Рішення
від 08.12.2023 по справі 200/5420/23
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2023 року Справа№200/5420/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

28 вересня 2023 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач, ГУ ПФУ в Запорізькій області), надісланий через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» 27 вересня 2023 року, в якому позивач просила:

-визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області від 19 травня 2023 року № 057350004003 про відмову у призначенні пенсії;

-зобов`язати ГУ ПФУ в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 пенсію відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 11 травня 2023 року та зарахувати до страхового стажу період роботи з 01 жовтня 1997 року по 03 червня 2004 року, до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи з 15 листопада 2004 року по 17 лютого 2021 року.

Заяви, клопотання учасників справи. Процесуальні дії у справі.

29 вересня 2023 року суд постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Позивач усунула недоліки позовної заяви.

04 жовтня 2023 року суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі; вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановив строк для подання відзиву на позовну заяву; витребував докази у відповідача та у Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі ГУ ПФУ в Донецькій області).

Про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі учасники справи повідомлені в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (далі КАС).

Відповідно до ч. 1 ст. 262 КАС розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження у випадках, визначених ст. 263 цього Кодексу, розпочинається через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 2 ст. 262 КАС).

Як на час відкриття провадження в адміністративній справі, так і на час розгляду цієї справи по суті триває широкомасштабна військова агресія російської федерації, яка слугувала підставою для введення в Україні з 24 лютого 2022 року 05 години 30 хвилин воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України про введення воєнного стану».

Указом Президента України від 06 листопада 2023 року № 734/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 08 листопада 2023 року № 3429-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану продовжений з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.

У зв`язку з перебуванням головуючого у справі судді у щорічній відпустці з 21 листопада 2023 року по 07 грудня 2023 року справа розглянута по суті 08 грудня 2023 року.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що 11 травня 2023 року звернулася з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788) з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 (далі Рішення КСУ № 1-р/2020).

19 травня 2023 року ГУ ПФУ в Запорізькій області прийняло рішення № 057350004003, яким відмовило в призначенні пенсії у зв`язку з недосягненням заявницею пенсійного віку 54 роки 06 місяців.

Вважаючи це рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Позивач доводила, що має право на пенсію відповідно до п. «б» ст. 13 Закону № 1788 з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020, оскільки досягла 50 років та мала необхідні 20 років страхового та 10 років пільгового стажу.

Вказувала на те, що на час звернення за призначенням пенсії Закон № 1788 з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України), однак пенсійний орган протиправно збільшив віковий ценз для призначення пенсії на підставі п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 до 55 років.

Позивач зауважила, що за розрахунком пенсійного органу її страховий стаж становить 35 років, в тому числі пільговий стаж за Списком № 2 16 років 03 місяці 04 дні.

При цьому відповідач не зарахував до її страхового стажу період роботи з 01 жовтня 1997 року по 03 червня 2004 року, а до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи з 15 листопада 2004 року по 17 лютого 2021 року.

Відмову у зарахуванні періоду роботи з 01 жовтня 1997 року по 03 червня 2004 року до страхового стажу відповідач обґрунтував тим, що дата звільнення в трудовій книжці місить незасвідчене виправлення.

Позивач із цим не погоджується та зазначає, що недотримання правил ведення трудової книжки не є підставою для незарахування вказаного періоду до страхового стажу, оскільки відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, а тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника.

Аналогійний висновок міститься в рішеннях Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 677/277/17 та від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17.

Щодо висновку пенсійного органу про наявність порушень в оформленні уточнюючої довідки позивач зауважила, що реалізація її права на пенсійне забезпечення не може перебувати в залежності від виконання посадовими особами підприємства своїх обов`язків.

Формальні неточності в документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист, про що зазначив Верховний Суд в постанові від 30 вересня 2019 року у справі № 638/18467/15-а.

Крім того, пенсійний орган має право вимагати від підприємств дооформлення і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. Невчинення цих дій розглядається судом як не виконання пенсійним органом своїх обов`язків, що у свою чергу може свідчити про протиправність рішення про відмову у призначенні пенсії.

Також позивач доводила, що відповідач протиправно відмовив у зарахуванні до її пільгового стажу за Списком № 2 періоду роботи з 15 листопада 2004 року по 17 лютого 2021 року на посадах «машиніста конвеєра», «машиніста насосних установок» та «апаратника вуглезбагачення», оскільки пільговий характер роботи впродовж цього періоду підтверджений належним чином оформленими записами в трудовій книжці, яка є основним документом про стаж, і додаткового підтвердження уточнюючими довідками не потребує

Аналогічний висновок наведений в рішенні Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 127/9289/17.

Умови праці на робочих місцях, на яких працювала позивач, підтверджені за підсумками атестації, затвердженими наказами від 29 грудня 1999 року № 228, від 24 грудня 2004 року № 251, від 21 грудня 2009 року № 661 та від 20 жовтня 2014 року № 625, які були надані пенсійному органу разом з заявою про призначення пенсії.

Позивач доводила, що на день звернення за призначенням пенсії досягла 50 років, мала страховий стаж 33 роки 05 місяців 03 дні, у тому числі на роботах за Списком № 2 18 років 05 місяців 18 днів, тобто набула право на пенсію відповідно до п. «б» ст. 13 Закону № 1788 з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020.

Як наслідок, належним та ефективним способом захисту її порушеного права на пенсійне забезпечення має бути покладання на пенсійний орган обов`язку призначити пенсію.

Застосування такого способу захисту не призведе до втручання у дискреційні повноваження пенсійного органу, оскільки у спірних правовідносинах єдиним правомірним варіантом поведінки відповідача є прийняття рішення про призначення пенсії.

Просила задовольнити позов.

Відповідач позов не визнав, надав відзив на позовну заяву; доводив, що у спірних правовідносинах діяв в межах повноважень, в порядку та способом, що визначені законодавством.

Відповідач покликався на норми п. п. 4.1, 4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1) (далі Порядок 22-1) і зазначав, що з 01 квітня 2021 року територіальні органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунки пенсій бек-офісами територіальних органів фонду в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де прийнято заяву та де проживає пенсіонер.

За твердженням відповідача, ГУ ПФУ в Запорізькій області було уповноважено лише на розгляд конкретної заяви позивача від 11 травня 2023 року та прийняття відповідного рішення відповідно до п. 4.2. Порядку № 22-1.

Позивач зареєстрована в Донецькій області.

Відповідно до ст. 47 Закону № 1058 пенсія виплачується за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України.

Відповідач покликався на п. 4.10 Порядку 22-1 і зауважив, що після винесення оскаржуваного рішення воно було направлено до ГУ ПФУ в Донецькій області для долучення до матеріалів електронної пенсійної справи позивача.

Відповідач доводив, що ГУ ПФУ в Запорізькій області не має повноважень на вчинення будь-яких інших дій з приводу пенсійного забезпечення позивача, у тому числі за рішенням суду, оскільки остання не перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та проживає на території, що обслуговується ГУ ПФУ в Донецькій області.

Оскільки ГУ ПФУ в Запорізькій області було уповноважено на розгляд конкретної заяви позивача про призначення пенсії від 11 травня 2023 року, територіальним органом Пенсійного фонду України, уповноваженим на призначення пенсії ОСОБА_1 має бути ГУ ПФУ в Донецькій області, тому покладання обов`язку призначити пенсію на ГУ ПФУ в Запорізькій області суперечить чинному законодавству.

