Постанова

від 17.10.2023 по справі 910/3095/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2023 р. Справа№ 910/3095/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Скрипки І.М.

Тищенко А.І.

секретар судового засідання: Кузьмінська О.Р.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 17.10.2023,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КП «Українська житлова компанія»

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2023

у справі №910/3095/23 (суддя Гумега О.В.)

за позовом Акціонерного товариства «Укртрансгаз»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КП «Українська житлова компанія»

про стягнення 374 424,10 грн,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство «Укртрансгаз» (далі, позивач або АТ «Укртрансгаз») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КП «Українська житлова компанія» (далі, відповідач) про стягнення 324 936,50 грн компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за січень - лютий 2017 року (основного боргу), 6 105,25 грн 3% річних та 43 382,36 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач здійснив відбір природного газу з газотранспортної системи в обсязі 263,000 тис. м. куб у січні, лютому 2017 року без поданих постачальником газу номінацій, а тому вартість вказаних обсягів природного газу підлягає компенсації відповідачем позивачу у порядку, встановленому частиною 2 статті 8 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення».

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 у справі №910/3095/23 позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «КП «Українська житлова компанія» на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» 324 936,50 грн (триста двадцять чотири тисячі дев`ятсот тридцять шість гривень 50 коп.) основного боргу, 6 105,25 грн (шість тисяч сто п`ять гривень 25 коп.) 3% річних, 43 382,36 грн (сорок три тисячі триста вісімдесят дві гривні 36 коп.) інфляційних втрат, 5 616,36 грн (п`ять тисяч шістсот шістнадцять гривень 36 коп.) судового збору.

Приймаючи дане рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджується факт здійснення відповідачем у спірний період відбору природного газу з газотранспортної системи без поданих постачальником та підтверджених оператором ГТС номінацій, що порушує приписи статті 1 розділу 3 глави І Кодексу ГТС. Враховуючи вимоги частини 2 статті 8 Закону №1730 (у редакції Закону №1639), наведені обставини є підставою для виникнення у ТОВ «КП «Українська житлова компанія» обов`язку оплатити АТ «Укртрансгаз» вартості спожитого природного газу в строки, визначені законом. Однак, відповідачем належних та допустимих доказів оплати 324 936,50 грн компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за січень - лютий 2017 року суду не надано. За таких обставин, суд дійшов висновку про стягнення вказаної суми. Оскільки відповідач порушив обов`язок зі сплати грошових коштів у порядку, визначеному законом, перевіривши розрахунок додаткових нарахувань, суд визнав обґрунтованими вимоги про стягнення 6 105,25 грн 3% річних та 43 382,36 грн інфляційних втрат.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням, 26.06.2023 (про що свідчить ідентифікатор поштового відправлення Укрпошти на конверті) Товариство з обмеженою відповідальністю «КП «Українська житлова компанія» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 у справі №910/3095/23 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до наступного:

- висновки суду про те, що відібрання відповідачем обсягів газу здійснювалось без номінацій спростовується тим, що між ТОВ «КП «Українська житлова компанія» та НАК «Нафтогаз України» було укладено Договір постачання природного газу №1777/1617-ТЕ-41 від 19.10.2016, який виконувався сторонами, на підтвердження чого до апеляційної скарги долучені акти приймання-передачі природного газу від 30.11.2016, 31.12.2016, 31.03.2017 та податкові накладні від 31.03.2017, 30.11.2016, 31.12.2016;

- 01.04.2016 між ПАТ «Укртрансгаз» та ТОВ «КП «Українська житлова компанія» був укладений договір №1604000127 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 01.04.2016, який чітко регламентує порядок моніторингу споживання газу та порядок недопущення надмірного споживання чи не контрольованого викиду;

- положення статті 8 Закону України №1730-VІІІ у редакції Закону України №1639-ІХ не підлягають застосуванню до спірних правовідносин між сторонами, які виникли у період січень - лютий 2017 року, оскільки це прямо суперечить змісту статті 5 Цивільного кодексу України;

- суд помилково не застосував до спірних правовідносин наслідки спливу строку позовної давності щодо заявлених позивачем вимог.

Узагальнені доводи та заперечення позивача

28.08.2023 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду представник позивача подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просив суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду залишити без змін.

У відзиві позивач наголосив на тому, що відсутні правові підстави для долучення (прийняття судом) доданих до апеляційної скарги документів - актів приймання-передачі природного газу, які до суду першої інстанції як докази не подавалися. Водночас, вказані акти жодним чином не стосуються предмету та підстав позову, оскільки предметом позовної заяви у даній справі є стягнення 324 936,50 грн (за період з 01.10.2021-01.01.2023) вартості відібраних відповідачем без номінацій у січні 2017 року в обсязі 140,920 тис.куб.м. та у лютому 2017 року обсягом 122,080 тис.куб.м. природного газу на підставі частини 3 статті 8 Закону України від 03.11.2016 №1730-VІІІ. Тобто, спірний період у справі - січень 2017 року та лютий 2017 року.

Оскільки відповідач не надав суду доказів подання постачальником номінацій на зазначені обсяги природного газу у січні 2017 року та лютому 2017 року та акти приймання-передачі природного газу, підписані з постачальником щодо таких обсягів, правомірним є застосування до спірних правовідносин Закону України №1730-VІІІ від 03.11.2016. Зазначене підтверджується і висновками Верховного Суду з аналогічних правовідносин у справі №914/1940/22.

Крім того, обставини неподання АТ «НАК «Нафтогаз України» номінацій встановлені судовими рішеннями у справі №910/13302/21.

Щодо позовної давності, то у позивача право вимагати у відповідача сплатити компенсацію за використаний природний газ у спірний період виникло саме з 01.10.2021, тоді як позовна заява подана у лютому 2023 року, тобто у межах встановленого строку позовної давності.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КП «Українська житлова компанія» у справі №910/3095/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Скрипка І.М.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/3095/23, відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «КП «Українська житлова компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 у справі №910/3095/23 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

10.07.2023 матеріали справи №910/3095/23 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КП «Українська житлова компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 у справі №910/3095/23 залишено без руху. Роз`яснено Товариству з обмеженою відповідальністю «Українська житлова компанія», що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути вказані недоліки, надавши суду апеляційної інстанції пояснення з обґрунтуванням поважності причин неподання доказів (актів приймання-передачі природного газу від 30.11.2016, від 31.12.2016, від 31.03.2017 та податкових накладних від 30.11.2016 №23583, від 31.12.2016 №28099, від 31.03.2017 №7830) або підстав неможливості їх подання до суду першої інстанції.

27.07.2023 апелянт подав заяву про усунення недоліків апеляційної скарги (про що свідчить поштовий ідентифікатор Укрпошти на конверті), в якій надав пояснення щодо причин неподання доказів (актів приймання-передачі природного газу від 30.11.2016, від 31.12.2016, від 31.03.2017 та податкових накладних від 30.11.2016 №23583, від 31.12.2016 №28099, від 31.03.2017 №7830) до суду першої інстанції, просив визнати такі причини поважними. Так, скаржник зазначив, що з об`єктивних причин строк долучення документів був пропущений, оскільки відповідач витратив час на пошук документів в себе на підприємстві в архіві, а після безуспішності пошуку даних доказів у себе, звернувся до адвоката з метою розшуку доказів в інших осіб - АТ «НАК «Нафтогаз України» (копія адвокатського запиту адвоката Новіцької І.Л. від 11.05.2023 вих.№28/23 та відповіді на нього АТ «НАК «Нафтогаз України» додані до заяви про усунення недоліків).

Суддя-доповідач Михальська Ю.Б. з 31.07.2023 по 13.08.2023, 17.08.2023 по 18.08.2023 та судді: Скрипка І.М. з 31.07.2023 по 18.08.2023, Тищенко А.І. з 31.07.2023 по 18.08.2023 перебували у щорічних відпустках.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «КП «Українська житлова компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 у справі №910/3095/23, призначено до розгляду апеляційну скаргу на 19.09.2023.

У судове засідання, призначене на 19.09.2023, з`явились представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване тим, що відповідач має намір укласти із позивачем мирову угоду.

Представник позивача заперечив проти задоволення клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023, враховуючи клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, з метою забезпечення всіх прав учасників процесу, розгляд справи №910/3095/23 було відкладено на 17.10.2023.

У судовому засіданні 17.10.2023 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників сторін

У судове засідання 17.10.2023 з`явились представники позивача та відповідача.

Представник відповідача підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити оскаржене рішення суду без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Акціонерне товариство «Укртрансгаз» (позивач) до 31.12.2019 здійснював функції оператора газотранспортної системи (оператор ГТС).

Товариство з обмеженою відповідальністю «КП «Українська житлова компанія» (відповідач) у розумінні пункту 37 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» є споживачем - юридичною особою, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

У розумінні пункту 10 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» відповідач є захищеним споживачем природного газу, оскільки здійснює надання важливих суспільних послуг та є виробником теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій за умови, що виробництво теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій здійснюється за допомогою об`єктів, не пристосованих до зміни палива та приєднаних до газотранспортної або газорозподільної системи.

Відповідно до пункту 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р «Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року» для забезпечення безперебійного постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню на Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - НАК «Нафтогаз України») та постачальників природного газу до початку опалювального сезону 2016/17 року (далі - опалювальний сезон) покладено обов`язок видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені з ними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 року №357 «Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії» (Офіційний вісник України, 2016 р., № 46, ст. 1666), та з дотриманням принципу недискримінації.

19.10.2016 НАК «Нафтогаз України» (постачальник) та ТОВ «КП «Українська житлова компанія» (споживач), керуючись Законом України «Про ринок природного газу, постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносин у перехідний період)», уклали Договір постачання природного газу №1777/1617-ТЕ-41 (далі - Договір №1777/1617-ТЕ-41) (том 1, а.с. 9-17).

