Авіакомпанія «ВІТА», було предметом розгляду в справі №640/11651/20.

19. Заявник повідомляв, що у вищезгаданій справі Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 06.04.2021 в задоволенні адміністративного позову приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «ВІТА» до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Головного інспектора будівельного нагляду відділу методології та нагляду за видачою дозволів на виконання будівельних робіт Департаменту дозвільних процедур Державної архітектурно-будівельної інспекції Ткачук О. про визнання протиправним та скасування рішення, наказу та зобов`язання вчинити дії - відмовив повністю.

20. Тому, на думку представника Державної інспекції архітектури та містобудування України, заявлені Товариством позовні вимоги у справі, яка розглядається, вже були предметом розгляду у справах №640/11650/20 та 640/11651/20, що вже вирішені по суті спору і в яких наявні такі, що набрали законної сили, судові рішення.

21. Суди попередніх інстанцій такі аргументи визнали обґрунтованими й закрили провадження у справі, що розглядається, на підставі відповідної заяви представника ДІАМ.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

22. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами першої та апеляційної інстанції порушено норми процесуального права. Скаржник вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

23. Зокрема стверджує, що підстави, зазначені у позовній заяві, поданій у справі, що розглядається, не є тотожними підставам позову, які вказувались у справах №640/11650/20 та 640/11651/20.

24. Також переконаний, що заявлені у справі, яка розглядається, позовні вимоги, в частині яких судами попередніх інстанцій закрито провадження у справі, є похідними від основної вимоги - про скасування рішення Київської міської ради від 28.03.2002 №340/1804 «Про затвердження Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року» в частині зміни (встановлення) функціонального призначення земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська, 32-В.

25. Стверджує, що у справах №640/11650/20 та 640/11651/20 заявлені до ДАБІ, правонаступником якої є ДІАМ, вимоги були основними, а підстави позову не були обґрунтовані незаконністю вищевказаного рішення Київради, яке належить до актів органів місцевого самоврядування нормативно - правового характеру.

26. У зв`язку з цим скаржник вважає, що у судів попередніх інстанцій не виникло передбачених процесуальним законом підстав для закриття провадження у цій справі в частині позовних вимог, звернутих до ДІАМ.

27. У відзиві на касаційну скаргу представник третьої особи - ОСОБА_1 такі аргументи скаржника повністю заперечує і вважає, що позовні вимоги, в частині яких судами попередніх інстанцій закрито провадження у справі, яка розглядається, не пов`язані з вимогою про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради від 28.03.2002 №340/1804 щодо затвердження містобудівної документації - Генплану м. Києва на період до 2020 року.

28. З цього приводу наводяться доводи про те, що задоволення першої позовної вимоги не потягне автоматичне задоволення інших вимог поданого Товариством позову, оскільки втрати чинності нормативно - правовим актом можлива лише на майбутнє.

29. Тому вважає, що заявлена Товариством підстава позову у справі, яка розглядається, не є фактичною обставиною, а є лише умовою, припущенням, без якої задоволення інших, як вважає позивач - похідних вимог, не є можливим.

30. Окрему увагу представник третьої особи звертає на те, що іншій підставі для задоволення позову Товариства у цій справі, яка стосується порушення процедури скасування містобудівних умов та обмежень, вже надавалась оцінка під час розгляду справи №640/11650/20.

31. У зв`язку з вищенаведеним у відзиві на касаційну скаргу висловлюється позиція, за якої об`єднання заявлених у цій справі позовних вимог є незаконним, оскільки, на його думку, вони є самостійними і не пов`язані між собою та предметом доказування, спільними доказами.

32. З цих підстав у відзиві заявляються вимоги - у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

33. У відповіді на відзив представник позивача наведені у ньому аргументи заперечує й наголошує на тому, що позовні вимоги, які звернені до ДІАМ, є похідними від вимоги позовної заяви, адресованої до Київради, щодо скасування прийнятого нею рішення щодо затвердження містобудівної документації на місцевому рівні - генерального плану міста, яка є основою.

34. Тому позивач вважає, що ним не було порушено встановлених процесуальним законом правил об`єднання позовних вимог, одна з яких є основною, а інші - похідними від неї.

35. Позивач переконаний у хибності позиції ОСОБА_1 про тотожність підстав позову, якими обґрунтовувались заявлені до ДАБІ вимоги у справах №640/11650/20 та 640/11651/20 й у справі, яка розглядається, оскільки у всіх цих провадженнях хоча й заявлялись однакові за змістом вимоги позовів, однак усі вони були обґрунтовані різними обставинами і аргументами.

36. З цих підстав позивач вказує на безпідставність наведених у відзиві доводів та просить касаційну скаргу задовольнити.

37. Матеріалами касаційного провадження підтверджується, що копія ухвали про відкриття касаційного провадження у справі разом з касаційною скаргою та доданими до неї документами отримані усіма учасниками справи, проте відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи відсутній, що, однак, відповідно до норм частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

38. Відповідно до пункту 4 частини першої, частини другої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

39. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

40. Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази

41. Перевіряючи у межах повноважень, встановлених процесуальним законом, правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам учасників справи, Верховний Суд виходить з такого.

42. Висновки щодо застосування норм пункту 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України неодноразово висловлювалися Верховним Судом, зокрема у постанові від 15.04.2021 у справі №540/169/20.

43. Так, у вищевказаній постанові Верховного Суду зазначалось, що зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті й остаточно вирішені по суті. Перешкодою для звернення до суду є наявність у тотожному спорі рішення або постанови суду, що набрали законної сили, або ухвали про закриття провадження у справі.

44. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.

45. Позови вважаються тотожними лише тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. У випадку зміни хоча б одного з цих елементів позови вважаються не тотожними і суддя не вправі відмовити у відкритті провадження у справі (закрити провадження, якщо воно вже відкрито).

46. Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення.

47. Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

48. У справі, яка розглядається, Товариство, в частині вимог, у яких судами попередніх інстанцій закрито провадження у справі, обґрунтовувало підстави позову тим, що, звертаючись із заявою про надання йому містобудівних умов та обмежень, скасованих у подальшому оспореним у цій справі рішенням, він не мав можливості визначити інші наміри забудови, окрім тих, які вже були зазначені у попередніх рішеннях Київської міської державної адміністрації від 07.12.1998 №2375 «Про залучення інвестора до реконструкції нежитлового будинку №32 літ «В» по вул. Гоголівській» та в умовах інвестиційного договору від 30.12.1998 №19, укладеного між Головним управлінням майном Київської міської державної адміністрації, ДКП «Київжитлоспецексплуатація» та ЗАТ «Авіакомпанія «Віта», а саме - реконструкція нежитлового будинку в житловий.

49. Також вважав, що визначення інших намірів забудови суперечило б рішенню Київської міської ради від 27.04.2000 №109/830 «Про погодження місць розташування об`єктів» та від 29.05.2003 №480/640 про передачу земельної ділянки для здійснення будівництва житлового будинку.

50. В обґрунтуванні підстав позову у вищенаведеній частині Товариство також вказувало на те, що на дату скасування виданих йому у 2013 році містобудівних умов та обмежень вони, будучи індивідуальним актом одноразового застосування, вичерпали свою дію одночасно з їх прийняттям.

51. Крім того наголошував, що Головне управління містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), приймаючи рішення стосовно надання Товариству вихідних даних для проєктування у вигляді містобудівних умов та обмежень, не мало правового статусу об`єкта нагляду, а отже, на думку позивача, скасування такого рішення в порядку процедури державного архітектурно - будівельного нагляду суперечить приписам статті 58 Конституції України щодо незворотності дії законів у часі.

52. Позивач стверджував й про те, що відповідач за результатом проведеного ним нагляду застосував крайній захід у вигляді скасування дії містобудівних умов, не надавши йому можливості самостійно усунути виявлені порушення у сфері містобудівної діяльності. Це, на переконання Товариства, також суперечить вимогам закону й порушує його права як суб`єкта містобудування.

53. У позовній заяві підкреслювалось і те, що підставою для скасування містобудівних умов слугувала невідповідність намірів забудови, вказаних заявником, вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, а тому, зважаючи на твердження Товариства про протиправність рішення Київської міської ради від 28.03.2002 №340/1804 «Про затвердження Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року» в частині зміни (встановлення) функціонального призначення земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська, 32-В, позивач стверджував, що спірне рішення про скасування дії містобудівних умов та обмежень ґрунтується на незаконному рішення органу місцевого самоврядування.

54. Посилаючись на те, що рішення Головного інспектора будівельного нагляду територіального органу Державної архітектурно-будівельної інспекції про скасування виданих у спірних правовідносинах містобудівних умов та обмежень не ґрунтується на законі, Товариство наполягало й на протиправності прийнятих у подальшому й оскаржених у цьому спорі рішення та наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції щодо анулювання дозволу на виконання будівельних робіт.

55. Узагальнюючи такі доводи Товариства, колегія суддів вважає, що обґрунтування підстав позову у справі, яка розглядається, фактично зводиться до тверджень позивача щодо відповідності заявленого наміру забудови вимогам законодавства у сфері містобудівної діяльності, містобудівній документації, та раніше прийнятим рішенням органів місцевого самоврядування, державної влади, умовам інвестиційного договору. При цьому в позовній заяві ПрАТ «Авіакомпанія ВІТА», поданій у справі, що розглядається, має місце посилання на порушення відповідачем процедури прийняття рішення про скасування дії містобудівних умов та обмежень, зокрема, в частині обраного ним заходу реагування на нібито виявлені порушення, а також щодо застосування закону, який, на думку Товариства, не мав бути застосований у спірних правовідносинах в силу приписів статті 58 Конституції України до органу, який не набув статусу об`єкта нагляду, неможливості зміни чи скасування рішення, яке вже вичерпало свою дію.

56. Разом з тим суд апеляційної інстанції встановив, що рішення Головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноваженого органу з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві Подимайло Євгенії Володимирівни від 08.11.2019 про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для проектування об`єкта - будівництво житлового будинку на вул. Гоголівській, 32-В у Шевченківському районі м. Києва від 28.02.2013 №2403/012/009-13 оскаржувалось ПрАТ «Авіакомпанія ВІТА» у справі №640/11650/20, яка за предметом спору та суб`єктним складом учасників справи повністю збігається зі справою, яка розглядається.

57. Зміст судових рішень, ухвалених по суті спору судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій у справі №640/11650/20, підтверджує, що підстави позову у вказаному судовому провадженні обґрунтовувались посиланням на тотожні, по-іншому сформульовані, але аналогічні за змістом аргументи.

58. Так, звертаючись до суду з позовом у справі №640/11650/20 Товариство наполягало на правомірності надання йому містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки за вищевказаною адресою та стверджувало про відповідність заявленого наміру забудови (будівництво житлового будинку) Генеральному плану та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804.

59. У справі №640/11650/20 Товариство вказувало й на ті ж самі порушення процедури прийняття оскарженого рішення про скасування дії містобудівних умов та обмежень, які полягали у тому, що відповідачем необґрунтовано було застосовано крайній захід у вигляді скасування, а не зупинення дії таких містобудівних умов та обмежень, а також у тому, що орган, який видав такі МУО, не набув правового статусу об`єкта нагляду, у зв`язку з чим він не міг бути здійснений у спірних правовідносинах.

60. Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що вищевказані підстави позову в частині вимог до ДІАМ (правонаступника ДАБІ) у справі, яка розглядається, та у справі №640/11650/20, обґрунтовувались посиланням на подібні обставини.

61. Вищевказане дає колегії суддів підстави погодитись із висновком судів попередніх інстанцій про те, що судові рішення у справі №640/11650/20, які набрали законної сили, є такими, що прийняті у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав що й у справі, яка розглядається.

62. Верховний Суд підкреслює, що у справі, яка наразі розглядається у касаційному порядку, підстави позову в частині оскарження спірних рішення та наказу ДАБІ про анулювання виданого Товариству дозволу на виконання будівельних робіт, пов`язані виключно з незаконністю рішення про скасування містобудівних умов та обмежень, яке, за доводами позивача, у такому випадку не може створювати правових наслідків з моменту його прийняття.

63. У зв`язку з цим колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано закрив провадження у справі, що розглядається, в частині усіх трьох позовних вимог, заявлених до ДІАМ.

64. Крім того, закриваючи провадження у справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанції з`ясував, що позовні вимоги про скасування тих же самих рішення та наказу ДАБІ, якими Товариству анульовано виданий у спірних правовідносинах дозвіл на виконання будівельних робіт, вже заявлялись ПрАТ «Авіакомпанія ВІТА» у справі №640/11651/20.

65. Зміст ухвалених у вищезазначеній справі судових рішень, які набрали законної сили, вказує на те, що така справа за предметом спору, обставинами та суб`єктним складом її учасників є тотожною до справи, яка розглядається.

66. Позовні вимоги у справі №640/11651/20 обґрунтовано, зокрема, протиправністю рішення про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, у зв`язку з чим наголошувалось й на протиправності рішення та наказу ДАБІ про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт.

67. Аналогічні підстави позову наведено й у справі, яка розглядається, що додатково підтверджує законність оскаржуваних судових рішень, якими закрито провадження у справі відповідно до пункту 4 частини першої, частини другої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

68. Що ж стосується доводів скаржника про похідний характер позовних вимог, адресованих ДІАМ, від зверненої до Київської міської ради вимоги про визнання протиправним та нечинним рішення Київської міської ради від 28.03.2002 №340/1804 «Про затвердження Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року» в частині зміни (встановлення) функціонального призначення земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська, 32-В, то, надаючи їм оцінку, колегія суддів виходить з такого.

