Рішення

від 19.10.2021 по справі 752/3184/19

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №752/3184/19

Провадження № 2/752/829/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

19.10.2021 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді - Колдіної О.О.

з участю секретаря - Пастух З.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у м.Києві Берус Т.М., Головного управління Держгеокадастру у м.Києві про скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

позивач звернулась до суду з позовом до Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у м.Києві Берус Т.М., Головного управління Держгеокадастру у м.Києві про скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Відповідно до заявлених вимог позивач просить скасувати рішення Державного кадастрового реєстратора Берус Т.М. Головного управління Держгеокадастру у м.Києві № РВ-8000154982018 від 02.10.2018, зобов`язати ГУ Держгеокадастру у м.Києві скасувати державну реєстрацію земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 0,10 га, кадастровий номер 8000000000:79:132:0048, розташованої по АДРЕСА_1 , скасувати кадастровий номер земельної ділянки та закрити Поземельну книгу, яка була відкрита у зв`язку зі здійсненням державної реєстрації вказаної земельної ділянки, а також зобов`язати ГУ Держгеокадастру у м.Києві зареєструвати земельну ділянку АДРЕСА_2 доповідно до виготовленої технічної документації від 15.08.2018 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 2003 року вона є власником 2/3 частини будинку АДРЕСА_2 .

В липні 2013 року вона разом з іншим співвласником будинку, ОСОБА_2 , розпочали процедуру приватизації земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 , яка була надана в користування рішенням Виконкому Київської міської ради депутатів трудящих№№2280 від 21.11.1961 року, і на якій на даний час знаходиться домоволодіння.

26 липня 2013 року вони отримали письмове повідомлення про проведення Київським інститутом земельних відносин відновлення меж земельної ділянки ОСОБА_3 по АДРЕСА_3 та бланк акту прийому-передачі межових знаків до підписання.

Ця земельна ділянка межує з земельними ділянками по АДРЕСА_2 та на АДРЕСА_4 і використовується як проїзд загального користування, оскільки є єдиною можливістю під`їзду до цих двох суміжних земельних ділянок, з огляду на що вона заперечила.

02 грудня 2013 року із супровідним листом позивач отримала належним чином завірені копії судових рішень, зокрема: рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2008 року про визнання за ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку, площею 0,10 га на по АДРЕСА_3 ; додаткове рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 листопада 2008 року, яким зобов`язано Головне управління земельних ресурсів виготовити, провести державну реєстрацію та видати ОСОБА_3 державний акт на право власності на вказану земельну ділянку; ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 30 вересня 2010 року про відмову начальнику Головного управління земельних ресурсів в роз`ясненні додаткового рішення; а також рішення Апеляційного суду м. Києва від 02 грудня 2010 року, яким скасоване рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2008 року про визнання за ОСОБА_3 права власності на вказану земельну ділянку та відмову йому в задоволенні позову.

В подальшому, під час укладення договору з КП «Київський інститут земельного кадастру» стало відомо, що на земельну ділянку площею 0,10 га по АДРЕСА_3 в лютому 2014 року були виготовлені правовстановлюючі документи на ім`я ОСОБА_3 .

Оскільки, такі дії були незаконними, а судове рішення про визнання за відповідачем права власності на земельну ділянку було скасоване, вона з іншим співвласником - ОСОБА_2 , звернулись до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку, площею 0,10 га за адресою: АДРЕСА_1 , видане на ім`я ОСОБА_3 , та скасування його державної реєстрації.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 18 травня 2016 року у справі №752/14581/14-ц позовні вимоги було задоволено, визнано незаконним та скасовано видане Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві свідоцтво про право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, площею 0,10 га, по АДРЕСА_1 , а також скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві від 17 березня 2014 року за № 11684168 про проведення державної реєстрації права власності на цю земельну ділянку.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 12 грудня 2016 року рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 18 травня 2016 року у справі №752/14581/14-ц було залишено без змін.

Враховуючи те, що право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_3 було скасовано та з метою поновлення процедури приватизації, у вересні 2018 року позивач звернулась до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві з заявою про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.

Однак, рішенням державного кадастрового реєстратора Берус Т.М. Головного управління Держгеокадастру у м. Києві №РВ-8000154982018 від 02 жовтня 2018 року їй було відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з тих підстав, що ділянка по АДРЕСА_2 перетинається з ділянкою по АДРЕСА_3 , а механізму для скасування реєстрації цієї земельної ділянки на підставі рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 18 травня 2016 року та ухвали Апеляційного суду м. Києва 12 грудня 2016 року чинним законодавством не передбачено.

Позивач вказує, що в зв`язку з тим, що рішення державного кадастрового реєстратора Берус Т.М. Головного управління Держгеокадастру у м. Києві №РВ-8000154982018 від 02 жовтня 2018 року порушує її права, вона звернулась з відповідною позовною заявою до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Проте, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.12.2018 року у справі №640/20862/18 їй було відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі з тих підстав, що дані правовідносини пов`язані із невиконанням рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 18.05.2016 року у цивільній справі №7528/14581/14-ц; протиправність дій відповідачів щодо позбавлення її права власності шляхом відмови у реєстрації земельної ділянки не є публічно-правовим спором, оскільки випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК України

Враховуючи викладене, позивач звернулась до суду з даним позовом, який просить задовольнити.

19.02.2019 р. на підставі ухвали Голосіївського районного суду м.Києва відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження. Відповідачам встановлено строк для подання відзиву.

27.06.2019 р. відповідачем - ГУ Держагеокадастру у м.Києві, подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що реєстрація земельної ділянки в Державному земельному кадастрі відбувається до державної реєстрації речових прав на земельну ділянку. ОСОБА_3 були подані документи, що відповідали вимогам чинного законодавства, в зв`язку з чим державним реєстратором були внесені відомості до Державного земельного кадастру про державну реєстрацію земельної ділянки з присвоєнням кадастрового номера 8000000000:79:132:0048. Державний реєстратор діяв у спосіб, передбачений законом та своїми діями не порушував прав позивача. На момент розгляду справи неправомірність дій державного кадастрового реєстратора ГУ Держгеокадастру у м.Києві щодо внесення до Державного земельного кадастру відомостей про державну реєстрацію земельної ділянки не встановлена. Також відповідач зазначає, що відсутні визначені законом підстави для скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:132:0048, а отже такі вимоги є необґрунтованими. Запис в Поземельній книзі може бути скасований лише у разі виникнення необхідності у виключенні з Державного земельного кадастру окремих відомостей про зареєстровану земельну ділянку, що не є тотожним скасуванню державної реєстрації земельної ділянки. Крім того, відповідач вказує на правомірність рішення державного реєстратора Берус Т.М. про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, які відповідали вимогам Закону, а також дискреційні повноваження державних кадастрових реєстраторів під час здійснення державної реєстрації земельних ділянок.

11.09.2019 р. судом вирішено питання про закриття підготовчого провадження.

В ході судового розгляду представник позивача підтримав позовні вимоги і обґрунтування позову в повному обсязі, просив суд позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача - ГУ Держгеокадастру у м.Києві заперечувала проти задоволення позову, з підстав, викладених у відзиві.

Державний кадастровий реєстратор Головного управління Держгеокадастру у м.Києві Берус Т.М. в судове засідання не з`явилась, про місце і ча судового розгляду повідомлялась належним чином.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач є власником 2/3 частини будинку АДРЕСА_2 . Іншим співвласником 1/3 зазначеного будинку є ОСОБА_2 .

В липні 2013 року власники будинку розпочали процедуру приватизації земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 , яка була надана в користування рішенням Виконкому Київської міської ради депутатів трудящих№№2280 від 21.11.1961 року.

26 липня 2013 року вони отримали письмове повідомлення про проведення Київським інститутом земельних відносин відновлення меж земельної ділянки ОСОБА_3 по АДРЕСА_3 та бланк акту прийому-передачі межових знаків до підписання.

Ця земельна ділянка межує з земельними ділянками по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_4 і використовується як проїзд загального користування.

02 грудня 2013 року із супровідним листом позивач отримала копії рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2008 року про визнання за ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку, площею 0,10 га на по АДРЕСА_3 ; додаткове рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 листопада 2008 року, яким зобов`язано Головне управління земельних ресурсів виготовити, провести державну реєстрацію та видати ОСОБА_3 державний акт на право власності на вказану земельну ділянку; ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 30 вересня 2010 року про відмову начальнику Головного управління земельних ресурсів в роз`ясненні додаткового рішення; а також рішення Апеляційного суду м. Києва від 02 грудня 2010 року, яким скасоване рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2008 року про визнання за ОСОБА_3 права власності на вказану земельну ділянку та відмову йому в задоволенні позову.

