Постанова від 07.12.2023 по справі 682/462/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2023 року

м. Хмельницький

Справа № 682/462/23

Провадження № 22-ц/4820/2150/23

Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя доповідач), П`єнти І.В., Талалай О.І., секретар судового засідання Заворотна А.В.

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу № 682/462/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану в її інтересах адвокатом Дупаком Валентином Германовичем, на рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 вересня 2023 року (суддя Мотонок Т.Я., повне судове рішення складено 06 жовтня 2023 року) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_3 про стягнення боргу за борговою розпискою.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_2 вказувала, що відповідно до договору позики від 14.01.2022 надала цієї ж дати ОСОБА_1 в борг грошові кошти в розмірі 77500 грн на термін до 28 лютого 2022 року, про що остання власноручно написала боргову розписку. Проте, як зазначає позивачка, на даний час борг їй не повернуто, а відповідачка ухиляється від виконання зобов`язання. Таким чином, ОСОБА_2 просила суд стягнути з ОСОБА_1 борг в сумі 77500 грн, а також 1073,60 грн судового збору та 20000 грн витрат на правову допомогу.

Ухвалою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 08 червня 2023 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 .

Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 вересня 2023 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 борг в сумі 77500 грн, 1073,60 грн судового збору та 10000 грн витрат на правову допомогу.

Не погоджуючись із цим рішенням суду, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дупак В.Г., оскаржила його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, апелянтка вказує, що нею визнається частина позовної вимоги про стягнення боргу в розмірі 26200 грн. Відповідачка не погоджується з обставиною, наведеною позивачкою про те, що ОСОБА_1 взагалі не повертала кошти в рахунок отриманої 14.01.2022 позики. Відповідачка заявляє, що повертала отримані кошти у борг частинами тому і не було підстав вимагати отримати назад боргову розписку, а відомості про повернення частини боргу не задокументовані письмово через наявність, у той момент, довірливих відносин між сторонами.

Відповідачка зазначає, що частину коштів у сумі 51300 грн, отриманих в борг від позивачки 14 січня 2022 року, повернула їй трьома банківськими переказами, а саме: 20 000 грн повернуто банківським переказом від 15.02.2022; 26 300 грн повернуто банківським переказом від 15.02.2022; 5 000 грн повернуто банківським переказом від 26.04.2022. У дублікатах чеків та платіжних інструкцій на перерахунок коштів у сумі 5000 грн зазначено отримувачем ОСОБА_2 , та у сумі 20000 та 26300 грн зазначено, що платником є ОСОБА_3 , який є чоловіком відповідачки.

Поміж того, апелянтка вважає, що суд першої інстанції порушив права ОСОБА_3 , який фактично сплатив заборгованість двома платежами: 20000 грн та 26300 грн зі свого особистого рахунку, при цьому не залучивши ОСОБА_3 в якості свідка та не вислухавши його пояснення. Також, Славутським міськрайонним судом Хмельницької області було проігноровано документальні докази сплати боргових сум.

ОСОБА_1 не погоджується із заявленим представником позивачки розміром судових витрат, адже представником було завищено кількість затраченого часу на надання правничої допомоги позивачці.

Зважаючи на викладене, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дупак В.Г., просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити частково, а саме стягнути з ОСОБА_1 26200 грн боргу та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 12000 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 погоджується із висновками суду першої інстанції та просить відмовити в задоволені апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін. Позивачка зазначає, що обставини, на які посилається представник відповідача є предметом досудового розслідування кримінального провадження за фактом вчинення неправомірних дій ОСОБА_1 та спрямовані на введення в оману суд та учасників справи. ОСОБА_2 вказує, що будь-яких коштів відповідно до розписки від 14.01.2022 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 для позивачки не перераховували, адже наслідком будь-якого погашення боргу мало б бути написання ОСОБА_2 відповідної розписки тощо. Також, позивачка посилається на те, що грошові кошти в сумі 51300 грн були надіслані на картковий рахунок останньої в якості виконання зобов`язань за розпискою від 15.12.2021. Таким чином, зважаючи на те, що сума позики відповідачкою не повернута, суд першої інстанції вірно зробив висновок, що права позивачки порушені і підлягають судовому захисту. Також, на думку ОСОБА_2 міськрайонний суд надав вірну оцінку судовим витратам по справі №682/462/23, розмір яких є об`єктивним.

Справа розглядається в порядку частини 1 статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Положеннями частини 2 статті247ЦПК України передбачено, що у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Так, відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 263 ЦПК України).

Судове рішення в повному обсязі зазначеним вимогам не відповідає.

Згідно статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

У статті 16 ЦК України встановлено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі.

Встановлено, що 14 січня 2022 року ОСОБА_1 взяла в борг у ОСОБА_2 кошти в розмірі 77500 грн та зобов`язалася повернути їх в строк до 28 лютого 2022 року і зобов`язалася сплачувати відсотки за користування, так як вказана сума була знята з кредитної картки, що підтверджується власноручно підписаною ОСОБА_1 розпискою від 14.01.2022 (а.с. 13).

