Ухвала

від 11.10.2023 по справі 364/155/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 364/155/23

головуючий у суді І інстанції Глазкова Ю.О.

провадження № 22-ц/824/10398/2023

суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.

У Х В А Л А

11 жовтня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Мостової Г.І.,

суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,

за участі секретаря судового засідання: Сердюк К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Марценюк Лесі Анатоліївни на рішення Володарського районного суду Київської області від 26 квітня 2023 року

у справі за позовом представника ОСОБА_1 - адвоката Марценюк Лесі Анатоліївни до ОСОБА_2 , Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, -

в с т а н о в и в :

У березні 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Марценюк Л.А., звернувся до Володарського районного суду Київської області з указаним позовом, у якому просив суд: визнати за ОСОБА_1 право спільної сумісної власності на спадкове майно на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилася спадщина. Згідно із заповітом, посвідченим державним нотаріусом Володарської районної державної нотаріальної контори Дяченко Л.Є. 24 листопада 2004 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2818, ОСОБА_3 заповів все своє майно сину - позивачу.

Позивач є спадкоємцем за заповітом та в установлений законом строк прийняв спадщину, звернувшись із відповідною заявою до нотаріуса.

На звернення позивача щодо спадкування майна померлого ОСОБА_3 державним нотаріусом Дяченко Л.Є. видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на: частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Щодо спадкування земельної ділянки, площею 0,1139 га, кадастровий номер 3221655100:01:054:0181, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , нотаріусом роз`яснено, що згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №814180 указана земельна ділянка належить померлому ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності, частки яких визначені 1/1 кожному, у зв`язку з цим відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право власності на земельну ділянку після смерті його батька. Для вирішення питання спадкування цієї земельної ділянки позивачу було рекомендовано звернутися до суду.

Рішенням Володарського районного суду Київської області від 26 квітня 2023 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_2 є дружиною спадкодавця та на момент його смерті мешкала разом із ним за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями свідоцтва про право власності на житло, технічного паспорту на житловий будинок, відповідно до яких вона є співвласником цього будинку.

ОСОБА_2 , як спадкоємець, яка має право на обов`язкову частку у спадщині та фактично її прийняла, проживаючи у житловому будинку на момент смерті ОСОБА_3 , не відмовилась від своєї обов`язкової частки у спадщині у строк та порядку згідно зі статтею 1270 ЦК України, а тому визнати за позивачем право спільної сумісної власності у порядку спадкування на спірну земельну ділянку не можливо.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Марценюк Л.А. подала апеляційну скаргу, у якій просить: скасувати рішення Володарського районного суду Київської області від 26 квітня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суду першої інстанції на порушення норм процесуального права не врахував та не надав оцінку тому, що ОСОБА_2 повністю визнала позов та не заперечувала проти задоволення позову.

У матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_2 є непрацездатною, а відповідно відсутні докази, що їй належить обов`язкова частка у спадщині.

ОСОБА_1 являється єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті батька, прийняв спадщину, звернувся до нотаріуса з метою оформлення свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, однак не зміг його отримати, у зв`язку з чим вимушений був звернутися до суду за захистом своїх прав.

Суд першої інстанції безпідставно вирішив, що до кола спадкоємців входить ще і ОСОБА_2 , однак, дійшовши такого висновку, суд зобов`язаний був задовольнити позов частково в межах успадкованого майна позивачем, однак, на порушення норм процесуального права відмовив у задоволенні позову.

Від ОСОБА_2 до Київського апеляційного суду надійшла заява про визнання позову, у якій вона просила задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

Інші учасники справи, повідомлені належним чином про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили.

Представник позивача - адвокат Марценюк Л.А. у судовому засіданні підтримала вимоги апеляційної скарги та просила їх задовольнити.

Від Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області надійшло клопотання про розгляд указаної справи без участі представника селищної ради за наявними матеріалами справи.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Виходячи з положень статті 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т. ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні, а з огляду на положення статті 372 ЦПК України явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Зважаючи на вимоги частини 9 статті 128, частини 5 статті 130, частини 2 статті 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Колегія апеляційного суду, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про таке.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб 12 липня 1968 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 6).

Батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_3 , матір`ю - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 5).

ОСОБА_3 24 листопада 2004 року склав заповіт, посвідчений державним нотаріусом Володарської районної державної нотаріальної контори Дяченко Л.Є., зареєстрований в реєстрі за № 2818, за яким усе належне йому майно заповів ОСОБА_1 (а.с. 7).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 17).

Згідно з довідкою № 311, виданої у лютому 2017 року виконавчим комітетом Володарської селищної ради, на день смерті ОСОБА_3 мешкав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 28).

