Рішення

від 29.11.2023 по справі 924/954/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" листопада 2023 р. Справа № 924/954/23

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Мухи М.Є., за участю секретаря судового засідання Лежніної Я.С. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карапуз" м. Київ

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" м. Нетішин, Хмельницька область

про стягнення 390050,46 грн.

Представники сторін:

позивача: не з`явився

відповідача: Козлюк М.М. представник згідно витягу з ЄДРПОУ

У судовому засіданні відповідно до ст.240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою від 12.09.2023р. відкрито провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 03.10.2023р. Ухвалою від 03.10.2023р. підготовче засідання відкладено на 16.10.2023р. Ухвалою від 16.10.2023р. підготовче засідання відкладено на 31.10.2023р. Ухвалою від 31.10.2023р. із занесенням до протоколу судового засідання закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 29.11.2023р.

Виклад позицій учасників справи, заяви, клопотання.

Позивач звернувся із позовом до суду про стягнення із ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" 387000грн. боргу, 2694,20грн. інфляційних нарахувань, 356,26грн. 0,3% річних.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідно до укладеного між сторонами договору поставки № 53-124-01-23-19569 від 06.03.2023р. та накладної №0423/1 від 03.04.2023р. позивач здійснив відповідачу поставку товару вартістю 387000 грн. Однак відповідач в порушення умов договору не розрахувався за отриманий товар. Як на правову підставу позову посилається на положення ст.ст. 173, 174 ГК України, ст.ст. 510, 526, 530, 610, 612, 625, 629 ЦК України.

Відповідач у відзиві на позов визнає позовні вимоги в часині основного боргу. Зауважує, що відповідач не мав можливості у строк, встановлений договором повністю здійснити оплату поставленого товару, у зв`язку з вкрай важким фінансовим становищем відповідача, в якому він опинився в умовах законодавчих змін, що відбулися в енергетичному ринку країни. Відповідач заперечує проти позовних вимог в частині стягнення 359,43грн. 3% річних за період прострочення оплати поставленого товару з 10.05.2023р. по 30.08.2023р. включно, а також в частині стягнення 2694,20грн. інфляційних втрат за період з 10.05.2023р. по 31.07.2023р. оскільки при проведенні розрахунку не враховано приписи ст.253, 254 ЦК України та п.5.1 договору щодо початку перебігу і закінчення строків для виконання зобов`язань з оплати товару. Просить відмовити у позові в частині стягнення 0,3% річних та інфляційних нарахувань та у разі ухвалення рішення про повне або часткове задоволення позову відстрочити його виконання на три місяці з дати ухвалення.

Позивач у відповіді на відзив заперечує проти відстрочки виконання рішення на три місяці з дати його ухвалення.

Суд під час розгляду матеріалів справи встановив наступні обставини.

06.03.2023р. між ДП НАЕК "Енергоатом" в особі ВП Хмельницька АЕС (Покупець) та ТОВ "Карапуз" (Постачальник) укладено договір поставки №53-124-01-23-19569 відповідно до п.1 якого Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупцю в передбачені цим Договором строки Товар, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити даний Товар згідно з найменуванням, виробником, кількістю, ціною, по коду УКТ ЗЕД товару, які зазначаються в специфікації №1 (додаток №1 до договору), та є невід`ємною частиною договору. Предметом поставки по даному договору є Товар: код 14430000-4 згідно ДК 021:2015 (Випарена сіль і чистий хлорид натрію). Місцем виконання цього Договору є місто Нетішин Хмельницької області.

Строк поставки Товару становить протягом 15 календарних днів з дати направлення Покупцем письмової заявки Постачальнику, на поставку Товару, яка направляється з електронної адреси Покупця на електронну адресу Постачальника. Поставка Товару згідно Специфікації здійснюється транспортом і за рахунок Постачальника на умовах DDP згідно з ІНКОТЕРМС 2020 на склад Вантажоодержувача за адресою: Хмельницьке відділення ВП "Складське господарство", Нетішин, Хмельницька область, 30100). Постачальник за 2 дні до відвантаження, направляє Покупцю письмове повідомлення про готовність Товару до відвантаження на електронну пошту. Постачальник повинен здійснити поставку Товару в транспортній тарі, яка забезпечує його збереження при перевезенні, перевантаженні, складуванні, зберіганні з дотриманням технічних вимог на даний вид Товару, в межах встановленого гарантійного строку зберігання.