14 лютого 2023 року ОСОБА_2 направила ОСОБА_1 вимогу, в якій, у зв`язку із тим, що відповідачка грошові кошти у розмірі 77500 грн їй не повернула та ухиляється від виконання зобов`язання, вимагала сплатити борг (а.с.14).

З копій платіжних інструкцій та їх дублікатів № ЕСМ_Р24А2002002234С0428 від 15.02.2022, №ЕСМ_Р24А2001999256С8719 від 15.02.2022, №Р24АР24А2198764025С4217 від 26.04.2022 вбачається, що ОСОБА_3 сплачено на картку НОМЕР_1 відповідно 20000 грн, 26300 грн та на картку НОМЕР_2 відповідно 5000 грн (а.с.40, 41, 42).

Задовольняючи позов та стягуючи з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 борг в розмірі 77500 грн, суд першої інстанції виходив із невиконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за договором позики від 14.01.2022. А кошти в сумі 51300 грн, що повернуті відповідачкою ОСОБА_2 , були повернені останній на виконання договору позики від 15.12.2021, що укладений між сторонами, згідно якого відповідачка отримала від ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 45000 грн і які зобов`язувалася повернути в строк до 31.12.2021.

Однак, апеляційний суд в повній мірі не погоджується із висновком міськрайонного суду з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа,- незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (частини перша та друга статті 1047 ЦК України).

Тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц (провадження № 14-360цс19) зазначено, що «за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) вказано, що «за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів-робити відповідні правові висновки».

Відповідно до положень статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

За приписами статті 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Отже, наявність оригіналу боргової розписки у кредитора свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконано.

Як встановлено судом, звертаючись до суду, позивачка на підтвердження укладення договору позики надала копію письмової розписки від 14 січня 2022 року, що написана відповідачкою ОСОБА_1 . Вказаний договір позики не спростований та в судовому порядку не визнаний недійсним або нікчемним.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 посилалася на те, що ОСОБА_1 , уклавши із нею 14.01.2022 договір позики на суму 77500 грн на строк до 28.02.2022, вказаних коштів не повернула.

Разом з тим, згідно копії платіжної інструкції та дубліката чека № ЕСМ_Р24А2002002234С0428 від 15.02.2022 ОСОБА_3 (чоловік відповідачки) перераховано на картку НОМЕР_1 суму коштів в розмірі 20000 грн (а.с.40).

Цього ж дня, ОСОБА_3 (чоловік відповідачки) перераховано на картку НОМЕР_1 суму коштів в розмірі 26300 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції та дубліката чека №ЕСМ_Р24А2001999256С8719 від 15.02.2022 (а.с.41).

Також, 26 квітня 2022 року ОСОБА_3 (чоловік відповідачки) перераховано на картку НОМЕР_2 , отримувач ОСОБА_2 суму коштів в розмірі 5000 грн (а.с.42).

Позивачкою не заперечується, що вказані картки належать їй.

Оскільки на заявника грошових вимог до боржника на підставі боргової розписки покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування та враховуючи термін дії договору позики, що укладений між сторонами від 14.01.2022 (до 28.02.2022), дати перерахування ОСОБА_3 (чоловіком позичальника) на картки ОСОБА_2 коштів (2 платежі 15.02.2022 і 1 платіж 26.04.2022), апеляційний суд вважає доведеним факт повернення ОСОБА_1 на виконання саме договору позики від 14.01.2022 ОСОБА_2 51300 грн боргу, а тому залишок неповернутого боргу становить 26200 грн.

А твердження позивачки про те, що перераховані ОСОБА_3 кошти в сумі 51300 грн були сплачені на виконання іншого договору позики, укладеного між нею та ОСОБА_1 15.12.2021 (а.с. 144) є голослівними, адже сума позики за цим договором становить 45000 грн, його термін дії до 31.12.2021 і відсутні докази наявності зобов`язань ОСОБА_1 по цьому договору позики сплатити саме 51300 грн. Разом з тим, як слідує із матеріалів справи, оригінал розписки від 15.12.2021 знаходиться у ОСОБА_2 , що спростовує твердження позивачки про сплату ОСОБА_1 51300 грн боргу за договором позики від 15.12.2021.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги про незаконність судового рішення є частково обґрунтованими, а тому наявні правові підстави для зміни оскаржуваного судового рішення, шляхом зменшення стягнутої з ОСОБА_1 судом першої інстанції суми боргу за договором позики від 14.01.2022 до 26200 грн.

Поміж того, у відзиві на позовну заяву відповідачкою заявлено про стягнення з ОСОБА_2 12000 грн понесених ОСОБА_1 витрат на правову допомогу, що була надана в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 вересня 2022 року між ОСОБА_1 та АБ «Дупака Валентина Германовича» укладено Договір-доручення №20/09 про надання правової допомоги.

