Постанова

від 07.12.2023 по справі 805/3543/17-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 805/3543/17-а

адміністративне провадження № К/9901/50286/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Гончарової І.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Слов`янської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду у складі судді Бабаш Г.П. від 13 грудня 2017 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сухарька М.Г. від 18 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Слов`янської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, третя особа - Слов`янська міська рада про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач 1, ОСОБА_1 ) та ОСОБА_2 (далі - позивач 2, ОСОБА_2 ) звернулися до суду з позовом до Слов`янської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - відповідач, Інспекція), за участю третьої особи - Слов`янської міської ради про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30 червня 2016 року №№94705-1304, 105351-1304, 105352-1304, 94861-1304, 105355-1304, 105359-1304.

Обґрунтовуючи позов, окрім іншого, вказували на безпідставність визначення контролюючим органом суми зобов`язань із орендної плати за землю на 2014 рік, виходячи з нормативної грошової оцінки землі, встановленої рішенням Слов`янської міської ради від 12 липня 2013 року №9-XLV-6 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Слов`янська», оскільки 14 березня та 22 липня 2014 року орган місцевого самоврядування своїми рішеннями №109-LХ-6 та №11-LXIV-6 призупинив до 31 грудня 2014 року дію рішення від 12 липня 2013 року №9-XLV-6 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Слов`янська», а тому застосуванню підлягали показники попередньої нормативної грошової оцінки землі, установлені рішеннями Слов`янської міської ради №5-ХІV-23 від 19 квітня 2000 року та №28-ХІХ-23 від 25 квітня 2001 року.

Донецький окружний адміністративний суд постановою від 13 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року, позов задовольнив частково; визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 30 червня 2016 року №105352-1304 та №105356-1304 в частині визначення суми податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 1798,49 грн.; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що до прийняття Слов`янською міською радою рішень від 14 березня та 22 липня 2014 року №109-LХ-6 та №11-LXIV-6 «Про зупинення дії рішення Слов`янської міської ради від 12 липня 2013 року №9-XLV-6 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Слов`янська» в період з січня по березень 2014 року було чинним рішення Слов`янської міської ради від 12 липня 2013 року №9-XLV-6 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Слов`янська», у відповідності до якої нормативна грошова оцінка орендованої позивачами землі становила 544791 грн., а відтак контролюючий орган при визначенні податкових зобов`язань із орендної плати за землю за 2014 рік лише у вказаний період повинен був керуватися такою, у той же час у період з квітня по грудень 2014 року необхідно було застосовувати показники нормативної грошової оцінки землі, встановлені рішеннями Слов`янської міської ради №5-ХІV-23 від 19 квітня 2000 року та №28-ХІХ-23 від 25 квітня 2001 року, зокрема, згідно яких така становила 352957,68 грн.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. По суті ж, як вбачається зі змісту касаційної скарги, Інспекція не погоджується із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій саме в частині задоволених позовних вимог.

В касаційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, а також порушення процесуальних норм - вирішення спору без повного та всебічного дослідження всіх обставин, що мають істотне значення для правильного розгляду справи, по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог, вказуючи лише на обставини, які стали підставою для донарахування відповідних грошових зобов`язань й їх самостійну сплату позивачами.

Письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не надходило.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, касаційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Судами встановлено, що 15 листопада 2013 року між Слов`янською міською радою (орендодавцем) та гр. ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 (орендарі) укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавцем надано, а орендарями прийнято в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землю житлової та громадянської забудови, що використовується в комерційних цілях та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; об`єктом оренди є земельна ділянка з кадастровим номером 1414100000:01-005:0669, загальною площею 0,0915 га, в тому числі 0,0275 га - капітальні одноповерхові забудови, 0,0332 га - під проїздами, проходами, площадками), 0,0025 га - під зеленими насадженнями, 0,0283 га - інші. Відповідно до пункту 5 даного Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 352957,68 грн. (385,75 грн. за м.кв.). Договір укладено терміном на п`ять років. Орендна плата вноситься орендарями у грошовій формі у розмірі 5 % від грошової оцінки землі, що складає 17647,88 грн. (19,29 грн. за 1 м.кв.). Зазначений договір зареєстрований у відділі державної реєстрації речових прав на нерухоме майно РС Слов`янського міськрайонного управління, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 15 листопада 2013 року за №12858295.

30 червня 2016 року Інспекцією прийнято податкові повідомлення-рішення:

№94861-1304, яким ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 12188,54 грн.;

№105355-1304, яким ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2015 рік у розмірі 8505,61 грн.;

№105356-1304, яким ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2014 рік у розмірі 6809,94 грн.;

№94705-1304, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 12188,54 грн.;

№105351-1304, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2015 рік у розмірі 8505,61 грн.;

№105351-1304, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2014 рік у розмірі 6809,94грн.

Незгода із цими рішеннями стала підставою для звернення позивачів до суду із цим позовом.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд дійшов висновку про таке.

Зі змісту Земельного кодексу України та Закону України від 6 жовтня 1998 року №161-XIV «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон « 161-XIV) вбачається, що користування землею в Україні є платним.

ПК України відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України, - це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Справляння плати за землю, в тому числі і орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу XIII ПК України.

Як визначено пунктом 288.1 статті 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Водночас, як установлено пунктом 289.1 статті 289 ПК України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Наступним пунктом вказаної статті визначено, що Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року.

На момент спірних відносин механізм визначення нормативної грошової оцінки земель був врегульований Порядком нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженим спільним наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук від 27 січня 2006 року №18/15/21/11.

Пунктом 3.1 цього Порядку визначено, що в основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель.

Згідно з пунктом 3.5 Порядку коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), враховує відносну прибутковість видів економічної діяльності.

Відповідно до пункту 2-1 Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №213 від 23 березня 1995 року, дані за результатами проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, що видається територіальним органом Держземагентства за місцезнаходженням земельної ділянки у строк, що не перевищує семи робочих днів з дати надходження відповідної заяви.

Зміст наведених положень дає підстави для висновку про те, що розмір орендної плати для земель, нормативну грошову оцінку яких проведено, визначається виходячи з такої грошової оцінки з урахуванням умов договору оренди (у разі перебування земельної ділянки у користуванні платника) та законодавчо установленого мінімального розміру. Саме Держгеокадастр законодавчо наділений повноваженнями для встановлення величини коефіцієнту індексації та подальшого інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що згідно витягу відділу Держземагентсва у м. Слов`янську Донецької області від 18 серпня 2014 року №23/1322 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 1414100000:01-005:0669 розмір такої встановлювався, зокрема, у відповідності до рішень Слов`янської міської ради №5-ХІV-23 від 19 квітня 2000 року та №28-ХІХ-23 від 25 квітня 2001 року й становив 352957,68 грн., а також згідно рішення Слов`янської міської ради від 12 липня 2013 року №9-XLV-6 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Слов`янська», згідно якої становив 544791 грн.

Визначення контролюючим органом позивачам суми зобов`язань із орендної плати за землю на 2014 рік здійснювалося виходячи з нормативної грошової оцінки землі, встановленої рішенням Слов`янської міської ради від 12 липня 2013 року №9-XLV-6 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Слов`янська».

Водночас, як встановлено в ході судового розгляду, 14 березня та 22 липня 2014 року орган місцевого самоврядування своїми рішеннями №109-LХ-6 та №11-LXIV-6 призупинив до 31 грудня 2014 року дію рішення від 12 липня 2013 року №9-XLV-6 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Слов`янська», а тому, за висновком судів, з квітня по грудень 2014 року контролюючий орган при визначенні податкових зобов`язань із орендної плати за землю за 2014 рік був зобов`язаний застосовувати показники нормативної грошової оцінки землі, встановлені саме рішеннями Слов`янської міської ради №5-ХІV-23 від 19 квітня 2000 року та №28-ХІХ-23 від 25 квітня 2001 року, які, зокрема, становили 352957,68 грн.

Такі встановлені обставини у справі стали підставою для часткового задоволення позовних вимог та визнання протиправними й скасування податкових повідомлень-рішень від 30 червня 2016 року №105352-1304 та №105356-1304 в частині визначення кожним суми податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2014 рік у розмірі по 1798,49 грн.

Нормативне тлумачення норм податкового закону, що регулюють відносини справляння плати за землю, в контексті змісту фактичних обставин справи дає підстави вважати, що суди попередніх інстанцій правильно застосували відповідні положення матеріального права.

Наведені у касаційній скарзі доводи Інспекції фактично лише зводяться до зазначення обставин самостійної сплати позивачами податкових зобов`язань із орендної плати за землю за 2014 рік, що, однак, не свідчить про законність визначення їх розміру контролюючим органом й, як наслідок, неможливість захисту орендарями свого порушеного права у судовому порядку. Посилань же на помилковість позиції судів, що стала підставою для часткового задоволення позову, у касаційній скарзі не наведено.

У відповідності до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи наведене, мотиви касаційної скарги, Верховний Суд не вбачає підстав для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та задоволення вимог касаційної скарги.

Щодо позовних вимог, у задоволенні яких було відмовлено судом першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, то в цій частині рішення судів, враховуючи положення частини першої статті 341 КАС України, касаційним судом не переглядаються, адже не оскаржуються відповідачем.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 КАС, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Слов`янської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва І.А. Гончарова