Рішення

від 20.11.2023 по справі 911/2939/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2023 р. Справа № 911/2939/23

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., за участю секретаря судового засідання Литовки А.С., розглянув матеріали справи

за позовом: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «СКС-Плюс»

2) фізичної особи-підприємця Ласкіна Сергія Миколайовича

до Російської Федерації

про стягнення збитків

за участю представників

позивача 1: Громич І.В. - адвокат, ордер серії АМ № 1064708 від 21.09.2023;

позивача 1: Громич І.В. - адвокат, ордер серії АМ № 1064709 від 21.09.2023;

відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СКС-Плюс» (далі - ТОВ «СКС-Плюс») та фізична особа-підприємець Ласкін Сергій Миколайович (далі - ФОП Ласкін С.М.) звернулися до Господарського суду Київської області із позовною заявою від 21.09.2023 до Російської Федерації, у якій просять суд:

- стягнути з Російської Федерації на користь ТОВ «СКС-Плюс» 20813432,77 грн збитків, заподіяних внаслідок пошкодження Готельно-ресторанного комплексу, що знаходиться за адресою: Київська область, Бучанський район, смт Ворзель, вул. Ковельська, 2-А, в результаті збройної агресії Російської Федерації, та 10800,00 грн витрат, понесених для проведення експертиз з метою визначення розміру завданих збитків;

- стягнути з Російської Федерації на користь ФОП Ласкіна С.М. 94816749,33 грн збитків, заподіяних внаслідок пошкодження Готельно-ресторанного комплексу, що знаходиться за адресою: Київська область, Бучанський район, смт Ворзель, вул. Ковельська, 2-А, в результаті збройної агресії Російської Федерації, та 49200,00 грн витрат, понесених для проведення експертиз з метою визначення розміру завданих збитків.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивачі посилаються на те, що у період з 03.03.2022, у результаті збройної агресії Російської Федерації, внаслідок ведення активних бойових дій (вибухів, влучання боєприпасів та їх уламків, маневрування військової техніки, влаштування тимчасових укріплень) безпосередньо на території Готельно-ресторанного комплексу, а також на прилеглій території до Готельно-ресторанного комплексу, будівлі та споруди Готельного-ресторанного комплексу зазнали руйнацій різного ступеню тяжкості та деякі - повного знищення.

Господарський суд Київської області ухвалою від 26.09.2023 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 30.10.2023.

За приписами статті 3 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

Іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (стаття 365 ГПК України).

Згідно із частиною першою статті 367 ГПК України у разі, якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Водночас у зв`язку із військовою агресією держави-відповідача проти України, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан.

Відповідно до частини першої статті 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

За зверненням Мін`юсту, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресію Росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.

Згідно з листом Міністерства юстиції України «Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану» № 25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022, з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування.

У зв`язку із агресією з боку держави-відповідача та введенням воєнного стану Акціонерне товариство «Укрпошта» з 25.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з державою-відповідачем.

У зв`язку із порушенням Російською Федерацією цілей та принципів статуту ООН, Гельсінського Заключного Акту, Паризької Хартії для Нової Європи та ряду інших документів ОБСЄ, у зв`язку із широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти суверенітету та територіальної цілісності України, Міністерство закордонних справи України 24.02.2022 нотифікувало МЗЗ РФ про прийняте Україною рішення розірвати дипломатичні відносини з Росією, що були встановлені Протоколом про встановлення дипломатичних відносин між Україною та Російською Федерацією від 14.02.1992.

Отже діяльність дипломатичних представництв України в Росії та Росії в Україні, а також будь-яке дипломатичне спілкування припинено відповідно до Віденської Конвенції про дипломатичні зносини 1961 року.

Враховуючи зазначене, подальше застосування відповідного алгоритму для подачі будь-яких судових документів до російської сторони дипломатичними каналами не є можливим з огляду на розірвання дипломатичних відносин та евакуацію всіх співробітників дипломатичних та консульських установ України через повномасштабну агресію Російської Федерації проти України.

