Рішення

від 04.12.2023 по справі 904/4802/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2023м. ДніпроСправа № 904/4802/23

за позовом ОСОБА_1 , м. Дніпро

до Приватного підприємства "Інфорт", м. Дніпро

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, м. Дніпро

про визнання припиненими трудових відносин

Суддя Ярошенко В.І.

Секретар судового засідання Бублич А.В.

Представники:

позивачка: Федоренко Є.О.

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився.

ПРОЦЕДУРА

ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства "Інфорт", в якому просить суд припинити з 15.02.2023 трудові відносини між Приватним підприємством "ІНФОРТ" та директором ПП "ІНФОРТ" Федоренко Євгенією Олександрівною на підставі с. 38 КЗпП України з внесенням відповідних даних у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Ухвалою суду від 06.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 11.10.2023.

25.09.2023 від Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради надійшов відзив на позовну заяву

Ухвалою суду від 11.10.2023 відкладено підготовче засідання до 07.11.2023.

Ухвалою суду від 07.11.2023 закрито підготовче провадження. Справу призначено до розгляду в засіданні на 04.12.2023.

В судове засідання 04.12.2023 представник відповідача не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Третя особа подала клопотання про розгляд справи без участі його представника.

В ході судового засідання 04.12.2023 розглянуто справу по суті, встановлено обставини справи та досліджено наявні у матеріалах справи докази.

В судовому засіданні 04.12.2023 у нарадчій кімнаті ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України з оформленням вступної та резолютивної частин.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача викладена у позовній заяві

В обгрунтування позовних вимог, позивачка зазначає, що у січні 2023 року вона вирішила припинити трудові відносини з відповідачем, втративши матеріальну, економічну та будь-яку іншу зацікавленість у продовженні виконання обов`язків директора.

Єдиним учасником відповідача, який володіє часткою у розмірі 100 % статутного капіталу, є громадянка України ОСОБА_2 .

Відповідно до статуту відповідача, призначення та звільнення директора відноситься до виключної компетенції зборів учасників.

Позивач, як керівник, на виконання вимог ст.38 КЗпП України, здійснив усі залежні від нього заходи з метою належного та своєчасного повідомлення учасника відповідача про свої наміри щодо звільнення.

Крім того, позивачка зазначає, що не має фактичної можливості письмово повідомити єдиного учасника Товариства ( ОСОБА_2 ) про свій намір звільнитися шляхом направлення за місцем її проживання відповідної заяви поштовим листом з описом вкладення, а учасник Товариства ( ОСОБА_2 ) не може отримати таке повідомлення та прийняти рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про переобрання одноосібного виконавчого органу товариства, оформлене до вимог чинного законодавства України, яке необхідне для державної реєстрації внесення змін про юридичну особу в Реєстр.

Позиція відповідача

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов.

Позиція третьої особи

Третя особа просить врахувати положення пункту 13 частини 2 статті 9 Закону «Про державну реєстрацію» відповідно до якого відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта, інформація для здійснення зв`язку з керівником юридичної особи (телефон та/або адреса електронної пошти)), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

Тому, внесення зміни до відомостей про юридичну особу які містяться в Єдиному державному реєстрі не зазначивши нового керівника юридичної особи чинним законодавством України не передбачено.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань учасником (засновником) Товариства є ОСОБА_2 , розмір частки в статутному капіталі - 350 000 грн, адреса АДРЕСА_1 .

Пунктом 1.2 статуту Товариства передбачено, що останнє засноване засноване на основі приватної власності фізичної особи з метою отримання прибутку. Вперше підприємство зареєстроване 25 березня 2004 року. Останню державну реєстрацію змін до установчих документів проведено державним реєстратором виконавчого комітету Краснолуцької міської ради Луганської області 09 серпня 2012 року, номер запису 13801050014000684, (ідентифікаційний код юридичної особи 32815520), як приватне підприємство, відповідно до Господарського кодексу України, Законів України "Про власність" діє на підставі Статуту, законодавчих та нормативних актів України.

Наказом № 2 від 08.02.2016 ОСОБА_1 було призначено на посаду директора Товариства.

30.01.2023 ОСОБА_1 на відому адресу місцезнаходження ПП «ІНФОРТ» у м. Дніпро (м. Дніпро, вул. Вінокурова, будинок 1, офіс 113) надіслала заяву про звільнення з посади директора, у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю та умов трудового договору.

Відповідь до цього часу не отримала.

Позивачка також зазначає, що немає фактичної можливості письмово повідомити єдиного учасника Товариства ( ОСОБА_2 ) про свій намір звільнитися шляхом направлення за місцем її проживання відповідної заяви поштовим листом з описом вкладення, а учасник Товариства ( ОСОБА_2 ) не може отримати таке повідомлення та прийняти рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про переобрання одноосібного виконавчого органу товариства, оскільки відповідно до діючого законодавства направлення поштової кореспонденції за місцем реєстрації засновника ПП «ІНФОРТ» - ОСОБА_3 з 2014 року не можливо, оскільки АТ Укрпошта припинила обслуговувати клієнтів на тимчасово окупованих територіях України.

Також, позивачка зазначила, що звернулася до Індустріального відділення поліції із заявою «Про розшук особи, що безвісно відсутня». З наміром, в разі її розшуку, звернутися безпосередньо до неї з вимогою виконати передбачені законом дії щодо припинення повноважень ОСОБА_1 як директора ПП «ІНФОРТ».

Однак, звернення до уповноважених органів щодо розшуку засновника ПП «ІНФОРТ» результатів не дали.

Таким чином, у зв`язку з відсутністю будь-яких контактів із засновником ПП «ІНФОРТ» - ОСОБА_2 , неможливістю встановити її місцеперебування, позивачка не може застосувати встановлений статутом та законодавством порядок припинення трудових відносин з ПП «ІНФОРТ» наслідком якого буде внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо виключення даних про ОСОБА_1 як директора ПП «ІНФОРТ».

Вищезазначені обставини і стали причиною звернення позивачки до суду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо підсудності суд зазначає наступне:

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України) регулює усі трудові відносини, які виникають між працівниками та юридичними особами. Проте, положення даних законів не врегульовують відносини виконавчого органу товариства та засновників, які врегульовані статтею 99 ЦК України.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (тобто розірвання з ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення їх повноваженнями на управління товариством або позбавлення таких повноважень на управління товариством. Хоч такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

Таким чином, норми трудового законодавства не розповсюджуються на спори між виконавчими органами товариства та самими товариствами, а є корпоративними, отже повинні розглядатися у порядку господарського судочинства.

Правова позиція щодо підсудності спору про звільнення керівника товариства в порядку господарського судочинства викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 145/1885/15-ц (провадження № 14-613 цс18), від 19.02.2020 по справі № 145/166/18, від 10.04.2019 у справі № 510/456/17.

Щодо визнання припиненими трудових відносин

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Як встановлено у ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Кожен суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 38 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Відповідно до ч. 1 статті 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Згідно з ч. 1, 2 та 4 статті 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.

Відповідно до ч. 1-3 статті 99 Цивільного кодексу України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Так, питання щодо звільнення директора вирішується тільки за рішенням зборів учасників, тому позивач як директор товариства не має самостійних повноважень щодо вирішення питань про своє звільнення з посади директора.

Відповідно до частин 2, 3 статті 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.

Процедура звільнення за ініціативою працівника визначена ст. 38 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 30, 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", відповідно до яких праву директора на звільнення за власним бажанням кореспондує обов`язок учасників товариства розглянути заяву директора про звільнення.

Судом було встановлено, що позивачем дотримано приписи законодавства щодо порядку скликання загальних зборів учасників товариства, що передбачено статтею 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та Статутом, а також порядку звільнення з посади за власним бажанням, що передбачений статтею 38 КЗпП України.

Однак, до цього часу заява позивача про звільнення зборами учасників відповідача у встановленому порядку не розглянута, рішення про звільнення не прийнято.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Конституційний Суд України у Рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначав, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Написання позивачем заяви про звільнення за власним бажанням та надісланні її Товариству свідчать про те, що позивачем дотримана процедура звільнення із займаної посади директора товариства.

Згідно з трудовим законодавством України керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні.

Разом з тим, особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства.

У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема, через неможливість проведення загальних зборів одноосібного учасника Товариства, місцем реєстрації якого є тимчасово окупована територія України і фактично встановити зв`язок з таким учасником неможливо, керівнику із метою захисту свої прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими.

Подібна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 520/11437/16-ц, у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року, у справі № 758/1861/18).

Докази звільнення ОСОБА_1 з посади директора ПП «Інфорт» та, відповідно, прийняття рішення зборами учасників товариства та внесення змін до відомостей про юридичну особу про зміну керівника, у т.ч. станом на час звернення до суду та розгляду справи по суті Господарським судом Дніпропетровської області, у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Суд вважає, що обраний позивачкою спосіб захисту його порушеного права - визнання трудових відносин з відповідачем припиненими є цілком правомірним, оскільки позивачкою вичерпано процедурні можливості реалізувати своє право на припинення трудових відносин з Товариством.

Водночас у позовній заяві позивачка просить визнати припиненими трудові відносини з відповідачем з 15.02.2023.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги до відповідача про визнання припиненими трудових відносин ОСОБА_1 з Приватним підприємством «Інфорт», у зв`язку зі звільненням з посади директора за власним бажанням на підставі частини першої статті 38 КЗпП України є обґрунтованими та правомірними, відповідачем не спростовані, а отже позов підлягає частковому задоволенню, без вказівки на дату припинення повноважень, оскільки повноваження позивачки на посаді директора будуть припинені з моменту набрання рішенням законної сили.

Відповідно до пункту 13 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі, зокрема, містяться відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», у тому числі щодо зобов`язання вчинення реєстраційних дій.

Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги) (стаття 173 ГПК України).

Згідно ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального куодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Так, в постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18 зроблено в тому числі висновок про те, що повноваження директора як посадової особи законодавець пов`язує із моментом внесення відповідного запису до ЄДРПОУ.

Таким чином, суд вважає, що процедура звільнення директора із займаної посади внаслідок припинення трудових відносин з підприємством за рішенням суду має супроводжуватись виключенням директора з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 684 грн покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 114, 129, 165, 178, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Припинити трудові відносини між Приватним підприємством "ІНФОРТ" (49017, м. Дніпро, вул. Вінокурова, буд. 1, оф. 113) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на підставі статті 38 Кодекс законів про працю України з дня набрання рішенням суду законної сили, із внесенням відповідних даних у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Стягнути з Приватного підприємства "ІНФОРТ" (49017, м. Дніпро, вул. Вінокурова, буд. 1, оф. 113) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 2 684 грн витрат із сплати судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 07.12.2023

Суддя В.І. Ярошенко