Постанова

від 22.11.2023 по справі 916/3587/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 916/3587/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,

секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Департаменту комунальної власності Одеської міської ради - не з`явився,

Громадської організації «Центр сприяння інвалідам «Надія» - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.08.2023 (у складі колегії суддів: Богатир К.В. (головуючий), Поліщук Л.В., Таран С.В.)

та рішення Господарського суду Одеської області від 15.05.2023 (суддя Невінгловська Ю.М.)

у справі № 916/3587/22

за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

до Громадської організації «Центр сприяння інвалідам «Надія»

про розірвання договору, виселення, стягнення 992 094,14 грн,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2022 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради (далі - Департамент комунальної власності) звернувся до суду з позовом до Громадської організації «Центр сприяння інвалідам «Надія» (далі - ГО «ЦСІ «Надія»), у якому просив:

- стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в сумі 870 309,75 грн, пеню за несвоєчасну сплату орендної плати в сумі 121 784,39 грн;

- розірвати договір оренди від 23.10.2015 № 1494, укладений між Департаментом комунальної власності та ГО «ЦСІ «Надія»;

- виселити ГО «ЦСІ «Надія» з нежилих приміщень, загальною площею 520,9 кв. м, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, 59, на користь Департаменту комунальної власності.

Позовні вимоги обґрунтовано суттєвим порушенням відповідачем умов договору оренди нежитлового приміщення від 23.10.2015 № 1494 щодо повного та своєчасного здійснення орендних платежів, що є підставою для розірвання договору, виселення відповідача з орендованих приміщень та стягнення заборгованості з орендної плати.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.05.2023, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.08.2023, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у вересні 2023 року Департамент комунальної власності подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.10.2023 відкрито касаційне провадження у справі № 916/3587/22 за касаційною скаргою Департаменту комунальної власності з підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 22.11.2023.

ГО «ЦСІ «Надія» у судове засідання 22.11.2023 свого представника не направила.

Як свідчать матеріали справи ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.10.2023 задоволено клопотання Департаменту комунальної власності про проведення судового засідання у справі № 916/3587/22 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Попереджено позивача, що відповідно до частини 5 статті 197 ГПК, пункту 46 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, зокрема, підсистеми відеоконференцзв`язку, ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи.

Представник Департаменту комунальної власності не був присутнім у судовому засіданні 22.11.2023 у зв`язку з технічною неможливістю представника позивача приєднатися в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК.

Так, за змістом частини 1, пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов`язок сторони, і відповідно до положень статті 202 ГПК справа, за умови належного повідомлення сторони про дату, час і місце судового засідання, може розглядатися без їх участі, якщо нез`явлення цих представників не перешкоджає розгляду справи по суті.

Крім того, відповідно до частини 5 статті 197 ГПК ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Ураховуючи наведене, положення статті 202 ГПК, наявність відомостей про направлення учасникам справи ухвал з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначених представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

При вирішенні справи судами попередніх інстанцій установлено, що 23.10.2015 між Департаментом комунальної власності (орендодавець) та ГО «ЦСІ «Надія» (орендар) укладено нотаріально посвідчений та зареєстрований в реєстрі за № 1494 договір оренди нежилих приміщень, відповідно до умов якого орендодавець зобов`язався передати, а орендар зобов`язався прийняти у строкове платне користування нерухоме майно, а саме нежилі приміщення першого поверху, загальною площею 520,9 кв. м, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, 59. Нежитлові приміщення першого поверху належать Територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради на праві комунальної власності на підставі свідоцтва про право власності серії ЯЯЯ № 574002, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 01.02.2007.

Право власності на вищевказані нежилі приміщення першого поверху зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» 02.02.2007 у книзі: 5ог-119, номер запису: 312, реєстраційний номер: 17700400, згідно з Витягом про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно № 13432881, виданим Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» 02 лютого 2007 року, та зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.10.2015, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 757846351101, номер запису про право власності: 11736040.

Ринкова вартість об`єкта оренди згідно зі звітом про оцінку нежилих приміщень першого поверху, який був виконаний ТОВ «Оціночна фірма «Абакус», станом на 25.08.2015 становить 6 922 415,00 грн (без урахування податку на додану вартість) (пункт 1.1 договору).

