Ухвала

від 06.12.2023 по справі 214/4507/15-ц

САКСАГАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 214/4507/15-ц

2/214/2239/23

У Х В А Л А

06 грудня 2023 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

Головуючого судді Ткаченка А.В.,

за участю секретаря судового засідання Попкової Ю.В.,

представника позивача - Васюти К.С. (у режимі відеоконференції)

у відсутність відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Кривому Розі, цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» звернувся до суду з вказаним позовом, зазначивши, що за кредитним договором № 5707С66 від 18.06.2007 ОСОБА_3 було надано кредит у сумі 34 490 швейцарських франків зі строком погашення 16.06.2028. З метою забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов`язань за кредитним договором з ОСОБА_1 18.06.2007 року укладено договір поруки № 5707Р76, за яким остання зобов`язалась перед позивачем солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання позичальником умов кредитного договору; та з ОСОБА_2 18.06.2007 укладено договір поруки № 5707Р75, за яким останній зобов`язався перед позивачем солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання позичальником умов кредитного договору. ОСОБА_3 належним чином умови кредитного договору не виконує, через що станом на 09.06.2015 наявна заборгованість у сумі 22258,84 швейцарських франків, проценти за кредитом 679,11 швейцарських франків, та 2534,64 грн. пені за прострочення основного боргу і 1046,27 грн. пені за прострочення процентів. Тому позивач просить задовольнити вимоги.

Ухвалою суду від 24 січня 2018 року прийнято до провадження цивільну справу. Розгляд справи по суті ухвалено проводити в порядку загального позовного провадження, розпочавши підготовче провадження.

На підставі розпорядження № 196 від 23 січня 2019 року, справу передано судді Ткаченку А.В.

У підготовчому судовому засіданні представник позивача заявила клопотання про заміну відповідача ОСОБА_3 на спадкоємців ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , викликавши їх у судове засідання для встановлення дійсного місця проживання і надання пояснень стосовно не оформлення ними документального прийняття спадщини, посилаючись на фактичне проживання відповідача за місцем знаходження іпотеки та фактичне прийняття його родиною спадщини після смерті ОСОБА_3 за місцем відкриття спадщини, яким являється місце знаходження іпотеки.

Вислухавши представника позивача, суд дійшов таких висновків

Згідно положеньстатті 55ЦПК України,у разісмерті фізичноїособи,припинення юридичноїособи,заміни кредиторачи боржникау зобов`язанні,а такожв іншихвипадках заміниособи увідносинах,щодо якихвиник спір,суд залучаєдо участіу справіправонаступника відповідноїсторони аботретьої особина будь-якійстадії судовогопроцесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Питання наявності правонаступництва у спірних матеріальних правовідносинах має вирішуватися з урахуванням положень ст. ст. 527, 1216, 1218, 1282 ЦК України, згідно з якими боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту; спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців); до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті; спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Відповідно до роз`яснень, викладених в п. 32 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз`яснено, що при вирішенні спорів щодо виконання зобов`язань за кредитним договором у випадку смерті боржника/позичальника за наявності поручителя чи спадкоємців суди мають враховувати положення ст. 1282 ЦК України, за якою спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому, спадкоємці несуть зобов`язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов`язання фактично не пов`язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Вимога може бути пред`явлена кредитором безпосередньо спадкоємцю, а також через нотаріуса за місцем відкриття спадщини, який у строк, встановлений ст. 1281 ЦК України, приймає претензії кредиторів від спадкодавця. Даний строк не є строком, у який кредитор має звернутися до суду з позовом про стягнення боргу зі спадкоємця.

Згідно зі статтею 1221ЦК України у редакції статті на час відкриття спадщини, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна. В особливих випадках місце відкриття спадщини встановлюється законом.

Відповідно до пунктів 1.12, 1.13 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (у редакції, чинній на момент відкриття спадщини), місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця відповідно достатті 29 ЦК України. Якщо спадкодавець мав декілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця. Місце відкриття спадщини підтверджується довідкою житлово-експлуатаційної організації, довідкою правління житлово-будівельного кооперативу про реєстрацію (постійне місце проживання) спадкодавця; записом у будинковій книзі про реєстрацію (постійне місце проживання) спадкодавця, довідкою адресного бюро, довідкою райвійськкомату про те, що спадкодавець до призову на військову службу проживав за відповідною адресою. Місце відкриття спадщини не може підтверджуватись свідоцтвом про смерть.

У разі відсутності у спадкоємців документів, що підтверджують місце відкриття спадщини, нотаріус роз`яснює спадкоємцям їх право на звернення до суду із заявою про встановлення місця відкриття спадщини. У такому випадку місце відкриття спадщини підтверджується копією рішення суду, що набрало законної сили (пункт 1.14 глави 10 Порядку).

Так. в обґрунтування свого клопотання представник позивача наполягає на відомостях з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо декількох об`єктів спадкового майна після смерті ОСОБА_3 та відомостях, зазначених останнім при заповненні анкети позичальника 03 вересня 2015 року, де ОСОБА_3 указав своє фактичне місце проживання по АДРЕСА_1 та зазначив про наявність дружини і дітей. тому представник позивача вважає, що родина померлого ОСОБА_3 знає про судовий процес, діти та дружина і понині зареєстровані за останнім фактичним місцем проживання відповідача і зареєстровані в єдиній його нерухомості, яка належить одноособово ОСОБА_3 , у зв`язку з цим можна дійти логічного висновку щодо проживання ОСОБА_3 за життя з дружиною ОСОБА_4 та дітьми ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , прийняття ними фактично спадщини після померлого, що являється підставою для заміни ОСОБА_3 на вказаних спадкоємців.

Разом зтим,суд вважаєнеобхідним зазначити,що згідночастин 5-7ЦПК України,докази подаютьсясторонами таіншими учасникамисправи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У постановах від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16 (провадження № 61-15926св18), від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17 (провадження № 61-44149св18) Верховний Суд дійсно зазначив, що сама по собі відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця із спадкодавцем на момент відкриття спадщини не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо передбачені частиною третьою статті 1268 ЦК України обставини підтверджуються іншими належними і допустимими доказами.

Надавши тлумачення частині третій статті 1268 ЦК України, Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18) зазначив, що вона вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

За клопотанням представника позивача судом ухвалами суду від 10 червня 2020 року, 06 жовтня 2020 року, 06 жовтня 2023 року та 06 листопада 2023 року витребувано відомості, заявлені в клопотаннях представника позивача стосовно виявлення спадкоємців після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Клопотань про витребування доказів на підтвердження зазначених представником позивача у поданій заяві доводів, до суду за майже чотири роки розгляду справи (враховуючи час відкриття спадщини) подано не було, клопотання представника позивача про залучення правонаступників відповідача ОСОБА_3 ґрунтується на припущеннях та домислах. Указану в анкеті інформацію щодо фактичного місця проживання ОСОБА_3 суд не може прийняти до уваги з огляду на той факт, що указана заява була складена за чотири роки до часу відкриття спадщини і не являється належним та достовірним доказом останнього фактичного місця проживання спадкодавця та місця відкриття спадщини.

При цьому у якості єдиного достовірного доказу на підтвердження місця відкриття спадщин у матеріалах справи міститься довідка Департаменту адміністративних послуг виконкому Криворізької міської ради щодо останнього відомого зареєстрованого місця проживання спадкодавця ОСОБА_3 на час відкриття спадщини

Відомостей про наявність звернень спадкоємців із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , матеріали справи не містять, як ці не містять судових рішень про встановлення факту проживання зі спадкодавцем ОСОБА_3 та фактичного прийняття спадщини, тощо, що слугувало б підставою для залучення правонаступн6иків відповідача ОСОБА_3 до участі у справі.

За таких обставин суд не знаходить підстав для задоволення клопотання.

Керуючись ст.ст. 197-200 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_7 про залучення до участі у справі правонаступників відповідача ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 07 грудня 2023 року.

Суддя А.В. Ткаченко