Ухвала

від 06.12.2023 по справі 910/18310/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

06.12.2023Справа № 910/18310/23

Суддя Картавцева Ю.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Шериф-пульт 023" про видачу судового наказу

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шериф-пульт 023" звернулось до Господарського суду міста Києва з заявою при видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентал-павер" заборгованості згідно Договору про надання послуг за допомогою технічних засобів охорони №11945631 від 02.08.2021 у сумі 5 100,00 грн.

Статтею 149 ГПК України передбачено, що заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для подання позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Так, боржником за заявою про видачу судового наказу є ТОВ «Рентал-павер», місцезнаходженням якого є наступна адреса: Київська обл., м. Ірпінь, вул. Українська, 91.

Разом з тим, в обґрунтування подання заяви про видачу судового наказу до Господарського суду міста Києва заявник посилається на ч. 3 ст. 30 ГПК України, а також правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові № 911/2390/18 від 16.02.2021, оскільки приміщення за яким надаються послуги за договором №11945631 від 02.08.2021 знаходиться за адресою м. Київ, вул. Ракетна, 24, секція 1/3, приміщення 562.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі №911/2390/18 зазначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 Господарського процесуального кодексу України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми частини третьої статті 30 ГПК України. Велика Палата Верховного Суду не відступила від висновку, викладеного Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постанові від 16 травня 2018 року у справі N 640/16548/16-ц, про те, що позов про стягнення орендної плати за користування нерухомим майном належить до позовів, які виникають з приводу нерухомого майна.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постанові від 16.05.2018 у справі № 640/16548/16-ц указав на те, що до позовів, які виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про право власності на таке майно; право володіння і користування ним (стаття 358 Цивільного кодексу України); поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 цього Кодексу); поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 цього Кодексу); право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди, тощо; визнання правочину з нерухомістю недійсним; звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Водночас, ТОВ "Шериф-пульт 023" звернулось з вимогою про стягнення з ТОВ «Рентал-павер» 5 100,00 грн згідно Договору про надання послуг за допомогою технічних засобів охорони №11945631 від 02.08.2021, які хоч і надавались у місті Києві, однак, з урахуванням позиції Верховного Суду не є такими, що виникли з приводу нерухомого майна.

Таким чином, підстави для застосування ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України, на яку посилається заявник, і розгляду заяви за правилами виключної підсудності Господарським судом міста Києва у даному випадку відсутні. Інших підстав для розгляду справи Господарським судом міста Києва заявник не зазначає.

Частиною 1 статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи.

Як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресою місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентал-павер" є: 08200, Київська обл., місто Ірпінь, вулиця Українська, будинок 91

Таким чином, з огляду на наведене, заява про видачу судового наказу у справі № 910/18310/23 підлягає розгляду господарським судом за місцезнаходженням боржника, а саме Господарським судом Київської області.

Згідно з ч. 4 ст. 152 Господарського процесуального кодексу суддя з метою визначення підсудності не пізніше наступного дня з дня отримання заяви про видачу судового наказу перевіряє зазначене у заяві місцезнаходження боржника за відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань..

Якщо за результатами розгляду отриманих судом відомостей про місцезнаходження боржника буде встановлено, що заява про видачу судового наказу не підсудна цьому суду, суд не пізніше десяти днів з дня надходження заяви постановляє ухвалу про передачу заяви про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами за підсудністю (ч. 5 ст. 152 ГПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 31 ГПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Шериф-пульт 023" про видачу судового наказу підлягають переданню на розгляд Господарського суду Київської області.

На підставі викладеного та керуючись ст. 31, ч. 5 ст. 152, ч. 2 ст. 232, ст.ст. 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Шериф-пульт 023" про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентал-павер" заборгованості згідно Договору про надання послуг за допомогою технічних засобів охорони №11945631 від 02.08.2021 у сумі 5 100,00 грн передати на розгляд Господарського суду Київської області.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Ю.В. Картавцева