Ухвала

від 05.12.2023 по справі 916/2239/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 грудня 2023 року

м. Київ

cправа № 916/2239/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ Україна" (далі - ТОВ "ЛДК УКРАЇНА", позивач, скаржник) - Тетеря С.І. (адвокатка),

відповідача - Приватного агропромислового підприємства "ДЗВІН" (далі - ПАП "ДЗВІН", відповідач) - Куцевол Д.В. (адвокат),

у відкритому судовому засіданні за касаційними скаргами ТОВ "ЛДК УКРАЇНА"

на рішення Господарського суду Одеської області від 13.06.2023 (головуючий - суддя Гут С.Ф.),

додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2023 (головуючий - суддя Гут С.Ф.),

постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 (головуючий - суддя Ярош А.І., судді: Діброва Г.І., Принцевська Н.М.) та

на додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 (головуючий - суддя Ярош А.І., судді: Діброва Г.І., Принцевська Н.М.)

та касаційними скаргами ПАП "ДЗВІН"

на рішення Господарського суду Одеської області від 13.06.2023 (головуючий - суддя Гут С.Ф.),

додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2023 (головуючий - суддя Гут С.Ф.) та

постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 (головуючий - суддя Ярош А.І., судді: Діброва Г.І., Принцевська Н.М.),

у справі №916/2239/22

за позовом ТОВ "ЛДК УКРАЇНА"

до ПАП "ДЗВІН",

про стягнення 6 823 608, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" звернулося до суду з позовом, який мотивовано наявністю підстав для стягнення з відповідача штрафу в розмірі 6 823 608, 00 грн за неналежне виконання умов договору поставки від 03.02.2021 №К2102-5522.

2. Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.06.2023, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2023, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 3 411 804 грн штрафу та 102 354,12 грн судового збору. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

3. Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 10.07.2023, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2023, заяву ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково; стягнуто з ПАП "ДЗВІН" на користь ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" 40000 грн витрат на професійну правничу допомогу; в задоволенні решти заяви відмовлено.

4. Додатковою постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 заяву ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" про ухвалення додаткового рішення у справі №916/2239/22 задоволено частково. Стягнуто з ПАП "ДЗВІН" на користь ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 4000 грн.

5. Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, сторони подали касаційні скарги.

6. ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" 26.10.2023 звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 13.06.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 у справі №916/2239/22 в частині відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ "ЛДК Україна" та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

6.1. З посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені:

- у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 22.09.2020 у справі №918/631/19, про те, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер; заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення; одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою;

- у постановах від 01.10.2020 у справі №904/5610/19, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 16.03.2021 у справі №922/266/20, від 23.02.2022 у справі №927/436/21, від 08.06.2023 у справі №917/5/22, від 12.07.2023 у справі №922/2720/21, про те, що господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат;

- у постановах від 14.07.2021 у справі №916/878/20, від 08.09.2021 у справі №914/416/20, від 21.10.2021 у справі №914/2153/20, від 18.11.2021 у справі №921/395/20, від 07.09.2022 у справі №910/9911/21, від 06.12.2022 у справі №912/2427/21, про те, що за змістом частини першої статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) під розміром збитків потрібно розуміти саме суму, на яку нараховано неустойку, а не будь-яку іншу суму збитків;

- у постановах від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19, від 14.07.2021 у справі №916/878/20, від 08.09.2021 у справі №914/416/20, від 21.10.2021 у справі №914/2153/20, від 18.11.2021 у справі №921/395/20, від 09.03.2023 у справі №902/317/22, про те, що при вирішенні питання про зменшення штрафних санкцій суд бере до уваги співвідношення розміру порушеного зобов`язання боржника та розміру штрафних санкцій;

- у постановах від 08.05.2018 у справі №924/709/17, від 17.09.2019 у справі №922/3636/18, від 27.09.2019 у справі №923/760/16, від 31.10.2019 у справі №911/874/19, від 03.06.2020 у справі №916/187/17, від 09.07.2020 у справі №916/39/19, від 07.07.2022 у справі №910/10458/19, від 14.06.2023 у справі №911/683/21, про те, що обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

