Рішення

від 06.12.2023 по справі 910/14428/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.12.2023Справа № 910/14428/23

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Центр Глобальних Повідомлень Україна"доВсеукраїнського Союзу Єврейських Громадських Організацій «Об`єднана Єврейська Община України»простягнення 20 183,00 грн Суддя Підченко Ю.О.Представники сторін:

без виклику.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр Глобальних Повідомлень Україна" (далі також - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Всеукраїнського Союзу Єврейських Громадських Організацій "Об`єднана Єврейська Община України" (далі також - відповідач) про стягнення 16 098,56 грн боргу, 3 630,20 грн пені, 219,03 відсотків річних та 235,21 інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його обов`язків за договором про надання послуг № 07-08/14-162 від 07.08.2014.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 18.09.2023 відкрито провадження у справі № 910/14428/23, вирішено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Керуючись ч. 2 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України (далі також - ГПК України) та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд також враховує припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги те, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

При цьому, суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Так, ухвала суду була надіслана за адресою відповідача, яка вказана у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Крім того, суд зауважує, що ухвала суду про відкриття провадження у даній справі була офіційно оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень - на сайті за посиланням https://reyestr.court.gov.ua, а також знаходяться у вільному доступі в мережі Інтернет на інших відповідних веб-сайтах.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи фактичних даних, ухвалу про відкриття провадження у справі представник відповідача отримав 26.09.2023.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України та ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подав до суду відзиву на позов, відповідних клопотань про продовження процесуальних строків, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище припису ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.08.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр Глобальних Повідомлень Україна» (як виконавцем) та Всеукраїнським Союзом Єврейських Громадських Організацій «Об`єднана Єврейська Община України» (як замовником) було укладено договір № 07-08/14-162 про надання послуг (далі також - договір) відповідно до умов якого виконавець на замовлення замовника, бере на себе зобов`язання у порядку та на умовах, визначених цим договором та додатками до нього, надавати замовнику послуги виконавця на комерційній основі, детальний перелік та вартість яких викладено у Додатку № 2 до цього договору, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги.

Згідно з пунктом 4.1 договору (в редакції Додаткової угоди № 2 до Договору від 15.06.2016) ціна договору складається із вартості послуг, наданих виконавцем та прийнятих замовником протягом строку дії цього договору, що підтверджується Актами здачі-приймання наданих послуг, підписаними сторонами в рамках виконання цього договору.

Відповідно до пункту 4.10 договору, здача-приймання наданих виконавцем послуг за кожний розрахунковий період здійснюється сторонами за Актом здачі-приймання наданих послуг у відповідності до форми, наведеної в Додатку № 6.

Пунктом 4.5 договору встановлено, що замовник зобов`язується до 20-го числа місяця, що передує розрахунковому періоду, здійснити оплату щомісячних платежів, які вказані у пп. 4.2.2.1 - 4.2.2.2 договору.

Відповідно до пп. 4.2.2.1-4.2.2.2 п. 4.2.2 договору, на щомісячній основі оплачується: Абонентська плата по кожному активованому Короткому номеру/Короткому номеру з префіксом; щомісячна вартість цілодобової технічної підтримки Інформаційно-сервісного центру виконавця.

Пунктом 4.6 договору визначено, що замовник зобов`язується здійснити авансовий платіж у відповідності до виставленого рахунку у строк до 20-го числа місяця, що передує розрахунковому періоду, але в будь-якому разі не пізніше останнього числа місяця, що передує розрахунковому періоду.

Згідно з пунктом 1.12 договору під «розрахунковим періодом» мається на увазі період з 00:00:0 1-го дня календарного місяця до 23:59:59 останнього дня календарного місяця (за київським часом), якщо Сторони письмово недомовились про інше.

Як стверджує позивач, на виконання умов договору він надав послуги доступу до контенту з використанням Короткого номеру (надалі - Послуги). Послуги були надані відповідачеві належним чином та в повному обсязі, жодних претензій щодо якості та/або обсягу наданих послуг від відповідача не надходило.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, як наголошує позивач, що відповідач свої зобов`язання в частині оплати послуг не виконав, а саме не було сплачено послуги за березень 2023 року на суму 5 993,55 грн з ПДВ та за квітень 2023 року на суму 10 105,01 грн з ПДВ.

Відповідач відзив на позов не надав, викладених у позовній заяві доводів не спростував.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов до висновку, що останній за своєю правовою природою є договором надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підтвердження факту надання позивачем та отримання відповідачем послуг на суму 16 098,56 грн позивач посилається на таке.

Відповідно до підпункту 4 пункту 39 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 року за № 295 (далі - Правила), оператор зобов`язаний вести достовірний облік телекомунікаційних послуг, що надаються споживачеві, зберігати записи про надані послуги протягом строку позовної давності, визначеного законом. Відповідно до підпункту 20 пункту 39 Правил, оператор зобов`язаний використовувати автоматизовані системи розрахунків за послуги, які мають документ про відповідність технічним вимогам та/або вимогам інших нормативно-правових актів у сфері телекомунікацій.

Позивач у своїй діяльності використовує автоматизовану систему розрахунків - CSG WHOLESALE BUSINESS MANAGEMENT SOLUTION (WBMS), яка включена до Переліку технічних засобів, які можуть застосовуватися в телекомунікаційних мережах загального користування України. Даний перелік розміщено на офіційному веб-сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв`язку, у розділі «Сертифікація технічних засобів телекомунікацій», за посиланням - https://nkrzi.gov.ua/index.php?r=site/indexpg=76languaqe=uk.

У системі розрахунків CSG WHOLESALE BUSINESS MANAGEMENT SOLUTION (WBMS), яку використовує позивач (далі - Автоматизована система позивача), було відображено надання відповідачеві впродовж розрахункових періодів, за які наявна заборгованість, послуг на загальну суму 16 098,56 грн відповідно до умов договору.

Таким чином, інформація, відображена у системі розрахунків позивача, підтверджує факт надання позивачем та отримання відповідачем послуг у розрахункові періоди з березня 2023 року по квітень 2023 року на загальну суму 16 098,56 грн.

Крім того, надання позивачем та отримання відповідачем послуг за договором впродовж розрахункових періодів, за які наявна заборгованість, підтверджується Актами здачі-приймання наданих послуг, які було сформовано та направлено позивачем відповідачу, а саме:

- Акт здачі-приймання наданих послуг № УД- 23001132 від 31.03.2023;

- Акт здачі-приймання наданих послуг № УД-23001510 від 30.04.2023.

Відповідно до пункту 4.9 договору кожний Акт здачі-приймання наданих послуг повинен бути датований останнім днем розрахункового періоду. Один підписаний уповноваженою особою та завірений печаткою Замовника примірник кожного Акту здачі-приймання наданих послуг повинен бути повернутий виконавцю до 20 (двадцятого) числа місяця (включно), наступного за розрахунковим періодом.

З наявних у матеріалах справи фактичних даних вбачається, відповідачем не було підписано одержані Акти здачі-приймання наданих послуг та не було подано письмової відмови від їх підписання.

Отже, наявність обов`язку відповідача щодо сплати заборгованості у розмірі 16 098,56 грн підтверджується матеріалами справи та не була спростована відповідачем, зокрема, останнім не надано суду доказів оплати наданих послуг на вказану суму, у зв`язку з чим позов в частині стягнення основного боргу підлягає задоволенню в повному обсязі.

Окрім наведеного розміру заборгованості позивачем заявлено до стягнення 235,21 грн інфляційних втрат та 219,03 грн 3% річних.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, судом встановлено, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним, а позовні вимоги про стягнення 3% річних на суму 219,03 грн підлягають задоволенню.

Стосовно заявленого до стягнення розміру інфляційних втрат суд вважає за необхідне наголосити на такому.

Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України № 11/1-5/73 від 13.02.2009 також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997, відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався.

Таким чином, інфляційні втрати мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає пункту 6 Наказу Держкомстату № 265 від 27.07.2007 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін", відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

Необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Перевіривши розрахунок позивача по інфляційним втратам та періоди, по яким заявлено інфляційне нарахуванням з урахуванням зазначеної практики Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог про стягнення інфляційних втрат на суму 6,53 грн, оскільки під час розрахунку позивачем не були враховані показники дефляції.

Стосовно заявленої до стягнення пені в розмірі 3 630,20 грн суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У п. 6.3. договору передбачено, що у разі прострочення замовником оплати вартості наданих виконавцем послуг, за цим договором, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від несплаченої в строк суми за кожен день такого прострочення.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що обґрунтований розмір пені за вказаний позивачем період нарахування становить 3 555,38 грн, а позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню на вказану суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов та не спростував твердження позивача про наявність порушення зобов`язань за договором поставки.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на сторони пропорційно до розміру задоволених вимог згідно з вимогами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Глобальних Повідомлень Україна" задовольнити частково.

2. Стягнути з Всеукраїнського Союзу Єврейських Громадських Організацій «Об`єднана Єврейська Община України» (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 28; код ЄДРПОУ 21661668) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Глобальних Повідомлень Україна" (04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8; код ЄДРПОУ 34487322) заборгованість в розмірі 16 098,56 грн, 3% річних в розмірі 219,03 грн, інфляційні втрати в розмірі 6,53 грн, пеню в розмірі 3 555,38 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 643,63 грн. Видати наказ.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 06.12.2023 року.

Суддя Ю.О.Підченко