Взявши до уваги неможливість вручення відповідачу судових документів про відкриття провадження у справі № 911/2939/23 за допомогою поштового зв`язку а також дипломатичними каналами, суд дійшов висновку про подальше повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України відповідно до статті 122 ГПК України, тому повідомлення відповідача у справі здійснювалися через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України (https://ko.arbitr.gov.ua/).

Крім того інформація про час та місце проведення судових засідань була оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень, доступ до якого є вільним, цілодобовим і безкоштовним.

Господарський суд Київської області ухвалою від 30.10.2023 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 20.11.2023.

У судовому засіданні 20.11.2023 суд розпочав розгляд справи по суті та заслухав вступне слово представника позивачів щодо вимог заявленого позову. Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, представник позивачів виступила із заключним словом, посилаючись на обставини і докази, досліджені в судовому засіданні.

Відповідач, який належним чином повідомлений про розгляд справи, не направив у судове засідання свого повноважного представника, відзив на позовну заяву до суду не надіслав.

Згідно із частиною другою статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до частини першої статті 233 ГПК України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до статті 240 ГПК України, 20.11.2023 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «СКС-Плюс» є власником частки у розмірі 18/100 об`єкта нерухомого майна - Готельно-ресторанного комплексу, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Ірпінь, смт Ворзель, вул. Ковельська, будинок 2-А (далі - Готельно-ресторанний комплекс). Частка у розмірі 82/100 Готельно-ресторанного комплексу належить на праві власності ФОП Ласкіну С.М. Право власності позивачів на Готельно-ресторанний комплекс підтверджується в итягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 320402829 від 17.01.2023 та № 320404098 від 17.01.2023.

Складовими частинами Готельно-ресторанного комплексу є: кафе-бар, літ. «Б», загальною площею 348,5 кв. м; сторожка, літ. «В», загальною площею 4,5 кв. м; ресторан, літ. «Г», загальною площею 1114,1 кв. м; гостьовий будинок, літ. «Д», загальною площею 616,6 кв. м; котельня, літ. «А», загальною площею 25,6 кв. м; гостьовий будинок, літ. «Е», загальною площею 639 кв. м; душові, літ. «Ж», загальною площею 22,6 кв. м; мангальна, літ. «З», загальною площею 11,9 кв. м; альтанка, Літ. «И»; альтанка, Літ. «К»; альтанка, Літ. «Л»; альтанка, літ. «М»; альтанка, літ. «Н»; альтанка, літ. «О»; альтанка, літ. «П»; очисні споруди, № 1; свердловина, № ІІ; басейн № ІІІ; басейн № VІ; дитячий майданчик, № V; огорожа № 1-4.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Наразі відповідними указами Президента України строк дії режиму воєнного стану продовжений.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, смт Ворзель Бучанської міської територіальної громади з 03.03.2022 по 01.04.2022 перебувало у тимчасовій окупації Російською Федерацією.

За зверненнями ТОВ «СКС-Плюс» і ФОП Ласкіна С.М. комісія у складі представників Бучанської міської ради та Комунального підприємства Бучанської міської ради «Бучабудзамовник» склали 10.05.2022 акти обстеження нерухомого майна, пошкодженого (знищеного) внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації № 221 та № 222, відповідно до яких встановлено імовірні причини пошкодження Готельно-ресторанного комплексу - прямі влучання боєприпасів, орієнтовна дата (період) пошкодження (знищення) майна - 05.04.2022.

Представники піротехнічного підрозділу ЧПР та ГР АРЗ СП ГУ ДСНС України у Луганській області склали акт від 18.05.2022 № ОР-13-2022-0001 (К) виконання робіт із знешкодження (знищення) вибухонебезпечних предметів за адресою: Київська область, смт Ворзель, вул. Ковельська 2 «Villa San Marino». Акт затверджений начальником ГУ ДСНС України у Київській області.