6.2. З посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питань застосування норм статті 233 ГК України, пункту 3 частини першої статті 3, статей 551, 627 ЦК України у подібних правовідносинах, коли сторони договору, керуючись свободою договору, уклали додаткову угоду до нього, якою сторона, що порушила договір, взяла на себе зобов`язання сплатити штрафні санкції за порушення договору у повному розмірі, передбаченому договором, в узгоджені сторонами строки, але не виконала це зобов`язання і не ставить питання про внесення змін до додаткової угоди в частині суми штрафних санкцій чи строків їх сплати.

6.3. З посиланням на пункт 4 частини другої статті 287, пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України скаржник вказує, що суди попередніх інстанцій не дослідили надані позивачем докази задовільності майнового стану відповідача, що дозволяє йому виконати свої зобов`язання зі сплати штрафу за невиконання договору поставки у повному обсязі, взятому ним відповідно до умов додаткових угод до договору, і навели в оскаржуваних судових рішеннях мотиви відхилення цих доказів. Ці докази мають важливе значення для вирішення цієї справи, адже спростовують твердження відповідача про те, що його майновий стан суттєво погіршився внаслідок обставин військової агресії російської федерації проти України, і виключають можливість врахування судом цих обставин для цілей зменшення штрафу відповідно до норм статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України.

7. Також ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" 26.10.2023 подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2023 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 у справі №916/2239/22 та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з ПАП "ДЗВІН" на його користь витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 123 833, 30 грн та витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.12.2022 у справі №916/2239/22 в розмірі 2 684, 00 грн.

7.1. З посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди попередніх інстанцій:

- на порушення норм частини п`ятої, шостої статті 126, частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 ГПК України, а також принципів змагальності сторін і диспозитивності та всупереч висновкам Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №922/445/19 суди зменшили заявлену позивачем до стягнення суму витрат на правничу допомогу за відсутності обґрунтованого клопотання про це іншої сторони і визначених процесуальним законом підстав для вчинення таких дій з власної ініціативи;

- не розподілили судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з апеляційним та касаційним переглядом судових рішень щодо забезпечення позову всупереч усталеній судовій практиці, яка сформована та підтримана у чисельних постановах Верховного Суду, зокрема, від 27.07.2022 у справі №907/418/21, від 29.01.2020 у справі №905/671/19, від 18.11.2021 у справі №910/4862/21, від 09.02.2022 у справі №904/4380/21, від 27.07.2022 у справі № 907/418/21, ухвалах від 22.02.2022 у справі №910/5257/21, від 03.08.2022 у справі №907/418/21.

7.2. З посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає про те, що на момент звернення до суду з цією скаргою відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм статті 129 ГПК України під час розподілу витрат на професійну правничу допомогу у разі часткового задоволення судом позовних вимог про стягнення штрафних санкцій не з підстав їх необґрунтованості, а з підстав застосування судом права на їх зменшення відповідно до норм статті 233 ГК України, статті 551 ЦК України.

8. Крім того, ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" 06.11.2023 подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 у справі №916/2239/22 та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з ПАП "ДЗВІН" на його користь судові витрати, понесені ним у зв`язку з розглядом справи №916/2239/22 в суді апеляційної інстанції, у повному обсязі.

8.1. З посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає про те, що при ухваленні оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції:

- на порушення норм частин п`ятої, шостої статті 126, частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 ГПК України, а також принципів змагальності сторін і диспозитивності та всупереч висновкам Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 922/445/19 зменшив заявлену позивачем до стягнення суму витрат на правничу допомогу за відсутності визначених процесуальним законом підстав для вчинення таких дій з власної ініціативи;

- не врахував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 21.10.2022 у справі №910/13595/20, про те, що підготовка заяви про ухвалення додаткового рішення та підготовка детального опису наданих послуг належать до правничої допомоги.

8.2. З посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає про те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо того, чи належить підготовка заяви/клопотання про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції до правничої допомоги і чи підлягають учаснику справи витрати на їхню підготовку адвокатом.

