Постанова

від 04.12.2023 по справі 296/3786/22

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №296/3786/22 Головуючий у 1-й інст. Адамович О. Й.

Категорія 30 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О.С.

суддів Шевчук А.М., Талько О.Б.

з участю секретаря

судового засідання Кузьменко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №296/3786/22 за позовом керівника Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Хорошівської селищної ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Стражник Тетяна Олексіївна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування державної реєстрації прав

за апеляційною скаргою заступника керівника Житомирської обласної прокуратури

на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 30 травня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Адамович О.Й.

в с т а н о в и в:

У липні 2022 року керівник Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Хорошівської селищної ради звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу від 24.05.2022 року, згідно якого ОСОБА_1 продав у власність ОСОБА_2 складський бокс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на складський бокс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 46911811, реєстраційний номер нерухомого майна №2295827618101.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що слідчим відділом відділення поліції №4 ЖРУП ГУНП в Житомирській області розслідувалось кримінальне провадження №42021062190000007 за ч.4 ст.240, ч.2 ст.364-1 КК України. Установлено, що ОСОБА_1 є єдиним засновником (100 %), бенефіціаром, єдиним учасником та директором ВП ТОВ «Синій камінь-1». ВП ТОВ «Синій камінь-1» для видобутку надр орендує земельну ділянку на території Володарсько-Волинської (у подальшому Хорошівської) селищної ради площею 6,1646 га, кадастровий номер земельної ділянки 1821155100:05:001:0020, на якій розміщене родовище габро «Синій камінь-1» площею 3,72 га, на яку виданий спеціальний дозвіл на користування надрами №4043 від 04.10.2006.

Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час в період з жовтня 2018 року у ОСОБА_3 виник злочинний умисел на здійснення незаконного видобування корисних копалин загальнодержавного значення, з використанням свого службового становища як директора ВП ТОВ «Синій камінь-1», а саме проведення такого видобутку поза межами земельної ділянки, визначеним у спеціальному дозволі на користування надрами №4043 від 04.10.2006 площею 3,72 га. Реалізовуючи свій злочинний умисел ОСОБА_3 будучи директором ВП ТОВ «Синій камінь-1», у невстановлений досудовим розслідуванням час, в період з жовтня 2018 року по 28 грудня 2021 року, із залученням наявної у його власності спеціальної техніки, промисловим способом, за межами ділянки надр, встановленої спеціальним дозволом на користування надр №4043 від 04.10.2006, на окремих ділянках площею 860,73 м2 (кар`єр № 1) та 2331,44 м2 (кар`єр № 2) самовільно та незаконно організував видобування корисної копалини загальнодержавного значення - габро, внаслідок чого за вказаний період видобуто корисну копалину габро з кар`єру № 1 - 3020,08 м3, з кар`єру № 2 - 6370,75 м3, всього загальним об`ємом 9390,83 м3. Згідно висновку судової інженерно-екологічної експертизи від 02.05.2022 № 1911/2125 розмір збитків заподіяних державі внаслідок самовільного видобутку корисної копалини загальнодержавного значення габро об`ємом 9390,83 м3 на земельній ділянці родовища «Синій камінь-1» поза межами дії спеціального дозволу №4043 від 04.10.2006 на користування надрами, становить 39 779 555,88 грн., що спричинило інші тяжкі наслідки.

У кримінальному провадженні № 42021062190000007 за результатами розслідування 06.06.2022 скеровано до суду обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 240, ч. 2 ст. 364-1 КК України. Також у кримінальному провадженні прокурором в інтересах держави заявлено цивільний позов про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням на суму 39 779 555,88 грн.

Ухвалою слідчого судді Володарсько-Волинського районного суду від 20.05.2022 у справі №276/668/22 на рухоме і нерухоме майно ОСОБА_1 накладено арешт. При виконанні наведеної ухвали встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 24.05.2022 ОСОБА_1 продав у власність ОСОБА_2 , складський бокс: літера «А», поверх-І, загальною площею - 28.2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

24 травня 2022 року внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право приватної власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 24.05.2022, номер запису 46911811, реєстраційний номер нерухомого майна №2295827618101.

