Рішення

від 30.11.2023 по справі 144/997/23

ТЕПЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 144/997/23

Провадження № 2/144/298/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2023 р. смт. Теплик

Теплицький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Бондарук О.П.,

з участю секретаря судового засідання Сторожук О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Теплик в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом керівника Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області Володимира Гирби в інтересах Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області до ОСОБА_1 , ФГ «Немировського В.М.», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, ОСОБА_2 , про витребування земельної ділянки, -

в с т а н о в и в :

В провадженні Теплицького районного суду Вінницької області знаходиться цивільна справа за позовом керівника Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області Володимира Гирби в інтересах Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області до ОСОБА_1 , ФГ «Немировського В.М.», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог зазначено наступне.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-7086/15-18-СГ від 01.06.2018 задоволено клопотання ОСОБА_2 та надано йому дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у його власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га на території Носківецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області.

Наказом Головногоуправління Держгеокадаструу Вінницькійобласті №2-13197/15-18-СГвід 05.10.2018на підставіклопотання ОСОБА_2 ,затверджено розробленийпроект землеустроющодо відведенняземельної ділянкиу власність ОСОБА_2 та наданойому увласність земельнуділянку сільськогосподарськогопризначення державноївласності,що розташованана територіїНосківецької сільськоїради Жмеринськогорайону Вінницькоїобласті площею2га,кадастровий номер0521084200:05:003:0339, для ведення особистого селянського господарства, право власності на яку 21.11.2018 зареєстровано за ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, останнім використано право безоплатної приватизації земельної ділянки площею 2 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Окрім того, встановлено, що 31.05.2019 ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області з клопотанням про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у його власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га на території Маломочульської сільської ради Теплицького району Вінницької області.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-9715/15-19-СГ від 14.06.2019 ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у його власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га на території Маломочульської сільської ради Теплицького району Вінницької області.

В подальшому, наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-18348/15-19-СГ від 11.10.2019 задоволено клопотання ОСОБА_2 від 19.09.2019 та затверджено розроблений проект землеустрою щодо відведення у його власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована на території Маломочульської сільської ради Теплицького району Вінницької області площею 2 га, кадастровий номер 0523783900:04:000:0421 для ведення особистого селянського господарства, право власності на яку 29.10.2019 зареєстровано за ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Водночас, при поданні клопотань про надання дозволу на розробку проектів землеустрою, затвердження проектів землеустрою та надання земельної ділянки у власність, що розташована на території Маломочульської сільської ради Теплицького району Вінницької області, ОСОБА_2 повідомив, що правом безоплатної приватизації земельної ділянки по даному виду цільового призначення не скористався.

Таким чином, ОСОБА_2 повторно безкоштовно отримано у власність (у порядку приватизації) земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13.11.2019, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Дібровою Л.О., зареєстрованого в реєстрі за № 2208, ОСОБА_2 продав належну йому земельну ділянку, кадастровий номер 0523783900:04:000:0421, ОСОБА_1 . Право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку 13.11.2019 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

В подальшому, 06.11.2021 ОСОБА_1 звернувся до державного реєстратора Шаргородської міської ради Підпалюк Л.В. із заявами про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0523783900:04:000:0435 та земельну ділянку з кадастровим номером 0523783900:04:000:0436, які утворились внаслідок поділу земельної ділянки 0523783900:04:000:0421, що підтверджується наданою технічною документацією № 121 від 27.10.2021, розробленою ФОП ОСОБА_3 . На підставі поданих заяв, 06.11.2021 за ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 1 га, кадастровий номер 0523783900:04:000:0435, та земельну ділянку з кадастровим номером 0523783900:04:000:0436, площею 1 га.

Крім того, ОСОБА_1 звернувся до державного реєстратора Шаргородської міської ради Підпалюк Л.В. із заявою про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0523783900:04:000:0441, яка утворена внаслідок об`єднання земельних ділянок з кадастровими номерами 0523783900:04:000:0435 та 0523783900:04:000:0436.

Державним реєстраторомШаргородської міськоїради ПідпалюкЛ.В. 30.11.2021 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 0523783900:04:000:0441, площею 2 га.

Враховуючи те, що земельна ділянка з кадастровим номером 0523783900:04:000:0441 була утворена шляхом об`єднання двох земельних ділянок з кадастровими номерами 0523783900:04:000:0435 та 0523783900:04:000:0436, які в свою чергу утворилися внаслідок поділу спірної земельної ділянки з кадастровим номером 0523783900:04:000:0421, і при цьому площа земельних ділянок 0523783900:04:000:0421 (спірна ділянка) та 0523783900:04:000:0441 (новоутворена ділянка) є однаковою (2 га), тому ці дві ділянки по суті (на місцевості) є однією і тією ж земельною ділянкою.

Відповідно до договору оренди № б/н від 19.11.2019, ОСОБА_1 передав земельну ділянку з кадастровим номером 0523783900:04:000:0441 в оренду фермерському господарству «Немировського В.М.». Право оренди земельної ділянки фермерського господарства «Немировського В.М.» 29.11.2019 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою судді від 27 липня 2023 року задоволено заяву про забезпечення позову, заборонено органам та посадовим особам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, вчиняти реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0523783900:04:000:0441, площею 2 га та заборонено державним кадастровим реєстраторам, які входять до складу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальних органів, вносити до Державного земельного кадастру будь-які відомомсті, що стосуються земельної ділянки з кадастровим номером 0523783900:04:000:0441, площею 2 га.

09 серпня 2023 року постановлено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, призначено підготовче судове засідання за правилами загального позовного провадження. Відповідачу запропоновано подати відзив на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження.

У своєму відзиві на позов адвокат Тиховський М.О. стверджував, що його довіритель ОСОБА_1 є добросовісним набувачем та при купівлі спірної земельної ділянки не знав та не міг знати про те, що третя особа вже скористалася правом на отримання безоплатно у власність земельної ділянки. Вважає, що Гайсинською окружною прокуратурою невірно обрано спосіб відновлення порушеного права держави шляхом позбавлення ОСОБА_1 законно набутої ним земельної ділянки. Відповідальність у даному випадку мають нести саме треті особи, які безоплатно набули земельні ділянки у власність, тому вважає позовні вимоги безпідставними, неспівмірними з правовими наслідками, і такими, що не підлягають задоволенню.

У своїх поясненнях представник Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області Катерина Чугаєнко позов керівника Гайсинської окружної прокуратури просила задовольнити, вказавши, що ГУ не мало змоги та не було зобов`язане здійснювати перевірку фактів подвійної приватизації земельних ділянок громадянином ОСОБА_2 , однак такий факт має місце, а тому позов підставний та обгрунтований.

Ухвалою Теплицького районного суду Вінницької області від 31 серпня 2023 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

Представник позивача прокурор Бородіч О.О. в судове засідання не з`явився, подав заяву в якій вказав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить при ухваленнні рішення суду скасувати заходи забезпечення позову та справу розглянути без його участі.

Представник Теплицької селищної ради в особі селищного голови Руслана Трамбовецького подав суду письмове клопотання про розгляд справи без участі представника селищної ради, зодо вирішення позовних вимог покладається на розсуд суду.

Представник відповідача ФГ «Немировського В.М.» Немировський В.М. в судове засідання не з`явився, на адресу суду направив заяву з проханням розглянути справу у відсутність представника відповідача та прийняти рішення на розсуд суду.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Тиховський М.О. в судове засідання не з`явилися, на адресу суду адвокат Тиховський М.О. направив заяву з проханням розглянути справу у їх відсутність, позовні вимоги не визнають та заперечують проти їх задоволення.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області Катерина Чугаєнко у заяві зазначила про підтримання позовних вимог Гайсинської окружної прокуратури, просить розглянути справу за її відсутності.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, та з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, ґрунтуючись на засадах справедливості, виваженості та законності, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.

