Рішення

від 08.12.2023 по справі 908/2847/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 19/104/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2023 Справа № 908/2847/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Давиденко Ірина Вікторівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

за позовом: Сільськогосподарського приватного підприємства Сіянцівське (35812, Рівненська область, Рівненський район, с. Сіянці, вул. Зарічна, буд. 25, ідентифікаційний код 30716379)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Оріховський завод сільгосптехніки, (70501, Запорізька область, Пологівський район, м. Оріхів, вул. Привокзальна, буд. 4, ідентифікаційний код 44955170)

про стягнення 96 850,00 грн.

без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

12.09.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № 51 від 05.09.2023 (вх. № 3089/08-07/23 від 12.09.2023) Сільськогосподарського приватного підприємства Сіянцівське до Товариства з обмеженою відповідальністю Оріховський завод сільгосптехніки про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів в розмірі 96 850,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у травні 2023 року між позивачем та відповідачем проводились перемовини щодо укладення договору поставки № 12534/05.2023 від 29.05.2023. Відповідачем виставлено позивачу рахунок № 000534 від 25.05.2023 на оплату на суму 200 000 грн., який позивачем сплачено в сумі 100 000 грн. згідно платіжної інструкції № 1536 від 31.05.2023. На вимогу позивача про повернення сплаченої за товар суми, відповідач частково повернув в розмірі 3 150,00 грн. Враховуючи, що сторонами не було укладено договір поставки, а відповідач залишок суми не перерахував в розмірі 96 850,00 грн., позивач вважає що в зв`язку з цим грошові кошти підлягають поверненню згідно ст. 1212 ЦК України. Також в позовній заяві наведений попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і як очікує понести у зв`язку із розглядом справи, які становлять 7 500,00 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 12.09.2023 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2847/23 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.

Ухвалою суду від 18.09.2023 вищевказану позовну заяву на підставі ч. 1 ст. 174 ГПК України залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви до 02.10.2023 включно.

Від позивача надійшли заява вих. № 58 від 25.09.2023 (вх. № 20943/08-08/23) про усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду від 18.09.2023.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 09.10.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2847/23 у порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 19/104/23, вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

08.11.2023 від Сільськогосподарського приватного підприємства «Сиянцівське» надійшло клопотання про долучення доказів у справі (вх. № 23898/08-08/23), відповідно до якого просить долучити до матеріалів справи № 908/2847/23 належним чином засвідчені копії Договору про надання професійної правової допомоги та представлення інтересів в суді від 30 травня 2023, додаткової угоди № 1 до Договору б/н про надання професійної правової допомоги та представлення інтересів в суді від 30.05.2023 про оплату послуг Адвокатського бюро та оригінал акту від 03.11.2023 року приймання виконаних робіт, наданих згідно договору про надання професійної правничої допомоги та представлення інтересів в суді б/н від 30.05.2023.

Згідно з відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань зареєстрованою адресою місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріховський завод сільгосптехніки» є: 70501, Запорізька область, Пологівський район, м. Оріхів, вул. Привокзальна, буд. 4.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наказом № 309 від 22.12.2022, зареєстрований в у Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Згідно з переліком територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) м. Оріхів Оріхівської міської територіальної громади відноситься до відповідних територіальних громад, які розташовані в районі проведення активних воєнних (бойових) дій.

Укрпошта не приймає поштову кореспонденцію у відповідне віддділення (70502).

Відповідно до частини першої статті 121 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідне оголошення у справі № 908/2847/23 було розміщене на сайті Господарського суду Запорізької області 11.10.2023.

Додатково ухвала суду від 09.10.2023 була направленна відповідачу на електронну адресу, зазначену у позові.

Згідно з ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. Заяв про зміну відповідачами місцезнаходження на адресу суду не поступало.

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не надходило.

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/2847/23 та подальший розгляд справи.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Також судом враховано, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).

Ухвалою суду від 09.10.2023 у справі № 908/2847/23 відповідачу запропоновано у строк протягом п`ятнадцяти днів з дня опублікування тексту даної ухвали на офіційному веб-порталі судової влади України надати відзив на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України.

Відповідач відзив на позовну заяву, у встановлений ухвалою суду по справі строк не надав, про поважність причин неподання відзиву суд не повідомив, правову позицію у справі не висловив.

Згідно ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 08.11.2023 сплив тридцятиденний термін, наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 08.12.2023.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач посилався на те, що 29.05.2023 Сільськогосподарське приватне підприємство Сіянцівське (далі - Покупець) на електронну адресу згідно із попередньою домовленістю отримало електронний примірник Договору поставки №12534/05.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріховський завод сільгосптехніки» (далі - Постачальник) на купівлю та поставку Бочки МЖТ-6, з насосом на суму 200 000 грн. з ПДВ та рахунок на оплату № 000534 від 25 травня 2023 року за визначений Договором № 12534/05.2023 товар.

Сільськогосподарське приватне підприємство Сіянцівське здійснило платіж на підставі рахунку № 000534 від 25 травня 2023 року та Договору № 12534/05.2023 в розмірі 100 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1536 від 31.05.2023 та банківською випискою по рахунку позивача.

Після 31 травня 2023 року відповідач жодних дій на укладення та виконання договору не вчинив, на зв`язок із позивачем не виходив.

У звязку з чим, 06.06.2023 позивач звернувся до відповідача з листом № 27, відповідно до якого просив повернути СГПП «Сіянцівське» внесену частину платежу авансу за бочку МЖТ-6 з насосом в сумі 100 000 грн., що був 31.05.2023 переведений із банківського рахунку позивача на рахунок відповідача відповідно до виставленого рахунку № 000534 від 25.05.2023.

08.06.2023 відповідач здійснив часткове повернення коштів згідно листа № 27 від 06.06.2023 лише в розмірі 3 150,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 821с419121 та банківською випискою по рахунку позивача.

09.06.2023 Сільськогосподарським приватним підприємством Сіянцівське на адресу вказану ТОВ «Оріхівський завод сільгосптехніки» було відправлено експрес листом з описом вкладення підписаний позивачем Договір поставки №12534/05.2023 від 29.05.2023 в двох екземплярах та підписаний позивачем додаток № 1 (специфікацію № 1) до Договору №12534/05.2023 від 29.05.2023. Крім того, вищезазначені документи були надіслані позивачем в електронній формі на електронну адресу відповідача.

Однак, на адресу позивача відділенням підприємства поштового зв`язку повернуто пакет документів, які направлялися на адресу відповідача для підписання, без вручення адресату із зазначенням причини невручення: за закінчення терміну зберігання.

Грошові кошти відповідачем в добровільному порядку в розмірі 96 850,00 грн. повернуті не були.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів в розмірі 96 850,00 грн.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 1212 Цивільного України, на яку посилається позивач як на підставу заявлених вимог, визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч.2 ст.1212 Цивільного кодексу України).

Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Крім того, згідно з п.3 ч.3 ст.1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого ст. 1212 Цивільного кодексу України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.08.2018 у справі № 334/2517/16-ц та від 13.01.2021 у справі № 539/3403/17).

Подібний висновок також сформульовано у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 910/16334/19.

Таким чином, вирішення питання про стягнення безпідставно набутих коштів залежить від висновків про наявність/відсутність між сторонами договірних правовідносин, на підставі яких здійснено відповідне перерахування заявлених до стягнення коштів.

Відповідно до ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Для застосування зазначеної норми необхідно, по-перше, щоб одна особа набула (зберегла) майно за рахунок іншої. Збільшення або збереження в попередньому розмірі майна однієї сторони є результатом відповідного зменшення майна у іншої сторони. По-друге, необхідно, щоб набуття майна однією особою за рахунок іншої відбулося без достатньої правової підстави, передбаченої законом або угодою. Безпідставно набуте майно повертається тому, за рахунок кого було набуте.

Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України, об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Як вже зазначалось судом вище, доказів наявності між сторонами господарського зобов`язання, яке регулюється умовами договору поставки, в рамках якого позивачем були перераховані грошові кошти (100 000,00 грн) сторонами не надано.

06.06.2023 позивач звернувся до відповідача з листом № 27, відповідно до якого просив повернути СГПП «Сіянцівське» внесену частину платежу авансу за бочку МЖТ-6 з насосом в сумі 100 000 грн., що був 31.05.2023 переведений із банківського рахунку позивача на рахунок відповідача відповідно до виставленого рахунку № 000534 від 25.05.2023.

08.06.2023 відповідач здійснив часткове повернення коштів згідно листа № 27 від 06.06.2023 лише в розмірі 3 150,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 821с419121 та банківською випискою по рахунку позивача.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що матеріалами справи підтверджується наявність у спірних правовідносинах всіх трьох необхідних елементів виникнення кондикційних правовідносин - факт набуття відповідачем майна (грошових коштів), факт набуття відповідачем цього майна саме за рахунок позивача (в результаті переказу з рахунку позивача на рахунок відповідача коштів згідно з платіжним дорученням, яке міститься в матеріалах справи), відсутність між сторонами господарських правовідносин, які б зобов`язували позивача вчинити певні дії (перерахувати грошові кошти в заявленому в позові розмірі) на корить відповідача, що свідчить про відсутність правових підстав для зберігання відповідачем отриманих грошових коштів.

З огляду на все вищевикладене, правові підстави для набуття відповідачем за рахунок позивача 96 850,00 грн. відсутні.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач зазначені вище обставини не спростував, належних та допустимих доказів про наявність правових підстав для оплати позивачем на його користь зазначеної у позові грошової суми та, відповідно, правових підстав для отримання (зберігання) цих грошових коштів, суду не надав.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача безпідставно отриманої суми 96 850,00 грн. є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Крім того позивачем заявлено про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 7 500,00 грн.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частинами 1, 2 статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Зі змісту ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» вбачається, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано копію договору від 30.03.2023 про надання професійної правничої допомоги та представлення інтересів в суді (далі - договір), укладеного між адвокатським бюро "Павла Нікітюка" (далі - адвокатське бюро)в особі керуючого Нікітюка Павла Михайловича та Сільськогосподарським приватним підприємством «Сіянцівське» (далі - клієнт), відповідно до п. 1.1 якого його предметом є надання адвокатським бюро усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у справі за позовом Сільськогосподарського приватного підприємства «Сіянцівське» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріховськийзавод сільгосптехніки» про стягнення безпідставно набутих коштів, в тому числі і представлення інтересу в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

Згідно з п. 2.1.1 договору адвокатське бюро зобов`язується надати правову допомогу, в тому числі за окремими дорученнями клієнта.

Адвокатське бюро зобов`язується представляти права і законні інтереси клієнта, зокрема у судах України загальної юрисдикції та здійснювати професійну діяльність згідно з умовами цього договору з усіма правами представника, які передбачені, в тому числі Господарським процесуальним кодексом України (п. 2.1.2 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору він набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2025.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що на визначення розміру гонорару адвокатському бюро впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначенні обґрунтованого розміру гонорару.

Гонорар адвокатського бюро залежить від обсягу виконаної роботи, погодженої ціни та виконання такої роботи сторонами договору та визначається в додатковій угоді до цього договору про оплату послуг адвокатського бюро (п. 4.2 договору).

У додатковій угоді від 30.05.2023 №1 до договору клієнт зобов`язався сплатити на розрахунковий рахунок адвокатського бюро 7 500,00 грн до 10.09.2023 на підставі рахунку (рахунків), який (які) виставляється адвокатським бюро (п. 1 додаткової угоди).

У матеріали справи надано копію рахунку адвокатського бюро "Павла Нікітюка" № 99 від 30.08.2023 на оплату позивачем юридичних послуг в розмірі 7500,00 грн., а також платіжна інструкція № 1597 від 31.08.2023 про оплату позивачем на рахунок адвокатського бюро "Павла Нікітюка" 7500,00 грн за юридичні послуги згідно із зазначеного рахунку.

Згідно з актом приймання виконаних робіт від 03.11.2023 клієнт отримав за видом і обсягом правової допомоги у справі за позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріховський завод сільгосптехніки» про стягнення безпідставно набутих коштів, а саме:

1. Вивчення судової практики у схожих справах в Єдиному державному реєстрі судових рішень 01.09.2023 (1 год. 30 хв.) - 500,00 грн;

2. Підготовка та оформлення позовної заяви № 51 від 05.09.2023, в т.ч. і примірника для відповідачів по справі, оформлення додатків до даної позовної заяви, в тому числі і для відповідача - 05.09.2023 (7 год.) 7 000,00 грн;

Всього: 8 год. 30 хв. на суму 7 500 гривень.

Дослідивши зміст наданої професійної правничої допомоги, про яку зазначено в акті приймання виконаних робіт від 03.11.2023, суд вважає, що такий зміст наданої правничої допомоги відповідає умовам Договору про надання професійної правової допомоги від 30.05.2023.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. У зв`язку з цим суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач клопотання про зменшення витрат на правову допомогу не заявив.

При цьому, судом взято до уваги, що виходячи із конкретних обставин справи, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану роботу, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Аналогічну правову позиції викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.

Також, суд зазначає, що розмір судових витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється згідно з умовами договору про надання правової допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачено) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7500,00 грн є доведеним, підтверджений належними доказами та є співмірним і розумним, враховуючи обсяг виконаних робіт (наданих послуг) у даній справі, складністю справи (справа розглядалась в спрощеному позовному провадженні), ціною позову, а тому відповідно до положень ст. 129 ГПК України вказані витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст., ст. 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Оріховський завод сільгосптехніки, (70501, Запорізька область, Пологівський район, м. Оріхів, вул. Привокзальна, буд. 4, ідентифікаційний код 44955170) на користь Сільськогосподарського приватного підприємства Сіянцівське (35812, Рівненська область, Рівненський район, с. Сіянці, вул. Зарічна, буд. 25, ідентифікаційний код 30716379) безпідставно отримані кошти в сумі 96 850 (дев`яносто шість тисяч вісімсот п`ятдесят) грн. 00 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Оріховський завод сільгосптехніки, (70501, Запорізька область, Пологівський район, м. Оріхів, вул. Привокзальна, буд. 4, ідентифікаційний код 44955170) на користь Сільськогосподарського приватного підприємства Сіянцівське (35812, Рівненська область, Рівненський район, с. Сіянці, вул. Зарічна, буд. 25, ідентифікаційний код 30716379) 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору та 7 500 (сім тисяч п`ятсот) грн. 00 коп. витрат на на професійну правничу допомогу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено та підписано 08.12.2023

Суддя І.В. Давиденко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.