9. ПАП "Дзвін" 30.10.2023 звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 13.06.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 у справі №916/2266/22 в частині стягнення з ПАП "ДЗВІН" штрафу в розмірі 3 411 804, 00 грн та ухвалити нове рішення в цій частині, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

9.1. З посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає про те, що:

- під час розгляду цієї справи по суті та вирішенні клопотання ПАП "ДЗВІН" про зменшення суми штрафу судами попередніх інстанцій невірно були застосовані до спірних правовідносин приписи статті 551 ЦК України, статті 233 ГК України, проігноровані обставини не здійснення позивачем у спірних правовідносинах жодної передоплати за непоставлений товар, відсутності у позивача жодних втрат фінансового характеру та відсутність факту понесення ним будь-яких збитків від нездійснення відповідачем поставки товару, що призвело до помилкових та необґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 50% заявленої позивачем суми штрафу, що є надмірним та неспівмірним фактичним наслідкам допущеного відповідачем порушення умов договору поставки № К2102-5522 від 03.02.2021, а також до неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у постановах Верховного Суду від 29.07.2021 у справі №904/3526/20, від 12.12.2018 у справі №703/1181/16-ц, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 11.03.2020 у справі №910/16386/18, від 23.10.2019 у справі №917/101/19, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 27.03.2019 у справі №912/1703/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19;

- під час розгляду цієї справи по суті судами попередніх інстанцій не було враховано правову позицію Верховного Суду про компенсаційний, а не каральний характер штрафних санкцій, які застосовуються як захід цивільно-правової відповідальності, в контексті застосування статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, що призвело до стягнення з відповідача штрафу у надмірному розміру за відсутності будь-яких збитків у позивача (рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013, постанови Верховного Суду, від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19, постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).

10. Також ПАП "Дзвін" 30.10.2023 подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 у справі №916/2239/22 про стягнення з ПАП "ДЗВІН" на користь ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" витрат на правову допомогу в розмірі 40 000 грн та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ПАП "ДЗВІН" витрат на правову допомогу, повністю.

10.1. З посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає про те, що судом першої і апеляційної інстанцій застосовано статтю 129 ГПК України без врахування висновків Верховного Суду викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 при перегляді справи щодо розподілу судових витрат.

10.2. З посиланням на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, пункт 6 частини першої статті 310 ГПК України скаржник вказує на те, що судами першої і апеляційної інстанцій порушено правило територіальної підсудності і неправомірно застосовано частину п`яту статті 29 ГПК України, як підставу для альтернативної підсудності.

11. Ухвалами Верховного Суду від 09.11.2023 відкриті касаційні провадження у справі №916/2239/22 за касаційними скаргами ТОВ "ЛДК Україна" та ПАП "Дзвін" та вирішено їх розглядати спільно.

12. Під час підготовки справи до розгляду, в контексті доводів і підстав касаційної скарги, Судом встановлено, що ухвалою Верховного Суду від 04.10.2023 справу №911/2269/22 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

13. Передаючи справу №911/2269/22 на розгляд об`єднаній палаті Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, колегія суддів в ухвалі від 04.10.2023, зазначила, зокрема, таке.

13.1. Зменшуючи розмір заявленої до стягнення пені на 99%, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач дійсно порушив своє зобов`язання за наведеним договором і не виконав визначені ним роботи у встановлений строк. Разом з тим, беручи до уваги відсутність належних та допустимих доказів понесення позивачем збитків у зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язання у спірних правовідносинах, а також враховуючи неспівмірність заявленої до стягнення суми пені, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, суди дійшли висновку про наявність підстав для часткового задоволення відповідного клопотання ТОВ "Укртехнобез" та зменшення в порядку частини першої статті 233 ГК України і частини третьої статті 551 ЦК України розміру заявленої до стягнення пені до 51 403,68 грн.

