Рішення

від 08.12.2023 по справі 912/1869/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,

тел. (0522) 32 05 11, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2023 рокуСправа № 912/1869/23

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу № 912/1869/23

за позовом: Олександрійської міської ради Кіровоградської області, пр. Соборний, 59, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28000

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Маркова Дмитра Андрійовича, АДРЕСА_1

про стягнення 49 181,75 грн

Без виклику сторін (судове засідання не проводилось).

Олександрійська міська рада Кіровоградської області ( Олександрійська міська рада, позивач) звернулась до господарського суду з позовною заявою з вимогами до Фізичної особи-підприємця Маркова Дмитра Андрійовича (ФОП Марков Д.А., відповідач) про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 49 181,75 грн.

В обґрунтування підстав позову вказано на те, що відповідач з моменту визнання за ним прав та обов`язків забудовника на матеріальну базу, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , фактично використовує земельну ділянку кадастровий номер 3510300000:12:591:0016. Однак, право користування земельною ділянкою відповідачем не оформлено та будь-яка оплата за земельну ділянку не здійснюється, внаслідок чого порушено права позивача, як власника земельної ділянки, на отримання орендної плати за користування землею.

Ухвалою від 10.10.2023 за поданим позовом відкрито провадження у справі №912/1869/23. Постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Сторонам встановлено строк для подання заяв по суті справи.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідач є таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи в силу положень п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Крім того, суд повідомив ФОП Маркова Д.А. про розгляд справи по телефону, номер якого значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Також ухвала про відкриття провадження у справі направлена на електрону пошту відповідача, відомості про яку наявні у справі.

Частиною 2 ст. 178 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Частиною 1 ст. 252 ГПК України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

З підстав викладеного та в межах законодавчо визначених строків, а також враховуючи відсутність клопотань сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, суд розглядає справу без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши докази у справі, судом встановлено наступні обставини.

Згідно рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28.10.2019 у справі № 398/2153/19 визнано за Марковим Дмитром Андрійовичем права та обов`язки забудовника на матеріальну базу, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та складається з: цеху технічного обслуговування-складу, літера А; боксу для автомобілів, літера Б; вбиральні, літера В; киснево-наповнювальної станції, літера Г; будівлі охорони, літера Д; гаражу, літера Е, в порядку спадкування від умерлого ОСОБА_2 (а.с. 14-16).

З тексту вказаного рішення суду слідує, що об`єкти є незавершеним будівництвом та вони не введені в експлуатацію.

Зазначений недобудований об`єкт було набуто у власність ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 20.08.1998 (а.с. 17).

Рішенням Олександрійської міської ради № 485 від 27.04.2018 припинено ОСОБА_2 право постійного користування земельною ділянкою площею 0,6061 га, за адресою по АДРЕСА_2 , наданої для обслуговування будівель і споруд (а.с. 18).

Рішенням Олександрійської міської ради № 336 від 26.11.2021 надано Маркову Дмитру Андрійовичу дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки для обслуговування будівель і споруд площею 0,6061 га за адресою: АДРЕСА_2 , яка знаходилася у користуванні ОСОБА_2 на підставі державного акта на право постійного користування землею серії КР №12 від 30.11.1998 (а.с. 19).

Згідно Витягу із Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 27.01.2023 № НВ-0000133432023 земельна ділянка загальною площею 0,6061 га за адресою: АДРЕСА_2 з кадастровим номером 3510300000:12:591:0016 зареєстрована 21.02.2022.(а.с. 26-27). Цільове призначенням земельної ділянки - 12.08 для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, форма власності - комунальна.

Право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3510300000:12:591:0016 зареєстровано 07.11.2020 за Олександрійською міською радою, що підтверджено Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №3147824841 від 25.09.2023 (а.с. 29).

Як зазначає позивач, договір оренди вказаною земельною ділянкою відповідач не оформив, будь-які платежі за земельну ділянку не здійснював, а тому при обставинах фактичного користування земельною ділянкою, у зв`язку з наявним правом забудовника на об`єкт, який розташовано на такій земельній ділянці, відповідач безпідставно зберіг у себе кошти, які мав заплатити позивачу за користування земельною ділянкою.

За розрахунком позивача, безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за період з 01.03.2023 по 30.09.2023 становлять 49 181,75 грн.

Розрахунок проведено виходячи з 6 % ставки податку по відношенню до нормативно-грошової оцінки за 2023 рік та підтверджено:

- даними про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер 3510300000:12:591:0016 згідно Витягу із технічної документації станом на 22.09.2023 (а.с. 21, 22);

- рішенням Олександрійської міської ради № 221 від 07.07.2021 "Про місцеві податки і збори" встановлено на території Олександрійської територіальної громади місцеві податки і збори згідно з додатком, за яким за земельні ділянки з цільовим призначенням 12.08 "Для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій" встановлено ставку податку 6% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а.с. 34-40).

Рішення від 07.07.2021 № 221 опубліковано 09.07.2021 (а.с. 31).

У відповідності до викладеного, Олександрійська міська рада просить стягнути з ФОП Маркова Д.А. відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 49 181,75 грн.

Позивач також додає до справи копію постанови Центрального апеляційного господарського суду від 14.09.2023 у справі № 912/270/23, відповідно до якої змінено рішення Господарського суду Кіровоградської області у вказаній справі від 22.03.2023 та задоволено позовні вимоги Олександрійської міської ради до ФОП Маркова Д.А. повністю і стягнуто з останнього на користь позивача 76 892,87 грн збережених без достатньої правової підстави за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3510300000:12:591:0016 за період з 21.02.2022 по 28.02.2023.