Термін дії договору оренди становить 20 років, а саме з 23.10.2015 до 23.10.2035 (пункт 1.2 договору).

Орендна плата визначається на підставі статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 з наступними змінами і доповненнями (пункт 2.1 договору).

За орендовані нежилі приміщення першого поверху орендар зобов`язується сплачувати орендну плату, що становить 41 090,56 грн, з урахуванням податку на додану вартість - 6 848,43 грн та є базовою ставкою орендної плати за місяць Розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства (пункт 2.2 договору).

До орендної плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат та плата за користування земельною ділянкою та інші послуги, які надаються спеціалізованими організаціями (пункт 2.3 договору).

Орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності (пункт 2.4 договору).,

Розмір орендної плати може бути змінений у випадках зміни методики її розрахунку, цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та рішеннями міської ради, що набрали чинності в порядку, передбаченому чинним законодавством (пункт 2.5 договору).

За змістом пункту 4.1 договору оренди зазначені у пункті 1.1 нежилі приміщення передані орендарю виключно під розміщення громадської організації.

За умовами пункту 4.8 договору орендар має право передавати частину орендованих нежилих приміщень в суборенду іншим особам чи організаціям лише за письмовим погодженням орендодавця. У 5-дениий термін з дати отримання дозволу на суборенду надати до Департаменту комунальної власності копію договору суборенди. В іншому разі дозвіл втрачає силу.

Орендар не має права без згоди орендодавця передавати нежилі приміщення у користування третім особам за цивільно-правовими правочинами, укладати відносно об`єкта оренди будь-які цивільно-правові правочини, в тому числі попередні договори та передавання будь-яким шляхом право оренди іншим особам (пункт 4.9 договору).

За несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені за прострочення виконання обов`язку припиняється через один рік з дня, коли обов`язок повинен був бути виконаний (пункт 5.2 договору).

Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим договором, якщо це невиконання було наслідком форс-мажорних обставин, за умови повідомлення стороною, для якої створилася неможливість виконання зобов`язань за договором, протилежну сторону у триденний термін (пункт 6.1 договору).

Передача об`єкта оренди буде здійснена згідно з вимогами чинного законодавства України та шляхом підписання акта приймання-передачі (пункт 3.4 договору).

У пункті 8 договору передбачено, що до нього додається розрахунок орендної плати.

02.01.2019 між Департаментом комунальної власності та ГО «ЦСІ «Надія» укладено додатковий договір № 2 про внесення змін до зазначеного договору оренди, за умовами якого сторони погодили викласти пункт 2.2 у новій редакції, відповідно до якої за орендоване приміщення орендар зобов`язується сплачувати орендну плату з 02.01.2019 у розмірі 65 530,93 грн, що розрахована на 01.12.2018 (без урахування податку на подану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства.

У зв`язку з невиконанням зобов`язань щодо сплати орендних платежів Департамент комунальної власності направив відповідачу претензією від 31.10.2022 № 01-13/1502, в якій викладено вимогу про погашення заборгованості з орендної плати за договором в розмірі 754 266,91 грн та пені в розмірі 936 699,92 грн; ця вимога залишена відповідачем без реагування.

Предметом позову у справі, що розглядається, є вимога Департаменту комунальної власності про стягнення з ГО «ЦСІ «Надія» заборгованості з орендної плати в сумі 870 309,75 грн, розрахованої за період з лютого 2022 року по 21.11.2022, та пені за несвоєчасну сплату орендної плати в сумі 121 784,39 грн за період з 16.02.2022 по 31.10.2022; про розірвання договору оренди нежилих приміщень від 23.10.2015 № 1494, укладеного між Департаментом комунальної власності та ГО «ЦСІ «Надія», відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) у зв`язку з істотним порушенням відповідачем умов договору в частині сплати орендних платежів, а також виселення ГО «ЦСІ «Надія» з нежилих приміщень, загальною площею 520,9 кв. м, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, 59, на користь Департаменту комунальної власності.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нежитлового приміщення від 23.10.2015 № 1494 щодо повного та своєчасного здійснення орендних платежів.

Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, у задоволенні позову відмовив та мотивував таке рішення тим, що у відповідача відсутня заборгованість перед Департаментом комунальної власності зі сплати орендної плати за договором оренди нежилих приміщень від 23.10.2015, оскільки рішенням Одеської міської ради від 29.06.2022 № 969-VIII врегульовано питання щодо звільнення від сплати орендної плати на період дії воєнного стану орендарів, які є громадськими об`єднаннями.

Департамент комунальної власності у поданій касаційній скарзі послався, зокрема на те, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору неправильно застосовано положення статті 17, частини 2 статті 24, частини 1 статті 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», пункту 129-1 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 (далі - Порядок передачі в оренду державного та комунального майна від 03.06.2020 № 483), статті 651 ЦК, щодо застосування яких при вирішенні спору у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду. Так, скаржник зазначає, що наведеними нормами урегульовано питання, зокрема звільнення визначеної категорії орендарів від орендної плати за оренду комунального майна при настанні певних обставин, передбачених положеннями пункту 129-1 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна. Проте при вирішенні спору судами попередніх інстанцій не було встановлено обставин прийняття відповідного рішення відносно відповідача та видачі відповідного наказу орендодавцем, тому висновки судів про наявність підстав звільнення відповідача від сплати орендної плати на період дії воєнного стану є помилковими. Разом із тим позивач зазначає, що відповідачем орендоване приміщення передано в суборенду, метою якої є здійснення підприємницької діяльності, та останнім набуваються кошти у період воєнного стану, що є також підставою для не звільнення відповідача від орендної плати та застосування до нього рішення Одеської міської ради від 29.06.2022 № 969-VIII.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення у межах, передбачених статтею 300 ГПК, виходить із такого.

За змістом статті 11 ЦК цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина 1). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є, зокрема, договори та інші правочини (пункт 1 частини 2). Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (частина 3).

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частина 1 статті 14 ЦК).

Як установлено судами попередніх інстанцій, між Департаментом комунальної власності та ГО «ЦСІ «Надія» існують відносини з оренди комунального майна, що виникли на підставі договору оренди нежилих приміщень від 23.10.2015.

Спір між сторонами у справі виник у зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань з внесення орендних платежів відповідно до умов договору оренди комунального майна, що, за твердженням позивача, є істотним порушенням умов договору та підставою для розірвання такого договору, стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати та пені за прострочення виконання грошового зобов`язання, а також виселення відповідача з нежилих приміщень, що є об`єктом оренди за цим договором.

За змістом статті 283 Господарського кодексу України (далі - ГК; у редакції на час укладення договору оренд) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності (частина 1).

У частині 1 статті 284 ГК (у відповідній редакції) як істотні умови договору оренди визначено, зокрема, строк, на який укладається договір оренди; орендну плату з урахуванням її індексації; умови повернення орендованого майна або викупу.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (частина 6 статті 283 ГК).

Відповідно до частин 1, 2 статті 651 ЦК зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до пункту 3.3 договору оренди нежилих приміщень від 23.10.2015, укладеного між сторонами, орендодавець має право виступати з ініціативою розірвання договору оренди у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов`язків, передбачених цим договором, у тому числі несплати орендної плати своєчасно та у повному обсязі, як це передбачено умовами договору.

У пункті 7.1 договору оренди сторони визначили, що питання неврегульовані цим договором, вирішуються відповідно до чинного законодавства.

За змістом пунктів 7.5, 7.10 цього договору він може бути розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством та зазначеним договором оренди. Дія договору оренди припиняється, зокрема достроково за згодою сторін або за рішенням господарського суду; в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності врегульовано положеннями Закону України від 03.10.2019 № 157-ІХ «Про оренду державного та комунального майна»

Відповідно до пункту 2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 03.10.2019 № 157-ІХ «Про оренду державного та комунального майна» договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону України від 03.10.2019 № 157-ІХ «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.

У частині 4 статті 17 Закону України від 03.10.2019 № 157-ІХ «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

За змістом частини 2 статті 5 Закону України від 03.10.2019 № 157-ІХ «Про оренду державного та комунального майна» порядок передачі в оренду державного та комунального майна, включаючи особливості передачі його в оренду (далі - Порядок передачі майна в оренду) визначається Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері реалізації майна (майнових прав, інших активів) або прав на нього на конкурентних засадах у формі аукціонів, у тому числі електронних аукціонів, та здійснює контроль за її реалізацією. Особливості передачі в оренду комунального майна, передбачені цим Законом, додатково можуть визначатися рішенням представницьких органів місцевого самоврядування з урахуванням вимог і обмежень, передбачених цим Законом і Порядком передачі майна в оренду.

Відповідно до Закону України від 01.04.2022 № 2181-IX (який набрав чинності 13.04.2022 та діє під час дії воєнного стану та протягом одного року з дня припинення чи скасування дії воєнного стану) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 03.10.2019 № 157-ІХ «Про оренду державного та комунального майна» доповнено пунктом 6-1, за змістом якого під час дії воєнного стану Кабінет Міністрів України може встановити інші правила передачі в оренду державного та комунального майна, ніж ті, що передбачені цим Законом, щодо, зокрема можливості застосування пільгової орендної плати на строк, що не перевищує шість місяців, для орендарів, які беруть участь в аукціоні з оренди державного майна з метою переміщення виробництв, активів і потужностей для здійснення господарської діяльності, розміщених на території, визначеній Кабінетом Міністрів України, а також механізму підтвердження права на застосування пільгової орендної плати.

У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» (у редакції на 01.06.2022 - набрання чинності), установлено, що:

1) на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування, але у будь-якому разі до 31 грудня 2022 р., за договорами оренди державного і комунального майна, чинними станом на 24 лютого 2022 р. або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 р. або раніше, звільняються від орендної плати орендарі державного і комунального майна :

фізичні особи та фізичні особи-підприємці, які були призвані або прийняті на військову службу після оголошення воєнного стану;

які використовують майно, розташоване в адміністративно-територіальних одиницях, в межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану (Донецька область; Запорізька область в межах Бердянського, Василівського, Мелітопольського, Пологівського районів; Луганська область; Миколаївська область в межах Баштанського, Вознесенського районів (крім селищ міського типу Доманівка, Братське, м. Южноукраїнська), Миколаївського району (крім м. Миколаєва); Харківська область в межах Богодухівського району (крім мм. Валків, Богодухова, смт Краснокутськ), Ізюмського району, Куп`янського і Харківського районів (крім м. Мерефи, смт Нова Водолага, м. Харкова), Чугуївського району (крім м. Змієва); Херсонська область; Автономна Республіка Крим; м. Севастополь) (далі - визначені території);

2) на період воєнного стану, але у будь-якому разі не довше ніж до 30 вересня 2022 р., за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24 лютого 2022 р. або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 р. або раніше, звільняються від орендної плати орендарі, які використовують майно, розміщене:

на територіях Київської, Чернігівської, Сумської, Харківської, Запорізької, Миколаївської областей і м. Києва (крім адміністративно-територіальних одиниць на визначених територіях);

у закладах культури і освіти, якщо об`єкт оренди було передано в оренду на погодинній основі;

3) на період воєнного стану, але у будь-якому разі не довше ніж до 30 травня 2022 р., за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24 лютого 2022 р. або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 р. або раніше, звільняються від орендної плати орендарі, які використовують майно, розміщене на територіях Кіровоградської, Дніпропетровської, Житомирської, Одеської областей;

4) на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24 лютого 2022 р. або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 р. або раніше:

орендарям єдиних майнових комплексів (їх структурних підрозділів), крім визначених підпунктами 1-3 цього пункту, орендна плата нараховується у розмірі 75 відсотків розміру орендної плати, встановленої договором оренди (з урахуванням її індексації);

орендарям, крім визначених підпунктами 1-3 цього пункту, орендна плата нараховується у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати, встановленої договором оренди (з урахуванням її індексації);

орендарям на територіях, визначених у підпунктах 2 і 3 цього пункту, орендна плата нараховується у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати, встановленої договором оренди (з урахуванням її індексації) після 30 вересня 2022 р. і 30 травня 2022 р. відповідно і до закінчення строку, визначеного в абзаці першому цього підпункту;

5) звільнення або перерахунок орендної плати відповідно до цього пункту здійснюється без окремого рішення орендодавця.

