Постанова

від 08.12.2023 по справі 924/817/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2023 року Справа №924/817/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Миханюк М.В. , суддя Коломис В.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" на рішення господарського суду Хмельницької області від 21.09.2023 (повний текст - 02.10.2023) у справі №924/817/21 (суддя Заярнюк І.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" (м.Хмельницький)

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фортеця 57" (м. Хмельницький)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Акціонерне товариство «Хмельницькобленерго» (м.Хмельницький)

про стягнення 2382,01 грн

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до ч.13 ст.8, ч.3 ст.252 та ч.ч.2, 10 ст.270 ГПК України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 21.09.2023 у справі №924/817/21 відмовлено у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фортеця 57", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Акціонерне товариство Хмельницькобленерго про стягнення 2382,01 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" на користь об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фортеця 57" - 3775,42 грн витрат на оплату почеркознавчої експертизи.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

В скарзі апелянт, зокрема, зазначає, що 29.12.2018 об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Фортеця 57" відповідно до платіжного доручення №230 було сплачено на користь позивача 8,40 грн, що свідчить про приєднання до публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги лист №2021-27-432 від 30.06.2021 Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" до якого додано: копію заяви приєднання до умов договору про надання послуг з розподілу електричної енергії від 05.12.2018; копію контрольних оглядів лічильника станом на 24.07.2019; помісячне споживання відповідачем електричної енергії.

Звертає увагу, що Акціонерним товариством "Хмельницькобленерго" 24.07.2019 було знято покази лічильника, що зафіксовано в щоденному звіті про виконання робіт начальника дільниці з експлуатації засобів обліку, яким зафіксовано споживання об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Фортеця 57" 1190 кВт/год.

Зазначає, що рахунок за електроенергію сформовано на підставі показів приладу обліку, які передані Товариству з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" оператором системи розподілу - Акціонерним товариством "Хмельницькобленерго".

Зауважує, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фортеця 57" не надало суду першої інстанції будь-яких доказів, які б свідчили про те, що постачання електроенергії здійснювалося йому не Товариством з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут".

Також зазначає про неправомірність додаткового рішення яким стягнуто судові витрати.

Однак, в апеляційній скарзі просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 21.09.2023 у справі №924/817/21 та прийняти нове, яким задоволити позовну заяву в повному обсязі.

Апеляційна скарга надійшла безпосередньо на адресу суду апеляційної інстанції.

Листом від 17.10.2023 матеріали справи витребувано з господарського суду Хмельницької області.

27.10.2023 належним чином оформлені матеріали справи надійшли до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.10.2023 відкрито провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" на рішення господарського суду Хмельницької області від 21.09.2023 у справі №924/817/21. Роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Запропоновано відповідачу у строк до 17.11.2023 подати письмовий відзив на апеляційну скаргу.

24.11.2023 від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фортеці 57" на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (лист від 17.11.2023).

У відзиві відповідач зазначає, що за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи встановлено: «Підпис від імені Забачинської І.П. в графі «(особистий підпис)» розділу «відмітка про підписання Споживачем цієї заяви-приєднання» заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу №22104675 від 01.02.2019 (додаток 1 до Договору про постачання електричної енергії споживачу) виконано не Забачинською Іриною Петрівною, а іншою особою».

Також зазначає, що разом із позовною заявою ТОВ «Хмельницькенергозбут» надало копію документу («Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг»), але вказаний договір, додатки до нього сторонами (ТОВ «Хмельницькенергозбут» та ОСББ «Фортеця 57») не підписано, договір не містить печаток сторін.

Звертає увагу, що в п.2.2. документу («Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг») вказується, що обов`язковою умовою постачання електричної енергії Споживачу є наявність у Споживача укладеного в установленому порядку з оператором договору про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, на підставі якого Споживач набуває право отримувати послугу з розподілу/передачі електричної енергії.

Вважає, що вказані обставини спростовують твердження ТОВ «Хмельницькенергозбут» про існування між сторонами договірних відносин за невиконання яких в судовому порядку стягується заборгованість.

Зазначає, що посилання в апеляційній скарзі на зміст заяви-приєднання від 05.12.2018 та платіжного доручення №230 від 29.01.2023 не можуть свідчити про погодження ОСББ "Фортеця 57" умов «договору №22104675 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг».

Також, відповідач повідомляє про орієнтований розмір витрати на правничу (правову) допомогу у розмірі 3800,00 грн, докази якого надасть суду з дотриманням приписів ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного відповідач просить суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Хмельницької області від 21.09.2023 у справі №924/817/21 без змін та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницькенергозбут» витрати на правничу (правову) допомогу, понесені об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Фортеця 57».

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апелянт хоч і зазначає про неправомірність додаткового рішення, однак просить скасувати лише рішення господарського суду Хмельницької області від 21.09.2023 у справі №924/817/21, тому в межах цієї вимоги і розглядається апеляційна скарга.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" затверджено Правила роздрібного ринку електричної енергії, які регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами (п.1.1.1. Правил).

На підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.06.2018 №429 Товариству з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до п.3.1.1. Правил постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником "останньої надії". Ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника "останньої надії" визначаються у встановленому законодавством порядку.

Електропостачальник розміщує у відкритому доступі форму відповідного договору, який пропонується споживачам до укладення. До договору про постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відповідний електропостачальник має розробити з урахуванням вимог законодавства публічні комерційні пропозиції та розмістити їх на своїх офіційних веб-сайтах та на сайті Регулятора (п.3.1.5. Правил).

Пунктом 3.1.7. Правил визначено, що договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. У разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції. На вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку.

Згідно з п.3.2.5. Правил укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання.

Позивачем зазначено, що з 01.03.2019 відповідач приєднався до умов договору №22104675 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на умовах комерційної пропозиції №1 УП, яка є додатком 4 до Договору, що розміщений на офіційному веб-порталі позивача. Про зазначене вище свідчить заява приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та факт споживання електричної енергії.

Підпунктом 2.1. пункту 2 Договору встановлено, що Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Датою початку постачання електричної енергії Споживачу є дата зазначена в заяві-приєднанні (п.п.3.4 п.3 Договору).

Відповідно до п.5.1. Договору Споживач розраховується з Постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 4 до цього Договору.

Спосіб визначення ціни за електричну енергію зазначається в комерційній, пропозиції Постачальника. Для одного об`єкта споживання застосовується один спосіб визначення ціни на електричну енергію (п.п.5.2. п.5 Договору).

Пунктом 5.8. Договору визначено, що Розрахунковим періодом за цим Договором, є календарний місяць. Розрахунки Споживача за цим Договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника.

Згідно з п.п.5.9. п.5 Споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим Договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу Постачальника, та в інший не заборонений чинним законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок Постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок Постачальника надійшла вся сума коштів.

Спецрахунок Постачальника зазначається у платіжних документах Постачальника, у тому числі у разі його зміни.

Відповідно до п.п.5.10. п.5 Договору оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання Споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої Споживачем. Всі платіжні документи, що виставляються Постачальником Споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені. Сторонами цього Договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо комерційної якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про, загрозу електробезпеки.

Як визначено п.п.5.11. п.5 Договору у випадку, якщо Споживач не здійснив оплату за цим Договором в строки, передбачені комерційною пропозицією. Постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії Споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ (з урахуванням особливостей, встановлених для вразливих споживачів). У разі порушення Споживачем строків оплати Постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим Договором.

Як зазначено позивачем, в липні 2019 року на виконання умов договору про постачання електричної енергії, останнім було поставлено відповідачу 1189 кВт на суму 1997,52 грн.

29.07.2021 позивачем було направлено відповідачу претензію №1 про сплату заборгованості за договором про постачання електричної енергії на суму 2382,01 грн з яких 1989,12 грн основного боргу, 340,08 грн пені, 34,95 грн 3% річних, 17,86 грн інфляційних втрат.

Відповідач не сплатив заявлену позивачем заборгованість, що і стало підставою для звернення з даним позовом до місцевого господарського суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне:

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджується, що 02.08.2021 позивачем було направлено на адресу відповідача претензію №1 від 29.07.2021 про сплату заборгованості за договором про постачання електричної енергії №22104675 в сумі 2382,01 грн з яких 1989,12 грн основного боргу, 340,08 грн пені, 34,95 грн 3% річних, 17,86 грн інфляційних втрат.

Статтею 714 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

На підтвердження факту постачання електричної енергії в спірний період, а також її обсягу, позивачем було надано копії таких документів: заява приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу №22104675 від 01.02.2019; примірний договір про постачання електричної енергії; рахунок-фактуру №22104675 від 28.07.2021 на 1989,12 грн за спожиту електричну енергію за липень 2019 року згідно договору №22104675 від 01.01.2019; платіжне доручення №230 від 29.12.2018 з призначенням платежу, оплата за електричну енергію згідно рахунку №22104675 від 28.12.2018; лист №2021-27-432 від 30.06.2021 ХРЕМ АТ "Хмельницькобленерго" з додатками; претензія №1 від 29.07.2021.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України).

Згідно із ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.6 ст.265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно з нормами статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положеннями ст.655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ч.ч.1, 2 ст.193 Господарського кодексу України, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст.536 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Як визначено п.3.4. примірного договору, датою початку постачання електричної енергії Споживачу є дата зазначена в заяві-приєднанні.

Відповідно до п. 3.5. примірного договору, постачання електричної енергії Споживачу, що не побутовим, здійснюється Постачальником на підставі поданої Споживачем заявки на постачання електричної енергії Споживачу (далі - Заявка) форма якої наведена в Додатку 3 до-цього Договору, який має містити: інформацію щодо об`єкта (об`єктів) постачання електричної енергії, в тому числі найменування (за наявності), адресу, ЕІК код об`єкта, відомості щодо строку (періоду) постачання електричної енергії (в тому числі дату початку постачання) за кожним об`єктом Споживача.

Згідно із п. 3.7. примірного договору, заявки подаються Споживачем шляхом надсилання підписаного уповноваженою особою та засвідчені печаткою (за наявності) оригіналу Заявки в паперовому вигляді на адресу Постачальника та/або передачі уповноваженому представнику Постачальника, що підтверджується власноручним підписом або його представника. Заявка є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається з п.2 висновку експерта №1/22-26 за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи матеріалів справи №924/817/21 від 14.06.2022 встановлено, що підпис від імені Забачинської І.П. в графі «(особистий підпис)» розділу «відмітка про підписання Споживачем цієї заяви-приєднання» заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу №22104675 від 01.02.2019 (додаток 1 до Договору про постачання електричної енергії споживачу) виконано не Забачинською Іриною Петрівною, а іншою особою (т.1, а.с.152).

Відповідно до ст.ст.74, 76 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. (ст.78 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №924/233/18.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» («BENDERSKIY v.Ukraine»), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Колегія суддів зазначає, що висновком експерта спростовано факт підписання договору відповідачем, а подані позивачем інші докази в їх сукупності не підтверджують факту споживання електричної енергії та приєднання відповідача з 01.03.2019 до умов договору №22104675 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на умовах комерційної пропозиції, що свідчить про безпідставність віднесення відповідача до категорії споживачів, та відповідно, спростовує твердження апелянта про те, що в силу положень чинного законодавства між позивачем та відповідачем укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем не було доведено, що саме відповідач спожив електричну енергію за адресою: м.Хмельницький, проспект Миру, 57/3 за липень 2019 року, а тому вимога ТОВ "Хмельницькенергозбут" про стягнення з ОСББ "Фортеці 57" 2382,01 грн, з яких: 1989,12 грн основного боргу, 340,08 грн пені, 34,95 грн 3% річних та 17,86 грн інфляційних втрат.

Приймаючи до уваги наведене вище, враховуючи наявні у матеріалах справи докази, встановлені факти та зміст позовних вимог, виходячи із засад розумності і справедливості, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відмову у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фортеця 57", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Акціонерне товариство Хмельницькобленерго про стягнення 2382,01 грн.

Згідно ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.

При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії").

В силу приписів ч.1 ст.276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Відповідно до положень ст.129 ГПК України витрати зі сплати судового збору у справі покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст.8, 129, 252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" на рішення господарського суду Хмельницької області від 21.09.2023 у справі №924/817/21 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.

Повний текст постанови складений 08.12.2023.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Миханюк М.В.

Суддя Коломис В.В.