Рішення

від 08.12.2023 по справі 924/191/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

"08" грудня 2023 р. Справа № 924/191/23

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Димбовського В.В., при секретарі судового засідання Нечаюк А.О., розглянувши матеріали заяви ТОВ "Фірма "Династія" про відшкодування судових витрат

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Династія", м. Кам`янець-Подільський

до Фермерського господарства "МИХАЙЛІВСЬКІ ЗЕМЛІ", Кам`янець-Подільський р-н, с. Гута Чугорська

про стягнення 120000 грн. основного боргу, 1685,88 грн. інфляційних втрат, 960,65 грн. 3% річних

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 16.05.2023р. задоволено позов та вирішено стягнути з Фермерського господарства "МИХАЙЛІВСЬКІ ЗЕМЛІ" (32384, Хмельницька область Кам`янець-Подільський район с.Гута Чугорська, вул.Вишневського, буд. 15, код 42208807) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Династія" (32302, Хмельницька область, м. Кам`янець-Подільський, вул. Князів Коріатовичів, 14м, код 14174212) 120000,00 грн. (сто двадцять тисяч гривень 00 коп.) основного боргу, 1685,88 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят п`ять гривень 88 коп.) інфляційних втрат, 960,65 грн. (дев`ятсот шістдесят гривень 65 коп.) 3% річних, 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.

24.05.2023р. до суду надійшла заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Династія" про відшкодування судових витрат.

Ухвалою суду від 05.09.2023р. відкладено розгляд заяви ТОВ "Фірма "Династія" про відшкодування судових витрат до повернення матеріалів справи до господарського суду Хмельницької області.

Ухвалою суду від 27.11.2023р. призначено судове засідання для вирішення питання про відшкодування судових витрат у справі №924/191/23 на 12:00 год. 08.12.2023р.

Представник позивача у судове засідання не з`явився.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився.

Відповідно до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Отже, за приписами ст. 244 Господарського процесуального кодексу України слідує, що додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).

Відповідно ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Як передбачено п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

21.12.2022р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Династія" (клієнт) і адвокатом Рарицьким Тарасом Вадимовичем укладено договір № 20/22 про надання правової допомоги (Договір).

Згідно п. 1.2 Договору, Адвокат зобов`язується надати правову допомогу Клієнту у справі за позовом Клієнта до ФГ "МИХАЙЛІВСЬКІ ЗЕМЛІ", ЄДРПОУ: 42208807, про стягнення заборгованості за договором №. б/н найму транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем від 02.11.2022р. Правова допомога визначена у цьому пункті включає в себе: спробу досудового врегулювання спору (оформлення та направлення претензії з метою досудового врегулювання спору), збирання доказів та усіх необхідних документів для підготування та подання позовної заяви, подання позовної заяви у Господарський суд Хмельницької області, у разі необхідності подання відповіді на відзив, у разі необхідності участь у судових засіданнях та вчинення усіх необхідних дій для представництва інтересів Клієнта у вказаній справі у Господарському суді Хмельницької області.

Відповідно до п. 3.1. Договору розмір гонорару за надання правничої допомоги, передбаченої розділом першим цього Договору та порядок його сплати встановлюється відповідно до Додаткової угоди укладеної між сторонами, що є невід`ємним додатком до цього Договору.

Згідно п. 3.3. Договору, за наслідками закінчення надання правової допомоги, Адвокат формує та надсилає Клієнту Акт про надання правової допомоги, який повинен бути розглянутий, підписаний, завірений печаткою (за наявністю) та повернутий Клієнтом Адвокату протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання.

Договір підписано сторонами.

Згідно Додаткової угоди №1 від 21.12.2022 року до Договору про надання правової допомоги № 20/22 від 21.12.2022р. Сторони дійшли згоди, що розмір гонорару адвоката за надання правової допомоги визначеної у п. 1.2. Договору становить фіксовану суму 15000 грн. в незалежності від кількості витрачених адвокатом годин робочого часу.

Вказані кошти Клієнт зобов`язаний внести на розрахунковий рахунок Адвоката у строк 60 днів з моменту підписання цієї угоди.

На виконання умов Договору, 07.02.2023р. Клієнтом було здійснено переказ коштів у сумі 15000 грн. на розрахунковий рахунок Адвоката, що підтверджується платіжною інструкцією № 127 від 07.02.2023р.

16.05.2023р. складено Акт про надання правової допомоги № 01, за яким клієнту надано послуги на суму 15000 грн.

Згідно квитанції від 07.02.2023р. адвокат Рарицький Т.В. отримав кошти в розмірі 15000 грн.

Згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини, разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (правова позиція викладена у п.п. 19, 20 постанови від 07.07.2021р. № 910/12876/19 Велика Палата Верховного Суду).

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

В свою чергу, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.08.2021р. у справі № 910/11547/19 звернуто увагу на те, що ч. 4 ст. 129 ГПК України є загальною та повинна застосовуватись у системно-логічному зв`язку із ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України.

Крім того судом зауважується, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019р. у справі № 922/445/19 вказано, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України, однак ч. 5 наведеної норми визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

У відповідній постанові зазначено, що на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України.

Як роз`яснено у відповідній постанові, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України). Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 ГПК України може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, як вказано у вищезгаданій постанові, керуючись ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019р. у справі № 915/237/18, від 24.10.2019р. у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020р. у справі № 904/3583/19.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019р. у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020р. у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Судом враховується, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.2020р. у справі № 904/4507/18 підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії застосовував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 28); у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір; заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015).

Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши подані позивачем докази та виходячи з конкретних обставин справи, суд прийшов до висновку про те, що заявлена сума судових витрат не є в повній мірі співмірною з обсягом виконаних адвокатом робіт, зазначених у заяві, виходячи із критерію реальності (встановлення їх дійсності та необхідності) наданих послуг.

Також, суд зазначає, що враховуючи кількість сторін, предмет спору, обсяг доказів, ступінь важкості справи, ця справа не є складною для адвоката, який за своїм правовим статусом має достатню правову кваліфікацію. Відтак, підготовка позовної заяви та інших письмових пояснень з огляду на їх правовий зміст не вимагали від адвоката істотних витрат часу та професійних здібностей.

За таких обставин, очевидно, що вартість послуг адвоката є завищеною.

З огляду на викладене, зважаючи на дискреційні повноваження, надані суду положеннями частини п`ятої статті 129 ГПК, керуючись передбаченим статтею 2 Господарського процесуального кодексу України завданням щодо справедливого вирішення судом спорів та встановленими статтею 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства, серед яких справедливість, добросовісність та розумність, розумним розміром витрат позивача на професійну правничу допомогу в межах справи, що розглядається, суд вважає 10000,00 грн.

Таким чином, суд вважає за необхідне частково задовольнити заяву позивача та стягнути з відповідача 10000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. У стягненні решти витрат на професійну правничу допомогу - суд відмовляє.

Керуючись ст.ст. 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Династія" від 24.05.2023р. про відшкодування судових витрат у розмірі 15000,00 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства "МИХАЙЛІВСЬКІ ЗЕМЛІ" (32384, Хмельницька область Кам`янець-Подільський район с.Гута Чугорська, вул.Вишневського, буд. 15, код 42208807) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Династія" (32302, Хмельницька область, м. Кам`янець-Подільський, вул. Князів Коріатовичів, 14м, код 14174212) 10000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ.

У стягненні решти витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Димбовський

Віддруков. 4 прим.

1 - до справи;

2 - позивачу (dynastv_llc@ukr.net; 32302, Хмельницька обл., м. Кам`янець-Подільський, вул. Князів Коріатовичів, 14м) - рек.,

3- представнику позивача (Taras.Raritskv@ukr.net),

4 - відповідачу (32384, Хмельницька обл., Кам`янець-Подільський р-н, с. Гута Чугорська, вул. Вишневського, буд. 15) - рек.