У пункті 12 зазначеної постанови визначено, що органи місцевого самоврядування можуть додатково приймати рішення з питань, визначених пунктом 1 цієї постанови, відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Тобто у пункті 1 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України чітко визначено коло орендарів, яким надаються орендні знижки або звільнення на період воєнного стану за договорами оренди державного та комунального майна, а також визначено дати, з яких у відповідних випадках надаються такі орендні знижки або звільнення. При цьому урегульовано, що питання звільнення або перерахунок орендної плати відповідно до цього пункту постанови здійснюється без окремого рішення орендодавця.

Також постанова Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 містить положення (пункт 12), за якими органи місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» додатково можуть приймати рішення з питань, визначених у пункті 1 цієї постанови Кабінету Міністрів України.

29.06.2022 відповідно до законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про правовий режим воєнного стану», з урахуванням Указу Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», з метою підтримки орендарів комунального майна територіальної громади м. Одеси шляхом зниження фінансового навантаження, враховуючи необхідність врегулювання питання внесення орендної плати у період воєнного стану, Одеська міська рада прийняла рішення від 29.06.2022 № 969-VIII «Про орендну плату за використання комунального майна територіальної громади м. Одеси у період дії воєнного стану», відповідно до пункту 1 якого вирішено на період воєнного стану та до його припинення (скасування) за договорами оренди комунального майна територіальної громади м. Одеси, укладеними до 24.02.2022, звільнити від орендної плати орендарів, які:

- за погодженням з орендодавцем використовують орендоване майно для розміщення гуманітарних штабів, складів, центрів волонтерської допомоги;

- є громадськими об`єднаннями та благодійними організаціями;

- орендують нерухоме комунальне майно закладів освіти комунальної власності територіальної громади м. Одеси, але не користуються ним у зв`язку із обмеженням доступу;

- є суб`єктами господарювання, що надають освітні послуги та не здійснюють діяльність у зв`язку з введенням воєнного стану;

- використовують нерухоме комунальне майно, що перебуває в управлінні Виконавчого комітету Одеської міської ради, та не здійснюють діяльність в орендованому об`єкті у зв`язку з введенням воєнного стану;

- орендують комунальне майно Комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Одеса», але не використовують його у зв`язку з введенням воєнного стану.

У пункті 2 цього рішення визначено, що на період воєнного стану та протягом 30 календарних днів після припинення чи скасування його дії в установленому порядку за договорами оренди комунального майна територіальної громади м. Одеси, укладеними до 24.02.2022, орендарям (за виключенням орендарів, вказаних у пункті 1 цього рішення, та орендарів єдиних майнових комплексів) орендна плата нараховується у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати, встановленої договорами оренди (з урахуванням її індексації).

Згідно з рішенням Одеської міської ради від 28.09.2022 № 987-VIII «Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 29 червня 2022 року № 969-VIII «Про орендну плату за використання комунального майна територіальної громади м. Одеси у період дії воєнного стану» доповнено пунктом 3 наступного змісту: « 3. Орендодавцям комунального майна територіальної громади м. Одеси забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з цим рішенням, починаючи з 24 лютого 2022 року, за виключенням орендарів, зазначених в другому абзаці пункту 1 цього рішення, яким нарахування орендної плати відповідно до цього рішення забезпечити з дня погодження орендодавцем використання майна для розміщення гуманітарних штабів, складів, центрів волонтерської допомоги».

Отже, з огляду на зміст рішення органу місцевого самоврядування від 29.06.2022 № 969-VIII за договорами оренди комунального майна територіальної громади м. Одеси, укладеними до 24.02.2022, зокрема орендарі такого майна, які є громадськими об`єднаннями та благодійними організаціями, на період воєнного стану та до його припинення (скасування) звільняються від орендної плати.