За змістом умов цього договору адвокат взяв на себе зобов`язання забезпечити захист прав, свобод і законних інтересів клієнта у будь - якому статусі; представляти інтереси клієнта у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Надання правової допомоги здійснюється у наступних формах: консультації, реєстрація суб`єктів господарської діяльності, представлення інтересів у суді, проведення аудиту, розробка та правовий аналіз договорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності клієнтом, захист від протиправних дій посадових осіб органів державної влади, зокрема органів Державної фіскальної служби України, надання правової допомоги у кримінальних провадженнях, інші виду послуг, які пов`язані з адвокатською діяльністю та виконанням договору.

Також сторони договору передбачили, що гонорар складається із суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами та зазначені в додатку 1 до цього договору. Факт наданих послуг підтверджується актом наданих послуг, зразок якого є додатком 2 до цього договору. Клієнт сплачує гонорар у день підписання даного договору.

Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до протягом 12 наступних календарних місяців, але не раніше ніж закінчення провадження у справі.

Відповідно до акту №29/03 приймання-передачі послуг з надання правничої допомоги від 29.03.2023 адвокат передав, а клієнт прийняв наступні послуги з надання правничої допомоги: ознайомлення з матеріалами справи №682/462/23; написання клопотання про ознайомлення та безпосереднє ознайомлення та аналіз 1000 грн (1 год * 1000 грн); написання з метою захисту відповідачки заяви про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю разом з підготовкою додатків та надсиланням до суду 3000 грн (3 год * 1000 грн); участь адвоката у судовому засіданні з розгляду Славутським міськрайонним судом Хмельницької області заяви про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю 1000 грн (1 год * 1000 грн); написання відзиву на позовну заяву з підготовкою додатків та надсиланням до суду та позивачці 6000 грн (6 год * 1000 грн); написання та надсилання клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, отриманих після подання відзиву на позовну заяву 1000 грн (1 год * 1000 грн). Загальна вартість наданих послуг складає 12000 грн.

Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №29/03 від 29.03.2023 ОСОБА_1 сплачено АБ «Дупака В.Г.» 12000 грн згідно договору №20/09 від 20.09.2022.

Статтею 137 ЦПК України закріплено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витратна правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, заява про відшкодування витрат на правову допомогу подана представником відповідача у визначений законом строк разом з відзивом на позовну заяву, тобто, до ухвалення рішення судом першої інстанції.

Відповідно до вимог статей 137, 141 ЦПК України на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги, рахунки тощо.

Об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 дійшла висновок про те, що витрати за надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України) При прийнятті рішення щодо відшкодування витрат на правову допомогу слід керуватися такими критеріями: дійсність витрат, необхідність витрат, розумність розміру витрат, співмірність витрат.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява N 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява N 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява N 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачкою послуг адвоката, передбачених договором, під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Відповідно до частин 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, ціна позову становить 77500 грн, тому задоволені позовні вимоги від заявленої суми складають 33,80% (26200 грн *100 / 77500 грн).

Враховуючи положення частини 2 статті 141 ЦПК України судові витрати на правничу допомогу підлягають стягненню з позивачки на користь відповідачки пропорційно розміру позовних вимог, в задоволенні яких відмовлено (66,20%), що становить 7944 грн (12000 грн * 66,20/100).

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки рішення суду першої інстанції підлягає до зміни, тому підлягають перерозподілу судові витрати, понесені сторонами по справі.

Як слідує із матеріалів справи позивачка сплатила судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1073,60 грн.

Позовні вимоги позивачки задоволено на 33,80%, а тому підлягає до зменшення стягнутий судом першої інстанції з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір до 362,87 грн (1073,60 грн * 33,80 / 100).

Щодо витрат на правову допомогу, стягнутих судом першої інстанції з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та враховуючи межі апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення, апеляційний суд виходячи із положень частини 2 статті 141 ЦПК України вважає, що стягнуті з відповідачки на користь позивачки судові витрати на правову допомогу підлягають зменшенню пропорційно розміру задоволених позовних вимог до 3380 грн (10000 грн * 33,80 / 100).

Також, ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги сплачено 1610,40 грн, а тому враховуючи часткове задоволення вимог апеляційної скарги (66,20%) підлягає до стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1066,08 грн (1610,40 грн*66,2/100).

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382 384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в її інтересах адвокатом Дупаком Валентином Германовичем задовольнити частково.

Рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 вересня 2023 року змінити, зменшивши стягнуту з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму боргу до 26200 грн.

Змінити розподіл судових витрат, зменшивши стягнуту судом першої інстанції з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму судового збору до 362,87 грн та суму витрат на правову допомогу до 3380 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ; АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ; АДРЕСА_2 ) 7944 (сім тисяч дев`ятсот сорок чотири) грн понесених витрат на оплату правничої допомоги та 1066 (одна тисяча шістдесят шість) грн 08 коп судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 07 грудня 2023 року.

Судді А.П. Корніюк

І.В. П`єнта

О.І. Талалай