Датою поставки Товару є дата підписання видаткової накладної Вантажоодержувачем. Ризик випадкового пошкодження або випадкового знищення Товару переходить до Покупця з моменту поставки Товару (п.п. 3.1 - 3.5 договору).

Згідно п.4 договору ціна Товару становить 322 500,00 грн., ПДВ 64 500,00грн. Всього: 387 000,00 грн. Ціна за одиницю Товару, кількість та загальна ціна Товару по Договору визначається специфікацією №1 (додаток 1 до договору). До ціни Товару включена вартість упакування, маркування, тари, страхування, доставки до складу Вантажоотримувача. Ціну на Товар може бути зменшено за взаємною згодою Сторін.

Оплату за поставлений Товар Покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 30 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатний Товар згідно СОУ НАЕК 038:2021 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії". Постачальник зобов`язаний скласти належним чином електронну податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку та протягом року, які визначені податковим кодексом України. Датою проведення розрахунку вважається дата списання коштів з розрахункового рахунку Покупця (п. 5 договору).

Договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності печатки) і діє до 31.12.2023р., а в частині виконання гарантійних зобов`язань, що передбачені даним договором - до спливу гарантійних строків (п.11.1).

Додатком №1 та №2 до договору сторони погодили специфікацію на товар та технічну специфікацію.

Позивачем на виконання умов договору відповідно до видаткової накладної №0423/1 від 03.04.2023р. поставлено відповідачу товар на суму 387000грн. 10.04.2023р. відповідачем оформлено ярлик на придатну продукцію № Я-3-52-24.

28.07.2023р. позивачем направлено ВП Хмельницька АЕС претензію про сплату заборгованості за отриманий товар у розмірі 387000грн. на протязі 7 календарних днів з моменту отримання листа. У відповідь на претензію відповідач повідомив, що борг буде сплачено найближчим часом після надходження коштів за відпущену на ринок електричну енергію.

Оскільки відповідач у добровільному порядку борг не сплатив, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають із договорів поставки. Так, на підставі договору № 53-124-01-23-19569 від 06.03.2023р. та специфікації № 1 (додаток №1 до договору) позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 387000грн., що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною №0423/1 від 03.04.2023р. та ярликом на придатну продукцію № Я-3-52-24 від 10.04.2023р.

Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу, який згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України застосовується також до договорів поставки. Зокрема, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Частиною 1 ст. 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з п. 5.1 договору, оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатний товар згідно СОУ НАЕК 038:2021 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії".

Датою поставки товару є дата підписання видаткової накладної вантажоодержувачем (п. 3.5 договору).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов`язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем боргу, крім того його наявність визнається ним у відзиві на позов. Зважаючи на викладене, вимога про стягнення 387000грн. боргу є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховані та заявлені до стягнення 2694,20грн. інфляційних нарахувань за травень - липень 2023 року, 356,26грн. 0,3% річних за період з 11.05.2023р. по 30.08.2023р. (із врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Пунктом 8.4 договору сторони передбачили, що у випадку порушення строків оплати товару Покупець на вимогу Постачальника, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 0,3% річних від простроченої суми. Пеня за порушення строку оплати товару не нараховується.

Перевіривши розрахунок 0,3% річних та інфляційних втрат суд встановив, що останній проведено з врахуванням правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020р. у справі №918/631/19, постановах Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020р. у справі № 905/21/19 та від 20.11.2020р. у справі №910/13071/19. Тому позивач правомірно заявив до стягнення 2694,20грн. інфляційних нарахувань за травень - липень 2023 року, 356,26грн. 0,3% річних грн.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).

Приймаючи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному розмірі.

Відповідач у відзиві на позов просить відстрочити виконання рішення суду на три м`ясці з дати ухвалення рішення. В обґрунтування відстрочки вказує, що ситуація із заборгованістю перед відповідачем за відпущену на ринок електроенергію, необхідність виконання спеціальних обов`язків для забезпечення загальносуспільного інтересу (ПСО, доступності електричної енергії для побутових споживачів України), а також втрата значних виробничих потужностей ЗАЕС вкрай негативно вплинули на його фінансовий стан.

Так, за період 2022 року відповідачем отриманий сукупний дохід (мінус) 8,96 млрд. грн. та чистий збиток в розмірі (мінус) 12,4 млрд. грн., що підтверджується звітом про фінансові результати за 2022 рік (розділ II код рядка 2465 та розділ І код рядка 2355 "Чистий фінансовий результат"). При цьому, у порівнянні із 2021 роком за аналогічний період 2021 року Відповідач не мав збитків, а мав чистий прибуток у розмірі +5,15 млрд. грн. і сукупний дохід +15,4 млрд. грн. Зауважує, що у складі зазначених збитків також враховані збитки його відокремленого підрозділу Хмельницька АЕС (ВП ХАЕС), які складають наростаючим підсумком: за 1 квартал 2022 року - 1 573 442 000,00 грн, за півріччя 2022 року - 3 133 280 000,00 грн., за 9 місяців 2022 року - 4 352 759 000,00 грн., за 2022 рік в цілому - 6 279 487 000,00 грн., що підтверджується інформацією з відповідних офіційних звітів про фінансові результати (звітів про сукупний дохід) ВП ХАЕС копії яких додані до відзиву. При цьому, відповідно до довідок, наданих обслуговуючими рахунки відповідача банківськими установами загальний залишок коштів на банківських рахунках останнього становить 882 423,71 грн. з яких: на рахунках в АТ "Банк Кредит Дніпро" 508 411,87 грн., в АТ "Сенс Банк" 135 090,24 грн. в АТ "Таскомбанк" 0,00 грн., в АТ "Державний ощадний банк України" 14 022,47 грн., в АТ "Укрексімбанк" 224 899,13 грн.

За таких обставин, у період втрати відповідачем в результаті війни і окупації значної частини своїх виробничих потужностей, об`єктивно унеможливлені своєчасні та у повному обсязі розрахунки відповідача перед позивачем за Договором, а також сплата наведених позовній заяві відсотків річних та інфляційних втрат.

Враховуючи наведене, звертає увагу суду, що відповідач не мав можливості раніше оплатити вартість товару за Договором і не має можливості на цей час здійснити оплату наведених у позовній заяві відсотків річних та інфляційних втрат внаслідок дії об`єктивних та незалежних від Відповідача обставин, оскільки така неможливість не пов`язана із ризиками господарської діяльності підприємства та не є наслідком його неефективної роботи, а внаслідокзаконодавчих змін в країні, що призвели до зміни функціонування ринку електричної енергії, зростання заборгованості перед відповідачем за відпущену на ринок електроенергію і як наслідок привело до скрутного фінансового становища відповідача, яке ще більше ускладнилось зв`язку зі зменшенням грошових надходжень за відпущену на ринок електроенергію після початку військової агресії збройних сил російської федерації проти України та введення в Україні воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022р. №64/2022, а також триваючою окупацією військовими формуваннями російської федерації значної частини виробничих потужностей Відповідача, а саме Запорізької АЕС м. Енергодар Запорізької області. Водночас, наголошує, що наведені вище обставини продовжують існувати і на цей час та свідчать про відсутність у відповідача реальної можливості виконати рішення суду у разі задоволення судом повністю або частково позовних вимог позивача про стягнення грошових коштів. Наведені вище обставини у їх сукупності, як вважає відповідач, вказують на те, що негайне стягненні на користь позивача наведених у позовній заяві коштів загрожує серйозними ускладненнями для господарської діяльності відповідача через арешт банківських рахунків, примусове звернення стягнення на його кошти і майно, що унеможливить або принаймні істотно ускладнить можливість: належного фінансування Відповідачем заходів на утримання в стані безпечному для належного функціонування 15 атомних енергоблоків, а також виконання інших обов`язків у сфері ядерної та радіаційної безпеки, покладених на відповідача чинним законодавством України як на експлуатуючу організацію (оператора) ядерних установок; виконання відповідачем спеціальних обов`язків для забезпечення загальносуспільного інтересу (ПСО), а саме доступності електричної енергії для побутових споживачів України, покладених на нього державою відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2019р. №483 (зі змінами).