Позов пред`явлено прокурором правомірно на виконання вимогст. 131-1 Конституції України, ч. 3 ст. 23Закону України «Про прокуратуру», в інтересах держави.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-7086/15-18-СГ від 01.06.2018 задоволено клопотання ОСОБА_2 та надано йому дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у його власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га на території Носківецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області (а.с.23).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-13197/15-18-СГ від 05.10.2018 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» затверджено розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства на території Носківецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області площею 2 га, кадастровий номер 0521084200:05:003:0339 (а.с.30).

На підставі зазначеного наказу, 21.11.2018 за № 29067182 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1701769505210), що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових права на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.31 - 32).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-9715/15-19-СГ від 14.06.2019 ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у його власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га на території Маломочульської сільської ради Теплицького району Вінницької області (а.с. 37-42).

В подальшому, наказом Головногоуправління Держгеокадаструу Вінницькійобласті №2-18348/15-19-СГвід 11.10.2019задоволено клопотання ОСОБА_2 від 19.09.2019та затвердженорозроблений проектземлеустрою щодовідведення уйого власністьземельної ділянкисільськогосподарського призначеннядержавної власності,що розташованана територіїМаломочульської сільськоїради Теплицькогорайону Вінницькоїобласті площею2га,кадастровий номер0523783900:04:000:0421 для ведення особистого селянського господарства, право власності на яку 29.10.2019 зареєстровано за ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.43).

Згідно Договорукупівлі-продажуземельної ділянкивід 13.11.2019року зареєстрованого в реєстрі за № 2208, ОСОБА_2 продав належну йому земельну ділянку з кадастровим номером 0523783900:04:000:0421 ОСОБА_1 (а.с. 47-50).

На підставі вказаного договору, 13.11.2019 за № 34130512 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1950830005237), що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових права на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.44).

Відповідно технічної документації щодо поділу земельної ділянки № НОМЕР_1 від 27.10.2021 розробленою ФОП ОСОБА_3 , земельну ділянку з кадастровим номером 0523783900:04:000:0421 загальною площею 2 га, яка перебуває у власності ОСОБА_1 , поділено на земельну ділянку з кадастровим номером 0523783900:04:000:0435 та земельну ділянку з кадастровим номером 0523783900:04:000:0436 (а.с. 51-70).

На підставі поданих заяв, 06.11.2021 за ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 1 га з кадастровим номером 0523783900:04:000:0435 та земельну ділянку з кадастровим номером 0523783900:04:000:0436, площею 1 га (а.с. 59-70).

Згідно технічної документації щодо об`єднання земельних ділянок № 139 від 09.11.2021, розробленою ФОП ОСОБА_3 , ОСОБА_1 звернувся до державного реєстратора Шаргородської міської ради Підпалюк Л.В. з заявою про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0523783900:04:000:0441, яка утворена внаслідок об`єднання земельних ділянок з кадастровими номерами 0523783900:04:000:0435 та 0523783900:04:000:0436 (а.с. 71-85).

Державним реєстратором Шаргородської міської ради Підпалюк Л.В. 30.11.2021 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 0523783900:04:000:0441, площею 2 га (а.с. 83).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна ОСОБА_1 передав земельну ділянку з кадастровим номером 0523783900:04:000:0441 в оренду фермерському господарству «Немировського В.М.», підстава передачі договір оренди № б/н від 19.11.2019 року. Відповідно 29.11 2019 року зареєстровано право оренди земельної ділянки фермерського господарства «Немировського В.М.» (а.с.101-103).

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст.2, ч.1 ст.4 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннямист. 13 ЦПК Українивизначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.1, 4, 5ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Щодо порушення інтересів держави і підтвердження повноважень прокурора для представництва інтересів держави в суді, то суд зазначає наступне.

Відповідно достатті 131-1 Конституції Україниоргани прокурату здійснюють представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч.4ст.56 ЦПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до абз. 3 ч. 5ст. 56 ЦПК України, у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до частини третьоїстатті 23 Закону України «Про прокуратуру»прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Статус прокурора визначено устатті 15 вказаного Закону України «Про прокуратуру», частиною другою якої передбачено також, що прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає в прокуратурі.

Згідно зрішенням КонституційногоСуду Українивід 08.04.1999у справі№ 1-1/99державні інтересизакріплюються якнормами КонституціїУкраїни,так інормами іншихправових актів.Інтереси державивідрізняються відінтересів іншихучасників суспільнихвідносин.В основіперших завждиє потребау здійсненнізагальнодержавних (політичних,економічних,соціальних таінших)дій,програм,спрямованих назахист суверенітету,територіальної цілісності,державного кордону,гарантування державної,економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

Статті 13, 14 Конституції України, ст. 1-3 ЗК України, ст. 324 ЦК України визначають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах та спосіб, визначених Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання додержання законності передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності, яке проведене з грубим порушенням вимог чинного законодавства.

Відповідно дост. 80 Земельного кодексу України, ст.ст. 2, 170, 172, 326, 327, 374 Цивільного кодексу Україниправо власності на землі державної та комунальної власності належать державі Україна та територіальним громадам, які реалізують це право через відповідні органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) наказу, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає та порушує гарантовану статтею 21 Конституції України рівність прав всіх громадян, оскільки кожен громадянин має право лише одноразово використати своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для певного цільового призначення.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження території територіальних громад Вінницької області» визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Вінницької області. Згідно з додатком до зазначеної постанови Кабінету Міністрів України до переліку територіальних громад Вінницької області входить Теплицька територіальна громада з адміністративним центром територіальної громади в смт. Теплик, до складу якої віднесена, зокрема, Маломочульська сільська рада Теплицького району Вінницької області.

Постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ, яка набрала чинності 19.07.2020, у зв`язку з реорганізацією та утворенням нових територіальних одиниць, на території Вінницької області, з поміж інших, ліквідовано Теплицький район, однак утворено Гайсинський район (з адміністративним центром у місті Гайсин) у складі територій до якого також увійшла Теплицька територіальна громада на території якої розташовувалась Маломочульська сілька рада.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» № 1423-ІХ від 28.04.2021 Розділ X «Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнено п. 24, відповідно до якого землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

Відтак, Теплицька селищна рада є правонаступником Маломочульської сільської ради Теплицького району Вінницької області отже, Теплицька селищна рада Гайсинського району Вінницької області є органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Частиною четвертоюстатті 263 ЦПК Українивизначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 №912/2385/18 відповідно до частини третьоїстатті 23 Закону України «Про прокуратуру»прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченомустаттею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченогостаттею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові.

Гайсинською окружною прокуратурою до Теплицької селищної ради скеровано лист, в якому повідомлено про виявлення факту порушення інтересів територіальної громади, а також про необхідність надання до прокуратури інформації щодо вжиття заходів по витребуванню спірної земельної ділянки в комунальну власність.

Відповідно до листа Теплицької селищної ради за № 1044 від 22.05.2023, встановлено що селищна рада не вживала заходи щодо повернення спірної земельної ділянки в комунальну власність, оскільки дізналась про факт порушення з листа окружної прокуратури. При цьому в селищній раді відсутні документи, що стосуються вказаної земельної ділянки (а.с. 88).

На повторний запит окружної прокуратури, листом від 21.07.2023 за № 1468 Теплицькою селищною радою повідомлено, що нею не вживались заходи цивільно-правового характеру щодо витребування даної земельної ділянки у комунальну власність (а.с. 91).

Оскільки Теплицькою селищною радою Гайсинського району Вінницької області не вжито заходів із забезпечення судового захисту порушених інтересів держави та територіальної громади, що свідчить про бездіяльність уповноваженого органу, наявні підстави для подання Гайсинською окружною прокуратурою даної позовної заяви в інтересах держави в особі Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області.

На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Гайсинською окружною прокуратурою попередньо, до звернення до суду, відповідним листом повідомлено Теплицьку селищну раду про представництво прокуратурою інтересів останньої в суді.

Заява Теплицької селищної ради про розгляд справи без їх участі додатково свідчить про те, що Раді було відомо про подачу позову прокурором.

Вказане дало підстави для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду із позовом.

Відповідно дост. 41 Конституції Українитаст. 321 Цивільного кодексу України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 41 Конституції Українитакож закріплено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 78 ЗК Україниправо власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставіКонституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Частиною першоюстатті 81 ЗК Українивизначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до пункту «а» частини третьоїстатті 22 ЗК Україниземлі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до ч. 1-4ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Згідно з п. б ч.1ст.121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірі не більше 2,0 гектара.

Право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц).

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок регулюється статтями118,186-1 ЗК України.

Відповідно до ч. 2ст. 328 ЦК Україниправо власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлена судом.

Відповідно до положеньст. 387 ЦК Українивласник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Враховуючи, що ОСОБА_2 набуто 21.11.2018 право власності на земельну ділянку площею 2 га, з кадастровим номером 0521084200:05:003:0339, для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Носківецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області, він не мав права повторно набувати на зазначених вище підставах у межах норм безоплатної приватизації земельну ділянку площею 2 га, з кадастровим номером 0523783900:04:000:0421, для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Маломочульської сільської ради Теплицького району Вінницької області.

Отже, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, приймаючи наказ № 2-18348/15-19-СГ від 11.10.2019, будучи введеним в оману ОСОБА_2 , яким не повідомлено про те, що він використав своє право на безоплатне набуття ним земельної ділянки вказаного цільового призначення, належним чином не перевірило факт реалізації ОСОБА_2 права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, що в свою чергу призвело до безпідставного вибуття землі із державної власності.

Таким чином, ОСОБА_2 не міг законно набути права приватної власності на спірну земельну ділянку. Натомість він набув такого права власності в спосіб, який за формальними ознаками має вигляд законного: юридичне оформлення права власності відповідача на землю стало можливим у результаті прийняття органом виконавчої влади незаконного наказу.

Відповідно дост. 387 Цивільного кодексу Українивласник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Оскільки вимога про визнання рішення органу місцевого самоврядування незаконним та його скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою, то така вимога не є нерозривно пов`язаною з вимогою про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння. При цьому, позивач у межах розгляду справи про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність зазначеного наказу без заявлення вимоги про визнання його незаконним та скасування, оскільки таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на яке воно спрямоване. Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19.

Окрім вказаного висновку Великої Палати Верховного Суду, близькі за змістом правові висновки також викладені, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 372/266/15-ц (п.46) та від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (п.148).

Велика Палата Верховного Суду у вказаних рішеннях зазначає, що власник з дотриманням вимог статей387і388 ЦК Україниможе витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Тому не є ефективним способом захисту права власника для мети витребування ним його майна з чужого незаконного володіння оспорювання не тільки рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, але й договорів, інших правочинів щодо спірного майна та документів, що посвідчують відповідне право.

Аналогічні висновки викладені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 94); постанові Верховного Суду України від 25 червня 2014 року у справі №6-67цс14).

Враховуючи правові висновки Верховного Суду, визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2- 18348/15-19-СГ від 11.10.2019, не є ефективним способом захисту у цій справі, оскільки задоволення такої вимоги не призвело би до відновлення володіння земельною ділянкою. Однак, посилання в позові на незаконність такого наказу, є необхідним для того, щоб суд надав правову оцінку такого наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області та виклав її у мотивувальній частині судового рішення у межах розгляду справи про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

ОСОБА_1 набув у власність спірну земельну ділянку в особи, яка з огляду на зазначені вище обставини, не мала права її відчужувати, а тому дана земельна ділянка підлягає витребуванню у ОСОБА_1 на користь держави з наведених вище підстав.

Велика Палата Верховного Суду (в постанові від 12.02.2020 у справі П/811/1640/17) звертає увагу на те, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (див. принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц).

З огляду на вказане у разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребовує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване в цьому реєстрі за відповідачем.

Як зазначено вище, ОСОБА_1 спершу вчинив дії спрямовані на поділ спірної ділянки з кадастровим номером 0523783900:04:000:0421, внаслідок чого утворились земельні ділянки з кадастровими номерами 0523783900:04:000:0435 та 0523783900:04:000:0436, які в подальшому об`єднані в земельну ділянку з кадастровим номером 0523783900:04:000:0441. Новостворена земельна ділянка, яка фактично (на місцевості) є тією ж ділянкою, яку ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_2 , передана першим в оренду фермерському господарству «Немировського В.М.».

Витребовуючи спірну земельну ділянку у ОСОБА_1 , наявні також підстави для її витребування від суб`єкта господарювання, якому спірна земельна ділянка передана в оренду фермерському господарству «Немировського В.М.», як фактичного користувача ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЗК України, право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Орендар земельної ділянки безумовно є її володільцем, а відтак безпосередньо порушує права дійсного її власника.

Правовою підставою для такого витребування у орендаря є ч. 1 ст. 387 ЦК України, яка визначає таке право власника на витребування свого майна від будь-якого незаконного володільця, окрім добросовісного набувача.

Витребування спірноїземельної ділянкилише успіввідповідача ОСОБА_1 не призведедо припиненнянезаконного володінняцією ділянкоюз бокуФГ «НемировськогоВ.М.»та їїповернення уфактичне володіння Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області, оскільки це не буде ефективним та достатнім способом захисту.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 672/386/20.

Враховуючи, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-18348/15-19-СГ від 11.10.2019 є незаконним, спірна земельна ділянка загальною площею 2 га, якій присвоєно кадастровий номер 0523783900:04:000:0441 та яка розташована на території Маломочульської сільської ради Теплицького району Вінницької області (на даний час Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області), підлягає витребуванню у ОСОБА_1 та ФГ «Немировського В.М.» в комунальну власність Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області.

Повно і всебічно з`ясувавши обставини справи на підставі наявних у справі доказів, суд доходить висновку, що позов прокурора є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Прокурором при зверненні до суду з даним позовом було сплачено 5368,00 грн судового збору за подачу позову, що підтверджується платіжним дорученням №1420 від 11.07.2023, тому сума цих витрат підлягає стягненню з відповідачів на користь Вінницької обласної прокуратури.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 14, 19, 41, 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 321, 328, 387 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 22, 81, 118, 121, 186-1 Земельного Кодексу України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76, 78, 81, 95, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позовну заяву задовольнити.

Витребувати у ОСОБА_1 та фермерського господарства «Немировського В.М.» на користь Теплицької територіальної громади в особі Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області земельну ділянку з кадастровим номером 0523783900:04:000:0441 площею 2 га, яка фактично (за розміром та конфігурацією) відповідає земельній ділянці з кадастровим номером 0523783900:04:000:0421 площею 2 га, яку незаконно надано у власність ОСОБА_2 згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-18348/15-19-СГ від 11.10.2019.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Вінницької обласної прокуратури сплачений судовий збір в сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн за наступними реквізитами: код ЄДРПОУ 02909909, банк отримувача: ДКСУ м. Київ, МФО 820172, розрахунковий рахунок UA568201720343110002000003988.

Стягнути з фермерського господарства «Немировського В.М.» на користь Вінницької обласної прокуратури сплачений судовий збір в сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн за наступними реквізитами: код ЄДРПОУ 02909909, банк отримувача: ДКСУ м. Київ, МФО 820172, розрахунковий рахунок UA568201720343110002000003988.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач Теплицька селищна рада Гайсинського району Вінницької області, адреса: вул. Незалежності, 34 смт. Теплик Гайсинського району Вінницької області, ЄДРПОУ 04326193.

Представник позивача керівник Гайсинської окружної прокуратури, вул. Волонтерів, 15а м. Гайсин Вінницької області, 23700, ЄРПОУ 02909909.

Відповідач 1 ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач 2 Фермерське господарство «Немировського В.М.», адреса: вул. Весела, 49 с. Мала Мочулка Гайсинського району Вінницької області, код ЄДРПОУ 43180704.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, вул. Келецька, буд. 63, м. Вінниця, 21027, код ЄДРПОУ: 39767547.

Третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору,на сторонівідповідачів: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 РНОКПП: НОМЕР_3 .

Повний текст рішення виготовлено 08.12.2023 року.

Суддя