Відповідач покликався на п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 і зазначав, що працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абз. 1 цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 54 роки 6 місяців з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абз. 1 цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абз. абз. 1 і 15-23 цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абз. 1 ч. 1 ст. 26 цього Закону: чоловікам на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

З посиланням на норми п. п. 1, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, (далі Порядку № 637), п. 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442, (далі Порядок № 442), п. п. 4.2, 4.3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, (далі Порядок № 383), п. п. 2.4, 2.6 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29 липня 1993 року № 58, (далі Інструкція № 58), відповідач доводив, що умовами для виникнення у певної особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч.2 ст. 114 Закону № 1058 є:

1. встановлення факту зайнятості певної особи на посаді повний робочий день;

2. виконання особою робіт, передбачених Списком № 2;

3. документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації робочого місця за умовами праці.

4. досягнення 54 років 6 місяців за наявності страхового стажу не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Розглянувши заяву з доданими документами, ГУ ПФУ в Запорізькій області встановило наступне: вік заявниці 53 роки 8 місяців 8 днів; страховий стаж 35 років 00 місяців 00 днів; пільговий стаж за Списком № 2 16 років 03 місяці 04 дні.

За наданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 01 жовтня 1997 року по 03 червня 2004 року згідно із записами в трудовій книжці НОМЕР_1 , оскільки наявні виправлення дати наказу про звільнення, які не засвідчені належним чином, що є порушенням Інструкції № 58. Періоди роботи з січня 1999 року взято до розрахунку за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Період роботи з 15 листопада 2004 року по 17 липня 2021 року зараховано до пільгового стажу роботи за Списком №2 згідно з довідкою від 17 липня 2021 року № 10/311, оскільки довідка від 04 травня 2023 року № 10/327 про пільговий характер роботи не відповідає п. 20 Порядку № 637 (в періоді роботи з 07 травня 2017 року відсутні розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період). Також пільгова довідка від 04 травня 2023 року № 10/327 не відповідає вимогам п. 3 Порядку № 383 (не зазначено посилання на постанову Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 461).

Враховуючи викладене, ГУ ПФУ в Запорізькій області прийняло рішення, яким відмовило позивачу у призначенні пенсії відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058, оскільки заявниця не досягла пенсійного віку (54 роки 06 місяців).

Відповідач доводив, що при вирішенні питання про наявність у позивача права на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 належить застосовувати ст. 114 Закону № 1058.

Щодо застосування п. «б» ч. 1 ст. 13 № 1788 в редакції до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі Закон № 213), та Рішення КСУ № 1-р/2020 відповідач зазначив таке.

Рішення КСУ № 1-р/2020 стосувалось змін, внесених Законом № 213 до Закону № 1788, який не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Висновок Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи полягає в тому, що на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788 з урахуванням Рішення КСУ №1-р/2020, з одного боку, та Законом України № 1058 з іншого, в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах.

Верховний Суд урахував, що Рішенням КСУ №1-р/2020 встановлено порядок його виконання щодо тих осіб, які працювали до 01 квітня 2015 року (дата набрання чинності Законом № 213), і визначив спосіб захисту та відновлення прав осіб, що зазнали їх порушення.

Водночас норми ст. 114 Закону № 1058 неконституційними не визнавалися.

Закон № 1058 є пріоритетним над іншими законами у сфері пенсійного забезпечення.

П. 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Також, зазначено, що положення Закону № 1058 застосовуються лише в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Законом № 213, який набув чинності з 01 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений п. «б» ст. 13 Закону № 1788 вік набуття права на пенсію на пільгових умовах жінками з 50 років до 55 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника віку виходу на пенсію.

В подальшому Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі Закон № 2148) внесені зміни до Законів № 1788 та № 1058, відповідно до яких питання визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах передано в сферу застосування лише Закону № 1058.

Законом № 2148 внесено зміни і до п. 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058, відповідно до яких положення Закону № 1788 з цього часу застосовуються виключно в частині визначення права на пенсію за вислугу років.

Фактично Законом № 2148 повністю передано в сферу дії Закону № 1058 регулювання правовідносин щодо визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та одночасно припинено в цій частині застосування Закону № 1788.

Таким чином, висновки позивача щодо чинності станом на час вирішення цієї справи положень Закону № 1788 в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та можливості його застосування є необґрунтованими.

Відповідач наголошував, що відповідно до ст. 58 Закону № 1058 Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсію та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам.

У випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб`єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру. Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб`єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення.

Відповідач доводив, що призначення пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу.

У такому випадку, суд може лише зобов`язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про призначення пенсії, вказавши на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення.

Обрання такого способу захисту порушеного права узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 06 березня 2018 року у справі № 754/14898/15-а, від 17 липня 2018 року у справі № 514/166/16-а, в яких, зокрема, зазначено, що суд не обраховує дійсний загальний та спеціальний стаж позивача, у зв`язку з чим відсутні підстави для зобов`язання пенсійного органу призначити пенсію позивачу.

Просив відмовити в позові.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Докази відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

На виконання вимог ст. 90 КАС суд оцінив докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з того, що жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 77 КАС кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

За правилами абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З`ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що встановлено на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .

З 22 вересня 2005 року постійне місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить штамп про реєстрацію місця проживання, проставлений в паспорті.

11 травня 2023 року ОСОБА_1 звернулася з заявою про призначення пенсії.

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (ідентифікаційний код 20490012) зареєстроване як юридична особа, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений відповідний запис.

За принципом екстериторіальності розгляд заяви ОСОБА_1 здійснював структурний підрозділ ГУ ПФУ в Запорізькій області.

19 травня 2023 року за наслідками розгляду заяви позивача та поданих нею документів ГУ ПФУ в Запорізькій області прийняло рішення № 057350004003 «Про відмову у призначенні пенсії».

Відмовляючи позивачу в призначенні пенсії, пенсійний орган виходив з такого:

дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 11 травня 2023 року;

вік заявниці 53 роки 08 місяців 08 днів;

відповідно до п. 2 ст. 114 Закону № 1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 54 років 6 місяців і за наявності страхового стажу не менше 24 років 6 місяців у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

страховий стаж 35 років 00 місяців 00 днів;

пільговий стаж за Списком № 2 16 років 03 місяці 04 дні.

За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 01 жовтня 1997 року по 03 червня 2004 року згідно з записами в трудовій книжці НОМЕР_4 , оскільки наявні виправлення в даті наказу про звільнення, які не засвідчені належним чином, що є порушенням Інструкції № 58.

Періоди роботи з січня 1999 року взяті до розрахунку за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Необхідно долучити уточнюючу довідку.

Період роботи з 15 листопада 2004 року по 17 лютого 2021 року зарахований до пільгового стажу за Списком № 2 згідно з довідкою від 17 лютого 2021 року № 10/311, оскільки довідка від 04 травня 2023 року № 10/327 про пільговий характер роботи не відповідає п. 20 Порядку № 637 (в періоді роботи з 07 травня 2017 року відсутні розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період).

