Рішення

від 12.06.2023 по справі 504/2093/22

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 504/2093/22

Номер провадження 2/504/794/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2023смт.Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області в складі

головуючої судді Вінської Н.В.

секретаря Коцар А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні смт. Доброслав Одеської області позов ОСОБА_1 до відповідачів товариства з обмеженою відповідальністю «СВТ-Ко», Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області про припинення права користування земельною ділянкою та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Комінтернівського районного суду Одеської області звернулась позивачка з позовом до відповідачів посилаючись на те, що 10 січня 2006 року між нею (замовником) та відповідачем СВТ-Ко» (виконавцем) було укладено договір № 04/09/06 (далі Договір) про участь у будівництві індивідуального житлового будинку в житловому мікрорайоні «Зелений мис». Згідно п. 1.1. вказаного договору Виконавець зобов`язувався здійснити будівництво і введення в експлуатацію житлового будинку під будівельним номером АДРЕСА_1 , комунікаційних та інженерних мереж на земельній ділянці житлової групи «Зелений мис» на той час Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області (сьогодні на території Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області). Відповідно до п. 3.1.10 Договору Виконавець зобов`язувався після виплати Замовником повної суми договору і підписання акту прийому передачі, надати Замовнику лист про відмову у користуванні Виконавцем земельної ділянки, вказаної в Додатку № 3 Договору для можливості оформлення Замовником приватизації або договору купівлі-продажу вказаної земельної ділянки. Відповідно до акту прийому передачі житлового будинку від 17 серпня 2010 року було підтверджено передачу та прийняття закінчений будівництвом житловий будинок АДРЕСА_1 , виконаний відповідно до проектної документації і переліком робіт відповідно до Додатку Договору від 05 вересня 2006 року. Об`єкт передано Замовнику для завершення внутрішніх оздоблювальних робіт. На підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 30.11.2011 ОСОБА_1 набула право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 . Згідно вказаного свідоцтва у ОСОБА_2 знаходиться в користуванні земельна ділянка загальною площею 0,0600 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Згідно витягу про державну реєстрацію прав серії СЕВ № 426618 від 03.01.2012 року право власності ОСОБА_1 зареєстроване номер запису 1175 в книзі 277, реєстраційний номер 35312359. Відповідно до рішення РВ-51001165552015 про відмову у внесені відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 20.05.2015 року державним реєстратором управління Державного земельного кадастру від 20.05.2015 року державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Комінтернівському районі розглянуто заяву про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з підстав: невідповідності поданих документів вимогам, установленим Законом України «Про Державний земельний кадастр» і Порядку ведення Державного земельного кадастру, а саме перетин ділянок з ділянкою 51227883200:02:001:0262; площа співпадає на 100% (накладка); знаходження в межах земельної ділянки , яку передбачається зареєструвати іншої земельної ділянки або її частини. Як вбачається з витягу з Державного земельного кадастру про земельна ділянка із кадастровим номером 5122783200:02:001:0262 загальною площею 2.2112, яка включає в себе в тому числі земельну ділянку площею 0,0600 га, на якій розташований житловий будинок ОСОБА_1 , знаходиться в користуванні ТОВ «СВТ Ко» з 04.03.2005 року строком на 50 років. Відповідно до постанови Верховного Суду від 07 грудня 2020 року у справі № 522/20501/14-ц (стор. 7) судами встановлено, що позивачці належить на праві власності земельна ділянка на якій розташований житловий будинок. 19 січня 2005 року між Крижанівською сільською радою Комінтернівського району Одеської області та ТОВ «СВТ-Ко» укладений договір оренди земельних ділянок площею 12,964 га, які знаходяться у селі Крижанівка Комінтернівського району Одеської області (на території Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області) з цільовим призначенням для розміщення жилого мікрорайону і об`єктів соціально-культурного призначення «зелений мис». Надати відмову від права користування земельною ділянкою, яка є власністю ОСОБА_1 в силу Земельного Кодексу України в добровільному порядку ТОВ «СВТ-Ко» відмовляється, що і стало підставою для звернення до суду із даною позовною заявою. Просила суд: - визнати припиненим право користування товариством з обмеженою відповідальністю «СВТ-Ко» (код ЄДРПОУ 31790977) земельною ділянкою з кадастровим номером 5122783200:02:001:0262, загальною площею 2.2112 місце розташування якої Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка; Зобов`язати Фонтанську сільську раду Одеського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04379746) здійснити поділ земельної ділянки з кадастровим номером 5122783200:02:001:0262, загальною площею 2,2112, а саме виділити земельну ділянку загальною площею 0,0600 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 та на якій розташований житловий будинок, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 30.11.2011 року належить ОСОБА_1 , в окрему земельну ділянку для подальшої її передачі ОСОБА_1 у власність.

