Рішення

від 05.12.2023 по справі 914/3165/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2023 Справа № 914/3165/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., за участю секретаря Клим О. Ю., розглянувши матеріали позовної заяви: Підприємства з іноземними інвестиціями «Ітрако», м. Київ;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЛ-Аргумент», м. Львів;

про стягнення заборгованості в сумі 34051,32грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.

Розгляд справи судом.

На розгляд Господарського суду Львівської області поступив позов Підприємства з іноземними інвестиціями «Ітрако» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЛ-Аргумент» про стягнення заборгованості в розмірі 34051,32грн., з яких 25000,00грн. основна заборгованість, 7587,32грн. інфляційні збитки (курсова різниця) та 1464,00грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 30.10.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 21.11.2023р.

Через канцелярію суду позивач 21.11.2023р. подав заяву за вх. № 28284/23 про розподіл судових витрат.

Ухвалою суду від 21.11.2023р. відкладено судове засідання на 05.12.2023р.

Представник позивача в судове засідання 05.12.2023р. не з`явився. На електронну адресу суду 04.12.2023р. від позивача надійшла заява за вх. № 29609/23 про розгляд справи без участі представника, та про підтримання позовних вимог та заяви про розподіл судових витрат в повному обсязі.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 05.12.2023р. не забезпечив.

В судові засідання відповідач явки повноважного представника не забезпечив, письмового відзиву не подано. Причини неявки, не подання відзиву чи доказів не повідомлено, хоча судом належно виконано обов`язок, щодо повідомлення усіх учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, зокрема відповідача, за адресою зазначеною у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та оприлюднено в електронній формі в Державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до частин третьої та сьомої ст.120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження не поступало.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17 отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Згідно із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 та від 04 травня 2023 року у справі № 910/12087/21 де відзначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, у суду.

За змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалу суду від 30.10.2023р. надіслано відповідачу поштовою рекомендованою кореспонденцією що підтверджується трекінгом 0600057740415 та отримано відповідачем 09.11.2023р., ухвалу Господарського суду Львівської області від 21.11.2023р. надіслано відповідачу поштовою рекомендованою кореспонденцією що підтверджується трекінгом 0600063167913 та не вручено відповідачу, відповідно до інформації з вебсайту АТ «Укрпошта».

Також, ухвали суду у справі № 914/3165/23 було скеровано на електронну адресу відповідача, зазначену в позовній заяві і договорі та оприлюднено в електронній формі в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Отже, судом виконані всі необхідні та можливі заходи, щодо сповіщення усіх учасників справи про час та місце судового засідання.

Відповідно до ч. 9 ст.165, ч. 1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Відповідно до п.1 ч.3 ст.202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. З врахуванням належного виконання обов`язку суду, щодо повідомлення про час та місце проведення судового розгляду усіх учасників судового процесу, судом забезпечено учасникам судового процесу рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, та те, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду спору по суті, а також враховуючи вимоги ст. 202 ГПК України, та строки розгляду спору, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідача та за наявними у справі матеріалами.

Позиції учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання умов договору поставки № ЛВ/ДП- 20-02 відповідачу 10.09.2021 року було поставлено товар загальною вартістю 29588,98 грн., 18.10.2021 року поставлено товар загальною вартістю 28514,30 грн., проте, за поставлений товар відповідач повністю оплати не здійснив, а тому станом на день звернення до суду з позовною заявою заборгованість відповідача перед позивачем складає 25000,00 грн.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати за поставлений товар позивач нарахував інфляційні збитки (курсову різницю) в розмірі 7587,32грн. та 1464,00грн. 3% річних.

У заяві за вх. № 28284/23 про розподіл судових витрат позивач зазначив, що зважаючи на те, що позивач у даній справі зареєстрований у м. Києві як і представник позивача, забезпечення явки представника позивача у даній справі потягло за собою витрати позивача на прибуття його представника у судове засідання, а саме витрати з проїзду представника з м. Київ до м. Львів та зворотного проїзду із м. Львів до м. Київ в сумі 1227,68грн.