Також довідка від 04 травня 2023 року № 10/327 не відповідає вимогам п. 3 Порядку № 383 (не зазначено посилання на постанову Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 461). Довідка потребує доопрацювання.

Додатково пенсійний орган зауважив, що довідка про підтвердження наявного трудового стажу від 20 березня 2023 року № 1/527 та історична довідка від 20 березня 2023 року № 1/528 завірені підписом представника ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля», необхідно долучити довіреність від 20 жовтня 2022 року.

Враховуючи викладене, пенсійний орган вирішив відмовити у призначенні пенсії відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058, оскільки заявниця не досягла пенсійного віку (54 роки 06 місяців).

Щодо періодів роботи, на зарахування яких до страхового та спеціального (пільгового) стажу претендує позивач, суд встановив такі обставини.

Записи в трудовій книжці серії НОМЕР_4 свідчать про таке:

Період з 01 жовтня 1997 року по 03 червня 2004 року.

[…]

Запис 10 01 жовтня 1997 року на підставі наказу від 01 жовтня 1997 року № 34-к позивач була прийнята на роботу до Добропільського управління соціальної сфери за переведенням апаратником хімічного водоочищення 3 розряду.

Запис 11 03 червня 2004 року на підставі наказу від 03 червня 2004 року № 92-к звільнена за власним бажанням за ст. 38 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України).

[…]

Записи №№ 10-11 в трудовій книжці засвідчені підписом інженера відділу кадрів та печаткою Добропільського управління соціальної сфери.

Запис № 11 про звільнення містить необумовлене виправлення в даті наказу в частині зазначення місяця його видання «06».

Згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу від 20 березня 2023 року № 1/527, яка видана товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» (далі ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля») за підписом представника ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» за довіреністю від 20 жовтня 2022 року ОСОБА_3 , ОСОБА_1 працювала в Добропільському управлінні комунальних котелень та теплових мереж, зокрема:

01 жовтня 1997 року ККП-2 апаратник хімічного водоочищення 3 розряду, наказ від 01 жовтня 1997 року № 34-к;

03 червня 2004 року звільнена за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України, наказ від 03 червня 2004 року № 92-к.

Довідка видана на підставі особистої картки ф. Т-2 та наказів.

Індивідуальні відомості про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5), сформовані станом на 12 травня 2023 року, містять інформація про суму заробітку для нарахування пенсії, кількість днів трудових відносин та позначки про сплату страхових внесків за період роботи ОСОБА_1 на Комбінаті комунальних підприємств № 2 (ідентифікаційний код 25106774) з січня 1999 року по серпень 2001 року, в Управлінні соціальної сфери (ідентифікаційний код 24802661) з вересня 2001 року по червень 2004 року.

Як свідчить розрахунок стажу, пенсійний орган зарахував позивачці період:

з 01 жовтня 1997 року по 31 грудня 1998 року до страхового стажу не зарахований;

з 01 січня 1999 року по 31 грудня 2003 року 05 років 00 місяців 00 днів до страхового стажу;

з 01 січня 2004 року по 03 червня 2004 року 00 років 05 місяців 03 дні до страхового стажу.

Період з 15 листопада 2004 року по 17 лютого 2021 року.

[…]

Запис 12 06 вересня 2004 року на підставі наказу від 06 вересня 2004 року № 51к позивач була прийнята на роботу до відкритого акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Добропільська» (далі ВАТ ЦЗФ «Добропільська») прибиральником виробничих приміщень основного виробництва.

Запис 13 15 листопада 2004 року на підставі наказу від 15 листопада 2004 року № 68к переведена машиністом конвеєра 2 розряду основного виробництва.

Запис 14 03 лютого 2005 року на підставі наказу від 03 лютого 2005 року № 8к переведена машиністом насосних установок 3 розряду основного виробництва.

ВАТ ЦЗФ «Добропільська» перейменовано в ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» відповідно до рішення загальних зборів акціонерів, протокол від 31 березня 2011 року № 1.

Запис 15 03 січня 2017 року на підставі наказу від 03 січня 2017 року № 1к переведена апаратником вуглезбагачення 5 розряду дільниці збагачення.

Запис 16 01 травня 2017 року на підставі наказу від 28 квітня 2017 року № 164к переведена машиністом насосних установок 3 розряду дільниці збагачення.

Після 01 травня 2017 року будь-яких інших записів про роботу позивача (переведення на іншу роботу, звільнення тощо) трудова книжка не містить.

Правонаступником ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» є акціонерне товариство «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» (далі АТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ»), що підтверджено історичною довідкою від 04 травня 2023 року № 10/328.

Згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, яка видана АТ «Добропільська ЦЗФ» 04 травня 2023 року за № 10/327, ОСОБА_1 працювала повний робочий день в АТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» і за період

з 15 листопада 2004 року по 02 лютого 2005 року 00 років 02 місяці 18 днів виконувала роботи на поверхні за професією машиніст конвеєра 2 розряду, що передбачена Списком № 2, розділ ІІ, код КП 2а, постанова Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36;

з 03 лютого 2005 року по 02 січня 2007 року 11 років 10 місяців 30 днів виконувала роботи на поверхні за професією машиніст насосних установок 3 розряду, що передбачена Списком № 2, розділ ІІ, код КП 2а, постанова Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36;

з 03 січня 2017 року по 06 травня 2017 року 00 років 04 місяці 03 дні виконувала роботи на поверхні за професією апаратник вуглезбагачення 5 розряду, що передбачена Списком № 2, розділ ІІ, код КП 2а, постанова Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36;

з 07 травня 2017 року по день видачі довідки (04 травня 2023 року) продовжує працювати за професією машиніст насосних установок 3 розряду.

Довідка видана на підставі наказів про переведення та особової картки П-2.

Атестація робочих місць за умовами праці затверджена наказами від 29 грудня 1999 року № 228, від 24 грудня 2004 року № 251, від 21 грудня 2009 року № 661, від 20 жовтня 2014 року № 625, від 12 січня 2018 року № 49, від 13 лютого 2020 року № 159.

Додаткові відомості: ОСОБА_1 перебувала у відпустках без збереження заробітної плати: з 04 квітня 2018 року по 04 квітня 2018 року на підставі наказу від 02 квітня 2018 року № 143ка 1 день; з 03 квітня 2019 року по 03 квітня 2019 року на підставі наказу від 29 березня 2019 року № 189к 1 день; з 10 лютого 2022 року по 10 лютого 2022 року на підставі наказу від 10 лютого 2022 року № 94к 1 день; з 08 квітня 2022 року по 08 травня 2022 року на підставі наказу від 04 квітня 2022 року № 229/1 31 день.

Індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5), сформовані станом на 12 травня 2023 року, містять інформація про суму заробітку для нарахування пенсії, кількість днів трудових відносин та позначки про сплату страхових внесків за період роботи позивача в АТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» (ідентифікаційний код 00176472) з вересня 2004 року по березень 2023 року.

В інформаційній базі системи персоніфікованого обліку станом на 12 травня 2023 року була інформація про спеціальний стаж ОСОБА_1 за період її роботи в АТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» за кодом підстави «ЗП3013Б1» за період з січня 2010 року по березень 2023 року включно.

Згідно з Довідником кодів підстав обліку спеціального стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства код підстави «ЗП3013Б1» з 05 листопада 1991 року проставляється працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: […].

Як свідчить розрахунок стажу, пенсійний орган зарахував позивачці період:

з 06 вересня 2004 року по 14 листопада 2004 року 00 років 02 місяці 09 днів до страхового стажу;

з 15 листопада 2004 року по 02 лютого 2005 року 00 років 02 місяці 18 днів до страхового та до пільгового стажу за Списком № 2;

з 03 лютого 2005 року по 02 січня 2017 року 11 років 11 місяців 00 днів до страхового та до пільгового стажу за Списком № 2;

з 03 січня 2017 року по 30 квітня 2017 року 00 років 03 місяці 28 днів до страхового та до пільгового стажу за Списком № 2;

з 01 травня 2017 року по 17 лютого 2021 року 03 роки 09 місяців 17 днів до страхового та пільгового стажу за Списком № 2;

з 18 лютого 2021 року по 07 квітня 2022 року 01 рік 01 місяць 20 днів до страхового стажу; до пільгового стажу цей період не зарахований;

з 08 квітня 2002 року по 08 травня 2022 року 00 років 01 місяць 01 день до страхового стажу; до пільгового стажу цей період не зарахований;

з 09 травня 2022 року по 30 вересня 2022 року 00 років 04 місяці 22 дні до страхового стажу; до пільгового стажу цей період не зарахований;

з 01 жовтня 2022 року по 31 березня 2023 року 00 років 06 місяців 00 днів до страхового стажу; до пільгового стажу цей період не зарахований.

Всього, за розрахунком пенсійного органу, на день звернення за призначенням пенсії страховий стаж ОСОБА_1 становив 34 роки 11 місяців 08 днів, пільговий стаж за Списком № 2 16 років 03 місяці 04 дні.

Між тим, ГУ ПФУ в Донецькій області в листі від 30 травня 2023 року № 0500-0303-8/45693 вказувало на неправильність обчислення пільгового стажу позивача при прийнятті рішення № 057350004003 про відмову у призначенні пенсії.

ГУ ПФУ в Донецькій області зауважило, що пільговий стаж ОСОБА_1 підлягає перегляду, а рішення про відмову у призначенні пенсії оновленню у зв`язку з тим, що до пільгового стажу не враховані періоди роботи з 18 січня 2021 року по 31 березня 2023 року в АТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» за даними, наявними в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про її спеціальний стаж.

Будь-які інші докази щодо предмета доказування учасники справи не надали.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми призначення, перерахунку і виплати пенсії визначає Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058), який набрав чинності з 01 січня 2004 року.

03 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон № 2148-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі Закон № 2148), що доповнив Закон № 1058 розділом XIV-І, який містить п. 2 ч. 2 ст. 114 такого змісту:

«На пільгових умовах пенсія за віком призначається:

[…]

2) працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

50 років по 31 березня 1965 року включно;

50 років 6 місяців з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року;

51 рік з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року;

51 рік 6 місяців з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року;

52 роки з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року;

52 роки 6 місяців з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року;

53 роки з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року;

53 роки 6 місяців з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року;

54 роки з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року;

54 роки 6 місяців з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року;

55 років з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу:

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок;

з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок;

з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок;

з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок;

з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону:

чоловікам на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи;

жінкам на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року;

[…]».

За приписами ст. 12 Закону № 1788 право на пенсію за віком мають чоловіки після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість згідно з п. «б» ст. 13 Закону № 1788 в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі Закон № 213), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

«[…]

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам;

[…]».

Законом № 213, який набрав чинності з 01 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений п. «б» ст. 13 Закону № 1788 вік набуття права на пенсію за віком на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Відповідно до п. 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 (далі Рішення КСУ № 1-р/2020) визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), ст. 13, ч. 2 ст. 14, п. п. «б» - «г» ст. 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213.

Згідно з п. 3 резолютивної частини Рішення КСУ № 1-р/2020 застосуванню підлягають ст. 13, ч. 2 ст. 14, п. п. «б» - «г» ст. 54 Закону № 1788 в редакції до внесення змін Законом № 213 для осіб, які працювали до 01 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

«[…]

На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

[…]

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам;

[…]».

Таким чином, Рішенням КСУ № 1-р/2020 визнані неконституційними окремі положення Закону № 1788, у зв`язку з чим вони втратили чинність з дня ухвалення цього рішення (п. 2 резолютивної частини Рішення КСУ № 1-р/2020). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213.

У зв`язку з цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788 з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в Рішенні КСУ № 1-р/2020).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788 з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058 з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік для жінок у 50 років, тоді як другий у 55 років.

Так, за позицією Великої Палати Верховного Суду, сформованою в постанові від 03 листопада 2021 року у зразковій справі № 360/3611/20 за подібних правовідносин:

«Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»)».

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788 з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020, а не Закону № 1058».

Аналогічні висновки щодо застосування норм матеріального права викладені в постановах Верховного Суду від 16 грудня 2021 року у справі № 500/1879/20, від 17 грудня 2021 року у справі № 160/9272/20, від 29 вересня 2022 року у справі № 320/4339/20, від 02 червня 2023 року у справі № 160/13468/20, від 07 вересня 2023 року у справі № 285/2784/17, від 26 жовтня 2023 року у справі № 160/22209/21, від 06 листопада 2023 року у справі № 240/24/21 та інших.

Вирішуючи питання про те, норми якого закону слід застосовувати у спірних правовідносинах, суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 03 листопада 2021 року у зразковій справі № 360/3611/20, а також у вказаних вище постановах Верховного Суду, та зазначає, що під час розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 пенсійному органу належало застосовувати норми п. «б» ст. 13 Закону № 1788 в редакції до внесення змін Законом № 213, з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020, а не норми п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 в редакції Закону № 2148.

Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за № 1451/11731, (далі Порядок № 383).

Відповідно до п. 2 Порядку № 383 під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

Згідно з п. 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До посад або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

До розділу ІІ. «Підготовка руд, збагачення, окускування (агломерація, брикетування, огрудкування), випалювання руд і нерудних копалин» Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36, включені:

Агломераційні комбінати, фабрики, цехи, відділення, установки. Виробництво обкотишів. Збагачувальні фабрики та установки для збагачення руди, вугілля, сланцю, а також інших нерудних копалин, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки. Брикетування. Виробництво обважнювачів. Сортування на шахтах, розрізах, кар`єрах. Обпалювання руд, нерудних копалин. Збагачувальні (доводжувальні) фабрики, цехи, установки для збагачення руди, пісків при видобуванні кольорових, дорогоцінних металів, алмазів. Зневоднення вугілля. Фабрики гранульованого вугільного порошку та пиловидного вугілля

2а а) робітники

2а апаратники

[…]

2а машиністи конвеєрів

[…]

2а машиністи насосних установок, зайняті перекачуванням шламу, пульпи, промпродуктів і реагентів

[…].

До розділу ІІ. «Підготовка руд, збагачення, окускування (агломерація, брикетування, огрудкування), випалювання руд і нерудних копалин» Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 461, включені:

Робітники:

апаратники;

[…]

машиністи конвеєрів;

[…]

машиністи насосних установок, зайняті перекачуванням шламу, пульпи, промпродуктів і реагентів;

[…].

Порядок підтвердження стажу роботи регламентований ст. 62 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788).

