Рішення

від 05.12.2023 по справі 910/14872/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.12.2023Справа № 910/14872/23Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., за участю секретаря судового засідання Камнєвої У.Є., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Руф Профіль Групп"

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення 2 527 200,00 грн,

за участю представників:

від позивача - Стогов В.С.,

від відповідача - не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Руф Профіль Групп" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 2 527 200,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав своїх грошових зобов`язань за договором поставки від 10.03.2023 № 53-124-01-23-19597.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.10.2023.

До Господарського суду міста Києва 12.10.2023 від відповідача надійшов відзив, в якому заперечено вимоги повністю з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість.

В підготовчому засіданні 17.10.2023 оголошено перерву до 21.11.2023.

Позивачем 23.10.2023 подано відповідь на відзив, якою заперечено аргументи відповідача.

За результатами підготовчого засідання 21.11.2023 суд прийняв рішення про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 05.12.2023.

У судове засідання 05.12.2023 з`явився представник позивача та надав пояснення по суті спору. Представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

У судовому засіданні 05.12.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Сторонами у справі 10.03.2023 укладено договір поставки № 53-124-01-23-19597, відповідно до пункту 1.1. якого позивач зобов`язався поставити і передати у власність відповідачу товар, а останній - прийняти і оплатити його вартість.

Відповідно до пункту 1.2. договору предметом поставки по даному договору є товар: 44210000-5 згідно ДК 021:2015 - Конструкції та їх частини.

Згідно з пунктом 4.1. договору та специфікації №1 ціна товару по договору становить 2 527 200,00 грн (з ПДВ).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини першої статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивач поставив відповідачу листи сталеві оцинковані з полімерним покриттям, що підтверджується видатковими накладними від 16.03.2023 № 224 на суму 1 298 916,00 грн та від 21.03.2023 № 238 на суму 1 228 284,00 грн.

Відповідно до пункту 5.1. договору від 10.03.2023 №53-124-01-23-19597 оплату за поставлений товар відповідач здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом 60 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатний товар згідно СОУ НАЕК 038:2021 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії».

Судом установлено, що продукція поставлена позивачем за договором №53-124-01-23 19597 від 10.03.2023 пройшла вхідний контроль та на неї було оформлено ярлики на придатну продукцію від 22.03.2023 № Я-5-035-24 та від 24.03.2023 № Я-5-037-24.

Отже, відповідач був зобов`язаний перерахувати грошові кошти у якості оплати за придбаний товар до 24.05.2023.

Поряд з цим, відповідач не здійснив оплату за товар, а тому за ним обліковується заборгованість у розмірі 2 527 200,00 грн.

Матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем вказаної суми заборгованості.

Судом встановлено, що строк оплати товару за договором є таким, що настав.

У відзиві відповідач не заперечує наявність вказаного позивачем боргу за договором поставки від 10.03.2023 № 53-124-01-23-19597, натомість посилається на важке фінансове становище, яке утворилось в результаті військової агресії.

Суд зазначає, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Тобто, в даному випадку сторона повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі №922/2475/21.

Слід зауважити, що відповідач посилається на скрутне фінансове становище, як триваюче з посиланням на звітні сукупні доходи 2022 року. При цьому, договір був укладений вже в 2023 році, а тому відповідач був вже обізнаний про такий фінансовий стан підприємства та мав передбачити ризики, укладаючи спірний договір з позивачем.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 2 527 200,00 грн є правомірною і підлягає задоволенню повністю.

Стосовно вимоги відповідача про відстрочення виконання рішення суду на один рік, суд зазначає наступне.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Покладені в основу даної заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду твердження по суті зводяться до відсутності коштів для виконання своїх зобов`язань та введення в Україні воєнного стану.

Введення в Україні воєнного стану, складне фінансове становище заявника, відсутність достатніх коштів, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, на переконання суду не є підставою для надання відстрочки виконання судового рішення.

Суд, з урахуванням дотримання справедливого балансу між відповідачем та позивачем і можливістю тимчасового обмеження його права на законне сподівання отримати кошти, вважає, що наведені відповідачем обставини не є такими, що істотно ускладнюють негайне виконання рішення про стягнення грошових коштів.

Таким чином, враховуючи матеріальні інтереси сторін, фінансовий стан відповідача, ступінь його вини у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, суд дійшов висновку про відмову у відстроченні виконання рішення суду.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтею статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240, статтею 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (ідентифікаційний код 24584661, 01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Руф Профіль Групп" (ідентифікаційний код 40172470, 61157, м. Харків, вул. Олександра Шпейєра, 66) 2 527 200 грн основного боргу та 30 326,40 грн витрат зі сплати судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст складено: 07.12.2023.

Суддя Т.Ю. Кирилюк