Рішення

від 24.11.2023 по справі 908/2960/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 17/183/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.2023 Справа № 908/2960/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсуна В.Л. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників матеріали справи №908/2960/23

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю ТД ВК АЛЬЯНС, 69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 68/5, кв. 93

представник: Борисенков В.С., 69015, м. Запоріжжя, вул. Стешенко, 23/32

до відповідача: приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод, 69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 2

про стягнення 104 681,67 грн

Без виклику сторін

СУТЬ СПОРУ:

22.09.23 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява за вих. від 21.09.23 з вимогами товариства з обмеженою відповідальністю ТД ВК АЛЬЯНС (далі ТОВ ТД ВК АЛЬЯНС) до приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод (надалі ПрАТ ЗЕРЗ) про стягнення заборгованості згідно договору поставки від 05.08.22 № 220805-1 у розмірі 104 681,67 грн., а саме: 5 401,04 грн пені, 29 530,41 грн 3 % річних та 69 750,22 грн інфляційних втрат.

22.09.23 автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу № 908/2960/23 передано на розгляд судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 27.09.23 судом позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2960/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.

Враховуючи положення ч. 1, ч. 4 ст. 116 та ст. 248 ГПК України, граничним строком розгляду цієї справи судом є 27.11.23 включно.

Частиною 1 ст. 251 ГПК України передбачено, що відзив подається протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Частинами 1-3 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через 30 днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом 30 днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Згідно із ч. 5 та ч. 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше 5 днів з дня отримання відзиву.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Як свідчать наявні матеріали справи, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін ні позивач, ні відповідач суду не надали. Докази зворотнього в матеріалах цієї справи відсутні.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач у позовній заяві зазначає, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.04.23 у справі №908/2740/22 частково задоволено позов ТОВ «ТД ВК АЛЬЯНС» та стягнуто з ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» 1 668 881,92 грн основного боргу, 10 957,46 грн інфляційних втрат по листопад 2022 року, 6 384,66 грн 3% річних за період прострочення по 19.12.22, 21 619,13 грн пені за період прострочення по 19.12.22. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.09.23 рішення суду першої інстанції залишено без змін. Остаточне перерахування позивачеві стягнутої за рішенням суду заборгованості відповідачем здійснено лише 19.09.23. У зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано інфляційні втрати у розмірі 69 750,22 грн за період грудень 2022 р. червень 2023р., 3% річних у розмірі 29 530,41 грн за період 20.12.22-18.09.22, пеню у розмірі 5 401,04 грн за період 20.12.22-31.12.22.

04.10.23 на адресу суду від позивача надійшла заява про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

17.10.23 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд зменшити нараховані суми інфляційних втрат, відсотків річних та пені на 50% з огляду на те, що відповідачем повністю виконано рішення у справі №908/2740/22, а також те, що несвоєчасна оплата пов`язана з введенням в Україні воєнного стану, знаходженням відповідача в районі ведення бойових дій, що призвело до погіршення матеріального становища відповідача. Так, відповідно до Інформації про фінансово-майновий стан за 2022 рік відповідач мав кредиторську заборгованість за розрахунками з бюджетом на початок 2022 р. у розмірі біля 5 мільйонів гривень. Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги на 31.12.22 склала 268 млн грн. Також вказує, що відповідно до постанови КМУ №83 від 04.03.15 відповідач є підприємством, яке має стратегічне значення для економіки та безпеки держави і стягнення такої великої суми пені, процентів та інфляційних нарахувань значно утруднить роботу стратегічного підприємства. Крім того, відповідач вважає, що нараховані до стягнення суми є неспівмірними з сумою заборгованості. В задоволенні позову в частині, на яку зменшується пеня, проценти річних та інфляційні втрати, просить відмовити.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи за № 908/2960/23 дозволяють розглянути справу по суті спору.

За таких обставин, спір у справі підлягає вирішенню за наявними матеріалами.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 24.11.23.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

За приписами ч. 5 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.04.23 у справі №908/2740/23 частково задоволено вимоги ТОВ «ТД ВК АЛЬЯНС» та стягнуто з ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод», зокрема, суму 1 668 881,92 грн основного боргу, суму 10957,46 грн інфляційних втрат, суму 6384,66 грн 3% річних, суму 21619,13 грн пені.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.09.23 рішення суду першої інстанції від 10.04.23 у справі №908/2740/23 залишено без змін.

Вищевказаним рішенням від 10.04.23 у справі №908/2740/22 встановлено наступне: «…Між Приватним акціонерним товариством Запорізький електровозоремонтний завод (Замовник, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТД ВК АЛЬЯНС (Постачальник, позивач у справі) був укладений договір поставки № 220805-1 від 05.08.2022 (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується у 2022 році поставити (передати у власність) Замовникові товари, зазначені у Специфікації (ях) додатку (ах) до цього Договору, а Замовник прийняти і оплатити такі товари на умовах цього Договору.

Сторонами підписано Додаток № 1 до Договору Специфікацію № 1, що є невід`ємною частиною договору та в якій визначено найменування, код товарів (прокат сталевий гарячекатаний круглий, прокат сортовий сталевий гарячекатаний круглий із легованої конструкційної сталі, круг сталевий калібрований, шестигранник калібрований), його кількість, ціну без ПДВ та інші характеристики (марка, розмір, стандарти).

В пунктах 5.4, 5.12 Договору передбачено, що товар постачається партіями відповідно до письмових заявок замовника. Підтвердженням про одержання товару Замовником є видаткова накладна, підписана уповноваженими представниками сторін.

Згідно з п. 5.2 Договору місце та умови поставки товарів: товар постачається за рахунок та транспортом Постачальника та склад Замовника на умовах РDD (згідно ІНКОТЕРМС 2000): Україна, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 2.

Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються у безготівковій формі (п.4.1).

За змістом п. 4.2 Договору, Замовник здійснює оплату поставленого товару (поставленої партії товару) протягом 60 (шестидесяти) банківських днів з дати підписання сторонами видаткової накладної та отримання Замовником оригіналу рахунку на оплату товарів. При цьому Замовник здійснює оплату поставленого товару тільки після реєстрації Постачальником відповідної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), а у разі якщо після постачання товару здійснюється будь-яке збільшення суми компенсації його вартості, Замовник здійснює коригування до податкової накладної в ЄРПН. У разі, якщо до закінчення строку оплати поставленого товару, який зазначений у першому реченні п. 4.2 цього Договору, постачальник не здійснив реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку корегування до неї в ЄРПН, строк оплати поставленого товару за цим Договором продовжується до дати реєстрації постачальником податкової накладної та/або розрахунку корегування до неї в ЄРПН. Товар поставлений без письмової заявки замовника, оплаті за цим договором не підлягає.

До рахунка на оплату товарів додаються: видаткова накладна, товарно-транспортна накладна (інші документи щодо транспортування товару) (п.4.3 договору).

Відповідно до п. 10.1 цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2022р., але в будь-якому разі до повного виконання сторонами зобов`язань за цим Договором.

Як слідує зі змісту позовної заяви, позивач зазначив, що на підставі Договору поставки №220805-1 від 05.08.2022 відповідачу за видатковими накладними було поставлено товар на загальну суму 1 668 881,92 грн, який відповідачем не оплачений, а саме:

-згідно видаткової накладної № 50 від 05.08.2022 поставлено партію товару вартістю 1 212 511,92 грн;

-згідно видаткової накладної № 56 від 16.08.2022 поставлено партію товару вартістю 46 800,00 грн;

-згідно видаткової накладної № 57 від 16.08.2022 поставлено партію товару вартістю 46 800,00 грн;

-згідно видаткової накладної № 58 від 16.08.2022 поставлено партію товару вартістю 46 490,00 грн;

-згідно видаткової накладної № 59 від 16.08.2022 поставлено партію товару вартістю 46 000,00 грн;

-згідно видаткової накладної № 60 від 16.08.2022 поставлено партію товару вартістю 46 000,00 грн;

-згідно видаткової накладної № 61 від 16.08.2022 поставлено партію товару вартістю 46 000,00 грн;

-згідно видаткової накладної № 62 від 16.08.2022 поставлено партію товару вартістю 46 000,00 грн;

-згідно видаткової накладної № 63 від 16.08.2022 поставлено партію товару вартістю 28 750,00 грн;

-згідно видаткової накладної № 66 від 01.09.2022 поставлено партію товару вартістю 103 530,00 грн.

На підтвердження зазначених обставин в матеріали справи надано копії вищезазначених видаткових накладних, які містять підписи сторін та їх печатки, копії товарно-транспортних накладних, копії податкових накладних та квитанцій про їх реєстрацію в ЄРПН, копії виставлених рахунків на оплату товару, копії довіреностей №703 від 05.08.2022, №795 від 01.09.2022 на отримання представником ПрАТ Запорізький електровозоремонтний завод від ТОВ ТД ВК АЛЬЯНС цінностей - відповідного товару за договором № 220805-1 від 05.08.2022 (а.с.20-72).

У зв`язку із невиконанням відповідачем зобов`язання щодо оплати отриманого товару, позивач звернувся до суду із позовом, за яким відкрито провадження у даній справі № 908/2740/22, з вимогами про стягнення з відповідача суми 1 668 881,92 грн заборгованості, суми 10957,46 грн інфляційних втрат, суми 6384,66 грн 3% річних та суми 26566,64 грн пені.

Згідно з наданими позивачем розрахунком, 3% річних нараховано на суму простроченого грошового зобов`язання за кожною з видаткових накладних за загальний період з 31.10.2022 по 19.12.2022 включно, втрати від інфляції за листопад 2022.

Згідно з наданими позивачем розрахунком, пеня також нарахована позивачем на суму вартості поставленого за кожною з видаткових накладних за загальний період з 31.10.2022 по 19.12.2022. …».

На виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 10.04.23 у справі №908/2740/22 видано відповідні накази про примусове виконання судового рішення.

Як свідчить заключна виписка АТ КБ «Приватбанк» від 19.09.23, ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» 19.09.23 здійснено сплату всіх сум на виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 10.04.23 у справі №908/2740/22.

Позивач звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом у справі №908/2960/23 з вимогою про стягнення 5 401,04 грн пені за період з 20.12.22 по 31.12.22, 29 530,41 грн 3 % річних за період з 20.12.22 по 18.09.23 та 69 750,22 грн інфляційних втрат за період з грудня 2022 р. по червень 2023 р.

Оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази), суд дійшов висновку про наступне.

Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на невчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).

Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).

У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Під належним виконанням зобов`язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов`язань. Якщо учасники зобов`язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов`язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов`язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов`язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов`язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов`язання, воно вважатиметься припиненим. Виконання, яке припиняє зобов`язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Позивачем за неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №220805-1 від 05.08.22 нараховано 5 401,04 грн пені за період з 20.12.22 по 31.12.22, 29 530,41 грн 3 % річних за період з 20.12.22 по 18.09.23 та 69 750,22 грн інфляційних втрат за період з грудня 2022 р. по червень 2023 р.

Приписами ст. 611 ЦК України унормовано, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України (ГК України), учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з положеннями ст. ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2.1 договору поставки встановлено, що замовник за даним договором несе відповідальність: у разі порушення строків оплати отриманого товару замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі половини облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочки.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунки заявлених до стягнення сум, наданих позивачем, судом встановлено, що вони виконані вірно, відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованих пені, відсотків річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

За приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у т.ч. вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду. За відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Зі змісту зазначених вище в тексті цього рішення норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в т.ч. вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 05.04.2018 у справі № 905/1180/17, від 12.09.2018 у справі № 912/3594/17.

У рішенні Конституційного Суду України від 11 липня 2013 р. №7-рп/2013 зазначено, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Відповідно до ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, збитковість підприємства, відсутність у боржника необхідних коштів. Незалежно від того, що стало причиною відсутності у боржника необхідної суми грошей (об`єктивні обставини чи суб`єктивна недбалість боржника), це не звільняє його від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частини 1, 2 ст. 193 ГК України).

Суд також відзначає, що в силу приписів ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права та розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, з огляду на що відсутність в чинному ГПК норми процесуального права, яка б встановлювала спосіб та порядок застосування господарськими судами ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України під час вирішення господарських спорів, не позбавляє суд права застосовувати відповідні норми.

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.20 у справі №902/417/18 (дослівно): «…8.19. Разом з тим за частиною третьою статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

8.20. Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

8.21. Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

8.22. Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

8.23. З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. …».

Верховний Суд України у постанові від 12.04.17 у справі №3-1462гс16 зазначив, що порушення відповідачем строків розрахунків за отриманий товар, що встановлені договором поставки, є підставою для нарахування платежів, передбачених ст. 625 ЦК України, а наявність форс-мажору не звільняє відповідача від обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Верховний Суд України підкреслив, що платежі, встановлені ст. 625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Також Верховний Суд України зазначив, що ст. 617 ЦК України встановлено загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, а ст. 625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання.

Отже, Верховний Суд України розв`язуючи спір застосовує принцип права щодо пріоритету спеціальної норми над загальною.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 09.11.16 у справі № 3-1195гс16.

14.01.20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №924/532/19 досліджував питання щодо особливостей нарахування інфляційних втрат і 3% річних, де визначив, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та % річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З викладеного вбачається, що суд позбавлений можливості зменшити суму інфляційних втрат та відсотків річних, які нараховані позивачем у мінімальному розмірі, визначеному ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Проаналізувавши обставини справи та клопотання відповідача в частині зменшення пені, суд дійшов до висновку, що відповідачем не доведено належним чином наявність виняткових обставин, поважності причин прострочення та не виконання спірних договірних зобов`язань. Крім того, заявлена до стягнення позивачем пеня у розмірі 5401,04 грн не є надмірно великою відносно розміру несвоєчасно сплаченої заборгованості у сумі 1 316 041,92 грн.

Щодо посилання відповідача на воєнний стан, суд зазначає, що зазначені обставини настали не тільки для відповідача, але й для позивача. Всі суб`єкти підприємницької діяльності, підприємства, установи та організації України знаходяться в рівних умовах та здійснюють свою господарську діяльність в однаковому несприятливому економічному становищі та повинні вживати усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До того ж, зменшення пені нівелюватиме саме значення пені як відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв`язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених договором) отримання товару або грошових коштів за надані ним послуги.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер (висновки викладені у постанові ВС у складі КГС № 918/116/19 від 04.02.2020).

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, баланс інтересів сторін справи, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 2 684,00 грн покладаються на відповідача.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення витрати на правову допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1). До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 3).

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 126 ГПК України).

Приписами ч. 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в т.ч. гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження здійснення витрат на оплату послуг адвоката Борисенкова В.С. останнім надано засвідчені належним чином копії:

- договору про надання правничої (правової) допомоги від 25.08.22, укладеного між адвокатським об`єднанням «ЛЕГЕС» та ТОВ «ТД ВК АЛЬЯНС»;

- договору про надання послуг від 19.09.23, укладеного між АО «ЛЕГЕС» та адвокатом Борисенковим В.С. щодо надання за завданням замовника послуг ТОВ «ТД ВК АЛЬЯНС» під час вирішення спору з ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» щодо стягнення сум інфляційних втрат, процентів річних та пені у зв`язку з невиконанням відповідачем грошових зобов`язань по договору поставки №220805-1 від 05.08.22;

- додаткова угода №6 від 19.09.23 до договору про надання правової допомоги від 25.08.22 щодо визначення вартості послуг, що надаються по договору;

- акту приймання-передачі послуг від 26.09.23, відповідно до якого адвокатським об`єднанням станом на 26.09.23 надано послуги вивчено матеріали, складено та подано до Господарського суду Запорізької області позовну заяву ТОВ «ТД ВК АЛЬЯНС» до ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» про стягнення стягнення сум інфляційних втрат, процентів річних та пені у зв`язку з невиконанням відповідачем грошових зобов`язань по договору поставки №220805-1 від 05.08.22, вартість наданих послуг становить 4000,00 грн;

- рахунку №12/09 від 26.09.23 на суму 4000,00 грн;

- платіжної інструкції №3626 від 28.09.23 на суму 4000,00 грн.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» роз`яснено, що оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхі дного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи, тощо.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Беручи до уваги принцип співмірності, слід пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу, суд враховує, що:

- спір між сторонами у цій справі доведено до суду з вини відповідача (доказів зворотнього матеріали справи не містять і суду не надано);

- розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи;

- відповідачем заперечення по суті заяви про стягнення витрат на правову допомогу не надавались, клопотання про зменшення розміру таких витрат не подавалось.

За викладених обставин сума витрат на правову допомогу у розмірі 4000,00 грн підлягає відшкодуванню відповідачем на користь позивача за наслідками розгляду даної справи.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 15, 24, 42, 46, 73-80, 86, 91, 129, 236-238, 240, 241, 247-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 2, код ЄДРПОУ 01056273) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ТД ВК АЛЬЯНС (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 68/5, кв. 93, код ЄДРПОУ 37408018) інфляційні втрати за період прострочення з грудня 2022 року по червень 2023 року (включно) у розмірі 69 750 (шістдесят дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят) грн 22 коп., 3% річних за період прострочення з 20.12.22 по 18.09.23 у розмірі 29 530 (двадцять дев`ять тисяч п`ятсот тридцять) грн 41 коп., пеню за період з 20.12.22 по 31.12.23 у розмірі 5 401 (п`ять тисяч чотириста одна) грн 04 коп., 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн 00 коп. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та п.п. 17.5. п. 1 Розділ ХІ «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» ГПК України.

У зв`язку із введенням із 05 год. 30 хв. 24.02.22 воєнного стану в Україні Указом Президента України від 24.02.22 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» через військову агресію російської федерації проти України … повний текст рішення складено 08.12.2023.

Суддя В.Л. Корсун