Відповідач товариство з обмеженою відповідальністю «СВТ-Ко» в призначені судові засідання жодного разу не з`явився, будучи повідомленим своєчасно та належним чином про дату, час та місце судових засідань, причини неявка не повідомив, відзиву на позов не подавав.

Відповідач Фонтанська сільська рада Одеського району Одеської області надала суду відзив, яким просила відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову виходячи з того, що позивачка обрала невірний спосіб захисту своїх прав, позивачка не надала суду жодного доказу, що Фонтанська сільська рада будь-яким чином порушила права позивача та є неналежним відповідачем у даній справі. Крім того необґрунтовано просила суд зобов`язати Фонтанську сільську раду за бюджетні кошти здійснити формування земельної ділянки на користь позивачки за зобов`язаннями відповідача ТОВ «СФТ Ко».

Розглянувши поданий позов, відзив відповідача, дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку про часткове задоволенні позову виходячи з такого.

Судовим розглядом справи встановлено, що між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ «СВТ Ко» укладено договір № 04/09/06 від 10.01.2006 року про участь у будівництві індивідуального житлового будинку в житловому мікрорайоні «Зелений мис» (а.с. 15-19).

Згідно п. 3.1.10 Договору Виконавець зобов`язувався після виплати Замовником повної суми договору і підписання акту прийому передачі, надати Замовнику лист про відмову у користуванні Виконавцем земельної ділянки, вказаної в Додатку № 3 Договору для можливості оформлення Замовником приватизації або договору купівлі-продажу вказаної земельної ділянки.

Відповідно до акту прийому передачі житлового будинку від 17 серпня 2010 року було підтверджено передачу та прийняття закінчений будівництвом житловий будинок АДРЕСА_1 , виконаний відповідно до проектної документації і переліком робіт відповідно до Додатку Договору від 05 вересня 2006 року. Об`єкт передано Замовнику для завершення внутрішніх оздоблювальних робіт.(а.с. 21_

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 30.11.2011 ОСОБА_1 набула право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 , яке зареєстроване згідно витягу про державну реєстрацію прав 03.01.2012 року (а.с. 56, 57)

Рішенням № РВ 5100165552015 від 20.05.2015 року Державним кадастровим реєстратором Олійник О.О. відмовлено ОСОБА_1 у внесені відомостей (змін до них до Державного земельного кадастру (а.с. 39-40).

Задовольняючи позов частково суд виходив з того, що при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Однак суд вважає необхідним відмовити у задоволені позову в частині припинення права користування земельної ділянки ТОВ «СВТ Ко» загальною площею 2.2112 га, оскільки відповідно до наданих суду доказів розмір земельної ділянки ОСОБА_1 під житловим будинком та для його обслуговування становить 0,060 га, та вимоги про припинення права користування на земельну ділянку площею 2,2112 га є не співрозмірними порушеному праву позивача.

Відповідно до ч.1 ст.377 ЦК України, у редакції чинній на момент придбання позивачем нерухомого майна, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно ч.1 ст.120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти.

Як вбачається з правової позиції Верховного Суду України у справі №6-253цс16 за змістом статті 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Пунктом «е» частини першої статті 141 Земельного кодексу України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою, у тому числі, є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Отже, перехід права власності на нерухоме майно - є підставою припинення, у тому числі - права постійного користування земельною ділянкою.

Право користування припиняється в разі набуття іншою особою права власності на нерухоме майно, навіть якщо площа ділянки під ним є лише частиною ділянки первинного землекористувача. Такий правовий висновок зробив ВСУ в Постанові №6-2225цс16. У даній Постанові Верховний Суд України зазначає, що у справі, яка переглядається, апеляційний суд, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, ухвалюючи рішення про відмову в позові, неправильно застосували положення статей 120, 125, 141 ЗК України та дійшли помилкового висновку про те, що чинне законодавство не передбачає припинення права користування земельною ділянкою в разі набуття іншою особою права власності на нерухоме майно, площа земельної ділянки під яким є лише частиною земельної ділянки первинного землекористувача.

Зазначена Постанова ВСУ мотивована тим, що фактичне користування земельною ділянкою, на якій розташоване нерухоме майно (нежитлові приміщення), здійснює його новий власник.

Вищевикладене співвідноситься з правовою позицією ВСУ у справі № 6-253цс16 від 13 квітня 2016р., згідно якої визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість. Отже, один із базових принципів законодавства у сфері земельних правовідносин - принцип цілісності земельної ділянки із будівлею, яка на ній розташована.

Згідно з ч.ч.1,2 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналіз зазначених норм свідчить, що їх суттю є пов`язання використання земельної ділянки саме з використанням розташованого на такій земельній ділянці об`єкта нерухомості. При цьому, у Постанові від 30 травня 2018р. (Справа № 908/1990/17) Верховний Суд робить висновок про те, що з системного аналізу ст.ст. 120, 141 ЗК України вбачається, що відчуження нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці є підставою припинення права землекористування, з подальшим внесенням цих відомостей в реєстр.

У Постанові від 04.12.2018 року (Справа № 910/18560/16) (провадження № 12-143гс18) Велика Палата Верховного Суду робить висновки, про те, що правові норми, які визначали долю земельної ділянки, наданої у власність чи користування, в разі відчуження розташованих на ній будівель чи споруд неодноразово змінювалися. Так, при відчуженні об`єктів нерухомого майна під час дії статті 30 ЗК України в редакції 1992 року закон передбачав автоматичний перехід права власності на земельну ділянку до набувача з необхідністю подальшого оформлення набувачем цього права. За приписами статті 120 ЗК України в редакції від 25 жовтня 2001 року (в період з 1 січня 2002 року до 20 червня 2007 року) при відчуженні об`єкта нерухомого майна, розташованого на відповідній ділянці, до набувача могло переходити право на цю земельну ділянку. Водночас автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди передбачала стаття 377 ЦК України. Стаття 120 ЗК України (в редакції Закону України № 997-V від 27 квітня 2007 року) знову закріпила автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди. Поточна редакція статті 120 ЗК України (зі змінами, внесеними Законом України № 1702-VI від 5 листопада 2009 року) також передбачає автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі або споруди, і ці норми мають імперативний характер. Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства. (пункти 8.3, 8.4, 8.5).

При цьому у п.8.11 зазначеної Постанови, Велика Палата Верховного суду вказує, що враховуючи, що перехід права на будівлю і споруду є однією із законних підстав виникнення прав на землю в набувача об`єкта нерухомості, то можливість реалізації ним таких прав не може залежати від того, чи додержав попередній землекористувач процедур й порядку припинення землекористування, подавши заяву про відмову від права постійного користування, позаяк юридичними підставами для такого переходу виступають закон, договір, рішення суду, інші обставини, що мають юридичне значення.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 921/158/18 наводиться правий висновок, що згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди (зміст якого розкривається, зокрема, у статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України) особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття. Отже, відповідно до зазначених правових норм власники споруди мають право на користування земельною ділянкою, на якій вона розташована. (пункти 51, 52).

При цьому ніхто інший, окрім власника цього об`єкта, не може претендувати на вказану земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна (пункт 49).