Вказує, що спорюваний договір купівлі продажу укладений з метою уникнення ОСОБА_1 відповідальності в частині відшкодування шкоди завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільного позову). Так, за рахунок реалізації належного ОСОБА_1 майна можливо було б частково відшкодувати шкоду завдану Державному бюджету внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Слід зазначити, що очевидним є те, що учасники цивільних відносин (сторони оспорюваного договору) «вживали право на зло», оскільки цивільно-правовий інструментарій (оспорюваний договір купівлі-продажу) використовувався учасниками з метою недопущення накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_1 для забезпечення відшкодування шкоди завданої ним внаслідок вчинення кримінального правопорушення та уникнення подальшого звернення стягнення на указане майно.

Вважає, що оспорюваний договір купівлі-продажу є фраудаторним, тобто вчиненими на шкоду кредитору. Так, до обставин, які дозволяють кваліфікувати оспорюваний договір, як фраудаторний, відноситься: продавець ОСОБА_1 продав/передав нерухоме майно ОСОБА_2 після винесення ухвали слідчим суддею Володарсько- Волинського районного суду від 20.05.2022 № 276/668/22 про арешт майна у формі позбавлення права на відчуження: складського боксу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Наведене майно було продане через 4 дні після винесення ухвали слідчого судді Володарсько-Волинського районного суду від 20.05.2022 №276/668/22. На момент укладення спірного Договору купівлі-продажу ОСОБА_1 було достовірно відомо про розслідування кримінального провадження №42021062190000007, крім того ОСОБА_1 17.05.2022 повідомлено про підозру за ч. 4 ст. 240 КК України у вказаному кримінальному провадженні. Факт укладення між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спірного Договору купівлі-продажу свідчить про те, що його сторони діяли очевидно недобросовісно та зловживали правами, оскільки вчинили оспорювані договори купівлі-продажу, які порушуватимуть майнові інтереси стягувана. Спірний Договір купівлі-продажу направлений на недопущення звернення стягнення на майно, яке було приватною власністю ОСОБА_1 . Сукупність наведених обставин доводить той факт, що при укладенні договорів купівлі-продажу воля відповідачів не відповідала зовнішньому прояву та не мала на меті реального настання правових наслідків, обумовлених вказаним правочином. Таким чином, спірний правочин очевидно завдає шкоди інтересам позивача, вчинений без наміру створення правових наслідків, обумовлених ними, зі спрямованістю дій сторін договору на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно, а тому зазначений Договір купівлі-продажу підлягає визнанню недійсними.

Також зазначає, що дії ОСОБА_1 з відчуження належного йому майна вказують на те, що спірний правочин вчинено ним з метою приховати це майно від примусового відчуження для погашення грошових зобов`язань з відшкодування заподіяної шкоди. Зокрема, після отримання повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 240 КК України від 17.05.2022, ОСОБА_1 упродовж 23 та 24 травня 2022 року продав належні йому 3 об`єкти нерухомого майна ОСОБА_2 , з яких житловий будинок та земельна ділянка по АДРЕСА_2 продана за 2120500 грн., квартира АДРЕСА_3 продана за 1148400 грн., складський бокс по АДРЕСА_4 за 63400 грн. Наведене свідчить, що ОСОБА_1 реалізуючи майно ОСОБА_2 переслідував мету ухилення від майбутнього відшкодування збитків у кримінальному провадженні №42021062190000007 за ч. 4 ст.240, ч. 2 ст.364-1 КК України, в якому діями ОСОБА_1 заподіяно збитки державним інтересам у розмірі 39779555,88 грн.

Також вказує, що рішення суду про визнання недійсним договору саме по собі не є підставою для внесення запису про скасування прав на нерухоме майно без скасування відповідного рішення про державну реєстрацію прав. У разі визнання недійсним договору, що стало підставою для прийняття рішення про державну реєстрацію прав, слід одночасно заявляти вимогу про скасування рішення про державну реєстрацію прав. Такі вимоги є відповідним і законним способом судового захисту в даному випадку, оскільки за чинним Цивільним кодексом України право власності виникає з моменту його реєстрації.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 30 травня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, заступник керівника Житомирської обласної прокуратури подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, необґрунтованість та неврахування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, щосудом при постановлені оскаржуваного рішення не взято до уваги, що договір купівлі - продажу укладений з метою уникнення ОСОБА_1 відповідальності в частині відшкодування шкоди, завданої державі внаслідок кримінального правопорушення. Зокрема, за рахунок реалізованого належного ОСОБА_1 майна можливо частково відшкодувати шкоду завдану навколишньому природному середовищу, внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Судом в оскаржуваному рішенні зазначено, що самої лише підозри не достатньо для визнання спірного договору недійсним з підстав його фіктивності (фраудаторності). Необхідною та достатньою умовою, на думку суду, є доведеність вини особи у вчинені злочину в наслідок якого позивачу було заподіяно майнової шкоди, а також доведеність розміру завданої шкоди.

Також, судом безпідставно зазначено, що пред`явлення цивільного позову у кримінальному провадженні не свідчить про виникнення у відповідача (підозрюваного) зобов`язання відшкодувати заявлену до стягнення суму, а на момент постановлення ухвали слідчого судді від 20.05.2022 в кримінальному провадженні не було ухвалено вироку про відшкодування завданої шкоди (стягнення грошових коштів). Проте, судом не враховано, що згідно ч.1 ст.127 КПК України підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення. Дана норма кореспондується із ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України, відповідно до якого, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Також, ч. 2 ст. 1166 ЦК передбачено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Так, у матеріалах справи містяться витяг з СРДР про кримінальне провадження №42021062190000007, копія обвинувального акту обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.4 ст. 240, ч.2 ст. 364-1 КК України; копія ухвали Володарсько-Волинського районного суду від 20.05.2022 про арешт майна (справа № 276/668/22); копія позовної заяви до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди у розмірі 39779555,88 грн. від 18.05.2022 у кримінальному провадженні №42021062190000007. Наведені докази переконливо доводять наявність кримінального провадження щодо ОСОБА_1 , а також наявність матеріальних претензій позивача (держави) у кримінальному проваджені як цивільного позивача (потерпілої особи) до ОСОБА_1 як особи, якій вручена підозра.

Судом не взято до уваги, що ОСОБА_1 був обізнаний про наявність щодо нього кримінального провадження, а отже він міг передбачати негативні наслідки для себе у випадку притягнення його до кримінальної відповідальності. Зокрема, судом не взято до уваги, що на момент укладення спірного договору купівлі-продажу ОСОБА_1 було достовірно відомо про розслідування кримінального провадження №42021062190000007, так як йому 17.05.2022 повідомлено про підозру за ч.4 ст.240 КК України у вказаному провадженні.

Також суд відмовляючи у задоволенні позову прокурора, зазначає про необізнаність відповідача про наявність клопотання прокурора Хорошівського відділу Коростишівської окружної прокуратури про накладення арешту на майно, зокрема на складський бокс, або про звернення з цивільним позовом в межах кримінального провадження. Так, з матеріалів справи вбачається, що клопотання про арешт майна підозрюваного вирішувалося слідчим суддею за відсутності ОСОБА_1 . Враховуючи те, що у повідомленні про підозру (з якою ОСОБА_1 обізнаний) стверджується про встановлення в ході досудового розслідування факту та розміру завдання державі збитків, передбачуваним і логічним наслідком встановлення таких фактів, одночасно з повідомлення про підозру, є пред`явлення відповідного позову прокурором. Отже, і подача прокурором клопотання про арешт майна підозрюваного є логічною і передбачуваною дією учасника кримінального процесу.

Безпідставними є висновки суду про не встановлення розміру завданих збитків. Як уже зазначалося, у ході досудового розслідування за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи кримінального провадження встановлено розмір завданої державі шкоди (згідно висновку судової інженерно-екологічної експертизи від 02.05.2022 №1911/2125 розмір збитків заподіяних державі внаслідок самовільного видобутку корисної копалини загальнодержавного значення габро об`ємом 9390,83 м3 на земельній ділянці родовища «Синій камінь-1» поза межами дії спеціального дозволу №4043 від 04.10.2006 на користування надрами, становить 39 779 555,88 грн). Таким чином, розмір шкоди встановлений і підтверджений вищезазначеним висновком.