Комісія у складі заступника начальника управління - начальника ВЗНС Бучанського РУ ГУ ДСНС України у Київській області, головного інспектора ВЗНС Бучанського РУ ГУ ДСНС України у Київській області та гр. Ласкіна С.М. 16.06.2022 склала акт про пожежу, що виникла орієнтовно 03.03.2022 на об`єкті ресторанно-готельного комплексу за адресою: Київська обл., Бучанський р-н, смт Ворзель, вул. Ковельська, 2а, який є спільною частковою власністю між гр. Ласкіним С.М. та ТОВ «СКС-Плюс».

Відповідно до вказаного акту пожежею знищено: «крівля основної будівлі ресторанно-готельного комплексу по всій площі. Приміщення 12-ти готельних номерів, господарчі та допоміжні приміщення другого поверху основної будівлі ресторанно-готельного комплексу, побутова техніка, меблі, комунікації на площі близько 550 м кв. Житлові приміщення другого поверху 15-ти зблокованих котеджних будинків для відпочинку, побутова техніка, меблі, комунікації які знаходились в будівлях. Гостьовий двоповерховий будинок типу «КОЛИБА» повністю по всій площі близько 360 м кв., побутова техніка, меблі, комунікації.». Пожежею пошкоджено: «продуктами горіння стіни та стеля приміщення санвузлів в основної будівлі ресторанно-готельного комплексу». Ймовірна причина пожежі - потрапляння боєприпасів, їх уламків, внаслідок бойових дій.

Відповідно до заяви представника ТОВ «СКС-Плюс» і ФОП Ласкіна С.М. від 06.07.2022 про те, що внаслідок військової агресії Російської Федерації, порушення військовослужбовцями збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації законів та звичаїв війни, під час окупації військовослужбовцями РФ смт Ворзель Бучанського району Київської області, останніми було пошкоджено та частково зруйновано готельно-ресторанний комплекс «Villa San Marino», Бучанське районне управління Головного Управління національної поліції в Київській області відкрило кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022111050002176 від 07.07.2022. Попередня кваліфікація кримінального правопорушення частина перша статті 438 Кримінального кодексу України (Порушення законів та звичаїв війни).

Постановами Бучанського районного управління Головного Управління національної поліції в Київській області від 11.07.2022 визнано потерпілими у кримінальному провадженні № 12022111050002176 ТОВ «СКС-Плюс» і ФОП Ласкіна С.М.

Київський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України (сторона_1), ТОВ «СКС-Плюс» (сторона_2) та Ласкін С.М. (сторона_3) 01.07.2022 уклали договір № 354/07-22 на проведення експертизи, відповідно до якого сторона_2 та сторона_3 доручають, а сторона_1 бере на себе проведення експертизи № 16381/22-44/16564/22-49/16565/22-53/16566/22-56 згідно зі зверненням представника сторони_2 та сторони_3 Горголь І.С. та відповідно до профілю діяльності інституту; надання послуг, зазначених у Переліку платних послуг, які надаються науково-дослідними установами судових експертиз Міністерства юстиції (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.2011 № 804, зі змінами).

У розділі 3 вказаного договору сторони погодили, що визначені предметом договору послуги згідно зі статтею 15 Закону України «Про судову експертизу» надаються за рахунок сторони_2 та сторони_3. Загальна ціна послуг, що є предметом цього договору, становить 60000,00 грн у т.ч. ПДВ (20%) - 10000,00 грн з розрахунку: сторона_2 - 10800,00 грн, у т.ч. ПДВ (20%) - 1800,00 грн, та сторона_3 - 49200,00 грн, у т.ч. ПДВ (20%) - 8200,00 грн. Розрахунки за договором виконуються шляхом перерахування стороною_2 та стороною_3 за вказаними у рахунку банківськими реквізитами сторони_1 коштів протягом 45 днів після отримання рахунку.

Судові експерти Київського науково-дослідного інституту судових експертиз 31.05.2023 склали висновок № 16381/22-44/16564/22-49/16565/22-53/16566/22-56 за результатами проведення судової будівельно-технічної та товарознавчої експертизи (далі - висновок експертів).

Висновок експертів свідчить про те, що на вирішення будівельно-технічної та товарознавчої експертизи поставлено таке питання: «Який розмір матеріальних збитків заподіяних внаслідок руйнування (пошкодження) будівлі та майна (заміський готельно-ресторанний комплекс Villa San-Morino) за адресою: Київська обл., Бучанський р-н, смт Ворзель, вул. Ковельська, 2а, у результаті збройної агресії».

У висновку зазначено, що його підготовлено для подання до суду та експерти про кримінальну відповідальність за статтею 384 Кримінального кодексу України за завідомо неправдивий висновок обізнані.

Згідно із дослідницькою частиною висновку, за результатом проведеного будівельно-технічного дослідження, за розрахунком, вартість відновлювального ремонту для усунення пошкоджень, що виникли в наслідок впливу збройної агресії РФ для об`єкту дослідження, а саме готельно-ресторанного комплексу «Villa San-Morino» за адресою: по вул. Ковельська № 2а у смт Ворзель, район Бучанський, Київської області, в цінах станом на момент складання висновку, становить 90713174,00 грн, в тому числі ПДВ 15118862,00 грн.

Крім цього в рамках експертизи проведено товарознавчу експертизу, об`єктом дослідження стали основні засоби та товарно-матеріальні цінності, які належали позивачам та були знищені внаслідок пожежі та часткового руйнування. На сторінках 56-75 висновку експертів наведено перелік таких основних засобів і товарно-матеріальних цінностей, які досліджені експертом-товарознавцем. За результатами дослідження експерта-товарознавця, останній дійшов висновку, що вартість товарно-матеріальних цінностей та основних засобів, знищених в результаті збройної агресії РФ склала 24917008,10 грн з урахуванням ПДВ.

За результатами проведення будівельно-технічного та товарознавчого досліджень, експерти зробили висновок, що розмір матеріальних збитків, заподіяних готельно-ресторанному комплексу Villa San-Morino за адресою: по вул. Ковельська № 2а у смт Ворзель, район Бучанський, Київської області, в результаті збройної агресії рф, в цінах станом на момент складання висновку, складає 115630182,10 грн з урахуванням ПДВ.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13цього Кодексу.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Суд зазначає, що при вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтею 1166 Цивільного кодексу України, доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.

Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.

Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16.03.2022 у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов`язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.

Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24.03.2022, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14.04.2022 «Про Заяву Верховної Ради України «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні» визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24.02.2022, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 210/4458/15-ц, від 30.01.2020 у справі № 287/167/18-ц, в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.08.2017 у справі № 761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії Російської Федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.

Відповідно до статей 1 та 2 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Суверенітет України поширюється на всю її територію. Україна є унітарною державою. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

У преамбулі Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» вказано, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та Законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Відповідно до частини третьої статті 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Отже протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії Росії проти України в розумінні частини третьої статті 75 ГПК України є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні, а також визнано на найвищому міжнародному рівні.

Обов`язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв`язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинно-наслідкового зв`язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З наявних у матеріалах справи доказів суд установив, що внаслідок бойових дій, у зв`язку з потраплянням боєприпасів чи їх уламків відбулось знищення та пошкодження належного позивачам на праві власності готельно-ресторанного комплексу, що було прямим наслідком протиправної та неспровокованої збройної агресії Російської Федерації та веденням бойових дій на території смт Ворзель Бучанської міської територіальної громади Київської області держави Україна.

Щодо вини, як складового елемента цивільного правопорушення, законодавством України не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах. Зазначений висновок підтверджується Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21.04.2021 у справі № 648/2035/17, у постанові від 14.02.2018 у справі № 686/10520/15-ц.

Суд враховує, що захист права власності гарантується першою статтею Додаткового протоколу до Європейської конвенції з прав людини, а відповідальність за порушення вказаного права покладається безпосередньо на державу і настає у тому випадку, коли будь-яке діяння держави має своїм прямим наслідком застосування до особи забороненого поводження.

Крім того, згідно з пунктами 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року відповідальність у формі відшкодування збитків у випадку порушення правил і звичаїв ведення воєнних дій покладається саме на державу в цілому, як воюючу сторону. Тому стягнення відповідної шкоди також має здійснюватись із держави в цілому, за рахунок усіх наявних у неї активів, зокрема і майна підрозділів специфічного апарату держави, який реалізує її функції, в тому числі як державних органів, так і інших підприємств, організацій, установ, які реалізовують відповідні державні функції.

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав.

За приписами пунктів 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року також передбачено, що договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Вона є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил.

Таким чином, відповідно до положень Цивільного кодексу України та наведеної Конвенції, за шкоду, спричинену порушенням законів і звичаїв війни, відповідальність несе воююча держава в цілому, незважаючи на те, який конкретно підрозділ її збройних сил заподіяв шкоду.

За таких умов пред`явлення позовних вимог до Російської Федерації як до держави в цілому не лише відповідає положенням матеріального закону, але являє собою ефективний спосіб захисту права позивачів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 326 затверджений Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації (далі - Порядок), який встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії РФ (далі - шкода та збитки), починаючи з 19.02.2014.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 326 Міністерствам, іншим центральним та місцевим органам виконавчої влади постановлено розробити і затвердити в шестимісячний строк методики, передбачені Порядком, затвердженим цією постановою.

Згідно з підпунктом 18 пункту 2 Порядку визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за таким напрямом: економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств, - напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності; основні показники, які оцінюються, - зокрема вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна підприємств недержавної форми власності.

Визначення шкоди та збитків підприємств здійснюється відповідно до методики, затвердженої спільним наказом Мінекономіки та Фонду державного майна за погодженням з Мінреінтеграції.

Відповідно до пункту 5 Загальних засад оцінки збитків, завданих майну та майновим правам внаслідок збройної агресії Російської Федерації (додаток до Порядку) оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи.

Проведення судової експертизи, що пов`язана з оцінкою збитків, та діяльність судових експертів, що пов`язана з оцінкою майна, здійснюються на умовах і в порядку, передбачених Законом України «Про судову експертизу», з урахуванням особливостей методичного регулювання оцінки збитків, спричинених втратою, руйнуванням та пошкодженням майна державної, комунальної та приватної форм власності в ході збройної агресії Російської Федерації, визначених цими Загальними засадами та методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку. При цьому в дослідницькій частині висновку судового експерта відображаються усі процедури, пов`язані з оцінкою збитків, що визначені методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку. Організаційні засади проведення судовими експертами експертних досліджень визначаються законодавством з питань судово-експертної діяльності.

Наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України від 18.10.2022 № 3904/1223 затверджена Методика визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.12.2022 за № 1522/38858 (далі - Методика), яка застосовується під час оцінки (визначення розміру) реальних збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям, іншим суб`єктам господарювання всіх форм власності внаслідок втрати, руйнування або пошкодження їх майна у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації (далі - збройна агресія), оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності зазначеними суб`єктами господарювання, а також оцінки потреб у відновленні майна суб`єктів господарювання.

У пункті 4 Методики встановлено, що відповідно до цієї Методики об`єктом оцінки збитку є економічні втрати підприємств, установ та організацій, інших суб`єктів господарювання всіх форм власності, згідно з підпунктами 18 і 19 пункту 2 Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 № 326 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2022 № 951).

Оцінка шкоди та збитків, що проводиться відповідно до цієї Методики, здійснюється з метою, зокрема визначення збитків, завданих внаслідок збройної агресії, для цілей подання позовів (у тому числі колективних) постраждалими до судових інстанцій, зокрема міжнародних, а також подання позову державою Україна до міжнародних судових інстанцій (пункт 5 розділу І Методики).

Така мета згідно з цією Методикою досягається шляхом визначення у вартісному виразі, зокрема: розміру реальних збитків; потреб у витратах, необхідних для відновлення майна та майнових прав, що зазнали руйнівного впливу внаслідок збройної агресії. (пункт 6 розділу І Методики).

Згідно з пунктом 7 Методики оцінка збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, здійснюється шляхом проведення незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи (експертного дослідження).

Судова експертиза (експертне дослідження), що пов`язана з оцінкою збитків, та діяльність судових експертів, що пов`язана з оцінкою майна, здійснюється на умовах і в порядку, передбачених Законом України «Про судову експертизу», з урахуванням особливостей методичного регулювання оцінки збитків, спричинених втратою, руйнуванням та пошкодженням майна державної, комунальної та приватної форм власності в ході збройної агресії, визначених цією Методикою. При цьому в дослідницькій частині висновку експерта відображаються всі процедури, пов`язані з оцінкою збитків, що визначені цією Методикою.

Об`єкт та мета оцінки повинні бути зазначені в звіті про оцінку збитків або висновку експерта (пункт 8 розділу І Методики).

Відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 розділу ІІ Методики висновок експерта складається судовим експертом з дотриманням вимог статті 4 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Закону України «Про судову експертизу», відповідного процесуального законодавства. У дослідницькій частині висновку експерта відображаються всі процедури, пов`язані з оцінкою збитків, що визначені цією Методикою.

Дата оцінки є датою, на яку проводиться оцінка збитків. Дата оцінки встановлюється з урахуванням положень частини третьої статті 225 Господарського кодексу України та є будь-якою датою, що передує або збігається з датою подання позову до суду (датою звернення до відповідного органу про компенсацію), але не раніше ніж 23.02.2022 (пункт 5 розділу ІІ Методики).

Звертаючись із цим позовом позивачі надали суду висновок експертів № 16381/22-44/16564/22-49/16565/22-53/16566/22-56 за результатами проведення судової будівельно-технічної та товарознавчої експертизи, складений 31.05.2023 судовими експертами Курочкіним Сергієм Геннадійовичем (кваліфікаційне свідоцтво № 56-22/Д, видане рішенням Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України від 10.02.2022, строк дії до 10.02.2025), Кузьо Михайлом Васильовичем (свідоцтво № 41-Д від 11.08.2020, видане ЦКК МЮ, дійсне до 11.08.2023) та Волошиним Андрієм Анатолійовичем (свідоцтво № 939-19 від 18.12.2019, видане ЕКК КНДІСЕ, дійсне до 18.12.2024).

Оцінюючи висновок експертів, суд виходить із такого.

Згідно із частинами першою та другою статті 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Статтею 104 ГПК України передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Відповідно до статті 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Зокрема, частиною сьомою статті 98 ГПК України передбачено, що в висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а в випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Відповідно до пункту 4.12 розділу IV Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5, у вступній частині висновку експерта зазначаються, зокрема, попередження (обізнаність) експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за статтею 384 Кримінального кодексу України або за відмову від надання висновку за статтею 385 Кримінального кодексу України.

Зміст висновку експертів № 16381/22-44/16564/22-49/16565/22-53/16566/22-56, складений 31.05.2023 за результатами проведення судової будівельно-технічної та товарознавчої експертизи свідчить про те, що він складений із застосуванням, у томі числі Методики визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності, затвердженої Наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України від 18.10.2022 № 3904/1223.

Крім того висновок експертів містить вказівку на те, що він підготовлений для подання до суду, а експерти обізнані про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Отже такий висновок є висновком експерта в розумінні статті 98 ГПК України і, як наслідок, - належним і допустимим доказом у справі.

Відповідно до частин другої і третьої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо договором або законом не передбачене відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Частина друга статті 224 Господарського кодексу України встановлює, що під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До розміру реальних збитків (втрат, які позивачі зазнали внаслідок знищення та пошкодження їх майна) належить 90713174,00 грн з ПДВ - вартість відновлювального ремонту для усунення пошкоджень, що виникли внаслідок впливу збройної агресії РФ для готельно-ресторанного комплексу, а також 24917008,10 грн - вартість основних засобів та товарно-матеріальних цінностей, які належали позивачам та були знищені або пошкоджені внаслідок пожежі та часткового руйнування, розташованих на території готельно-ресторанного комплексу за адресою: Київська обл., Бучанський р-н, смт Ворзель, вул. Ковельська, 2А, що підтверджується висновком експертів Кивїського науково-дослідного інституту судових експертиз № 16381/22-44/16564/22-49/16565/22-53/16566/22-56 від 31.05.2023.

Водночас, оскільки готельно-ресторанний комплекс належить позивачам на праві приватної часткової власності, то відповідно до розміру часток в такому майні розмір завданих матеріальних збитків ТОВ «СКС-Плюс» становить 20813432,77 грн (частка в майні 18/100), ФОП Ласкіну С.М. - 94816749,33 грн (частка в майні становить 82/100).

Підсумовуючи викладене, суд установив, що позивачі довели повний склад цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування збитків.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суду належить зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).

З урахуванням наведеного, ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Права особи в суді повинні бути захищені таким способом, який реально відновить її порушені інтереси.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що вимога позивачів про стягнення з відповідача суми завданих збитків є ефективним способом захисту порушеного права в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично призведе до відновлення їх порушених прав.

Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову ТОВ «СКС-Плюс» та ФОП Ласкіна С.М. у повному обсязі, як обґрунтованого та підтвердженого наданими до матеріалів справи доказами.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до частин першої і третьої статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

При зверненні з позовом позивачі не сплачували судовий збір, оскільки звільнені від його сплати в силу приписів пункту 22 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», які визначають, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Відповідно до частини другої статті 129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Приписами статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 становить 2684,00 грн.

Виходячи із ціни позову (115630182,10 грн), сума судового збору за розгляд цієї справи становить 939400,00 грн (максимальна ставка), яка належить до стягнення з відповідача до Державного бюджету України.

Крім того позивачі понесли витрати у зв`язку із проведенням судової будівельно-технічної та товарознавчої експертизи.

Суд установив, що Київський науково-дослідний інститут судових експертиз виставив ТОВ «СКС-Плюс» рахунок № 1279 від 30.06.2022 на суму 10800,00 грн на оплату експертизи № 16381/22-44/16564/22-49/16565/22-53/16566/22-56. Цей рахунок ТОВ «СКС-Плюс» оплатило 05.07.2022, що підтверджується квитанцією № 0.0.2598420054.1.

Також експертна установа виставила ФОП Ласкіну С.М. рахунок № 1280 від 30.06.2022 на суму 49200,00 грн на оплату вказаної експертизи. Рахунок оплачений ФОП Ласкіним С.М. 05.07.2022 згідно із квитанцією № 0.0.25984217292.1.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову, покладаються на відповідача.

Отже витрати, пов`язані із проведенням судової експертизи, які понесли позивачі в сумі 60000,00 грн покладаються на відповідача у повному обсязі, а саме: 10800,00 грн підлягають відшкодуванню відповідачем ТОВ «СКС-Плюс», 49200,00 грн - ФОП Ласкіну С.М.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 129, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов повністю.

2. Стягнути з держави Російська Федерація (Russian Federation код ISO ru/rus 643) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СКС-Плюс» (08296, Київська обл., м. Ірпінь, смт Ворзель, вул. Ковельська, 2-а; код ЄДРПОУ 32231075) 20813432 (двадцять мільйонів вісімсот тринадцять тисяч чотириста тридцять дві) грн 77 коп. збитків та 10800 (десять тисяч вісімсот) грн 00 коп. витрат, пов`язаних із проведенням експертизи.

3. Стягнути з держави Російська Федерація на користь фізичної особи-підприємця Ласкіна Сергія Миколайовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 94816749 (дев`яносто чотири мільйона вісімсот шістнадцять тисяч сімсот сорок дев`ять) грн 33 коп. збитків та 49200 (сорок дев`ять тисяч двісті) грн 00 коп. витрат, пов`язаних із проведенням експертизи.

4. Стягнути з держави Російська Федерація (103274, Росія, м. Москва, Пресненський район, Краснопресненська набережна, буд. 2) на користь Державного бюджету України 939400 (дев`ятсот тридцять дев`ять тисяч чотириста) грн 00 коп. судового збору.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до статей 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 08.12.2023.

Суддя О.В. Щоткін