Постанова

від 07.12.2023 по справі 904/4872/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2023 року м.Дніпро Справа № 904/4872/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чус О.В. - доповідач,

судді: Коваль Л.А., Чередко А.Є.

розглянувши в порядку с письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОТРАНСФЕР" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2023 (суддя Юзіков С.Г.,) у справі № 904/4872/22

за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОТРАНСФЕР"

про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОТРАНСФЕР" в якому просило суд стягнути з Відповідача завдані збитки в порядку регресу в розмірі 158 964,46грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2023 у даній справі позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОТРАНСФЕР" на користь Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" 158 964,46 грн. збитків, 2 481,00 грн. судового збору.

Не погодившись з зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОТРАНСФЕР", звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: зупинити дію оскаржуваного рішення; скасувати рішення Господарського суду та прийняти нове рішення про відмову в задоволені позову.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що відповідач дійсно є власником транспортного засобу "RENAULT PREMIUM 440DCI", проте станом на 08.12.2019 року (дата настання ДТП) не володів ним, оскільки 25.10.2019 року відповідач призупинив фінансово-господарську діяльність ТОВ «Автотрансфер», про що було подано заяву до Головного управління статистики в Дніпропетровській області (копія в додатках). Оскільки господарська діяльність була призупинена, у штаті працівників не існувало, фінансова звітність була припинена.

Більш того 15.11.2019 року між відповідачем та ФОП Сомойленко О.В. було укладено договір позики автомобіля "RENAULT PREMIUM 440DCI" д.н.з. № НОМЕР_1 строком до 15.06.2020 року ( копія договору в додатках), за яким авто було передано у фактичне володіння ФОП Сомойленко О.В.

За таких обставин позивач мав би звернутися до ФОП Самойленко О.В. або до водія ОСОБА_1 із позовними вимогами.

Матеріалами справи не підтверджено наявність трудових відносин між водієм ОСОБА_1 та відповідачем, його допит не проводився, а в матеріалах справи про адміністративне правопорушення № 548/2583/19 за яких водія ОСОБА_1 було визнано винним із його пояснення вбачається у графі місце роботи запис «водій» і не вказано про будь які відносини до ТОВ «Автотрансфер» (копія в додатках).

Таким чином посилання позивача на те, що саме відповідач має відшкодувати завдану шкоду як особа, яка є роботодавцем особи, яка визнана винної у ДТП, є безпідставними і судом першої інстанції невірно було встановлено фактичного володільця транспортного засобу спричинившим дтп.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення по справі №904/4872/22 від 24.02.2023 року залишити без змін.

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2023 у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Коваль Л.А., Чередко А.Є

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.10.2023 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОТРАНСФЕР" про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2023 у справі № 904/4872/22. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОТРАНСФЕР" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2023 у справі № 904/4872/22. Зупинено дію оскаржуваного рішення на час розгляду апеляційної скарги. Призначено розгляд апеляційної скарги у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

Дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.02.2016 ПрАТ "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" (Страховик) та ТОВ "Сканія Кредит Україна" (Страхувальник) уклали Договір добровільного страхування надземних транспортних засобів (КАСКО) № 06/02-069407 (далі Договір), за п. 5 якого об`єктом страхування є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечить чинному законодавству України і пов`язанні з володінням, та/або користуванням, та/або розпорядженням транспортним засобом (надалі ТЗ), визначеним у Додатку № 1 до цього Договору.

Цей Договір укладається строком на 4 (чотири) роки включно, починаючи із дати його підписання сторонами. Якщо сторони до кінця даного строку не заявили про його припинення, цей Договір автоматично продовжується на наступні 4 (чотири) роки включно (п. 13 Договору).

Відповідно до підп. 20.3.3 п. 20.3. Договору Страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку протягом 30 (тридцяти) робочих днів після надання Страхувальником всіх необхідних документів, що підтверджують факт настання страхового випадку та розмір збитку скласти страховий акт та здійснити виплату страхового відшкодування.

Згідно з Додатком 1 до Договору, Позивач застрахував напівпричіп "SCHMITZ sko24/4-13/4", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , Лізингоодержувач ТОВ "Молочна компанія "ГАЛИЧИНА".

Як вбачається з матеріалів справи, 08.12.2019 о 15:10 год. на автодорозі Київ-Довжанський 234 км, ОСОБА_1 - водій ТОВ "Автотрансфер", керував транспортним засобом "RENAULT PREMIUM 440DCI", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом "SAMRO CD", державний номер НОМЕР_3 та допустив зіткнення з транспортним засобом "SCANIA", державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , з напівпричепом "SCHMITZ sko24/4-13/4", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська 23.01.2020 виніс постанову в справі № 548/2583/19, в якій визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та наклав на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

11.12.2019 Лізингоотримувач застрахованого транспортного засобу напівпричепу "SCHMITZ sko24/4-13/4", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 звернувся до Позивача із заявою про настання події (КАСКО), у заяві визначено, що страхове відшкодування виплатити ТОВ "Шмітц Карголуб Україна".

06.03.2020 ТОВ "ЕАК Фаворит" надав звіт № 17341 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, так, відповідно до ремонтної калькуляції № 17341 від 06.03.2020, доданої до звіту, вартість ремонту становить 162 422,28 грн.

За рахунком на передоплату № 2000030 від 03.01.2020 вартість відновлювального ремонту, напівпричепу "SCHMITZ sko24/4-13/4", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 163 881,77 грн.