Відповідно до пунктів 1.1., 1.2. Договору №1777/1617-ТЕ-41 постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Згідно пункту 2.1. Договору №1777/1617-ТЕ-41 постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року (включно) природній газ обсягом до 1000 тис.куб. метрів (один мільйон куб. метрів), в тому числі за обсягами за місяцями (тис.куб.метрів), визначеними у даному пункті договору.

Відповідно до пунктів 2.3.-2.4. Договору №1777/1617-ТЕ-41 плановий обсяг газу за цим договором протягом місяця поставки може змінюватися за домовленості сторін. Допускається відхилення місячного обсягу переданого природного газу в розмірі +/- 5 відсотків (плюс/мінус п`ять відсотків), підтвердженого постачальником планового обсягу без узгодження сторін.

Згідно абз. 3 пункту 3.1. Договору №1777/1617-ТЕ-41 право власності на природній газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природній газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на газ.

01.04.2016 між ПАТ «Укртрансгаз» (газотранспортне підприємство) та ТОВ «КП «Українська житлова компанія» (замовник) укладений Договір №1604000127 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами, відповідно до пункту 1.1. якого газотранспортне підприємство зобов`язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання - передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (далі - ГРС), а замовник зобов`язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбаченому умовами Договору.

Позивач стверджує, що відповідач здійснив відбір природного газу з газотранспортної системи позивача без поданих постачальником (НАК «Нафтогаз України») номінацій у загальному обсязі 263,000 тис. куб. м, що підтверджується:

- звітами AT «Київгаз» про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках, у графі яких «Підтверджений обсяг номінацій всього» зазначено « 0», водночас, у графі «Фактичний обсяг за місяць всього» зазначено про відбір ТОВ «КП «Українська житлова компанія» природного газу у січні 2017 року - 140,920 тис. куб. м та у лютому 2017 року - 122,080 тис. куб. м природного газу, а в загальному обсязі 263,000 тис. куб. метрів (том 1, а.с. 18-24);

- скріншотом з системи ERP SAP щодо наданих послуг транспортування та банківськими виписками на підтвердження оплати за транспортування природного газу за січень, лютий 2017 року (том 1, а.с. 24-47).

Крім того, постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2022 у справі №910/13302/21 за позовом АТ «Укртрансгаз» (позивач у справі № 910/13302/21) до ТОВ «КП «Українська житлова компанія» (відповідач у справі № 910/13302/21) про стягнення 3 443 329,08 грн встановлено такі обставини:

«Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - продавець) та Публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз» (далі - покупець) були укладені договори про закупівлю природного газу від 31.01.2017 року №1701001564-ВТВ та від 30.04.2017 року №1704000325-ВТВ, за умовами яких продавець зобов`язується передати у власність покупцеві у січні-квітні 2017 року газ природний, скраплений або в газоподібному стані (природний газ (природний газ для забезпечення балансування), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити газ на умовах договору. (т.1, а.с. 19-23, 24-29).

В матеріалах справи наявні акти приймання-передачі природного газу, відповідно до яких позивачем було придбано природного газу в загальному обсязі 1 394 545, 543 куб. м., а саме: у січні 2017 року 731 439, 744 куб.м. на суму 6 125 661 568, 06 грн.; у лютому 2017 року 643 105, 799 куб.м. на суму 5 919 145 774, 00 грн., у квітні 2017 року 20 000, 00 грн. на суму 148 704 000, 00 грн. (т.1, а.с. 16-18).

Крім того в матеріалах справи наявні звіти про поділ фактичного обсягу природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ «Київгаз» між замовниками послуг транспортування (постачальниками) в розрізі їх контрагентів (споживачів) за січень, лютий 2017 року та Алокацією (звітом) про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ «Київгаз» між замовниками послуг транспортування (постачальниками) за квітень 2017 року, відповідно до яких Товариство з обмеженою відповідальністю «КП «Українська житлова компанія» (далі - відповідач) здійснив відбір з газотранспортної системи 265, 372 тис. куб. м. природного газу, а саме: в обсязі 140, 920 тис. куб. м у січні 2017 року, 122, 080 тис. куб. м у лютому 2017 року та 2, 372 тис. куб. м. у квітні 2017 року (т.1, а.с. 30-120).

… матеріали справи не місять жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження наявності замовників послуг з транспортування та фактичної передачі в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи, будь - яким суб`єктом ринку природного газу в обсязі 140,920 тис.куб.м. у січні 2017 року, 122,080 тис.куб.м. у лютому 2017 року, 2,372 тис.куб.м. у квітні 2017 року на вході до газотранспортної системи для його подальшого транспортування для ТОВ «КП «Українська житлова компанія», а також доказів наявності договірних відносин з позивачем або з іншим суб`єктом господарювання.

Відтак, колегія суддів вважає, що відповідачем був здійснений відбір природного газу з обсягів природного газу позивача, які надійшли до газотранспортної системи через точки входу, і обсягів природного газу, відібраних з точки виходу ПАТ «Київгаз», яке було врегульовано саме позивачем за рахунок вжитих заходів балансування шляхом подання до газотранспортної системи відповідних обсягів природного газу.

З огляду на викладене вище, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно встановив відсутність номінацій щодо відбору природного газу відповідачем з газотранспортної системи 265, 372 тис. куб. м. природного газу, а саме у січні/лютому/квітні 2017 року, що говорить про безпідставність відбору природного газу відповідачем, власником якого є позивач».».

Враховуючи встановлені у межах справи №910/13302/21 обставини, позивач вказує, що у спірний період (січень, лютий 2017 року) відповідач мав договірні відносини з постачання природного газу з НАК «Нафтогаз України», натомість постачальник не здійснив постачання обсягів природного газу відповідачу, внаслідок чого відповідач у січні, лютому 2017 року здійснив відбір природного газу з газотранспортної системи, з ресурсу позивача обсягом 263,000 тис. куб. м, без поданих номінацій будь-яким замовником послуг транспортування.

Із метою забезпечення сталого функціонування ринку природного газу було прийнято Закон України від 14.07.2021 №1639-ІХ «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» (далі - Закон України №1639-ІХ), який набрав чинності 29.08.2021.

Законом України №1639 внесено зміни, в тому числі, до Закону України від 03.11.2016 № 1730-VІІІ «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» (далі - Закон України № 1730-VІІІ), який, зокрема, доповнено ст. 8 цього Закону.

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України №1730-VІІІ (у чинній редакції) підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води), які протягом періоду з 1 грудня 2015 року по 31 грудня 2019 року здійснювали відбір природного газу з газотранспортної системи без поданих постачальником газу номінацій та у яких відсутні підписані акти приймання-передачі природного газу з постачальником щодо таких обсягів, зобов`язані, незалежно від включення до реєстру, укладення договору реструктуризації та підписання акта звіряння взаєморозрахунків, протягом 72 місяців, починаючи з 1 жовтня 2021 року, щомісяця рівними частинами компенсувати (оплатити) особі, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, вартість:

відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами реалізації природного газу категоріям споживачів, визначеними положеннями про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України на виконання статті 11 Закону України «Про ринок природного газу», чинними протягом періоду таких відборів для відповідних категорій споживачів;

послуг транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами, встановленими постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, чинними протягом періоду таких відборів.

Обсяги природного газу, зазначені в частині другій цієї статті, визначаються як різниця між обсягами фактично спожитого природного газу на підставі алокацій/звітів операторів газорозподільних систем та обсягами поставленого/придбаного природного газу на підставі договорів купівлі-продажу/постачання природного газу та актів приймання-передачі природного газу за відповідний період споживання (частина 3 статті 8 Закону України №1730-VІІІ).

Різниця між вартістю природного газу за ціною компенсації, що визначена частиною другою цієї статті, та фактичною вартістю природного газу, яку відображено в бухгалтерському обліку особи, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, у відповідні періоди відбору природного газу без поданих номінацій, підлягає списанню в обліку особи, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно (частина 4 статті 8 Закону України №1730-VІІІ).

Таким чином, приписами частини 2 статті 8 Закону України №1730-VІІІ держава встановила імперативне нормативне регулювання правовідносин щодо врегулювання заборгованості підприємств ПЕК перед Оператором ГТС, які протягом періоду з 1 грудня 2015 по 31 грудня 2019 року здійснювали відбір природного газу з газотранспортної системи без подання номінацій, та визначила, що вартість вказаних обсягів природного газу компенсується Оператору ГТС. Також визначено порядок компенсації - оплата протягом 72 місяців, починаючи з 1 жовтня 2021 року, щомісяця рівними частинами вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу - особі, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року.

AT «Укртрансгаз» до 31.12.2019 виконувало функції Оператора газотранспортної системи відповідно до ліцензії НКРЕКП серія АЕ №194511 від 28.02.2013.

Враховуючи, що відповідач здійснив відбір природного з газотранспортної системи в обсязі 263,000 тис. м. куб у січні, лютому 2017 року без поданих постачальником газу номінацій, позивач, звертаючись до суду, стверджує, що вартість вказаних обсягів природного газу підлягає компенсації відповідачем позивачу у порядку, встановленому частиною 2 статті 8 Закону України №1730-VІІІ.

При розрахунку розміру заборгованості відповідача позивачем враховано обсяги споживання природного газу, використані відповідачем для виробництва теплової енергії для різних категорій споживачів, що визначені самим відповідачем в укладених ним договорах постачання природного газу (зокрема, у Договорі №1777/1617-ТЕ-41), а також враховано ціни для виробників теплової енергії по категоріям споживачів, які діяли протягом періоду відборів природного газу без номінацій.

За розрахунком позивача, вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу у січні, лютому 2017 року у загальному розмірі 263,000 тис. куб. м. за цінами реалізації природного газу по категоріям споживачів складає суму у розмірі 1 559 695,20 грн, яку відповідач зобов`язаний протягом 72 місяців, починаючи з 1 жовтня 2021 року, компенсувати (оплатити) щомісяця рівними частинами (21 662,43 грн) позивачу. Станом на 15.01.2023 строк оплати (за період з 01.10.2021 - 01.01.2023) вартості відібраних відповідачем без номінацій обсягів природного газу є таким, що настав, тому відповідач зобов`язаний був сплати 324 936,50 грн (21 662,43 грн х 15 місяців).

Позивач стверджує, що відповідач, у порушення наведених положень законодавства, не здійснив компенсацію (оплату) на користь позивача вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу у січні, лютому 2017 року, допустивши тим самим прострочення строку оплати, а отже позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 324 936,50 грн компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за січень - лютий 2017 року (основний борг), а також 6 105,25 грн 3% річних та 43 382,36 грн інфляційних втрат у зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи, з метою дотримання загальних принципів судочинства, закріплених у статті 124, 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України, а також у статтях 76-79 Господарського процесуального кодексу України, прийняв надані відповідачем до справи на стадії апеляційного розгляду документи (акти приймання-передачі природного газу від 30.11.2016, 31.12.2016, 31.03.2017 та податкові накладні від 31.03.2017, 30.11.2016, 31.12.2016), проте, їх оцінка буде здійснена судом апеляційної інстанції в сукупності з усіма наявними у справі доказами та перевіркою обставин справи.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із наступних підстав.

Як вірно зазначив місцевий господарський суд, причиною виникнення спору у даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача вартості відібраного з газотранспортної системи природного газу без поданих постачальником номінацій, а також 3% річних і інфляційних втрат, нарахованих у зв`язку з простроченням відповідачем своїх грошових зобов`язань.

Правове регулювання взаємовідносин оператора газотранспортної системи із суб`єктами ринку природного газу, а також визначення правових, технічних, організаційних та економічних засад функціонування газотранспортної системи здійснюється Кодексом газотранспортної системи, Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 №2496, положеннями Закону України «Про ринок природного газу», Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.

Відповідно до пунктів 10, 19, 27, 33, 37, 49 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу»:

ринок природного газу - сукупність правовідносин, що виникають у процесі купівлі-продажу, постачання природного газу, а також надання послуг з його транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), послуг установки LNG;

оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників);

постачальник природного газу (далі - постачальник) - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу;

споживач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини;

захищені споживачі - побутові споживачі, приєднані до газорозподільної системи, підприємства, установи, організації, що здійснюють надання важливих суспільних послуг та приєднані до газотранспортної або газорозподільної системи, а також виробники теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій за умови, що виробництво теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій здійснюється за допомогою об`єктів, не пристосованих до зміни палива та приєднаних до газотранспортної або газорозподільної системи;

транспортування природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу.

Згідно з абз. 1 частини 1 статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.

Частиною 1 статті 32 Закону України «Про ринок природного газу» встановлено, що транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу.

Кодекс газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС) є регламентом функціонування газотранспортної системи України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України. Дія цього Кодексу поширюється на всіх суб`єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності, а також операторів торгових платформ (п. 2, 3 глави 1 розділу І Кодекс газотранспортної системи).

Відповідно до пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС:

несанкціонований відбір природного газу - відбір природного газу: за відсутності по суб`єкту ринку природного газу підтвердженої номінації (підтвердженого обсягу природного газу) на відповідний розрахунковий період; без укладення відповідного договору з постачальником; шляхом самовільного під`єднання та/або з навмисно пошкодженими приладами обліку природного газу або поза охопленням приладами обліку; шляхом самовільного відновлення споживання природного газу;

номінація - попереднє повідомлення, надане замовником послуг транспортування оператору газотранспортної системи, стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу;

замовник послуг транспортування - юридична особа або фізична особа - підприємець, яка на підставі договору транспортування, укладеного з оператором газотранспортної системи, замовляє одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу (замовлення розподілу потужності, замовлення транспортування природного газу, послуга балансування).

Відповідно до пункту 1 глави 3 розділу І Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи на підставі договору транспортування природного газу та згідно з умовами, визначеними в цьому Кодексі, надає суб`єктам ринку природного газу послуги транспортування природного газу газотранспортною системою в межах договірних потужностей та підтверджених номінацій.

Пунктом 4 глави 3 розділу І Кодексу ГТС визначено, що експлуатацію газотранспортної системи здійснює виключно оператор газотранспортної системи.

Згідно з пунктом 1 глави 1 розділу VIIІ Кодексу газотранспортної системи, одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі послуг балансування системи, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Оператор газотранспортної системи не має права відмовити в укладенні договору транспортування за умови дотримання заявником вимог щодо його укладення, передбачених цим розділом.

Згідно з пунктом 9 глави 1 розділу VІІІ Кодексу ГТС замовник послуг транспортування на підставі договору транспортування може замовити в оператора газотранспортної системи нижче наведені послуги, що є складовими послуги транспортування: доступ до потужності в точці входу або виходу з газотранспортної системи; замовлення фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтвердженої номінації; послугу балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи та які відбираються з неї.

Відповідно до пункту 1 глави 1 розділу ХI Кодексу газотранспортної системи, для отримання послуг із транспортування (фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою) замовник послуг транспортування подає оператору газотранспортної системи номінації та/або місячну номінацію по точках входу та точках виходу в установленому цим розділом порядку.

Відповідно до абз. 2 п. 1 розділу ІІ Правила постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015 року (далі - Правила постачання природного газу), підставою для постачання природного газу споживачу є: наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов.

Наведені вище положення Кодексу ГТС дають підстави для висновку, що укладання договору транспортування природного газу магістральними трубопроводами, а також подання та підтвердження номінацій є необхідною передумовою для відбору природного газу в межах газотранспортної системи.

Матеріалами справи підтверджується, що у визначені позивачем спірні періоди (січень, лютий 2017 року) та до 31.12.2019 АТ «Укртрансгаз» (позивач) виконувало функції оператора ГТС, який здійснював діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).

Частиною 1 статті 11 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб`єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов`язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства. Такі обов`язки мають бути чітко визначеними, прозорими, недискримінаційними та заздалегідь не передбачати неможливість їх виконання. Такі обов`язки не повинні обмежувати постачальників, створених відповідно до законодавства інших держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у праві на здійснення постачання природного газу споживачам України. Такі обов`язки не можуть покладатися на споживачів.

Кабінетом Міністрів України відповідно до статті 11 Закону України «Про ринок природного газу» прийнято постанови від 01.10.2015 №758, від 22.03.2017 №187 та від 19.10.2018 №867 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу» (далі - Положення).

Указані постанови зобов`язували ПАТ «НАК «Нафтогаз України» постачати природний газ виробникам теплової енергії, які здійснюють виробництво теплової енергії для всіх категорій споживачів, у тому числі і виробнику - «КП «Українська житлова компанія».

30.11.2016 набрав чинності Закон України №1730-VII, який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

За змістом статті 1 Закону України №1730-VIII заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, є, зокрема кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед постачальником природного газу, операторами газорозподільних систем, оператором газотранспортної системи та особою, що виконувала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії (у тому числі за договорами купівлі-продажу природного газу для власних потреб, що був використаний виключно для виробництва теплової та електричної енергії), надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (у тому числі у разі заміни сторони у зобов`язанні та/або у разі правонаступництва), а також послуги з його розподілу і транспортування.

Відповідно до статті 2 Закону України № 1730-VIII дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та інші енергоносії та послуги з розподілу і транспортування природного газу, теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а також підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію, послуги з її розподілу/передачі, за питну воду, придбану з метою її подальшої реалізації споживачам, та/або за очищення стічних вод іншими підприємствами централізованого водопостачання і водовідведення.

Законом України №1639-IX, який набрав чинності 29.08.2021, внесені зміни до Закону України № 1730-VIII, зокрема, розширивши сферу його дії, у тому числі шляхом викладення статті 2 в новій редакції та доповнено статтю 8 частиною другою.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України №1730-VIII у редакції Закону №1639-ІХ підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, які протягом періоду з 1 грудня 2015 року по 31 грудня 2019 року здійснювали відбір природного газу з газотранспортної системи без поданих номінацій, зобов`язані протягом 72 місяців, починаючи з 1 жовтня 2021 року, щомісяця рівними частинами компенсувати особі, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами реалізації природного газу категоріям споживачів, визначеними положенням про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затверджених постановами Кабінету Міністрів України на виконання статті 11 Закону України «Про ринок природного газу», чинних протягом періоду таких відборів для відповідних категорій споживачів.

Аналіз наведених приписів Закону України №1730-VIII дає підстави для висновку, що необхідними та визначальними умовами для застосування положень статті 8 цього Закону є: 1) учасниками процедури врегулювання заборгованості мають бути - підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води та особа, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31.12.2019 включно; 2) заборгованість складається з вартості об`ємів природного газу, відбір якого відбувався без поданих постачальником газу номінацій та за умови відсутності підписаних актів приймання-передачі природного газу з постачальниками щодо таких обсягів; 3) період заборгованості - відбір природного газу відбувся упродовж 01.12.2015-31.12.2019; 4) строк оплати настав з 01.10.2021.

Аналогічна правова позиція викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.05.2023 у справі №914/1940/22.

Матеріалами справи №910/3095/23 підтверджується таке:

- відбір природного газу спірному періоді відповідачем відбувся без поданих постачальником газу (НАК «Нафтогаз України») номінацій та за відсутності підписаних актів приймання-передачі природного газу з постачальниками щодо обсягів природного газу розмірі 140,920 тис куб. м у січні 2017 року та 122,080 тис. куб.м. у лютому 2017 року, що підтверджується звітами AT «Київгаз» про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках (том 1, а.с. 18-24); скріншотом з системи ERP SAP щодо наданих послуг транспортування та банківськими виписками на підтвердження оплати за транспортування природного газу за січень, лютий 2017 року (том 1, а.с. 24-47);

- вказані обставини також встановлено у рішеннях суду у справі №910/13302/21 (щодо факту відбору природного газу та обсягів відібраного відповідачем природного газу з газотранспортної системи АТ «Укртрансгаз»), які в силу положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України є преюдиційними та не підлягають повторному доведенню під час розгляду даної справи;

- відповідачем не подано доказів подання постачальником номінацій на спірні обсяги природного газу, рівно як не подано актів приймання-передачі природного газу (на спірні обсяги), підписані між постачальником природного газу і відповідачем;

- розрахунок вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу у спірному період у загальному розмірі 263,000 тис. куб. м позивачем здійснено за цінами реалізації природного газу по категоріям споживачів, які були чинні протягом періоду таких відборів;

- відсутні докази оплати відповідачем вартості відібраного без номінацій природного газу у загальному обсязі 263,000 тис. куб.м. ані на користь ПАТ «НАК «Нафтогаз України», ані на користь АТ «Укртрансгаз».

Доводи апеляційної скарги відповідача про наявність договірних відносин у спірний період між відповідачем та позивачем та між відповідачем і НАК «Нафтогаз України» судом як підстава для відмови у задоволенні поданого у даній справі позову до уваги не приймається, враховуючи таке.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, що між позивачем (газотранспортне підприємство) та відповідачем (замовник) укладено Договір №1604000127 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 01.04.2016, відповідно до пункту 1.1. якого газотранспортне підприємство зобов`язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання - передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (далі - ГРС), а замовник зобов`язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбаченому умовами Договору.

Разом з тим, відповідно до пункту 2.3. наведеного Договору встановлено, що при отриманні газу від замовника на пунктах приймання-передачі в магістральні трубопроводи газотранспортне підприємство не набуває права власності на отриманий для транспортування газ.

Виходячи зі змісту положень Договору №1604000127 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 01.04.2016, вбачається, що даний Договір є договором про надання послуг, а отже не може бути тією правовою підставою, яка передбачає умови щодо постачання природного газу позивачем відповідачу чи інших підстав для переходу права власності на природний газ від позивача до відповідача.

Отже, Договір №1604000127 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 01.04.2016 не може бути правовою підставою для набуття відповідачем у січні та у лютому 2017 року природного газу в загальному обсязі 263,000 тис. куб. метрів, відібраного з ресурсу позивача.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, що між НАК «Нафтогаз України» (постачальник) та відповідачем (споживач) укладено Договір постачання природного газу №1777/1617-ТЕ-41 від 19.10.2016.

Водночас, як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано скаржником, НАК «Нафтогаз України» не подав номінацію на обсяги природного газу, відібрані відповідачем у період січень, лютий 2017 року та не підписав актів приймання-передачі природного газу у вказаних обсягах у спірний період, що, в свою чергу, не свідчить про фактичне виконання сторонами умов укладеного ними договору.

Додані скаржником до апеляційної скарги та долучені колегією суддів на стадії апеляційного провадження документи (акти приймання-передачі природного газу від 30.11.2016, 31.12.2016, 31.03.2017 та податкові накладні від 31.03.2017, 30.11.2016, 31.12.2016) зазначеної обставини не спростовують, оскільки не стосуються спірного періоду в даній справі (січень-лютий 2017 року). У свою чергу доказів подання постачальником номінацій на зазначені обсяги природного газу у січні 2017 року та лютому 2017 року та актів приймання-передачі природного газу, підписаних із постачальником щодо таких обсягів, матеріали справи не містять.

Враховуючи наведене, суд відхиляє як безпідставні твердження скаржника про те, що споживання ним у січні-лютому 2017 року природного газу у загальному обсязі 263,000 тис. куб.м. не є несанкціонованим відбором з огляду на наявність у спірному періоді укладених відповідачем вищенаведених договорів постачання та транспортування природного газу.

Щодо посилань скаржника на неможливість застосування положень статті 8 Закону України №1730-VІІІ у редакції Закону України №1639-ІХ до спірних правовідносин, які виникли у період січень - лютий 2017 року, оскільки це прямо суперечить змісту статті 5 Цивільного кодексу України, суд зазначає таке.

Закріплений у статті 58 Конституції України принцип незворотності дії закону та інших нормативно-правових актів у часі «lex ad praeterian non valet» полягає в тому, що дія їх не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання ними чинності, за винятком випадку коли закон або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював і Конституційний Суд України. Зокрема, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 №1-зп, від 09.02.1999 №1-рп/99, від 05.04.2001 №3-рп/2001, від 13.03.2012 №6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Статтею 5 Цивільного кодексу України визначено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Системний аналіз викладеного дає змогу виокремити два випадки зворотної дії норм цивільного/господарського законодавства: 1) коли акт законодавства пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність; 2) якщо законодавець встановлює спеціальні випадки зворотної дії актів законодавства (висновок судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.06.2021 у справі №904/7905/16).

За вимогами частини 1 статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Таким чином, внесення змін до законодавства шляхом його доповнення щодо особливостей врегулювання відносин підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води) на ринку природного газу, свідчить про те, що по-перше, такі зміни поширюються на правовідносини, що виникли з 01.12.2015 по 31.12.2019, тобто підлягають обов`язковому застосуванню виключно до правовідносин, які виникли до набрання ними законної сили; по-друге, що до їх запровадження, ці відносини не були врегульовані таким чином.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Отже, виходячи із загально-дозвільного принципу, який закріплений у частині 1 статті 19 Конституції України, суд доходить висновку про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини другої статті 8 Закону №1730-VIII у редакції Закону №1639-ІХ, що відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Наведений висновок суду повністю узгоджується з висновком, наведеним у постанові від 04.05.2023 у справі №914/1940/22, зробленим Верховним Судом у подібних правовідносинах.

Отже, з урахуванням вставлених судом обставин, колегія суддів, погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду, доходить висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини другої статті 8 Закону України №1730-VIII у редакції Закону України №1639-ІХ та, відповідно, про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 324 936,50 грн компенсації (основного боргу) вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за січень, лютий 2017 року.

Відповідач разом із відзивом на позовну заяву було подано до суду заяву про застосування строку позовної давності, в обґрунтування якої відповідач зазначив, що у позовній заяві позивач стверджує, що відповідачем у січні 2017 року, лютому 2017 року нібито безпідставно набуто природний газ, у зв`язку з чим виникла заборгованість у сумі 374 424,10 грн, в той час як позов подано 27.02.2022, таким чином, на думку відповідача, позивачем пропущено строк позовної давності щодо пред`явлення вимог до відповідача про стягнення заборгованості.

Позивач, у свою чергу, вказує, що право вимагати сплатити компенсацію за використаний природний газ у спірний період виникло у нього саме з 01.10.2021, позовна заява подана у лютому 2023, що свідчить про відсутність підстав, для застосування позовної давності у даній справі.

Оцінюючи вказані доводи сторін, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 статті 261 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною 5 статті 261 Цивільного кодексу України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до статті 266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Згідно частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові, у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропуску.

Зазначена правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 07.11.2018 у справі №575/476/16-ц та міститься у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.01.2018 у справі №910/7394/17, від 14.08.2018 у справі №9/057-09/6/13, від 18.07.2018 у справі №910/24346/16, від 17.07.2018 у справі №910/10056/17 та від 10.07.2018 у справі №922/1898/17.

Судом встановлено порушення відповідачем визначених у частині 2 статті 8 Закону України №1730-VIII у редакції Закону України №1639-ІХ строків оплати вартості відібраних без номінацій спірних обсягів природного газу у січні, лютому 2017 року, а отже, встановлено порушення прав позивача, на захист яких він звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача сум компенсації (основного боргу), 3% річних та інфляційних втрат.

Отже, з огляду на встановлене порушення і наявність заяви відповідача про застосування позовної давності, судом здійснено дослідження наявності підстав для застосування позовної давності та наслідків її спливу у спірному випадку щодо стягнення сум компенсації (основного боргу), 3% річних та інфляційних втрат.

Позовні вимоги заявлено позивачем на підставі приписів частини 2 статті 8 Закону України №1730-VIII у редакції Закону України №1639-ІХ, з урахуванням яких право вимагати сплати компенсації за використаний природний газ у спірний період виникло у позивача саме з 01.10.2021.

Дана позовна заява подана позивачем до суду 28.02.2023, а отже в межах загального строку позовної давності.

Крім того, пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS- СоV-2" з 12 березня 2020 року на всій території України введено карантин.

Дія карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020, неодноразово продовжувалась. Так, постановою Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020 (із змінами, внесеними постановою № 383 від 25.04.2023) було продовжено дію карантину до 30 червня 2023 року.

Таким чином, станом на дату подання позову в даній справі в Україні тривав карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), відповідно, строки позовної давності у спірних правовідносинах продовжувалися на строк дії такого карантину.

З огляду на наведене, судом першої інстанції вірно встановлена відсутність підстав для застосування позовної давності та наслідків її спливу у спірному випадку.

Щодо вимог позивача про стягнення 6 105,25 грн 3% річних та 43 382,36 грн інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із урахуванням встановлених обставин щодо порушення відповідачем визначених у частині 2 статті 8 Закону України №1730-VIII у редакції Закону України №1639-ІХ строків оплати вартості відібраних без номінацій спірних обсягів природного газу у січні, лютому 2017 року, здійснивши перевірку заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість та арифметичну правильність й, як наслідок, про наявність підстав для стягнення з відповідача на підставі статті 625 Цивільного кодексу України 6 105,25 грн 3% річних та 43 382,36 грн інфляційних втрат.

За таких обставин, позовні вимоги АТ «Укртрансгаз» у даній справі задовольняються повністю, висновки суду першої інстанції з приводу чого є правильними та обґрунтованими.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, чого скаржником зроблено не було.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Відтак, усі інші доводи та міркування учасників справи, окрім наведених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовуються висновків суду щодо задоволення позовних вимог у даній справі.

Доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «КП «Українська житлова компанія» не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість задоволених судом позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «КП «Українська житлова компанія» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КП «Українська житлова компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 у справі №910/3095/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 у справі №910/3095/23 залишити без змін.

Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «КП «Українська житлова компанія».

Матеріали справи №910/3095/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 08.12.2023.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді І.М. Скрипка

А.І. Тищенко