З огляду на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 34051,32грн., з яких 25000,00грн. основна заборгованість, 7587,32грн. інфляційні збитки (курсова різниця) та 1464,00грн. 3% річних та судові витрати в сумі 1227,68грн.

Письмового відзиву чи заперечень від відповідача не подано.

Обставини, встановлені судом.

25.02.2020 року Підприємством з іноземними інвестиціями «Ітрако» (позивач/постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЛ-Аргумент» (відповідач/покупець) було укладено договір поставки № ЛВ/ДП- 20-02 (Договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов`язується поставляти покупцеві поліграфічні матеріали ( далі-товар), а покупець зобов`язується приймати та вчасно оплачувати товар, що поставляється в терміни та на умовах, визначених даним договором.

Згідно із п. 2.1 договору, ціни на товар за цим договором виражаються в гривнях, грошовим еквівалентом яких в іноземній валюті сторони визначили Євро. Ціни на товар включають в себе вартість пакування та маркування. Ціни на товар, фіксуються у Євро та зазначаються у гривнях, за курсом продажу Євро, установленому УМВБ на момент закриття валютних торгів дня, що передує дню виставляннярахунку-фактури(інтернет-сайт http://www.udinform.com/index.php?option=com_dealingquotationtask=closeukr). Ціни на товар зазначаються у рахунках-фактурах і видаткових накладних, які надаються покупцеві.

За приписами п. 3.1. договору оплата товару проводиться покупцем у гривнях на розрахунковий рахунок постачальника протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів із дня поставки товару в порядку визначеному пунктами 3.2., 3.3. цього договору.

За умовами п. 3.2 договору підставою для оплати є рахунок-фактура, з урахуванням домовленостей, визначених пунктом 3.3 цього договору.

Відповідно до п. 3.3 договору, сума, що підлягає сплаті покупцем постачальнику у гривнях, за поставлений (відвантажений) товар визначається за курсом продажу Євро встановленому УМВБ на момент закриття валютних торгів дня, що передує дню проведення оплати за товар (інтернет-сайт http://www.udinform.com/index.php?option=com_dealingquotationtask=closeukr) та розраховується за формулою: (Сс = Цр : К1 х К2), де:

- Сс - сума, що підлягає сплаті покупцем на рахунок постачальника за відвантажений (поставлений) товар згідно відповідного рахунку-фактури;

- Цр - загальна сума вартості товару, вказана у відповідному рахунку-фактурі в графі - «всього до сплати»;

- К1 - курс продажу Євро, встановленому УМВБ на момент закриття валютних торгів дня, що передуєднювиставляннярахунку-фактури (інтернет-сайт http://www.udinform.com/index.php?option=com_dealingquotationtask=closeukr), який також зазначається в рахунку фактурі;

- К2 - курс продажу Євро, встановленому УМВБ на момент закриття валютних торгів дня, що передуєднюпроведенняоплатизатовар (інтернет-сайт http://www.udinform.com/index.php?option=com_dealingquotationtask=closeukr);

Сторони визначили, що покупець має право самостійно проводити розрахунок розміру суми що підлягає сплаті постачальнику відповідно до методики наведеній в пункті 3.3. даного договору або звернутися щодо такого розрахунку до постачальника.

Згідно із п. 3.4 договору датою виконання зобов`язань покупця по розрахункам з постачальником вважається дата надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

За приписами п. 3.5 договору в процесі виконання сторонами своїх зобов`язань за договором постачальником складаються акти зміни ціни на товар. Акти зміни ціни, в двох примірниках, направляються на адресу покупця та підписуються сторонами договору. Складання акту зміни ціни на товар проводиться кожного разу, коли ціна на товар, та загальна сума вартості товару зазначені в видаткових накладних наданих покупцю є відмінною від суми, що підлягає сплаті згідно порядку визначеному пунктами 3.3. цього договору. Кожен з примірників акту зміни ціни на товар, направлених на адресу покупця, має бути підписаний останнім протягом п`яти робочих днів з моменту його отримання. Один з примірників підписаного акту зміни ціни на товар має бути повернутий постачальникові протягом п`яти робочих днів з моменту його отримання.

За умовами п. 3.6 договору в разі незгоди покупця з актом зміни ціни, останній зобов`язаний повернути обидва примірники не підписаного акту зміни ціни на товар, на адресу постачальника разом з листом- відмовою, в якому зазначити причини такої відмови, що мають ґрунтуватися на нормах чинного законодавства України та умовах даного договору. В разі необґрунтованості відмови покупця від підписання акту зміни ціни на товар, або у разі неповернення акту зміни ціни на товар постачальнику, у визначений пунктом 3.5 термін - акт зміни ціни вважається таким, що погоджений сторонами договору.

Відповідно до п. 4.7 договору зобов`язання постачальника по поставці товару вважаються виконаними з моменту передачі товару покупцеві (уповноваженому представникові покупця) або перевізнику, факт поставки товару підтверджується видатковою накладною або товарно-транспортною накладною перевізника підписаною повноважними представниками сторін та/або перевізника.

Згідно із підпунктами 5.1.1 та 5.1.2 пункту 5.1 договору якість товару, що поставляється, повинна відповідати технічним умовам заводу-виробника. Претензії по якості поставленого товару приймаються постачальником протягом 30 (тридцяти ) календарних днів з моменту одержання товару покупцем. При виявленні у вищезгаданий строк неякісного товару, покупець має право за своїм вибором вимагати від постачальника: заміни неякісного товару на якісний товар; відшкодування вартості неякісного товару. За приписами п. 5.2 договору претензії по недопоставці товару постачальник приймає в день приймання товару. В іншому випадку, сторони визнають повну відповідність поставленого товару накладним.

За умовами п. 6.1.2 договору покупець зобов`язується вибирати увесь товар згідно поданих заявок і оплачувати його згідно з умовами даного договору.

Відповідно до п. 6.2.4 договору постачальник зобов`язується виставляти покупцеві на оплату вартості товару рахунки-фактури, надавати видаткові накладні. Разом з товаром передати покупцеві наступні документи: оригінал рахунку - фактури; оригінал видаткової накладної; по запиту покупця - копію висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

Згідно із п. 7.1 договору у випадку порушення покупцем порядку та строків оплати, встановлених пунктами 3.1. 3.3. даного договору, покупець зобов`язаний сплатити постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний календарний день прострочення, згідно з вимогами Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Сплата пені не звільняє покупця від виконання зобов`язань за цим договором і не спричиняє його розірвання.

За приписами п. 7.5. договору в інших випадках невиконання або неналежного виконання даного договору, сторони несуть відповідальність відповідно до норм чинних Господарського й Цивільного кодексів України.

За умовами п. 8.1 договору даний договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31 січня 2021 року. Відповідно до п. 8.2 договору даний договір може бути розірваний достроково з ініціативи однієї із сторін, з обов`язковим повідомленням іншої сторони не менш ніж за 15 (п`ятнадцять) днів до дати планованого розірвання. Згідно із п. 8.3 договору закінчення терміну дії даного договору або його дострокове розірвання, не звільняє сторони від виконання зобов`язань за договором та відповідальності за його порушення. За приписами п. 8.4 договору у випадку, якщо жодна зі сторін не менш, ніж за 30 (тридцять) календарних днів до дати закінчення терміну дії даного договору не заявить про його розірвання, договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік та на тих самих умовах.

Додатковою угодою № 1 від 17.08.2020р. до договору поставки № ЛВ/ДП-20-02 від 25 лютого 2020 року сторони домовились внести зміни до пункту 3.1. виклавши його в наступній редакції: « 3.1. Оплата товару проводиться покупцем у гривнях на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 (тридцяти) календарних днів із дня поставки товару в порядку визначеному пунктами 3.2., 3.3. цього договору.».

Інші пункти цього Договору поставки та додаткові угоди до нього залишаються без змін.

Договір та додаткову угоду № 1 підписано сторонами, скріплено їх печатками та копії договору і додаткової угоди долучено до матеріалів справи.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 58 103,28грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними: № UA00005217 від 10.09.2021р. на суму 29588,98 грн. та № UA00006034 від 18.10.2021р. на суму 28514,30 грн. Видаткові накладні підписані обома сторонами, скріплені їх печатками та копії накладних долучено до матеріалів справи.

Позивачем на оплату складено рахунок-фактуру № UA00006510 від 18.10.2021р. на суму 28514,30 грн. Доказів надіслання чи вручення вказаного рахунку-фактури відповідачу суду не представлено.

Відповідно до виписки по рахунку позивача від 06.09.2023р., наданої відділенням №842 АТ «Укрсиббанк» за період з 18.10.2021р. по 06.09.2023р. відповідачем здійснено оплат на загальну суму 33103,28грн., а саме: 18.10.2021р. сплачено 9588,98грн. з призначенням платежу «Оплата зг. рах. у сумі 7990,82грн., ПДВ-20%»; 19.10.2021р. сплачено 10000,00грн. з призначенням платежу «Оплата зг. рах. у сумі 8333,33грн., ПДВ-20%»; 20.10.2021р. сплачено 10000,00грн. з призначенням платежу «Оплата зг. рах. у сумі 8333,33грн., ПДВ-20%»; 28.01.2022р. сплачено 3514,30грн. з призначенням платежу «Оплата зг. рах. у сумі 2928,58грн., ПДВ-20%».

Відтак, заборгованість відповідача за отриманий товар складає 25000грн.

Доказів у спростування даних обставин не представлено, доказів оплати боргу не надано.

Позиція суду.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно із ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч.2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки № ЛВ/ДП- 20-02 від 25.02.2020 року. Доказів розірвання договору, визнання його в судовому порядку недійсним чи неукладеним сторонами суду не представлено.

Пунктом 4.7 договору поставки № ЛВ/ДП- 20-02 від 25.02.2020 року передбачено, що зобов`язання постачальника по поставці товару вважаються виконаними з моменту передачі товару покупцеві (уповноваженому представникові покупця) або перевізнику, факт поставки товару підтверджується видатковою накладною або товарно-транспортною накладною перевізника підписаною повноважними представниками сторін та/або перевізника.

Позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 58 103,28грн., що підтверджується підписаними обома сторонами та скріпленими їх печатками видатковими накладними: № UA00005217 від 10.09.2021р. на суму 29588,98 грн. та № UA00006034 від 18.10.2021р. на суму 28514,30 грн.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами пункту п. 3.1 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 17.08.2020р. до договору поставки № ЛВ/ДП-20-02 від 25 лютого 2020 року) оплата товару проводиться покупцем у гривнях на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 (тридцяти) календарних днів із дня поставки товару в порядку визначеному пунктами 3.2., 3.3. цього договору.

За умовами п. 3.2 договору підставою для оплати є рахунок-фактура, з урахуванням домовленостей, визначених пунктом 3.3 цього договору.

Як вбачається із виписки по рахунку позивача від 06.09.2023р., наданої відділенням №842 АТ «Укрсиббанк» за період з 18.10.2021р. по 06.09.2023р. відповідачем здійснено оплат на загальну суму 33103,28грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем з основного боргу становить 25000,00грн.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем проведено нарахування 3% річних за накладною № UA00005217 від 10.09.2021р. на суму 29588,98 грн. в розмірі 20,00грн. за період з 11.10.2021р. по 20.10.2021р. та за накладною № UA00006034 від 18.10.2021р. на суму 28514,30 грн. за період з 19.11.2021р. по 13.10.2023р. в розмірі 1444,00грн., що разом становить 1464,00грн.

Перевіривши надані розрахунки, суд зазначає, що позивач припустився арифметичної помилки при розрахунку 3% річних за накладною № UA00005217 від 10.09.2021р..та в перерахунку, підставними є нарахування 3% річних в розмірі 1 461,05грн. Тому у стягненні решти 3% річних слід відмовити у зв`язку із безпідставністю та необґрунтованістю.

Також, позивачем, згідно п.3.3 договору, за накладною № UA00006034 від 18.10.2021р. на суму 28514,30 грн. проведено нарахування курсової різниці станом на 13.10.23р. в розмірі 7587,32грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення курсової різниці суд зазначає наступне.

Пунктом 3.2 договору поставки № ЛВ/ДП-20-02 від 25 лютого 2020 року сторони погодили, що підставою для оплати є рахунок-фактура, з урахуванням домовленостей, визначених пунктом 3.3 цього договору.

Як вбачається із матеріалів справи, до позовної заяви позивачем долучено копію рахунку-фактури № UA00006510 від 18.10.2021р. на суму 28514,30 грн., однак, доказів надіслання чи вручення вказаного рахунку-фактури відповідачу сторонами суду не представлено.

Відповідно до п. 3.3 договору, сума, що підлягає сплаті покупцем постачальнику у гривнях, за поставлений (відвантажений) товар визначається за курсом продажу Євро встановленому УМВБ на момент закриття валютних торгів дня, що передує дню проведення оплати за товар та розраховується за формулою: (Сс = Цр : К1 х К2), де: Сс - сума, що підлягає сплаті покупцем на рахунок постачальника за відвантажений (поставлений) товар згідно відповідного рахунку-фактури; Цр - загальна сума вартості товару, вказана у відповідному рахунку-фактурі в графі - «всього до сплати»; К1 - курс продажу Євро, встановленому УМВБ на момент закриття валютних торгів дня, що передуєднювиставляннярахунку-фактури, який також зазначається в рахунку фактурі; К2 - курс продажу Євро, встановленому УМВБ на момент закриття валютних торгів дня, що передує дню проведення оплати за товар.

За приписами п. 3.5 договору в процесі виконання сторонами своїх зобов`язань за договором постачальником складаються акти зміни ціни на товар. Акти зміни ціни, в двох примірниках, направляються на адресу покупця та підписуються сторонами договору. Складання акту зміни ціни на товар проводиться кожного разу, коли ціна на товар, та загальна сума вартості товару зазначені в видаткових накладних наданих покупцю є відмінною від суми, що підлягає сплаті згідно порядку визначеному пунктами 3.3. цього договору. Кожен з примірників акту зміни ціни на товар, направлених на адресу покупця, має бути підписаний останнім протягом п`яти робочих днів з моменту його отримання. Один з примірників підписаного акту зміни ціни на товар має бути повернутий постачальникові протягом п`яти робочих днів з моменту його отримання.

Таким чином, відповідно до п. 3.5 договору сторони домовилися проводити складання акту зміни ціни на товар кожного разу, коли ціна на товар, та загальна сума вартості товару зазначені в видаткових накладних наданих покупцю є відмінною від суми, що підлягає сплаті згідно порядку визначеному пунктами 3.3. цього договору.

Виходячи зі змісту пункту 3.5 договору, яким передбачено підписання акту зміни ціни на товар обома сторонами, вбачається, що зміна ціни на товар повинна бути погоджена обома сторонами, шляхом підписання відповідного акту зміни ціни.

Суду не представлено докази складання та погодження сторонами акту зміни ціни на товар згідно вимог п.3.5 договору за видатковою накладною № UA00006034 від 18.10.2021р.

Відповідно до частин 1-3 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За приписами ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на вищенаведене, беручи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів надіслання чи вручення відповідачу рахунку-фактури № UA00006510 від 18.10.2021р. на суму 28514,30 грн. та акту зміни ціни на товар за видатковою накладною № UA00006034 від 18.10.2021р., суд дійшов висновку, що у стягненні курсової різниці в розмірі 7587,32грн. належить відмовити у зв`язку із безпідставністю та необґрунтованістю.

Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів оплати проведених позивачем нарахувань не подано.

Згідно із ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.1 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Статтею 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що обставини які є предметом доказування у справі судом визнаються встановленими та позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 25000,00 грн. основного боргу та 3% річних в розмірі 1 461,05грн. є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню. Врешті позовних вимог щодо стягнення курсової різниці та 3% річних належить відмовити у зв`язку необґрунтованістю та безпідставністю заявлення.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Через канцелярію суду позивач 21.11.2023р. подав заяву за вх. № 28284/23 про розподіл судових витрат. До заяви долучено докази скерування її копії з додатками відповідачу.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. За приписами ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У заяві за вх. № 28284/23 про розподіл судових витрат позивач зазначив, що зважаючи на те, що позивач у даній справі зареєстрований у м. Києві, як і представник позивача, забезпечення явки представника позивача у даній справі потягло за собою витрати позивача на прибуття його представника у судове засідання, а саме витрати з проїзду представника з м. Київ до м. Львів та зворотного проїзду із м. Львів до м. Київ в сумі 1227,68грн.

В підтвердження розміру понесених судових витрат, пов`язаних із забезпеченням участі представника в судовому засіданні 21.11.2023р. позивачем до заяви за вх. № 28284/23 про розподіл судових витрат долучено посадочний документ № 000В4619-1953-С15Е-0001 від 17.11.2023р. на потяг сполученням Київ-Пасажирський - Львів, дата відправлення 20.11.2023р., дата прибуття 21.11.2023р. на суму 641,41грн. та посадочний документ № 000В4619-F3F3-C396-0001 від 17.11.2023р. на потяг сполученням Львів Київ-Пасажирський, дата відправлення 21.11.2023р., дата прибуття 22.11.2023р. на суму 586,27грн., на ім`я Пількевич Є.А., також долучено копію свідоцтва на заняття адвокатською діяльністю Пількевич Є.А та копію довіреності від 03.10.23р. на представництво інтересів позивача адвокатом Пількевич Є.А. Як вбачається із матеріалів справи, зокрема протоколу судового засідання, представник позивача Пількевич Є.А. брав участь у судовому засіданні 21.11.23 р.

Сторона, яка не є суб`єктом владних повноважень і на користь якої ухвалене судове рішення, має право на компенсацію здійснених нею та підтверджених документально витрат, пов`язаних із прибуттям до суду, які не можуть перевищувати встановлені законодавством, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року № 98 та Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1988 року № 59.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат стороні, пов`язаних із прибуттям до суду, необхідно виходити з конкретних обставин справи, зважаючи на вид транспорту, яким скористалась особа, а також документи, подані нею на підтвердження здійснення цих витрат. Якщо на підтвердження здійснених стороною витрат, пов`язаних із прибуттям до суду, подано документи щодо проїзду транспортом загального користування, то такі витрати повинні бути відшкодовані у розмірі вартості квитка, з урахуванням обмежень, встановлених чинним законодавством. Такі витрати також можуть бути відшкодовані у розмірі витрат на пально-мастильні матеріали, з урахуванням встановлених норм за 1 кілометр пробігу, якщо вони підтверджені документально (правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18).

Розмір витрат, пов`язаних з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, визначається вартістю квитків на залізничний, автомобільний, водний, повітряний транспорт або ж підтвердженою вартістю пального, необхідного для переїзду до суду власним автотранспортом. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 826/13271/16.

Враховуючи наведене, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат, суд, керуючись статтями 126, 129 ГПК України, дійшов висновку , що витрати представника позивача, пов`язані з прибуттям у судове засідання 21.11.23р, є обгрунтованими в розмірі 1227,68грн.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягають відшкодуванню судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЛ-Аргумент» (79005, Львівська обл., місто Львів, вулиця Коцюбинського, будинок 6, квартира 1, ідентифікаційний код 30162288) на користь Підприємства з іноземними інвестиціями «Ітрако» (04080, місто Київ, вул. Вікентія Хвойки, будинок 18/14, корпус 2, ідентифікаційний код 24930652) 25000,00 грн. основного боргу, 1 461,05грн. 3% річних, 954,02грн. судових витрат та судовий збір у розмірі 2085,72 грн. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Врешті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 07.12.2023р.

Суддя Іванчук С.В.