Відмовляючи у задоволенні позову в частині зобов`язання відповідача Фонтанську сільську раду Одеського району Одеської області здійснити поділ земельної ділянки з кадастровим номером 5122783200:02:001:0262, загальною площею 2,2112, а саме виділити земельну ділянку загальною площею 0,0600 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 та на якій розташований житловий будинок, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно суд виходив з того, що позивачкою не доведено порушення будь яких її прав Фонтанською сільською радою Одеського району Одеської області. Позивачем не надано доказів звернення до сільської ради з будь якими заявами не надано також і відмови сільської ради у задоволенні таких заяв у разі їх існування.

Окрім того, підставою для формування земельних ділянок шляхом поділу раніше сформованих земельних ділянок, що перебувають у користуванні, без зміни їх цільового призначення є технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок користувачем, погоджена власником/розпорядником земельної ділянки. При цьому, право на звернення за погодженням на поділ земельної ділянки має користувач, заставодержатель і власник земельної ділянки.

Також згідно до п. 3.1.10 договору №04/09/06 укладеного між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ «СВТ-Ко» після сплати повної суми договору та підписання акту прийому передачі виконавець (ТОВ «СВТ-Ко») зобов`язується надати замовнику( ОСОБА_1 ) лист про відмову від права користування земельною ділянкою вказаною в Додатку №3(ділянка № НОМЕР_2 ) договору для можливості оформлення замовником приватизації або ж договору купівлі продажу земельної ділянки.

Відповідно ст. 186 Земельного кодексу України технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок затверджується власником (розпорядником) земельних ділянок, а щодо земельних ділянок державної або комунальної власності - Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, уповноваженими розпоряджатися земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Отже саме невиконання ТОВ «СВТ-Ко» умов укладеного договору є перешкодою ОСОБА_1 у здійсненні документального оформлення належної їх земельної ділянки площею 0,060 га, а отже у задоволенні вимог до Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області слід відмовити.

Відповідно до ст. 79-1 Земельного Кодексу України:

1. Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

2. Формування земельних ділянок здійснюється:

у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;

шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок;

шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом;

за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);

за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території.

3. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

4. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

5. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

6. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Поділ, об`єднання земельної ділянки, що перебуває у заставі, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Поділ, об`єднання земельної ділянки, що перебуває у користуванні, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Справжність підпису на такій згоді засвідчується нотаріально.

Земельні ділянки можуть бути об`єднані, якщо вони мають однакове цільове призначення. У разі поділу земельної ділянки, об`єднання земельних ділянок сформовані земельні ділянки зберігають своє цільове призначення.

7. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

8. У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.

9. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

10. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

11. Державна реєстрація прав суборенди, сервітуту, які поширюються на частину земельної ділянки, здійснюється після внесення відомостей про таку частину до Державного земельного кадастру.

12. Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

13. Земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі:

поділу або об`єднання земельних ділянок;

скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації;

якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно доЗакону України"Про Державний земельний кадастр", не було зареєстровано протягом року з вини заявника.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

14. Наявність обмежень у використанні земель, у тому числі червоних ліній, в межах земельної ділянки, що формується для обслуговування існуючого об`єкта нерухомості (будівлі, споруди), не перешкоджає її формуванню та визначенню її цільового призначення для потреб, пов`язаних із функціонуванням зазначеного об`єкта з дотриманням встановлених обмежень щодо використання земельної ділянки.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 120 Земельного кодексу України, 182, 377 ЦК України, статтями 12, 13, 76-79, 81, 82, 44, 133, 137, 141, 247, 258, 263-265, 280-282, 352, 354-355 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до відповідачів товариства з обмеженою відповідальністю «СВТ-Ко», Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області про припинення права користування земельною ділянкою та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати припиненим право користування Товариства з обмеженою відповідальністю «СВТ -КО» (код ЄДРПОУ 31790977) частиною земельної ділянки з кадастровим номером 5122783200:02:001:0262 загальною площею 2.112 га, в частині земельної ділянки площею 0,0600 га для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 на якій розташовано житловий будинок, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 30.11.2011 року належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя : Вінська Н. В.