Рішення

від 30.11.2023 по справі 915/1400/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2023 року Справа № 915/1400/23

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу

за позовом: Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» (м.Миколаїв, вул.Миколаївська, буд.5-А; ідент.код 31319242),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю виробнича-комерційна фірма «Магазин №301» (м.Миколаїв, вул.Генерала Карпенка, буд.20; ідент.код 13861270),

про: стягнення 27878,78 грн,-

в с т а н о в и в:

Обласне комунальне підприємство «Миколаївоблтеплоенерго» (надалі - ОКП «Миколаївоблтеплоенерго») звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробнича-комерційна фірма «Магазин №301» (надалі - ТОВ ВКФ «Магазин №301») борг за теплову енергію в сумі 26090,82 грн, 734,89 грн інфляційних втрат, 703,52 грн пені та 349,55 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язання по сплаті за послуги постачання теплової енергії.

Ухвалою суду від 14.09.2023 позов залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 02.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалу суду від 02.10.2023 було отримано відповідачем - ТОВ ВКФ «Магазин №301» 12.10.2023, про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення №0600227243110.

Відповідачем не подавалось до суду заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач не скористався наданим йому ч.ч.1, 2, 4 ст.161 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву, вимоги та доводи позивача не спростував.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

15.04.2013 між ОКП «Миколаївоблтеплоенерго», як виконавцем, та ТОВ ВКФ «Магазин №301», як споживачем, укладено договір №5256.00 на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії для об`єкту, що знаходиться за адресою: м.Миколаїв, вул.Генерала Карпенко, буд.20.

Відповідно до п.1.2 Договору, виконавець зобов`язується виробляти, транспортувати та постачати теплову енергію (далі-послуги теплопостачання), а споживач використовувати теплову енергію для об`єктів, перерахованих у Додатку №1 цього Договору.

У відповідності до п.п.1.6, 1.7, 1.8 Договору, розрахунки за послуги теплопостачання здійснюються за тарифами, затвердженими у встановленими законодавством порядку. При розрахунках нараховується податок на додану вартість додатково до тарифу без ПДВ. При зміні тарифів на послуги теплопостачання, нові тарифи обов`язкові для сторін по Договору з моменту їх введення.

Усі розрахунки по даному Договору здійснюється щомісячно протягом опалювального періоду, або року шляхом перерахування авансових платежів на поточний місяць на підставі наданих рахунків на передплату для бюджетних організацій та у розмірі, вказаному у Додатку №1 до Договору для інших груп споживачів до 5 числа поточного місяця.

Остаточний розрахунок здійснюється відповідно рахунку-фактури до 20 числа місяця, наступного за звітним, іншими групами споживачів.

Відповідно до п.6.1 Договір, діє з 01.04.2013 до 01.04.2018 та враховується щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не поступає заява однієї з сторін про відмову від діючого Договору.

Як вказує позивач, а відповідач не спростовує, будь-якої заяви про відмову від договору від відповідача не надходило.

Рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 13.10.2021 №983 ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» встановлено двоставкові тарифи на теплову енергію з початку опалювального періоду 2021/2022. У зв`язку із цим, між Обласним комунальним підприємством «Миколаївоблтеплоенерго» з одного боку і Товариством з обмеженою відповідальністю виробнича-комерційна фірма «Магазин №301» з іншого було укладено додаткову угоду, якою сторони домовилися внести зміни до Договору №5256.00 від 15.04.2013 (а.с.68).

В опалювальний період 2022-2023 років позивач здійснював постачання теплової енергії до нежитлових приміщень, які розташовані за адресою: м.Миколаїв, вул.Генерала Карпенка, буд.20; що підтверджується звітними відомостями за спожиту теплову енергію (а.с.17-21).

29.03.2023 у присутності представників сторін був складений акт про відключення Товариства з обмеженою відповідальністю виробнича-комерційна фірма «Магазин №301», що розташований по вул.Генерала Карпенко буд.20 від централізованого опалення, шляхом опломбування вентилів трубопроводів (а.с.12).

За твердженнями позивача у відповідача виникло зобов`язання по сплаті заборгованості за опалювальний період 2022-2023 років, яка складає 26090,82 грн (а.с.46-48).

Судом також встановлено, що надання послуг з постачання теплової енергії у період з січня 2022 року по лютий 2023 року на загальну суму 26090,82 грн підтверджується відповідними щомісячними актами наданих послуг (а.с.27-40).

Позивач вказує, що відповідач за відпущену у період з січня 2022 року по лютий 2023 року теплову енергію не розрахувався, що зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов наступних висновків.

Цивільним законодавством визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст.11 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст.901 ЦК України).

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 Цивільного кодексу України).

Положеннями ст.ст.525, 526, 629 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, всупереч умовам договору та приписам чинного законодавства, своєчасно та в повному обсязі не сплатив заборгованість за надані у період з січня 2022 року по лютий 2023 року послуги з постачання теплової енергії по договору №5256.00 від 15.04.2013, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 26090,82 грн.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно зі ст.ст.76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не спростував вимоги позивача та не надав суду відповідні докази, які свідчать про погашення ним заборгованості за надані у період з січня 2022 року по лютий 2023 року послуги з постачання теплової енергії по договору №5256.00 від 15.04.2013, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 26090,82 грн.

За такого, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума основного боргу у розмірі 26090,82 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення 703,52 грн пені, суд дійшов наступних висновків.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема одним із правових наслідків виділяється сплата неустойки (п.3 ч.1 ст.611 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

Як встановлено судом вище, відповідач за умовами п.1.8 договору №5256.00 від 15.04.2013 зобов`язаний був щомісячно до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, здійснювати оплату наданих позивачем послуг з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії.

Сторони у п.5.1 спірного договору №5256.00 від 15.04.2013 погодили, що в разі несвоєчасної оплати послуг у строки, визначені п.1.8. Договору, споживач зобов`язаний сплатити на користь виконавця суму заборгованості з урахуванням за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу. Пеня нараховується за останні шість місяців, що передували зверненню до суду.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 703,52 грн пені, нарахованої окремо по щомісячним зобов`язанням.

Судом перевірено розрахунок пені та встановлено, що такий розрахунок є арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення 349,55 грн 3% річних та 734,89 грн інфляційних втрат, суд дійшов наступних висновків.

За приписами ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 734,89 грн інфляційних втрат та 349,55 грн - 3% річних, нарахованих окремо по щомісячним зобов`язанням.

Судом перевірено розрахунки 3% річних, інфляційних втрат та встановлено, що такі розрахунки є арифметично вірними та правильними, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір підлягає покладенню на відповідача.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробнича-комерційна фірма «Магазин №301» (54038, м.Миколаїв, вул.Генерала Карпенка, буд.20; ідент.код 13861270) на користь Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» (54034, м.Миколаїв, вул.Миколаївська, буд.5-А; ідент.код 31319242) борг за теплову енергію в сумі 26090,82 грн, 734,89 грн інфляційних втрат, 703,52 грн пені, 349,55 грн 3% річних та 2684,0 грн судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено 30.11.2023.

Суддя М.В.Мавродієва