Також судом не враховано, що продаж майна ОСОБА_1 було здійснено за готівкові кошти, не через банківські рахунки, що беззаперечно свідчить про свідоме зменшення ним свого майнового стану, оскільки на готівкові кошти, які не зберігаються на банківських рахунках неможливо звернути стягнення в погашення законних вимог кредитора, а також неможливо відстежити фізичне знаходження готівкових коштів. Дані факти у їх сукупності свідчить, що метою укладання спірного правочину є саме зміна власника нерухомості з метою уникнення накладення стягнення на майно в рахунок відшкодування збитків завданих державі.

Представник відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

На спростування доводів апеляційної скарги представник зазначає, що під час укладення договору купівлі-продажу складського боксу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , заборони, обтяжень, арештів не було, зокрема ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не знали і не могли знати про ухвалу від 20.05.2022 року про накладення арешту на майно ОСОБА_1 , який в тому числі не був повідомлений про судовий розгляд.

Повідомлення про підозру ОСОБА_1 отримав 01.06.2022 року, саме з того часу йому стало відомо про кримінальне провадження №42021062190000007 від 05.05.2021 року, за ознаками вчинення злочинів, передбачених ч.4 ст. 240, ч.2 ст. 364-1 КК, а твердження про оголошення підозри ОСОБА_1 17.05.2022 року не відповідає дійсності.

Вказує, що в матеріалах справи відсутня інженерно-екологічна експертиза №1911/2125 від 02.05.2023 року про нарахування збитків, на яку посилається позивач, як додаток до скарги. Окрім того, в матеріалах справи відсутня екологічна експертиза, яка б підтвердила шкоду навколишньому природному середовищу від діяльності ВП ТОВ «Синій камінь-1».

Звертає увагу суду, що ухвала слідчого судді Володарсько-Волинського районного суду від 20.05.2022 не була вчасно направлена до відповідного органу для виконання і внесення відомостей до Державного реєстру речових прав про арешт майна, а тому при укладанні договору купівлі продажу на «складський бокс», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про арешт не було відомо, зокрема в Державному реєстрі речових прав будь яких обмежень заборони на відчуження вказаного майна не було.

На рахунок продажу майна ОСОБА_1 за готівкові кошти зазначає, що відповідно до Порядку проведення розрахунків, ч.1 ст.1087 ЦК України, розрахунки за участю фізичних осіб, не пов`язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть проводитися у готівковій або безготівковій формі.

Вказує, що важливим критерієм фраудаторності є наявність судової справи, відкритого провадження у справі чи рішення про стягнення заборгованості з боржника, проте станом на 24.10.2022 року і по теперішній час будь-яких проваджень про стягнення будь-яких боргів з ОСОБА_1 немає.

Окрім того, позовна заява та апеляційна скарга подані без будь-яких додатків, з посиланням лише на матеріали кримінального провадження, але при цьому прокурор навіть не додає копію підозри від 17.05.2022; копії експертиз та інші копії матеріалів кримінального провадження, на які він посилається у апеляційній скарзі. Додані до позовної заяви додатки не завірені неналежним чином, а також не подано жодних доказів повноважень прокурора Антона Лозовика, як представника сторони, що є уповноваженим завіряти копії таких документів.

Також вважає, що позивачем попущено строк на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки твердження прокурора про надходження ухвали суду від 30.05.2023 року до прокуратури 04.07.2023 року і проставлення працівником прокуратури відмітки про отримання копії рішення суду саме 19.07.2023 року, спростовується листом Корольовського райсуду м.Житомира про направлення копії рішення до прокуратури 19.06.2023 року. Однак прокурором навмисно прихований доказ отримання копії рішення суду у вказану дату, що свідчить про бездіяльність прокуратури і навмисне затягування процесу.

Прокурор у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове про задоволення позову.

Представник відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Населенко М.М. проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Третя особа в судове засідання не з`явилася, хоча про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

За приписами ст.372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та її вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом під час розгляду справи встановлено, що 05.05.2021 та 26.05.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.240 та ч.2 ст.364-1 КК України (а.с.24-25, т.1).

06 червня 2022 року обвинувальний акт у об`єднаному кримінальному провадженні №42021062190000007 стосовно ОСОБА_1 за ознаками злочинів, передбачених ч.4 ст.240 та ч.2 ст.364-1 КК України, був направлений до суду (а.с.24-25, 27-38, т.1).

07 червня 2022 року до суду прокурором Хорошівського відділу Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Хорошівської селищної ради було подано цивільний позов до ОСОБА_1 та ТОВ «Синій камінь-1» про стягнення збитків у розмірі 39 779 555,88 грн. у кримінальному провадженні №42021062190000007 (а.с.51-66, т.1).

20 травня 2022 року ухвалою слідчого судді Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області у справі №276/668/22 накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом заборони власнику його відчужувати. Загалом накладено арешт на 24 об`єкти, в т.ч. на складський бокс, загальною площею 28,2 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2295827618101 (а.с.39-50, т.1).

24 травня 2022 року між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу складського боксу, згідно якого ОСОБА_1 передає у власність (продає), а ОСОБА_2 приймає у власність (купує) складський бокс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зобов`язується сплатити за нього суму, вказану в пункті 2.1 цього договору.

Згідно п.1.3. договору придбання складського боксу за договором вчиняється за особисті кошти покупця, ОСОБА_2 , який в шлюбі не перебуває, однією сім`єю без реєстрації шлюбу не проживає, про що подано відповідну заяву до Стражник Т.О. , приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу.

В пункті 2.1. договору зазначено, що продаж цей вчинено за домовленістю сторін за 63400,00 грн., які покупець сплатив продавцю до підписання цього договору. Така вартість складського боксу визначена сторонами за взаємним погодженням, за відсутності примусу будь-якого із сторін, так і з боку третіх осіб, а також збігу важких обставин (а.с.20-23, т.1).

24.05.2022 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т.О. були внесені відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про те, що ОСОБА_2 набув у власність на підставі договору купівлі-продажу складський бокс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2295827618101 (а.с.17-19, т.1).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суду першої інстанції виходив з підстав недоведеності позивачем того факту, що спірний договір, укладений без наміру створення правових наслідків, є фіктивним.

Такий висновок суду першої інстанції є помилковим, виходячи із наступного.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина п`ята статті 203 ЦК України).

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно з частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільно-правовий договір (у тому числі й договір купівлі-продажу) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (у тому числі вироку).

Договори, направлені на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України) є недійсними.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного Цивільного Суду від 02 листопада 2022 року у справі № 753/6676/20 (провадження № 61-21336св21) зроблено висновок, що:

«приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Про зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що:

особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»;

наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають);

враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

Договір як приватно-правова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, покликаний забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Приватно-правовий інструментарій (зокрема, вчинення договору дарування) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили».

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21).

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав взагалі).

В ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).

Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним».

Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 у справі № 359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21).

Необхідно розмежовувати конкурсне оспорювання та позаконкурсне оспорювання фраудаторних правочинів. Недійсність фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні має гарантувати інтереси кредитора (кредиторів) «через можливість доступу до майна боржника», навіть і того, що знаходиться в інших осіб. Метою позаконкурсного оспорювання є повернення майна боржнику задля звернення на них стягнення, тобто, щоб кредитор опинився в тому положенні, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2023 року в справі № 523/17429/20 (провадження № 61-2612св23).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) зроблено висновок, що:

«позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України».

Договір як приватно-правова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, покликаний забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Приватно-правовий інструментарій (зокрема, вчинення фраудаторного договору) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2023 року в справі № 523/17429/20 (провадження № 61-2612св23).

Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір.

До обставин, які дозволяють кваліфікувати безоплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору зокрема, відноситься: безоплатність договору; момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, дружина чи колишня дружина боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа).

Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, дружина чи колишня дружина боржника, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника) (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 755/17944/18 (провадження № 61-17511св19).

