Рішення

від 29.11.2023 по справі 909/488/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.11.2023Справа № 909/488/23За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Попель Пласт»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Акціонерне товариство «Комерційний банк «Глобус»

про стягнення страхового відшкодування в сумі 902 326,85 грн

Суддя Карабань Я.А.

Секретар судових засідань Севериненко К.Р.

Представники учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Мамедова І.Р.;

від третьої особи: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Попель Пласт» (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 902 326,85 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов договору добровільного страхування наземного транспорту №1197/22-Тз/ЛВ від 03.11.2022, в частині виплати страхового відшкодування.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 13.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 26.07.2023.

10.07.2023 від відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній заперечує щодо позову в повному обсязі та, зокрема, зазначає, що позивачем (страхувальником) не виконано обов`язки передбачені умовами договору, а тому відповідачем (страховиком) правомірно прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування.

Також 10.07.2023 до суду надійшло клопотання відповідача про передачу справи за територіальною підсудністю, в обґрунтування якого зазначено, що предметом позову є стягнення збитків внаслідок неналежного, на думку позивача, виконання відповідачем укладеного між сторонами договору, а не відшкодування позадоговірної шкоди, правила пред`явлення позову, передбачені п.8 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України в спорі, що розглядається не поширюється і цей спір підсудний господарському суду за місцезнаходження відповідача, а саме Господарському суду міста Києва.

У судовому засіданні 26.07.2023 представник відповідача клопотання про передачу справи за територіальною підсудністю підтримала в повному обсязі та просила суд його задовольнити. Представник позивача в судовому засіданні клопотання про передачу справи за підсудністю не підтримав.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 26.07.2023 справу №909/488/23 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

23.08.2022 матеріали справи надійшли до Господарського суду міста Києва та за результатом автоматизованого розподілу передані 24.08.2022 судді Карабань Я.А.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2023 прийнято справу №909/488/23 до свого провадження, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 20.09.2023.

18.09.2023 від представника відповідача надійшло повідомлення про подання відзиву та заява про зменшення витрат на правову допомогу.

18.09.2023 від представника позивача надійшла заява про участь в судовому засіданні призначеному на 20.09.2023 в режимі відеоконференції з Рогатинським районним судом Івано-Франківської області.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Попель Пласт» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції залишено без розгляду, з підстав наведених в ухвалі.

У підготовче засідання 19.09.2023 з`явився представник відповідача. Представник позивача в засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення засідання повідомлявся належним чином. Суд, протокольною ухвалою, залучив до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Акціонерне товариство «Комерційний банк «Глобус» (надалі - третя особа).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 відкладено підготовче засідання на 18.10.2023.

02.10.2023 від представника позивача надійшла заява про участь в судовому засіданні призначеному на 18.10.2023 в режимі відеоконференції з Рогатинським районним судом Івано-Франківської області.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2023 заяву представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції повернуто заявнику без розгляду, з підстав зазначених в ухвалі.

У підготовче засідання 18.10.2023 з`явилась представник відповідача. Представники позивача та третьої особи не з`явились, про дату, час та місце проведення засідання повідомлялись належним чином. Враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.11.2023.

25.10.2023 від представника позивача надійшло клопотання про участь в судовому засіданні призначеному на 14.11.2023 в режимі відеоконференції з Рогатинським районним судом Івано-Франківської області.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2023 клопотання представника позивача про участь у розгляді справи в режимі відеоконференції повернуто без розгляду, з підстав викладених в ухвалі.

10.11.2023 від представника позивача надійшла заява про участь в судовому засіданні призначеному на 14.11.2023 в режимі відеоконференції з Рогатинським районним судом Івано-Франківської області.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2023 у задоволенні заяви представника позивача про участь у судовому засіданні призначеному на 14.11.2023 в режимі відеоконференції з Рогатинським районним судом Івано-Франківської області відмовлено, з підстав зазначених в ухвалі.

14.11.2023 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

Судове засідання, призначене на 14.11.2023 не відбулось, у зв`язку з оголошеною в місті Києві повітряною тривогою, яка тривала з 14:37 год до 17:21 год.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2023 судове засідання призначено на 29.11.2023.

20.11.2023 від представника позивача надійшло клопотання про участь в судовому засіданні призначеному на 29.11.2023 о 12.20 год у режимі відеоконференції з Рогатинським районним судом Івано-Франківської області.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у задоволенні заяви представника позивача про участь у судовому засіданні призначеному на 29.11.2023 в режимі відеоконференції з Рогатинським районним судом Івано-Франківської області відмовлено, з підстав зазначених в ухвалі.