Ст. 62 Закону № 1788 установлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок № 637).

Згідно з п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених вище правових норм дозволяє дійти таких висновків: основним документом, що підтверджує стаж, є трудова книжка; лише у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи, може постати необхідність у використанні додаткових даних для підтвердження стажу (зокрема, уточнюючих довідок, відомостей Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування тощо).

Порядок звернення за призначенням пенсії регламентований ст. 44 Закону № 1058.

Згідно з ч. 1 ст. 44 Закону № 1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку, що передбачено ч. 2 ст. 44 Закону № 1058.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 44 Закону № 1058 органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі Порядок № 22-1).

На час звернення позивача з заявою про призначення пенсії Порядок № 22-1 діяв в редакції від 30 грудня 2022 року.

При цьому, 30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16 березня 2021 року за № 339/35961 (далі Постанова правління ПФУ № 25-1).

Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління ПФУ № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.

Запроваджена у зв`язку із змінами, внесеними до Порядку № 22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.

Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв`язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.

Відповідно до п. 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії, […] (Заява про призначення/перерахунок пенсії додаток 1); […] подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі сервісний центр).

Заява про призначення пенсії, […] може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі вебпортал) з використанням кваліфікованого електронного підпису або електронної системи BankID відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436.

Згідно з п. 1.9 розділу І Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).

Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви, або дата реєстрації заяви на вебпорталі.

Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених ч. 4 ст. 45 Закону № 1058.

[…].

Відповідно до п. 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:

1) документ, що підтверджує реєстраційний номер облікової картки платника податків […], або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

2) документи про стаж, що визначені Порядком № 637. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

[…]

3) для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення).

За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 5).

[…]

4) документи про місце проживання (реєстрації) особи;

5) документи, які засвідчують особливий статус особи: […].

Приймання, оформлення і розгляд документів, поданих для призначення (перерахунку) пенсії, регламентовано розділом ІV Порядку № 22-1.

Відповідно до п. 4.1 розділу ІV Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

[…]

Згідно з п. 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1 при прийманні документів працівник сервісного центру: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених п. 2.28 розділу ІІ цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.

Крім того, п. 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1 визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Відповідно до 4.3 розділу ІV Порядку № 22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.

Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

[…]

Відповідно до п. 4.7 розділу ІV Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Згідно з п. 4.8 розділу ІV Порядку № 22-1 заява, відомості з відповідних інформаційних систем, скановані копії документів, на підставі яких призначено (перераховано) пенсію та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати, обробляються в складі електронної пенсійної справи, що формується та ведеться відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та «Про захист персональних даних». Електронна пенсійна справа зберігається на базі централізованих інформаційних технологій.

Документи, що надійшли у паперовій формі, обробляються, реєструються та зберігаються в органі, що призначає пенсію, за правилами, встановленими постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року № 55 «Деякі питання документування управлінської діяльності».

П. 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.

[…].

Аналіз положень п. 1.1 розділу І, п. п. 4.2, 4.3, 4.8, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 зумовлює такі висновки:

-з заявою про призначення пенсії особа може звернутися до будь-якого територіального органу Пенсійного фонду України, через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб, (тобто сервісний центр) або подати відповідну заяву через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (п. 1.1);

-при прийманні документів працівник сервісного центру територіального органу Пенсійного фонду, до якого звернувся заявник: ідентифікує заявника (його представника); реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу; з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. […]; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр (п. 4.2);

-після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів, електронну пенсійну справу (п. 4.2).

При цьому зміст норм, що містяться в п. 4.2 та 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1, свідчить, що сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території.

- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10);

- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.

Висновки суду по суті позовних вимог.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з прийняттям ГУ ПФУ в Запорізькій області рішення від 19 травня 2023 року № 057350004003 «Про відмову у призначенні пенсії».

Цим рішенням позивачці відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 у зв`язку з недосягненням пенсійного віку 54 роки 06 місяців.

При цьому між сторонами немає спору щодо наявності у позивача на день звернення за призначенням пенсії необхідного страхового та спеціального (пільгового) стажу.

Для вирішення публічно-правового спору, що виник між сторонами, рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області належить перевірити на відповідність критеріям, наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС.

Надаючи оцінку правомірності відмови в призначенні пенсії, суд виходить саме з тих аргументів, які пенсійний орган навів у рішенні, що є предметом спору.

В рішенні, яке є предметом спору, відповідач навів лише одну підставу для відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 це недосягнення нею пенсійного віку, визначеного п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058, а саме 54 років 06 місяців.

Суд вважає помилковим висновок ГУ ПФУ в Запорізькій області про відсутність у ОСОБА_1 права на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з огляду на таке.

Як вже було вказано судом, при вирішенні питання про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 пенсійний орган мав застосовувати норми п. «б» ст. 13 Закону № 1788 в редакції до внесення змін Законом № 213 та з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020.

З цієї причини суд відхиляє заперечення ГУ ПФУ в Запорізькій області, які стосуються застосування до спірних правовідносин п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 в редакції Закону № 2148, та вважає безпідставним його висновок, що на час звернення за призначенням пенсії позивач не досягла пенсійного віку.

Суд встановив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася за призначенням пенсії 11 травня 2023 року, тобто на день звернення за призначенням пенсії позивач досягла віку 53 роки 08 місяців 08 днів, що відповідає вимогам п. «б» ст. 13 Закону № 1788 в редакції до внесення змін Законом № 213, з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020.

Щодо зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01 жовтня 1997 року по 03 червня 2004 року.

Суд встановив, що в період з 01 жовтня 1997 року по 03 червня 2004 року ОСОБА_1 працювала в Добропільському управлінні соціальної сфери апаратником хімічного водоочищення, (записи №№ 10-11 в трудовій книжці).

Як свідчить розрахунок стажу, пенсійний орган не зарахував позивачці до страхового стажу період з 01 жовтня 1997 року по 31 грудня 1998 року, періоди з 01 січня 1999 року по 31 грудня 2003 року та з 01 січня 2004 року по 03 червня 2004 року до страхового стажу зараховані.

В рішенні, яке є предметом спору, відповідач зазначив, що не зарахував до страхового стажу період роботи з 01 жовтня 1997 року по 03 червня 2004 року згідно із записами в трудовій книжці, оскільки в ній наявні виправлення в даті наказу про звільнення, які не засвідчені належним чином, що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110 (далі Інструкція № 58).

Періоди роботи з січня 1999 року взяті до розрахунку за даними Реєстру застрахованих осіб.

Суд відхиляє аргумент пенсійного органу про неможливість зарахування періоду роботи з 01 жовтня 1997 року по 31 грудня 1998 року згідно з записами в трудовій книжці, виходячи з таких міркувань.

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені ст. 24 Закону № 1058.

Так, відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

Ч. 4 ст. 24 Закону № 1058 передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, страховий стаж, який безпосередньо пов`язаний зі сплатою страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, зараховується починаючи з 01 січня 2004 року; до 01 січня 2004 року стаж вимірювався періодом роботи (трудовий стаж).

Отже, до 01 січня 2004 року трудовий стаж (періоди офіційної роботи, які підтверджені записами в трудовій книжці) автоматично зараховується як страховий стаж.