69. Підстави позову в частині вимог про оскарження наведеного вище рішення Київської міської ради Товариство обґрунтовує тим, що у 1998 році згідно з рішенням КМДА від 07.12.1998 №2375 воно було залучено як інвестор до реконструкції нежитлового будинку під житловий за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська, 32-В, у зв`язку з чим між Головним управлінням майном Київської міської державної адміністрації, ДКП «Київжитлоспецексплуатація» та ЗАТ «Авіакомпанія «Віта» (правонаступником якого є ПрАТ «Авіакомпанія «Віта») було укладено інвестиційний договір, умови якого позивачем зі своєї сторони виконувались.

70. У подальшому на підставі вищезгаданих рішень та договору Товариством розроблено та затверджено землевпорядну документацію на земельну ділянку, вчинено дії щодо державної реєстрації прав на неї, погоджено з Київською міською радою місце розташування об`єкта будівництва, розроблялось архітектурно - планувальне завдання, отримано висновок щодо умов використання земельної ділянки, вихідні дані, розроблено проєкт її відведення Інвестору, укладено договір оренди цієї земельної ділянки, розроблено проєктну документацію на об`єкт будівництва, розроблено та погоджено історико - містобудівне обґрунтування, розпочато виконання підготовчих робіт.

71. Позивач вважав, що зміна функціонального призначення земельної ділянки внаслідок прийняття Київською міською радою оспореного у цій справі рішення щодо затвердження містобудівної документації є незаконною і порушує права Товариства.

72. Зокрема, позивач вказував, що одночасне існування рішень, якими з однієї сторони Товариству як інвестору дозволено здійснювати таке будівництво, та спірного рішення, яким змінено функціональне призначення земельної ділянки, не відповідає вимогам законодавства й унеможливлює її використання відповідно до цільового призначення.

73. У позові також стверджувалось, що позивач набув правомірні очікування на здійснення реконструкції відповідно до досягнутих з органами влади домовленостей у інвестиційному договорі.

74. Прийняття ж Київською міською радою такого рішення, за доводами позивача, порушило статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, призвело до недотримання принципу правової визначеності, унеможливило виконання умов інвестиційного договору і зобов`язань за ним в частині здійснення реконструкції, що свідчить й про порушення вимог Закону України «Про інвестиційну діяльність».

75. Отже, підстави позову, якими Товариство обґрунтовувало вимоги, звернені до Київської міської ради, та підстави, наведені в обґрунтуванні підстав позову, адресованих ДІАМ, є різними, що не дає можливості погодитись із твердженнями позивача про похідний характер цих вимог одна від одної.

76. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу слушно звертає увагу на норми частини другої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України, якими визначено наслідки визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним, зокрема, вказано, що такий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

77. В контексті таких аргументів колегія суддів відзначає, що у цьому позові ПрАТ «Авіакомпанія «Віта» не заявляє вимог визнати протиправним і нечинним оскаржене рішення Київської міської ради з моменту його прийняття, а отже, навіть у разу задоволення позову в цій частині, не є очевидним, що спірні рішення та наказ, якими скасовані містобудівні умови та обмеження та анульовано дозвіл на виконання будівельних робіт, будуть скасовані автоматично, оскільки такі прийняті раніше у часі, коли оспорені позивачем положення Генерального плану міста Києва були чинні.

78. Поряд із цим, варто врахувати, що законодавство України не містить застережень щодо неможливості повторного звернення за отриманням містобудівних умов та обмежень, у разі їх скасування в порядку державного архітектурно - будівельного нагляду, та після виконання усіх передбачених законом вимог для отримання такого документа. В тому числі в разі внесення відповідних змін до містобудівної документації, зокрема, після її перегляду в судовому порядку.

79. Тож від вирішення вимог, які Товариство заявило до Київської міської ради, не залежить вирішення вимог, звернених у цьому спорі до ДІАМ, позаяк вони ґрунтуються на різних підставах позову та можуть розглядатись окремо, про що слушно зауважено у відзиві на касаційну скаргу.

80. Таким чином колегія суддів відхиляє твердження Товариства про похідний характер вимог позову, в частині яких суди попередніх інстанцій закрили провадження у справі, яка розглядається, а також про те, що такі вимоги обґрунтовані іншими підставами, аніж у справах №640/11650/20 та №640/11651/20.

81. Узагальнюючи усе вищевикладене, колегія суддів переконана, що суди попередніх інстанцій, зважаючи на такі обставини та імперативний характер норм пункту 4 частини першої, частини другої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшли правильного висновку про необхідність закриття провадження у справі, яка розглядається, в частині адресованих ДІАМ вимог.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

82. За правилами пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

83. Відповідно до пункту статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

84. Провівши касаційний розгляд справи у межах повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про те, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права й не допустили порушення норм процесуального права, які могли б зумовлювати скасування оскаржуваних у цій справі судових рішень, а тому підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.

85. Керуючись статтями 340, 341, 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія ВІТА» залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19.07.2023 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді: Т.Г. Стрелець

А.І. Рибачук