Рішення

від 16.11.2023 по справі 359/310/23

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №359/310/23

Провадження №2/359/928/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2023 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Семенюти О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Моргушко Л.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

за участю представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання будівельних матеріалів та конструктивних елементів, використаних в процесі будівництва домоволодіння, та земельної ділянки об`єктами спільної сумісної власності; визнання права власності на частку в цьому майні,

встановив:

1. Зміст доводів пред`явленого позову.

В січні 2023 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом та обґрунтовував його тим, що 25 жовтня 2003 року він уклав шлюб з ОСОБА_5 12 вересня 2012 року відповідач одержав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №524389 та набув право власності на земельну ділянку площею 0,09 га з кадастровим номером 3220882202:01:001:0012 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої по АДРЕСА_1 . На цій земельній ділянці сторони звели домоволодіння. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 3 лютого 2022 року шлюб між сторонами був розірваний. ОСОБА_3 посилався на те, що право власності на земельну ділянку та домоволодіння було набуто в період часу, протягом якого позивач перебував у шлюбі з ОСОБА_5 . У зв`язку з цим, вказані об`єкти нерухомого майна є спільною сумісною власністю сторін. Частки кожного з подружжя в спільному майні є рівними. Тому ОСОБА_3 просив суд визнати за ним право власності на 1/2 частку в домоволодінні та земельній ділянці по АДРЕСА_1 .

Під час підготовчого провадження ОСОБА_3 подав заяву про часткову зміну предмета позову (а.с.121-128 т.1), в якій посилається на те, що ступінь готовності спірного домоволодіння становить 95%. ОСОБА_5 ухиляється від закінчення будівництва та введення об`єкта нерухомого майна в експлуатацію. Тому ОСОБА_3 просить суд визнати будівельні матеріали та конструктивні елементи, використані в процесі будівництва домоволодіння по АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,09 га з кадастровим номером 3220882202:01:001: 0012 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану по АДРЕСА_1 , об`єктами спільної сумісної власності сторін; а також визнати за позивачем право власності на 1/2 частку в цьому майні.

2. Процесуальні дії, вчинені у цивільній справі.

Зі змісту протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 січня 2023 року (а.с.28 т.1) вбачається, що цивільна справа за позовом, пред`явленим ОСОБА_3 , була розподілена судді Бориспільського міськрайонного суду Семенюті О.Ю.

Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду від 1 лютого 2023 року (а.с.35 т.1) позов, пред`явлений ОСОБА_3 , був залишений без руху.

Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду від 28 лютого 2023 року (а.с.41 т.1) було відкрито провадження у цивільній справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 19 червня 2023 року (а.с.122 т.2) було закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.

3. Ставлення учасників цивільного процесу до пред`явленого позову.

У судовому засіданні представники позивача ОСОБА_6 та ОСОБА_1 підтримують позов та наполягають на його задоволенні.

Представник відповідача ОСОБА_2 не визнає позов та посилається на те, що спірна земельна ділянка була приватизована його довірителем ОСОБА_5 , а не придбана нею за відплатним договором. Будівництво домоволодіння проводилось виключно за грошові кошти відповідача, позичені у його родичів. Ці обставини свідчать про те, що земельна ділянка та домоволодіння є особистою власністю ОСОБА_5 , а не спільною сумісною власністю сторін. Крім того, фактичне місце розташування житлового будинку та інших споруд, зведених на земельній ділянці, не відповідає місцю розташуванню, визначеному в будівельному паспорті домоволодіння. Ця обставина свідчить про те, що домоволодіння по АДРЕСА_1 є об`єктом самочинного будівництва, що об`єктивно унеможливлює поділ цього об`єкта нерухомого майна. Тому представник відповідача ОСОБА_2 просить суд відмовити у задоволенні позову.

4. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

25 жовтня 2003 року ОСОБА_3 уклав з ОСОБА_7 шлюб, що був зареєстрований у Лівобережному відділі реєстрації шлюбів м. Києва з Державним центром розвитку сім`ї, про що був складений відповідний актовий запис за №1656. Після одруження ОСОБА_7 було присвоєно прізвище « ОСОБА_7 ». Це підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 від 25 жовтня 2003 року (а.с.24 т.1).

Рішенням Глибоцької сільської ради №363-31-V від 20 травня 2010 року (а.с.64 т.1) був наданий ОСОБА_5 дозвіл на складення проекту землеустрою щодо відведення в її власність земельної ділянки площею 0,09 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої по АДРЕСА_1 . Рішенням Глибоцької сільської ради №145-16-VI від 26 червня 2012 року (а.с.62 т.1) вказаний проект землеустрою був затверджений.

12 вересня 2012 року ОСОБА_5 одержала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №524389 (а.с.63 т.1). У такий спосіб вона набула право власності на земельну ділянку площею 0,09 га з кадастровим номером 3220882202:01:001:0012 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої по АДРЕСА_1 .

Рішенням виконавчого комітету Глибоцької сільської ради №67 від 15 червня 2010 року (а.с.65 т.1) був наданий ОСОБА_5 дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 .

10 жовтня 2011 року ОСОБА_5 зареєструвала будівельний паспорт на будівництво домоволодіння (а.с.66-87 т.1). 23 квітня 2014 року вона зареєструвала повідомлення серії КС №062141130592 про початок виконання будівельних робіт з будівництва житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 (а.с.88-89 т.1).

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 3 лютого 2022 року (а.с.130-131 т.1) шлюб між позивачем та ОСОБА_5 був розірваний.

20 січня 2023 року ОСОБА_5 уклала шлюб з ОСОБА_9 . Після реєстрації шлюбу їй було присвоєно прізвище « ОСОБА_5 ». Це підтверджується свідоцтвом про одруження від 23 січня 2023 року (а.с.222-225 т.2).

Спірні правовідносини регулюються главою 7 «Право особистої приватної власності дружини та чоловіка», главою 8 «Право спільної сумісної власності подружжя» розділу ІІ «Шлюб. Права та обов`язки подружжя» СК України та главою 24 «Набуття права власності» розділу І «Право власності» книги третьої «Право власності та інші речові права» ЦК України.

5. Норми права, якими керується суд при вирішення спору.

а. норми матеріального права та стала судова практика.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала в її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.182 постанови №7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», згідно з положеннями ст.ст.81, 116 ЗК України окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду. Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до ст.120 ЗК України та ст.377 ЦК України.

Згідно з ч.2 ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до абз.1 ч.3 ст.331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Згідно з абз.2 ч.3 ст.331 ЦК України в редакції, чинній до 7 березня 2018 року, у разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, могла укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструвалось органом, що здійснював державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджували право власності або користування земельною ділянкою для створення об`єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містили опис об`єкта незавершеного будівництва; в редакції, чинній з 7 березня 2018 року, у разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності або спеціального майнового права на нього відповідно до закону.

Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Як роз`яснив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 5 жовтня 2020 року у справі №537/78/19 (провадження №61-17347св19), положення ст.60 СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована тим з подружжя, який оспорює поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі №6-843цс17 та в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 лютого 2018 року у справі №235/9895/15-ц, від 5 квітня 2018 року у справі №404/1515/16-ц.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховував, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

б. норми процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.2 ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

6. Мотиви, якими керується суд при вирішенні спору.

а. щодо позовних вимог відносно будівельних матеріалів та конструктивних елементів, використаних в процесі будівництва домоволодіння.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показав, що він проживає по АДРЕСА_1 . В 2013 році він познайомився з сім`єю ОСОБА_7 у зв`язку з тим, що вони здійснювали будівництво на території земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Свідок ОСОБА_11 бачив, як ОСОБА_3 разом з його батьком виконував внутрішні роботи в житловому будинку та облаштовував тротуар на подвір`ї. Крім того, позивач розраховувався з будівельниками, які встановлювали дах. Будівництво житлового будинку тривало декілька років. Починаючи з 2015 року сім`я ОСОБА_7 щоліта проживала в ньому, а приблизно з 2017 - 2018 року вони остаточно переселились в житловий будинок.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показала, що вона є матір`ю позивача. Після укладення шлюбу її син разом з дружиною ОСОБА_5 проживали в кв. АДРЕСА_2 . У зв`язку з потребою в поліпшенні житлових умов вони здійснювали будівництво житлового будинку в с. Городище Бориспільського району. Свідок ОСОБА_12 стверджує, що її син ОСОБА_3 супроводжував будівництво. Зокрема, він особисто розраховувався з будівельниками. У позивача були достатні для цього грошові кошти, адже він безперервно працював в ТОВ «Фоззі» на різноманітних посадах, тоді як ОСОБА_5 тривалий час перебувала у відпустках по догляду за дітьми. Свідок ОСОБА_12 та її чоловік ОСОБА_13 допомагали сину у виконанні будівельних робіт та надавали йому фінансову допомогу для придбання будівельних матеріалів. Після того, як будівництво житлового будинку було закінчено, ОСОБА_3 разом з сім`єю переселився в нього. В спірному будинку створені достатні умови для проживання: є світло та вода з особистої свердловини.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 показав, що він є батьком позивача. Тому він брав безпосередню участь у будівництві спірного житлового будинку. Зокрема, свідок ОСОБА_13 разом з позивачем заливав фундамент та виконував внутрішні оздоблювальні роботи. Плануванням розташування кімнат в житловому будинку займався ОСОБА_3 . За його вказівками свідок ОСОБА_13 придбавав гіпсокартонні плити та облаштовував перегородки в спірному будинку. Він також купував комплектуючі для сходів на другий поверх та брав участь в їх облаштуванні. Крім того, свідок ОСОБА_13 разом з його дружиною ОСОБА_12 допомагали позивачу придбавати будівельні матеріали та навіть розраховуватись з будівельниками. В 2015 році стан будівництва житлового будинку був таким, що в ньому можна було жити, однак облаштування внутрішніх робіт тривало ще декілька років.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 показав, що він брав участь у виконанні оздоблювальних робіт в житловому будинку: заливав «теплу» підлогу, клав плитку та облаштовував стойки в приміщенні кухні. Він бачив, як ОСОБА_13 , який є батьком позивача, зводив огорожу на подвір`ї та облаштовував сходи в житловому будинку. ОСОБА_3 контролював виконання будівельних робіт, разом зі свідком ОСОБА_14 їздив в магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 » для придбання будівельних матеріалів, а також особисто розплатився з ним за виконання будівельних робіт.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_15 показав, що він є другом сім`ї ОСОБА_7 . Після зведення житлового будинку він брав участь у виконанні внутрішніх робіт. Зокрема, протягом літа - осені 2014 року свідок ОСОБА_15 прокладав електропроводку в житловому будинку, після чого ОСОБА_13 , який є батьком позивача, одразу зашивав стіни гіпсокартоном. Свідок ОСОБА_15 стверджує, що ОСОБА_3 також брав участь у виконанні оздоблювальних робіт. Він придбавав кабелі для прокладання електропроводки. Після закінчення будівництва сім`я ОСОБА_7 переселилась в житловий будинок, діти почали ходити до школи в с. Глибоке Бориспільського району.

В матеріалах цивільної справи також міститься копія технічного паспорта на домоволодіння по АДРЕСА_1 (а.с.126-133 т.2), зі змісту якого вбачається, що спірне домоволодіння складається з житлового будинку «А1», мансарди «А1м», альтанки «Б», сараю «В», огорожі №1, хвіртки №2, воріт №3 та огорожі №4. Зокрема, у 2015 році відбувалось зведення житлового будинку «А1», мансарди «А1м», сараю «В» та огорожі №4; у 2017 році - огорожі №1, хвіртки №2 та воріт №3; у 2021 році - альтанки «Б». Зі звіту, виконаного 6 квітня 2023 року ПП «Авто-Експрес» (а.с.147-206 т.1) вбачається, що ступінь готовності будівництва домоволодіння по АДРЕСА_1 становить 95%.

Аналіз показань свідків та наведених письмових доказів свідчить про те, що домоволодіння по АДРЕСА_1 було побудовано в період часу, протягом якого ОСОБА_3 перебував у шлюбі з відповідачем. Як вбачається з правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі №6-843цс17 та в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 лютого 2018 року у справі №235/9895/15-ц, від 5 квітня 2018 року у справі №404/1515/16-ц, від 5 жовтня 2020 року у справі №537/78/19, в такому випадку презюмується, що спірне домоволодіння вважається таким, що було нажито подружжям під час шлюбу.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_16 показав, що він є чоловіком рідної сестри відповідача. Він стверджує, що позивач взагалі не брав участь у будівництві спірного домоволодіння. Роботи по залиттю фундаменту, зведенню стін, перекриттю поверхів та облаштування даху виконували будівельники, які винаймались ОСОБА_4 та її родичами, а також їх знайомими. Свідок ОСОБА_16 брав участь в облаштуванні даху та встановлював міжкімнатні двері. Він був вимушений усувати недоліки, які ОСОБА_13 допустив при встановленні сходів на другий поверх. Фінансування будівництва здійснювалось виключно за рахунок ОСОБА_4 , яка мала заробіток у зв`язку з її працевлаштуванням. Крім того, вона позичала грошові кошти в розмірі 20000 доларів США у своєї матері та грошові кошти в розмірі 3000 гривень у сім`ї ОСОБА_17 . У зв`язку з тим, що ОСОБА_4 відмовилась від прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті батька, ОСОБА_18 , яка є рідною сестрою відповідача, сплатила їй грошові кошти в розмірі 10000 доларів США. Сукупний розмір цих грошових коштів був достатнім для забезпечення фінансування будівництва домоволодіння.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_18 показала, що вона є рідною сестрою відповідача. В 2014 році ОСОБА_4 вирішила здійснювати будівництво житлового будинку. Вона звернулась за допомогою до матері, яка позичила відповідачу грошові кошти в розмірі 20000 доларів США та підшуковувала будівельників для виконання різноманітних будівельних робіт: для залиття фундаменту, зведення стін, облаштування даху, кладки плитки, залиття «теплої» підлоги та виконання інших оздоблювальних робіт. Фінансування будівництва домоволодіння здійснювалось за рахунок особистих грошових коштів ОСОБА_4 , яка здійснювала підприємницьку діяльність та отримувала значні доходи. У зв`язку з тим, що відповідач відмовився від прийняття спадщини, протягом 2014-2017 років свідок ОСОБА_18 віддавала ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 10000 доларів США. ОСОБА_3 не брав участь ні в організації будівництва, ні в його фінансуванні. ОСОБА_13 , який є батьком позивача, здійснив лише монтаж вагонки на другому поверсі житлового будинку та облаштував сходи на другий поверх.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_19 показав, що він є другом сім`ї ОСОБА_17 . В 2016 році за їх запрошенням він виконував роботи по прокладанню електричних кабелів в житловому будинку. Свідок ОСОБА_19 закуповував дроти за грошові кошти, передані йому ОСОБА_4 . Саме вона розраховувалась з ним за виконані роботи, сплативши грошові кошти в розмірі 5000 гривень.

Достовірність показань свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 спростовується показаннями свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 . На відміну від показань свідків, допитаних за клопотанням позивача, показання свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 містять незначні суперечності та не ґрунтуються на письмових доказах, поданих самим відповідачем. Зокрема, зі змісту показань ОСОБА_16 та ОСОБА_18 вбачається, що ОСОБА_18 віддала відповідачу грошові кошти в розмірі 10000 доларів США у зв`язку з тим, що ОСОБА_4 відмовилась від прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_20 . Однак зі змісту договору позики грошей від 15 березня 2015 року (а.с.78 т.2) вбачається, що ОСОБА_18 лише позичила ОСОБА_4 вказані грошові кошти. Крім того, зі змісту розписки від 15 березня 2015 року (а.с.79 т.2) вбачається, що ОСОБА_18 передала позику одним платежем, тоді як з показань свідка ОСОБА_18 вбачається, що вона передавала відповідачу грошові кошти в розмірі 10000 доларів США протягом декілька років. На відміну від показань свідків, допитаних за клопотанням ОСОБА_4 , показання свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 є послідовними та перебувають між собою в тісному логічному зв`язку. Тому саме показання цих свідків суд покладає в основу судового рішення.

Крім того, факт передання грошових коштів в розмірах 20000 доларів США, 10000 доларів США та 3000 гривень не може бути підтверджений показаннями свідків. Тому показання свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_18 в частині цих обставин не є допустимими доказами в розумінні ч.2 ст.78 ЦПК України. В матеріалах цивільної справи міститься копія договору позики грошей від 20 квітня 2011 року (а.с.75 т.2), зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_21 передала відповідачу грошові кошти в розмірі 20000 доларів США, а ОСОБА_4 зобов`язалась повернути ОСОБА_21 таку ж суму грошових коштів до 20 квітня 2022 року. Ця обставина також підтверджується копією розписки від 20 квітня 2011 року (а.с.76 т.2). Крім того, 15 березня 2015 року ОСОБА_18 також уклала з відповідачем договір позики грошей (а.с.78 т.2), за яким ОСОБА_18 передала ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 10000 доларів США, а відповідач зобов`язався повернути ОСОБА_18 таку ж суму грошових коштів до 15 вересня 2022 року. Ця обставина також підтверджується копією розписки від 15 березня 2015 року (а.с.79 т.2). Зі змісту обох договорів позики грошей вбачається, що грошові кошти надавались ОСОБА_4 для фінансування будівництва індивідуального будинку по АДРЕСА_1 . Однак всупереч ч.1 ст.81 ЦПК України ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_2 не подали жодного доказу на підтвердження того, що грошові кошти, отримані відповідачем на підставі договорів позики, були дійсно витрачені на будівництво спірного домоволодіння, зокрема були витрачені відповідачем на придбання будівельних матеріалів та оплату виконаних будівельних робіт.

Таким чином, ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_2 не спростували презумпцію спільності сумісного майна сторін. Станом на день судового розгляду цивільної справи готовність домоволодіння по АДРЕСА_1 становить 95%. Крім того, в матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження проведення державної реєстрації права власності на спірне домоволодіння як об`єкт незавершеного будівництва, як того вимагає ч.3 ст.331 ЦК України в редакціях, чинних до та після 7 березня 2018 року. Ці обставини свідчать про те, що об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_3 та відповідача є будівельні матеріали та конструктивні елементи, використані в процесі будівництва домоволодіння по АДРЕСА_1 . У зв`язку з тим, що позивач не просить визнати за ним право власності на 1/2 частку в домоволодінні або в об`єкті незавершеного будівництва, посилання представника відповідача ОСОБА_2 на здійснення самочинного будівництва не має жодного значення для правильного вирішення спору про визнання речового права на будівельні матеріали та конструктивні елементи в розумінні ч.3 ст.331 ЦК України.

З огляду на це суд висновує, що з метою відновлення порушеного права позивача та забезпечення юридичної визначеності у спірних правовідносинах, які виникли між сторонами, належить визнати об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_3 та відповідача будівельні матеріали та конструктивні елементи, що були використані в процесі будівництва домоволодіння по АДРЕСА_1 .

В матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження підстав для відступлення від засади рівності часток сторін у вказаному майні. Тому за позивачем слід визнати право власності на 1/2 частку в будівельних матеріалах та конструктивних елементах, використаних в процесі будівництва домоволодіння по АДРЕСА_1 .

б. щодо позовних вимог відносно земельної ділянки.

Зі змісту рішень Глибоцької сільської ради №363-31-V від 20 травня 2010 року та №145-16-VI від 26 червня 2012 року (а.с.62, 64 т.1), державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №524389 від 12вересня 2012 року (а.с.63 т.1) вбачається, що земельна ділянка площею 0,09 га з кадастровим номером 3220882202:01:001:0012 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташована по АДРЕСА_1 , була приватизована ОСОБА_4 , а не придбана нею за відплатним цивільно-правовим договором (купівлі-продажу, міни тощо). Ця обставина свідчить про те, що на підставі п.5 ч.1 ст.57 СК України спірна земельна ділянка є особистою власністю відповідача, а не спільною сумісною власністю подружжя.

Крім того, за своєю правовою природою будівельні матеріали та конструктивні елементи, використані в процесі будівництва домоволодіння по АДРЕСА_1 , є лише рухомим майном. Тому правила, передбачені ст.120 ЗК України та ст.377 ЦК України, не поширюються на спірні правовідносини. Ці обставини свідчать про те, що до ОСОБА_3 не перейшло право власності на 1/2 частку в земельній ділянці, приватизованій ОСОБА_4 .

З огляду на це суд висновує про відсутність підстав для визнання земельної ділянки спільною сумісною власністю сторін та визнання за позивачем права власності на 1/2 частку в цьому об`єкті нерухомого майна. Тому у задоволенні позову в частині цих вимог ОСОБА_3 належить відмовити.

7. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п.1, п.2 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як роз`яснила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 27 червня 2018 року в справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Встановлено, що при пред`явленні позову ОСОБА_3 сплатив судовий збір в загальному розмірі 13630 гривень 30 копійок (1074,00 + 12556,30). Ця обставина підтверджується квитанціями від 5 січня 2023 року та 25 квітня 2023 року (а.с.27, 129 т.1). Крім того, позивач витратив грошові кошти в загальному розмірі 10000 гривень 00 копійок (2000,00 + 8000,00) на проведення експертизи та 40000 гривень 00 копійок на оплату професійної правничої допомоги. Ці обставини підтверджуються копіями квитанцій до платіжної інструкції №65374783 від 12 квітня 2023 року та №65390978 від 13 квітня 2023 року (а.с.248 т.1), квитанцією №3005824 від 7 квітня 2023 року (а.с.9 т.2). Зі змісту детального опису робіт (наданих послуг) від 16 листопада 2023 року (а.с.236 т.2) вбачається, що вартість професійної правничої допомоги, наданої ОСОБА_3 , була визначена в розмірі 40000 гривень 00 копійок. Пред`явлений ОСОБА_3 позов задоволений частково.

ОСОБА_4 також витратила грошові кошти в розмірі 40000 гривень 00 копійок на оплату професійної правничої допомоги. Ця обставина підтверджується копією платіжної інструкції від 4 квітня 2023 року (а.с.89 т.2). Зі змісту акта про надану правову допомогу до договору про надання правової допомоги №140323-ДЄ від 15 листопада 2023 року (а.с.237 т.2) вбачається, що вартість професійної правничої допомоги, наданої ОСОБА_4 , була визначена в розмірі 40000 гривень 00 копійок.

З огляду на це суд висновує, що з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 належить стягнути судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 6815 гривень 15 копійок (13630,30 : 2), на проведення експертизи в розмірі 5000 гривень 00 копійок(10000,00 : 2), на професійну правничу допомогу в розмірі 20000 гривень 00 копійок (40000,00: 2).

Оскільки пред`явлений ОСОБА_3 позов задоволений частково, тому ОСОБА_4 також має право на відшкодування їй витрат на оплату професійної правничої допомоги. З огляду на це суд висновує, що з ОСОБА_3 на користь відповідача слід стягнути означені витрати в розмірі 20000 гривень 00 копійок (40000,00: 2).

Керуючись п.2 ч.1, ч.3 ст.258, абз.1 ч.6 ст.259, ст.263-265, ч.6 ст.268 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання будівельних матеріалів та конструктивних елементів, використаних в процесі будівництва домоволодіння, та земельної ділянки об`єктами спільної сумісної власності; визнання права власності на частку в цьому майні задовольнити частково.

Визнати будівельні матеріали та конструктивні елементи, використані в процесі будівництва домоволодіння по АДРЕСА_1 , об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку в будівельних матеріалах та конструктивних елементах, використаних в процесі будівництва домоволодіння по АДРЕСА_1 .

У задоволенні позову в частині інших вимог ОСОБА_3 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 6815 гривень 15 копійок, на професійну правничу допомогу в розмірі 20000 гривень 00 копійок, на проведення експертизи в розмірі 5000 гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000 гривень 00 копійок.

Повний текст рішення суду складений 27 листопада 2023 року.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Суддя О.Ю. Семенюта