Рішення

від 28.11.2023 по справі 908/3044/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 33/207/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2023 Справа № 908/3044/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Мірошниченка М.В.

при секретарі судового засідання Драковцевій В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні матеріали справи №908/3044/23

за позовом Фізичної особи-підприємця Мовчан Віталія Олександровича (юридична адреса: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача: Селянського (фермерського) господарства Ай-Петрі (71621, Запорізька область, Василівський район, с. Лобкове, вул. Гоголя, буд. 16; адреса для листування: 69001, м. Запоріжжя, вул. Товариська буд. 64/49, ідентифікаційний код 310147720)

про стягнення 945201,04 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області звернувся Фізична особа-підприємець Мовчан Віталій Олександрович з позовом до відповідача: Селянського (фермерського) господарства Ай-Петрі про стягнення збитків у розмірі 945201,04 грн.

Позов обґрунтовано порушенням відповідачем зобов`язань за договором складського зберігання від 01.10.2021 щодо повернення зі зберігання майна: соняшника 2021 року врожаю в кількості 56 тон вартістю 945201,04 грн. після закінчення строку зберігання 01.03.2022.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2023 позовну заяву передано на розгляд судді Мірошниченку М.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 09.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 33/207/23, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.11.2023 о 11 год. 00 хв. Запропоновано позивачу протягом двох днів з дня отримання даної ухвали суду надати письмові пояснення, які обставини та докази свідчать про відмову відповідача повернути майно зі зберігання на вимогу позивача або про пошкодження майна, за яке зберігач несе відповідальність, і чи звертався позивач до відповідача з вимогами про повернення майна та надіслати відповідачу копію позовної заяви та письмових пояснень на виконання даної ухвали суду на зазначену в позові адресу для листування, докази надсилання (опис вкладення) надати суду.

Відповідач отримав копію ухвали суду 13.10.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

16.10.2023 від позивача надійшли письмові пояснення на виконання ухвали суду від 09.10.2023.

07.11.2023 до суду надійшла спільна заява сторін про затвердження мирової угоди, до якої сторонами було долучено укладену мирову угоду від 07.11.2023.

В судовому засіданні 07.11.2023 були присутніми представники позивача та відповідача, здійснювалося фіксування судового процесу технічними засобами програмно-апаратним комплексом Акорд.

Представник відповідача оголосив спільну заяву про затвердження мирової угоди.

Ухвалою суду від 07.11.2023 відмовлено в затвердженні мирової угоди від 07.11.2023 у справі №908/3044/23.

Позивач та представники відповідача заявили про можливість закриття підготовчого провадження.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для вирішення спору по суті.

Ухвалою від 07.11.2023 закрито підготовче провадження у справі №908/3044/23, призначено справу №908/3044/23 до розгляду по суті на 28.11.2023 об 11 год. 00 хв.

В судове засідання 28.11.2023 сторони своїх представників не направили.

27.11.2023 від сторін надійшли спільна заява сторін про затвердження мирової угоди та заяви про розгляд справи без їх участі.

З огляду на те, що представники усіх учасників справи в судове засідання не з`явилися, судове засідання проводилося без фіксування технічними засобами, на підставі ч.3 ст. 222 ГПК України.

В судовому засіданні суд ухвалив відмовити у затвердженні мирової угоди сторін від 27.11.2023, виходячи з такого.

Відповідно до змісту мирової угоди від 27.11.2023 відповідач визнає, що його заборгованість перед позивачем на момент укладання мирової угоди відповідає заявленим у позовній заяві вимогам і становить 945201,04 грн. Позовні вимоги позивача задовольняються шляхом передачі відповідачем транспортного засобу Hyundai Santa FE, KMHSU81XDHU736360, 2017 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , білого кольору у власність позивача. Відповідач визнає за позивачем право власності на цей автомобіль. Позивач зазначає, що не матиме в майбутньому жодних претензій та вимог до відповідача майнового характеру. Також позивач зобов`язується не заявляти до відповідача жодних інших вимог про стягнення коштів за договором зберігання від 01.10.2021.

Після набрання законної сили ухвалою суду про затвердження мирової угоди сторони передбачили здійснити передбачені законом реєстраційні дії.

До заяви про затвердження мирової угоди додано висновок експертного товарознавчого дослідження №4092 від 20.09.2023 щодо визначення ринкової вартості транспортного засобу Hyundai Santa FE, KMHSU81XDHU736360, 2017 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , в розмірі 929562,53 грн.

Також надано лист ТСЦ МВС №2343 вих. №31/8/2343-1356 від 21.11.2023 про те, що згідно бази даних Єдиного державного реєстру транспортних засобів МВС України станом на 21.11.2023 о 16 год. 30 хв. щодо вказаного транспортного засобу арешти відсутні.

Відповідно до ч.1 ст. 192 ГПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Подана на затвердження мирова угода в частині передачі відповідачем у власність позивача автомобіля не стосується предмету спору, оскільки предметом спору у даній справі є стягнення збитків у розмірі 945201,04 грн., а не вимоги про передачу транспортного засобу.

У п. 26 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.05.2019 у справі №916/2889/13 викладена правова позиція про те, що на відміну від звичайного договору, мирова угода укладається в процесі розгляду справи у господарському суді у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством; підлягає затвердженню господарським судом; припиняє процесуально-правові відносини сторін; якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового рішення. Тобто мирова угода не є договором у цивільному/господарському-правовому розумінні, оскільки порядок її укладення та затвердження регламентовано положеннями ГПК України, проте вона має на меті припинення спору на умовах, погоджених сторонами та затверджених судом (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №904/8731/17 і від 20.06.2018 у справі №913/869/14).

Отже, мирова угода не є правочином у цивільно-правовому розумінні, а тому не може бути підставою виникнення у позивача права власності на автомобіль. Передача права власності на автомобіль за ухвалою суду суперечить визначеному законодавством порядку відчуження транспортних засобів.

Крім того, в пункті 11 мирової угоди сторін визначено, що в разі невиконання відповідачем зобов`язань, визначених даною мировою угодою, позивач має право звернутися до органів державної виконавчої служби, приватного виконавця із заявою про примусове стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 945201,04 грн. Разом із тим, мирова угода не передбачає умов про передачу відповідачем грошових коштів позивачу, а тільки умову про передачу відповідачем транспортного засобу. Дана умова також суперечить змісту домовленості сторін про зобов`язання позивача не заявляти до відповідача жодних інших вимог про стягнення коштів за договором зберігання від 01.10.2021. За таких умов примусове виконання цієї мирової угоди в разі невиконання її з боку відповідача не може передбачати стягнення з відповідача грошових коштів. Отже, умови мирової угоди є суперечливими між собою та не відповідають вимогам законодавства.

Згідно з п. 1 ч. 5 ст. 192 ГПК України суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо умови мирової угоди суперечать закону або порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними.

Враховуючи викладене, суд ухвалив відмовити в затвердженні мирової угоди та продовжити судовий розгляд.

В судовому засіданні суд ухвалив рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2021 Селянським (фермерським) господарством Ай-Петрі (зберігач, відповідач) та Фізичною особою-підприємцем Мовчан Віталієм Олександровичем (поклажодавець, позивач) укладено договір складського зберігання, відповідно до п. п. 1.1 1.7 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, зберігач зобов`язується прийняти від поклажодавця і за плату зберігати майно останнього, а також повернути поклажодавцеві відповідне майно в схоронності в обумовлений договором строк. Майно, що передається на зберігання, є наступним: соняшник 2021 року урожаю 56 тон. Строк зберігання з 01.10.2021 по 01.03.2022. Місце зберігання: Запорізька область, Василівський район, с. Жереб`янкм, вул. Центральна, 48. Порядок передачі майна на зберігання: по акту приймання-передачі. Умови зберігання: складські приміщення. Порядок повернення майна зі зберігання: по акту прийому-передачі.

За умовами п. 2.5 договору майно повертається поклажодавцю в такому стані, в якому вони були прийняті на зберігання, але з урахуванням їх природного погіршення, природної шкоди або іншої зміни внаслідок їх природних властивостей.

Зберігач зобов`язаний згідно з п. 3.5 договору повернути поклажодавцю або особі, зазначеній ним як одержувач те майно, що було передане на зберігання (а якщо було передбачено зберігання товарів, визначених родовими ознаками, - то тотожну або обумовлену сторонами кількість товарів того самого роду та якості).

Відповідно до п. 4.1 договору у випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України.

Пунктом 7.1 договору встановлено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

01.10.2021 сторони підписали акт приймання-передачі майна за договором складського зберігання, яким засвідчили, що зберігач прийняв, а поклажодавець передав таке майно: соняшник у кількості 56 тон.

На підтвердження факту наявності у позивача цього майна позивач надав загальний реєстр збору врожаю 2021 року, підписаний сторонами. Також позивач надав реєстри відправки зерна та іншої продукції з підписом представника відповідача про прийом продукції.

Посилаючись на те, що після закінчення строку зберігання (01.03.2022) відповідач не повернув позивачу зі зберігання майно: соняшник 2021 року врожаю в кількості 56 тон вартістю 945201,04 грн., позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача збитків у розмірі 945201,04 грн.

Спірні правовідносини є господарськими та врегульовані договором складського зберігання від 01.10.2021.

Відповідно до ч. 1 ст. 936, ч. 1 ст. 938 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

За умовами ч. ч. 1, 2 ст. 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Відповідно до ч. 1 ст. 950 Цивільного кодексу України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Згідно з ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України збитками є, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

У п. 1 ч. 1 ст. 951 Цивільного кодексу України визначено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем, у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Позивач довів факт передачі відповідачу на зберігання соняшника 2021 року врожаю в кількості 56 тон вартістю 945201,04 грн.

Відповідач не надав доказів повернення позивачу зі зберігання цього майна після закінчення строку зберігання (01.03.2022), не надав заперечень проти позову або доказів відшкодування позивачу збитків у сумі 945201,04 грн.

За таких обставин суд визнав обґрунтованими та задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача збитків у сумі 945201,04 грн.

Відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, за розгляд позовних вимог про стягнення 945201,04 грн. належить до сплати судовий збір у сумі 14178,02 грн. (1,5% ціни позову).

За розгляд позовних вимог у даній справі позивач сплатив судовий збір квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №1 від 29.09.2023. До Державного бюджету зараховано судовий збір у сумі 14178,03 грн., що підтверджується випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в сумі 14178,02 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 192, 232, 233, 236 - 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства Ай-Петрі (71621, Запорізька область, Василівський район, с. Лобкове, вул. Гоголя, буд. 16; адреса для листування: 69001, м. Запоріжжя, вул. Товариська буд. 64/49, ідентифікаційний код 310147720) на користь Фізичної особи-підприємця Мовчан Віталія Олександровича (юридична адреса: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) збитки в розмірі 945201,04 грн. (дев`ятсот сорок п`ять тисяч двісті одна грн. 04 коп.) та витрати зі сплати судового збору в сумі 14178,02 грн. (чотирнадцять тисяч сто сімдесят вісім грн. 02 коп.).

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено та підписано 08.12.2023.

СуддяМ.В. Мірошниченко