Види трудової діяльності, що зараховуються до стражу роботи, який дає право на трудову пенсію, визначені ст. 56 Закону № 1788.

Так, згідно з ч. 1 ст. 56 Закону № 1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до ст. 48 КЗпП України, ст. 62 Закону № 1788, п. 1.1 Інструкції № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Згідно з п. 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, […] вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, […].

За правилами, наведеними у п. п. 2.6, 2.8 Інструкції № 58, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, […], виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.

Відповідно до п. 2.10 Інструкції № 58 у розділі «Відомості про роботу», «Відомості про нагородження», «Відомості про заохочення» трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається.

У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: «Запис за № таким-то недійсний». Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки.

У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: «Запис за № таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі». При зміні формулювання причини звільнення пишеться: «Запис за № таким-то є недійсним» звільнений... і зазначається нове формулювання.

У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення.

При наявності в трудовій книжці запису про звільнення або переведення на іншу роботу, надалі визнаної недійсною, на прохання працівника видається «Дублікат» трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним.

п. 2.27 Інструкції № 58 визначено, що запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 дата звільнення; у графі 3 причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер.

Днем звільнення вважається останній день роботи.

Наприклад, трудовий договір з працівником припиняється у зв`язку із скороченням штату працівників 10 жовтня 1993 року є останнім днем його роботи. У трудовій книжці працівника має бути зроблений запис: у графі 1 розділу «Відомості про роботу» ставиться порядковий номер запису, у графі 2 дата звільнення (10.10.93), у графі 3 записується: «Звільнений за скороченням штатів, п. 1 ст. 40 КЗпП України», у графі 4 зазначається дата і номер наказу (розпорядження) про звільнення.

Згідно з абз. 1 п. 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Таким чином, Інструкція № 58 чітко визначає коло осіб, які уповноважені вносити записи до трудової книжки. До таких осіб належить керівник підприємства або спеціально уповноважена ним особа.

Верховний Суд в постанові від 19 грудня 2019 року у справі № 307/541/17 навів такий висновок: однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки; не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці; право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, які зобов`язані вести облік трудового стажу працівників.

Дійсно, в записі № 11 про звільнення наявне виправлення в даті наказу, внесене без дотримання вимог п. 2.10 Інструкції № 58.

Водночас, позивач як особа, на яку не покладено обов`язків щодо організації ведення обліку, зберігання і видачі трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до її трудової книжки відомостей. Відтак неправильне заповнення трудової книжки не може бути підставою для незарахування страхового стажу і, як наслідок, для обмеження права позивача на пенсійне забезпечення. На працівника не може перекладатися тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені в його трудовій книжці; працівник не відповідає за правильність записів в трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення.

Суд зауважує, що записи №№ 10-11 в трудовій книжці підтверджують факт зайнятості ОСОБА_1 за професією апаратника хімічного водоочищення в період з 01 жовтня 1997 року по 03 червня 2004 року; записи містять всі необхідні відомості щодо трудової діяльності позивача впродовж цього періоду; вони засвідчені підписом інспектора відділу кадрів та печаткою підприємства.

Отже, наявність виправлення в даті наказу про звільнення не може позбавляти позивача права на зарахування вказаного періоду до її страхового стажу.

До того ж предметом розгляду пенсійного органу була довідка ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» від 20 березня 2023 року № 1/527, видана на підставі особистої картки ф. Т-2 та наказів, в якій чітко зазначено, що позивач була звільнена 03 червня 2004 року на підставі наказу від 03 червня 2004 року № 92-к.

Крім того, у разі необхідності уточнення певних даних, отримання додаткових відомостей чи документів для вирішення питання щодо наявності підстав для зарахування позивачу до страхового стажу періоду роботи з 01 жовтня 1997 року по 31 грудня 1998 року, пенсійний орган мав можливість скористатися своїми правами, передбаченими ч. 3 ст. 44 Закону № 44, та звернутися з відповідним запитом до підприємства або його правонаступника або провести перевірку, однак відповідач цього не зробив.

Це стосується як уточнення даних, наведених в трудовій книжці, зокрема в записі № 11, так і отримання довіреності, на підставі якої представник АТ «ДТЕК Добропіллявугілля» підписав довідку від 20 березня 2023 року № 1/527.

Таким чином, ОСОБА_1 має право на зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01 жовтня 1997 року по 31 грудня 1998 року на підставі записів №№ 10-11 в трудовій книжці, а відмова пенсійного органу у зарахуванні цього періоду є протиправною.

Разом з цим не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині покладання на пенсійний орган обов`язку зарахувати позивачці до страхового стажу період роботи з 01 січня 1999 року по 03 червня 2004 року, оскільки цей період зарахований до страхового стажу ОСОБА_1 на підставі відомостей Реєстру застрахованих осіб, що підтверджено розрахунком стажу (форма РС-право).

Щодо зарахування до спеціального (пільгового) стажу періоду роботи з 15 листопада 2004 року по 31 березня 2023 року.

Суд встановив, що з 15 листопада 2004 року по 02 лютого 2005 року ОСОБА_1 працювала у ВАТ ЦЗФ «Добропільська» машиністом конвеєра; з 03 лютого 2005 року по 02 січня 2017 року машиністом насосних установок; з 03 січня 2017 року по 30 квітня 2017 року апаратником вуглезбагачення; з 01 травня 2017 року по день звернення за призначенням пенсії (11 травня 2023 року) машиністом насосних установок (записи №№ 12-16 в трудовій книжці).

Трудова книжка не містить інформації про те, що в період з 15 листопада 2004 року по день звернення за призначенням пенсії позивач працювала за професією, включеною до Списку № 2, повний робочий день, а тому для підтвердження пільгового стажу постає необхідність в поданні довідки про підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, як це передбачено п. 10 Порядку № 383 та п. 20 Порядку № 637.

з 15 листопада 2004 року по 02 лютого 2005 року виконувала роботи на поверхні за професією машиніст конвеєра, що передбачена Списком № 2, розділ ІІ, код КП 2а, постанова Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36;

з 03 лютого 2005 року по 02 січня 2007 року виконувала роботи на поверхні за професією машиніст насосних установок, що передбачена Списком № 2, розділ ІІ, код КП 2а, постанова Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36;

з 03 січня 2017 року по 06 травня 2017 року виконувала роботи на поверхні за професією апаратник вуглезбагачення, що передбачена Списком № 2, розділ ІІ, код КП 2а, постанова Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36;

з 07 травня 2017 року по день видачі довідки (04 травня 2023 року) продовжує працювати за професією машиніст насосних установок.

Крім того, в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку наявна інформація про спеціальний стаж ОСОБА_1 за період роботи в АТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» за кодом підстави «ЗП3013Б1» за 2010-2022 роки та за січень-березень 2023 року.

Як свідчить розрахунок стажу, пенсійний орган зарахував позивачці до спеціального (пільгового) стажу за Списком № 2 періоди роботи з 15 листопада 2004 року по 02 лютого 2005 року, з 03 лютого 2005 року по 02 січня 2017 року, з 03 січня 2017 року по 30 квітня 2017 року, з 01 травня 2017 року по 17 лютого 2021 року.

Періоди роботи з 18 лютого 2021 року по 07 квітня 2022 року, з 08 квітня 2002 року по 08 травня 2022 року, з 09 травня 2022 року по 30 вересня 2022 року, з 01 жовтня 2022 року по 31 березня 2023 року до спеціального (пільгового) стажу не зараховані.

В рішенні, яке є предметом спору, відповідач зазначив, що період роботи з 15 листопада 2004 року по 17 лютого 2021 року зарахований до пільгового стажу за Списком № 2 згідно з довідкою від 17 лютого 2021 року № 10/311, оскільки довідка від 04 травня 2023 року № 10/327 не відповідає порядку підтвердження пільгового стажу, передбаченому п. 20 Порядку № 637 (в періоді роботи з 07 травня 2017 року відсутні розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи).

Також довідка від 04 травня 2023 року № 10/327 не відповідає п. 3 Порядку № 383 (не зазначено посилання на постанову Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 461).

Суд відхиляє ці аргументи пенсійного органу, виходячи з таких міркувань.

До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Отже, однією з умов зарахування до пільгового стажу певного періоду роботи на відповідній посаді або за професією є включення цієї посади або професії до Списків, що діяли в період такої роботи. Вимоги щодо обов`язкового підтвердження документами умов праці до 21 серпня 1992 року та проведення атестації після цієї дати є похідними від основної умови про внесення цієї професії до діючих Списків.

Згідно зі ст. 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника, а відповідно до ст. 62 Закону № 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи.

Відповідно до п. 2.14 Інструкції № 58 до трудової книжки вносяться відомості про роботу, зокрема, якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Пп. 1 п. 2.1, п. 2.4 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, визначені Порядком № 637.

В свою чергу, п. 20 Порядку № 637 передбачає, що у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств.

Таким чином, надання уточнюючої довідки необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом в постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17.

Довідка від 04 травня 2023 року № 10/327 містить необхідні відомості для вирішення питання щодо наявності підстав для зарахування періодів роботи позивача до пільгового стажу; в довідці вказані первинні документи, на підставі яких вона видана.

Суд критично ставиться до доводів пенсійного органу про те, що спірні періоди не можуть бути зараховані до пільгового стажу по тій причині, що в довідці відсутні розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається відповідний період роботи, а також відсутнє посилання на постанову Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 461.

Суд зауважує, що в довідці від 04 травня 2023 року № 10/327, серед іншого, зазначено, що професії, за якими працювала позивач, передбачені Списком № 2, розділ ІІ, код КП 2а.

Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Тобто в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 28 серпня 2018 року у справі № 175/4336/16-а, від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17, від 27 лютого 2019 року у справі № 423/3544/16-а та від 11 липня 2019 року у справі №242/1484/17, від 31 березня 2020 року у справі № 127/16245/17.

Відповідно до п. 20 Порядку № 637 обов`язок щодо оформлення (заповнення) такої довідки покладений на підприємство, в якому працювала позивач, або його правонаступника.

Суд зауважує, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки чи пільгової довідки.

Відповідач не врахував, що не усі недоліки в оформленні пільгової довідки можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність оформлення довідок. Право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, які зобов`язані вести облік трудового стажу працівників.

До того ж за наявності сумнівів у достовірності відомостей, які наведені в довідці від 04 травня 2023 року № 10/327, ГУ ПФУ в Запорізькій області не було позбавлено можливості провести перевірку первинних документів на підприємстві, тобто використати свої права, передбачені ч. 3 ст. 44 Закону № 1058.

Перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі або відсутність можливості їх перевірити, самі по собі, не можуть бути підставою для відмови в призначенні пільгової пенсії.

Аналогічна позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 672/914/16-а та від 11 липня 2019 року у справі № 127/1849/17.

Відсутність в довідці від 04 травня 2023 року № 10/327 посилання на постанову Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 461, якою затверджений Список № 2, не спростовує той факт, що впродовж спірного періоду ОСОБА_1 працювала повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці.

Аналіз відомостей, наведених в трудовій книжці, в наказах про підсумки атестації робочих місць за умовами праці, в довідці від 04 травня 2023 року № 10/327 про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а щодо періоду з січня 2010 про по березень 2023 років ще й відомостей Реєстру страхувальників, в їх сукупності, дозволяє дійти висновку, що в період з 15 листопада 2004 року по 31 березня 2023 року ОСОБА_1 працювала повний робочий день за професіями, включеними до Списку № 2.

Суд не приймає посилання пенсійного органу на пільгову довідку від 17 лютого 2021 року № 10/311, оскільки така довідка суду не надана і в матеріалах пенсійної справи ОСОБА_1 , які зберігаються в ГУ ПФУ в Донецькій області, відсутня.

Таким чином, ОСОБА_1 має право на зарахування до спеціального (пільгового) стажу за Списком № 2 періоду роботи з 18 лютого 2021 року по 31 березня 2023 року, а відмова пенсійного органу в зарахуванні цього періоду є протиправною.

Згідно з довідкою від 04 травня 2023 року № 10/327 ОСОБА_1 перебувала у відпустках без збереження заробітної плати з 10 лютого 2022 року по 10 лютого 2022 року 1 день та з 08 квітня 2022 року по 08 травня 2022 року 31 день.

Відповідно до ст. 26 Закону України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі Закон № 504/96-ВР) за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.

Відповідно до роз`яснення Міністерства соціальної політики України, що наведене у листі від 08 лютого 2016 року № 713/039/161-16, періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов`язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році.

Це відповідає висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 19 березня 2019 року у справі № 295/8979/16-а.

Отже, позивач має право на зарахування до спеціального (пільгового) стажу днів відпустки без збереження заробітної плати, за умови що 1) вони пов`язані з виробничою необхідністю та 2) не більше 1 місяця в календарному році.

В довідці від 04 травня 2023 року № 10/327 відсутні відомості про те, що відпустки без збереження заробітної плати були обумовлені виробничою необхідністю.

Водночас згідно з даними Реєстру застрахованих осіб до спеціального стажу позивача, серед іншого, враховані 28 днів лютого 2022 року, 30 днів квітня 2022 року та 31 день травня 2022 року, тобто включаючи дні відпусток без збереження заробітної плати.

Неповнота даних, наведених в довідці від 04 травня 2023 року № 10/327, (з приводу того пов`язані дні відпустки без збереження заробітної плати з виробничою необхідністю чи ні), та наявність неузгодженості між даними, наведеними в довідці від 04 травня 2023 року № 10/327 та в Реєстрі застрахованих осіб щодо спеціального стажу, вимагали від пенсійного органу вжиття додаткових заходів для перевірки цих відомостей.

Однак повноваженнями, передбаченими ч. 3 ст. 44 Закону № 1058, відповідач не скористався; перевірку даних, наведених в довідці від 04 травня 2023 року № 10/327, не здійснив; із запитом про надання додаткових документів, наприклад наказів про надання відпусток, до підприємства не звертався.

Разом з цим належні та допустимі докази, які б підтверджували, що дні відпустки без збереження заробітної плати були пов`язані з виробничою необхідністю, суду не надані.

Зміст письмових доказів, які були предметом розгляду пенсійного органу, а в подальшому суду не дозволяє зробити однозначний висновок про те, що відпустки без збереження заробітної плати були пов`язані з виробничою необхідністю, а тому період роботи ОСОБА_1 з 18 лютого 2021 року по 31 березня 2023 року підлягає зарахуванню до її спеціального (пільгового) стажу за Списком № 2 за виключенням днів відпустки без збереження заробітної плати з 10 лютого 2022 року по 10 лютого 2022 року 1 день та з 08 квітня 2022 року по 08 травня 2022 року 31 день.

Водночас не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині покладання на пенсійний орган обов`язку зарахувати ОСОБА_1 до спеціального (пільгового) стажу за Списком № 2 періоду роботи з 15 листопада 2004 року по 17 лютого 2021 року, оскільки цей період зарахований позивачці до пільгового стажу за Списком № 2, що підтверджено розрахунком стажу (форма РС-право).

З огляду на встановлені фактичні обставини та зміст правових норм, які регулюють спірні правовідносини, рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області від 19 травня 2023 року № 057350004003 «Про відмову у призначенні пенсії» підлягає визнанню протиправним.

Висновок суду про протиправність рішення ґрунтується на тому, що воно не відповідає критеріям, наведеним у п. п. 3, 5, 6 ч. 2 ст. 2 КАС, є необґрунтованим та не може вважатися таким, що прийнято добросовісно і розсудливо.

Відмовляючи позивачу в призначенні пенсії, ГУ ПФУ в Запорізькій області не забезпечило всебічний, повний та об`єктивний розгляд поданих позивачем документів.

Оскільки рішення від 19 травня 2023 року № 057350004003 «Про відмову у призначенні пенсії» є протиправним, порушене право позивача підлягає поновленню шляхом скасування цього рішення.

Виходячи з встановлених фактичних обставин та правового регулювання спірних правовідносин, відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС для повного та ефективного захисту порушеного права позивача на пенсійне забезпечення суд вважає за необхідне застосувати такі способи захисту як зобов`язання ГУ ПФУ в Запорізькій області:

- зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 01 жовтня 1997 року по 31 грудня 1998 року;

- зарахувати ОСОБА_1 до спеціального (пільгового) стажу за Списком № 2 період роботи з 18 лютого 2021 року по 31 березня 2023 року за виключенням днів відпустки без збереження заробітної плати з 10 лютого 2022 року по 10 лютого 2022 року 1 день та з 08 квітня 2022 року по 08 травня 2022 року 31 день;

- призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону № 1788 в редакції до внесення змін Законом № 213 з урахуванням рішення КСУ № 1/2020, за її заявою від 11 травня 2023 року, з дня звернення за призначенням пенсії.

Застосування такого способу захисту як зобов`язання призначити пенсію не є втручанням суду в дискреційні повноваження пенсійного органу, оскільки помилковий висновок ГУ ПФУ в Запорізькій області щодо недосягнення ОСОБА_1 пенсійного віку був єдиною підставою для відмови в призначення пенсії. Незважаючи на те, що відповідач протиправно не зарахував до страхового і спеціального (пільгового) стажу позивача певні періоди її роботи, між сторонами немає спору щодо наявності у ОСОБА_1 необхідного страхового та спеціального (пільгового) стажу, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Покладання на відповідача обов`язку призначити пенсію забезпечує повне та ефективне відновлення конституційного права позивача на пенсійне забезпечення, узгоджується з приписами ч. 4 ст. 245 КАС та висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 240/24/21.

Суд зауважує, що з огляду на приписи п. п. 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1, належним відповідачем за позовними вимогами ОСОБА_1 є ГУ ПФУ в Запорізькій області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії.

Отже, саме на ГУ ПФУ в Запорізькій області суд покладає обов`язок зарахувати певні періоди роботи до страхового та спеціального (пільгового) стажу позивача і призначити їй пенсію.

ГУ ПФУ в Донецькій області не здійснювало розгляд заяви ОСОБА_1 , не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні підстави для залучення його до участі у справі в якості відповідача, визнання протиправними його рішень, дій чи бездіяльності та покладання на нього обов`язку призначити пенсію.

Факт того, що місце проживання позивача зареєстровано в Донецькій області, не спростовує висновку суду про те, що належним відповідачем за позовними вимогами ОСОБА_1 є ГУ ПФУ в Запорізькій області, оскільки норми п. 4.10 Порядку № 22-1 визначають орган, що призначає пенсію, для здійснення виплати пенсії. Водночас орган, що призначає пенсію, який розглядає заяву про призначення пенсії та приймає рішення про призначення пенсії (відмову в призначенні пенсії), визначається за нормами п. 4.2 Порядку № 22-1, які передбачають застосування принципу екстериторіальності.

Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов`язання ГУ ПФУ в Запорізькій області зарахувати до її страхового стажу період роботи з 01 січня 1999 року по 03 червня 2004 року, а до спеціального (пільгового) стажу за Списком № 2 періоду роботи з 15 листопада 2004 року по 17 лютого 2021 року не підлягають задоволенню з мотивів, що були наведені вище.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду про часткове задоволення позову не спростовують.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 858,88 грн (квитанція від 04 жовтня 2023 року).

Докази здійснення інших судових витрат позивач не надав.

Визначаючи кількість вимог немайнового характеру, заявлених позивачем, суд враховує, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, зобов`язання прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, а тому за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Запорізькій області на користь позивача підлягають присудженню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 858,88 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (ідентифікаційний код 20490012, місцезнаходження: 69057, Запорізька обл., м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б) про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 19 травня 2023 року № 057350004003 «Про відмову у призначенні пенсії».

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 01 жовтня 1997 року по 31 грудня 1998 року.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального (пільгового) стажу за Списком № 2 період роботи з 18 лютого 2021 року по 31 березня 2023 року за виключенням днів відпустки без збереження заробітної плати з 10 лютого 2022 року по 10 лютого 2022 року 1 день та з 08 квітня 2022 року по 08 травня 2022 року 31 день.

5. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 за її заявою від 11 травня 2023 року, з дня звернення за призначенням пенсії.

6. В іншій частині позовних вимог відмовити.

7. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 858 (вісімсот п`ятдесят вісім) гривень 88 копійок.

8. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

9. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

10. Повне судове рішення складено 08 грудня 2023 року.

Суддя Т.О. Кравченко


Суд	Донецький окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	08.12.2023
Оприлюднено	11.12.2023
Номер документу	115510543
Судочинство	Адміністративне
Категорія	Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Судовий реєстр по справі —200/5420/23

Ухвала від 08.05.2024

Адміністративне

Перший апеляційний адміністративний суд

Сіваченко Ігор Вікторович

Ухвала від 04.04.2024

Адміністративне

Перший апеляційний адміністративний суд

Сіваченко Ігор Вікторович

Рішення від 08.12.2023

Адміністративне

Донецький окружний адміністративний суд

Кравченко Т.О.

Ухвала від 04.10.2023

Адміністративне

Донецький окружний адміністративний суд

Кравченко Т.О.

Ухвала від 29.09.2023

Адміністративне

Донецький окружний адміністративний суд

Кравченко Т.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 08.12.2023 по справі 200/5420/23ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —200/5420/23

Ухвала від 08.05.2024

Ухвала від 04.04.2024

Рішення від 08.12.2023

Ухвала від 04.10.2023

Ухвала від 29.09.2023

Рішення
від 08.12.2023 по справі 200/5420/23
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД