Рішення

від 07.12.2023 по справі 904/5106/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2023м. ДніпроСправа № 904/5106/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєва Е.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справу за позовом Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (50026, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, ідентифікаційний код 00191000) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод промислових мастил" (53042, Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Надеждівка, вул. Степова, буд. 2Д, ідентифікаційний код 36721756) про стягнення 106 104,16 грн. збитків завданих внаслідок порушення обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом №52-16/754 від 13.09.2023 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод промислових мастил" 106 104,16 грн. збитків завданих внаслідок порушення обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки №2019/п/ОМТС/1393 від 02.12.2019 позивачем повністю виконано зобов`язання по оплаті коштів за поставлений відповідачем товар згідно умов договору, а саме за:

- рахунком-фактурою №З 30121 від 05.01.2021 та видатковою накладною №З 30121 від 05.01.2021, на загальну суму 40 050,72 грн., де сума ПДВ становить 6 675,12 грн.;

- рахунком-фактурою №З 20221 від 04.02.2021 та видатковою накладною №З 20221 від 04.02.2021, на загальну суму 41 496,00 грн., де сума ПДВ становить 6 916,00 грн.;

- рахунком-фактурою №З 60221 від 16.02.2021 та видатковою накладною №З 60221 від 16.02.2021, на загальну суму 113 151,60 грн., де сума ПДВ становить 18 858,60 грн.;

- рахунком-фактурою №З 50221 від 16.02.2021 та видатковою накладною №З 50221 від 16.02.2021, на загальну суму 56 640,00 грн., де сума ПДВ становить 9 440,00 грн.;

- рахунком-фактурою №З 50421 від 09.04.2021 та видатковою накладною №З 50421 від 09.04.2021, на загальну суму 23 760,00 грн., де сума ПДВ становить 3 960,00 грн.;

- рахунком-фактурою №З 30521 від 12.05.2021 та видатковою накладною №З 30521 від 12.05.2021, на загальну суму 4 765,20 грн., де сума ПДВ становить 794,20 грн.;

- рахунком-фактурою №З 40521 від 12.05.2021 та видатковою накладною №З 40521 від 12.05.2021, на загальну суму 46 807,20 грн., де сума ПДВ становить 7 801,20 грн.;

- рахунком-фактурою №З 40621 від 11.06.2021 та видатковою накладною №З 40621 від 11.06.2021, на загальну суму 37 065,60 грн., де сума ПДВ становить 6 177,60 грн.;

- рахунком-фактурою №З 10721 від 09.07.2021 та видатковою накладною №З 10721 від 09.07.2021, на загальну суму 58 159,62 грн., де сума ПДВ становить 9 693,27 грн.;

- рахунком-фактурою №З 10821 від 04.08.2021 та видатковою накладною №З 10821 від 04.08.2021, на загальну суму 78 913,62 грн., де сума ПДВ становить 13 152,27 грн.;

- рахунком-фактурою №З 10921 від 08.09.2021 та видатковою накладною №З 10921 від 08.09.2021, на загальну суму 78 633,00 грн., де сума ПДВ становить 13 105,50 грн.

Однак, відповідачем податкові накладні за поставлений товар не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних:

- №3 від 05.01.2021 на суму в розмірі 40 050,72 грн. (в т.ч. ПДВ 6 675,12 грн.);

- №2 від 04.02.2021 на суму в розмірі 41 496,00 грн. (в т.ч. ПДВ 6 916,00 грн.);

- №6 від 16.02.2021 на суму в розмірі 113 151,60 грн. (в т.ч. ПДВ 18 858,60 грн.);

- №7 від 16.02.2021 на суму в розмірі 56 640,00 грн. (в т.ч. ПДВ 9 440,00 грн.);

- №5 від 09.04.2021 на суму в розмірі 23 760,00 грн. (в т.ч. ПДВ 3 960,00 грн.);

- №3 від 12.05.2021 на суму в розмірі 4 765,20 грн. (в т.ч. ПДВ 794,20 грн.);

- №4 від 12.05.2021 на суму в розмірі 46 807,20 грн. (в т.ч. ПДВ 7 801,20 грн.);

- №3 від 11.06.2021 на суму в розмірі 57 182,40 грн. (в т.ч. ПДВ 9 530,40 грн.);

- №4 від 11.06.2021 на суму в розмірі 37 065,60 грн. (в т.ч. ПДВ 6 177,60 грн.);

- №1 від 09.07.2021 на суму в розмірі 58 159,62 грн. (в т.ч. ПДВ 9 693,27 грн.);

- №1 від 04.08.2021 на суму в розмірі 78 913,62 грн. (в т.ч. ПДВ 13 152,27 грн.);

- №1 від 08.09.2021 на суму в розмірі 78 633,00 грн. (в т.ч. ПДВ 13 105,50 грн.),

що є порушенням вимог договору поставки №2019/п/ОМТС/1393 від 02.12.2019, Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/5106/23, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

На електрону пошту суду 19.10.2023 надійшла заява керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод промислових мастил" Бабаніна Вадима Володимировича про зупинення провадження у справі на підставі п.3 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України. Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 є єдиним керівником підприємства, який уповноважений на представництво. 24.02.2022 ОСОБА_1 мобілізований на військову службу, яку проходить до теперішнього часу. За характером служби ОСОБА_1 задіяний у режимі 24/7, перебуває у відрядженнях, тому не може здійснювати керівництво підприємства, представництво у судових органів.

За допомогою системи "Електронний суд" позивачем 20.10.2023 до суду подані заперечення на заяву про зупинення провадження у справі в яких позивач зазначає, що враховуючи те, що стороною по справі №904/5106/23 є юридична особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод промислових мастил", а заяву подано її керівником, який не є стороною по справі, заява про зупинення провадження у справі, на підставі п.3 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, не підлягає задоволенню.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.2023 відмовлено у задоволенні заяви керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод промислових мастил" Бабаніна Вадима Володимировича про зупинення провадження у справі на підставі п.3 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач письмовий відзив на позов не надав, про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі №904/5106/23 відповідач повідомлявся належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.2023, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

02 грудня 2019 року між Акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод промислових мастил" (далі відповідач, постачальник) укладено договір поставки №2019/п/ОМТС/1393 (далі - договір) відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язався передати у власність покупцю товар згідно Додатків-Специфікацій за цінами, що є звичайними, справедливими, ринковими, а покупець зобов`язався прийняти зазначений товар та сплатити його вартість на умовах, передбачених договором.

Згідно з п. 2.1 договору детальна інформація про кількість та якість товару міститься у Додатках-Специфікаціях. Специфікації на товар, оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін, складають невід`ємну частину договору. За згодою сторін у Специфікаціях можуть бути зазначені додаткові відомості про товар, а також інші умови виникнення та виконання зобов`язань за договором.

Ціна товару складає грошову суму, виражену в національній валюти України, вказану у Специфікації на відповідний товар (п. 4.1 договору).

Пунктом 6.1 договору передбачено, що постачальник надає покупцеві на товар, що поставляється відповідно до договору, такі документи як рахунки-фактури на товар: сертифікат якості; податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умов щодо реєстрації в порядку визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, тa зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних. У випадку попередньої оплати, податкові накладні надаються у 3-денний строк з моменту здійснення передоплати; копію витягу з реєстру платника податку на додану вартість/копія свідоцтва про реєстрацію платника єдиного податку; видаткові накладні.

Відповідно до п.6.3 договору, зобов`язання постачальника щодо поставки товару вважаються виконаними після надання постачальником документів, зазначених у п.6.1 договору.

На виконання умов договору постачальником здійснено поставку товару на загальну суму 636 624,96 грн., в т.ч. ПДВ 106 104,16 грн., а саме:

- за видатковою накладною №З 30121 від 05.01.2021 на суму 40 050,72 грн. (в т.ч. ПДВ 6 675,12грн.). На підставі рахунку-фактури №З 30121 від 05.01.2021 покупець сплатив постачальнику 40 050,72 грн. (в т.ч. ПДВ 6 675,12грн.), що підтверджується платіжним дорученням №9801441 від 16.03.2021. Для формування податкових зобов`язань з ПДВ, відповідачем виписано податкову накладну №3 від 05.01.2021 на суму 40 050,72грн. (в т.ч. ПДВ 6 675,12грн.);

- за видатковою накладною №З 20221 від 04.02.2021 на суму 41 496,00 грн. (в т.ч. ПДВ 6 916,00 грн.), на підставі рахунку-фактури №З 20221 від 04.02.2021 покупець сплатив постачальнику 41 496,00 грн. (в т.ч. ПДВ 6 916,00 грн.), що підтверджується платіжною інструкцією №9801612 від 05.04.2021. Для формування податкових зобов`язань з ПДВ, відповідачем виписано податкову накладну №2 від 04.02.2021 на суму 41 496,00 грн. (в т.ч. ПДВ 6 916,00 грн.);

- за видатковою накладною №З 60221 від 16.02.2021 на суму 113 151,60 грн. (в т.ч. ПДВ 18 858,60 грн.). На підставі рахунку-фактури №З 60221 від 16.02.2021 покупець сплатив постачальнику 113 151,60 грн. (в т.ч. ПДВ 18 858,60 грн.), що підтверджується платіжним дорученням №9803080 від 23.04.2021. Для формування податкових зобов`язань з ПДВ, відповідачем виписано податкову накладну №6 від 16.02.2021 на суму 113 151,60 грн. (в т.ч. ПДВ 18 858,60грн.);

- за видатковою накладною №З 50221 від 16.02.2021 на суму 56 640,00 грн. (в т.ч. ПДВ 9 440,00 грн.). На підставі рахунку-фактури №З 50221 від 16.02.2021 покупець сплатив постачальнику 56 640,00 грн. (в т.ч. ПДВ 9 440,00 грн.), що підтверджується платіжним дорученням №9803081 від 23.04.2021. Для формування податкових зобов`язань з ПДВ, відповідачем виписано податкову накладну №7 від 16.02.2021 на суму 56 640,00 грн. (в т.ч. ПДВ 9 440,00 грн.);

- за видатковою накладною №З 50421 від 09.04.2021 на суму 23 760,00 грн. (в т.ч. ПДВ 3 960,00грн.). На підставі рахунку-фактури №З 50421 від 09.04.2021 покупець сплатив постачальнику 23 760,00 грн. (в т.ч. ПДВ 3 960,00 грн.), що підтверджується платіжним дорученням №9991167 від 08.06.2021. Для формування податкових зобов`язань з ПДВ, відповідачем виписано податкову накладну №5 від 09.04.2021 на суму 23 760,00 грн. (в т.ч. ПДВ 3 960,00грн.);

- за видатковою накладною №З 30521 від 12.05.2021 на суму 4 765,20 грн. (в т.ч. ПДВ 794,20 грн.). На підставі рахунку-фактури №З 30521 від 12.05.2021 покупець сплатив постачальнику 4 765,20 грн. (в т.ч. ПДВ. 794,20 грн.), що підтверджується платіжним дорученням № 9992648 від 14.07.2021. Для формування податкових зобов`язань з ПДВ, відповідачем виписано податкову накладну №3 від 12.05.2021 на суму 4 765,20 грн. (в т.ч. ПДВ 794,20 грн.);

- за видатковою накладною №З 40521 від 12.05.2021 на суму 46 807,20 грн. (в т.ч. ПДВ 7 801,20 грн.). На підставі рахунку-фактури №З 40521 від 12.05.2021 покупець сплатив постачальнику 46 807,20 грн. (в т.ч. ПДВ 7 801,20 грн.), що підтверджується платіжним дорученням № 9992649 від 14.07.2021. Для формування податкових зобов`язань з ПДВ, відповідачем виписано податкову накладну №4 від 12.05.2021 на суму 46 807,20 грн. (в т.ч. ПДВ 7 801,20 грн.);

- за видатковою накладною №З 30621 від 11.06.2021 на суму 57 182,40 грн. (в т.ч. ПДВ 9 530,40 грн.). На підставі рахунку-фактури №З 30621 від 11.06.2021 покупець сплатив постачальнику 57 182,40 грн. (в т.ч. ПДВ 9 530,40 грн.), що підтверджується платіжним дорученням №9994279 від 10.08.2021. Для формування податкових зобов`язань з ПДВ, відповідачем виписано податкову накладну №3 від 11.06.2021 на суму 57 182,40 грн. (в т.ч. ПДВ 9 530,40 грн.);

- за видатковою накладною №З 40621 від 11.06.2021 на суму 37 065,60 грн. (в т.ч. ПДВ 6 177,60 грн.). На підставі рахунку-фактури №З 40621 від 11.06.2021 покупець сплатив постачальнику 37 065,60 грн. (в т.ч. ПДВ 6 177,60 грн.), що підтверджується платіжним дорученням №9994280 від 10.08.2021. Для формування податкових зобов`язань з ПДВ, відповідачем виписано податкову накладну №4 від 11.06.2021 на суму 37 065,60 грн. (в т.ч. ПДВ 6 177,60 грн.);

- за видатковою накладною №З 10721 від 09.07.2021 на суму 58 159,62 грн. (в т.ч. ПДВ 9 693,27 грн.). На підставі рахунку-фактури №З 10721 від 09.07.2021 покупець сплатив постачальнику 58 159,62 грн. (в т.ч. ПДВ 9 693,27 грн.), що підтверджується платіжними дорученнями №9095806 від 07.09.2021, №9996923 від 23.09.2021. Для формування податкових зобов`язань з ПДВ, відповідачем виписано податкову накладну №1 від 09.07.2021 на суму 58 159,62 грн. (в т.ч. ПДВ 9 693,27 грн.);

- за видатковою накладною №З 10821 від 04.08.2021 на суму 78 913,62 грн. (ПДВ 13 152,27 грн.). На підставі рахунку-фактури №З 10821 від 04.08.2021 покупець сплатив постачальнику 78 913,62 грн. (в т.ч. ПДВ 13 152,27 грн.), що підтверджується платіжними дорученнями №0997696 від 08.10.2021, №9997922 від 13.10.2021. Для формування податкових зобов`язань з ПДВ. Відповідачем виписано податкову накладну №1 від 04.08.2021 на суму 78 913,62 грн. (в т.ч. ПДВ 13 152,27 грн.);

- за видатковою накладною №З 10921 від 08.09.2021 на суму 78 633,00 грн. (в т. ПДВ 13 105,50 грн.). На підставі рахунку-фактури №З 10921 від 08.09.2021 покупець сплатив постачальнику 78 633,00 грн. (в т.ч. ПДВ 13 105,50 грн.), що підтверджується платіжними дорученнями №9909515 від 15.11.2021, №9999690 від 17.11.2021. Для формування податкових зобов`язань з ПДВ, відповідачем виписано податкову накладну №1 від 08.09.2021 на суму 78 633,00 грн. (в т.ч. ПДВ 13 105,50 грн.).

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру податкових накладних від 11.09.2023 №674759, відповідачем не зареєстровано податкові накладні №3 від 05.01.2021 на суму 40 050,72грн. (в т.ч. ПДВ 6 675,12грн.); №2 від 04.02.2021 на суму 41 496,00грн. (в т.ч. ПДВ 6916,00грн.); №6 від 16.02.2021 на суму 113 151,60грн. (в т.ч. ПДВ 18 858,60грн.); №7 від 16.02.2021 на суму 56 640,00грн. (в т.ч. ПДВ 9 440,00грн.), №5 від 09.04.2021 на суму 23 760,00грн. (в т.ч. ПДВ 3 960,00грн.); №3 від 12.05.2021 на суму 4 765,20грн. (в т.ч. ПДВ 794,20грн.); №4 від 12.05.2021 на суму 46 807,20грн. (в т.ч. ПДВ 7 801,20грн.); №3 від 11.06.2021 на суму 57 182,40грн. (в т.ч. ПДВ 9 530,40грн.); №4 від 11.06.2021 на суму 37 065,60грн. (в т.ч. ПДВ 6 177,60грн.); №1 від 09.07.2021 на суму 58 159,62грн. (в т.ч. ПДВ 9 693,27грн.); №1 від 04.08.2021 на суму 78 913,62грн. (в т.ч. ПДВ 13 152,27грн.); №1 від 08.09.2021 на суму 78 633,00грн. (в т.ч. ПДВ 13 105,50 грн.) та, відповідно, порушено п.6.1. договору.

Згідно з підпунктом 8.6.1 пункту 8.6 договору, постачальник зобов`язаний відшкодувати у повному обсязі всі збитки в частині не визнаного ПДВ у зв`язку з порушенням порядку виписки (реєстрації) податкової накладної, в разі якщо це призвело до позбавлення покупця права на податковий кредит.

Станом день прийняття рішення відповідач не надав суду доказів виконання зобов`язання з реєстрації податкових накладних, що і стало причиною виникнення спору.

Предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з наявністю підстав для стягнення з відповідача заявленої позивачем суми збитків. З урахуванням предмета позову для висновку щодо збитків предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з наявністю в діях/бездіяльності відповідача повного складу господарського правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положеннями статті 173 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об`єктів інтелектуальної власності та інших дій суб`єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Статтею 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Підставою для відшкодування збитків, відповідно до частини 1 статті 611 Цивільного кодексу та статті 224 Господарського кодексу України, є порушення зобов`язання.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

При цьому, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Тобто, твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, враховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем.

У свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу (пункт 37 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 918/219/17).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 73, частина 1 статті 74, частина 1 статті 76, частина 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 1 Наказу Міністерства фінансів України № 1307 від 31.12.2015 "Про затверджені форми податкової накладної та порядку заповнення податкової накладної" (далі - Наказ № 1307), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Платник податку має право зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкові накладних на суму податку, обчислену за формулою, зазначеною у пункті 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України і пункті 9 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постанова Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 569, або обчислену відповідно до пункту 200-1.9 статті 200-1 II України (пункт 3 Наказу № 1307).

Пунктом 5 Наказу № 1307 визначено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань постачальника (продавця), крім випадків, передбачених Податковим кодексом України та цим порядком.

Згідно з пунктом 3 Наказу № 1307, усі податкові накладні, у тому числі накладні, особливості заповнення, викладені в пунктах 9-15 та 19 цього Порядку, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових наклад і у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та за формою, чинною на день такої реєстрації.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (абзац 1 пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до абзацу 1 пункту 187.1. статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Відповідно до абзацу 14 та 15 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Згідно з пунктом 14.1.181 статті 181 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними.

Відповідно, лише зареєстрована в Єдиному реєстрі податкова накладна є підставою для формування податкового кредиту.

Таким чином, наведеними нормами Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними суми податку можуть бути віднесені покупцем товарів/послуг до складу податкового кредиту.

Статтею 201 Податкового кодексу України встановлено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

З огляду на вказані положення норм матеріального права, Об`єднаною Палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 07.06.2023 у справі № 916/334/22 викладено наступний правий висновок, який в силу вимог частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України враховуються господарським судом при розгляді даної справи.

Так, Верховний Суд зазначив, що факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов`язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни.

За результатами здійсненої відповідачем поставки товарів позивачу та оформлення відповідної видаткової накладної, у відповідності до вищевказаних положень Податкового кодексу України, відповідач був зобов`язаний скласти та подати на реєстрацію в ЄРПН податкову накладну датою відвантаження товару або датою зарахування коштів від покупця, як оплата товарів, що підлягали постачанню (у разі здійснення попередньої оплати за товар).

Сума ПДВ, яку позивач сплатив відповідачу у складі оплати поставленого останнім товару, мали бути додані позивачем до складу податкового кредиту у відповідному звітному періоді згідно із встановленим податковим законодавством порядком.

Відповідач встановленого Податковим кодексом України обов`язку щодо реєстрації податкової накладної не виконав.

Доказів на підтвердження реєстрації відповідачем податкових накладних в ЄРПН щодо поставки (оплати) товару матеріали справи не містять.

З наведеного вбачається, що такі порушення відповідача позбавили позивача права включити суму ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 106 104,16 грн., тобто позивач поніс збитки.

При цьому, хоча обов`язок виконавця послуги зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку в публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем послуги, невиконання такого обов`язку фактично завдало відповідачеві збитків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18).

Відтак, має місце прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення суми ПДВ до податкового кредиту позивачем та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21.

Крім того, згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17, при порушенні контрагентом (продавцем) за договором обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних належним способом захисту для заявника (покупця) може бути звернення до суду з позовом про відшкодування завданих збитків.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що у даному випадку наявний прямий причинно-наслідковий зв`язок між допущеним відповідачем порушенням вимог Податкового кодексу України щодо своєчасного складення та реєстрації податкової накладної та відсутністю у позивача можливості включити суму ПДВ до податкового кредиту, а також, відповідно, зменшити податкове зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Тобто, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

Отже, наявні підстави для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 106 104,16 грн. збитків, завданих внаслідок порушення зобов`язання щодо реєстрації податкових накладних

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у сумі 2 684,00 грн.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод промислових мастил" про стягнення 106 104,16 грн. збитків завданих внаслідок порушення обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод промислових мастил" (53042, Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Надеждівка, вул. Степова, буд. 2Д, ідентифікаційний код 36721756) на користь Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (50026, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, ідентифікаційний код 00191000) 106 104,16 грн. збитків завданих внаслідок порушення обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних та 2 684,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Е.М. Бондарєв