Відповідно до платіжного доручення № ЗР036913 від 08.04.2020 з призначенням платежу: "Відшкод. Зг. страх. Акту № 190000272131 від 03.04.20 Рем SCHMITZАА1359ХІ, Рах. 2000030 від 03.01.2020, ТОВ "МК"ГАЛИЧИНА 200001 без ПДВ", Позивач перерахував ТОВ "Шміц Каргобул Україна" грошові кошти в розмірі 158 964,46 грн.

За твердженням Позивача, останній направив Відповідачеві претензію № 12070/ІНС від 18.07.2022 про відшкодування шкоди в порядку регресу, в якій вимагав здійснити виплату страхового відшкодування в розмірі 158 964,46 грн. Відповідач залишив без відповіді та виконання претензію Позивача.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Предметом доказування у справі є обґрунтованість вимог Позивача до Відповідача про виплату страхового відшкодування, за пошкоджений внаслідок ДТП транспортний засіб.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України "Про страхування" передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

За загальними правилом, закріпленим у ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.

Згідно з нормою ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття особа, яка завдала шкоду та особа, яка відповідає за шкоду. За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 Цивільного кодексу України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Приписи ч. 2 ст. 1187 ЦК України встановлюють особливого суб`єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, - таким суб`єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Не є таким суб`єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Зазначений висновок узгоджується і з нормою ч. 1 ст. 1172 ЦК України та ч. 2 ст. 1187 ЦК України.

За приписами ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Законом закріплено обов`язковість укладення договору страхування цивільно-правової відповідальності (полісу) юридичними та фізичними особами, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Відповідно до частин 1, 4 статті 21 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України. У разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно зі статтею 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Як вірно встановив суд першої інстанції, позивач виплатив ТОВ "Шміц Каргобул Україна" страхове відшкодування у розмірі 158 964,46 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №ЗР036913 від 08.04.2020

Матеріалами справи, зокрема чинною постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська 23.01.2020 у справі № 548/2583/19 визнано ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що станом на дату спірної ДТП джерело підвищеної небезпеки "RENAULT PREMIUM 440DCI", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом "SAMRO CD", державний номер НОМЕР_3 Автомобіль перебував у власності відповідача.

Згідно з постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська 23.01.2020 у справі № 548/2583/19 особою, винною у скоєнні ДТП, є ОСОБА_1 , якого було притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, за ст. 124 КУпАП. При цьому, у вступній частині даної постанови зазначено, що ОСОБА_1 працює водієм у Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОТРАНСФЕР".

Таким чином, твердження скаржника щодо того, що матеріалами справи не підтверджено наявність трудових відносин між водієм ОСОБА_1 та відповідачем відхиляються колегією суддів, як такі, що встановлені постановою у справі про адміністративне правопорушення, що не скасована у встановленому порядку.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОТРАНСФЕР" є належним відповідачем у даній справі та правильно дійшов до вірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача в порядку регресу виплаченого страхового відшкодування в сумі 158 964,46грн.

Щодо поданих додаткових доказів до апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із ч.8 ст.80 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до правового висновку щодо застосування статей 80, 269 ГПК України, викладеного Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку - позивача).

Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен письмово обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає (правова позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, наведена у постанові від 16.06.2021 у справі № 915/2222/19).

Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач не повідомляв суд про неможливість надання заяви про призупинення діяльності, договір позики, акти прийому та повернення транспортного засобу, пояснення, що були виготовлені (створені) задовго до прийняття судом оскаржуваного рішення.

Варто зазначити й про те, що сам скаржник не вказує, що перешкоджало йому для своєчасного подання їх до суду першої інстанції.

Відповідач не обгрунтував які обставини позбавили його можливості подати їх до суду першої інстанції та заявити клопотання про визнання поважними причин пропуску, визначеного процесуальним кодексом строку для подання доказів та встановлення додаткового строку для їх подання в порядку ч. 5 ст. 80 ГПК України.

Разом з тим, заявник взагалі не намагався здійснити відповідні дії, будучи обізнаним про існування таких доказів, як і не повідомляв письмово суд про неможливість подання цих доказів у встановлений законом строк з об`єктивних причин, як це передбачено ч. 4 ст. 80 ГПК України.

Доказів неможливості звернення до суду з відповідними клопотаннями, до яких було б долучено вищезгадані докази, в розумні строки та поважності причин із зволіканням скаржником суду не надано.

Відтак, відповідачем і не доведено винятковості випадку неможливості отримання доказів, які останній намагається наразі долучити на стадії апеляційного перегляду справи, під час розгляду справи в суді першої інстанції, з урахуванням того, що у сторін, які зацікавлені в позитивному вирішенні справи на свою користь, не було перешкод в представленні суду усіх доказів, які, як вони вважають, підтверджують обґрунтованість їх вимог та заперечень.

Враховуючи все вищевикладене, апелянт не дотримався чітко встановленого процесуальним законодавством порядку подання додаткових доказів в суді апеляційної інстанції, що, як наслідок, виключає вчинення судом апеляційної інстанції процесуальних дій щодо долучення та надання оцінки таким доказам (аналогічна позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 904/3582/18, від 04.04.2019 у справі № 918/329/18).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішені суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.

З урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення місцевого господарського суду у даній справі слід залишити без змін.

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 282 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОТРАНСФЕР" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2023 у справі №904/4872/22 залишити без задоволення.

Поновити дію рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2023 у справі №904/4872/22, яка була зупинена ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.10.2023.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2023 у справі №904/4872/22 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОТРАНСФЕР".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя Л.А. Коваль

Суддя А.Є. Чередко