Під час укладення договору з КП «Київський інститут земельного кадастру» стало відомо, що на земельну ділянку площею 0,10 га по АДРЕСА_3 в лютому 2014 року були виготовлені правовстановлюючі документи на ім`я ОСОБА_3 .

Позивач з ОСОБА_2 звернулись до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку, площею 0,10 га за адресою: АДРЕСА_1 , видане на ім`я ОСОБА_3 , та скасування його державної реєстрації.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 18 травня 2016 року у справі №752/14581/14-ц позовні вимоги було задоволено, визнано незаконним та скасовано видане Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві свідоцтво про право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, площею 0,10 га, по АДРЕСА_1 , а також скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві від 17 березня 2014 року за № 11684168 про проведення державної реєстрації права власності на цю земельну ділянку.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 12 грудня 2016 року рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 18 травня 2016 року у справі №752/14581/14-ц було залишено без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_3 без задоволення.

20 вересня 2018 року позивач звернулась до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві з заявою про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.

Рішенням державного кадастрового реєстратора Берус Т.М. Головного управління Держгеокадастру у м. Києві №РВ-8000154982018 від 02 жовтня 2018 року їй було відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру в зв`язку з невідповідністю поданих документів вимогам, установленим Законом України «Про Державний земельний кадастр» і Порядком ведення Державного земельного кадастру, а саме: відповідно до п.74 Порядку ведення Державного земельного кадастру відомості електронного документа не відповідають відомостям зазначеним у документації із землеустрою в частині обмежень (зміст обмежень); невідповідності електронного документа установленим вимогам, а саме: перетин ділянок з ділянкою 8000000000;79:132:0048. Площа співпадіння 15,7004%.

Позивач вважає зазначене рішення незаконним в зв`язку з чим звернулась за захистом свого права на реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

Згідно ст.2 ЗК України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Положеннями статті 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав та передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності, шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, тощо.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр» реєстрація земельних ділянок здійснюється Державними кадастровими реєстраторами. які здійснюють свою діяльність за місцем розташування земельної ділянки.

Згідно з ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» та пунктів 107- 111 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється, зокрема за заявою особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл па розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи.

Для державної реєстрації земельної ділянки державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин: оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви перевіряє відповідність документів вимогам законодавства та за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

На підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги.

Згідно частини 6 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» підставами для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі: невідповідність поданих документів вимогам законодавства: знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати. іншої земельної ділянки або її частини.

Станом на момент розгляду справи неправомірність дій Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у м. Києві щодо внесення до Державного земельного кадастру відомостей про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:132:0048 не встановлена.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» з 01.01.2013 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Пунктами 113, 119 та 130 Порядку визначено, що відомості (зміни до них) про нового власника, користувача земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вносяться до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі Державним кадастровим реєстратором в день отримання інформації про зареєстровані речові права на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України та Міністерства аграрної політики та продовольства України від 03.12.2012 № 1779/5/748 «Про деякі питання забезпечення інформаційної взаємодії органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, та органу державної реєстрації прав», орган державної реєстрації прав передає інформацію у формі інформаційного файлу про зареєстровані речові права на нерухоме майно органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру.

Інформаційна взаємодія здійснюється телекомунікаційними каналами зв`язку загального користування із застосуванням криптографічного захисту інформації та з використанням електронного цифрового підпису.

Згідно вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 3, 5 статті 5 Закону України «Про Державний земельний кадастр» чітко встановлено, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до цього Закону. Забороняється здійснення дій, прямо не передбачених цим Законом.

Частиною 10 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» та пунктом 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 17.10.2012 № 1051 встановлено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника.

Тобто, закон визначає вичерпні підстави для скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

Внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку у разі її поділу чи об`єднання з іншою земельною ділянкою визначені статтями 24 та 27 Закону України «Про Державний земельний кадастр».

Матеріали справи не містять доказів, про наявність підстав, визначених законом, для скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:132:0048, а скасування рішення про визнання права власності за попереднім власником земельної ділянки не є підставою для скасування реєстрації в Державному земельному кадастрі.

Пунктом 57 Порядку ведення Державного земельного кадастру також визначено, що Поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки у випадках, визначених пунктом 114 цього Порядку, та у разі виправлення помилки відповідно до пункту 156 цього Порядку.

Водночас, порядок внесення окремих відомостей (змін до них) про земельну ділянку до Поземельної книги врегульовано пунктами 116-134 Порядку ведення Державного земельного кадастру, згідно яких внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про зареєстровану земельну ділянку, зазначених у пункті 24 цього Порядку, здійснюється шляхом внесення таких відомостей до відповідної Поземельної книги.

Тобто, запис у Поземельній книзі може бути скасований лише у разі виникнення необхідності у виключенні з Державного земельного кадастру окремих відомостей про зареєстровану земельну ділянку (відомостей про площу, цільове призначення, категорію тощо), на яку відкрито Поземельну книгу, однак такі дії не є тотожними скасуванню державної реєстрації земельної ділянки.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у м. Києві скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:132:0048 не відповідають вимогам чинного законодавства із скасуванням кадастрового номера земельної ділянки.

Вимоги позивача щодо скасування рішення Державного кадастрового реєстратора Берус Т.М. № РВ-8000154982018 від 02.10.2018 р. та зобов`язання ГУ Держгеокадастру у м.Києві зареєструвати земельну ділянку АДРЕСА_2 відповідно до виготовленої технічної документації від 15.08.2018 р. також не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» та пунктів 107-111 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Для державної реєстрації земельної ділянки державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви перевіряє відповідність документів вимогам законодавства та за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Згідно пункту 56 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 Державний кадастровий реєстратор несе відповідальність, зокрема, за відповідність відомостей, зазначених у Поземельній книзі відомостям, зазначеним у документах, що є підставою для їх внесення.

У відповідності до частини 6 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» підставами для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора: подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі: невідповідність поданих документів вимогам законодавства, знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

20.09.2018 позивачем подано до Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у м. Києві заяву (№ ЗВ-8000946502018) про державну реєстрацію земельної ділянки разом з відповідною документацією із землеустрою щодо земельної ділянки, яка знаходиться но АДРЕСА_2 (у паперовому вигляді та у формі електронного документа).

Державним кадастровим реєстратором Головного управління Держгеокадастру у м. Києві Берус Т.М. відповідно до вимог законодавства та Порядку ведення Державного земельного кадастру 02.10.2018 розглянуто вищезазначені документи та надано оскаржуване рішення № РВ - 8000154982018 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з підстав: невідповідності поданих документів вимогам, установленим Законом України «Про Державний земельний кадастр» і Порядком ведення Державного земельного кадастру, а саме: відповідно п. 74 Порядку ведення Державного земельного кадастру відомості електронного документа не відповідають відомостям зазначених у документації із землеустрою в частині обмежень (зміст обмежень): невідповідність електронного документа установленим вимогам, а саме: перетин ділянок з ділянкою 8000000000:79:132:0048, площа співпадає на 15.7004 %. Рекомендовано виправити зауваження та звернутись повторно.

Як встановлено судом при дослідженні документації із землеустрою позивача, яка є підставою для формування земельної ділянки у паперовому вигляді та документації із землеустрою у формі електронного документа Державним кадастровим реєстратором було встановлено, що відомості електронного документа не відповідають відомостям зазначеним у документації із землеустрою в частині обмежень (зміст обмежень).

Згідно вимог статей 5, 20 Закону України «Про Державний земельний кадастр» внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до цього Закону. Внесення до Державного земельного кадастру, передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру, є обов`язковим.

Статтею 28 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що внесення до Державного земельного кадастру відомостей про обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, здійснюється, зокрема, у процесі державної реєстрації земельних ділянок та внесення змін до відомостей про них до Державного земельного кадастру.

Аналогічні застереження щодо обов`язкової необхідності внесення під час державної реєстрації земельної ділянки до Державного земельного кадастру та Поземельної книги відомостей про обмеження у використанні земельних ділянок містяться також у статтях 15 та 25 Закону України «Про Державний земельний кадастр».

Згідно частини 1 статті 34 Закону України «Про Державний земельний кадастр» межі частин земельних ділянок, на які поширюється дія обмежень у використанні земельних ділянок, права суборенди, сервітуту відображаються на кадастровому плані земельної ділянки, який є невід`ємною частиною документації із землеустрою.

Крім цього, пунктом 23 Порядку ведення Державного земельного кадастру встановлено, що до Державного земельного кадастру вносяться такі відомості про обмеження г використанні земель як: назва та код (номер) обмеження (в цілому і за окремими контурами) згідно з додатками 2 і 6 та пунктом 28 цього Порядку; контури обмеження з координатами їх поворотних точок та довжиною; площа обмеження (в цілому і за окремими контурами), перелік заборонених видів діяльності та обов`язків щодо вчинення певних дій з посиланням на нормативно-правові акти, згідно з якими встановлено обмеження, строк дії обмеження; опис режимоутворюючого об`єкта (за його наявності): найменування; контури меж режимоутворюючого об`єкта з координатами поворотних і очок та довжиною; площа (в цілому і за окремими контурами); характеристики, що обумовлюють встановлення обмеження; інформація про документи, на підставі яких встановлено обмеження (назва, дата та номер рішення про затвердження документації із землеустрою, за якою встановлено обмеження, найменування органу, що його прийняв, дата, з якої діє обмеження), електронні копії таких документів.

Пункти 69-5 та 69-6 Вимог до змісту, структури і технічних характеристик такого документа згідно з додатком 1 до Порядку ведення Державного земельного кадастру вказують також на необхідність зображення у електронному документі переліку обмежень у використанні земельної ділянки.

Пунктами 15. 50. 74. 79. 107-11 1 Порядку ведення Державного земельного кадастру встановлено, що документація із землеустрою га оцінки земель, яка є підставою для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, подається Державному кадастровому реєстраторові, що здійснює внесення таких відомостей у паперовій формі та у формі електронного документа.

Поземельна книга в електронній (цифровій) формі відкривається шляхом її формування за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру з використанням даних електронного документа.

Державний кадастровий реєстратор протягом 14 робочих днів, перевіряє електронний документ на відповідність: даним Державного земельного кадастру (геодезичній та картографічній основам, даним кадастрових карт (планів); вимогам до змісту, структури і технічних характеристик такого документа згідно з додатком 1; даним документації із землеустрою та оцінки земель.

Розгляд доопрацьованого електронного документа, що містить відомості про результати робіт із землеустрою та оцінки земель, здійснюється у разі повторного звернення заявника відповідно до пунктів 66-78 цього Порядку.

Судом встановлено, і зазначені обставини не спростовані позивачем, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі «на місцевості» гр. ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_1 , яка є підставою для формування земельної ділянки по АДРЕСА_2 у формі електронного документа (на кадастровому плані та плані земельної ділянки з визначенням з обмежень)не містила змісту обмежень у використанні вказаної земельної ділянки, які зазначені в паперовій формі поданої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж, а саме в електронному документі не було зазначено назва та код (номер) обмеження ( в цілому і за окремими контурами): за кодом 06.01 - зона особливого режиму забудови (зсувонебезпечні райони).

Крім цього, Державним кадастровим реєстратором Берус Т.М. під час дослідження документів, поданих гр. ОСОБА_1 на державну реєстрацію земельної ділянки, саме документації землеустрою у формі електронного документа було встановлено, що електронний документ не відповідає установленим вимогам, оскільки межі земельної ділянки, яка зображена у наданому ОСОБА_1 електронному документі перетинаються на 15.7004 % із земельною ділянкою 8000000000:79:132:0048, яка є сформованою (зареєстрованою) у Державному земельному кадастрі.

В ході судового розгляду було підтверджено, що позивач після отримання оскаржуваного рішення Державного кадастрового реєстратора Берус Т.М. не вчинила будь-яких дій щодо приведення у відповідність документів для здійснення реєстрації земельної ділянки, не усунула вказані в рішенні недоліки, натомість звернулась до суду з даним позовом.

Враховуючи викладене, оцінюючи всі досліджені докази та встановлені в ході розгляду справи обставини, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Питання щодо судових витрат вирішується на підставі положень ст.141 ЦПК України і в зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати не підлягають стягненню з відповідачів.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у м.Києві Берус Т.М., Головного управління Держгеокадастру у м.Києві про скасування рішення, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя