Рішення

від 07.12.2023 по справі 910/13776/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.12.2023Справа № 910/13776/23

Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши без виклику сторін у порядку спрощеного позовного провадження справу

За позовом Акціонерного товариства "Банк Альянс"

вул. СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ, 50, м. Київ, 04053

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕЗА-ГРУП"

вул. Ревуцького, буд.25, кв.133, м. Київ, 02091

про стягнення 1 027 397,26 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Банк Альянс" (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕЗА-ГРУП" (далі-відповідач) про стягнення 1 027 397,26 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем, як принципалом, зобов`язань в частині виконання умов Договору про надання гарантії №1190-22 від 11.01.2022 у зв`язку з погашенням вимоги бенефіціара - Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (UA-2021-12-03-001273-b).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу надано строк для подання відповіді на відзив.

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

Означену ухвалу, направлено відповідачу на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Поштове відправлення вручено відповідачу 16.09.2023.

Отже відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №910/13776/23 однак своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

11.01.2022 між АТ "БАНК АЛЬЯНС" (банк або гарант) та ТОВ "ІНТЕЗА-ГРУП" (принципал) укладено Договір про надання гарантії №2803-23 (далі - "Договір"), відповідно до п. 1.1 якого за заявою принципала, банк надає на користь бенефіціара гарантію, за якою зобов`язується сплатити бенефіціару на його письмову вимогу грошову суму у разі гарантійного випадку та дотримання умов гарантії та цього Договору.

Сума гарантії складає 750 000,00 грн. (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 1.4 Договору ця гарантія діє з 11.01.2022 по 12.05.2022 включно (далі - строк дії гарантії).

Згідно з п. 3.1 Договору сторонами узгоджено, що після належного виконання принципалом вимог цього Договору, необхідних для надання банком гарантії, оригінал гарантії передається принципалу для подальшого надання ії бенефіціару, якщо інше не передбачено умовами основного зобов`язання та гарантії. Факт отримання оригіналу гарантії підтверджується шляхом надсилання гарантом принципалу та/або бенефіціару електронної форми гарантії №1190-22 засобами електронної пошти на адресу. Принципал підписанням цього Договору підтверджує, що він ознайомлений із формою та текстом гарантії, зауважень не має і гарантує, що не буде мати до банку претензій з цих питань.

Пунктами 3.3, 3.5, 3.6 Договору встановлено, зокрема, що гарантія надається: безвідклична, безумовна. Банк розглядає вимогу бенефіціара із доданими документами протягом строку, зазначеного в гарантії. Протягом 1 (одного) робочого дня від дати отримання вимоги бенефіціара по гарантії, банк письмово повідомляє принципала про отримання такої вимоги та направляє її копію (разом із копіями документів, якими вона супроводжувалась, якщо подання таких документів передбачалось умовами гарантії). Принципал в строк, визначений у письмовій вимозі банку зобов`язаний, зокрема, письмово повідомити банк про виявлені невідповідності у вимозі та у доданих до вимоги бенефіціара документах умовам гарантії.

У разі здійснення виплати з гарантією, гарант повідомляє принципала про здійснений платіж за гарантією у день такої виплати по телефону, електронною поштою або за допомогою інших засобів зв`язку (п. 3.10 Договору).

Відповідно до пункту 3.12 Договору сторони, враховуючи положення ст. 569 Цивільного кодексу України, домовились, що банк має нічим не обмежене право на зворотну вимогу до принципала (регрес) у розмірі всіх сум, сплачених банком за гарантією, процентів, пені та будь-яких витрат (збитків). Достатньою підставою для виникнення зобов`язання принципала відшкодувати вказані кошти (в т.ч витрати, збитки, проценти, пеню тощо) є факт здійснення гарантом платежу на вимогу бенефіціара. Відшкодування має бути здійснено принципалом своєчасно та незалежно від відповідності/невідповідності сплати банком сум за гарантією передбаченому гарантією порядку такої сплати, а також незалежно від факту доведеності бенефіціаром настання гарантійного випадку за гарантією, дійсності вимоги чи відсутності гарантійного випадку за гарантією на бачення принципала.

Згідно з п. 4.2 Договору у разі виплати гарантом грошових сум по гарантії за рахунок інших джерел, ніж сформоване грошове покриття, принципал зобов`язаний відшкодувати гаранту суму відшкодування не пізніше наступного робочого дня після здійснення гарантом платежу за гарантією, якщо інший строк не встановлений у регресній вимозі.

Пунктом 5.3. Договору встановлено, що принципал не може бути звільнений від виконання зобов`язань та/або відповідальності за цим Договором ні при яких обставинах, у тому числі навіть тих, що не залежать від принципала.

Відповідно до п. 6.1 Договору цей Договір є укладений з дня його підписання представниками сторін до діє до повного виконання зобов`язань сторонами по цьому Договору.

Згідно з п. 7.13 Договору сторони дійшли згоди, що місцем виконання будь-яких зобов`язань принципала перед гарантом за цим Договором є місцезнаходження гаранта.

На виконання умов Договору позивач видав гарантію №1190-22 від 11.01.2022 (далі - "Гарантія") на користь бенефіціара - Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України».

Згідно з п. 2 Гарантії ця гарантія застосовується для цілей забезпечення тендерної пропозиції учасника (принципала) процедури закупівлі відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі" (далі - "Закон").

Відповідно до п. 3 Гарантії за цією гарантією гарант безвідклично зобов`язаний сплатити бенефіціару суму гарантії протягом 5 банківських днів після дня отримання гарантом письмової вимоги бенефіціара про сплату суми гарантії (далі - вимога). Вимога надається бенефіціаром на поштову адресу гаранта та повинна бути отримана ним протягом строку дії гарантії. Вимога може бути передана через банк бенефіціара, який підтвердить автентичним SWIFT-повідомленням на SWIFT-адресу гаранта достовірність підписів та печатки бенефіціара (у разі наявності) на вимозі та повноваження особи (осіб), що підписала(и) вимогу. Вимога повинна супроводжуватися копіями документів, засвідчених бенефіціаром та скріплених печаткою бенефіціара (у разі наявності), що підтверджують повноваження особи (осіб), що підписала(и) вимогу. Вимога повинна містити посилання на дату складання/видачі і номер цієї гарантії, а також посилання на одну з таких умов (підстав), що підтверджують невиконання принципалом своїх зобов`язань, передбачених його тендерною пропозицією:

1) відкликання тендерної пропозиції принципалом після закінчення строку її подання, але до того, як сплив строк, протягом якого тендерні пропозиції вважаються дійсними;

2) непідписання договору про закупівлю принципалом, який став переможцем тендеру;

3) ненадання переможцем процедури закупівлі у строк, визначений частиною шостою статті 17 Закону, документів, що підтверджують відсутність підстав, установлених статтею 17 Закону;

4) ненадання переможцем процедури закупівлі забезпечення виконання договору про закупівлю після отримання повідомлення про намір укласти договір про закупівлю, якщо надання такого забезпечення передбачено тендерною документацією.

Бенефіціар (Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України») звернувся до банку з вимогою про сплату забезпечення тендерної пропозиції №ТОВВИХ-22-4137 від 22.04.2022, відповідно до якої просив перерахувати кошти за гарантією №1190-22 від 11.01.2022 у розмірі 750 000,00 грн., у зв`язку із тим, що принципал не виконав зобов`язань, передбачених його тендерною пропозицією, виконання яких забезпечується гарантією, а саме у зв`язку з ненадання переможцем процедури закупівлі у строк, визначений частиною шостою статті 17 Закону, документів, що підтверджують відсутність підстав, установлених статтею 17 Закону.

Відповідно до п. 3.6 Договору гарантії Банк повідомив Принципала про отримання Вимоги шляхом направлення повідомлення за вих. № 21.3/1030 від 29.04.2022 року .

Враховуючи належне представлення вимоги Бенефіціаром, та дотримуючись зобов`язань по Гарантії № 1190-22 від 11.01.2022, AT «БАНК АЛЬЯНС» 10 травня 2022 року сплатило кошти на користь Бенефіціара в розмірі 750 000,00 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією №2.

Звертаючись до суду позивач вказує, що з моменту здійснення оплати на користь Бенефіціара у Банку виникло право регресної вимоги до ТОВ «ІНТЕЗА-ГРУП».

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов`язання за Договором, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 1 027 397,26 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, гарантією.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Господарського кодексу України (далі - ГК України) гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов`язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов`язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

За умовами частини першої та другої статті 561 ЦК України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше.

Відповідно до пп. 7, 8, 9 п. 3 розділу 1 Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою НБУ 15.12.2004 №639 (далі - Положення):

вимога - лист або повідомлення з вимогою до банку-гаранта/банку-контргаранта сплатити кошти за гарантією/контргарантією. Вимога за гарантією складається бенефіціаром і подається у довільній формі, якщо інше не визначено умовами гарантії (у якій має зазначатися, у чому полягає порушення принципалом базових відносин, забезпечених гарантією), або надсилається у формі повідомлення банку-гаранту;

гарантійний випадок - одержання банком-гарантом/банком-контргарантом вимоги бенефіціара, що становить належне представлення, протягом строку дії або до дати закінчення дії гарантії/контргарантії, що свідчить про порушення принципалом базових відносин;

гарантія - спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії.

Таким чином у відносинах за гарантією беруть участь три суб`єкти - гарант, беніфіціар та принципал. Забезпечувальна функція гарантії полягає у тому, що вона (гарантія) забезпечує належне виконання принципалом його обов`язку перед беніфіціаром. Гарантія - це односторонній правочин, змістом якого є обов`язок гаранта сплатити кредитору-беніфіціару грошову суму відповідно до умов гарантій у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією. Тобто гарантія створює зобов`язання тільки для гаранта.

Водночас, оскільки гарант відповідає перед кредитором за порушення основного зобов`язання боржником, законне право вимоги кредитора до гаранта може виникнути лише у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язання боржником.

Відповідно до ст. 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі (ч. 1). До вимоги додаються документи, вказані в гарантії (ч. 2). У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією (ч. 3). Кредитор може пред`явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано (ч. 4). Кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією (ч. 5).

Згідно з ч. 1 ст. 565 ЦК України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.

Відповідно до ст. 569 ЦК України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником (ч. 1). Гарант не має права на зворотну вимогу (регрес) до боржника у разі, якщо сума, сплачена гарантом кредиторові, не відповідає умовам гарантії, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником (ч. 2).

Відповідно до правових висновків Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі №910/16898/19, які є загальними щодо спорів про стягнення боргу за гарантією, враховуючи приписи статей 560, 563, 565 ЦК України, обов`язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією та направлення кредитором гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає. Подібні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 14.11.2019 у справі №910/20326/17, від 18.10.2018 у справі №910/21641/17, від 20.06.2018 у справі №904/9536/17, від 02.03.2018 у справі №910/8297/17.

Отже, укладений між сторонами Договір є договором банківської гарантії.

На виконання умов Договору позивачем було надано принципалу (відповідачу) Гарантію, за умовами якої позивач взяв на себе безвідкличні та безумовні зобов`язання сплатити Бенефіціару (Товариству з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України») суму гарантії (750 000,00 грн.) протягом 5 банківських днів після дня отримання гарантом письмової вимоги бенефіціара про сплату суми гарантії, яка (вимога) повинна супроводжуватися копіями документів, засвідченими бенефіціаром, повинна містити посилання на дату складання/видачі і номер цієї гарантії, а також посилання на одну з умов (підстав), що підтверджують невиконання принципалом своїх зобов`язань, передбачених його тендерною пропозицією.

Бенефіціар звернувся до позивача з вимогою про сплату забезпечення тендерної пропозиції ТОВВИХ-22-4137 від 22.04.2022, відповідно до якої просив перерахувати кошти за Гарантією у розмірі 750 000,00 грн., у зв`язку із тим, що принципал не виконав зобов`язань, передбачених його тендерною пропозицією, виконання яких забезпечується гарантією, а саме у зв`язку з ненадання переможцем процедури закупівлі у строк, визначений частиною шостою статті 17 Закону, документів, що підтверджують відсутність підстав, установлених статтею 17 Закону.

На виконання умов Гарантії та Договору, позивачем було сплачено на користь бенефіціара 750 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №2 від 10.05.2022.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що у п. 4.2 Договору сторони узгодили, що у разі виплати гарантом грошових сум по гарантії за рахунок інших джерел, ніж сформоване грошове покриття, принципал зобов`язаний відшкодувати гаранту суму відшкодування не пізніше наступного робочого дня після здійснення гарантом платежу за гарантією, якщо інший строк не встановлений у регресній вимозі.

Матеріалами справи підтверджується, що 16.08.2023 позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату регресу №2121/2204, у якій вимагав у строк, передбачений п. 4.2 Договору, відшкодувати суму коштів, сплачену за Гарантією, а саме у розмірі 750 000,00 грн. та 277 397,26 грн. відсотків, але не пізніше 22.08.2023.

Таким чином, оскільки у регресній вимозі встановлений інший строк виконання грошового зобов`язання, ніж визначений у п. 4.2 договору, то відповідач зобов`язаний був відшкодувати суму, сплачену позивачем за Гарантією, у строк до 22.08.2023 включно, відповідно з 23.08.2023 відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 509, 526 ЦК України, статтями 173, 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 3.12 Договору встановлено, що банк має нічим не обмежене право на зворотну вимогу до принципала (регрес) у розмірі всіх сум, сплачених банком за гарантією. Достатньою підставою для виникнення зобов`язання принципала відшкодувати вказані кошти є факт здійснення гарантом платежу на вимогу бенефіціара. Відшкодування має бути здійснено принципалом своєчасно та незалежно від відповідності/невідповідності сплати банком сум за гарантією передбаченому гарантією порядку такої сплати, а також незалежно від факту доведеності бенефіціаром настання гарантійного випадку за гарантією, дійсності вимоги чи відсутності гарантійного випадку за гарантією на бачення принципала.

Пунктом 5.3 Договору встановлено, що принципал не може бути звільнений від виконання зобов`язань та/або відповідальності за цим Договором ні при яких обставинах, у тому числі навіть тих, що не залежать від принципала.

Отже, відповідно до ст. 569 ЦК України та умов Договору позивач мав "нічим не обмежене право" (у розумінні п. 3.12, 5.3 Договору) на зворотну вимогу (регрес) до відповідача у розмірі суми, сплаченої за Гарантією. Достатньою підставою для виникнення у відповідача зобов`язання відшкодувати вказані кошти сторони визначили факт здійснення гарантом платежу на вимогу бенефіціара, такий платіж підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції №2 від 11.05.2022.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем зобов`язання із своєчасної поставки товару на підставі Договору. Відповідачем факту прострочення виконання зобов`язання не спростовано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті позивачу суму відшкодування у розмірі 750 000,00 грн. та 277 397,26 грн. відсотків, на підставі Договору. Відповідачем факту наявності заборгованості не спростовано, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення з ТОВ "ІНТЕЗА-ГРУП" на користь АТ "БАНК АЛЬЯНС" заборгованості у розмірі 1 027 397,26 грн.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачами не надано суду жодних доказів на спростування викладених у позові обставин.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕЗА-ГРУП" (вул. Ревуцького, буд.25, кв.133, м. Київ, 02091; ідентифікаційний код 35944692) на користь Акціонерного товариства "БАНК АЛЬЯНС" (04053, м. Київ, вул. Січових стрільців, буд. 50, ідентифікаційний код 14360506) заборгованість у розмірі суми відшкодування 750 000,00 грн. заборгованість за відсотками у розмірі 277 397,26 грн. та судовий збір у розмірі 15 410,96 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя М.О. Лиськов