Судом встановлено, що за фактом видобування з 2006 року ТОВ «Синій камінь-1» корисної копалини загальнодержавного значення - габро, за межа земельної ділянки, визначеної у спецдозволі на користування надрами від (04.10.2006, площею 3,72 га), одноосібним директором, власником та бенефіціаром якого є ОСОБА_1 , 05.05.2021 в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстроване кримінальне провадження за №42021062190000007 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.240 КК України.

За фактом незаконного видобування корисних копалин загальнодержавного значення з використанням свого службового становища ОСОБА_1 як директором ВП ТОВ «Синій камінь-1» 26.05.2022 в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстроване кримінальне провадження за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.364-1 КК України.

Із ухвали слідчого судді Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області у справі №276/668/22 вбачається, що 17.05.2022 ОСОБА_1 , повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.240 КК України. Листом начальника СВ ВП №4 Житомирського РУП ГУН в Житомирській області Николайчук Д.В. від 20.05.2022 №1936/215 було проінформовано прокурора Хорошівського відділу Коростишівської окружної прокуратури Лозовика А.В. про те, що нею 17.05.2022 шляхом використання месенджерів, а саме «Viber», «WhatsApp», «Telegram», на номер стільникового зв`язку НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , було надіслало скан-копії повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 240 КК України, у кримінальному провадженні №42021062190000007 від 05.05.2021. Після надіслання вказаних повідомлень відразу нею було проведено бесіду шляхом використання стільникового зв`язку за номером НОМЕР_1 з гр. ОСОБА_1 , який в ході розмови підтвердив отримання ним повідомлення про підозру та ознайомлення з її змістом. Вказане також підтверджується скріншотом повідомлення про підозру, направленого ОСОБА_1 на його номер телефону через використання месенджеру «WhatsApp», a також дослідженим в ході судового розгляду відеозаписом повідомлення ОСОБА_1 про підозру у вчиненні злочину, передбаченого 4.4 ст. 240 КК України. Крім цього, 17.05.2022 повідомлення про підозру ОСОБА_1 також було направлено-поштою на адресу його місця проживання, а саме: АДРЕСА_5 .

Слідчий суддя враховав, що повідомлення про підозру повинно бути вручено особі у день його складання, а у разі неможливості - у спосіб, що передбачений для вручення повідомлень. При цьому, Кримінальний процесуальний кодекс України передбачає обов`язок і право слідчого відкласти вручення повідомлення про підозру та чекати настання сприятливих обставин для його вручення особі, яка не може його отримати в день складання у силу певних причин. Начальник СВ ВП №4 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області Николайчук Д.В. вчинила необхідні, передбачені законом дії, щоб особа, якій повідомляється про підозру, була обізнана про це. З огляду на вищевикладене, ОСОБА_1 , було повідомлено про підозру в порядку, передбаченому ч.1 ст.278 КПК України (у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень).

Окрім того, у доданій до відзиву на апеляційну скаргу довідці по кримінальному провадженню внесеного до ЄДРСР 05.05.2021 року за №42021062190000007 за ознаками злочинів передбаченими ч.4 ст.240 та ч.2 ст.364-1 КК України вказано, що 01.06.2021 року було проведено огляд території та приміщень ВП ТОВ «Синій камінь-1» працівниками поліції без залучення спеціаліста ГУ Держгеокадастру у Житомирській області - ОСОБА_5 , але протокол огляду підписаний ним, тому вказане свідчить про ознаки підробки та фальсифікації протоколу огляду. Також 28.12.2021 року був проведений повторний огляд території та приміщень підприємства із залученням понятих.

З огляду на вищевикладене, ОСОБА_1 як директору та власнику ВП ТОВ «Синій камінь-1» достеменно було відомо про проведення відповідних оглядів належного йому товариства працівниками поліції та про існування відкритого кримінального провадження та здійснення досудового розслідування.