Спадкова справа після смерті ОСОБА_3 заведена державним нотаріусом Дяченко Л.Є. 21 лютого 2017 року за №12/2017, що підтверджується копією витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі.

З матеріалів спадкової справи, вбачається що 21 лютого 2017 року ОСОБА_1 подав заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 (а.с. 26).

З інформаційної довідки зі Спадкового реєстру вбачається чинний заповіт № 8681043, заповідачем якого є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця смт Вільча, Поліського району, Київської області (а.с. 36).

Нотаріусом Дяченко Л.Є. на ім`я позивача видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок, загальною площею 108,6 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 63).

Згідно з копії державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №814180, виданого на підставі рішення Володарської селищної ради № 800 від 18 грудня 2007 року, земельна ділянка, площею 0,1139 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку належить ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності.

З Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності встановлено, що вказана земельна ділянка належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , розмір частки кожного 1/1 (а.с. 75).

Постановою державного нотаріуса Володарської державної нотаріальної контори Дяченко Л.С. від 03 лютого 2023 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частину земельної ділянки, площею 0,1139 га, кадастровий номер 3221655100:01:054:0181, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка входить до складу спадкового майна, що залишилося після смерті ОСОБА_3 .

Підставою для відмови зазначено, що частка померлого ОСОБА_3 на право власності на частину земельної ділянки не визначена (а.с. 13).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21 лютого 2023 року № 323556709 земельна ділянка, площею 0,1139 га, кадастровий номер 3221655100:01:054:0181, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 (розмір частки 1/1) та ОСОБА_2 (розмір частки 1/1) (а.с. 12).

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (статті 1217 ЦК України).

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Підсумовуючи вищевказане, колегія апеляційного суду встановила, що з 27 серпня 2016 року, тобто з моменту смерті спадкодавця ОСОБА_3 , спадкоємець позивач ОСОБА_1 є власником земельної площею 0,1139 га, кадастровий номер 3221655100:01:054:0181, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві спільної сумісної власності йому ОСОБА_1 (розмір частки 1/1) та ОСОБА_2 (розмір частки 1/1).

Статтею 1297 ЦК України встановлено обов`язок спадкоємця, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (стаття 1296 ЦК України).

Отже, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця позивача ОСОБА_1 права на спадщину щодо земельної ділянки, яка належить йому з 27 серпня 2016 року, на праві спільної сумісної власності разом з ОСОБА_2 .

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Марценюк Л.А., звернувся до суду з позовом про визнання права спільної сумісної власності на земельну ділянку в порядку спадкування.

Згідно зі статтею 392 ЦК України право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, відповідно до статті 392 ЦК України з вимогами про визнання права власності на спадкове майно спадкоємець може звернутися до особи, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно.

Відповідачами у справі, тобто особами, які не визнають або оспорюють право власності спадкоємця на спадкове майно, позивачем зазначено ОСОБА_2 та Володарську селищну раду Білоцерківського району Київської області.

Звертаючись з указаним позовом, позивач посилається на те, що він є спадкоємцем за заповітом після смерті його батька, однак постановою державного нотаріуса йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку з огляду на те, що частка померлого ОСОБА_3 на право власності на частину земельної ділянки не визначена.

В позовній заяві позивачем не вказано, що відповідачі у справі не визнають або оспорюють право власності спадкоємця на спадкове майно.

Судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення суду указані обставини залишені поза увагою.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

На підставі викладеного, враховуючи позицію відповідача ОСОБА_2 , яка під час розгляду цієї справи судом першої інстанції та у подальшому під час апеляційного провадження подала заяви про визнання позовних вимог, а також вимоги статті 392 ЦК України про те, що спадкоємець може звернутися з вимогами про визнання права власності на спадкове майно до особи, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно, апеляційний суд дійшов висновку про закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 255 ЦПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Колегія апеляційного суду встановила, що між сторонами у справі відсутні неврегульовані питання та спір щодо спадкового майна, а відмова нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину - пов`язана із відсутністю визначеної частки померлого у нерухомому майні, що може бути усунуто шляхом визначення часток за домовленістю між сторонами на підставі договору.

Згідно з частиною 1 статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що Володарського районного суду Київської області від 26 квітня 2023 року підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 255 ЦПК України.

Керуючись статтями 255, 377 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Марценюк Лесі Анатоліївни задовольнити частково.

Рішення Володарського районного суду Київської області від 26 квітня 2023 року скасувати.

Провадження у справі за позовом представника ОСОБА_1 - адвоката Марценюк Лесі Анатоліївни до ОСОБА_2 , Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом - закрити.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 08 грудня 2023 року.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді Р.В. Березовенко

О.Ф. Лапчевська