Позивач у відповіді на відзив проти відстрочення рішення суду заперечує. Просить звернути увагу, що обов`язки ним виконані належно своєчасно та в повному обсязі. Зазначає, що за відсутності його вини, позивач не має нести фінансових втрат за фінансові складності відповідача. Зауважує, що кожен місяць прострочення чи відтермінування оплати відповідача коштує позивачу приблизно 7740грн., які сплачуються як відсотки за користуванням кредитними коштами по банківській ставці 24%.

Відповідно до частини 1 статті 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні. Підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (частина третя статті 331 ГПК України).

Згідно з частиною четвертою статті 331 ГПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Судом береться до уваги, що відповідно до Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" відповідач зобов`язаний першочергово забезпечувати безпечну експлуатацію ядерних установок. Також судом зважається на той факт, що через масові ракетні удари з боку російської федерації по об`єктам інфраструктури України, їх пошкодженням, в нашій країні існує проблема з енергопостачанням. У зв`язку із дефіцитом потужності енергоносіїв запроваджені аварійні, планові та непланові відключення електроенергії у багатьох містах і селах України. Тоді як, метою діяльності відповідача є безпечне та надійне виробництво електроенергії задля енергетичної безпеки, енергонезалежності, безпеки життєдіяльності персоналу та населення, сталого розвитку економіки та безвуглецевого енергетичного майбутнього України.

За наведених вище фактичних обставин, ухвалення судом рішення про відстрочення виконання рішення суду має відповідати балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора.

Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.

Водночас, в силу закріплених в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) принципів на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17 травня 2005 року в справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).

За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02, ухвала від 7 жовтня 2003 року).

Отже, з урахуванням наведених вище обставин, позиції позивача, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача та відстрочення виконання рішення суду терміном на один місяць з дати його прийняття.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.4 ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у зв`язку із задоволенням позову.

Поряд із цим, згідно ч.1 ст.130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки відповідачем до початку розгляду справи по суті визнано суму основного боргу, на нього покладаються 50% витрат із сплати судового збору за вимогу про стягнення основного боргу та судовий збір пропорційно розміру заявлених 3% річних та інфляційних нарахувань.

Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" (Хмельницька обл., м. Нетішин, вул. Енергетиків, буд.20, код 21313677) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Карапуз" (м. Київ, вул. Грушецька, 9-А, офіс 315, код 31283269) - 387000грн. (триста вісімдесят сім тисяч гривень) боргу, 2694,20грн. (дві тисячі шістсот дев`яносто чотири гривні 20коп.) інфляційних нарахувань, 356,26грн. (триста п`ятдесят шість гривень 26коп.) 0,3% річних, 2948,30грн. (дві тисячі дев`ятсот сорок вісім гривень 30коп.) витрат на оплату судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відстрочити виконання рішення суду від 29.11.2023р. строком на один місяць з дати його ухвалення.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Карапуз" (м. Київ, вул. Грушецька, 9-А, офіс 315, код 31283269) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2902,50грн. (дві тисячі дев`ятсот дві гривні 50коп.) сплачений відповідно до платіжної інструкції від 21.07.2023р. №3853.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України.

Повний текст рішення складений 08.12.2023р.

Суддя М.Є. Муха

Віддруковано 1 примірник до справи. Направлено на ел.пошту позивачу (info@karapuz.ua); відповідачу (office@khnpp.atom.gov.ua).