Встановивши, що ОСОБА_1 , будучи обізнаним про внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення ним злочинів, передбаченихч.4 ст.240 та ч.2 ст.364-1 КК України та про відкриття кримінальних проваджень, які були об`єднані у кримінальне провадження №42021062190000007, в межах якого судом було накладено арешт на його майно, у тому числі на складський бокс, здійснив відчуження належного йому складського боксу на користь ОСОБА_2 шляхом укладення з останнім оскаржуваного договору купівлі-продажу, тому колегія суддів вважає таку поведінку ОСОБА_1 недобросовісною.

На час вчинення оспорюваного правочину ОСОБА_1 знав про існування відкритого об`єднаного кримінального провадження №42021062190000007, тому він міг передбачити негативні наслідки розгляду та задоволення цивільного позову про відшкодування матеріальних збитків у сумі 39 779 555,88 грн., у зв`язку із цим вчинив правочин щодо продажу свого майна з наміром виведення його з під процедури звернення стягнення на це майно.

При цьому, судом враховано, що внаслідок укладення даного договору купівлі-продажу суттєво зменшився обсяг майнових прав ОСОБА_1 , що в свою чергу вплинуло і на можливість належного та повного відшкодування шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення.

З урахуванням встановлених у справі обставин апеляційний суд приходить до висновку, що така поведінка відповідачів не може розцінюватися, як добросовісна. Недобросовісність поведінки відповідачів супроводжувалася зловживанням правами і була направлена на ухилення від звернення стягнення на спірне майно, що шкодить інтересам цивільного позивача.

Отже, враховуючи, що боржник, який вчиняє дії, пов`язані із зменшенням його платоспроможності після реєстрації кримінального правопорушення, яким завдано шкоду потерпілому (кредитору), діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, тому будь-який правочин вчинений боржником за наведених обставин, внаслідок якого зменшується платоспроможність боржника набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам), апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу складського боксу від 24.05.2022 року.

При цьому та обставина, що правочин між відповідачами, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2023 року у справі № 509/2517/20 (провадження № 61-1349св23).

Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» установлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог щодо визнання недійсним договору-купівлі продажу складського боксу від 24.05.2022 року, на підставі якого було проведено державну реєстрацію права власності, відтак і вимоги про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на складський бокс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 46911811, реєстраційний номер нерухомого майна №2295827618101, підлягають задоволенню.

Посилання у відзиві на апеляційну скаргу про вручення ОСОБА_1 повідомлення про підозру лише 01.06.2022 року спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається існування повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.240 КК України від 17.05.2022, яке було оголошене ОСОБА_1 17.05.2022 та повідомлення про нову підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364-1 КК України від 27.05.2022.

Розгляд клопотання про арешт майна ОСОБА_1 відбувся за відсутності останнього, через те, що прокурор просив розгляд вказаного клопотання провести без повідомлення підозрюваного ОСОБА_1 з метою забезпечення арешту майна, оскільки останній може вжити заходів щодо його відчуження з метою уникнення майнової частини кримінальної відповідальності за вчинений злочин відповідно до ухвали від 20.05.2022 року.

Також суд не бере до уваги доводи представника відповідачів щодо неналежного засвідчення поданих позивачем у справі копій документів. Засвідчювальний напис на доданих копіях містить необхідні реквізити та вчинений працівником Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області, керівник якої і звернувся з позовом до суду.

Строк на апеляційне оскарження був поновлений відповідно до вимог статті 354 ЦПК України ухвалою апеляційного суду від 26.07.2023 року.

Таким чином, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, призвело до ухвалення у справі незаконного рішення, а тому останнє підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про задоволення позову з вищевказаних підстав (п.3, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України).

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд стягує з відповідачів на користь Житомирської обласної прокуратури судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі по 6202,50 грн. з кожного.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури задовольнити.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 30 травня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу складського боксу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 24 травня 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Стражник Тетяною Олексіївною, зареєстрований в реєстрі №4718.

Скасувати державну реєстрацію права, а саме: держану реєстрацію права власності ОСОБА_2 (код РНОКПП НОМЕР_2 ) на складський бокс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 46911811, реєстраційний номер нерухомого майна №2295827618101.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Житомирської обласної прокуратури судовий збір в розмірі по 6202,50 грн. з кожного.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 08 грудня 2023 року.

Головуючий Судді