23.11.2023 від представника позивача надійшло клопотання про участь в судовому засіданні призначеному на 29.11.2023 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2023 клопотання представника позивача про участь в судовому засіданні призначеному на 29.11.2023 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів задоволено.

Представник відповідача в судовому засіданні 29.11.2023 заперечував проти задоволення позову в повному обсязі, представник позивача та третьої особи в засідання не з`явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Одночасно, статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.

Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Так, представник позивача мав приймати участь в судовому засіданні призначеному на 29.11.2023 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, однак зв`язатися з останнім суд не зміг. Приймаючи до уваги, що ухвалою від 24.11.2023 представник позивача був попереджений, що відповідно до ч. 4 ст. 197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача.

Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

При цьому, суд зауважує, що він надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Враховуючи, що явка представників позивача та третьої особи в судове засідання обов`язковою не визнавалась, сторони повідомлені про хід розгляду справи у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку, судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції в спорі та надання відповідних доказів, суд вважає за можливе розглянути справу в цьому судовому засіданні без участі представників позивача та третьої особи за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 29.11.2023 відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

03.11.2022 між відповідачем, як страховиком та позивачем, як страхувальником укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №1197/22-Тз/ЛВ (надалі - договір) відповідно до пунктів 4, 5 якого його предметом є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), що не суперечать Закону, пов`язані з володінням, користуванням, розпорядженням наземним транспортним засобом та іншим майном, зокрема, автомобілем марки «Hyundai Ioniq 5», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Згідно із п.3. договору вигодонабувачем за договором є Акціонерне товариство «Комерційний банк «Глобус».

Строк дії договору з 04.11.2022, з урахуванням умов п.п.п23.1. по 03.11.2023 з урахуванням умов п.23.1. договору (п.16. договору).

Пунктом 22.1. договору передбачено, що за умовами цього договору страховик бере на себе зобов`язання компенсувати страхувальнику прямі збитки, які є наслідком настання певних подій за страховими ризиками, що наведені у пункті 22.2 цього договору, які носять ознаки ймовірності та випадковості.

За умовами пункту 22.2. договору до страхових випадків відносяться, зокрема, збитки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) - будь-яке пошкодження або знищення транспортного засобу, його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.

Відповідно до підпункту 24.3.4 договору страхування страхувальник має право відмовити у виплаті страхового відшкодування на підставі розділу 28 цього договору.

Пунктом 25.1. договору страхування передбачено, що в разі настання передбаченої у пункті 22.2. договору події, страхувальник зобов`язаний:

- негайно, але не пізніше 1 (однієї) години повідомити про настання події компетентні органи, страховика або його представника за номерами телефону 0800 60-44-53 (цілодобово), 044 227-77-11, а також викликати відповідні компетентні органи (підпункт 25.1.2.);

- при ДТП діяти у відповідності до пунктів 2.10, 2.11 Правил дорожнього руху (підпункт 25.1.5.);

- при ДТП пройти огляд на стан сп`яніння в порядку, передбаченому чинним законодавством України (підпункт 25.1.6);

Відповідно до пункту 25.2. договору обов`язки страхувальника, вказані у пунктах 24.2, 25.1 цього договору, за виключенням п.24.2.1 договору, в однаковій мірі розповсюджуються на осіб, що допущені до керування застрахованим ТЗ на законних підставах. Порушення вказаними особами цих вимог тягне за собою ті ж наслідки, що і невиконання їх страхувальником.

Згідно з пунктом 28.4. договору страхування передбачено, що страховик відмовляє у виплаті страхового відшкодування, якщо, зокрема:

28.4.4. страхувальник невчасно повідомив страховика про настання страхового випадку без поважних на це причин або створював страховикові перешкоди у визначенні факту настання страхового випадку та/або обставин страхового випадку та розміру збитків (своєчасно не надав пошкоджений транспортний засіб для огляду, не повідомив дійсні обставини страхового випадку, не надав передбачених цим договором речей, документів та ін.);

28.4.6. страхувальник (його представник) не виконав обов`язків, передбачених умовами договору страхування;

28.4.18. страхувальник (водій застрахованого транспортного засобу) не виконав обов`язок пройти медичний огляд на стан сп`яніння в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Відповідно до пункту 28.5. договору страхування рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування приймається страховиком у строк, визначений пунктом 27.3 договору страхування та повідомляється страхувальнику письмово з обґрунтуванням причин відмови не пізніше 5 робочих днів з дня прийняття такого рішення.

Так, як зазначає позивач та убачається з копії протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД№110366 та довідки №3023001347520750 про дорожньо-транспортну пригоду, 31.12.2022 близько 00:05 год селі Вербилівка Рогатинської МТГ Івано-Франківської області сталася ДТП за участю застрахованого автомобіля «Hyundai Ioniq 5», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок якої застрахований автомобіль отримав механічні пошкодження.