13.2. Перевіряючи обґрунтованість висновків судів про наявність підстав для суттєвого зменшення заявленої до стягнення суми пені, колегія суддів Касаційного господарського суду у постанові від 15.06.2022 у справі №922/2141/21 зазначила, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.02.2020 у справі №918/116/19, зменшення розміру пені на 99% фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

13.3. Колегія суддів погодилась з такими висновками, оскільки зменшення розміру заявлених до стягнення з відповідача пені на 99%, фактично не просто зменшує розмір штрафних санкцій, а звільняє останнього від їх сплати, що не відповідає наведеним вище правовим нормам, судовій практиці та суті відповідальності, яку сторони передбачають при укладенні відповідного правочину.

13.4. Разом з тим, під час касаційного перегляду справи №922/2141/21 колегія суддів з`ясувала, що Верховний Суд у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у постанові від 15.02.2023 у справі № 920/437/22 підтримав зменшення судом апеляційної інстанцій заявленої до стягнення суми пені на 99% та зазначив, що апеляційним судом було встановлено наявність обставин, за наявності яких господарський суд може зменшити неустойку (частина третя статті 551 ЦК України), зокрема, що порушення відповідачем у вказаній справі своїх зобов`язань за договором не призвело до безповоротних негативних наслідків для позивача, а доводи останнього про звільнення відповідача від відповідальності є безпідставними та зводяться до нічим не підтверджених припущень, а також до бажання позивача застосувати до відповідача відповідальність у надмірному розмірі. Таким чином, Верховний Суд у зазначеній справі фактично дійшов висновку про те, що можливість зменшення заявленої до стягнення пені на 99% залежить виключно від оцінки судами фактичних обставин справи та обґрунтованості доводів і заперечень сторін.

13.5. Однак, колегія суддів не погодилась з вказаними висновками, оскільки, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань. При цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

13.6. Так, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та статтею 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 28.09.2022 у справі №916/2302/21.

13.7. Отже, зменшення розміру пені на 99% від заявленої позивачем суми порушує баланс інтересів сторін, оскільки таке зменшення не стимулює боржника до належного виконання покладених на нього договірних зобов`язань та позбавляє позивача можливості отримати передбачену укладеним між сторонами договором компенсацію за невиконання його умов.

13.8. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 15.02.2023 у справі №920/437/22 про можливість зменшення заявленої пені до 1%, оскільки у такому разі фактично відбувається звільняє відповідача від сплати штрафних санкцій, що не відповідає вищенаведеним правовим нормам та усталеній судовій практиці.

14. Ухвалою об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2023, зокрема, прийнято до розгляду справу №911/2269/22 за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2023 та рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2023.

15. Верховний Суд враховує те, що елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

16. Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4).

17. У відповідності до частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частини четвертої статті 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

18. Відповідно до пункту 7 частини першої та частини третьої статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному поряду палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.

19. Згідно з пунктом 11 частини першої статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

20. Враховуючи предмет та підстави позову у цій справі, підстави касаційного оскарження та доводи скаржників стосовно застосування положень статей 551 ЦК України та 233 ГК України, правову природу та характер штрафних санкцій, право (дискреція) зменшувати штрафні санкції та розмір такого зменшення, факт прийняття до провадження об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №911/2269/22, а також з огляду на те, що правові висновки Верховного Суду у справі №911/2269/22 (стосовно наявності/відсутності підстав для відступу від правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 15.02.2023 у справі №920/437/22) можуть мати суттєве значення для вирішення питання у справі, що розглядається, щодо застосування приписів статей 551 ЦК України та 233 ГК України, а також для єдності судової практики, враховуючи, що постанова Верховного Суду є остаточною і виступає джерелом формування судової практики, та принцип "jura novit curia" ("суд знає закони") колегія суддів вважає за необхідне зупинити провадження у справі №916/2239/22 відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №911/2269/22.

Керуючись статтями 228, 234, 235 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Касаційне провадження за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУЇ ДРЕЙФУЄ КОМПАНІ Україна" та Приватного агропромислового підприємства "ДЗВІН" на рішення Господарського суду Одеської області від 13.06.2023, додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2023, постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 та додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 у справі №916/2239/22 зупинити до закінчення розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №911/2269/22.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос