Ухвала

від 07.12.2023 по справі 215/6618/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

07 грудня 2023 року Справа №215/6618/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Захарчук-Борисенко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі заяву про самовідвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Захарчук-Борисенко Н.В.у адміністративній справі №215/6618/23,-

УСТАНОВИВ:

08.11.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Тернівського районного суду м. Кривого рогу Дніпропетровської області з адміністративним позовом до комунального некомерційного підприємства «Криворізька міська лікарня №7» Криворізької міської ради про встановлення наявності компетенції.

Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13.11.2023 року, матеріали адміністративної справи № 215/6618/22 передано за підсудністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2023 року, матеріали адміністративної справи №215/6618/22 розподілено судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Захарчук-Борисенко Н.В.

07.12.2023 року суддею Захарчук-Борисенко Н.В. подано заяву про самовідвід, в обґрунтування якої зазначено, у жовтні 2021 року, лютому, липні, вересні 2022 року ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя подано скарги на дії судді Захарчук-Борисенко Наталії Віталіївни. Вказані скарги були розподілені між членами Вищої ради правосуддя у листопаді 2023 року. Станом на 07.12.2023 року Вищою радою правосуддя зазначені скарги не розглянуті, рішення по них не прийнято, у зв`язку із чим у ОСОБА_1 , можуть виникнути сумніви у неупередженості або об`єктивності судді при розгляді даної адміністративної справи.Тож, задля усунення сумнівів у безсторонності та неупередженості суду, який розглядатиме цю справу, суддя Захарчук-Борисенко Наталія Віталіївна дійшла висновку про наявність підстав для заявлення самовідводу у справі №215/6618/23.

При вирішенні питання про наявність підстав для самовідводу судді, суд виходить з наступного.

За змістом Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальною гарантією забезпечення безсторонності та об`єктивності суду є право відводу (самовідводу).

Підстави для відводу (самовідводу) судді наведені у ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з п. 4 ч.1 ст.36 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Частиною 1 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 3 ст. 39 Кодексу адміністративного судочинства України, відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право кожної особи на розгляд її справи належним, неупередженим та компетентним судом, що включає в себе право на розгляд справи тим судом, якому довіряють усі особи, які беруть участь у справі. Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Отже, право на подання заяви про відвід (самовідвід) судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатись особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (іі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності. Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного.

При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими, іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється».

Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (Рішення ЄСПЛ у справі «Мироненко і Мартенко проти України», «Олександр Волков проти України»).

Рішенням Європейського Суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у справі Білуга проти України та Рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі Ветштайн проти Швейцарії зазначено, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.

Відповідно до п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, які враховані при прийнятті Кодексу суддівської етики, суддя заявляє самовідвід в розгляді справи в тому випадку, якщо у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Виходячи з вищевикладеного, беручи до уваги те, що самовідвід гарантує неупередженість та об`єктивність здійснення правосуддя, а також з метою уникнення будь-яких сумнівів в учасників судового процесу щодо неупередженості судді Захарчук-Борисенко Н.В. та об`єктивного розгляду даної справи, заява про самовідвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Захарчук-Борисенко Н.В.є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 36, 39, 40, 241, 242 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву про самовідвід судді Захарчук-Борисенко Н.В.у справі №215/6618/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Криворізька міська лікарня №7» Криворізької міської ради про визнання протиправною бездіяльності- задовольнити.

Справу передати для здійснення повторного розподілу між суддями в порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та не оскаржується. Заперечення на ухвалу може включаться до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко