Рішення

від 07.12.2023 по справі 927/1261/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

07 грудня 2023 року справа № 927/1261/23 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик", юридична адреса: вул. Харченка Євгенія, 42, м. Київ, 02088; фактична адреса: вул. Квітнева, 17, с. Новий Білоус, Чернігівський район, 14026, код 35871504

e-mail: lena.gavrilenko@bayaderagroup.com

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТ-ГРУПП", проспект Перемоги, буд.106, м. Чернігів, 14000, код 44044560, e-mail:Logistserv@ukr.net

про стягнення 110855, 55грн

Без виклику представників сторін

встановив:

Позивач звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 103603, 32 грн, штрафних санкцій у сумі 7252, 23 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань, що виникли на підставі договору поставки №2537 від 13.05.2021.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 14.09.2023 відкрите спрощене позовне провадження у справі № 927/1261/23 без повідомлення учасників сторін; відповідачу надано строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України. Вказаною ухвалою відповідача повідомлено про те, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Від сторін заяв та клопотань не надійшло, відповідачем у встановлений судом строк відзив на позов не наданий, ухвала суду від 14.09.2023, направлена відповідачу за адресою, зазначеною у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулася неврученою із позначкою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, а також близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б.

У постанові Верховного Суду від 10.05.2023 у справі №755/17944/18 зазначено, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку "відсутній за вказаною адресою" вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Враховуючи викладене вище та факт надсилання судом ухвали на офіційну адресу відповідача у справі, враховуючи повернення вказаної ухвали із відміткою поштового відділення: "адресат відсутній за вказаною адресою", суд доходить висновку про належне повідомлення учасника судового процесу про наявне позовне провадження у справі №927/1261/23.

Відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

13.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІТ-ГРУПП" (покупець, відповідач) укладено договір поставки №2537, відповідно до умов п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця алкогольні напої (надалі-товар), а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар в порядку, визначеному умовами договору (а.с. 6-7).

Відповідно до п.3.1 договору постачання товару здійснюється силами та за рахунок постачальника, на умовах DDP відповідно до вимог Міжнародних правил тлумачення термінів "Інкотермс" (у редакції 2010 року). Сторони можуть визначити інші умови постачання товару при узгодженні замовлення на товар.

Постачальник зобов`язаний поставити товар за адресою, яка зазначена у його замовленні, а також у засвідчених покупцем копіях ліцензій як місце здійснення діяльності, або за адресою, яка зазначена у засвідчених покупцем копіях довідок про внесення місць зберігання алкоголю до Єдиного державного реєстру ( п. 3.2 договору).

Постачальник поставляє товар покупцю на підставі його замовлення. Покупець має право здійснити замовлення в усній формі або за допомогою факсимільного, електронного чи поштового зв`язку (п.3.3 договору).

Згідно із п. 4.1 договору найменування, кількість, асортимент товару визначається покупцем у замовленні та зазначається постачальником у видатковій накладній на товар.

Ціна на товар визначена у прайс-листі постачальника, яка діє на момент здійснення покупцем замовлення (п. 5.1 договору).

Ціна на товар зазначається постачальником у видатковій накладній ( п.5.2 договору).

Загальна сума договору дорівнює загальній вартості товару, який постачальник поставив покупцю впродовж всього строку дії даного договору згідно видаткових накладних на товар ( п. 5.3 договору).

Відповідно до умов п. 6.1 договору розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом 31 календарних днів з дня отримання товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника або в іншому узгодженими сторонами порядку та формі, що не суперечить чинному законодавству України або за домовленістю сторін - шляхом попередньої оплати.

Датою оплати покупцем вартості отриманого від постачальника товару є дата зарахування цих грошових коштів на рахунок постачальника ( п.6.2 договору).

Усі зміни та доповнення до договору дійсні лише в тому випадку, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані повноважними представниками сторін (в тому числі документи передані засобами факсимільного зв`язку). З дати вступу в силу даного договору попередні аналогічні договори поставки (купівлі-продажу), листи, протоколи втрачають чинність і сторони керуються умовами договору ( п. 9.1 договору).

Відповідно до п. 9.7 договір чинний (строк дії) протягом 2 років з дати укладення. У випадку, якщо жодна зі сторін не заявила про свої наміри розірвати або змінити договір за один місяць до його закінчення, договір вважається автоматично пролонгованим на той же термін та тих же умовах.

На виконання умов договору позивач поставив та передав у власність відповідача товар на загальну суму 103603,32грн, що підтверджується видатковими накладними №77928/70585 від 28.12.2021 на суму 14865,90 грн, № 836/809 від 08.01.2022 на суму 11272,56 грн, №2128/1928 від 14.01.2022 на суму 2837,16 грн, №3649/3217 від 21.01.2022 на суму 7038,96 грн, №3648/3216 від 21.01.2022 на суму 12487,86 грн, № 3411/3188 від 21.01.2022 на суму 7626,00 грн, №3719/3436 від 22.01.2022 на суму 3595,02 грн,,, № 9230/8436 від 19.02.2022 на суму 14388,24 грн, №9229/8435 від 19.02.2022 на суму 29491,62 грн ( а.с. 9-19).

Видаткові накладні підписані з боку відповідача без зауважень та заперечень.

Факт отримання товару за вказаними накладними відповідачем у справі не спростовано.

Відповідачем не розрахувався за поставлений товар у повному обсязі.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач посилався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість у сумі 103603,32 грн.

Згідно із п.7.1 договорів у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару більше ніж на 30 календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 7% від суми боргу.

З посиланням на п. 7.1 договору позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф, загальний розмір якого складає 7252,23 грн

Заперечень на позов відповідач не надав.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Спір між сторонами даної справи виник у зв`язку з простроченням виконання відповідачем зобов`язань з оплати одержаного за договором поставки №2537 від 13.05.2021.

Договори поставки №2537 від 13.05.2021, що укладений сторонами у даній справі, за своєю правовою природою є договорами поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За правилами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт поставки обумовленого договором поставки №2537 від 13.05.2021 товару на загальну суму 103603,32 грн, що підтверджується видатковими накладними №77928/70585 від 28.12.2021 на суму 14865,90 грн, № 836/809 від 08.01.2022 на суму 11272,56 грн, №2128/1928 від 14.01.2022 на суму 2837,16 грн, №3649/3217 від 21.01.2022 на суму 7038,96 грн, №3648/3216 від 21.01.2022 на суму 12487,86 грн, № 3411/3188 від 21.01.2022 на суму 7626,00 грн, №3719/3436 від 22.01.2022 на суму 3595,02 грн, № 9230/8436 від 19.02.2022 на суму 14388,24 грн, №9229/8435 від 19.02.2022 на суму 29491,62 грн (а.с. 9-19).

Факт отримання товару за вказаними накладними відповідачем не спростовано.

Товар повернутий позивачеві не був.

У визначений у 6.1 договорів строк відповідач оплату за видатковими накладними не сплатив, сума заборгованості склала 103603,32 грн, що відповідачем у справі не спростовано.

З урахуванням викладеного вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 103603,32 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Внаслідок невиконання своїх зобов`язань за договором на підставі п. 7.1 договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 7% штрафу, загальний розмір якого склав 7252,23 грн.

Відповідно до частини 1 статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно із частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст. 230, п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

З наведених норм вбачається, що сторони договору за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення грошового зобов`язання у відсотках до суми невиконаного зобов`язання, та звернутися з вимогою про її стягнення у зв`язку з простроченням зобов`язання.

Відтак, штраф може бути застосований для забезпечення будь-якого зобов`язання, оскільки він відноситься до штрафних санкцій.

Враховуючи приписи ч. 2 ст. 9 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 4 Господарського кодексу України, що передбачають наявність спеціальних норм, регулюючих господарські відносини, сторони господарського договору мають право забезпечувати штрафом виконання будь-якого зобов`язання.

Слід звернути увагу, що право учасників господарських відносин встановлювати інші ніж передбачено Цивільним кодексом України види забезпечення виконання зобов`язань визначено частиною 2 ст. 546 Цивільною кодексу України, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового оборогу, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань, позивач має право на нарахування відповідачу штрафу.

Наданий позивачем розрахунок штрафу відповідає фактичним обставинам справи, а тому вимога про стягнення з відповідача 7% штрафу, розмір якого складає 7252,23 грн, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Таким чином, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі з покладенням на відповідача судових витрат у справі на підставі положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТ-ГРУПП" (проспект Перемоги, буд.106, м. Чернігів, 14000, код 44044560) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістік" (вул. Харченка Євгенія, 42, м. Київ, 02088, фактична адреса: вул. Квітнева,17, с. Новій Білоус, Чернігівській район, 14026, код 35871504) заборгованість у сумі 103603,32 грн, штраф у сумі 7252,23 грн та судовий збір у сумі 2684 грн. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 07.12.2023.

Суддя М.О. Демидова