Позивач вказує, що 31.12.2022 о 01.30 год ОСОБА_1 повідомив відповідача про ДТП та 02.01.2023 подав заяву про настання події.

Відповідно до постанови Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 23.01.2023 у справі №349/36/23 провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрито на підставі п.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Так, зокрема, судом при розгляді справи №349/36/23 встановлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення, 31 грудня 2022 року о 00 год 05 хв. у с. Вербилівці Івано-Франківського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки HUNDAI IONIQ 5, реєстраційний номер НОМЕР_2 із ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода. Від проходження огляду на стан сп`яніння відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху.

13.03.2023 відповідачем надано відповідь за вих.№150323-0760/к/у, згідно якої відмовлено позивачу у виплаті страхового відшкодування, з посиланням на порушення страхувальником п.п.28.4.6. та 28.4.18. договору.

Згідно звіту про оцінку №37/23 авто товарознавчого дослідження транспортного засобу від 30.03.2023 матеріальний збиток завданий власнику КТЗ - легкового автомобіля HUNDAI IONIQ 5, реєстраційний номер НОМЕР_2 складає 902 326,85 грн.

12.04.2023 позивач звернувся до відповідача з претензією №б/н про виплату страхового відшкодування в розмірі 902 326,85 грн.

Відповіді на вказану претензію матеріали справи не містять.

Предметом даного позову є вимоги позивача про стягнення з відповідача 902 326,85 грн страхового відшкодування.

Підставами позову є порушення відповідачем умов договору добровільного страхування наземного транспорту №1197/22-Тз/ЛВ від 03.11.2022.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 6 Закону України "Про страхування" встановлено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

За приписами статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Стаття 980 Цивільного кодексу України визначає, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Згідно з приписами статті 982 Цивільного кодексу України істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Статтею 991 Цивільного кодексу України передбачені випадки, за наявності яких страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати, зокрема, у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків, наявності інших підстав, встановлених законом.

Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону (частина друга статті 991 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що сторони перебували в договірних відносинах, які виникли з договору укладеного 03.11.2022, в якому погоджено істотні умови притаманні цього виду договору, права та обов`язки сторін та такий договір набрав чинності у відповідності до ст. 982, 983 Цивільного кодексу України.

Обставини щодо укладення договору страхування автомобіля марки «Hyundai Ioniq 5», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 не є спірними та визнаються обома сторонами, а тому відповідно до ч.1 ст.75 ГПК України доказуванню не підлягають.

Так, відповідач при прийнятті рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування керувався, зокрема, умовами договору та дійшов висновку про порушення позивачем покладених на останнього обов`язків передбачених цим договором, у зв`язку із чим страхова компанія реалізувала право на відмову у виплаті страхового відшкодування у відповідності до розділу 28 договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Права та обов`язки сторін договору передбачені розділом 24 договору.

Відповідно до п.24.2.2. страхувальник зобов`язаний виконувати усі умови договору.

Згідно з п. 25.1.6. договору страхувальник зобов`язаний при ДТП пройти огляд на стан сп`яніння в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

У зв`язку із порушенням зазначеного обов`язку, страхувальник має право відмовити у виплаті страхового відшкодування у відповідності до п.28.4.6. (страхувальник (його представник) не виконав обов`язків, передбачених умовами договору) та п.28.4.18 (страхувальник не виконав обов`язок пройти медичний огляд на стан сп`яніння в порядку, передбаченому чинним законодавством України) договору.

Позивач в обґрунтування позовних вимог вказує, що обов`язок, передбачений п.25.1.6 договору не порушував та постановою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 23.01.2023 у справі №349/36/23 провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрито на підставі п.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до встановлених судом обставини, викладених у постанові суду від 23.01.2023, убачається, що відносно ОСОБА_1 складено матеріали про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП за невиконання вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Пунктом 2.5 ПДР передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Отже, направлення особи, яка відмовляється від проведення огляду з метою виявлення стану сп`яніння є обов`язковим. У разі відмови від проходження огляду на стан сп`яніння у закладів охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення.

Відповідно до постанови суду від 23.01.2023 у справі №349/36/23 судом встановлено: «що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння проведений з порушенням вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ України від 09 листопада 2015 року N 1452/735, а тому результати такого огляду не можуть вважатися дійсними».

Попри те, такі доводи позивача щодо відсутності умов невиконання обов`язку передбаченого п. 25.1.6. договору, суд оцінює критично, виходячи з такого.

Так, згідно постанови суду від 23.01.2023 у справі №349/36/23 та копії протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №110362 (т.1., а.с.115), 31 грудня 2022 року о 00 год 05 хв. На автодорозі Н-09 Мукачево-Львів (с. Вербилівці), водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки HUNDAI IONIQ 5, реєстраційний номер НОМЕР_2 із ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода. Від проходження огляду на стан сп`яніння відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху.

Крім того, водій застрахованого автомобіля підписав вказаний протокол без заперечень щодо фіксації його відмови від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку.

Також у матеріалах справи наявна довідка відділення поліції №4 (м.Рогатин) Івано-Франківського районного управління поліції від 31.12.2022 №3023001347520750, яка містить інформацію про обставини страхового випадку, відомості щодо перевірки на стан сп`яніння - відмова учасника ДТП від перевірки на стан сп`яніння (т.1., а.с.118-119).

Відповідно до правової позиції викладеної в постанові Верховного Суду від 26 лютого 2019 року (справа № 910/10638/18) фіксація уповноваженими особами вказаної обставини у протоколі про адміністративне правопорушення є достатнім доказом на підтвердження невиконання відповідачем однієї з умов договору страхування та не залежить від результатів розгляду судом справи щодо наявності чи відсутності у діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Згідно з правової позиції викладеної в постанові Верховного Суду від 03 листопада 2021 року (справа № 757/39725/19-ц) зазначено, що суд зосередився виключно на наявності постанови суду, якою провадження в справі закрито в зв`язку з відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, без урахування змісту умов договору страхування, порушення яких стало підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування».

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що наявні в матеріалах справи докази, які дослідженні як окремо кожен так і сукупності з іншими, дають підстави для висновку про те, що водій ОСОБА_1 відмовився від огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, в зв`язку з чим порушив обов`язок передбачений пунктом 25.1.6. договору, при цьому невиконання позивачем однієї з умов договору страхування не залежить від результатів розгляду судом справи щодо наявності чи відсутності в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, а відтак суд приходить до висновку про те, що страховик правомірно реалізував своє право на відмову у виплаті страхового відшкодування, передбачене пунктом 28.4.18. договору, адже сторонами, насамперед, повинні виконувати взяті зобов`язання за договором, які є обов`язковими до виконання.

Ще однією підставою для відмови відповідачем у виплаті страхового відшкодування позивачу стало порушення позивачем пункту 25.1.2. договору згідно якого страхувальник зобов`язаний негайно, але не пізніше 1 (однієї) години повідомити про настання події компетентні органи, страховика або його представника за номерами телефону НОМЕР_3 (цілодобово), 044 227-77-11, а також викликати відповідні компетентні органи.

Так, як зазначає позивач та убачається з копії протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД№110366 та довідки №3023001347520750 про дорожньо-транспортну пригоду, 31.12.2022 близько 00:05 год селі Вербилівка Рогатинської МТГ Івано-Франківської області сталася ДТП за участю застрахованого автомобіля «Hyundai Ioniq 5», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок якої застрахований автомобіль отримав механічні пошкодження.

Позивач вказує, що 31.12.2022 о 01.30 год ОСОБА_1 повідомив відповідача про ДТП та 02.01.2023 подав заяву про настання події.

Час ДТП та час повідомлення відповідача визнається обома сторонами, а тому відповідно до ч.1 ст.75 Господарського процесуального кодексу України вказані обставини доказуванню не підлягають.

Позивач в обґрунтування позовних вимог вказує, що не міг своєчасно повідомити відповідача про ДТП через відсутність зв`язку, оскільки в даний період часу мало місце вимкнення електричної енергії в місті Рогатин.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Разом з тим позивачем, на підтвердження факту неможливості повідомити відповідача у визначений договором строк, зокрема, довідки оператора про відсутність зв`язку у вказаний період чи довідки оператора системи розподілу електричної енергії про відсутність електричної енергії в селі Вербилівці чи в місті Рогатин 31.12.2022 у період з 00.05 год, у порядку встановленому Господарським процесуальним кодексом України, суду надано не було.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що позивачем (його представником) порушено обов`язок передбачений пунктом 25.1.2. договору щодо негайного, але не пізніше 1 (однієї) години повідомлення страховика або його представника про настання страхової події.

Підсумовуючи наведене, оскільки сторони перебували в договірних відносинах та останніми погоджено всі умови договору, які вони зобов`язались виконувати належним чином, однак, позивач порушив умови договору, що встановлено судом вище, а відтак відповідачем правомірно відмовлено у виплаті страхового відшкодування, в зв`язку з ДТП, яка мала місце 31.12.2022, а тому суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

Підсумовуючи наведене, суд у повному обсязі відмовляє в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Попель Пласт».

Судові витрати відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 08.12.2023.

Суддя Я.А.Карабань