Зазначене рішення не містить положень щодо порядку, за яким здійснюється реалізація звільнення або перерахунку орендної плати для певної категорії орендарів, у тому числі, що знижки або звільнення застосовуються без окремого рішення орендодавця, а також не визначає дат, з яких у відповідних випадках надаються такі орендні знижки або звільнення.

Водночас питання, у тому числі порядок реалізації надання орендних знижок або звільнень від сплати орендної плати за договорами оренди певного майна або за договорами оренди майна, яке використовується за певними цільовими призначеннями, у зв`язку з подіями, які можуть негативно вплинути на здатність орендарів продовжувати сплачувати орендну плату за укладеними договорами оренди, урегульовано положеннями Порядку передачі в оренду державного та комунального майна від 03.06.2020 № 483.

Так, за змістом пункту 129-1 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна від 03.06.2020 № 483 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин - лютий 2022 року), якщо у зв`язку із змінами у соціально-економічному становищі в країні або в окремих її регіонах внаслідок економічної кризи, стихійного лиха, запровадження карантинних обмежень або інших подій, які можуть негативно вплинути на здатність орендарів продовжувати сплачувати орендну плату за укладеними договорами оренди, Кабінет Міністрів України або представницький орган місцевого самоврядування ухвалили рішення про надання орендних знижок або звільнень від сплати орендної плати за договорами оренди певного майна або за договорами оренди майна, яке використовується за певними цільовими призначеннями, визначеними у такому рішенні, то підставою для застосування таких звільнень або знижок є наказ орендодавця, прийнятий на підставі звернення орендаря, на якого вони поширюються. Орендні знижки або звільнення у таких випадках надаються з дати, визначеної у рішенні Кабінету Міністрів України (рішенні представницького органу місцевого самоврядування), або якщо у відповідному рішенні дата початку застосування знижки або звільнення не визначена, - то з дати, визначеної у наказі орендодавця. Припинення застосування знижки або звільнення відбувається з дати, визначеної у рішенні Кабінету Міністрів України (рішенні представницького органу місцевого самоврядування) або в наказі орендодавця. Зміни до договору оренди про початок або припинення застосування знижки або звільнення у такому випадку не вносяться.

У подальшому відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.09.2022 № 1026 внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 «Деякі питання оренди державного та комунального майна» і від 27.05.2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану».

Зокрема у постанові Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 у Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженому зазначеною постановою, у першому реченні пункту 129-1 слова «орендних знижок або звільнень» замінено словами «орендних знижок, звільнень», а після слів «на якого вони поширюються» доповнено словами « , крім випадків, коли у рішенні Кабінету Міністрів України або представницького органу місцевого самоврядування зазначається про те, що знижки або звільнення застосовуються без окремого рішення орендодавця».

Таким чином положеннями пункту 129-1 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна від 03.06.2020 № 483 конкретизовано порядок застосування орендних знижок або звільнень від сплати орендної плати за договорами оренди певного майна або за договорами оренди майна, яке використовується за певними цільовими призначеннями, за яким відповідно до рішення Кабінету Міністрів України або представницького органу місцевого самоврядування, ухваленого з відповідного питання, підставою для застосування таких звільнень або знижок є наказ орендодавця, прийнятий на підставі звернення орендаря, на якого вони поширюються. При цьому орендні знижки або звільнення у таких випадках надаються з дати, визначеної у рішенні Кабінету Міністрів України (рішенні представницького органу місцевого самоврядування), або якщо у відповідному рішенні дата початку застосування знижки або звільнення не визначена, - то з дати, визначеної у наказі орендодавця.

Судами попередніх інстанцій у справі, що розглядається, установлено, що відповідач є громадською організацією відповідно до положень положень Закону України «Про громадські об`єднання».

Як свідчать матеріали справи, за договором оренди нежилих приміщень від 23.10.2015, укладеним між сторонами у справі, об`єктом оренди є нерухоме майно, яке на праві комунальної власності належить Територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради (пункт 1.1); ці приміщення передані орендарю виключно під розміщення громадської організації, проте орендар має право передавати частину орендованих нежилих приміщень в суборенду іншим особам чи організаціям лише за письмовим погодженням орендодавця (пункти 4.1, 4.8 договору).

Матеріали справи не містять відзиву або письмового пояснення з долученням відповідних доказів, у яких відповідач висловив позицію щодо поданого позову, представник відповідача участі в судових засіданнях не приймав.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову у цій справі, виходили із того, що у відповідача відсутня заборгованість перед Департаментом комунальної власності зі сплати орендної плати за договором оренди нежилих приміщень від 23.10.2015, оскільки рішенням Одеської міської ради від 29.06.2022 № 969-VIII врегульовано питання щодо звільнення від сплати орендної плати на період дії воєнного стану орендарів, які є громадськими об`єднаннями.

Проте, вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій не врахували наведені норми матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин; обмежившись посиланням на факт звільнення відповідача від сплати орендної плати на період дії воєнного стану відповідно до рішення Одеської міської ради від 29.06.2022 № 969-VIII, не встановили та в рішеннях не зазначили, чи було дотримано сторонами відповідних правовідносин порядку застосування такого звільнення, а саме подання орендарем звернення та прийняття на підставі такого звернення наказу орендодавця.

При цьому з огляду на заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати за період з лютого 2022 року по 21.11.2022, а також те, що суттєве порушення відповідачем договору, за твердженням позивача, стало підставою для заявлення позовних вимог про розірвання договору та виселення відповідача з орендованого приміщення, суди також не встановили дати початку застосування до відповідача звільнення від орендної плати, що в свою чергу суттєво впливає на кваліфікацію спірних правовідносин (зокрема наявність/відсутність обставин суттєвого порушення стороною договору, що відповідно до частини 2 статті 651 ЦК може бути підставою для його розірвання), у тому числі з урахуванням положень статті 5 ЦК, оскільки саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та застосувати для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Водночас у контексті спірних правовідносин суди не надали оцінки умовам договору оренди щодо використання відповідачем спірних приміщень, а також без належної оцінки судів попередніх інстанцій залишилися доводи позивача та подані на їх підтвердження докази стосовно того, що орендоване за договором оренди від 23.10.2015 приміщення здається відповідачем в суборенду (використовується під розміщення кафе), метою якої є здійснення підприємницької діяльності, що в свою чергу при автоматичному звільненні відповідача від орендних платежів без з`ясування обставин використання орендованого комунального майна відповідно до умов договору, не буде забезпечувати надходження коштів до бюджету міста за рахунок ефективного використання майна територіальної громади.

У частині 3 статті 2 ГПК однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом частини 1 статті 73, частин 1, 3 статті 74 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК).

Принцип змагальності (статті 13 ГПК) і принцип рівності сторін (статті 7 ГПК), що пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вони вимагають «справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 86 ГПК).

Вирішуючи спір у справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій наведених норм матеріального та процесуального права враховано не було, з огляду на предмет і підстави заявленого позову не надано належної оцінки доказам, наявним у матеріалах справи, а відтак висновки цих судів про відсутність правових підстав для задоволення позову є передчасними.

Відповідно до статті 236 ГПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини 1 статті 237 ГПК при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

У зв`язку з наведеним, постановлені у справі судові рішення зазначеним вимогам процесуального закону не відповідають, оскільки суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази та не встановили пов`язані з ними обставини, що входили до предмета доказування, отже, рішення судів першої та апеляційної інстанцій не можна визнати законними і обґрунтованими.

Порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, та які не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції (стаття 300 ГПК).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

З огляду на обмежений обсяг процесуальних повноважень Верховного Суду, а також на те, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не дослідили зібрані докази й не встановив ті фактичні обставини, від яких залежить правильне застосування до спірних правовідносин норм матеріального права, на які послався скаржник у касаційній скарзі, що впливає на вирішення позовних вимог, Верховний Суд, переглянувши у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку, що постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції на підставі пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК.

За результатами нового розгляду справи має бути вирішено й питання розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради задовольнити частково.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.08.2023 та рішення Господарського суду Одеської області від 15.05.2023 у справі № 916/3587/22 скасувати.

3. Справу № 916/3587/22 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: В.А. Зуєв

І.С. Міщенко