Ухвала

від 28.11.2023 по справі 910/12689/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

28.11.2023Справа № 910/12689/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Крисько О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №910/12689/23

За позовом Акціонерного товариства "Банк Січ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Рент Плюс"

до ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про стягнення 5469,17 доларів США

Представники учасників справи:

від позивача: Чернюк В.В.;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: Садовнік В.В.;

від відповідача-3: Ніколаєвська К.В., Козінцева Є.В.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Банк Січ" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Рент Плюс" (далі - відповідач-1) до ОСОБА_1 (далі - відповідач-2) та до ОСОБА_2 (далі - відповідач-3) про стягнення 5469,17 доларів США.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач на підставі договору №218/15 від 31.08.2015 про заміну боржника у зобов`язані та переведення боргу, неналежним чином виконує взяті на себе зобов`язання за кредитним договором №36/13 від 25.04.2013, зобов`язання за яким забезпечені договорами поруки №220-1/15 від 31.08.2015 з відповідачем-2 та №327/15 від 02.12.2015 з відповідачем-3, у зв`язку з чим позивачем заявлено до солідарного стягнення заборгованість за кредитом у розмірі 5469,17 доларів США.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2023 відкрито провадження у справі №910/12689/23 та, оскільки справа малозначна, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.

14.09.2023 року через відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-3 позовні вимоги не визнає та заперечує підписання зі сторони ОСОБА_2 договору поруки №327/15 від 02.12.2015 для забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором №36/13 від 25.04.2013 року.

Цього ж дня, через відділ діловодства суду від відповідача-3 надійшло клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи, яке обґрунтоване необхідністю дослідження підпису ОСОБА_2 на договорі поруки №327/15 від 02.12.2015 за для встановлення дійсних обставин справи.

18.08.2023 року через відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 позовні вимоги вважає не обґрунтованими у зв`язку з припиненням договору поруки на підставі приписів статті 559 Цивільного кодексу України, оскільки банк протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явив вимоги до поручителя, тобто відповідача-2.

20.09.2023 року через відділ діловодства суду надійшли відповіді на відзиви відповідачів, в яких позивач звертає увагу на те, що відповідач-3 не спростував своєї обізнаності із існуванням заборгованості за кредитними договором №36/13 від 25.04.2013 року, так як власноруч підписувала договір №218/15 від 31.08.2015 про заміну боржника у зобов`язанні та переведення боргу, а тому заперечує щодо призначення у справі почеркознавчої експертизи. Крім того, наголошує на тому, що умовами укладеного договору поруки сторонами погоджений спеціальний строк позовної давності тривалістю 5 років, а тому заперечує щодо застосування строків позовної давності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 призначено судове засідання у справі на 17.10.2023.

У судовому засіданні 17.10.2023 суд у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про зобов`язання позивача надати оригінал договору поруки №327/15 від 02.12.2015, укладеного між Акціонерним товариством «Банк Січ» та ОСОБА_2 та оголошено перерву у судовому засіданні до 14.11.2023.

06.11.2023 року через відділ діловодства суду від відповідача-3 надійшло уточнене клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи, за яким відповідач-3 уточнив питання, роз`яснення яких, на його думку, потребують висновку експерта.

06.11.2023 року через відділ діловодства суду від відповідача-3 надійшло клопотання про витребування у позивача оригіналу кредитного договору №36/13 з усіма доповненнями, додатковими договорами та додатками до нього та оригіналу договору №218/15 від 31.08.2018 року про заміну боржника у зобов`язанні та переведення боргу.

Судове засідання призначене на 14.11.2023 не відбулося, у зв`язку із оголошенням повітряної тривоги у м. Києві, відтак ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 призначено судове засідання у справі на 28.11.2023.

У судове засідання з`явилися представники позивача, відповідача 2 та 3, надали свої пояснення по суті поданих клопотань та заяв.

У свою чергу, відповідач-1 у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час, місце та дату розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач-1 був належним чином повідомлений про розгляд даної справи і не надав суду доказів наявності поважних причин неявки в судове засідання, суд керуючись приписами статті 202 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе проводити судове засідання за його відсутності.

У судовому засіданні заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, виклад обставин, якими позивач та відповідачі 2, 3 обґрунтовують вимоги та заперечення щодо позовних вимог, з урахуванням наданих доказів суд дійшов таких висновків.

Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України).

Стаття 13 Господарського процесуального кодексу України унормовує, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно частини 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

Право на справедливий судовий розгляд, що гарантується Статтею 6 §1, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Белеш та інші проти Чеської Республіки").

Суд завжди займав визначне місце, забезпечуючи право на справедливий суд (Рішення Європейського суду з прав людини у справах "Ейрі проти Ірландії" та "Станєв проти Болгарії"). Ця гарантія є "одним з основних принципів будь-якого демократичного суспільства, відповідно до Конвенції" (Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Претто та інші проти Італії").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Клінік дез Акація та інші проти Франції" вказано, що сторонам повинна бути надана можливість повідомити будь-які докази, необхідні для успіху справи.

У статті 14 Міжнародного пакту про політичні та громадянські права, який ратифіковано Указом №2148-VIII від 19.10.1973 Президії Верховної Ради Української РСР, кожен має право при визначенні його прав і обов`язків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.

У рішенні №15-рп/2004 від 02.11.2004 Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Проте, з огляду на правила вирішення спору у порядку спрощеного позовного провадження, повне та всебічне з`ясування всіх обставин справи, які входять в предмет доказування у розглядуваному спорі, та справедливе вирішення спору не вбачається за можливе без проведення підготовчого провадження.

За приписами частини 6 статті 250 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд вирішив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі. У такому випадку повернення до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не допускається.

Згідно статті 181 Господарського процесуального кодексу України, для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.

З огляду на необхідність встановлення дійсних обставин щодо укладення між Акціонерним товариством «Банк Січ» та ОСОБА_2 договору поруки №327/15 від 02.12.2015 року задля встановлення наявності або відсутності грошових зобов`язань у поручителя перед кредитором, проте вчинення таких дій в рамках розгляду даного спору в порядку спрощеного провадження є унеможливленим в силу закріплених у Господарському процесуальному кодексі України особливостей спрощеного провадження, суд з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду судом всіх обставин, які мають істотне значення для вирішення спору, та забезпечення сторонам можливості реалізувати свої права, передбачені господарським процесуальним законом, керуючись закріпленим у ст. 13 Господарського процесуального кодексу України принципом диспозитивності, вважає за необхідне здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.

При цьому, судом враховано, що до з`ясування кола питань, як належить вирішити суду при ухваленні рішення, зокрема, належить наявність обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються (п.1 ч.1 ст. 237 ГПК України).

Згідно частини 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд, зокрема, вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста; вирішує заяви та клопотання учасників справи; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Як вбачається з матеріалів справи та слідує із пояснень сторін, відповідач-3 заперечує факт підписання договору поруки №327/15 від 02.12.2015 року з позивачем за умовами якого поручитель солідарно відповідає в повному обсязі за своєчасне та повне виконання позичальником зобов`язання за кредитним договором №36/13 від 25.04.2013 року, договором про заміну боржника у зобов`язанні та переведення боргу №218/15 від 31.08.2015 року, а тому наголошує на необхідності призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про зобов`язання ОСОБА_2 надати вільні зразки власного підпису, які знаходяться в оригіналах документів не пов`язаних з місцем роботи з наближеним за часом виконання до дати спірного договору у кількості 10 - 15 експериментальних підписів.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 1.3 глави 1 розділу І Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.1998, для проведення досліджень орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), повинен(на) надати експерту вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (цифрових записів, підпису) особи, яка підлягає ідентифікації. Вільними зразками є рукописні тексти, рукописні записи (літерні та цифрові), підписи, достовірно виконані певною особою до відкриття кримінального провадження, провадження у справах про адміністративні правопорушення, цивільних, адміністративних чи господарських справах і не пов`язані з їх обставинами; умовно-вільними є зразки почерку та (або) підпису, виконані певною особою до відкриття провадження у справі, але пов`язані з обставинами цієї справи або виконані після відкриття провадження у справі та є як пов`язаними зі справою, так і не пов`язаними з її обставинами; експериментальні зразки почерку та (або) підпису, що виконані за завданням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), у зв`язку з призначенням такої експертизи.

Керуючись статтями 2, 3, 13, 14, 80, 81, 177, 181, 182, 183, 202, 234, 247, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Здійснювати розгляд справи №910/12689/23 за правилами загального позовного провадження.

2. Призначити підготовче засідання у справі на 12.12.23 о 12:30 год. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44- Б, зал №13.

3. Повідомити учасників справи про дату, час та місце розгляду справи. У відповідності до ст. 60 ГПК України сторонам надати документи, що підтверджують повноваження представників учасників справи.

4. Зобов`язати ОСОБА_2 надати вільні зразки власного підпису, які знаходяться в оригіналах документів не пов`язаних з місцем роботи з наближеним за часом виконання до дати договору поруки №327/15 від 02.12.2015 року.

5. Звернути увагу учасників справи на те, що копії письмових доказів, які подаються повинні бути оформлені у відповідності до вимог ч. 4 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України та п. 5.26 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (Вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163-2020).

6. Повідомити учасників справи, що інформація по справі, що розглядається, доступна на офіційному веб - порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://court.gov.ua/fair/ та на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/.

7. Згідно ч. 1 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення. Дана ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Повний текст ухвали складено та підписано 07.12.2023

Суддя Т.В. Васильченко