Норми права, застосовані судом.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України, з посиланням на яку заявлено позовні вимоги, передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. (частина 1).

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина 2).

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Статтею 206 Земельного кодексу України унормовано, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно Податкового кодексу України, плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 ст. 14).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди; (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14). Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1. ст. 288).

В ст. 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", з дня набрання чинності цим Законом (01.01.2013) землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими. Землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються земельні ділянки, у тому числі, які розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

Згідно ст. 80 Земельного кодексу України, суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

В ст. 83 Земельного кодексу України передбачено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України реалізується через право постійного користування або право оренди.

За ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

В частині 2 вказаної норми наведено перелік осіб, які набувають право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності.

Частиною 1 ст. 93 і статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Згідно зі ст. ст. 122-124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Приписами ст. 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

У ст. 120 Земельного кодексу України закріплено принцип єдності земельної ділянки з розташованими на ній об`єктами нерухомого майна та об`єктами незавершеного будівництва, що передбачає перехід прав на землю у разі набуття прав на відповідні об`єкти.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані.

При цьому, державна реєстрація не є способом набуття права власності, а лише становить засіб підтвердження фактів набуття речових прав на нерухоме майно (постанова Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18).

Отже, державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності не має (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13).

За правилами ч. ч. 1, 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86).

Мотивована оцінка доводів сторін та поданих доказів.

За наявними матеріалами справи встановлено, що фізичною особою ОСОБА_1 набуто в порядку спадкування за рішенням суду від 28.10.2019 права та обов`язки забудовника на матеріальну базу за адресою: АДРЕСА_2, яка є незавершеним будівництвом та знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 3510300000:12:591:0016 комунальної форми власності Олександрійської міської ради.

Отже, з моменту набуття зазначених прав ОСОБА_1 фактично користується земельною ділянкою з кадастровим номером 3510300000:12:591:0016, на якій розташовується об`єкт, а тому має оформити право користування земельною ділянкою у відповідності до норм законодавства та сплачувати плату за користування такою земельною ділянкою.

Суд враховує, що ОСОБА_1 зареєстрований в реєстрі в статусі фізичної особи-підприємця з 12.02.2013 та продовжує перебувати фізичною особою-підприємцем станом на час розгляду справи.

Чинне законодавство не виділяє такого суб`єкта права власності як фізична особа-підприємець та не містить норм щодо права власності фізичної особи-підприємця. Разом з цим, в ч. 1 ст. 320 Цивільного кодексу України передбачено, що власник (у тому числі фізична особа) має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

З огляду на викладене та враховуючи, що права забудовника набуто на об`єкт, який є нежитловим, а також приймаючи до уваги цільове призначення земельної ділянки, наявні підстави для висновку про кваліфікацію таких відносин, як господарських зі статусом відповідача як фізичної особи-підприємця.

Окрім того, суд враховує наявність судового рішення у справі № 912/270/23, яким стягнуто з ФОП Маркова Д.А. безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою кадастровий номер 3510300000:12:591:0016 за період з 21.02.2022 по 28.02.2023.

Частиною 4 ст. 75 ГПК України унормовано, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Матеріали справи, яка розглядається, не містять доказів про зміну обставин, які встановлені у справі № 912/270/23 після прийняття рішення суду у вказаній справі.

Отже, є встановленими обставини користування саме ФОП Марковим Д.А. земельною ділянкою з кадастровим номером 3510300000:12:591:0016 в період з 01.03.2023 по 30.09.2023.

Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі №917/1739/17, у разі коли особа користувалася земельною ділянкою без достатньої правової підстави, у зв`язку з чим зберегла кошти, вона зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Норми статті 92 Земельного кодексу України обмежують коло осіб, які можуть бути постійними користувачами земельних ділянок. У відповідності до наведеної норми відповідач не є суб`єктом, який може набувати право постійного користування землею.

За вказаних обставин є обґрунтованими доводи позивача стосовного того, що в даному випадку відповідач може набути право користування на земельну ділянку на умовах оренди, а тому єдиною можливою формою здійснення плати за землю є орендна плата.

Підпунктами 288.5.1., 288.5.2 ст. 288 Податкового кодексу України встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Згідно ст. 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

За наявними в матеріалах справи доказами, відповідно до рішення Олександрійської міської ради від 07.07.2021 №221 "Про місцеві податки і збори", яке введено в дію з 01.01.2022, визначено ставку податку за земельні ділянки з цільовим призначенням 12.08 в розмірі 6% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, сформованим станом на 22.09.2023, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 3510300000:12:591:0016 становить 1 405 192,81 грн.

Таким чином, розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в межах періоду розрахунку позивача становить:

з 01.03.2023 по 30.09.2023: 1 405 192,81 грн х 6% х 7/12 = 49 181,75 грн.

У відповідності до вищевикладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення повністю.

Судові витрати.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Інших судових витрат сторони не заявляють.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 126, 129, 233, 236-241, 247-252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Маркова Дмитра Андрійовича ( АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Олександрійської міської ради (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, проспект Соборний, буд. 59; ідентифікаційний код 33423535) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в розмірі 49 181,75 грн та 2 684,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копію рішення надіслати Олександрійській міській раді Кіровоградської області на офіційну електронну адресу через систему "Електронний суд"; Фізичній особі-підприємцю Маркову Дмитру Андрійовичу за адресою: АДРЕСА_1 та електронною поштою: ІНФОРМАЦІЯ_2

Повне рішення складено 08.12.2023.

Суддя В.В.Тимошевська